5 листопада, 2026
Експертний консенсус щодо уратознижувальної терапії при гіперурикемії високого ризику
Китайська асоціація ревматологів і Комітет ревматологів та імунологів Китайського фонду первинної медичної допомоги
Редакція 2026 року
Гіперурикемія (ГУ) є поширеним хронічним станом, який діагностують, коли рівень сечової кислоти (СК) у сироватці крові перевищує 420 мкмоль/л (7,0 мг/дл) під час двох окремих вимірювань. Хоча існують усталені рекомендації щодо уратознижувальної терапії (УЗТ) за подагри, зберігаються значні суперечності щодо стратегій УЗТ у разі ГУ високого ризику (ГУВР), особливо при ГУВР у поєднанні з нефролітіазом, хронічною хворобою нирок (ХХН), серцево-судинними захворюваннями (ССЗ) та метаболічними коморбідними станами. Саме ці проблеми було розглянуто в консенсусі експертів‑ревматологів.
Під час формування консенсусу проводили систематичний пошук літератури в базах даних PubMed, Embase, Web of Science та Cochrane Library до 1 березня 2024 року. До аналізу додавали рандомізовані контрольовані / когортні дослідження, метааналізи та консенсусні положення щодо УЗТ при ГУВР. Остаточні рекомендації формулювали шляхом структурованого експертного голосування.
Клінічне питання 1.
Які пацієнти з ГУ визначаються як пацієнти з ГУВР?
Консенсусне твердження 1. Термін «ГУВР» характеризує клінічний стан, за якого ГУ співіснує з коморбідними станами, які підвищують ризик несприятливих наслідків для здоров’я, що потребує активної та структурованої тактики ведення. ГУВР охоплює випадки, ускладнені подагрою або відкладенням кристалів мононатрію урату; ураженням нирок, включаючи нефролітіаз чи ХХН; ССЗ, як-от артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця (ІХС), хронічна серцева недостатність (ХСН), інфаркт міокарда або фібриляція передсердь; метаболічними порушеннями, включаючи цукровий діабет (ЦД) 2 типу, ожиріння, метаболічний синдром, дисліпідемію чи неалкогольну жирову хворобу печінки; неврологічними наслідками, зокрема інсультом (рівень доказів ІІ-ІІІ, сильна рекомендація).
Ключове положення. Усі пацієнти з ГУ повинні проходити комплексне обстеження, що передбачає збір анамнезу, фізикальне обстеження, а також відповідні лабораторні та візуалізаційні дослідження для виявлення прогностичних факторів ризику, пов’язаних з ураженням органів при ГУ.
Клінічне питання 2.
Чи слід рекомендувати УЗТ пацієнтам із ГУ та подагрою?
Консенсусне твердження 2.1. Пацієнтам із нападами подагри ≥2 р/рік рекомендується розпочинати УЗТ (рівень доказів ІІ, сильна рекомендація).
Консенсусне твердження 2.2. Пацієнтам із загальною кількістю нападів подагри ≥2, але ≤1 р/рік можна розглянути призначення УЗТ (рівень доказів ІІ, слабка рекомендація).
Консенсусне твердження 2.3. У пацієнтів з 1 нападом подагри, який супроводжується ХХН стадії G3 або вище, рівнем СК >540 мкмоль/л (9,0 мг/дл) або нефролітіазом, можна розглянути призначення УЗТ (рівень доказів ІІ-V, слабка рекомендація).
Консенсусне твердження 2.4. Пацієнтам із подагричними тофусами або візуалізаційними ознаками ураження суглобів, пов’язаного з подагрою, рекомендовано розпочинати УЗТ (рівень доказів ІІ, сильна рекомендація).
Ключові положення. Пацієнтам із тяжким порушенням функції нирок не слід призначати урикозуричні препарати. Якщо цільового рівня СК неможливо досягти за допомогою монотерапії, варто розглянути комбіновану терапію препаратами з комплементарними механізмами дії. Розпочинати УЗТ доцільно в міжнападовий період подагри; натомість під час гострого нападу УЗТ слід розпочинати лише після забезпечення адекватного контролю запалення.
Клінічне питання 3.
Чи слід рекомендувати УЗТ пацієнтам із ГУ та нефролітіазом?
Консенсусне твердження 3. У пацієнтів із ГУВР та анамнезом нефролітіазу можна розглянути УЗТ для зниження ризику рецидиву нефролітіазу (рівень доказів ІІ, слабка рекомендація).
Ключове положення. У пацієнтів із ГУВР і нефролітіазом перевагу слід віддавати інгібіторам ксантиноксидази (алопуринол, фебуксостат).
Клінічне питання 4.
Чи слід рекомендувати УЗТ пацієнтам із ГУ та ХХН?
Консенсусне твердження 4. У пацієнтів із ГУВР та ХХН стадій G3 і G4 можна розглянути УЗТ для уповільнення зниження функції нирок, зменшення ризику нападів подагри та зниження ризику серцево-судинних подій (рівень доказів І-ІІ, слабка рекомендація).
Ключове положення. У пацієнтів із ГУВР та ХХН стадії G3 або вище, які отримують УЗТ, дозування супутніх препаратів слід коригувати відповідно до розрахункової швидкості клубочкової фільтрації.
Клінічне питання 5.
Чи слід рекомендувати УЗТ пацієнтам із ГУ та артеріальною гіпертензією?
Консенсусне твердження 5. У пацієнтів із ГУВР і супутньою артеріальною гіпертензією можна розглянути початок УЗТ з метою кардіоваскулярного захисту (рівень доказів ІІ, слабка рекомендація).
Ключові положення. Антигіпертензивна терапія має переважно базуватися на препаратах з урикозуричною дією, як-от блокатори рецепторів ангіотензину II (лозартан, ірбесартан, олмесартан) і блокатори кальцієвих каналів (амлодипін, ніфедипін). За можливості слід уникати тіазидних (гідрохлортіазид) і петльових діуретиків (фуросемід, торасемід).
Клінічне питання 6.
Чи слід рекомендувати УЗТ пацієнтам із ГУ та ІХС?
Консенсусне твердження 6. У пацієнтів із ГУВР та ІХС, яким необхідне черезшкірне коронарне втручання, можна розглянути початок УЗТ для захисту функції нирок (рівень доказів ІІ, слабка рекомендація).
Ключові положення. Перевагу слід віддавати серцево-судинним препаратам, що мають уратознижувальну дію, як-от аторвастатин і симвастатин. Ацетилсаліцилова кислота в низьких дозах (≤325 мг/добу) може незначно підвищувати рівень СК; якщо антиагрегантна терапія клінічно необхідна та відповідної альтернативи немає, її можна продовжувати з обережністю. За можливості слід уникати тикагрелору.
Клінічне питання 7.
Чи слід рекомендувати УЗТ пацієнтам із ГУ та ХСН?
Консенсусне твердження 7. У пацієнтів із ГУВР і супутньою ХСН можна розглянути початок УЗТ для покращення функції серця та зниження ризику смерті від усіх причин (рівень доказів І-ІІІ, слабка рекомендація).
Ключові положення. Для лікування серцевої недостатності перевагу слід віддавати серцево-судинним препаратам з уратознижувальною дією, як-от інгібітори рецепторів ангіотензину та неприлізину (сакубітрил/валсартан) та інгібітори натрієзалежного котранспортера глюкози 2 типу (ІНЗКТГ‑2: дапагліфлозин, емпагліфлозин). За наявності альтернатив слід уникати тіазидних і петльових діуретиків.
Клінічне питання 8.
Чи слід рекомендувати УЗТ пацієнтам із ГУ та ЦД 2 типу?
Консенсусне твердження 8. У пацієнтів із ГУВР і супутнім ЦД 2 типу можна розглянути початок УЗТ для зменшення інсулінорезистентності, збереження функції нирок, зниження ризику смерті від усіх причин, кардіоваскулярної та некардіоваскулярної смертності (рівень доказів ІІ-ІІІ, слабка рекомендація).
Ключові положення. Для цукрознижувальної терапії слід віддавати перевагу препаратам з уратознижувальними властивостями, як-от ІНЗКТГ‑2 (наприклад, дапагліфлозин, емпагліфлозин), і препаратам, що збільшують чутливість до інсуліну, як-от піоглітазон.
Клінічне питання 9.
Чи слід рекомендувати УЗТ пацієнтам із ГУ та інсультом?
Консенсусне твердження 9. У пацієнтів із ГУВР і супутнім інсультом можна розглянути початок УЗТ для покращення судинного та неврологічного функціонального стану (рівень доказів ІІ, слабка рекомендація).
Ключові положення. За клінічної доцільності перевагу слід віддавати серцево-судинним препаратам з уратознижувальною дією, як-от аторвастатин або симвастатин. Хоча ацетилсаліцилова кислота в низьких дозах може незначно підвищувати рівень СК, її встановлені антиагрегантні переваги зазвичай переважають незначний вплив на рівень СК, тому за наявності показань її застосування слід продовжувати.
Клінічне питання 10.
Якими є оптимальні терміни початку УЗТ і цільові рівні лікування?
Консенсусне твердження 10.1. У пацієнтів із ГУВР і подагрою, котрі відповідають критеріям для призначення УЗТ, її слід розпочинати одразу після встановлення діагнозу. Цільовий рівень СК становить ≤360 мкмоль/л (6,0 мг/дл) (рівень доказів ІІ, сильна рекомендація).
Консенсусне твердження 10.2. У пацієнтів із подагрою, які мають тофуси, хронічний подагричний артрит або часті напади подагри, цільовий рівень СК слід підтримувати на рівні ≤300 мкмоль/л (5,0 мг/дл) (рівень доказів ІІІ, слабка рекомендація).
Консенсусне твердження 10.3. У пацієнтів із ГУВР і нефролітіазом, ХХН стадій G3 та G4, артеріальною гіпертензією, ІХС, що потребує черешкірного коронарного втручання, ХСН, ЦД 2 типу або інсультом слід розпочати заходи модифікації способу життя та суворо дотримуватися їх; якщо через 6 міс таких заходів рівень СК залишається на рівні >480 мкмоль/л (8,0 мг/дл), варто розпочати УЗТ із цільовим рівнем СК ≤360 мкмоль/л (положення належної клінічної практики, експертний консенсус).
Консенсусне твердження 10.4. У всіх пацієнтів із ГУ слід уникати надмірного зниження рівня СК до <180 мкмоль/л (3,0 мг/дл) (положення належної клінічної практики, експертний консенсус).
Консенсусне твердження 10.5. Заходи модифікації способу життя, включаючи обмеження споживання пуринів з їжею, обмеження вживання алкоголю та фруктози, а також зниження маси тіла за наявності показань, слід застосовувати і документувати як основу ведення всіх пацієнтів із ГУВР (положення належної клінічної практики, експертний консенсус).
Клінічне питання 11.
Як запобігти гострим нападам подагри під час початку УЗТ?
Консенсусне твердження 11.1. На початку УЗТ у пацієнтів із ГУВР слід враховувати потенційний ризик провокації гострих нападів подагри (положення належної клінічної практики, експертний консенсус).
Консенсусне твердження 11.2. На початку УЗТ у пацієнтів із подагрою рекомендується профілактична протизапальна терапія (низькі дози колхіцину, нестероїдні протизапальні препарати або кортикостероїди) протягом 3-6 міс для зниження ризику нападів подагри (рівень доказів ІІ-ІІІ, сильна рекомендація).
Консенсусне твердження 11.3. Початок УЗТ з низької дози з поступовим її підвищенням може додатково знизити ризик провокації нападів (рівень доказів ІІ, слабка рекомендація).
Zhu X., Mo Y., Duan L., Qing Y., Dai L., Zhang Z., Zhao Y., Zou H. Expert consensus on urate-lowering therapy for high-risk hyperuricemia (2026 edition). Chinese Medical Journal, 2025; 139 (17): 2532-2535. DOI: 10.1097/CM9.0000000000004167.
Переклала з англ. Лариса Стрільчук
Довідка «ЗУ»
Абсолютна більшість європейських (зокрема українських) та американських протоколів стосовно ГУ сфокусована винятково на клінічно маніфестованій подагрі й описує лікування пацієнтів із гострими подагричними артритами, тофусами і поліорганними ускладненнями. Натомість вищенаведений консенсус експертів акцентує увагу на патофізіології процесів, пов’язаних з ГУ, а також запроваджує важливий для клініцистів термін «ГУВР». Відповідно до цього консенсусу, в пацієнтів із ГУВР доцільним є уратознижувальне фармакологічне втручання для профілактики серцево-судинних, ниркових та метаболічних ускладнень.
Оскільки на сьогодні дані щодо зниження кардіоваскулярної смертності завдяки УЗТ у пацієнтів без діагностованої подагри не підтверджені рандомізованими клінічними дослідженнями із жорсткими критеріями включення, проактивний підхід до корекції ГУ являє собою інноваційну гіпотезу та концепцію майбутнього. Менше з тим підхід, що ґрунтується на стратифікації ризику в пацієнтів із ГУВР та усуненні ГУ з профілактичною метою, може бути успішно запроваджений і в Україні.
У межах цієї концепції пацієнтам із ГУВР слід призначати УЗТ, наприклад вітчизняний препарат фебуксостату Подафеб (АТ «Київський вітамінний завод»). Подафеб представлений у таблетованій формі у дозах 80 та 120 мг; таке дозування і фармакологічні властивості фебуксостату дозволяють вживати Подафеб лише 1 р/добу, що значно полегшує режим фармакотерапії, насамперед для коморбідних хворих, а саме такі пацієнти належать до когорти осіб із ГУВР.
Згідно з новими міжнародними консенсусами, застосування УЗТ (наприклад Подафебу) має потенціал щодо запобігання серцево-судинним подіям, сповільнення погіршення функції нирок, зменшення ризику нефролітіазу, профілактики прогресування інсулінорезистентності, покращення функціонального стану судин та зниження смертності у пацієнтів із ГУВР.
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 17 (628), 2026 р
