13 жовтня, 2026
«Споживайте справжню їжу»: критичний аналіз Дієтичних рекомендацій для американців 2025-2030
Можина Т.Л.
На початку цього року Міністерство сільського господарства США (U. S. Department of Agriculture, USDA) оприлюднило оновлені «Дієтичні рекомендації для американців на 2025‑2030 рр.». Публікація документа мала гідну й, безперечно, актуальну мету: поліпшити харчування населення, зменшити тягар хронічних захворювань і поставити профілактичні заходи в центр державної політики в галузі охорони здоров’я [19]. Головна теза настанови – проста й переконлива: «Споживайте справжню їжу». Здавалося б, складно заперечувати проти рекомендацій повернути на стіл справжні овочі та фрукти, проте вже протягом декількох місяців після публікації документа в медичній пресі здійнялася хвиля критики. Лікарі з різних частин світу почали активно обговорювати наукове підґрунтя окремих положень, прозорість їхнього розроблення, відповідність сучасним доказовим даним і можливі наслідки для громадського здоров’я (рис. 1) [7, 11, 15, 16].
Про напруженість дискусії можна судити навіть за назвами публікацій: «Досягнення, недоліки та подальший шлях» [18], «Що в рекомендаціях зроблено правильно та чому вони не відповідають очікуванням» [20], «Один крок уперед – два кроки назад» [4]. Найрізкіше лунають заголовки в Lancet: «Дієтичні рекомендації для американців на 2025-2030 рр. відкидають наукові докази, прозорість і принципи планетарного здоров’я» [9] та «Нові рекомендації – це рецепт для поганого здоров’я» [10]. Чому ж документ із такою слушною метою та, на перший погляд, беззаперечними закликами спричинив таку гостру реакцію наукової спільноти? Спробуймо розібратися разом.
Рис. 1. Світова дискусія з оновлених «Дієтичних рекомендацій для американців 2025-2030»
Від піраміди до тарілки – і назад
Візуальна мова американських рекомендацій з харчування змінилася разом із корекцією пріоритетів. У першій харчовій піраміді (1992), яка вже стала класикою, пояснювалося, скільки продуктів із кожної групи слід споживати, причому основу становили зернові, а жири, олії та солодощі займали верхівку з попередженням «вживати помірно». У MyPyramid (2005) харчові групи перетворилися на вертикальні кольорові сектори, а фігура людини на сходах підкреслювала значущість фізичної активності. MyPlate (2011) відмовилася від пірамідальної ієрархії та демонструвала, як розподілити основні групи продуктів на тарілці.
У 2026 р. піраміда повернулася, але вже перевернутою. В офіційній настанові окремо не пояснено вибору такої форми, однак її композиція візуально відображає гасло: «Споживайте справжню їжу», презентуючи яскраві зображення продуктів, яким варто надавати перевагу (рис. 2) [13, 17, 19].
Рис. 2. Динаміка розвитку візуальних зображень моделей харчування США
Брак наукових доказів і політична заангажованість
Візуальний переворот піраміди начебто натякає на глибокий перегляд накопичених доказів. Але саме цей факт – доказове підґрунтя та прозорість створення настанови – критики поставили під сумнів.
Початково спеціально сформований комітет із розроблення дієтичних рекомендацій (Dietary Guidelines Advisory Committee, DGAC) підготував науковий звіт і сформулював 56 рекомендацій [14, 17]. Однак лише 14 із них було враховано повністю, 12 – частково, ще 30 – відхилено [19]. До настанови не потрапили поради щодо зменшення споживання червоного й переробленого м’яса, переважного вибору рослинних джерел білка та заміни насичених жирів ненасиченими, переважно рослинного походження [14, 17, 19].
На цьому тлі особливо помітною стає політична тональність документа. У вступі зроблені двічі зміни безпосередньо пов’язуються із чинною владою: «адміністрація Трампа працює над тим, щоб усі сім’ї могли собі це дозволити», а далі проголошується: «Під керівництвом президента Трампа ми повертаємо здоровий глузд, наукову доброчесність і відповідальність» [19]. Саме собою згадування президентської адміністрації, звичайно, не зменшує та не підвищує наукової обґрунтованості рекомендацій. Однак за умов, коли більшість пропозицій профільного комітету не була повністю врахована, «політичне» авторство перезавантаження підкреслено виразніше, ніж наукові підстави для такого відбору. На думку критиків, цей зсув розмиває межу між доказовою настановою і політичною декларацією [18].
«Справжня їжа виграє»: влучне гасло або нормативна рекомендація?
Центральна ідея оновленої настанови щодо «Споживайте реальну їжу» майже не спричинила появи критики. Представники різних галузей медицини підтримали заклик споживати менше ультраоброблених продуктів, доданих цукрів і рафінованих вуглеводів та частіше готувати вдома [3, 8, 20]. Саме це положення деякі автори назвали безумовним кроком уперед [4].
Однак за яскравим гаслом залишилося складніше запитання: що саме слід вважати продуктом із високим ступенем переробки? На офіційному сайті оновлених рекомендацій підкреслюється, що наведене формулювання не є юридичним визначенням [13]. У тексті настанови також немає єдиної класифікації, чітких критеріїв або кількісних порогів, які надали б змогу послідовно відрізняти небажані продукти від тих, що пройшли необхідну технологічну обробку [19]. Критики зазначають, що така простота є, імовірно, достатньою для побутових порад, але в низці випадків (шкільне харчування, медичні заклади, державні програми, регуляторні рішення) потрібні нормативні рекомендації. Інакше виробники матимуть змогу довільно трактувати, які продукти належать до небажаних, а споживачі – сприймати рекомендацію як заклик уникати майже будь-якої технологічно обробленої їжі, що на сучасному етапі розвитку звучить дещо нереалістично [5, 20].
Білки: одна норма для всіх?
Однією із найбільш дискусійних тез стала порада щодо споживання білка з розрахунку 1,2-1,6 г/кг/добу. Це майже на 50-100% більше за чинну рекомендовану норму для здорових дорослих, яка становить 0,8 г/кг/добу. Користь підвищеного споживання білка не заперечується: воно може бути доцільним під час зниження маси тіла, для збереження безжирової маси, у фізично активних і деяких літніх людей [19, 20]. Сумніви викликає інше: чи достатньо цих даних, щоб поширити одну норму на все населення протягом усього життя.
Доказовою базою для створення цього положення стали результати 30 рандомізованих досліджень (n=2042), які були проведені за участю дорослих із надмірною масою тіла / ожирінням, а збільшення споживання білка (80% із продуктів тваринного походження) досліджували з погляду впливу на зниження маси тіла, розмір жирової тканини. Вплив такого харчування на ризик серцево-судинних захворювань, цукрового діабету 2 типу, хронічної хвороби нирок, раку або патології кісток не оцінювали. Це дозволило критикам стверджувати, що дані, отримані в певній клінічній ситуації, були екстрапольовані на значно ширшу й неодноріднішу популяцію [11].
Представники Стенфордського університету звертають увагу й на своєрідну зміну пріоритетів: більшість американців уже споживає достатньо білка, тоді як набагато поширенішою проблемою залишається дефіцит харчових волокон. Надмірний акцент на білку може відсунути на другий план цільнозернові продукти, бобові, овочі та фрукти, які є основними джерелами клітковини (рис. 3) [20].
Рис. 3. Ключова критика рекомендацій USDA 2026 щодо вмісту білків, жирів
Кардіологи наголошують на іншому факті: якщо кількість білка збільшується переважно за рахунок червоного м’яса та повножирних молочних продуктів, одночасно зростатиме споживання насичених жирів і натрію. Це погано узгоджується з іншою вимогою оновленої настанови: обмежувати насичені жири до ≤10% добової енергетичної цінності раціону. На думку представників Комітету з харчування Американського товариства профілактичної кардіології, рекомендації мають зосереджуватися не на одному «правильному» нутрієнті, а на цілісній моделі харчування. Найпереконливішу кардіоваскулярну доказову базу мають середземноморський раціон, DASH і Portfolio – моделі харчування з переважанням рослинних продуктів, які обмежують, а не популяризують червоне м’ясо та насичені жири [8].
З погляду нефрологів, високобілкове харчування може посилювати клубочкову фільтрацію та створювати умови для ушкодження нирок [3]. Водночас спеціалісти визнають, що наявних даних недостатньо, щоб стверджувати, що споживання 1,2-1,6 г білка/кг/добу спричиняє віддалене ушкодження нирок у здорових людей. Водночас відсутність доведеного ризику для здорової популяції ще не означає безпеки такої кількості білка для пацієнтів із хронічною хворобою нирок. Саме тому нефрологи вважають зазначену рекомендацію недостатньо обережною: вона не враховує функції нирок, стадії захворювання та необхідності індивідуального підбору раціону [3].
Схожої позиції дотримуються і європейські клініцисти: американську норму не слід механічно переносити на пацієнтів із нирковими, серцево-судинними, метаболічними та печінковими захворюваннями без оцінювання їхнього клінічного стану [16].
«Корисні жири»: реабілітація чи нова плутанина?
В оновленій настанові зроблено акцент на відмові від колишньої «жирофобії», але не запропоновано чіткої ієрархії оптимальних джерел жирів. І саме це стало головною мішенню критики. Поєднання рекомендації споживати повножирні молочні продукти, вершкове масло та яловичий жир із вимогою обмежувати насичені жири до <10% добової енергії формально не є суперечливим. Однак без визначення порцій і частоти споживання рекомендації можуть створювати хибне враження, що всі названі джерела жирів є рівноцінними [20].
Кардіологи наголошують: значення має не лише зменшення кількості насичених жирів, а й те, чим їх замінюють. Найпереконливіші кардіоваскулярні докази отримано для заміни насичених жирів ненасиченими, насамперед поліненасиченими жирними кислотами рослинного походження. Проте збагачені ними рослинні олії акцентовані слабше, ніж вершкове масло та яловичий жир [8].
Запитання спричиняє і широкий термін «корисні жири». В оливковій олії переважає мононенасичена олеїнова кислота, тоді як вершкове масло та яловичий жир містять значно менше поліненасичених жирних кислот. Об’єднання цих продуктів в одну категорію приховує відмінності їхнього жирнокислотного складу та доказової бази [8, 20].
Нефрологи назвали такий підхід «нутритивним парадоксом» [3], а бельгійські клініцисти закликали особливо обережно трактувати його щодо пацієнтів із серцево-судинними, метаболічними та нирковими захворюваннями [16].
Вуглеводи: зменшити – але які саме?
Критики звернули увагу на суперечливість візуального зображення нової піраміди: цільнозернові продукти розміщено в її найвужчій ділянці, тоді як білкова їжа та жири займають значно більше місця (рис. 4). Через це схему можна помилково сприйняти як заклик до загального скорочення споживання вуглеводів, хоча переконливі докази стосуються передусім заміни рафінованих вуглеводів цільнозерновими продуктами [5, 20].
Рис. 4. Ключова критика рекомендацій USDA 2026 щодо вуглеводів
Стенфордські експерти вважають, що відсунення на другий план цільного зерна, бобових, овочів і фруктів може применшувати значення не лише вуглеводів, а й клітковини, вітамінів, мінералів та інших біологічно активних компонентів [20].
Нефрологи наголошують на ймовірному «мікробіомному» ризику: поєднання значної кількості тваринної їжі з недостатнім споживанням клітковини може сприяти зменшенню мікробного різноманіття в кишечнику, зниженню синтезу коротколанцюгових жирних кислот. Утім, це теоретичне припущення, а не доведений наслідок упровадження нових рекомендацій [3].
Окремої критики зазнали положення щодо доданого цукру та підсолоджувачів. Кардіологи не знаходять достатнього обґрунтування для порогу «10 г цукру за один прийом їжі» та вважають надто категоричним одночасне заперечення всіх низькокалорійних непоживних підсолоджувачів, ефекти яких залежать від конкретної речовини, дози й контексту [8, 19]. Американська стоматологічна асоціація пропонує зберегти зрозумілий добовий орієнтир: <10% енергетичної цінності раціону та систематично оцінювати вплив цукровмісних напоїв, соків, підсолоджувачів і ультраоброблених продуктів на здоров’я ротової порожнини [2].
Вода – чітко, алкоголь – «менше». Але менше, ніж скільки?
Порада підтримувати гідратацію за допомогою звичайної або газованої води та несолодких напоїв майже не зумовила заперечень. Вода також має залишатися основним напоєм під час вагітності та грудного вигодовування – це одна з небагатьох рекомендацій DGAC, повністю перенесених до фінальної версії настанови [14, 17, 19].
Натомість кількісні межі споживання алкоголю (не більше 2 порцій/добу для чоловіків і 1 порції/добу для жінок) замінили загальним закликом «споживати менше». Така зміна усуває ілюзію «безпечної дози», адже рівня споживання з нульовим ризиком не встановлено. Водночас вона позбавляє людину практичного орієнтира й перекладає на неї вирішення головного питання: менше – це скільки? Саме так назвали свою публікацію автори The Lancet Regional Health – Americas [12]. Особливе занепокоєння спричинило вилучення окремих меж для чоловіків і жінок (рис. 5). Через відмінності розподілу та метаболізму однакова кількість алкоголю може створювати в жінок на ≈66% вищу концентрацію в крові, а ураження печінки, серцево-судинні, неврологічні й онкологічні наслідки можуть виникати за меншої дози та коротшої тривалості споживання [12].
Рис. 5. Американська модель харчування: додаткові ризики
Кардіологи також вважають відмову від кількісних меж прогалиною в настанові [8]. Серед запропонованих рішень: встановлення оновлених диференційованих орієнтирів, посилення скринінгу та консультування, а також попередження про ризик раку від вживання алкогольних напоїв [12].
Інший рівень критики: культуральний, етичний та планетарний
У The Lancet Planetary Health дискусію перенесли на планетарний рівень, підкреслюючи, що такий підхід може негативно позначитися на здоров’ї планети. Оскільки у національних рекомендаціях США визначено харчування в школах, лікарнях, військових установах і програмах продовольчої допомоги, посилений акцент на продуктах тваринного походження може впливати на викиди парникових газів, використання земель і води, біорізноманіття та продовольчу безпеку [9].
Результати комп’ютерного моделювання, опубліковані в PNAS, продемонстрували парадокс: екологічний виграш від вилучення ультраоброблених продуктів зникав, якщо їх замінювали додатковою кількістю тваринного білка. За окремих сценаріїв викиди парникових газів, використання земель та азотних добрив зростали до 32%, тоді як високобілковий раціон із переважанням рослинних продуктів мав кращі показники [15].
Планетарна доцільність також не гарантує соціальної прийнятності раціону. Його сталість залежить від вартості, доступності продуктів, місцевого виробництва, ризику нутритивних дефіцитів, кулінарних традицій, а також етичних і релігійних переконань [6]. Універсальність молочного акценту додатково обмежується різною поширеністю непереносимості лактози, а м’ясоцентристська модель погано відображає традиційні рослинні раціони [20].
Показовим є приклад Китаю, де надмірне споживання м’яса, кулінарних жирів, солі та рафінованого зерна вже поєднується з нестачею цільнозернових, фруктів і традиційних соєвих продуктів. Американський білковий акцент тут може не виправити, а посилити наявний дисбаланс [5]. Європейські клініцисти дійшли схожого висновку: рекомендації слід адаптувати до місцевої структури захворюваності, харчових традицій і доступності продуктів [16].
Висновки
Незважаючи на те що оновлені рекомендації USDA 2026 орієнтовані насамперед на американське населення, запропонована ними модель харчування зумовила суттєві критичні відгуки фахівців з інших країн та теоретично може спричинити негативні планетарні наслідки. В Україні діють власні національні рекомендації та «Тарілка здорового харчування», принципи якої значною мірою узгоджуються із середземноморською моделлю, що має переконливу доказову базу [1]. Запропоновану американську модель харчування не варто механічно переносити у вітчизняну практику: доцільніше послідовно впроваджувати й удосконалювати національні рекомендації з урахуванням потреб українського населення.
У статті використано штучний інтелект для створення ілюстративного матеріалу.
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 16 (627), 2026 р
- Тарілка здорового харчування. 2026. https://moz.gov.ua/uk/tarilka-zdorovogo-harchuvannja.
- American Dental Association. 2025. Available from: https://www.ada.org/media/project/ada-organization/ada/ada-org/files/advocacy/250210_hhs_dietaryguidelines_2025-2030.
- Avesani C. M., Cuppari L. Nutritional paradoxes of the new Dietary Guidelines for Americans (2025-2030): a critical analysis. J Bras Nefrol., 2026; 48 (2): 2026PO01. https://doi.org/10.1590/2175-8239-JBN‑2026-PO01en.
- Blackstone N. T. One step forward, two steps back: A first look at the planetary health implications of the 2025-2030 Dietary Guidelines for Americans. Proc Natl Acad Sci USA. 2026; 123 (30): e2617208123. https://doi.org/10.1073/pnas.2617208123.
- Chen J. The debate on the Dietary Guidelines for Americans (2025-2030) and implications for China’s nutritional policy. J Diabetes, 2026; 18 (4): e70218. https://doi.org/10.1111/1753-0407.70218.
- Conrad Z. Should the Dietary Guidelines for Americans include sustainability? A critical perspective. Am J Clin Nutr., 2026; 123 (6): 101309. https://doi.org/10.1016/j.ajcnut.2026.101309 Erratum in: Am J Clin Nutr. 2026:101438. https://doi.org/10.1016/j.ajcnut.2026.101438.
- Eicher-Miller H. A. Trends in what Americans eat. Annu Rev Nutr., 2026; 46 (1): 483-504. https://doi.org/10.1146/annurev-nutr‑062024-124301.
- Gulati M., Belardo D., Ostfeld R. J.; American Society for Preventive Cardiology Nutrition Committee. The new Dietary Guidelines for Americans: When national nutritional policy outpaces the evidence. Am J Prev Cardiol., 2026; 25: 101440. https://doi.org/10.1016/j.ajpc.2026.101440.
- Headrick G., Taillie L. S., Wolfson J. A. The 2025-30 US dietary guidelines for Americans reject scientific evidence, transparency, and planetary health. Lancet Planet Health, 2026; 10 (4): 101460. https://doi.org/10.1016/j.lanplh.2026.101460.
- Hill A., Lurie P., Gostin L. O. New dietary guidelines for Americans: a recipe for poorer health. Lancet, 2026; 407 (10531): 831-834. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(26)00300-4.
- Pasiakos S. M., Davis T. A., Klurfeld D. M. et al. Perspectives on the protein recommendations in the 2025-2030 Dietary Guidelines for Americans. J Nutr., 2026: 101754. https://doi.org/10.1016/j.tjnut.2026.101754.
- Peltier M. R., Chander G., Jones H. E. et al. Less than what? Response to alcohol consumption recommendations in the 2025-2030 dietary guidelines for Americans. Lancet Reg Health Am, 2026; 60: 101510. https://doi.org/10.1016/j.lana.2026.101510.
- Real food wins. Available from: https://realfood.gov.
- Scientific Report of the 2025 Dietary Guidelines Advisory Committee, 2025. Available from: https://www.cardioaragon.com/wp-content/uploads/Scientific_Report_of_the_2025_Dietary_Guidelines_Advisory_Committee_508.pdf.
- Shepon A., Makov T., Katz D. L., Eshel G. The 2025-2030 Dietary Guidelines for Americans are associated with higher land, water and nitrogen use, and greenhouse gas emissions. Proc Natl Acad Sci USA., 2026; 123 (24): e2604814123. https://doi.org/10.1073/pnas.2604814123.
- Standaert L., Fordel N., Biesen W. V. et al. What Europe should (not) learn from the new Dietary Guidelines for Americans. Acta Clin Belg., 2026: 1-7. https://doi.org/10.1080/17843286.2026.2684730.
- The Scientific Foundation For The Dietary Guidelines For Americans, 2025. Available from: https://cdn.realfood.gov/Scientific%20Report_508.pdf.
- Tobias D. K., Hu F. B. The 2025-2030 Dietary Guidelines for Americans – Progress, pitfalls, and the path forward. N Engl J Med., 2026; 394 (20): 1969-1971. https://doi.org/10.1056/NEJMp2600579.
- USDA. Dietary Guidelines For Americans 2025-2030. Available from: https://cdn.realfood.gov/DGA.pdf.
- What the 2025-2030 Dietary Guidelines Get Right – and where they fall short. Available from: https://med.stanford.edu/nutrition/news/press/2025_2030_Dietary_Guidelines.html.
