27 березня, 2026
Сучасні підходи до антибіотикотерапії: від респіраторного фокусу до збереження мікробіому
За матеріалами науково-освітнього проєкту
24 лютого відбувся вебінар, присвячений раціональній антибіотикотерапії (АБТ) – одній із найактуальніших проблем первинної медичної допомоги. Під час заходу розглянуто практичні аспекти призначення антибіотиків: визначення обґрунтованих показань до АБТ та ситуацій, коли її застосування є недоцільним, а також принципи супроводу пацієнтів із респіраторними проявами та забезпечення гастроінтестинальної переносимості лікування, особливо при інтенсивних антибактеріальних режимах.
Клінічні підходи в своїх виступах представили провідний науковий співробітник ДУ «Національний науковий центр фтизіатрії, пульмонології та алергології ім. Ф. Г. Яновського НАМН України» (м. Київ), лікар-пульмонолог, доктор медичних наук, професор Ярослав Олександрович Дзюблик і професор кафедри внутрішньої медицини з курсом гастроентерології Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (м. Київ), лікар-гастроентеролог, доктор медичних наук Володимир Володимирович Чернявський.
Антибіотикорезистентність: виклики сьогодення
Професор В.В. Чернявський на початку свого виступу акцентував увагу на тому, що масштаби антибіотикорезистентності (АР) є загрозливими: щороку вона спричиняє >3 млн смертей у всьому світі. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) ухвалила глобальну стратегію, спрямовану на подолання кризи, обумовленої АР. Стратегія включає антимікробний стюардшип (адміністрування антимікробних препаратів – АМП) та інструмент моніторингу й оптимізації антибіотиків AWaRe Framework [1, 2].
Кожне призначення АМП потребує зваженого підходу та балансу між очікуваною клінічною користю для пацієнта і потенційними довгостроковими наслідками, зокрема розвитком АР. Лікарі повинні дотримуватися місцевих або національних рекомендацій щодо призначення АМП. Важливо призначати найкоротший ефективний курс, обирати оптимальні дозу та шлях введення. Відповідальне призначення АМП передбачає також обговорення з пацієнтом, членами його родини таких питань, як доцільність АБТ, альтернативні стратегії, алгоритм дій при погіршенні тощо [3].
Професор Я.О. Дзюблик наголосив, що проблема АР тотальна і є серйозним викликом сьогодення. У США 23 000 пацієнтів помирають щороку внаслідок антибіотикорезистентних інфекцій. У пульмонологічній практиці зростає відсоток нечутливих штамів пневмококів. Саме тому лікарі повинні докладати всіх зусиль для оптимізації призначення АМП з урахуванням АР. Водночас проблема АР пов’язана не лише з медичною практикою, а й із застосуванням АМП у ветеринарії, косметології, виробництві харчових продуктів тощо. Якщо не боротися з АР зараз, до 2050 року кожні 3 секунди помиратиме 1 людина через стійкість хвороботворних мікроорганізмів до АМП.
Антибіотики при інфекціях дихальних шляхів
Відсоток призначення антибіотиків в умовах загальної практики в США – 72%, в Англії – 60%. Водночас гострі респіраторні інфекції (ГРІ) є найчастішою причиною цих призначень [5]. ГРІ – неоднорідна група захворювань з різною етіологією. Пульмонологи часто мають справу з негоспітальними інфекціями нижніх дихальних шляхів (НІНДШ). Найбільше соціальне значення мають пневмонія та інфекційне загострення хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) / хронічного бронхіту (ХБ).
Призначення антибіотиків пацієнтам із гострим бронхітом (ГБ)
ГБ – часта причина звернення пацієнтів із гострим кашлем. Понад 90% випадків ГБ спричиняють респіраторні віруси. В 10% випадків виникає потреба розглянути призначення АМП. Серед бактерій, які можуть спричиняти ГБ, – Bordetella pertussis, Chlamydophila pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae [6, 7].
За результатами Кокранівського огляду, до якого увійшли 17 рандомізованих контрольованих досліджень (РКД) (5099 пацієнтів), відсутні статистично достовірні відмінності між АМП і плацебо щодо клінічного покращення стану пацієнтів [8]. У сучасних рекомендаціях CDC та Американської колегії лікарів на 2024-2025 роки однозначно зазначено про таке: рутинне використання антибіотиків при неускладненому ГБ не рекомендується незалежно від тривалості кашлю, якщо пацієнт не є системно тяжким і не належить до групи високого ризику ускладнень. За результатами досліджень, антибіотики скорочують тривалість хвороби менш ніж на 1 день, тоді як ризик побічних ефектів і формування резистентності зберігається до року після прийому [9-12].
Раціональна АБТ у контексті НІНДШ
Обсяг і структура терапії визначаються тяжкістю перебігу, наявністю коморбідної патології, попереднім прийомом АМП упродовж останніх 3 міс. У випадках нетяжкого перебігу надають перевагу пероральним формам АМП із високою біодоступністю. Вибір АМП здійснюється з урахуванням його активності щодо основних збудників негоспітальної пневмонії та інфекційного загострення ХОЗЛ і локального патерну їхньої чутливості. АБТ розпочинається якнайраніше після встановлення діагнозу [14, 16-18].
Вибір АМП може бути емпіричним, або при встановленні етіології призначається АМП з якнайвужчим спектром дії (таргетна АБТ). Пацієнтам із легким перебігом пневмонії як препарат першого вибору призначають амоксицилін, а як альтернативу використовують доксициклін або сучасні макроліди. Якщо в пацієнта був факт попереднього прийому АМП протягом попередніх 3 міс, за наявності значної коморбідності призначають захищені β-лактами; як альтернатива в цій групі рекомендовані респіраторні фторхінолони [15].
Настанова «Позалікарняна пневмонія у дітей», затверджена Міністерством охорони здоров’я України в 2022 році, практично не містить значних відмінностей від рекомендацій з лікування пневмонії у дорослих. Амоксицилін є препаратом вибору для стартової емпіричної АБТ у дитячій практиці. Наприклад, у дітей із неповною вакцинацією можуть використовуватися цефалоспорини ІІ та ІІІ покоління. АБТ проводиться протягом 5 днів у пацієнтів із нетяжкою формою позалікарняної пневмонії та не менше 7 днів у разі тяжкої форми [19].
Антибіотики при загостренні ХОЗЛ
АМП пацієнтам із ХОЗЛ призначаються за наявності посилення задишки, збільшення об’єму мокротиння та його гнійності. Антибіотики в разі наявності показань можуть скорочувати час до одужання, зменшувати ризик раннього рецидиву та терапевтичних невдач [20].
Вибір АМП є емпіричним, а при відомому збуднику проводять таргетну АБТ [21]. Розпочинають терапію препаратами із групи ACCESS; найчастіше призначають амоксицилін/клавуланат, адже майже кожен пацієнт із ХОЗЛ має коморбідність та ймовірність інфекції, спричиненої грамнегативною мікрофлорою [4, 22].
Призначення АМП і комунікація з пацієнтами
Ярослав Олександрович додав, що CDC рекомендують лікарям використовувати 4-етапну стратегію комунікації для обговорення доцільності застосування антибіотиків. Вона передбачає такі кроки: перегляд результатів обстеження, встановлення чіткого діагнозу, надання спершу негативної, а потім позитивної рекомендації щодо лікування, обговорення плану дій на випадок відсутності покращення [23].
Ярослав Олександрович зазначив, що часто «системну ціну» антибіотика недооцінюють, та передав слово колезі.
Вплив антибіотиків на кишковий мікробіом
Володимир Володимирович Чернявський наголосив, що термін «системна ціна» АБТ відображає усвідомлення її віддалених наслідків. Призначення антибіотиків може зумовлювати дисбіотичні зміни кишкової мікробіоти та зниження колонізаційної резистентності. Мікробіом людини – це динамічна система, що змінюється в просторі та часі. Головний чинник росту та розвитку цієї системи – відсутність зовнішнього пригнічення [25-27]. Серйозною проблемою є формування резистому – створення резервуару генів стійкості в кишечнику з ризиком горизонтального перенесення. Кишечник стає не лише мішенню побічних ефектів, а й резервуаром і майданчиком для накопичення / обміну генами резистентності. Ці інструкції стійкості можуть передаватися між бактеріями (через плазміди тощо), потенційно – до патогенних бактерій [28, 29].
Після прийому антибіотика підвищується кількість умовно-патогенних груп (патобіонтів), зокрема представників родини Enterobacteriaceae, виснажуються корисні властивості анаеробів, які підтримують захисний бар’єр і метаболічну рівновагу організму.
На практиці ці ефекти проявляються антибіотик-асоційованою діареєю (ААД), здуттям, дискомфортом, що зумовлює порушення комплаєнсу та нерідко переривання терапії. Підвищується ризик колонізації небажаними мікроорганізмами, а також тяжчих ускладнень в уразливих пацієнтів; довгостроково – це внесок у АР на рівні пацієнта та популяції [29].
Під час АБТ не всі пробіотики та пребіотики можуть бути застосовані. Пробіотична бактерія «забирає» певну кількість активної речовини. Слід обирати пробіотики, нечутливі до АМП, і призначати їх у перші 72 год від початку АБТ. Це дозволить знизити ризик виникнення ААД на 50% [32, 33].
Для ерадикації H. pylori призначають інтенсивну та не завжди просту для пацієнта схему, тому результату може бути не досягнуто, але не через неправильний вибір терапії, а через те, що пацієнт пропускає дози, змінює режим або припиняє курс завчасно, особливо якщо його починають турбувати прояви ААД. Зменшення побічних ефектів покращує комплаєнс. Саме тому застосування специфічних пробіотиків на старті терапії у цій ситуації є дуже важливим.
Застосування пробіотиків розглядалося Маастрихтським консенсусом, проведено подвійні РКД, які продемонстрували ефективність таких мікробів, як B. clausii, Saccharomyces boulardii, Lactobacillus, Bifidobacterium [41]. Оптимальним вибором для таких пацієнтів є B. clausii.
Підходи для профілактики ускладнень АБТ і підвищення комплаєнсу
Профілактика розпочинається з раціональної АБТ. Базова стратегія зниження антибіотик-асоційованих ускладнень – це не лікувати наслідки, а мінімізувати експозицію. Пробіотики можуть знижувати ризик ААД.
Під час вибору пробіотичного препарату слід ураховувати ключові аспекти:
- штамоспецифічність: ефект залежить від конкретного штаму та дози. Дані не можна екстраполювати на весь вид або навіть на аналог від іншого виробника;
- виробництво: гарантія відсутності контамінації препарату іншими бактеріями та стабільність;
- тривалість: старт терапії якнайраніше (з 1-го дня АБТ);
- раціональний вибір: важливо обирати конкретну пробіотичну форму зі зрозумілою доказовою базою під завдання, а не будь-який пробіотик;
- обмеження: врахування шлункового бар’єра та прямої дії антибіотика на пробіотик [45, 46].
Bacillus clausii
B. clausii – пробіотична бактерія, яка дозволяє зменшити частоту побічних ефектів та ААД в гастроентерології. B. clausii – грампозитивна аеробна, ендоспороутворююча, факультативна алкалофільна паличкоподібна бактерія.
В межах останнього таксономічного перегляду до виду B. clausii віднесено 4 антибіотикорезистентні штами – O/C, N/R, T та SIN. Усі вони входять до складу пробіотичного препарату Ентерожерміна® – ліофілізованої бактеріальної маси, значна частка якої представлена спорами [47-49].
Генетичний паспорт B. clausii добре вивчений: геном повністю розшифрований. Вона визнана безпечною Європейською агенцією з безпеки продуктів харчування [50, 51].
Застосування препарату Ентерожерміна® – розумний підхід для прикриття АБТ. Її властивості можна описати концепцією SMART:
S – Survivability (виживаність);
M – Multiplication (розмноження);
A – Adaptability (адаптивність);
R – Resistance (стійкість під час АБТ);
T – Treatment efficacy (терапевтична ефективність).
Виживаність (Survivability): завдяки ендоспорам B. clausii є надстійкою до екстремальних умов шлунково-кишкового тракту (ШКТ). 96% спор потрапляють до кишечнику неушкодженими, витримуючи штучний шлунковий сік (pH=1,5) та жовчні солі на відміну від багатьох лакто- і біфідобактерій [52].
Розмноження (Multiplication): бактерії швидко розмножуються (до 1000 разів) у кишечнику. Потрапивши в сприятливе середовище кишечнику, спори проростають у вегетативні клітини та переходять до експоненційного росту. За 360 хв досягається кінцева кількість B. clausii, яка виконуватиме своє клінічне завдання, доки вона перебуває в кишечнику. Для клінічної практики це означає швидкий старт дії – рання колонізація / персистенція, продукція метаболітів і конкуренція з патогенами [53, 54]. Після одноразового застосування спори B. clausii виявляють у калі до 12 днів [52].
Адаптивність (Adaptability): адаптація до того середовища, в якому вони знаходяться, властива штамам B. clausii O/C, N/R, T, SIN у складі препарату Ентерожерміна®. Вони тривало знаходяться в ШКТ і виробляють поживні речовини, тому мають антибактеріальну дію за рахунок конкуренції з патогенами. Із цією особливістю пов’язані протизапальна дія, імуномодуляція. Посилюється бар’єрна функція слизової оболонки, створюються умови для росту власних лактобактерій та біфідобактерій, а також виробництва коротколанцюгових жирних кислот [55-59]. B. clausii продукує ≈200 антибактеріальних речовин, крім того, має здатність блокувати адгезію патогенів [52, 56, 60-66].
B. clausii відновлює мікробіом кишечнику, його слизовий шар, крім того, знижує його проникність [56, 61, 67]. У дослідженні продемонстровано відновлення цілісності кишечнику та індукцію епітеліальних захисних факторів, які були порушені внаслідок впливу цефтріаксону [45].
Стійкість (Resistance) є вродженою, стабільною та генетично детермінованою. Це дозволяє застосовувати B. clausii паралельно з антибіотиком [61, 68, 69].
Терапевтична ефективність (Treatment efficacy). Ефективність B. clausii продемонстрована при ААД: як у дітей, так і в дорослих спостерігали полегшення шлунково-кишкових симптомів [70].
Дослідження ерадикації H. pylori продемонструвало, що використання пробіотика на 16% збільшує успіх терапії. Ентерожерміна® зменшує частоту та тривалість діареї у пацієнтів, які отримують ерадикаційну терапію. Оцінювали ефекти B. clausii (O/C, N/R, SIN і T, 6×109 КУО/добу) в 130 дорослих пацієнтів, які в Італії отримували ерадикаційну терапію. Через 1 тиж частота діареї у групі втручання була достовірно нижчою, ніж у групі плацебо (29,2 проти 47,7%; p=0,030), що відповідало 39% зниженню ризику (відносний ризик (ВР) 0,61; 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,39-0,97). У групі втручання також спостерігали достовірне збільшення (p<0,0304) кількості днів без діареї упродовж 1-го тижня. Інші побічні ефекти, як-от блювання, нудота та зниження апетиту, не мали достовірних відмінностей між групами, за винятком епігастрального болю [71, 72].
B. clausii запобігає антибіотик-асоційованим побічним ефектам із боку ШКТ у дорослих, які отримують потрійну АБТ за інфекції H. pylori. Це продемонстровано результатами РКД, у якому оцінювали вплив B. clausii (O/C, N/R, SIN і T, 6×109 КУО/добу) в 120 пацієнтів, які отримували ту саму ерадикаційну терапію. В цьому дослідженні виявили зниження нудоти (ВР 0,50; 95% ДІ 0,28-0,89) та діареї (ВР 0,33; 95% ДІ 0,13-0,85) на 70% у пробіотичній групі протягом 1-го тижня, причому ефект щодо нудоти зберігався і на 2-му тижні [73].
Пробіотик B. clausii (O/C, N/R, SIN, T) успішно застосовується для профілактики ААД у дітей. Це підтверджено результатами об’єднаного аналізу 3 контрольованих клінічних досліджень, що оцінювали ефективність B. clausii в дітей віком від 0 до 14 років. Діти отримували комбінацію 4 штамів B. clausii (O/C, SIN, N/R, T) безпосередньо під час курсу АБТ [74].
У 2024 році в Італії було проведено дослідження PEGASO за участю 268 покупців препарату Ентерожерміна® з метою оцінки його ефективності в умовах реальної практики. Оцінювали інтенсивність симптомів до та після лікування. 81,17% пацієнтів повідомили про повне зникнення помірної або сильної діареї на момент завершення дослідження. Середній час до покращення симптомів становив 3,04±1,94 дня. 69,36% хворих відчули покращення стану вже протягом перших 3 днів терапії. Спостерігалося покращення якості життя пацієнтів, що пов’язано зі зменшенням проявів діареї [49, 75].
SMART-спори B. clausii представлені у формі пероральної суспензії у флаконах. Препарат Ентерожерміна® форте застосовують 1 р/добу як з лікувальною, так і з профілактичною метою. У пацієнтів, які проходять ерадикаційну терапію інфекції H. pylori, рекомендовано звичайну Ентерожерміну 2 р/добу [49, 58, 79].
B. clausii входить до рекомендацій Всесвітньої гастроентерологічної організації, що підтверджує її високу ефективність.
Терапевтичні стратегії для покращення результатів лікування респіраторних інфекцій
Професор Я.О. Дзюблик зазначив, що в клінічній практиці пульмонологів важливу роль відіграє й ад’ювантна терапія, яка допомагає контролювати симптоми та впливає на окремі ланки патогенезу, які слід ураховувати під час вибору стратегії лікування.
На захисті респіраторних шляхів від інфекційних чинників, факторів навколишнього середовища поряд із кашлевим рефлексом працює мукоциліарний кліренс (МЦК) – сукупність анатомічних структур, які продукують слиз. Важливими є властивості самого слизу, який містить два шари – гель (верхній) і золь (нижній). 60-80% клітин епітелію мають війки (≈200 війок на одну клітину). Швидкість руху слизу є вищою у великих бронхах і становить 20 мм/хв. У складі слизу респіраторного тракту є муцини, дефензини, лізоцим, імуноглобулін А, різноманітні цитокіни та багато інших молекул. Його структура змінюється при патології (табл.) [76-78].
|
Таблиця. Бронхіальний слиз у нормі та при патології [79] |
|
|
Бронхіальний слиз у нормі |
Бронхіальний слиз при патології |
|
|
Унаслідок таких патологічних змін порушується нормальне функціонування МЦК, що є підставою для застосування муколітичних препаратів. Одним з основних показань до їхнього призначення є утворення в’язкого слизу, який пацієнт складно відкашлює або взагалі не може вивести з респіраторних шляхів.
Ефективним муколітиком із багатьма корисними властивостями є амброксол (Лазолван®) – метаболіт бромгексину. Він має не лише муколітичну активність, а й стимулює активність війчастого епітелію та сприяє продукції сурфактанту в легенях. Лазолван® може застосовуватися як ад’ювант при інфекційному ураженні дихальних шляхів, особливо за наявності мокротиння, сприяючи полегшенню МЦК і покращенню експекторації. Амброксол розріджує мокротиння, практично не збільшує його продукцію.
Молекулі амброксолу властиві такі ефекти:
- стимуляція легеневого сурфактанту: амброксол працює на рівні пневмоцитів II типу. Це критично при ХОЗЛ і пневмоніях для запобігання колапсу альвеол;
- покращення МЦК;
- синергія з антибіотиками: концентрація амброксолу в легенях є у 15-20 разів вищою, ніж у крові; він підвищує рівні β-лактамів і макролідів у тканинах. Це дозволяє антибіотику легше проникати крізь біоплівки бактерій і досягати вищої концентрації;
- порушення біоплівок бактерій;
- власна протизапальна дія, антиоксидантні та імуномодулюючі властивості [89, 90].
Використання муколітичних засобів у пацієнтів з інфекціями нижніх дихальних шляхів – це не просто симптоматичне лікування, а патофізіологічно обґрунтована активна підтримка основної терапії [83]. Вона має доказову базу. Завдяки Кокранівському огляду визначено вплив муколітиків на частоту загострень ХОЗЛ/ХБ і кількість днів непрацездатності, а також їхній вплив на функцію легень, якість життя пацієнтів, окрім того, вдалося оцінити частоту небажаних явищ. Було встановлено, що молекули, серед яких і амброксол, спричиняють скорочення тривалості загострення ХОЗЛ, зменшують кількість днів непрацездатності, а також здатні зменшувати кількість загострень ХОЗЛ [84]. У дослідженні оцінювали клінічну ефективність додавання амброксолу до стандартної терапії бронхіту. У пацієнтів, які додатково отримували амброксол, тривалість кашлю була в середньому на 2,7 дня меншою [85].
Дуже важливим ефектом при використанні муколітиків, зокрема амброксолу, є додатковий вплив на АБТ. Бромгексин та амброксол сприяють підвищенню рівня засвоєння широкого спектра антибіотиків у тканинах легень і секретах слизової бронхів: β-лактамів, еритроміцину, рифампіцину, ванкоміцину. Доведено, що амброксол може підвищувати ефективність терапії у випадках рифампіцин-чутливого туберкульозу / мікобактеріозу та пневмонії, зумовленої MRSA (метицилінрезистентний Staphylococcus aureus) [86]. Амброксол впливає на різні етапи розвитку бактеріальної біоплівки [87].
У дослідженні оцінювали клінічну ефективність комбінованого застосування амброксолу гідрохлориду разом з антибіотиками у лікуванні ХБ. Результати показали, що таке поєднання є ефективним і пришвидшує одужання на 3 дні [88].
Лазолван® – оригінальний амброксол
В Україні амброксолу гідрохлорид представлений оригінальним препаратом Лазолван® у різних формах випуску для потреб кожного пацієнта. Зокрема, є розчин (15 мг/2 мл), який можна використовувати і для інгаляцій, і з метою перорального застосування. Його можна призначати дітям віком >2 роки. Використання препарату не залежить від прийому їжі. Форма препарату Лазолван® МАКС дозволяє збільшити прихильність пацієнтів до лікування, адже в цій формі препарат приймається 1 р/добу. Для дітей є форма сиропу.
Лазолван® розчин для інгаляцій можна застосовувати за допомогою будь-якого обладнання для інгаляції (крім парових інгаляторів). Інгаляційний спосіб введення має чимало переваг, зокрема і для муколітичного препарату Лазолван®. Це підтверджують результати клінічних досліджень, у яких вивчали ефективність та безпеку інгаляційного введення амброксолу гідрохлориду. 1192 дорослі пацієнти з гострими та хронічними респіраторними захворюваннями отримували амброксолу гідрохлорид (3 і 7,5 мг/мл) через небулайзер 2 р/день протягом 7 днів. Продемонстровано хорошу переносимість та ефективність за рахунок послаблення кашлю, зміни характеристик мокротиння та поліпшення якості життя [89-90].
Було проведено багатоцентрове рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження ІІІ фази в 19 центрах у Китаї. Госпіталізовані пацієнти зі слизово-гнійним мокротинням (пневмонія, ХОЗЛ) у співвідношенні 1:1 отримували інгаляції з розчином амброксолу 3 мл (22,5 мг) + 0,9% NaCl 3 мл або 0,9% розчином NaCl 6 мл 2 р/день упродовж 5 днів. У групі амброксолу спостерігали статистично достовірне зменшення ступеня гнійності мокротиння упродовж 24 год після закінчення лікування (різниця –0,29; 95% ДІ від –0,53 до –0,05; p=0,0215). За вторинними кінцевими точками продемонстрована статистично достовірна перевага амброксолу. В госпіталізованих дорослих пацієнтів зі слизово-гнійним мокротинням інгаляційний амброксол виявився безпечним та ефективним засобом порівняно із плацебо щодо очищення мокротиння [91].
Ярослав Олександрович підсумував, що в пацієнтів із захворюваннями дихальних шляхів одним із важливих компонентів патогенезу є порушення властивостей бронхіального секрету, що зумовлює виникнення маніфестних клінічних симптомів, тому використання муколітичних/мукокінетичних препаратів патогенетично обґрунтовано. Одним з ефективних секретолітичних засобів є амброксол, що чинить мукокінетичну, муколітичну, аналгезувальну дію, а також стимулює продукцію сурфактанту. Дані клінічних досліджень свідчать про зниження частоти загострень, госпіталізацій, скорочення термінів антиінфекційної терапії у таких хворих і прискорення зникнення основних клінічних симптомів. Інгаляційне застосування амброксолу є ефективним і безпечним методом корекції порушень мукоциліарного транспорту [84, 85, 88, 91-93].
На завершення заходу професор Я.О. Дзюблик підкреслив, що лікарі можуть впливати на поширення АР із допомогою комплексного підходу, який передбачає упровадження антимікробного стюардшипу, дотримання принципів раціональної АБТ, використання ад’ювантних стратегій у лікуванні інфекцій. Важливою є підтримка Міністерства охорони здоров’я України, зокрема поява нових законодавчих актів у цій сфері.
Список літератури знаходиться в редакції.
Підготувала Наталія Горбаль
