6 травня, 2026
Топічні НПЗП у лікуванні остеоартриту колінного суглоба та суглобів кисті: сучасні рекомендації та доказова база
Остеоартрит часто вражає кисті, колінні та кульшові суглоби, спричиняючи значний біль і зниження якості життя, особливо в пацієнтів старших вікових груп. У реальних клінічних моделях місцеві та пероральні нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) демонструють еквівалентний ефект щодо зниження болю в коліні протягом року лікування, із меншою кількістю побічних ефектів завдяки нижчій системній абсорбції при місцевому застосуванні порівняно з пероральними формами. Крім того, використання місцевих НПЗП при запальних захворюваннях суглобів демонструє до 40% зниження потреби в супутніх пероральних засобах. З огляду на це актуальним є узагальнення сучасних рекомендацій і клінічних доказів щодо ролі топічних неопіоїдних анальгетиків у веденні пацієнтів з остеоартритом колінного суглоба та суглобів кисті.
Ключові слова: остеоартрит, остеоартрит колінного суглоба, остеоартрит кисті, топічні нестероїдні протизапальні препарати, кетопрофен, гідрогелева система доставки, хронічний біль, локальна протизапальна терапія.
Остеоартрит є найпоширенішим захворюванням суглобів й однією із ключових причин хронічного болю та інвалідизації дорослого населення. Найбільший клінічний і соціально-економічний тягар припадає на остеоартрит колінного суглоба, який асоціюється зі стійким больовим синдромом, зниженням рухливості та суттєвим погіршенням якості життя пацієнтів [1].
Поширеність і тяжкість остеоартриту колінних суглобів зростають із віком, що набуває особливої актуальності в умовах глобального старіння населення. У країнах із високою тривалістю життя спостерігається постійне збільшення потреби в медичній допомозі таким пацієнтам, що формує значне навантаження на систему охорони здоров’я та соціальну сферу [2].
Не менш значущою є проблема остеоартриту суглобів кисті. Симптоматичний остеоартрит кисті є найпоширенішою формою ураження суглобів даної анатомічної ділянки, що відзначається у близько 22% осіб віком ≥50 років (у 16% чоловіків і 28% жінок), супроводжується болем, скутістю, зниженням сили хвату та функціональної здатності, безпосередньо впливає на автономію пацієнтів, їхню професійну й повсякденну активність [3].
Таким чином, остеоартрит колінного суглоба та суглобів кисті становить одну з найактуальніших проблем сучасної ревматології та ортопедії. Висока поширеність, хронічний перебіг, вплив на функціональну спроможність і якість життя пацієнтів, а також тенденція до зростання частоти захворювання в умовах старіння популяції визначають потребу в чітких, доказових і безпечних підходах до його ведення.
Позиції міжнародних настанов щодо ведення остеоартриту колінного суглоба та суглобів кисті
Міжнародні клінічні настанови з ведення пацієнтів з остеоартритом демонструють високий рівень узгодженості щодо фармакотерапії больового синдрому при ураженні колінного суглоба та суглобів кисті. Незважаючи на певні відмінності у формулюваннях і силі рекомендацій, провідні професійні товариства послідовно наголошують на доцільності поетапного підходу з урахуванням індивідуальних факторів ризику, віку пацієнта, супутньої патології та локалізації ураження.
Так, настанови Товариства з вивчення остеоартриту (Osteoarthritis Research Society International – OARSI), Американського коледжу ревматології спільно з Фондом боротьби з артритом (American College of Rheumatology/Arthritis Foundation – ACR/AF), Європейської антиревматичної ліги (European League Against Rheumatism – EULAR), Національного інституту здоров’я та досконалості медичної допомоги Великої Британії (National Institute for Health and Care Excellence – NICE), Європейського товариства з клінічних та економічних аспектів остеопорозу, остеоартриту та захворювань опорно-рухового апарату (European Society for Clinical and Economic Aspects of Osteoporosis, Osteoarthritis and Musculoskeletal Diseases – ESCEO) демонструють узгоджену позицію щодо поетапної та мультидисциплінарної тактики лікування остеоартриту колінного суглоба [1].
Базою терапії в усіх рекомендаціях визначено немедикаментозні втручання – освітні програми, самоменеджмент, регулярну фізичну активність і контроль маси тіла. Фармакологічні засоби розглядаються як ад’ювантна стратегія для симптоматичного контролю болю у випадках недостатньої ефективності початкових заходів.
У цьому контексті топічні НПЗП посідають основне місце серед рекомендованих фармакологічних опцій першої лінії при персистуючому больовому синдромі, особливо в пацієнтів із локалізованим ураженням та підвищеним ризиком системних небажаних явищ. Більшість міжнародних товариств надають перевагу топічним формам перед пероральними НПЗП у відповідних клінічних ситуаціях, вказуючи на їхній сприятливий профіль безпеки за збереження клінічно значущої анальгетичної ефективності [1].
Позиційна заява Гонконзького коледжу хірургів-ортопедів (HKCOS) також чітко підтримала експертний консенсус щодо застосування топічних НПЗП у лікуванні остеоартриту колінного суглоба, відзначивши їх серед рекомендованих медикаментозних втручань поряд із базовими нефармакологічними заходами [2]. Така позиція відображає прагнення мінімізувати системну лікарську експозицію, особливо в пацієнтів старших вікових груп.
Кокранівський систематичний огляд також засвідчив, що топічні НПЗП забезпечують статистично значуще зменшення болю при хронічному остеоартриті, з помірною якістю доказів та сприятливим профілем безпеки щодо системних побічних ефектів (Derry et al., 2016).
Рекомендації щодо менеджменту остеоартриту суглобів кисті, зокрема настанови ACR/AF та NICE, також розглядають топічні НПЗП як початкову фармакологічну опцію або терапію першої лінії. У настановах ACR/AF топічні НПЗП при остеоартриті кисті умовно рекомендовані з огляду на сприятливий профіль безпеки та принцип мінімізації системної експозиції [4]. У рекомендаціях NICE пероральні НПЗП пропонують розглядати у разі недостатньої ефективності або неприйнятності топічної терапії, що фактично позиціонує місцеві форми як початковий медикаментозний крок [5].
Крім того, в огляді F.E. Watt et al. (2025), присвяченому практичному менеджменту остеоартриту кисті, наголошується на доцільності застосування протизапальних гелів перед переходом до системної терапії, що узгоджується із сучасною концепцією поетапного лікування з акцентом на безпечність [3].
! Таким чином, міжнародні настанови (ACR/AF, NICE, HKCOS та ін.) послідовно розглядають топічні НПЗП як початкову чи ранню фармакологічну опцію при остеоартриті колінного суглоба та суглобів кисті, особливо в пацієнтів старших вікових груп або з підвищеним ризиком системних ускладнень.
У клінічній практиці перевага віддається гелевим формам препаратів, що забезпечують зручність застосування, добру локальну переносимість та ефективну доставку активної речовини без значущої системної експозиції.
У цьому контексті особливого значення набуває вибір конкретної молекули топічного НПЗП, ефективність якої підтверджена клінічними дослідженнями, а фармакокінетичні характеристики відповідають вимогам локальної терапії при остеоартриті. Серед таких препаратів на окрему увагу заслуговує кетопрофен у гелевій формі, для якого накопичено значний обсяг доказових даних щодо анальгетичної ефективності, безпечності і клінічної доцільності застосування при остеоартриті колінного суглоба та суглобів кисті.
Топічний кетопрофен: доказова база та клінічні переваги
Кетопрофен належить до похідних пропіонової кислоти та характеризується вираженою протизапальною й анальгетичною активністю. Механізм його дії пов’язаний з інгібуванням обох ізоформ циклооксигенази (ЦОГ‑1 і ЦОГ‑2), що зумовлює зниження синтезу простагландинів – ключових медіаторів болю та запалення. Водночас експериментальні дані свідчать, що кетопрофен впливає не лише на простагландин-залежні механізми, а й на інші ланки запальної відповіді, зокрема брадикінін-опосередковану ноцицепцію та вивільнення медіаторів запалення, що може підсилювати його анальгетичний ефект у клінічних
умовах [6].
Крім того, кетопрофен демонструє виражений протизапальний потенціал у тканинах суглоба, що пов’язують із його здатністю накопичуватися в періартикулярних структурах за мінімальної системної експозиції після місцевого застосування [8]. Такий профіль дозволяє поєднувати локальну ефективність із нижчим ризиком системних побічних реакцій порівняно з пероральними НПЗП.
Фізико-хімічні властивості кетопрофену (відносно невелика молекулярна маса, помірна ліпофільність) визначають його здатність ефективно проникати крізь шкірний бар’єр, що є принципово важливим для топічної терапії [7]. Саме оптимальне співвідношення ліпо- та гідрофільності розглядається як ключовий фактор успішної трансдермальної доставки НПЗП.
Водночас клінічна ефективність топічного НПЗП визначається не лише властивостями самої молекули, а й характеристиками лікарської форми. Різні молекули НПЗП характеризуються неоднаковою здатністю проникати крізь шкіру, що безпосередньо впливає на локальну біодоступність і терапевтичний ефект при остеоартриті.
Фармако-технологічні й аналітичні дослідження різних лікарських форм демонструють, що гідрогелеві системи є одними з найбільш перспективних платформ для локальної доставки неопіоїдних анальгетиків. За даними огляду K.K. Lee, W. Jeong, M. Chae (2025), гідрогелі являють собою тривимірні полімерні мережі з високим вмістом колоїдних розчинів, здатні забезпечувати контрольоване, локалізоване та пролонговане вивільнення лікарських засобів, мінімізуючи системну експозицію [9].
Завдяки своїй гідрофільній структурі, високій водоутримувальній здатності та можливості модулювати щільність полімерної сітки гідрогелі мають унікальні ефекти, зокрема:
- створюють сприятливі умови для трансдермальної дифузії активної речовини;
- забезпечують поступове вивільнення препарату;
- підтримують стабільну локальну концентрацію в зоні запалення;
- зменшують ризик системних побічних реакцій.
Для НПЗП, зокрема топічного кетопрофену (Фастум® гель), така система доставки дозволяє оптимізувати співвідношення «ефективність – безпечність», що є особливо важливим у пацієнтів із хронічним остеоартритом, які потребують тривалої терапії.
Ефективність топічного кетопрофену в лікуванні остеоартриту була підтверджена в низці рандомізованих клінічних досліджень (РКД) і систематичних оглядів. Найбільш переконливі дані отримано в Кокранівському метааналізі, що охопив 39 РКД за участю 10 631 пацієнта з хронічним м’язово-скелетним болем, переважно з остеоартритом колінного суглоба [10]. У дослідженнях тривалістю 6-12 тижнів клінічно значущого зменшення болю (≥50%) досягли близько 63% пацієнтів, які застосовували топічний кетопрофен, порівняно із 48% у групі плацебо. Показник NNT (number needed to treat – кількість пацієнтів, яких необхідно пролікувати для досягнення одного додаткового позитивного результату, порівняно з контрольною групою) становив 6,9, що свідчить про виражену додаткову анальгетичну дію препарату порівняно з плацебо. Водночас частота системних побічних реакцій не відрізнялася від групи контролю, а ризик шлунково-кишкових (ШК) ускладнень був мінімальним, що пов’язано з низькими системними концентраціями препарату при місцевому застосуванні.
Переваги кетопрофену були підтверджені й у прямих порівняльних РКД. У дослідженні за участю 85 пацієнтів з остеоартритом колінного суглоба, які отримували кетопрофен гель або диклофенак емульгель упродовж 4 тижнів, обидва препарати продемонстрували достовірне покращення функціональних показників і зменшення болю, проте група кетопрофену мала гірший бал перед дослідженням. Наприкінці дослідження суттєвої різниці між групами не було [11]. Клінічно значущих побічних реакцій у жодній групі не зафіксовано.
У багатоцентровому РКД за участю 397 пацієнтів з остеоартритом коліна топічний кетопрофен порівнювали з пероральним целекоксибом і плацебо [12]. Через 6 тижнів лікування зменшення болю та покращення функціонального стану були статистично значущими порівняно з плацебо й зіставними з ефектами пероральних НПЗП. Водночас частота ШК побічних реакцій у групі топічного кетопрофену була подібною до плацебо, що вказує на його кращий профіль безпеки порівняно із системною терапією.
Ефективність топічного кетопрофену підтверджено й у подвійному сліпому плацебо-контрольованому рандомізованому дослідженні за участю 60 пацієнтів з остеоартритом дрібних суглобів кисті [13]. Уже через 14 днів лікування спостерігалося статистично значуще зниження болю за візуально-аналоговою шкалою, зменшення болю при пальпації та поліпшення функціональних показників порівняно із плацебо. Локальна й загальна переносимість препарату була доброю.
Отже, сукупність доказів численних РКД і метааналізів свідчить, що топічний кетопрофен є ефективним засобом для лікування остеоартриту, забезпечує клінічно значуще зменшення болю та поліпшення функції суглобів і при цьому характеризується сприятливим профілем безпеки. Його застосування дозволяє досягти анальгетичного ефекту, зіставного з пероральними НПЗП, із мінімізацією системних ризиків, що особливо важливо в пацієнтів старшого віку та осіб із підвищеним ризиком гастроінтестинальних або серцево-судинних ускладнень.
Висновки
Сучасні міжнародні клінічні настанови (ACR/AF, NICE, HKCOS та ін.) демонструють високий рівень узгодженості щодо застосування топічних НПЗП як початкової або ранньої фармакологічної опції в лікуванні остеоартриту, насамперед з огляду на їхню ефективність і кращий профіль безпеки порівняно із системною терапією.
Серед топічних НПЗП кетопрофен має переконливу доказову базу, підтверджену РКД і метааналізами. Його застосування забезпечує клінічно значуще зменшення болю та поліпшення функції суглобів при остеоартриті коліна та кисті; при цьому частота системних побічних реакцій є мінімальною і зіставною із плацебо. Це дозволяє розглядати топічний кетопрофен як ефективну альтернативу пероральним НПЗП, особливо в пацієнтів старшого віку та осіб із підвищеним ризиком гастроінтестинальних або серцево-судинних ускладнень.
Важливу роль у реалізації клінічної ефективності відіграє не лише сама молекула препарату, а й лікарська форма. Система доставки у вигляді гідроспиртового гелю забезпечує контрольоване, локалізоване і пролонговане вивільнення активної речовини, підтримує стабільну терапевтичну концентрацію в зоні запалення й мінімізує системну експозицію. Поєднання фармакодинамічних властивостей кетопрофену з перевагами сучасної гідрогелевої платформи, втілене у препараті Фастум® гель, дозволяє оптимізувати співвідношення «ефективність – безпечність» за тривалої терапії остеоартриту.
Таким чином, топічний кетопрофен у гелевій формі відповідає сучасним принципам раціональної локальної протизапальної терапії, поєднуючи доказову ефективність, сприятливий профіль безпеки та переваги впливу безпосередньо на вогнище ураження, що робить його обґрунтованим вибором у лікуванні остеоартриту колінного суглоба та суглобів кисті.
Література
- Rodrнguez-Reyes D., Vargas-Figueroa R., Vбzquez-Lloret A.S., Luigi Martinez H.E., Gonzalez-Diaz G., Seсeriz Ortiz R. Nonoperative Management Recommendations for Knee Osteoarthritis: A Review of Clinical Guidelines and Treatment Alternatives. Cureus. 2025 Oct 27;17(10): e95540. doi:10.7759/cureus.95540.
- Yau W.P. Updated recommendations on knee osteoarthritis management: The Hong Kong College of Orthopaedic Surgeons position statement. Hong Kong Med J. 2025;31:265-276. doi:10.12809/hkmj2411813.
- Watt F.E., Kennedy D.L., Gardiner M.D., Vincent T.L. Current and future advances in practice: practical management of hand osteoarthritis. Rheumatology Advances in Practice. 2025;9(4): rkaf093. doi:10.1093/rap/rkaf093.
- Kolasinski S.L., Neogi T., Hochberg M.C et al. 2019 American College of Rheumatology/Arthritis Foundation Guideline for the Management of Osteoarthritis of the Hand, Hip, and Knee. Arthritis Rheumatol. 2020;72(2):220-233. doi:10.1002/art.41142.
- National Institute for Health and Care Excellence (NICE). Osteoarthritis in over 16s: diagnosis and management. Clinical Guideline NG226, 19 October 2022. NICE; 2022.
- Brune K., Renner B., Hinz B. Using pharmacokinetic principles to optimize pain therapy. Nat Rev Rheumatol. 2010;6(10):589-598. doi:10.1038/nrrheum.2010.141.
- Paudel K.S., Milewski M., Swadley C.L., Brogden N.K., Ghosh P., Stinchcomb A.L. Challenges and opportunities in dermal/transdermal delivery. Ther Deliv. 2010;1(1):109-131. doi:10.4155/tde.10.16.
- Coaccioli S. Ketoprofen 2.5% gel: a clinical overview. Eur Rev Med Pharmacol Sci. 2011;15(8):943-949.
- Lee K.K., Jeong W., Chae M. Hydrogel-Based Delivery Systems for Non-Opioid Analgesics: Advances, Challenges, and Clinical Prospects. J. Clin. Med. 2025, 14, 7768. https://doi.org/10.3390/jcm14217768.
- Derry S., Conaghan P., Da Silva J.A.P., Wiffen P.J., Moore R.A. Topical NSAIDs for chronic musculoskeletal pain in adults. Cochrane Database of Systematic Reviews. 2016; Issue 4: CD007400.
- Waikakul S., Penkitti P., Soparat K., Boonsanong W. Topical Analgesics for Knee Arthrosis: A Parallel Study of Ketoprofen Gel and Diclofenac Emulgel. J Med Assoc Thai. 1997;80(9):593-597.
- Rother M., Lavins B.J., Kneer W., Lehnhardt K., Seidel E.J., Mazgareanu S. Efficacy and safety of epicutaneous ketoprofen in Transfersome (IDEA‑033) versus oral celecoxib and placebo in osteoarthritis of the knee: multicentre randomised controlled trial. Ann Rheum Dis. 2007; 66:1178-1183.
- Augy S., Poiraud T. Йtude en double aveugle et contre placebo de l’efficacitй antalgique, anti-inflammatoire et de la tolйrance de Ketum gel en application locale dans l’arthrose des petites articulations. Synoviale – Journal de Rhumatologie. 1993; 25:1-9.
Підготувала Ганна Кирпач
Тематичний номер «Хірургія. Ортопедія. Травматологія. Інтенсивна терапія» № 1 (68), 2026 р.
