Статті - Сторінка 6

Еректильна дисфункція (ЕД) є поширеним розладом серед чоловіків середнього і старшого віку, який має мультифакторну природу. Відомо, що опосередкована оксидом азоту (NO) регуляція кавернозного кровообігу є центральним механізмом ерекції, тому зниження біодоступності NO вважається ключовим патогенетичним фактором розвитку ЕД. Незважаючи на доведену ефективність інгібіторів фосфодіестерази 5-го типу (іФДЕ-5), їхня дія є переважно симптоматичною та залежною від збереженого синтезу NO, що обмежує терапевтичний потенціал у пацієнтів із вираженою ендотеліальною дисфункцією. У зв’язку з цим існує потреба в пошуку ефективного, патогенетично спрямованого лікування у цієї категорії хворих.

Настанови Американської урологічної асоціації – 2026

За матеріалами конференції

У статті феномени «couplepause» та «doublepause» розглядаються як наслідок взаємопов’язаних клінічних станів – ​менопаузи в жінок і вікового гіпогонадизму в чоловіків, – що істотно впливають на сексуальне здоров’я пари. Показано, що віковий андрогенодефіцит у чоловіків часто залишається недодіагностованим, попри те що саме сексуальні порушення (еректильна дисфункція, зниження лібідо, рідші спонтанні ерекції) найчастіше стають приводом для звернення до уролога чи андролога. Узагальнено актуальні рекомендації щодо діагностики та ведення вікового гіпогонадизму в чоловіків. Висвітлено роль тестостерон-замісної терапії (ТЗТ) як ключового чинника відновлення сексуальної функції чоловіка, якості життя та стосунків пари.

На сьогодні можна констатувати, що оцінка серцево-судинного ризику вже вийшла за межі класичних факторів, як-от артеріальний тиск, холестерин ліпопротеїнів низької щільності чи куріння. У сучасній профілактичній кардіології дедалі більшого значення набувають маркери, які дають змогу точніше виділити пацієнтів з підвищеним резидуальним ризиком і, можливо, краще персоналізувати профілактичну терапію. До таких маркерів належать, зокрема, коронарний кальцій і ліпопротеїн(а) – Lp(a), а також окислені фосфоліпіди на apoB-вмісних ліпопротеїнах (OxPL-apoB).

Розсіяний склероз (РС) – це хронічне автоімунне захворювання, що характеризується розладом із боку імунної системи та супроводжується ураженням мієлінової оболонки нервових волокон, унаслідок чого порушується провідність імпульсів у мозку [1]. У світі налічується >3 млн хворих на РС; спостерігається тенденція до зростання його поширеності та інвалідизації, особливо в осіб молодого віку. В Україні зареєстровано >20 тис. хворих на РС; упродовж останніх двох десятиліть спостерігається зростання захворюваності. РС часто діагностується у віці від 20 до 50 років, причому жінки мають з ним справу в 2-3 рази частіше за чоловіків [2, 3].

Сучасне визначення кардіоваскулярного прогнозу здається чітким і передбачуваним: у клінічній практиці орієнтуються на добре відомі параметри – рівень артеріального тиску, ліпідний профіль, фракцію викиду лівого шлуночка, ступінь стенозу коронарних артерій. Утім, існує фактор, який тривалий час залишався поза увагою, але здатний суттєво змінювати перебіг серцево-судинних захворювань (ССЗ) та їхні наслідки: тривога і депресія.

Ватні палички, які були винайдені в 1923 р. Лео Герстенцангом для очищення вух його немовляти, дотепер залишаються поширеним засобом. Їх часто використовують для видалення вушної сірки із зовнішнього слухового ходу (ЗСХ), зменшення свербежу чи болю, покращення слуху, а також для нанесення лікарських засобів (Weissman B. et al., 2025). Проте чи безпечно ними користуватися?

Алергічний риніт (АР) залишається однією з найпоширеніших хронічних патологій, що суттєво впливає на якість життя, працездатність і ризик розвитку супутніх захворювань, зокрема бронхіальної астми (БА). Попри наявність сучасних рекомендацій, включно з ARIA, в клінічній практиці зберігаються труднощі ранньої діагностики, стратифікації тяжкості, контролю симптомів і досягнення довготривалого ефекту терапії.

У 2023 р. було опубліковано новий позиційний документ Європейської академії алергії та клінічної імунології (EAACI) щодо номенклатури алергічних захворювань (АЗ). На початку 2026 р. експерти з офтальмоалергології уточнили класифікацію АЗ ока (табл., рис.) [1].

Пацієнти можуть звертатися по комплексне медичне офтальмологічне обстеження з різних причин; його рекомендують тим, кого не оглядали тривалий час, а також при першому візиті (з інтервалами залежно від віку та факторів ризику). Ретельний огляд дає змогу виявляти як поширені порушення органа зору та пов’язаних структур, так і рідкісні, але небезпечні стани (наприклад, пухлини), а також очні прояви системних захворювань. Усім, особливо пацієнтам із факторами ризику, потрібні періодичні огляди для раннього виявлення та лікування хвороб і запобігання втраті зору; за наявності діагностованої патології регулярне комплексне спостереження оптимізує моніторинг і терапію. За своєчасного й адекватного втручання захворювання, що загрожують сліпотою (глаукома, катаракта, вікова макулярна дегенерація (ВМД), діабетична ретинопатія, ускладнення міопії високого ступеня), часто мають кращий прогноз, а дослідження свідчать, що до 40% випадків сліпоти можна було б запобігти чи пом’якшити за умови своєчасного офтальмологічного скринінгу й лікування.