Головна Терапія та сімейна медицина Маример® інгаляційний 2,2%: сучасні можливості гіпертонічної небулайзерної терапії при захворюваннях бронхолегеневої системи

17 квітня, 2026

Маример® інгаляційний 2,2%: сучасні можливості гіпертонічної небулайзерної терапії при захворюваннях бронхолегеневої системи

Захворювання бронхолегеневої системи – від гострих респіраторних інфекцій до хронічних обструктивних станів – часто супроводжуються порушенням мукоциліарного кліренсу (МЦК). У нормі очищення дихальних шляхів (ДШ) забезпечує узгоджена робота війчастого епітелію та слизового шару: перициліарний водянистий шар підтримує рух війок, а більш в’язкий поверхневий шар захоплює частинки та мікроорганізми й транспортує їх назовні. Зменшення гідратації змінює реологічні властивості секрету: слиз стає густішим, знижується ефективність биття війок, а отже, сповільнюється МЦК. Наслідками є утруднене відходження мокротиння, непродуктивний або нападоподібний кашель, підвищення опору ДШ і схильність до затяжного перебігу запального процесу. В’язкий секрет одночасно обмежує вентиляцію та підтримує персистенцію запалення [1, 2].

З патофізіологічного погляду відновлення гідратації слизу та його транспортних властивостей є однією з ключових терапевтичних стратегій. Поліпшення МЦК підсилює фізіологічне очищення ДШ, полегшує кашльовий кліренс і сприяє зменшенню бронхообструктивних проявів. У цьому контексті інгаляційні гіпертонічні розчини розглядають як засіб, здатний швидко впливати на гідратацію поверхні ДШ і покращувати їхню прохідність.

Вхід в особистий кабінет Вхід
Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

Як діють гіпертонічні розчини?

Інгаляційні гіпертонічні розчини діють передусім через фізико-хімічний механізм, що модифікує гідратацію поверхні ДШ. Підвищена концентрація солей на слизовій створює осмотичний градієнт, унаслідок чого вода переміщується до поверхневого шару секрету. Це збільшує його водний компонент і відновлює параметри перициліарного шару, необхідні для ефективної роботи війчастого епітелію [3].

Регідратація також змінює реологічні властивості слизу: зменшуються в’язкість та еластичність, полегшується його переміщення, знижується адгезивність до епітелію. На цьому тлі зростає ефективність МЦК та кашльового кліренсу, що проявляється поліпшенням дренажної функції бронхіального дерева й очищенням ДШ від секрету, детриту і частини мікробних/вірусних частинок, які фіксуються в слизовому шарі.

Важливо, що цей підхід не потребує системної фармакологічної дії: ефект реалізується локально і визначається властивостями розчину та умовами доставки. Завдяки цьому гіпертонічна інгаляційна терапія має сприятливий профіль безпеки за умови коректного застосування і може розглядатися як базовий інструмент відновлення прохідності ДШ у різних клінічних ситуаціях [3].

Універсальність механізму полягає в тому, що він спрямований на спільну кінцеву ланку багатьох респіраторних станів – дегідратацію та загущення секрету з порушенням його транспорту. Тому гіпертонічні розчини можуть бути корисними незалежно від первинного тригера (інфекційного, запального, подразнювального) і добре поєднуються з іншими етіотропними та патогенетичними підходами [3, 4].

Клінічна ефективність

Клінічний ефект гіпертонічної інгаляційної терапії логічно випливає з її механізму: якщо секрет стає більш гідратованим і менш в’язким, покращуються його переміщення та евакуація. У практичній площині це насамперед проявляється полегшенням відходження мокротиння і переходом кашлю у більш продуктивний з меншим виснаженням пацієнта. Зменшення застою секрету також знижує вираженість бронхообструктивних проявів, оскільки зменшуються механічний компонент обструкції та подразнення рецепторів ДШ [4].

Позитивні клінічні ефекти та безпека інгаляційної терапії гіпертонічними розчинами продемонстровані результатами численних рандомізованих контрольованих досліджень і метааналізів як у дорослих, так і в дітей. Зокрема, така терапія значно зменшувала запалення, полегшувала симптоми, зменшувала вірогідність госпіталізації та її тривалість і покращувала якість життя, причому за всіма цими показниками була значно ефективнішою за інгаляції фізіологічного розчину (0,9%) при збереженні високого профілю безпеки [5-11].

Точна доставка в нижні дихальні шляхи: переваги небулайзера

Небулайзерна терапія є одним із найфізіологічніших способів доставки розчинів у респіраторний тракт, особливо коли цільовою зоною є нижні ДШ. На відміну від полоскання чи локальних засобів для носової порожнини небулайзер формує аерозоль, який може досягати трахеобронхіального дерева та бронхіол, впливаючи безпосередньо на поверхню слизової і бронхіальний секрет у місці його накопичення [12-14].

Головною перевагою такого шляху є висока локальна концентрація чинника дії за мінімального системного навантаження. Для гіпертонічних розчинів це принципово: терапевтичний ефект визначається контактною взаємодією із секретом та епітелієм і формуванням осмотичного градієнта на слизовій. Небулайзер забезпечує достатній об’єм і тривалість експозиції, щоб регідратація секрету мала клінічно відчутний результат [12-14].

Крім того, небулайзер не потребує складної координації вдиху з актом введення, тому підходить широкому колу пацієнтів, включно з дітьми та особами зі зниженою здатністю до правильної інгаляційної техніки [15].

Маример® інгаляційний 2,2%: чиста формула морської води для регулярної небулайзерної терапії

Маример® інгаляційний 2,2% – гіпертонічний розчин для небулайзерної терапії, створений французькими експертами як інструмент конт­рольованої регідратації бронхіального секрету [16]. Концентрацію 2,2% можна вважати оптимальною: вона забезпечує виражений осмотичний ефект для зволоження та зниження в’язкості слизу, водночас зазвичай переноситься м’якше, ніж більш гіпертонічні розчини [3]. Завдяки такому балансу засіб є придатним для регулярного застосування, коли потрібна не одноразова допомога, а підтримка МЦК протягом певного періоду.

Морська вода містить природний комплекс мікроелементів, який можна розглядати як додатковий локальний ресурс для слизової та епітелію [17]. Окрім натрію та хлоридів, що забезпечують осмотичний ефект, до складу входять мікроелементи: магній асоціюють зі зниженням запальної реактивності слизової [18-20]; кальцій є важливим регулятором міжклітинних контактів і функціональної стабільності епітелію та залучений до механізмів узгодженої роботи війок [21, 22]; йод традиційно пов’язують із локальними антисептичними властивостями та модулюванням запальної відповіді [23]. Цинк є компонентом систем репарації та захисту епітелію [24], селен – елементом антиоксидантного захисту в умовах запалення [25]; своєю чергою, марганець зменшує алергічну реактивність [26]. Також слід згадати мідь, яка бере участь у ферментних антиоксидантних реакціях і процесах відновлення тканин [27], та калій, котрий підтримує іонний баланс на поверхні слизової [28].

Варто зазначити, що на ринку наявні й інгаляційні гіпертонічні розчини з додатковими компонентами, як-от гіалуронова кислота чи ектоїн. Додавання мукопротекторних чи осмопротекторних речовин може покращувати переносимість інгаляцій і зменшувати симптоми подразнення в частини пацієнтів [29, 30]. Водночас базовий гіпертонічний розчин залишається найпрогнозованішим за механізмом дії: його ефект визначається осмолярністю та адекватною небулайзерною доставкою, а мінімальний склад підтримує універсальність застосування, простоту комбінування з іншими підходами та придатність для регулярного використання [1]. Менша кількість компонентів – менше потенційних обмежень у реальному застосуванні: додаткові речовини можуть змінювати фізичні властивості розчину й аерозолю (зокрема, в’язкість та характер осідання), по-різному поводитися в різних типах небулайзерів, залишати більше нальоту в камері та потребувати ретельнішого очищення [31-34]. На практиці саме простота формули часто є фактором прихильності до лікування, особливо за регулярного використання вдома.

Висновки

 Порушення МЦК та дегідратація бронхіального секрету є спільною патофізіологічною ланкою для багатьох гострих і хронічних захворювань ДШ. У таких ситуаціях відновлення гідратації слизу та його транспортних властивостей стає базовою терапевтичною метою, оскільки саме вона визначає ефективність фізіологічного очищення бронхіального дерева і впливає на вираженість кашлю та бронхообструктивних проявів.

 Інгаляційні гіпертонічні розчини реалізують ефект через локальний осмотичний механізм: регідратацію, зниження в’язкості секрету та покращення мукоциліарного транспорту. Небулайзерна доставка дозволяє спрямовано впливати на нижні ДШ, забезпечуючи достатню експозицію розчину на слизовій і високу локальну ефективність без системного фармакологічного навантаження.

 Маример® інгаляційний 2,2% поєднує прогнозований ефект гіпертонічної регідратації слизу з практичною простотою застосування та потенційними перевагами природного іонного складу морської води. Це підтримує основну мету небулайзерної терапії – покращення прохідності ДШ через оптимізацію властивостей секрету та умов для роботи мукоциліарного транспорту. У щоденній клінічній практиці такий підхід можна розглядати як раціональний компонент комплексного ведення пацієнтів, коли домінують скарги, пов’язані із затримкою густого секрету та зниженням самоочищення ДШ.

Список літератури знаходиться в редакції.

Підготувала Ірина Савченко

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 4 (615), 2026 р

Номер: Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 4 (615), 2026 р
Досліджуйте цей контент за допомогою штучного інтелекту:
Матеріали по темі Більше
Оновлення міжнародних рекомендацій щодо лікування будь-якої хвороби завжди привертає увагу фахівців. У сфері алергології одним із найавторитетніших документів уже багато...
Запальні захворювання придаткових пазух носа посідають провідні позиції серед причин звернень до лікарів первинної ланки, створюючи значне навантаження на систему...
Алергічний риніт (АР), що характеризується запаленням слизової оболонки носа внаслідок дії інгаляційних алергенів, розподіляють на сезонний (САР) і цілорічний (ЦАР)....
За матеріалами науково-практичної конференції «Дніпроалергосаміт 2026. Актуальні питання алергології»