10 червня, 2026
Бездимні нікотинові продукти можуть прискорити завершення епідемії куріння
Ширше використання бездимних нікотинових продуктів може допомогти досягти амбітної глобальної мети – знизити поширеність куріння до рівня менш ніж 5% до 2040 року.
Попри два десятиліття прогресу, пов’язаного з реалізацією Рамкової конвенції Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) із боротьби проти тютюну, куріння й надалі залишається причиною понад 7 млн смертей щороку. Водночас у багатьох країнах із високим тягарем тютюнокуріння темпи зниження його поширеності сповільнюються. Зростання чисельності населення, його старіння та нерівномірне впровадження доведено ефективних політик означають, що наявні підходи навряд чи забезпечать достатньо швидке скорочення поширеності куріння для досягнення глобальних цілей у сфері неінфекційних захворювань.
Швидка поява бездимних нікотинових продуктів створила історичну можливість прискорити завершення епідемії куріння. Автори обґрунтовують доцільність формальної інтеграції стратегії зменшення шкоди від тютюну в реалізацію Рамкової конвенції та пропонують глобальну мету Smoke-free (англ. без диму – Прим. ред.) 2040: знизити поширеність щоденного куріння серед дорослих до менш ніж 5% до 2040 року. Це реалістичний, вимірюваний і справедливий орієнтир. Його досягнення потребуватиме поєднання вже усталених заходів Рамкової конвенції з ширшим доступом до регульованих бездимних альтернатив нікотину. Досвід країн, де такі альтернативи набули широкого використання, свідчить, що ця мета є досяжною, зокрема за умови збереження надійного захисту молоді як від куріння, так і від вейпінгу. Якщо такий прогрес вдасться відтворити на глобальному рівні, зниження поширеності куріння може відбуватися значно швидше, ніж це прогнозується за нинішніх політичних траєкторій.
Глобальний тягар куріння залишається високим
Після десятиліть зусиль у сфері контролю над тютюном у світі все ще близько 1 млрд людей вживають тютюн – переважно у формі куріння сигарет, тобто найнебезпечнішого способу споживання нікотину [1]. Тютюнокуріння залишається провідною причиною неінфекційних захворювань у глобальному масштабі. Крім смертності, куріння суттєво збільшує захворюваність, витрати систем охорони здоров’я та втрати продуктивності, а також створює додатковий тривалий тиск на медичні системи, які вже стикаються зі старінням населення і зростанням поширеності хронічних захворювань.
Тягар куріння розподілений украй нерівномірно. Лише на Китай та Індію припадає понад третина всіх дорослих курців у світі, що відображає як чисельність населення цих країн, так і стабільно високі показники поширеності куріння, особливо серед чоловіків. У більшості країн рівень куріння знижується повільно; водночас його поширеність зазвичай вища серед соціально вразливих груп населення, що додатково поглиблює нерівність у сфері здоров’я.
Від моменту набуття чинності у 2005 році Рамкова конвенція ВООЗ із боротьби проти тютюну стала наріжним каменем глобальної антитютюнової політики. Договір, до якого приєдналися 183 сторони і який охоплює понад 90% населення світу, стимулював упровадження бездимних громадських просторів, обмежень реклами, графічних попереджень про шкоду для здоров’я та підвищення податків на тютюнові вироби [1]. У перші роки свого існування Рамкова конвенція фактично перетворила боротьбу проти тютюну з фрагментованих національних ініціатив на координований глобальний рух громадського здоров’я.
Утім через два десятиліття темпи прогресу сповільнилися. У багатьох регіонах впровадження заходів Рамкової конвенції досягло плато, а політичний імпульс послабився. Сорок дев’ять країн досі не мають жодного рекомендованого ВООЗ заходу зі зниження попиту, реалізованого на найвищому рівні; унаслідок цього близько 2 млрд людей залишаються недостатньо захищеними від шкоди, пов’язаної з уживанням тютюну [2].
Не досягаються ані добровільна ціль ВООЗ щодо зниження вживання тютюну на 30% до 2025 року, ані ціль сталого розвитку щодо скорочення передчасної смертності від неінфекційних захворювань на третину до 2030 року. У багатьох країнах прогрес у зниженні смертності від неінфекційних захворювань сповільнився або навіть змінився на протилежну тенденцію порівняно з попереднім десятиліттям. Це ще раз підкреслює центральне значення контролю над тютюном для майбутніх здобутків у сфері громадського здоров’я [3]. Політична декларація четвертої Наради високого рівня ООН з питань неінфекційних захворювань містила ціль – менше ніж 150 млн людей, які вживають тютюн, до 2030 року [4]; однак навіть досягнення такого показника фактично залишило б глобальний тягар тютюну майже незмінним.
Чому нинішні підходине забезпечать швидкогозниження поширеності куріння
Пріоритетом громадського здоров’я має бути усунення саме тютюнових виробів, які спалюють тютюн, а не вживання нікотину як такого. Традиційна антитютюнова політика переважно спирається на заходи зі зниження попиту, насамперед підвищення оподаткування, а також на заборону реклами й промоції, регулювання бездимних просторів і підтримку відмови від куріння. Ці підходи залишаються важливими, однак їхня здатність швидко знижувати поширеність куріння є обмеженою. Зі зменшенням частки курців серед тих, хто продовжує курити, дедалі більшу частку становлять люди старшого віку, соціально вразливі групи та особи з вищим рівнем нікотинової залежності, які вже мали кілька невдалих спроб відмовитися від куріння.
У частині політичних дискусій цілі боротьби проти тютюну дедалі частіше формулюються не як усунення впливу тютюнового диму, а як елімінація нікотину загалом. Такий підхід потенційно змішує вживання нікотину зі шкодою, зумовленою курінням. Натомість десятиліття доказових даних свідчать: основним чинником тютюн-асоційованих захворювань є вплив диму, що утворюється внаслідок горіння, а не нікотин сам по собі [5].
Зменшення шкоди від тютюну:стратегія, якої бракує
Зменшення шкоди є давно усталеним принципом громадського здоров’я: коли повне усунення ризикованої поведінки є складним або нереалістичним, пріоритетом стає зменшення її несприятливих наслідків. У контексті тютюну така стратегія передбачає надання людям, які курять, доступу до значно менш шкідливих бездимних нікотинових продуктів.
Важливо, що зменшення шкоди прямо згадується в статті 1(d) Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну як складова комплексного контролю над тютюном – поряд зі стратегіями зменшення пропозиції та попиту. Однак на практиці цей напрям залишається недостатньо розвиненим, нерівномірно врегульованим і політично суперечливим. У багатьох країнах зменшення шкоди розглядають як периферійний або навіть протилежний антитютюновій політиці підхід, хоча насправді воно може доповнювати її, прискорюючи зниження поширеності куріння.
Швидка еволюція бездимних нікотинових продуктів: нікотинозамісної терапії, перорального снюсу, електронних сигарет, пристроїв для нагрівання тютюну та нікотинових паучів (подушечок) – істотно змінила політичний і регуляторний ландшафт. Завдяки усуненню процесу горіння такі продукти забезпечують значно нижчий рівень впливу токсичних речовин, ніж сигарети, під час куріння яких утворюються тисячі шкідливих і канцерогенних сполук. Жоден нікотиновий продукт не є повністю безризиковим, однак відносні ризики бездимних альтернатив є суттєво нижчими, ніж ризики куріння як способу отримання нікотину [5].
Досвід країн, у яких стратегії зменшення шкоди від тютюну стали помітною частиною політики громадського здоров’я, демонструє їхній потенційний позитивний ефект на популяційному рівні. У Швеції широке використання снюсу асоціюється з одними з найнижчих у Європі показників куріння та тягаря тютюн-асоційованих захворювань, зокрема з рівнем раку легень, що становить менш ніж половину середнього показника для Європейського Союзу [6]. У Японії впровадження пристроїв для нагрівання тютюну у 2016 році супроводжувалося безпрецедентним зниженням продажів сигарет [7]. У США зменшення поширеності куріння збіглося зі зростанням використання електронних сигарет серед дорослих курців [8].
Показовим є досвід Нової Зеландії. Після впровадження заходів, узгоджених із Рамковою конвенцією ВООЗ, поширеність куріння протягом десятиліть знижувалася поступово, однак після 2018 року темпи цього зниження різко прискорилися, що збіглося з розширенням доступу до регульованих продуктів для вейпінгу [9]. Найвиразніше зниження спостерігалося серед маорі та інших соціально вразливих груп – тобто саме серед тих популяцій, які історично мали найвищі показники куріння. Це дає підстави вважати, що стратегія зменшення шкоди могла також сприяти скороченню нерівності у сфері здоров’я.
Регулювання нікотинових продуктіввідповідно до рівня ризику
Реалізація потенціалу стратегії зменшення шкоди від тютюну потребує регуляторної узгодженості. Наразі сигарети залишаються широко доступними, тоді як багато менш шкідливих альтернатив стикаються із жорсткішими регуляторними обмеженнями. Такий дисбаланс фактично може захищати найнебезпечніші продукти, водночас обмежуючи доступ до безпечніших замінників.
Регуляторна модель, пропорційна ризику, має змінити цю логіку: визнавати континуум ризику серед різних нікотинових продуктів і відповідно, узгоджувати регулювання, оподаткування та комунікацію з громадськістю [5]. Сигарети мають бути найсуворіше обмежуватися і обкладатися найвищими акцизними податкам, що відображає їхню унікально високу шкідливість. Натомість бездимні альтернативи слід регулювати так, щоб забезпечувати безпеку продуктів, обмежувати маркетинг, спрямований на молодь, мінімізувати шкоду для довкілля та запобігати використанню серед людей, які не курять, – але без підриву їхньої здатності витісняти куріння.
Ключове значення в такому підході має комунікація з громадськістю. Хибні уявлення про відносну шкоду різних нікотинових продуктів є дуже поширеними; їх підтримують тривожні медійні повідомлення та неоднозначні меседжі системи громадського здоров’я, які фактично ототожнюють нікотин зі шкодою куріння [10]. Чітка, доказова комунікація – зокрема з боку ВООЗ – про те, що більша частина шкоди від тютюну зумовлена саме димом, а не нікотином як таким, допоможе людям, які курять, ухвалювати поінформованіші рішення.
Як відповідати на занепокоєння щодо використання молоддю
Занепокоєння щодо стратегії зменшення шкоди від тютюну здебільшого стосуються трьох питань: поширення таких продуктів серед молоді, невизначеності щодо їхніх довгострокових наслідків для здоров’я та подвійного вживання – тобто одночасного використання сигарет і бездимних продуктів. Ці побоювання потребують уважного розгляду, однак їх слід оцінювати пропорційно до шкоди, пов’язаної з продовженням куріння.
Так звана гіпотеза «воріт», згідно з якою вейпінг нібито спонукає молодих людей до подальшого куріння, залишається предметом активних дискусій. Багато досліджень, у яких повідомлялося про зв’язок між вейпінгом у молоді та подальшим початком куріння, мають суттєве обмеження: на результати можуть впливати спільні фактори ризику, зокрема схильність до пошуку гострих відчуттів і соціальний контекст [11]. На популяційному рівні в країнах, де вейпінг став поширенішим, куріння серед молоді продовжувало знижуватися і часто досягало історично мінімальних рівнів. У Новій Зеландії регулярний вейпінг серед тих, хто ніколи не курив, трапляється рідко, експериментування з такими продуктами в останні роки зменшилося, а поширеність куріння серед молоді нині становить близько 1% [12]. ПодібніТакі тенденції спостерігалися і в США: зниження куріння серед молоді почалося задовго до широкого поширення вейпінгу та збігалося в часі з реалізацією базових заходів Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну [13].
Невизначеність щодо довгострокових наслідків новіших продуктів, зокрема нікотинових паучів, також потребує уваги. Необхідними залишаються постійний нагляд і незалежні дослідження. Водночас відсутність горіння робить ці продукти внутрішньо значно менш небезпечними, ніж сигарети [5].
Подвійне вживання часто подають як доказ неефективності стратегії зменшення шкоди. Насправді ж група таких користувачів є неоднорідною. Частина з них суттєво зменшує споживання сигарет перед повною відмовою від куріння; інші досягають лише часткових або тимчасових змін. Дослідження біомаркерів послідовно демонструють нижчий рівень впливу токсичних речовин у людей із подвійним вживанням порівняно з тими, хто продовжує курити лише сигарети [15].
На шляху до глобальноїмети Smoke-free 2040
Швидка еволюція ринку бездимних нікотинових продуктів у поєднанні зі зростанням їх використання серед людей, які курять, створює безпрецедентну можливість переосмислити рівень глобальних амбіцій у боротьбі проти тютюнокуріння. Автори пропонують глобальну мету Smoke-free 2040, яку визначають як досягнення поширеності щоденного куріння серед дорослих на рівні менш ніж 5% до 2040 року.
У 2024 році, за оцінками, тютюн курили 16% населення світу віком від 15 років: приблизно 28% чоловіків і 5% жінок [1]. Якщо нинішні тенденції збережуться, глобальна поширеність куріння до 2040 року, ймовірно, знизиться приблизно до 10%. Досягнення показника менш ніж 5% у той самий часовий проміжок потребуватиме суттєвого прискорення нинішніх щорічних темпів зниження – подібного до того, яке нещодавно спостерігалося в Новій Зеландії.
Окрему увагу привертали законодавчі заходи «кінцевої гри» – тобто політики, спрямовані на зниження поширеності куріння до дуже низьких, однозначних показників. У Новій Зеландії законодавство, ухвалене у 2022 році, передбачало створення «бездимного покоління», обов’язкове зниження вмісту нікотину в сигаретах і суттєве скорочення кількості точок роздрібного продажу тютюну. Однак після зміни уряду більшість цих положень було скасовано ще до їх упровадження, що відображало занепокоєння щодо практичної здійсненності, справедливості та можливих ненавмисних наслідків таких заходів.
Досвід Нової Зеландії свідчить, що впровадження заходів Рамкової конвенції ВООЗ, доповнене належно врегульованими бездимними альтернативами, може зменшити потребу в більш примусових підходах. Така стратегія пропонує політично стійкіший шлях до швидкого зниження поширеності куріння, водночас даючи змогу контролювати нелегальну торгівлю сигаретами та продуктами для вейпінгу.
Наслідки для країн із низькимі середнім рівнем доходу
Країни з низьким і середнім рівнем доходу стикаються з окремими викликами: відносно високою доступністю тютюнових виробів з огляду на рівень доходів населення, обмеженим доступом до послуг із відмови від куріння та неоднаковою спроможністю регуляторних систем. Тому ключове значення матиме фіскальна політика. Оподаткування, пропорційне ризику, – з вищими акцизними податками на сигарети та нижчими податками на бездимні альтернативи – може стимулювати перехід від куріння до менш шкідливих продуктів, водночас зберігаючи державні доходи й зменшуючи довгострокові витрати системи охорони здоров’я.
Нагально потрібні дослідження з урахуванням локального контексту, розвиток інституційної спроможності та політичні інновації, які дали б змогу адаптувати стратегії зменшення шкоди до різних регуляторних, культурних і медико-системних умов. Великі країни з контрольованими державою тютюновими індустріями, зокрема Китай та Індонезія, стикаються з особливими труднощами, подолання яких потребуватиме лідерства на найвищому рівні влади. У цьому контексті ВООЗ могла б відіграти роль каталізатора, легітимізувавши зменшення шкоди як складову комплексної антитютюнової політики.
Висновки
Сьогодні вже наявні наукові дані, політичні інструменти та реальний практичний досвід, необхідні для завершення глобальної епідемії куріння. Обмежувальним чинником залишається не так брак доказів, як недостатня політична готовність повною мірою інтегрувати стратегію зменшення шкоди від тютюну в глобальну систему контролю над тютюном.
Глобальна мета Smoke-free 2040, зосереджена на усуненні саме куріння тютюну, а не вживання нікотину як такого, пропонує чіткий і досяжний шлях до прискорення зниження поширеності куріння. Її реалізація могла б суттєво зменшити один із найбільших у світі запобіжних чинників смертності.
Література
- WHO. WHO Report on the Global Tobacco Epidemic, 2025: Warning About the Dangers of Tobacco (WHO, 2025).
- McHardy, J., Blanco Marquizo, A., Bettcher, D. & Gakidou, E. Lancet Respir. Med. 13, 756-768 (2025).
- NCD Countdown 2030 Collaborators. Lancet 406, 1255-1282 (2025).
- United Nations General Assembly. Political Declaration of the Fourth High-Level Meeting of the General Assembly on the Prevention and Control of Noncommunicable Diseases and the Promotion of Mental Health and Well-Being (United Nations, 2025).
- Royal College of Physicians. E-Cigarettes and Harm Reduction: An Evidence Review (RCP, 2024).
- Clarke, E. et al. Harm Reduct. J. 16, 62 (2019).
- Cummings, K. M. et al. Tob. Control 35, 79-82 (2024).
- Foxon, F., Selya, A., Gitchell, J. & Shiffman, S. Harm Reduct. J. 21, 136 (2024).
- Ministry of Health NZ. New Zealand Health Survey 2024/25 (Ministry of Health NZ, 2025).
- Jackson, S. E. et al. JAMA Netw. Open 7, e240582 (2024).
- Selya, A. Harm Reduct. J. 21, 113 (2024).
- ASH New Zealand. ASH Year 10 Snapshot Survey 2025 (ASH New Zealand, 2025).
- Warner, K. E. Am. J. Public Health 114, 1191-1194 (2024).
- Office for Health Improvement and Disparities. Nicotine Vaping in England: Evidence Update (OHID, 2022).
- Hartmann-Boyce, J. et al. Addiction 118, 539-545 (2023).
Beaglehole R., Bonita R. & Pang T. Smoke-free nicotine products can accelerate the end of the smoking epidemic. Nat. Health (2026). https://doi.org/10.1038/s44360-026-00121-1
Переклав з англ. Олексій Терещенко
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 9 (620), 2026 р
