22 березня, 2025

Саркопенія: епідеміологія, критерії визначення, виклики в діагностиці та лікуванні

За матеріалами науково-практичної конференції з міжнародною участю «Захворювання кістково-м’язової системи та вік»

Минулого року в жовтні в онлайн-форматі відбувалася науково-практична конференція з міжнародною участю «Захворювання кістково-м’язової системи та вік». Лікарі різних спеціальностей мали можливість долучитися до п’яти секційних засідань, під час яких провідні фахівці представляли доповіді на актуальні для практичної охорони здоров’я теми: остеопороз, саркопенія, остеоартрит, біль у спині. З особливою увагою були висвітлені аспекти надання медичної допомоги пацієнтам літнього віку з різними ураженнями кістково-м’язової системи.

У рамках заходу з доповіддю «Саркопенія: епідеміологія, критерії визначення, виклики в діагностиці та лікуванні» виступила старший науковий співробітник відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» (м. Київ), кандидат медичних наук Анна Сергіївна Мусієнко. Спікерка присвятила свою доповідь пам’яті Вчителя – заслуженого діяча науки і техніки України, президента Української асоціації остеопорозу, Української асоціації менопаузи, андропаузи та захворювань кістково-м’язової системи, керівника українського підрозділу EVIDAS, директора Українського науково-медичного центру проблем остеопорозу, керівника відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», головного редактора журналу «Біль. Суглоби. Хребет» Владислава Володимировича Поворознюка (1956-2021). Під його керівництвом в Україні були виконані перші роботи, в яких вивчалася проблема саркопенії, а в 2016 році Владислав Володимирович став співавтором разом із професором Н. Бінклі монографії «Саркопенія».

Доповідачка представила найновіші дані стосовно поширеності та критеріїв визначення саркопенії, детально висвітлила особливості діагностики цієї патології.

За даними літератури, пік м’язової маси в чоловіків і жінок досягається в середньому у віці 40 років. Так, у віці 35-40 років 30% маси тіла – це м’язова тканина, 20% – жирова, а 10% – кісткова. Втрата кісткової та м’язової тканини розпочинається з 40-річного віку; в середньому втрачається ≈1% за 1 рік в осіб віком <50 років. Після 50-річного віку в середньому втрачається ≈1,5-2,5% за рік. У 75-річних людей 15% маси тіла – це м’язова тканина, 40% – жирова, а 8% – кісткова. Крім втрати м’язової маси, відбувається втрата м’язової сили та порушується функція м’язової тканини.

Визначення та поширеність саркопенії

Уперше термін «саркопенія» був запропонований Розенбергом у 1989 році та використовувався для позначення зменшення м’язової маси і сили, які спостерігали в здорових людей унаслідок старіння. В 1998 році R. Baumgartner запропонував використовувати термін «саркопенія» для позначення генералізованої вік-асоційованої втрати м’язової маси, яка призводить до підвищення ризику падінь та фізичної слабкісті. Клінічні дефініції і діагностичні критерії були сформульовані в 2010 році в консенсусі Європейської робочої групи із саркопенії у людей літнього віку (EWGSOP). Тоді саркопенію визначали як стан, що характеризується прогресивною генералізованою втратою маси та сили скелетних м’язів і супроводжується ризиком розвитку таких ускладнень, як порушення рухової активності, зниження якості життя, а також як такий, що може спричинити смерть. Статус захворювання саркопенії надали в 2016 році; її було внесено до МКХ‑10. У 2019 році консенсус EWGSOP переглянули; відповідно до визначення, що міститься в ньому, саркопенія – це прогресивне та генералізоване захворювання скелетних м’язів, асоційоване з підвищеним ризиком падінь, переломів, порушень рухової активності й летальності. Зміна у визначенні демонструє, що акцент був зміщений і на перше місце серед проявів саркопенії було винесено зменшення сили м’язів, а не маси, як у попередніх документах.

Доповідачка зауважила, що визначення саркопенії еволюціонувало; різні робочі групи розглядали його у великій кількості консенсусів і робили акценти на різні критерії, які можуть бути використані для діагностики. EWGSOP у 2019 році та Азійська робоча група із саркопенії (AWGS) у 2014 році розглядали 3 основні параметри: втрата м’язової маси, сили та функції. Міжнародна робоча група із саркопенії (IWGS) у 2011 році основними критеріями виокремила втрату м’язової маси та функції.

Щодо поширеності саркопенії немає точних даних, адже залежно від критеріїв, які відрізняються в різних настановах, можна по-різному оцінювати кількість таких хворих. У середньому у віці 60-69 років, за критеріями різних рекомендацій, частота саркопенії становить від 0 до 1,5%. У віці 70-79 років її поширеність зростає і в середньому становить 0-9,6%. У віці >80 років частота саркопенії складає від 9,3 до 33,1%. Сумарна поширеність саркопенії за рахунок усіх визначень становить ≈10% населення (Nascimento P.R. et al., 2021). Поширеність саркопенії є набагато вищою в пацієнтів із наявними хронічними захворюваннями, зокрема в ≈18% пацієнтів із цукровим діабетом (Feng L. et al., 2022) та в 66% хворих із неоперабельним раком стравоходу (Jogiat U.M. et al., 2022). Висока поширеність саркопенії також спостерігалася в пацієнтів із захворюваннями нирок і печінки, які потребують операції, а також із різними видами раку.

За результатами досліджень, проведених в Україні, частота саркопенії зростає з віком і становить у жінок віком 50-59 років 4,1% та 30,8% – у віці 80-89 років (Поворознюк В.В., Дзерович Н.І., 2016).

Причини виникнення саркопенії

Основними причинами саркопенії є вікові та гормональні зміни, розвиток інсулінорезистентності, наявність хронічних захворювань. Мають значення хронічне запалення, мальнутриція, неконтрольоване зниження маси тіла, низький рівень фізичної активності. В деяких пацієнтів причиною може бути необхідність постільного режиму чи госпіталізації.

Слід розрізняти первинну та вторинну саркопенію. Основною причиною первинної саркопенії є старість, тобто вік пацієнта, в поєднанні з іншими факторами ризику. До захворювань, пов’язаних із підвищеним ризиком вторинної саркопенії, належать дисліпідемія, гіпертонія, цукровий діабет, ожиріння (саркопенічне ожиріння), тривале запалення, наприклад остеоартрит, запальні захворювання кишечнику, онкозахворювання в анамнезі.

Саркопенія: симптоми та ускладнення

Основні ознаки саркопенії – зменшення м’язів в об’ємі та зменшення м’язової сили. Часто пацієнти скаржаться на необхідність сторонньої допомоги, щоб пересуватися чи піднятися зі стільця, не можуть виконувати повсякденну роботу, якою займалися раніше, та можуть мати труднощі з підйомом сходами. Спостерігається порушення рівноваги, яке може зумовлювати часті падіння, зниження толерантності до фізичних навантажень, швидку втому, слабкість, проблеми з підняттям або спусканням сходами, зміну постави, біль у спині та шиї.

Ускладнення саркопенії – збільшення ризику падінь і переломів, потреба в сторонній допомозі. Ризик інвалідності в таких хворих зростає у 4 рази порівняно з тими, хто не має цього захворювання. Підвищується ризик госпіталізацій, особливо в осіб із саркопенічним ожирінням. Пацієнт може мати утруднене ковтання (саркопенічна дисфагія). Погіршується загальний стан здоров’я, подовжується період відновлення після захворювань.

Діагностика саркопенії

Консенсус EWGSOP (2019) містить чіткий алгоритм діагностики саркопенії. Перший крок – опитування пацієнтів за допомогою опитувальника SARC-F, перекладеного українською мовою; який є валідованим і наявний у відкритому доступі (табл.). Опитувальник містить 5 простих запитань. Якщо пацієнт за результатами анкетування набирає <4 балів, це означає, що ризику та проявів саркопенії немає. Якщо результат становить ≥4 бали, слід провести оцінку сили скелетних м’язів за допомогою динамометрії та тесту «встати зі стільця». Для встановлення діагнозу саркопенії необхідно підтвердити зниження сили, маси чи порушення функції скелетних м’язів. Для оцінки якості та маси скелетних м’язів запропоновано велику кількість методик: двофотонна рентгенівська абсорбціометрія (ДРА), КТ, МРТ, УЗД, біоімпеданс. Однак золотим стандартом є ДРА, яка внесена до більшості рекомендацій із саркопенії. Основними перевагами методу є те, що він виконується швидко, супроводжується мінімальним радіаційним впливом, надає можливість одночасно оцінити м’язову, жирову та знежирену масу. За допомогою ДРА визначають жирову масу, м’які тканини без жирів – «знежирену масу», яку утворюють шкіра, внутрішні органи, кров, лімфа, сухожилки, м’язи, вода, а також апарат вимірює кісткову масу. Для коректної оцінки цих показників важливими є правильне позиціонування пацієнта, підготовка, правильна інтерпретація результатів.

Таблиця. Опитувальник для діагностики саркопенії SARC-F (перекладено й адаптовано українською мовою) (Поворознюк В.В., Поворознюк Р.В., Дзерович Н.І., 2013)
Запитання	Шкала відповіді
Наскільки важко Вам підняти та перенести з місця на місце предмет вагою 5 кг?	–Не важко (0) –Важко (1) –Вкрай важко або неможливо (2)
Наскільки важко пересуватися по кімнаті?	–Не важко (0) –Важко (1) –Вкрай важко, тільки за допомогою допоміжних засобів, або неможливо (2)
Наскільки важко піднятися зі стільця або ліжка?	– Не важко (0) – Важко (1) –Вкрай важко або неможливо без сторонньої допомоги (2)
Наскільки важко піднятися на 10 сходинок?	–Не важко (0) –Важко (1) –Вкрай важко або неможливо (2)
Скільки разів минулого року Ви падали?	–Жодного разу (0) –1-3 падіння (1) –4 і більше падінь (2)

Окрім 3 основних показників, можна вирахувати й такі:

вміст жирової маси (жирова маса / маса тіла, %);
індекс жирової маси (жирова маса / зріст², кг/м²);
індекс знежиреної маси (знежирена маса / зріст², кг/м²);
апендикулярна знежирена маса (знежирена маса кінцівок, кг);
індекс апендикулярної знежиреної маси (знежирена маса кінцівок / зріст², кг/м²);

Визначення цих показників важливе не лише для діагностики саркопенії, а й для саркопенічного ожиріння.

Сучасне ведення саркопенії

У веденні пацієнтів із саркопенією на першому плані – лікувальна фізкультура; також слід корегувати дефіцитні стани та лікувати супутні захворювання. Розглядають застосування медикаментозної терапії, але наразі, за результатами клінічних досліджень, не доведено ефективності жодного препарату. Незважаючи на те що деякі препарати були ефективними для збільшення м’язової маси та/або сили, не отримано клінічно значимих результатів щодо фізичної працездатності хворих. Продовжуються доклінічні та клінічні випробування нових молекул, зокрема апеліну й іризину (Yves R. et al., 2023).

Наостанок Анна Сергіївна наголосила на тому, що проблема саркопенії потребує уваги лікарів, а її актуальність зростатиме через постаріння населення.

Підготувала Наталія Горбаль

Номер: Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 4 (590), 2025 р