15 березня, 2026
Роль топічної терапії у веденні рецидивного гострого середнього отиту в педіатричній практиці відповідно до настанов Британської асоціації дитячих оториноларингологів (2025)
Гострий середній отит (ГСО) залишається однією з найпоширеніших причин призначення антибіотиків у дитячій практиці, хоча саме біль у вусі та гарячка є основними скаргами, що потребують першочергового контролю. Оптимізація знеболення здатна зменшити необґрунтоване використання антибіотиків; проте навіть при застосуванні парацетамолу чи ібупрофену перорально до 10% дітей продовжують відчувати біль через 48 год. Це підкреслює потребу в додаткових терапевтичних опціях, серед яких вушні краплі зі знеболювальним і протизапальним ефектом розглядаються як безпечне та доступне доповнення до стандартної терапії.
Епідеміологія та клінічні особливості ГСО
ГСО – це запалення середнього вуха, що найчастіше має інфекційну природу та проявляється оталгією, гарячкою й млявістю. Основними збудниками є віруси, а також Streptococcus pneumoniae, Moraxella catarrhalis і Haemophilus influenzae (Block, 1997). Пік захворюваності спостерігається в дітей віком до 5 років, що зумовлено незрілістю імунної системи й анатомічними особливостями євстахієвої труби. Поширення інфекції може спричиняти тяжкі ускладнення, включно із внутрішньочерепними, що підкреслює необхідність своєчасної діагностики та лікування (Jamal et al., 2022).
Рецидивні епізоди ГСО (рГСО) підвищують ризик ускладнень і негативно впливають на якість життя. В літературі рГСО визначається як ≥3 епізоди протягом 6 міс або ≥4 епізоди протягом року, тоді як британські оториноларингологи в практиці орієнтуються на поріг >5 епізодів на рік (Mohanty et al., 2023). Водночас рішення щодо лікування може ухвалюватися і при меншій кількості епізодів за наявності додаткових факторів, як-от порушення слуху.
Антибіотикопрофілактика та консервативне ведення
Міжнародна практика щодо антибіотикопрофілактики при рГСО залишається неоднозначною: в американських та італійських настановах застосування антибіотиків упродовж тривалого часу не рекомендоване, тоді як у Великій Британії значна частка лікарів (70%) призначає їх із профілактичною метою (Liebertha et al., 2013; Hampton et al., 2021; Marchisio et al., 2019).
Консервативне ведення рГСО визнається усталеною терапевтичною стратегією. Існує загальний консенсус, що застосування системних антибіотиків при ГСО слід максимально обмежувати, навіть до реалізації стратегії wait and watch («чекай і спостерігай») (Vergison et al., 2010; Rosa-Olivares et al., 2015). Водночас біль у вусі залишається провідним клінічним симптомом у більшості випадків, зумовлюючи значну тривогу в пацієнтів, які переважно є дітьми, та їхніх батьків. Згідно із сучасними рекомендаціями, основним методом є системне знеболення (Vergison et al., 2010). Однак слід ураховувати, що початок його дії може відтерміновуватися до >24 год, а виражене зменшення больового синдрому спостерігається лише через 2-3 дні, навіть при одночасному застосуванні антибіотиків (Rosa-Olivares et al., 2015).
Накопичені дані свідчать, що місцеві анестетики у вигляді вушних крапель забезпечують швидке та інтенсивне знеболення. Крім того, симптоматичне топічне лікування болю в разі ГСО є бажаним, оскільки в такий спосіб можна уникнути побічних ефектів, які спостерігаються за системного застосування препаратів, а знеболення може бути швидшим, інтенсивнішим і тривалішим, ніж при пероральному прийманні аналгетиків.
Сучасні настанови та клінічні перспективи
Згідно з настановами Британської асоціації дитячих оториноларингологів (BAPO, 2025), пацієнти із рГСО можуть перебувати під активним спостереженням із застосуванням додаткових заходів (за потреби). При епізодах ГСО, за наявності показань, слід застосовувати антибіотикотерапію, проте ключовою є регулярна клінічна оцінка для визначення частоти нових епізодів.
У настановах підкреслено доцільність застосування вушних крапель зі знеболювальним і місцево анестезувальним компонентами як безпечного та доступного доповнення до стандартної терапії. Це дозволяє зменшити залежність від антибіотиків і покращити якість життя дітей із рГСО (BAPO, 2025; NICE, 2022).
За персистуючих епізодів ГСО слід розглядати альтернативні варіанти лікування, включно із профілактичною антибіотикотерапією, скеруванням до імунолога чи встановленням вентиляційних трубок. Отже, в настановах BAPO 2025 року акцентовано увагу на індивідуалізованому підході, що поєднує уважне спостереження, своєчасну клінічну оцінку, адекватне знеболення та використання додаткових терапевтичних опцій для оптимізації ведення дітей із рГСО (рис.).
Рис. Алгоритм первинного обстеження та ведення пацієнтів із рецидивним ГСО (BAPO, 2025)
Результати метааналізу T. L. Morin і співавт. (2025) підтверджують, що суворе дотримання настанов NICE є найефективнішим заходом для зменшення непотрібних призначень антибіотиків. Зокрема, стратегія активного спостереження без антибіотиків у поєднанні з аналгетичними вушними краплями дозволяє скоротити кількість днів антибіотикотерапії на 70%. Це значно перевищує ефективність інших підходів, включно з рекомендаціями Американської академії педіатрії, які забезпечують зниження лише на 54%.
Інтеграція принципів NICE в щоденну практику із пріоритетом знеболення й уважного спостереження може стати ключовим інструментом у боротьбі з надмірним використанням антибіотиків, зменшити ризик розвитку антибіотикорезистентності та покращити якість ведення дітей із рГСО.
Використання вушних крапель при гострих респіраторних вірусних інфекціях (ГРВІ) й за інших отитів
ГРВІ можуть зумовлювати розвиток ГСО, особливо в дітей. Симптоматичне лікування передбачає застосування вушних крапель, які чинять протизапальну й аналгезивну дію. Комбіновані препарати, що містять місцеві анестетики та протизапальні компоненти, зменшують біль, покращують якість життя пацієнтів і запобігають ускладненням при катаральному середньому отиті на тлі вірусної інфекції (Michel, 2021; Garashchenko et al., 2022).
Окрему групу становлять отити, пов’язані з баротравмою. Баротравматичний отит виникає за різких змін атмосферного тиску: наприклад, під час авіаперельотів або занурення під воду. В таких випадках вушні краплі застосовуються для зменшення больового синдрому та запалення, хоча основним методом профілактики є уникнення різких перепадів тиску і використання спеціальних засобів захисту вуха (Taha & Jan, 2024).
Ще один поширений стан – отит зовнішнього вуха після купання, відомий як swimmer’s ear. Він виникає через затримку води в слуховому проході, що зумовлює запалення та біль у вусі. Лікування в більшості випадків передбачає місцеве застосування антибактеріальних і протизапальних вушних крапель, що дозволяє швидко усунути біль та зменшити запальні зміни (Myhre & Sifris, 2025).
Висновки
Отже, вушні краплі з аналгетичним і протизапальним ефектом посідають важливе місце в комплексному лікуванні різних форм отитів. Їхнє застосування сприяє ефективному контролю симптомів, зменшенню потреби в надмірному та необґрунтованому використанні антибіотиків, а також профілактиці ускладнень і покращенню перебігу захворювання.
Підготувала Людмила Суржко
Довідка «ЗУ»
Комбінований лікарський засіб у формі вушних крапель, що застосовується для зменшення болю та запалення при захворюваннях середнього вуха, на фармацевтичному ринку України представлений препаратом Отипакс виробництва компанії Biocodex. До складу препарату входять дві активні речовини: феназон, який чинить протизапальну та аналгезивну дію, і лідокаїн, що забезпечує швидке місцеве знеболення. Завдяки їхній комбінації Отипакс ефективно усуває біль і дискомфорт без системного впливу на організм за умови інтактної барабанної перетинки.
Основними показаннями до застосування є ГСО в катаральній стадії, баротравматичний отит (наприклад, після авіаперельоту чи занурення під воду), а також біль у вусі, спричинений інфекційними процесами без порушення цілісності барабанної перетинки. Препарат зазвичай призначають по 3-4 краплі в зовнішній слуховий прохід 2-3 р/добу, курс лікування триває до 10 днів і визначається лікарем.
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 2 (613), 2026 р
