Головна Ревматологія Переосмислення сечової кислоти та серцево-судинного ризику: судинна подагра та кристал-індуковане судинне запалення при безсимптомній гіперурикемії

21 листопада, 2026

Переосмислення сечової кислоти та серцево-судинного ризику: судинна подагра та кристал-індуковане судинне запалення при безсимптомній гіперурикемії

Численні дослідження продемонстрували зв’язок між гіперурикемією (ГУ) та артеріальною гіпертензією, ішемічною хворобою серця (ІХС), серцевою недостатністю, інсультом і смертністю від усіх причин. Експериментальні та клінічні дані свідчать про те, що сечова кислота (СК) здатна спричиняти дисфункцію ендотелію через окисний стрес та активацію запальних сигнальних шляхів. Унаслідок цього СК привертає увагу як маркер та потенційний медіатор ризику, безпосередньо залучений до патогенезу серцево-судинних захворювань (ССЗ). Отже, виникла гіпотеза, що активне зниження рівня уратів може запобігати серцево-судинним подіям (С. Кодзіма, Реабілітаційна лікарня Сакурадудзі Яцусіро, м. Яцусіро, Японія; K. Нішімія, Медичний центр Університету Радбауд, м. Неймеген, Нідерланди; I. Хісатоме, Міська лікарня м. Мацуе, Японія).

Вхід в особистий кабінет Вхід
Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

Однак за результатами проведених досліджень отримано різні результати. Так, у дослідженні ALL-HEART терапія алопуринолом не забезпечила в пацієнтів з ІХС статистично значущого зниження частоти серйозних несприятливих серцево-судинних подій, включно із серцево-судинною смертю, інфарктом міокарда та інсультом. Водночас у дослідженні FREED, до якого залучали пацієнтів із безсимптомною ГУ, фебуксостат достовірно знижував частоту комбінованої кінцевої точки, що охоплювала цереброваскулярні, серцево-судинні та ниркові події; однак цей результат, імовірно, значною мірою був зумовлений зменшенням частоти ниркових, а не коронарних подій.

Судинна подагра: патофізіологічна концепція відкладення кристалів і запалення судинної стінки

Нещодавно було запропоновано концепцію судинної подагри, згідно з якою кристали моноурату натрію (МУН) відкладаються в судинній стінці та/або атеросклеротичних бляшках, спричиняючи хронічні запальні ­реакції через активацію вродженого імунітету і сигнальні шляхи інфламасоми NLRP3 та інтерлейкін‑1β (рис.).

Рис. Зсув парадигми ролі СК у патогенезі ССЗРис. Зсув парадигми ролі СК у патогенезі ССЗ

 

Внутрішньосудинне відкладення МУН та його клінічне значення

Традиційно відкладення кристалів МУН розглядали як патологічний процес, обмежений периферійними суглобами та навколосуглобовими тканинами; однак із клінічним впровадженням двохенергетичної комп’ютерної томографії (ДЕКТ) це припущення було поставлено під сумнів. ДЕКТ дозволяє розрізняти кристали МУН, відкладення кальцію та м’які тканини, даючи змогу оцінювати депонування МУН у судинній стінці in vivo.

Продемонстровано, що відкладення МУН локалізуються в тих самих ділянках, що й атеросклеротичні бляшки, особливо потенційно нестабільні (зі збільшеним ліпідним ядром та стон­шеною фіброзною покришкою). Паралельно за результатами клінічних досліджень виявлено достовірно вищу частоту значущих несприятливих серцево-судинних подій у пацієнтів із виявленими відкладеннями МУН.

Отже, фундаментальна мета урато­знижувальної терапії (УЗТ) має бути переосмислена та вийти за межі простого досягнення цільового рівня СК у сироватці крові. Основним завданням УЗТ має стати зменшення системного відкладення кристалів МУН, зокрема в судинній стінці та нирках, а також контроль хронічного запалення, зумовленого таким кристалічним навантаженням.

Стратифікація ризику та вибір часу початку терапевтичного втручання при безсимптомній ГУ

Визначення оптимального часу для початку фармакологічної терапії у пацієнтів із безсимптомною ГУ залишається невирішеним питанням. У західних настановах не надано рекомендацій щодо рутинного фармакологічного лікування безсимптомної ГУ за відсутності клінічних проявів, як-от напади подагри або уролітіаз. Натомість як основу ведення таких пацієнтів розглядають модифікацію способу життя. На відміну від цього, в японських настановах з ведення пацієнтів із ГУ та подагрою рекомендовано розпочинати УЗТ додатково до модифікації способу життя в пацієнтів із рівнем СК ≥8,0 мг/дл і факторами серцево-­судинного ризику або хронічною хворобою нирок.

Інтервенційні дослідження за участю пацієнтів із безсимптомною ГУ показали, що серцево-судинні події не знижуються однаково попри успішне зниження рівня уратів. Це підтримує ризик-орієнтований підхід, відповідно до якого питання про час початку та інтенсивність УЗТ вирішують не за рівнем СК, а за очікуваним серцево-судинним ризиком.

У пацієнтів із тривалою персистуючою ГУ раціональний підхід передбачає УЗТ як базове втручання в поєднанні з одночасною оптимізацією комплексного контролю факторів ризику. Крім того, накопичуються дані про те, що ДЕКТ дає змогу візуалізувати коронарні та аортальні відкладення МУН, які асоціюються з підвищеним ­серцево-­судинним ризиком. Якщо такі відкладення є зворотними, доцільно тривало підтримувати нижчі цільові рівні СК для зменшення кристалічного навантаження.

Додаткові епідеміологічні дані підтверджують системне значення запалення, пов’язаного з подагрою. В ретроспективному когортному дослідженні, проведеному у Великій Британії, було встановлено, що в пацієнтів із подагрою ризик серцево-судинних подій, включно з гострим інфарктом міокарда та інсультом, був підвищеним протягом періодів від 0 до 60 днів та від 61 до 120 днів після нападу подагри; скориговані відношення ризику становили 1,93 і 1,57 відповідно. Ці результати свідчать про те, що напади подагри не слід розглядати лише як локальні суглобові події, а радше як системні запальні тригери. Отже, запобігання нападам подагри шляхом належного контролю ГУ може бути додатковим напрямом зниження серцево-судинного ризику.

Висновки

Епідеміологічні дослідження послідовно демонструють асоціацію між рівнем СК у сироватці крові та серцево-­судинними подіями; однак інтервенційні дослідження УЗТ не продемонстрували однозначного зниження частоти коронарних подій. Цю розбіжність не можна повністю пояснити традиційним уявленням про СК лише як про сироватковий біомаркер.

СК є багатофункціональною молекулою, роль якої виходить за межі простого метаболічного показника. Унаслідок відкладення кристалів та розвитку подальших запальних реакцій урати можуть впливати на функцію судин і патофізіологію атеросклерозу. Концепція судинної подагри створює основу для переосмислення уратоасоційованих порушень не лише як суглобового захворювання або метаболічних розладів, а як станів судинного ризику, в основі яких лежать відкладення кристалів і запалення в судинній стінці.

Привертає увагу спостереження, що ризик інфаркту міокарда та інсульту тимчасово підвищується у відносно ранній період після нападу подагри. В цій ситуації напад подагри порівнюють із запаленим ґнотом, що зумовлює вибух – серцево-судинну подію. Отже, можливості ефективного втручання на цій стадії є обмеженими в часі, а най­обґрунтованіша стратегія первинної профілактики – належний контроль уратного навантаження ще на стадії безсимптомної ГУ.

Водночас виникнення нападу подагри не робить подальше втручання марним. У гострій фазі вирішальне значення має швидке пригнічення запалення з подальшим тривалим паралельним контролем запалення та рівня СК у період ремісії для зниження довгострокового серцево-судинного ризику.

Загалом одноразове вимірювання рівня СК у сироватці крові в певний момент часу не відображає повною мірою серцево-судинного ризику, пов’язаного із СК. Натомість значущі ризики створює кумулятивне навантаження, зумовлене тривалою експозицією до уратів, відкладенням кристалів і відповідними хронічними й гострими запальними реакціями. Майбутні клінічні дослідження мають проспективно оцінити профілактичні серцево-судинні переваги належного контролю рівня СК на стадії безсимптомної ГУ.

Огляд й адаптований переклад з англ. Лариси Стрільчук

Огляд підготовлено за підтримки компанії «Др. Редді’с Лабораторіз» для надання професійної інформації спеціалістам у сфері охорони здоров’я. Містить інформацію про лікарський засіб, яка також наведена у супутньому інфоблоці.

PG-02/10/2026- RX1-7.1


Довідка «ЗУ»

Препарат Подаграт (Dr. Reddy’s Laboratories Ltd.) – це фебуксостат у формі таблеток у плівковій оболонці по 80 та 120 мг. Згідно з інструкцією для медичного застосування Подаграт показаний для лікування хронічної ГУ при захворюваннях, що супроводжуються відкладанням кристалів уратів (у т. ч. за наявності тофусів та/або подагричного артриту натепер чи в анамнезі).

Механізм дії фебуксостату (Подаграту) полягає у селективному інгібуванні ксантиноксидази – ферменту-каталізатора перетворення гіпоксантину на ксантин і ксантину на СК. Важливо, що фебуксостат значною мірою інгібує активність як окисненої, так і відновленої форми ксантиноксидази, водночас не інгібуючи інших метаболічних ферментів.


Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 18 (629), 2026 р

Джерело: За матеріалами: Kojima S., Nishimiya K., Hisatome I. Redefining Uric Acid and Cardiovascular Risk: Vascular Gout and Crystal-Driven Vascular Inflammation in Asymptomatic Hyperuricemia. JACC: Asia, 2026 Sep, 6 (9) 1897-1916. https://doi.org/10.1016/j.jacasi.2026.05.024
Досліджуйте цей контент за допомогою штучного інтелекту:
Матеріали по темі Більше
Китайська асоціація ревматологів і Комітет ревматологів та імунологів Китайського фонду первинної медичної допомог. Редакція 2026 року
Гіперурикемію (ГУ) тривалий час розглядали переважно крізь призму подагри, однак останніми роками вона дедалі частіше привертає увагу як важливий чинник...
Гіперурикемія – хронічний метаболічний розлад, зумовлений порушенням метаболізму пуринів, яке спричиняє підвищення рівня сечової кислоти (СК). До факторів ризику гіперурикемії...