31 травня, 2026

Вітаємо перший локсопрофен в Україні!

18 березня конференція під такою назвою об’єднала студії у чотирьох містах України та численну онлайн-аудиторію для знайомства з новим лікарським засобом класу нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Перший і єдиний в Україні локсопрофен під назвою Реліква виведений на ринок відомим виробником – компанією «Др. Редді’с Лабораторіз». Мультидисциплінарність проблеми болю, лихоманки та запалення визначила фахове різноманіття учасників заходу: лікарі загальної практики і сімейної медицини, неврологи, отоларингологи, хірурги, травматологи. На зустрічі розглянуто історію розробки, особливості механізму дії, клінічні переваги, аспекти безпеки та сучасні позиції локсопрофену в терапії гострих і хронічних станів, які потребують знеболення й протизапальної терапії.

Вхід в особистий кабінет Вхід

Реєстрація

Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

Доцент кафедри клінічної фармації та клінічної фармакології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, кандидат медичних наук Олександра Олексіївна Клекот ознайомила аудиторію з основними фармакологічними властивостями локсопрофену та особливостями цієї молекули в класі НПЗП.

Оригінальний локсопрофен був розроблений у Японії компанією Daiichi Sankyo та виведений на ринок 1986 року. Наразі локсопрофен під різними назвами зареєстрований у 28 країнах світу, зокрема в Японії, Китаї, Бразилії, Аргентині, Мексиці, Саудівській Аравії. У деяких країнах локсопрофен навіть досягнув лідерських позицій у своєму сегменті, наприклад, у 2017 та 2019 роках локсопрофен був найбільш використовуваним НПЗП у Японії. На різних ринках препарат доступний у різноманітних лікарських формах – таблетки, гранули, пластир, гель. Для України молекула локсопрофену є новою, а в світі він добре вивчений як системна та топічна терапія болю і запалення.

За хімічною будовою локсопрофен належить до похідних арилпропіонової кислоти разом із такими відомими НПЗП, як ібупрофен, напроксен і кетопрофен.

Локсопрофен розроблявся як альтернатива із кращою шлунково-кишковою переносимістю, що визначається його першою особливістю – механізмом проліків. Молекула локсопрофену не має фармакологічної активності (проліки), а після всмоктування в шлунково-кишковому тракті (ШКТ) перетворюється в печінці на активний метаболіт – транс-ОН-локсопрофен.

Це дозволяє мінімізувати локальний токсичний вплив на слизову оболонку шлунка при пероральному прийомі. Час досягнення пікових концентрацій у плазмі крові для локсопрофену становить 30 хв, а для активного метаболіту – 50 хв, що визначає швидкий початок дії.

Активний транс-ОН-локсопрофен за фармакодинамічною характеристикою є неселективним інгібітором циклооксигенази з виразною знеболювальною, протизапальною та жарознижувальною активністю. Відомо, що в механізмах запалення і болю основну роль відіграє індуцибельна циклооксигеназа (ЦОГ) 2 типу. Однак у перші години розвитку запального процесу (інфекційного або іншого походження) спостерігається також посилена експресія ЦОГ‑1. Саме тому неселективний інгібітор ЦОГ у перші 72 год забезпечує максимальний знеболювальний ефект. Водночас локсопрофен має низьку інгібіторну концентрацію щодо ЦОГ‑2 – меншу за таку, наприклад, в ібупрофену, аспірину та етодолаку. Переважна блокада ЦОГ‑2 (у 3,2 раза вираженіша порівняно з ЦОГ‑1) пояснює потужний вплив локсопрофену на простагландиновий каскад запалення та болю.

Локсопрофен – водорозчинна молекула, що не зазнає метаболізму за участю ферментів системи цитохрому CYP. Після всмоктування в ШКТ локсопрофен потрапляє системою ворітної вени до печінки, де перетворюється на два метаболіти: активний транс-ОН-локсопрофен і неактивний цис-OH-локсопрофен під дією карбонілредуктази. Нецитохромний шлях активації є додатковою перевагою, оскільки обмежує можливості взаємодії з іншими ліками.

Для виведення з організму обидва метаболіти глюкуронізуються в печінці. Разова пероральна доза 60 мг локсопрофену швидко виводиться із сечею, переважно у вигляді глюкуронідних кон’югатів локсопрофену та його транс-ОН метаболіту (21 та 16% відповідно). Період напіввиведення становить ≈1 год 15 хв для обох сполук. Швидке виведення пояснює мінімальну нефротоксичність препарату.

Детальніше розглянувши фармакодинаміку локсопрофену, спікерка звернула увагу слухачів на виражений жарознижувальний ефект. За даними багатоцентрового плацебо-контрольованого рандомізованого дослідження з подвійним засліпленням, у пацієнтів із гострою інфекцією верхніх дихальних шляхів локсопрофен суттєво знижував температуру тіла із 30-ї хв після прийому порівняно з початковою, а через 4 год у кожного другого хворого спостерігалася нормалізація температури тіла. Порівняльний аналіз зниження температури тіла через 4 год після прийому разової дози, виконаний за даними інших рандомізованих контрольованих досліджень, виявив, що локсопрофен має перевагу над двома традиційними антипіретиками – парацетамолом та ібупрофеном. У перші 4 год локсопрофен знижував температуру тіла в середньому на 1,25 °C, тоді як ібупрофен – на 0,76 °C. Парацетамол знижував температуру на 1,25 °C, але через 6 год після прийому (Azuma А. et al., 2011).

Локсопрофен добре вивчений як засіб лікування болю при захворюваннях опорно-рухового апарату. Локсопрофен у дозі 60 мг 3 р/день показав високу ефективність, відмінну переносимість і безпеку при лікуванні гострого болю в нижній ділянці спини; він переносився краще, ніж еталонний для цієї категорії пацієнтів НПЗП диклофенак у дозі 50 мг 3 р/день (Natour J. et al., 2001). У дослідженні за участю пацієнтів з остеоартритом колінних суглобів локсопрофен не поступався ібупрофену за ефективністю, що визначалася як відсоток пацієнтів із 30% клінічним покращенням після лікування (80 проти 75%), і сприяв статистично значущому клінічному покращенню порівняно з початковим рівнем протягом 4 тиж за всіма оціненими параметрами: біль у коліні при русі, час ходьби на 15 м, болючість суглобів, повсякденна діяльність та самооцінка пацієнта (Shi Y.Q. et al., 2004).

Коментуючи аспекти безпеки, а саме найкритичніший для класу НПЗП небажаний ефект – гастротоксичність, О.О. Клекот продемонструвала, як перевага технології проліків у молекулі локсопрофену реалізується в покращенні переносимості. За даними вже згаданого бразильського дослідження Natour і співавт., у групі локсопрофену побічні ефекти з боку ШКТ були зафіксовані в 25,5% пацієнтів порівняно із 36,7% у групі диклофенаку, причому різниця була статистично значущою. Аналіз корейської бази даних (Lai E.C. et al., 2018) показав, що ризик шлунково-кишкових подій при застосуванні локсопрофену виявився значно нижчим, ніж при використанні диклофенаку (КР 0,37; 95% довірчий інтервал 0,25-0,54).

Водночас, як свідчать доказові дані, за жарознижувальним ефектом локсопрофен перевершує парацетамол (локсопрофен швидший) та ібупрофен (локсопрофен сильніший). Технологія проліків забезпечує мінімальну гастротоксичність з перевагою над диклофенаком, що була доведена в клінічних дослідженнях.

Отже, локсопрофен є потужним неселективним інгібітором ЦОГ із вираженою знеболювальною, протизапальною та жарознижувальною активністю. В Україні Реліква – один із небагатьох НПЗП, показаних для застосування як жарознижувальний та знеболювальний засіб при гострому запаленні верхніх дихальних шляхів.

Доктор медичних наук, професор Наталя Костянтинівна Свиридова (Інститут медичних та фармацевтичних наук Міжрегіональної академії управління персоналом, м. Київ) розглянула неврологічні аспекти патофізіології болю та можливості застосування локсопрофену в лікуванні м’язово-скелетних больових синдромів із позицій невролога.

З огляду на сучасні концепції доповідачка розглянула основні процеси та механізми виникнення і хронізації болю:

периферична сенситизація ноцицепторів медіаторами запалення (притаманна для гострого ноцицептивного болю);
центральна сенситизація – гіперзбудливість нейронів, переважно дорсального рогу спинного мозку (відіграє роль у хронізації болю);
нейрозапалення – активація цитокінів, мікроглії, що спричиняє зміни в центральній нервовій системі;
нейропластичність – перебудова нейронних мереж (лежить в основі ноципластичного болю – дисфункція центральної обробки).

Тактика лікування болю включає стратифікацію ризику на основі біомаркерів, багатовимірну оцінку болю, цілеспрямовану та комбінаторну терапію, а також когнітивно-емоційну реабілітацію. Ноцицептивний біль є найпоширенішим типом болю і переважним типом при м’язово-скелетних захворюваннях, як-от остеоартрит, гострий біль у спині, плечолопатковий періартрит. Для ноцицептивного болю характерні чітка, анатомічно відповідна локалізація, провокація рухом, навантаженням, об’єктивні зміни – запалення, набряк, обмеження рухів, а також хороша відповідь на НПЗП.

НПЗП залишаються препаратами першої лінії при гострому болю в спині. До цієї групи належить і локсопрофен, який продемонстрував виразний знеболювальний ефект у клінічних дослідженнях і рутинній практиці. Наприклад, Aoki та співавт. під час проведення відкритого багатоцентрового дослідження призначали локсопрофен у дозі 180 мг/день (60 мг 3 р/день) 4024 пацієнтам літнього віку (середній вік становив 72,5 року) з болем у попереку, пов’язаним із низкою ревматичних захворювань, протягом періоду до 8 тиж. На 4-му тижні локсопрофен продемонстрував суб’єктивне покращення на 83; 30 та 24% у пацієнтів із легким і помірним, помірним і сильним болем у попереку відповідно. Об’єктивне та суб’єктивне покращення були значними вже після 1 тиж терапії у пацієнтів із легким і помірним болем та після 4 тиж при болю всіх ступенів інтенсивності. У цій великій популяції частота побічних ефектів була надзвичайно низькою і становила лише 2,2%, причому більшість із них мали легкий ступінь вираженості.

За результатами систематичного огляду клінічних досліджень за участю пацієнтів із різними м’язово-скелетними больовими синдромами (Greig S.L., 2016) зроблено висновок про високу ефективність локсопрофену при гострому болю, дорсопатіях та артритах, а також його сприятливий профіль безпеки в разі нетривалого застосування.

В Україні локсопрофен (Реліква) отримав показання як протизапальний і знеболювальний засіб при таких захворюваннях та симптомах:

ревматоїдний артрит, остеоартрит;
для знеболення і протизапальної дії після хірургічного втручання;
біль у попереку, плечовий періартрит;
шийно-плечовий синдром;
зубний біль, травми і видалення зуба.

Отже, Реліква (локсопрофен) є актуальним поповненням арсеналу лікарів різних спеціальностей у боротьбі з болем і запаленням при найпоширеніших захворюваннях опорно-рухового апарату, як-от: біль у спині, остеоартрит, а також після ортопедичних втручань на суглобах.

Професор кафедри загальної хірургії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, доктор медичних наук Олег Богданович Матвійчук розглянув локсопрофен як нову опцію лікування травматичного та післяопераційного болю.

Біль є неуникною обставиною інвазійних підходів у медицині та міждисциплінарною проблемою, яка щодня потребує уваги хірургів, анестезіологів, травматологів, інших фахівців. За оцінками експертів, щонайменше 75% пацієнтів вважають себе об’єктами суттєвого післяопераційного болю, а кожен другий розцінює стартову аналгезію як недостатню. З одного боку, відсутність чітких критеріїв вибору аналгетика в кожній клінічній ситуації є маркером неоднорідності больового синдрому. З іншого боку, аналгетична «піраміда» ВООЗ і ключова позиція в ній неопіатних аналгетиків не втрачають актуальності впродовж років. У хірургії та інвазивних втручаннях триває курс на уникнення або мінімізацію застосування опіатів у періопераційному веденні пацієнтів і розширення використання НПЗП. У цьому контексті викликає інтерес поява нового лікарського засобу з виразним знеболювальним ефектом.

Локсопрофен пройшов успішний шлях від розробки до широкого впровадження в практику. Аналіз >2 млн випадків призначення пероральних аналгетиків у 2017 р. у Японії виявив, що локсопрофен був найбільш призначуваним (32,5%), випередивши целекоксиб (16%), парацетамол і прегабалін (10,5 та 9,4% відповідно). Успіх локсопрофену пояснюється насамперед вдалим поєднанням властивостей молекули. Серед більшості НПЗП локсопрофен вирізняється технологією проліків, що сприяє переносимості з боку ШКТ.

Лікарі обирають локсопрофен завдяки швидкому початку дії: пікові концентрації локсопрофену та його активного транс-OH метаболіту в плазмі досягаються на 30-й та 50-й хв відповідно. Локсопрофен не метаболізується системою цитохрому Р450, що обмежує коло взаємодій з іншими ліками та їжею.

В рандомізованому дослідженні за участю 160 пацієнтів A. Onda та співавт. (2016) порівнювали аналгетичну ефективність парацетамолу, ЦОГ‑2 селективного НПЗП целекоксибу й неселективного ЦОГ‑2 інгібітора локсопрофену через 3 год після артроскопії колінного суглоба і з контролем через 2 доби. Встановлено перевагу локсопрофену над парацетамолом, зокрема щодо оцінки болю за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ) в стані спокою, а також відсутність суттєвих відмінностей порівняно із целекоксибом.

В іншому дослідженні дві форми локсопрофену застосовували в 242 пацієнтів із гострим болем унаслідок травм кінцівок. Використанням локсопрофену в формі пластира було досягнуто комфортних показників ноцицепції за ВАШ, зіставних із його пероральною формою. Результати показали суттєве зменшення болю після 7 днів лікування: -49,96 бала за ВАШ у групі топічного локсопрофену та -47,71 бала за ВАШ у групі пероральної терапії (Fujiki E.N. et al., 2019).

У хірургічній практиці та анестезіології важливе значення має вплив аналгетиків на серцево-судинну систему. З огляду на повідомлення про небажані ефекти селективних інгібіторів ЦОГ‑2 у червні 2005 р. у Японії було ініційовано дослідження побічних ефектів НПЗП, пов’язаних із серцево-судинними захворюваннями. В цьому дослідженні не було знайдено доказів суттєвих побічних ефектів локсопрофену, що потребували б додаткового моніторингу.

Агенція з лікарських засобів і медичних виробів (PMDA) Японії дійшла висновку, що немає необхідності вживати додаткові заходи безпеки проти серцево-судинних подій при застосуванні локсопрофену (Hamaguchi M. et al., 2010).

Перший і єдиний локсопрофен в Україні – Реліква, доступний у формі таблеток по 60 мг. Лікарський засіб дозволений для використання з 18 років. Рекомендована доза при лікуванні болю та запалення становить 60 мг (1 таблетка) 3 р/добу. Дозування може бути відкориговано залежно від віку, коморбідності та наявних симптомів. Зокрема, при нерегулярному застосуванні можна призначати по 120 мг (2 таблетки) на один прийом. Максимальна добова доза лікарського засобу не має перевищувати 180 мг (3 таблетки).

Перелік протипоказань для препарату Реліква загалом типовий для класу НПЗП:

виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки;
тяжкі гематологічні порушення;
тяжка органна недостатність (порушення функції печінки; нирок; серцева недостатність);
аспіринова бронхіальна астма;
ІІІ триместр вагітності.

Таким чином, локсопрофен – новий для України, але добре вивчений у світі НПЗП, ефективний проти болю, зокрема в хірургічній практиці, та щадний до ШКТ завдяки особливому метаболізму. Для реалізації всіх переваг цього препарату лікарям необхідно пам’ятати загальні принципи відповідального призначення НПЗП і дотримуватися інструкції для застосування лікарського засобу.

Доцент кафедри реабілітаційної медицини, фізичної терапії та спортивної медицини Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика (м. Київ), кандидат медичних наук Юлія Юріївна Чумак охарактеризувала локсопрофен як жарознижувальний та знеболювальний засіб при лікуванні гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ).

Клінічна картина ГРВІ є різноманітною і залежить від збудника, стану імунної системи пацієнта, а також наявності супутніх захворювань. Проте є характерні симптоми, які з’являються практично при кожному епізоді та визначають потребу в своєчасній симптоматичній терапії, як-от лихоманка, головний біль, біль у горлі, нежить, закладеність носа, кашель унаслідок запалення дихальних шляхів. Терапія більшості випадків ГРВІ є суто симптоматичною з огляду на самолімітованість захворювання та відсутність етіотропних засобів із доведеною активністю проти респіраторних вірусів (виключенням поки що є озельтамівір проти вірусу грипу). Антибіотики не показані при вірусній інфекції без бактеріального ускладнення.

Попри загалом сприятливий прогноз на одужання протягом кількох днів у лікуванні ГРВІ досі багато проблемних моментів, зокрема:

поліпрагмазія в намаганні прискорити повернення до роботи (протикашльові, антигістамінні, НПЗП, вітаміни);
нераціональний прийом антибіотиків;
зловживання високими дозами парацетамолу (ризик гепатотоксичності в дозах >4 г/день);
ШКТ-ризики традиційних НПЗП.

Обидві ізоформи ЦОГ, які є мішенями для НПЗП, задіяні в каскаді запальної реакції та формуванні больових відчуттів при ГРВІ.

Локсопрофен (Реліква) – новий НПЗП в Україні, який отримав показання як жарознижувальний та знеболювальний засіб при гострому запаленні верхніх дихальних шляхів, у т. ч. при гострому запаленні верхніх дихальних шляхів, що супроводжується гострим бронхітом.

Зниження підвищеної температури тіла, полегшення болю і протизапальний ефект розпочинаються вже із 30-ї хв після прийому та тривають кілька годин. Отже, локсопрофен покриває практично всі потреби в короткочасній (до 5 днів) симптоматичній терапії ГРВІ.

Рекомендована доза лікарського засобу Реліква при лікуванні ГРВІ становить 60 мг (1 таблетка) на один прийом. За потреби можна застосовувати 2 р/добу, однак максимальна добова доза не має перевищувати 180 мг (3 таблетки).

Ефективність та безпека локсопрофену як жарознижувального та знеболювального засобу детально вивчені. В багатоцентровому рандомізованому подвійному сліпому дослідженні 181 пацієнта з лихоманкою, пов’язаною з ГРВІ (≥38,0 °C), вивчалася динаміка зниження температури тіла. В результаті зафіксовані такі показники: медіанна температура в пахвових западинах через 4 год після прийому дози 60 мг локсопрофену становила 36,8 °C; максимальне зниження температури – 1,8 °C; нормалізація температури на 4-й год – у 75,4% пацієнтів. Вторинні показники ефективності, включаючи знеболення, були зіставними між двома групами. Крім того, як уже згадувалося, за даними інших рандомізованих контрольованих досліджень, локсопрофен продемонстрував перевагу над двома традиційними антипіретиками – парацетамолом та ібупрофеном щодо швидкості та сили жарознижувального ефекту відповідно (Azuma А. et al., 2011).

Goto та співавт. (2007) дослідили, чи прискорює локсопрофен процес одужання при ГРВІ. Подвійне сліпе рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження було проведено в 23 амбулаторних закладах Японії. Пацієнтів віком від 18 до 65 років рандомно розподілили на групи, що отримували локсопрофен або плацебо.

Безпека локсопрофену для ШКТ також стала предметом спеціальних досліджень. Yamakawa та співавт. в експерименті встановили, що локсопрофен та його активний метаболіт через нижчу здатність до проникнення крізь клітинні мембрани майже не спричиняють некрозу й апоптозу клітин слизової оболонки шлунка на відміну від індометацину і целекоксибу (Yamakawa N. et al., 2010). Однак слід дотримуватися інструкції та виключати виразкову хворобу і мати на увазі інші протипоказання до застосування препарату Реліква. Цей рецептурний лікарський засіб потребує відповідального призначення лікаря. Крім протипоказань, слід враховувати можливі лікарські взаємодії локсопрофену, особливо з антикоагулянтами, тіазидними діуретиками, антигіпертензивними засобами, глюкокортикоїдами.

Отже, потрійна дія проти лихоманки, болю та запалення, а також сприятливий профіль безпеки обґрунтовують вибір локсопрофену як оптимального НПЗП для симптоматичного лікування ГРВІ з міалгією та гіпертермією.

Доцент кафедри оториноларингології Дніпровського державного медичного університету, кандидат медичних наук Андрій Валерійович Зайцев висвітлив практичні аспекти застосування НПЗП у терапії захворювань ЛОР-органів.

Запальні захворювання верхніх дихальних шляхів і ЛОР-органів – це одна з найчастіших причин звернення пацієнтів до оториноларинголога або сімейного лікаря. Значною мірою звернення по медичну допомогу спричинені болем. Найпоширеніші клінічні ситуації – гострий тонзилофарингіт, фарингіт при ГРВІ (біль у горлі), гострий риносинусит, оталгія за отиту, біль після оперативних втручань на ЛОР-органах.

Актуальність больового синдрому в ЛОР-практиці зумовлена особливостями анатомії ротоглотки. Площа глотки становить ≈40 см², а площа криптового епітелію одного піднебінного мигдалика – ≈300 см². Завдяки криптовій структурі піднебінні мигдалики мають велику поверхню контакту із зовнішнім середовищем, контактують зі значною кількістю антигенного матеріалу з повітря та харчових мас і беруть активну участь у реакціях клітинного й гуморального імунітету. Це пояснює інтенсивність болю при їхньому запаленні. Крім того, біль у горлі виникає через щільну сенсорну іннервацію, високу концентрацію медіаторів запалення, постійну механічну стимуляцію під час ковтання та рефлекторну іррадіацію болю через язико-глотковий нерв навіть у вухо.

Гострий тонзиліт (ангіна) – гостре інфекційно-алергічне захворювання з переважним ураженням піднебінних мигдаликів. До захворювання найбільш схильні діти та молоді люди. Характерні сезонні підйоми захворюваності, які припадають на весняно-осінній період. Типові симптоми – сухість, дертя в горлі, біль при ковтанні. Характерні також загальні прояви: озноб, підвищення температури тіла до 39-40 °C, головний біль, загальна слабкість.

Гострий тонзиліт або тонзилофарингіт спричиняються переважно вірусами (аденовіруси, вірус Епштейна – Барр, віруси грипу, риновіруси, ентеровіруси, коронавіруси, ретровіруси), рідше – бактеріальними збудниками (β-гемолітичний стрептокок групи А, S. pyogenes, Haemophilus influenzae, Corynebacterium, Neisseria gonorhoeae). Для швидкої перевірки природи захворювання в сучасній практиці часто використовують шкалу McIsaac (Мак-Айзека) або Centor, а також швидкі тест-системи на антиген стрептокока (Strep-test), рекомендовані уніфікованим клінічним протоколом Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України.

Гострий фарингіт – це гостре запалення слизової оболонки глотки, яке частіше за все є проявом ГРВІ; так само виникає як самостійне захворювання при вдиханні холодного повітря, курінні та вживанні холодної їжі. Типові симптоми – печіння, сухість, біль у горлі (особливо при ковтанні), сухий кашель, виділення у вигляді слизу та гною. Рідше спостерігаються підвищення температури тіла, явища інтоксикації.

Більшість симптомів ГРВІ зникає до 5-7-го дня. Ймовірність бактеріальної інфекції зростає, якщо спостерігається погіршення симптомів після 5-го дня або їхнє збереження після 10 днів, що потребує призначення антибіотиків. Антибіотики призначаються пацієнтам з І-ІІ ст. тяжкості тонзиліту. Згідно з уніфікованим клінічним протоколом медичної допомоги «Тонзиліт» (наказ МОЗ України № 639 від 06.04.2021) препаратом першої лінії є пеніциліни, якщо це не суперечить чинним рекомендаціям регіонального (місцевого, локального) рівня щодо найчастіших збудників відповідно до топіки ураження органів респіраторної системи й антибактеріальної чутливості їхніх збудників. Також враховується інформація щодо схильності пацієнта до алергічних реакцій. Макроліди як препарати першої лінії призначаються у випадках, коли є підтвердження атипової флори у виникненні гострого тонзиліту або є протипоказання до призначення пеніцилінів. Препаратами другої лінії є цефалоспорини ІІІ покоління, фторхінолони. При амбулаторному лікуванні перевагу слід надавати лікарським засобам для перорального застосування.

Протокол МОЗ також регламентує симптоматичне лікування гострого тонзиліту. Якщо перебіг тонзиліту супроводжується больовим компонентом, слід розглянути застосування НПЗП (наприклад, ібупрофен, диклофенак, кеторолак, бензидамін), аналгетиків (парацетамол) і місцевих анестетиків (лідокаїн).

Відтепер арсенал НПЗП із відповідними показаннями поповнився локсопрофеном, що дозволяє швидко зменшити біль, набряк і запалення слизової оболонки. У відкритому дослідженні в умовах повсякденної практики за участю 664 пацієнтів із різними клінічними проявами ГРВІ (в т. ч. фарингіт 38,6%, тонзиліт 19,4%) локсопрофен забезпечив полегшення симптомів у >94% випадків і характеризувався сприятливим профілем безпеки. Значне зниження балів болю (спонтанного й одинофагії) спостерігалося протягом 1-го тижня лікування та зберігалося впродовж 2 тиж терапії. Те саме спостерігалося і щодо решти симптомів ГРВІ за шкалою Шахтеля (температура тіла, колір ротоглотки, енантеми, наявність та твердість аденопатій). Лише 6,9% хворих повідомляли про побічні ефекти, більшість з яких (75,5%) були легкого ступеня тяжкості (Marone S. et al., 2000). Загалом контрольовані дослідження та клінічний досвід використання локсопрофену для симптоматичної терапії ГРВІ характеризують цей НПЗП як засіб швидкої дії, ефективний проти болю, запалення та, особливо, для нормалізації температури тіла.

Після лекцій експерти відповіли на запитання лікарів. Інформація про новий лікарський засіб стала приводом для обговорення в контексті старої як світ проблеми раціонального лікування болю з урахуванням усіх ризиків і обмежень, притаманних НПЗП.

За яких типів болю (м’язового, суглобового, невралгічного) Реліква працюватиме найкраще?

О.Б. Матвійчук: З огляду на фармакологічний профіль похідних пропіонової кислоти та розглянуту доказову базу пріоритетним для застосування локсопрофену є м’язово-скелетний біль.

Чи є сенс поєднувати локсопрофен з іншими аналгетиками, наприклад, у разі інтенсивного болю?

О.Б. Матвійчук: У хірургії та травматології раціональнішою є ступенева терапія, наприклад, розпочати лікування гострого інтенсивного болю можна з кеторолаку (НПЗП з аналгетичним ефектом, еквівалентним опіоїдним аналгетикам), а продовжити – локсопрофеном.

Н.К. Свиридова: Як невролог хочу додати, що коморбідність різних типів болю часто потребує комбінованої стратегії знеболення. З урахуванням наявних наразі доказів і світового досвіду в терапії больових синдромів можна рекомендувати поєднувати локсопрофен із міорелаксантами, наприклад, при болю в спині, з прегебаліном або габапентином, коли ноцицептивний біль поєднується з нейропатичним.

Який профіль кардіоваскулярного ризику локсопрофену порівняно з іншими НПЗП?

О.О. Клекот: Локсопрофен загалом має сприятливий профіль кардіобезпеки завдяки неселективності дії на ЦОГ і низькій прокоагулянтній активності.

Сьогодні були озвучені результати відповідної експертизи НПЗП у Японії з висновком про відсутність сигналів небезпеки щодо впливу на серцево-судинну систему локсопрофену.

Як вже зазначалося, проблема безпеки НПЗП особливо гостра для коморбідних пацієнтів із гіпертензією та серцево-судинними захворюваннями, що потребує постійної переоцінки ризиків і запобіжних заходів. Абсолютним протипоказанням із боку серця для призначення локсопрофену є тяжка серцева недостатність.

Підготував Ігор Петренко

Статтю підготовлено за підтримки компанії «Др. Редді’с Лабораторіз» для надання професійної інформації спеціалістам у сфері охорони здоров’я. Містить інформацію про лікарський засіб (інформація про який також наведена в супутньому інфоблоці, див. RLQ-24.04.2026-Rx1-7.1)

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 7 (618), 2026 р