Статті

Проблема ведення коморбідного пацієнта старшого віку виходить далеко за межі лікування окремих захворювань. Із віком зростають кількість хронічних станів, медикаментозне навантаження та ризик небажаних взаємодій, а порушення сну, тривога й соматичні прояви психоемоційного напруження можуть додатково ускладнювати клінічну картину.

У травні 2026 р. у гібридному форматі відбувся кардіофорум-телеміст із міжнародною участю «В ритмі майбутнього». В аудиторіях Києва та ще дев’яти міст України ця подія об’єднала 264 лікарів-кардіологів, при цьому онлайн-трансляція надавала можливість брати участь та прослуховувати доповіді всім бажаючим лікарям.

Магній є другим за поширеністю внутрішньоклітинним катіоном після калію. Цей макроелемент відіграє важливу фізіологічну роль в організмі як ферментативний кофактор у понад 600 біохімічних реакціях і вивчається як чинник стійкості організму до стресу [1]

Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) уражає одну з восьми жінок і охоплює широкий спектр ендокринних, метаболічних, репродуктивних, психологічних і дерматологічних порушень. Попри це назва, яка існувала в останні десятиліття, відображала лише уявну патологію яєчників і не відповідала справжній природі захворювання. У травні 2026 року в журналі The Lancet опубліковано результати глобального консенсусного процесу, який завершився ухваленням нової назви – поліендокринний метаболічний оваріальний синдром. Ініціатором змін виступила міжнародна спільнота: проєкт об’єднав 56 академічних, клінічних і пацієнтських організацій, а також охопив 14 360 респондентів – пацієнток і мульти­дисциплінарних фахівців з усіх регіонів світу. Процес поєднав модифіковані методики Дельфі, техніку номінальної групи та маркетинговий аналіз. Перевагу надали точній новій назві, яка зберігає певну спадкоємність з абревіатурою СПКЯ і відображає мультисистемну патофізіологію стану, відмовляючись від хибного посилання на кісти яєчників. Цей огляд узагальнює аргументацію, методологію та практичні наслідки перейменування даного клінічного стану для акушерів-гінекологів.

Клінічна настанова Британської асоціації перинатальної медицини (BAPM) 2026 року

Відомо, що емоційний біль, спричинений стресовими життєвими подіями, має широкий спектр проявів – від відчуття «руїни» чи «розбитості» до станів «оніміння» або «притуплення» – і часто супроводжується соматичними симптомами.

Перинеальні розриви належать до найпоширеніших ускладнень вагінальних пологів і виявляються майже у 80% жінок, найчастіше – у першороділь. Більшість досліджень факторів ризику зосереджені на акушерських ушкодженнях анального сфінктера (obstetric anal sphincter injuries, OASI), тоді як вплив материнського віку на весь спектр перинеальної травми вивчено недостатньо. У ретроспективному когортному дослідженні, проведеному в університетському центрі третинного рівня (2011-2020), оцінено зв’язок материнського віку з частотою перинеальних розривів та OASI у першороділь зі спонтанними вагінальними пологами. Аналіз охопив 3410 жінок: 843 (24,7%) віком 20-25 років і 2567 (75,3%) віком 30-35 років. Частота перинеальної травми та OASI була достовірно вищою в молодшій групі (58% проти 53,2%; OASI – 0,9% проти 0,4%). За даними багатовимірного логістичного регресійного аналізу, молодший вік виявився незалежним фактором ризику перинеальної травми з відношенням шансів 1,22. Результати мають значення для передпологового консультування.

19 червня в Черкасах відбулася науково-практична конференція «Зустріч на Дніпровській Рив’єрі нефрологів та урологів» з онлайн-трансляцією. Головною темою заходу стали сучасні підходи до діагностики та лікування хвороб нирок і сечовивідних шляхів у пацієнтів із коморбідними станами.

Біль є частим і нерідко виснажливим симптомом у пацієнтів старшого віку, що істотно впливає на якість життя, фізичне функціонування, емоційний добробут та незалежність [1, 2]. З віком зростає ризик розвитку хронічних больових станів

Гострі кишкові інфекції (ГКІ) належать до найпоширеніших захворювань дитячого віку: щороку у світі вони спричиняють близько 1,34 млн смертей серед дітей віком до п’яти років і залишаються однією з провідних причин звернень по медичну допомогу в цій віковій групі [1]. Попри переважання вірусних збудників, клінічно вагома частка випадків ГКІ має бактеріальний або змішаний, вірусно-бактеріальний, характер, що обґрунтовує застосування кишкових антисептиків локальної дії. Саме бактеріальний і змішаний компоненти визначають ті клінічні ситуації, у яких вибір терапевтичної тактики вже не є очевидним [2].

У 2026 р. Американське товариство з вивчення інфекційних захворювань (Infectious Disease Society of America – IDSA) і Товариство з вивчення дитячих інфекційних хвороб (Pediatric Infectious Diseases Society – PIDS) оприлюднили оновлену клінічну настанову з ведення позалікарняної пневмонії у дітей віком понад три місяці. Її перша частина присвячена ускладненій пневмонії з парапневмонічним випотом і містить п’ять рекомендацій: щодо вибору методу візуалізації, показань до дренування плеври, оптимального хірургічного підходу, діаметра дренажної трубки та режиму фібринолітичної терапії.