За матеріалами науково-практичної конференції з міжнародною участю «Захворювання кістково-м’язової системи та вік»

Подагра – ​найпоширеніше запальне захворювання суглобів [1], що виникає через відкладення кристалів моноурату натрію (МУН) у суглобах і навколишніх тканинах, характеризується нападами гострого артриту з появою почервоніння, болю та набряку суглобів. Через зв’язок зі способом життя подагра віддавна відома як «хвороба королів» [2]. Захворювання безпосередньо пов’язане з підвищеним рівнем сечової кислоти (СК) в крові (гіперурикемією), що є ключовим фактором формування кристалів. Ще майже 350 років тому Антоні ван Левенгук уперше виявив кристали СК у подагричних вузлах [3]. Однак, попри сучасні досягнення в діагностиці та лікуванні, подагра досі часто залишається недостатньо діагностованою і неадекватно контрольованою [4, 5]. Утім, значення контролю подагри та гіперурикемії виходить за межі лише зменшення суглобового болю. Ще Гіппократ близько 400 р. до н. е. зауважив можливий зв’язок подагри з іншими недугами [6], і сучасні дослідження підтверджують системний характер хвороби. Подагра та гіперурикемія супроводжуються широким спектром коморбідних станів, серед яких серцево-судинні захворювання, хронічна хвороба нирок (ХХН), метаболічний синдром і стеатоз печінки. Без належного лікування ці патології значно погіршують якість життя пацієнтів і віддалений прогноз. Отже, ефективне лікування подагри та гіперурикемії має враховувати не лише контроль болю, а й корекцію супутніх метаболічних порушень.

Здоров’я кістково-суглобової системи має неоціненне значення для якості життя; водночас м’язово-скелетні патологічні стани є надзвичайно поширеними та включають >150 різних діагнозів. Ці хвороби характеризуються болем, обмеженням рухливості, контролю моторики, вправності рухів і загального функціонального стану. М’язово-скелетні захворювання (МСЗ) включають як ураження, зумовлені травмами (переломи, розтягнення), так і хронічні запальні процеси (ревматоїдний та псоріатичний артрит, подагра, анкілозувальний спондиліт) (Kiesel K. et al., 2024).

За матеріалами майстер-класу Ukrainian Family Medicine Forum 2025

Сучасний світ стоїть на порозі ІІІ світової війни. Активно вперше за 80 років у Європі ведеться повномасштабна загарбницька війна РФ проти України, відбуваються постійні воєнні дії на Ближньому Сході, конфлікти в Африці та Латинській Америці, постійно зростає напруження в Індо-Тихоокеанському регіоні. До боротьби України за територіальну цілісність та незалежність втягнено широкі верстви військових та цивільного населення, що зазнають постійного впливу екстремально сильних стресових факторів (термічних, механічних, фізичних, хімічних, психологічних, інформаційних), які порушують адаптаційні можливості організму, зумовлюють виникнення чи погіршення наявних хвороб, не кажучи вже про безпосередні травматичні ураження органів і систем (da Costa J. P. et al., 2023).

Останніми роками рівень жіночого безпліддя зріс майже на 15% у всьому світі. Найпоширенішими його факторами ризику є цукровий діабет, захворювання щитоподібної залози, синдром полікістозних яєчників (СПКЯ), недостатня/надлишкова маса тіла та літній вік батька й матері. Сон пов’язаний з багатьма фізіологічними процесами в організмі, а його порушення – ​із хронічними захворюваннями та станами, які можуть бути факторами ризику жіночого безпліддя, що свідчить про потенційний зв’язок між сном і жіночим репродуктивним здоров’ям. Ризик розвитку розладів сну змінюється на кожному етапі життєвого циклу жінки – ​від менструації, вагітності до менопаузи. Ці розлади впливають на емоційне й фізичне здоров’я жінки, регуляцію гормонів і навіть наслідки вагітності. Дедалі більше доказів свідчать про те, що гормональна регуляція репродуктивних процесів пов’язана з віссю «гіпоталамус – ​гіпофіз – ​гонади» (ГГГ), яка відповідає за циркадні ритми. Депривація сну може порушити цю ритмічність, що спричиняє гормональний дисбаланс і негативно впливає на фертильність жінок. Останніми дослідженнями доведено значний зв’язок між порушеннями сну та жіночим безпліддям, що дозволяє розглядати сон як один із ключових факторів репродуктивного здоров’я.

Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 3 лютого 2025 року № 195

За матеріалами науково-практичної конференції «Підсумки року 2024»

Останніми роками поширеність метаболічного синдрому (МС) зростає у всьому світі. Сьогодні він уражає навіть молодих дорослих і дітей. Відомо, що багато ознак цього синдрому спричиняють схильність чоловіків і жінок до передчасного розвитку серцево-судинних захворювань (ССЗ). Дані нещодавніх досліджень підтверджують поєднаний вплив МС і гіпотиреозу на ризик раннього розвитку ССЗ. Саме тому вкрай важливими є вчасне виявлення й адекватне лікування цих порушень.

Скринінгове обстеження слуху та основні втручання з догляду за слухом можуть бути надані підготовленими неспеціалізованими медичними працівниками в клінічних або громадських умовах.

Міжнародна діабетична федерація (International Diabetes Federation, IDF) класифікує цукровий діабет (ЦД) як глобальну пандемію ХХІ ст., що швидко прогресує, адже, за прогнозами експертів, до 2045 року поширеність ЦД у світовій популяції досягне 12,2%, що відповідатиме 783,2 млн осіб [1]. У 2020 році кількість хворих на ЦД 2 типу в усьому світі становила 445 млн осіб; водночас, за прогнозованими даними, в 2050 році вона зросте до 730 млн, якщо поширеність залишиться незмінною; до 1,095 млрд, якщо вона зросте на 50%; до 657 млн, якщо зменшиться на 10%; до 1,153 млрд, якщо відповідатиме попереднім тенденціям у більшості країн світу протягом 1990-2019 років. Згідно з усіма сценаріями, країни Африки на південь від Сахари та країни з низьким рівнем доходу мають найвищий відносний приріст кількості людей із ЦД 2 типу. Очікується, що в майбутньому ЦД 2 типу «постарішає», тобто частка осіб із ЦД 2 типу віком <60 років знизиться з 5 із 10 осіб у 2020 році до 4 із 10 осіб у 2050 році за всіма сценаріями [2]. Також прогнозується, що найближчими десятиліттями зростання частоти діагностування ЦД і переддіабету корелюватиме зі збільшенням поширеності його ускладнень. Особливо це стосується діабетичної полінейропатії (ДПН), що має різні форми, уражає ≈⅓ осіб із ЦД і може розвиватися навіть у пацієнтів із переддіабетом [3].

Захворювання нирок за останні декілька десятиліть стрімко поширилися та стали основною проблемою й економічним тягарем для світової охорони здоров’я. За прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров’я, в 2040 році хронічна хвороба нирок (ХХН) посяде п’яте місце серед усіх хронічних захворювань (Borg R. et al., 2023). Близько 850 млн осіб мають ті чи інші захворювання нирок; це вдвічі більше за кількість людей, котрі страждають через цукровий діабет (422 млн), а також у 20 разів більше за кількість тих, хто хворіє на рак (42 млн). ХХН мають 10,4% чоловіків та 11,8% жінок планети. Гостре ушкодження нирок (ГУН) щороку уражає 13,3 млн людей у світі та може зумовити ХХН у майбутньому (ASN, ERA-EDTA, ISN, 2024).