17 квітня, 2026
Маример® інгаляційний 2,2%: сучасні можливості гіпертонічної небулайзерної терапії при захворюваннях бронхолегеневої системи
Захворювання бронхолегеневої системи – від гострих респіраторних інфекцій до хронічних обструктивних станів – часто супроводжуються порушенням мукоциліарного кліренсу (МЦК). У нормі очищення дихальних шляхів (ДШ) забезпечує узгоджена робота війчастого епітелію та слизового шару: перициліарний водянистий шар підтримує рух війок, а більш в’язкий поверхневий шар захоплює частинки та мікроорганізми й транспортує їх назовні. Зменшення гідратації змінює реологічні властивості секрету: слиз стає густішим, знижується ефективність биття війок, а отже, сповільнюється МЦК. Наслідками є утруднене відходження мокротиння, непродуктивний або нападоподібний кашель, підвищення опору ДШ і схильність до затяжного перебігу запального процесу. В’язкий секрет одночасно обмежує вентиляцію та підтримує персистенцію запалення [1, 2].
З патофізіологічного погляду відновлення гідратації слизу та його транспортних властивостей є однією з ключових терапевтичних стратегій. Поліпшення МЦК підсилює фізіологічне очищення ДШ, полегшує кашльовий кліренс і сприяє зменшенню бронхообструктивних проявів. У цьому контексті інгаляційні гіпертонічні розчини розглядають як засіб, здатний швидко впливати на гідратацію поверхні ДШ і покращувати їхню прохідність.
Як діють гіпертонічні розчини?
Інгаляційні гіпертонічні розчини діють передусім через фізико-хімічний механізм, що модифікує гідратацію поверхні ДШ. Підвищена концентрація солей на слизовій створює осмотичний градієнт, унаслідок чого вода переміщується до поверхневого шару секрету. Це збільшує його водний компонент і відновлює параметри перициліарного шару, необхідні для ефективної роботи війчастого епітелію [3].
Регідратація також змінює реологічні властивості слизу: зменшуються в’язкість та еластичність, полегшується його переміщення, знижується адгезивність до епітелію. На цьому тлі зростає ефективність МЦК та кашльового кліренсу, що проявляється поліпшенням дренажної функції бронхіального дерева й очищенням ДШ від секрету, детриту і частини мікробних/вірусних частинок, які фіксуються в слизовому шарі.
Важливо, що цей підхід не потребує системної фармакологічної дії: ефект реалізується локально і визначається властивостями розчину та умовами доставки. Завдяки цьому гіпертонічна інгаляційна терапія має сприятливий профіль безпеки за умови коректного застосування і може розглядатися як базовий інструмент відновлення прохідності ДШ у різних клінічних ситуаціях [3].
Універсальність механізму полягає в тому, що він спрямований на спільну кінцеву ланку багатьох респіраторних станів – дегідратацію та загущення секрету з порушенням його транспорту. Тому гіпертонічні розчини можуть бути корисними незалежно від первинного тригера (інфекційного, запального, подразнювального) і добре поєднуються з іншими етіотропними та патогенетичними підходами [3, 4].
Клінічна ефективність
Клінічний ефект гіпертонічної інгаляційної терапії логічно випливає з її механізму: якщо секрет стає більш гідратованим і менш в’язким, покращуються його переміщення та евакуація. У практичній площині це насамперед проявляється полегшенням відходження мокротиння і переходом кашлю у більш продуктивний з меншим виснаженням пацієнта. Зменшення застою секрету також знижує вираженість бронхообструктивних проявів, оскільки зменшуються механічний компонент обструкції та подразнення рецепторів ДШ [4].
Позитивні клінічні ефекти та безпека інгаляційної терапії гіпертонічними розчинами продемонстровані результатами численних рандомізованих контрольованих досліджень і метааналізів як у дорослих, так і в дітей. Зокрема, така терапія значно зменшувала запалення, полегшувала симптоми, зменшувала вірогідність госпіталізації та її тривалість і покращувала якість життя, причому за всіма цими показниками була значно ефективнішою за інгаляції фізіологічного розчину (0,9%) при збереженні високого профілю безпеки [5-11].
Точна доставка в нижні дихальні шляхи: переваги небулайзера
Небулайзерна терапія є одним із найфізіологічніших способів доставки розчинів у респіраторний тракт, особливо коли цільовою зоною є нижні ДШ. На відміну від полоскання чи локальних засобів для носової порожнини небулайзер формує аерозоль, який може досягати трахеобронхіального дерева та бронхіол, впливаючи безпосередньо на поверхню слизової і бронхіальний секрет у місці його накопичення [12-14].
Головною перевагою такого шляху є висока локальна концентрація чинника дії за мінімального системного навантаження. Для гіпертонічних розчинів це принципово: терапевтичний ефект визначається контактною взаємодією із секретом та епітелієм і формуванням осмотичного градієнта на слизовій. Небулайзер забезпечує достатній об’єм і тривалість експозиції, щоб регідратація секрету мала клінічно відчутний результат [12-14].
Крім того, небулайзер не потребує складної координації вдиху з актом введення, тому підходить широкому колу пацієнтів, включно з дітьми та особами зі зниженою здатністю до правильної інгаляційної техніки [15].
Маример® інгаляційний 2,2%: чиста формула морської води для регулярної небулайзерної терапії
Маример® інгаляційний 2,2% – гіпертонічний розчин для небулайзерної терапії, створений французькими експертами як інструмент контрольованої регідратації бронхіального секрету [16]. Концентрацію 2,2% можна вважати оптимальною: вона забезпечує виражений осмотичний ефект для зволоження та зниження в’язкості слизу, водночас зазвичай переноситься м’якше, ніж більш гіпертонічні розчини [3]. Завдяки такому балансу засіб є придатним для регулярного застосування, коли потрібна не одноразова допомога, а підтримка МЦК протягом певного періоду.
Морська вода містить природний комплекс мікроелементів, який можна розглядати як додатковий локальний ресурс для слизової та епітелію [17]. Окрім натрію та хлоридів, що забезпечують осмотичний ефект, до складу входять мікроелементи: магній асоціюють зі зниженням запальної реактивності слизової [18-20]; кальцій є важливим регулятором міжклітинних контактів і функціональної стабільності епітелію та залучений до механізмів узгодженої роботи війок [21, 22]; йод традиційно пов’язують із локальними антисептичними властивостями та модулюванням запальної відповіді [23]. Цинк є компонентом систем репарації та захисту епітелію [24], селен – елементом антиоксидантного захисту в умовах запалення [25]; своєю чергою, марганець зменшує алергічну реактивність [26]. Також слід згадати мідь, яка бере участь у ферментних антиоксидантних реакціях і процесах відновлення тканин [27], та калій, котрий підтримує іонний баланс на поверхні слизової [28].
Варто зазначити, що на ринку наявні й інгаляційні гіпертонічні розчини з додатковими компонентами, як-от гіалуронова кислота чи ектоїн. Додавання мукопротекторних чи осмопротекторних речовин може покращувати переносимість інгаляцій і зменшувати симптоми подразнення в частини пацієнтів [29, 30]. Водночас базовий гіпертонічний розчин залишається найпрогнозованішим за механізмом дії: його ефект визначається осмолярністю та адекватною небулайзерною доставкою, а мінімальний склад підтримує універсальність застосування, простоту комбінування з іншими підходами та придатність для регулярного використання [1]. Менша кількість компонентів – менше потенційних обмежень у реальному застосуванні: додаткові речовини можуть змінювати фізичні властивості розчину й аерозолю (зокрема, в’язкість та характер осідання), по-різному поводитися в різних типах небулайзерів, залишати більше нальоту в камері та потребувати ретельнішого очищення [31-34]. На практиці саме простота формули часто є фактором прихильності до лікування, особливо за регулярного використання вдома.
Висновки
Порушення МЦК та дегідратація бронхіального секрету є спільною патофізіологічною ланкою для багатьох гострих і хронічних захворювань ДШ. У таких ситуаціях відновлення гідратації слизу та його транспортних властивостей стає базовою терапевтичною метою, оскільки саме вона визначає ефективність фізіологічного очищення бронхіального дерева і впливає на вираженість кашлю та бронхообструктивних проявів.
Інгаляційні гіпертонічні розчини реалізують ефект через локальний осмотичний механізм: регідратацію, зниження в’язкості секрету та покращення мукоциліарного транспорту. Небулайзерна доставка дозволяє спрямовано впливати на нижні ДШ, забезпечуючи достатню експозицію розчину на слизовій і високу локальну ефективність без системного фармакологічного навантаження.
Маример® інгаляційний 2,2% поєднує прогнозований ефект гіпертонічної регідратації слизу з практичною простотою застосування та потенційними перевагами природного іонного складу морської води. Це підтримує основну мету небулайзерної терапії – покращення прохідності ДШ через оптимізацію властивостей секрету та умов для роботи мукоциліарного транспорту. У щоденній клінічній практиці такий підхід можна розглядати як раціональний компонент комплексного ведення пацієнтів, коли домінують скарги, пов’язані із затримкою густого секрету та зниженням самоочищення ДШ.
Список літератури знаходиться в редакції.
Підготувала Ірина Савченко
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 4 (615), 2026 р
