28 квітня, 2026

Сучасні підходи в менеджменті МАСХП: роль ессенціальних фосфоліпідів

За матеріалами сателітного симпозіуму в межах EASL SLD Summit 2026

27 лютого в Будапешті в межах щорічного заходу Європейської асоціації з вивчення печінки (European Association for the Study of the Liver) EASL SLD Summit 2026 відбувся сателітний симпозіум, присвячений сучасним підходам до ведення пацієнтів із метаболічно-асоційованою стеатотичною хворобою печінки (МАСХП), що належить до спектра стеатотичних хвороб печінки (SLD), та клінічній ролі ессенціальних фосфоліпідів (ЕФЛ) у покращенні результатів лікування. Експерти представили сучасне бачення епідеміології та прихованого тягаря МАСХП, результати клінічного дослідження EXCEL щодо застосування ЕФЛ при стеатозі та втомі, а також розглянули практичні аспекти оптимізації ведення пацієнтів із МАСХП у реальній клінічній практиці, що дозволило інтегрувати представлені дані в щоденну роботу лікаря.

Вхід в особистий кабінет Вхід

Реєстрація

Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

Розуміння МАСХП: розкриття прихованого тягаря тихої епідемії

Наукову частину симпозіуму з одноіменною доповіддю відкрила професор Марія Папп (Інститут гастроентерології, клінічний центр Дебреценського університету, Угорщина).

Сумарна поширеність МАСХП за період 1990-2019 рр. становить 30,05%; на сьогодні цю хворобу мають 38% усіх дорослих і 7-14% дітей та підлітків. МАСХП є причиною смертності від хвороб печінки в усьому світі, що постійно зростає, та основною причиною хронічного гепатиту в дорослих. Таке стрімке зростання можна пояснити пандемією ожиріння та цукрового діабету (ЦД) 2 типу [1-7].

Виникнення і прогресування МАСХП пов’язано з низкою факторів ризику, основними з яких є вік, стать, індекс маси тіла (ІМТ), етнічна приналежність, супутні захворювання. Пацієнти з метаболічним синдромом (МС) мають у 4 рази вищий ризик розвитку МАСХП порівняно з пацієнтами без нього. Допомогу таким хворим слід надавати мультидисциплінарною командою: гепатологом, діабетологом, дієтологом, ендокринологом, кардіологом [8-11].

МАСХП тепер офіційно визнано частиною глобального тягаря неінфекційних захворювань у Політичній декларації ООН 2025 року [12]. Захворювання характеризується печінковим стеатозом за наявності кардіометаболічних факторів ризику. Водночас при веденні пацієнтів із стеатотичною хворобою печінки слід звертати увагу на споживання алкоголю та специфічні причини, як-от дефіцит лізосомальної кислої ліпази, оцінювати харчування пацієнта, виключати целіакію, ВІЛ-інфекцію. Хоча це рідкісні причини, але вони можливі [13].

Упродовж останніх років відбулися суттєві зміни в номенклатурі МАСХП. Термін «неалкогольна жирова хвороба печінки» (Non-Alcoholic Fatty Liver Disease, NAFLD) був запропонований Jurgen Ludwig у 1980 р. Надалі, з огляду на ключову роль метаболічних порушень у патогенезі захворювання, було запроваджено поняття MAFLD (Metabolic Dysfunction-Associated Fatty Liver Disease – метаболічно-асоційована жирова хвороба печінки). Наразі в міжнародній літературі дедалі ширше застосовується термін МАСХП (Metabolic Dysfunction-Associated Steatotic Liver Disease, MASLD). Запровадження нової номенклатури має важливе значення, оскільки сприяє дестигматизації захворювання, покращує діагностичні підходи та доступ пацієнтів до медичної допомоги, а також підвищує клінічну настороженість щодо цієї патології. Водночас слід враховувати, що МАСХП є системним метаболічним розладом, який виходить за межі ураження лише печінки, що зумовлює необхідність холістичного підходу до ведення таких пацієнтів [14-18].

МАСХП – це мультисистемне захворювання, пов’язане з низкою розладів: МС, дисліпідемія, ожиріння, ЦД 2 типу, серцево-судинні захворювання (ССЗ). Щонайменше п’ята частина пацієнтів має ризик прогресування хвороби до термінальної стадії захворювання печінки або розвитку гепатоцелюлярної карциноми (ГЦК). Скринінг на ГЦК є дуже важливим, адже вищий ризик ГЦК мають не лише пацієнти із цирозом, він існує ще до розвитку цирозу [19-25].

Фактори, що впливають на розвиток фіброзу:

стать: чоловіки та жінки в постменопаузальному періоді мають підвищений ризик розвитку фіброзу;
вік: збільшення віку асоціюється з розвитком MASH (метаболічно-асоційованого стеатогепатиту);
ІМТ: підвищений ІМТ асоціюється із прогресуванням МАСХП;
генетичні фактори та сімейний анамнез: стеатоз і фіброз значною мірою зумовлені спільними генетичними факторами. Йдеться про поліморфізми генів PNPLA3 та TM6SF2, що впливають на білки, які регулюють ліпідний обмін, а також наявність цирозу внаслідок МАСХП у родичів першого ступеня спорідненості;
запалення: ступінь запалення безпосередньо пов’язаний із прогресуванням фіброзу;
співвідношення АСТ/АЛТ: коефіцієнт >1 є фактором ризику прогресування захворювання;
відкладення заліза в печінці або гемохроматоз: накопичення заліза в тканинах печінки пов’язано із МАСХП [26, 27].

Ризик великих несприятливих серцево-судинних подій (MACE) зростає в міру збільшення тяжкості захворювання печінки. За результатами шведського національного дослідження, в пацієнтів із МАСХП спостерігалася значно вища частота виникнення MACE [28].

Марія Папп наголосила, що МАСХП значно підвищує ризик ССЗ і є основною причиною смерті серед дорослих із цим діагнозом, за нею спостерігається смертність від позапечінкових онкологічних захворювань, смертність від хвороб печінки – на 3-му місці [2].

Для ефективного надання допомоги необхідний холістичний підхід, орієнтований на пацієнта, що виходить за межі суто печінкових проблем [29]. Скринінг на МАСХП рекомендований у групах високого ризику всіма міжнародними товариствами. Згідно із сучасними настановами, проводиться двохетапна процедура скринінгу. На відміну від педіатричної популяції рівні печінкових ферментів у дорослих не завжди відображають наявність стеатозу або тяжкість ураження печінки. Нормальні показники АЛТ не виключають наявності МАСХП або тяжких форм інших захворювань печінки.

Багатоступеневі алгоритми неінвазивної оцінки добре відомі гепатологам, але дуже важливо, щоб фахівці інших спеціальностей – лікарі загальної практики – сімейної медицини, кардіологи, ендокринологи, нефрологи – теж їх використовували [30-36].

Менеджмент МАСХП завжди розпочинається з модифікації способу життя: зниження маси тіла, підвищення фізичної активності та зміни режиму харчування. Зменшення маси тіла дозволяє знизити вміст ліпідів у печінці, зменшити запалення та покращити стан при фіброзі [30, 37-42]. Другий важливий аспект – фармакологічний контроль супутніх захворювань: ожиріння, дисліпідемії та ЦД 2 типу [30].

Серед гепатопротекторів на особливу увагу заслуговують ЕФЛ. Метааналіз численних досліджень показав, що ЕФЛ покращують стан при печінковому стеатозі, знижують рівень трансаміназ, тригліцеридів і холестерину, а також сприяють полегшенню клінічних симптомів та покращенню картини під час ультразвукового дослідження [43-48].

Доповідачка зауважила, що як терапію, спрямовану на печінку (таргетну), досліджували багато препаратів із метою усунення стеатозу, запалення та фіброзу. Деякі не знайшли свого місця в лікуванні. Наразі є два препарати: ресметиром (пероральний агоніст β-рецепторів тиреоїдних гормонів), схвалений FDA й EMA, а також семаглутид (агоніст рецепторів GLP‑1), який також був схвалений цьогоріч для лікування пацієнтів із MASH [49-54].

Для зменшення тягаря МАСХП слід фокусуватися не лише на печінці чи серцево-судинних ризиках, а й на якості життя пацієнта. МАСХП асоціюється зі втомою, депресією, когнітивними порушеннями та втратою самоповаги. Крім того, захворювання спричиняє значні витрати для системи охорони здоров’я [55-58]. Не лише для лікування, а й для скринінгу та діагностики необхідний мультидисциплінарний підхід [59].

Професор М. Папп підсумувала, що МАСХП – це системне захворювання, що характеризується стеатозом печінки за наявності ожиріння, ЦД 2 типу чи метаболічної дисрегуляції. Поширеність МАСХП зростає, що спричиняє серйозні медичні та економічні наслідки.

Не така тиха, як ми думаємо: вплив МАСХП на якість життя

Так назвав свою доповідь професор Йорн М. Шаттенберг (медичний центр Саарського університету, м. Гомбург; Фармацевтичний науковий хаб, Саарський університет, м. Саарбрюкен, Німеччина).

На початку свого виступу професор Й. М. Шаттенберг наголосив на системності МАСХП. Пацієнти із цією патологією мають надмірну масу тіла, ожиріння, здебільшого – переддіабет, ЦД 2 типу чи інсулінорезистентність. Зміни рівнів холестерину та ліпідів важливі для розуміння майбутніх наслідків у вигляді серцево-судинних подій. Це все слід ураховувати для оптимізації менеджменту хвороби печінки. МАСХП – це хвороба, яка повільно прогресує через проміжні стадії запалення, що зумовлюють рубцювання, до таких катастроф, як цироз і ГЦК [13, 60-62].

На симптомах, через які страждають пацієнти із МАСХП, зазвичай не наголошують; МАСХП описують як «німе» захворювання. Часто пацієнти звертаються, адже стурбовані своїми показниками АЛТ, ГГТП і, ймовірно, результатами фіброскану або УЗД. Вони ніколи не мають виражених скарг на такий важливий симптом, як втома; якщо про це спитати, хворі підтверджують, що втома є, але вони схильні пов’язувати її із життєвими обставинами. Також пацієнти з МАСХП скаржаться на втрату енергії, депресію та тривогу. Результати досліджень демонструють, що рівень цих розладів підвищений у пацієнтів із метаболічними захворюваннями печінки. Біль у правому верхньому квадранті, хоча він не є постійним або гострим, а більше схожим на дискомфорт, все ж таки спричиняє втрату працездатності [63-67].

Доповідач зауважив, що гістологічні ознаки – стеатоз, балонування та запалення – корелюють із самопочуттям: за наявності тяжчих гістологічних ознак пацієнти повідомляли про нижчі показники якості життя.

Пацієнти з MASH (тяжкий фіброз і занедбані стадії захворювання печінки) мають гірші показники HRQoL (якість життя, пов’язана зі здоров’ям) та оцінки стану здоров’я порівняно з пацієнтами із простим стеатозом.

Європейський реєстр МАСХП показав, що прогресуючий MASH характеризується гіршими показниками CLDQ (опитувальник хронічних захворювань печінки) порівняно із хворими з менш занедбаним захворюванням [68-71].

Використання спеціальних інструментів для виявлення втоми демонструє, що вона є у досить значної кількості пацієнтів та не корелює з рівнями АЛТ, АСТ, білірубіну чи гістологічними маркерами тяжкості захворювання печінки. Пацієнти з МАСХП і втомою мали в 2,3 раза вищий ризик смертності порівняно з тими, хто не страждав через наявність МАСХП. Отже, втома – це не просто неможливість виспатися, а патологічний процес із центральним механізмом, який залучає увесь організм [72-77].

У когортах NHANES (Національне обстеження стану здоров’я та харчування) поширеність втоми була загалом вищою (8,7 проти 6,2%) у пацієнтів із МАСХП порівняно з тими, хто не має цього захворювання. Найбільшу різницю в поширеності втоми між пацієнтами з МАСХП і без неї виявлено у віковій групі 45-59 років. Жінки повідомляли про нижчі рівні втоми, чоловіки – про вищі [77].

Лікарі схильні вважати, що знають, що саме відчуває їхній пацієнт, але важливо слухати хворих і фіксувати те, що вони насправді думають. Пацієнти з МАСХП реагують на стигматизацію. Зміна в номенклатурі – важливий крок, завдяки якому термінологія стала непринизливою [78].

Для оцінки результатів лікування дедалі ширше застосовують опитувальники, що дозволяють фіксувати показники, про які повідомляють самі пацієнти (patient-reported outcomes, PROs), а також оцінювати якість життя, покращення котрої є однією з ключових цілей терапії [64, 67, 79-81]. Для цього використовують як загальні інструменти, зокрема SF-36 або EQ-5D, так і специфічні опитувальники, як-от CLDQ і MAS-Check. З-поміж спеціалізованих інструментів для оцінки стану пацієнтів із цими захворюваннями печінки наразі валідованими є опитувальники CLDQ-MASLD і CLDQ-MASH [67, 82-86].

CLDQ-MASH застосовується для реєстрації симптомів пацієнтів із запальним захворюванням (MASH) порівняно із ширшим опитувальником CLDQ-MASLD – для МАСХП. Опитувальник CLDQ-MASH приділяє трохи більше уваги порушенням сну та специфічним симптомам травної системи на додачу до втоми, яка представлена в обох варіантах [67, 86, 87].

З погляду гепатології ключовим чинником, що визначає прогноз у пацієнтів, є ступінь фіброзу, однак стеатоз також відіграє важливу роль у перебігу захворювання. Саме наявність стеатозу є визначальною ознакою МАСХП. Із профілактичного погляду раннє виявлення стеатозу створює можливість для своєчасної модифікації способу життя: інформування пацієнта та формування здоровіших поведінкових звичок можуть допомогти запобігти прогресуванню хвороби до наступних стадій [88, 89].

Ступені стеатозу прогнозують загальну смертність [89]. Результати проспективного дослідження демонструють, що за 2 роки спостереження в багатьох пацієнтів із ЦД розвинувся стеатоз. Ті, в кого він не розвинувся, – це хворі, котрі знизили ІМТ, покращили чутливість до інсуліну чи знизили рівень тригліцеридів [90].

Стеатоз печінки також впливає на когнітивні функції та якість життя. Показники CAP (контрольований параметр затухання для неінвазивної оцінки стеатозу) ≥300 дБ/м корелюють з гіршою якістю життя, особливо щодо фізичного функціонування, життєздатності та загального стану здоров’я [91].

УЗД є стандартним методом візуалізації для виявлення стеатозу печінки, який характеризується високими діагностичними показниками: чутливістю близько 85% і специфічністю приблизно 95% при помірному стеатозі. Також у клінічній практиці застосовують метод транзієнтної еластографії (FibroScan), який дозволяє визначати CAP; цей показник добре корелює з результатами біопсії печінки [92-96].

Результати оцінки діагностичної точності 17 біомаркерів продемонстрували, що жоден із протестованих методів не досяг цільового порогу надійності AUC ≥0,80 для виявлення MASH групи ризику. Загальні показники ефективності варіювалися в діапазоні 0,61-0,81, при цьому найперспективніші результати показали мультимаркерні шкали SomaSignal, ADAPT і MACK‑3 (AUC 0,76-0,81), хоча навіть їхні значення залишалися нижчими за загальноприйнятий рівень точності. Поодинокі біомаркери продемонстрували значно слабшу здатність до диференціації (AUC 0,61-0,75) порівняно з комплексними системами оцінки. Отримані дані підкреслюють складність неінвазивної діагностики стеатогепатиту та свідчать про критичну необхідність запровадження саме комбінованих підходів у клінічну практику [97].

На завершення професор Йорн М. Шаттенберг наголосив, що економічний тягар МАСХП в Європі та США колосальний. За оцінками, в США хвороба уражає 64 млн людей, у 5 країнах ЄС – 52 млн. Витрати зростають разом із прогресуванням хвороби [4, 98-100]. Тягар симптомів у пацієнтів із МАСХП часто залишається недооціненим. Тому клініцистам важливо активно виявляти ці прояви та приділяти увагу їх контролю. Хоча нині основна увага фахівців зосереджена на фіброзі через його визначальне прогностичне значення для виживання, стеатоз також має клінічну вагу і не повинен залишатися поза увагою. Водночас проблема МАСХП потребує подальших зусиль для підвищення рівня обізнаності як серед медичних працівників, так і серед пацієнтів.

Клінічне дослідження EXCEL: роль ЕФЛ у лікуванні стеатозу та зменшенні загальної втоми

Професор Мюневвер Демір (відділення гепатології та гастроентерології Університетської клініки «Шаріте», м. Берлін, Німеччина) представила результати дослідження EXCEL.

EXCEL – це рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване клінічне дослідження IV фази в пацієнтів із МАСХП, поєднаною з метаболічними коморбідностями.

Важливі особливості дослідження:

це перше дослідження, у якому використано неінвазивний показник CAP для оцінки впливу ЕФЛ на стеатоз печінки;
це перше дослідження при МАСХП, у якому оцінювалася задоволеність пацієнтів ефективністю лікування протягом 6 міс;
оцінювалося покращення якості життя за допомогою валідованого опитувальника CLDQ-MASLD, розробленого спеціально для цієї групи пацієнтів;
це перше рандомізоване контрольоване дослідження (РКД), у якому ЕФЛ оцінювалися разом зі стандартною терапією для забезпечення реалістичної оцінки в умовах реальної клінічної практики [101].

CAP – це кількісний показник, який дозволяє оцінити ступінь печінкового стеатозу. Він добре корелює із МРТ-PDFF та гістологією, допомагає виявляти навіть легкий стеатоз і є корисним для скринінгу й моніторингу в клінічній практиці. CAP валідований для різних популяцій і ступенів тяжкості захворювання.

Є 3 встановлені пороги (cut-offs) для CAP:

S1: ≥248 дБ/м (легкий стеатоз);
S2: ≥268 дБ/м;
S3: ≥280 дБ/м.

Ідентифікація тяжкості стеатозу має критичне значення для стратифікації ризику прогресування до MASH та фіброзу, ухвалення рішень щодо лікування та моніторингу відповіді на проведене лікування.

Вищі ступені стеатозу пов’язані з більшим метаболічним навантаженням, високим ризиком прогресування та зниженням якості життя, пов’язаної зі здоров’ям, включаючи втому і труднощі у виконанні фізичних вправ [102-113].

CLDQ-MASLD – це специфічний для захворювань печінки інструмент, розроблений та валідований для оцінки якості життя, пов’язаної зі здоров’ям (HRQoL), саме в пацієнтів із МАСХП. Він використовується для оцінки ефективності лікування та надає результати, орієнтовані на пацієнта, безпосередньо фіксуючи його погляд на ефект втручань. Опитувальник містить 36 пунктів і 6 доменів: симптоми з боку черевної порожнини, активність, емоційне здоров’я, втома, системні симптоми та занепокоєння [87, 114].

EXCEL – багатоцентрове міжнародне подвійне сліпе рандомізоване дослідження IV фази в двох паралельних групах (плацебо-контрольоване), проведене в Німеччині та Польщі. Критерії включення: вік 18-70 років, наявність МАСХП, ступінь стеатозу – S1-S3, стадія фіброзу – F1-F3 та підтверджений щонайменше 1 із таких станів: ЦД 2 типу, гіперліпідемія та/або ожиріння. Загальна тривалість становила 10 міс (6 міс лікування + 3 міс спостереження).

Хворі групи А (97 пацієнтів) отримували ЕФЛ і стандартну терапію. Пацієнти групи Б (96 хворих) отримували плацебо та стандартну терапію [114]. Первинною метою дослідження було оцінити ефективність додавання ЕФЛ до стандартної терапії (порівняно із плацебо) шляхом вимірювання змін ступеня стеатозу. Вторинна мета дослідження – оцінити якість життя в пацієнтів із МАСХП. Дозування ЕФЛ: 1800 мг/день (2×300 мг капсули 3 р/день перорально) [114].

Було проведено скринінг 237 пацієнтів; із них 193 залучено до дослідження, а кількість хворих для аналізу ефективності (modified intention-to-treat set) становила 165 осіб. Демографічні показники та супутні захворювання в обох групах представлено в таблиці.

Таблиця. Демографічні дані та показники коморбідності в групах дослідження EXCEL
Показник	Група ЕФЛ	Група плацебо
Середній вік	53,7 року	52 роки
Чоловіки (%)	50%	59,0%
ЦД 2 типу	17,1%	9,6%
Ожиріння	78,0%	85,5%
Гіперліпідемія	59,8%	61,4%
Показник CAP ≥280 дБ/м	82,9%	81,9%

Більшість пацієнтів мали ожиріння та тяжкий стеатоз печінки [115].

Дослідження показало, що ЕФЛ демонструють статистично значуще покращення показників стеатозу порівняно з плацебо. Протягом періоду спостереження відзначали середнє зниження CAP приблизно на 15%, причому позитивна динаміка фіксувалася вже через 3 міс лікування і зберігалася до 9-го місяця. За отриманими даними, ЕФЛ виявилися приблизно у 2,5 рази ефективнішими в зменшенні стеатозу печінки порівняно зі стандартною терапією [115, 116].

Через 6 міс зміна загального бала якості життя (QoL) виявилася вищою в групі ЕФЛ порівняно із групою плацебо, хоча різниця не була статистично значущою. Схожа тенденція спостерігалася через 3 міс із чисельним покращенням у групі ЕФЛ порівняно із плацебо. Таке покращення зберігалося до 9 міс [116].

Застосування ЕФЛ супроводжувалося покращенням якості життя пацієнтів, зокрема за рахунок зменшення вираженості втоми. За даними опитувальника CLDQ, протягом 3, 6 і 9 міс лікування відзначали позитивну динаміку показника втоми, причому статистично значуща різниця була зафіксована через 6 міс терапії [116].

Крім того, ЕФЛ продемонстрували перевагу над плацебо щодо покращення глікемічного контролю. Це проявлялося зниженням рівня HbA_1c відносно вихідних значень; статистично значуще зменшення показника у групі ЕФЛ становило 0,55% і спостерігалося на 6-му місяці лікування [116].

Загальний профіль безпеки групи ЕФЛ був зіставним із таким у групі плацебо. Побічні явища, пов’язані з лікуванням, виникали з однаковою частотою в обох групах [115].

Доповідачка підсумувала, що дослідження EXCEL довело таке: ЕФЛ значущо зменшують стеатоз печінки, покращують стан втоми та показники HbA_1c в пацієнтів із MASLD/MASH і метаболічними супутніми захворюваннями.

Оптимізація клінічних результатів лікування пацієнтів із МАСХП із використанням ЕФЛ

Професор Марек Хартлеб (кафедра гастроентерології та гепатології, Медичний університет Сілезії, м. Катовіце, Польща) зосередився на практичних аспектах фармакотерапії МАСХП.

На початку свого виступу Марек Хартлеб зауважив, що зміна способу життя є основою лікування пацієнтів із МАСХП, проте фармакологічне лікування, спрямоване на запобігання переходу від простого стеатозу до стеатогепатиту та фіброзу, широко обговорюється і вивчається [117-123].

Відповідно до рекомендацій EASL (2024), високі дози вітаміну Е, який був стандартом при MASH, більше не рекомендуються через відсутність переконливих доказів гістопатологічної ефективності та потенційні довгострокові ризики. Експерти розглядають ресметиром у пацієнтів із MASH без цирозу і значним фіброзом за умови, що препарат доступний та схвалений місцевими органами влади, що не є актуальним для багатьох європейських країн. Окрім того, щомісячна вартість такої специфічної терапії є дуже високою [124-127].

У Польщі проведено дослідження RESTORE для вивчення реальної практики лікування МАСХП. Результати свідчать про те, що за відсутності суворо рекомендованих цільових методів лікування поширеним є використання гепатопротекторних препаратів, де перші місця в списку посідають ЕФЛ та урсодезоксихолева кислота (УДХК). Підходи гастроентерологів і терапевтів майже не відрізняються, за винятком того, що УДХК частіше призначається гастроентерологами [128].

Незважаючи на те що провідні гепатологічні товариства не завжди згадують гепатопротектори, вони розглядаються як допоміжна терапія до зміни способу життя в китайських і східноєвропейських рекомендаціях [129-131].

Гепатопротекторні засоби, включно з ЕФЛ, залишаються важливою складовою лікування МАСХП як допоміжна терапія. ЕФЛ мають середній рівень доказів і середню ймовірність покращення клінічних параметрів [132].

ЕФЛ отримують з високоочищеного екстракту соєвих бобів. Активною молекулою є PPC (полієнілфосфатидилхолін), який у достатній кількості не виробляється в організмі та не отримується з їжею. Радіоізотопні методи довели, що ця молекула вбудовується в мембрани гепатоцитів, покращуючи їхню плинність та функції [114, 132, 133].

Останніми десятиліттями проведено чимало експериментальних досліджень, результати яких продемонстрували антифіброгенні, антиапоптичні, протизапальні та ліпідорегулюючі властивості ЕФЛ [134, 135].

Результати клінічних досліджень є менш показовими: проведено й опубліковано результати 25 досліджень за участю 2101 пацієнта з алкогольною хворобою печінки, МАСХП. Серед цих досліджень було 14 рандомізованих та/або контрольованих. Загалом випробування продемонстрували, що ЕФЛ мають потенціал до зниження рівня жиру в печінці із супутнім покращенням показників печінкових проб. Деякі дані демонструють сповільнення фіброгенезу з позитивним впливом на вуглеводний та ліпідний обмін [134, 135].

Результати рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження за участю 30 пацієнтів із ЦД 2 типу та гістологічно підтвердженою МАСХП продемонстрували значну терапевтичну ефективність ЕФЛ. Прийом ЕФЛ у дозуванні 1800 мг/добу протягом 6 міс забезпечив виразну позитивну динаміку: за даними контрольної біопсії, регрес стеатозу спостерігався в 47% пацієнтів основної групи проти 29% у групі плацебо. Крім того, пацієнти мали покращення функціонального стану печінки, зокрема спостерігалося суттєве зниження рівня ГГТП [136].

Процес регресії жирової дистрофії печінки за участю ЕФЛ базується на трьох основних механізмах: стимуляція мітохондріального бета-окислення в гепатоцитах, інгібування ліпонеогенезу в гепатоцитах та евакуація жирних кислот із подальшим поглинанням і використанням у м’язах.

Регресію стеатозу продемонстровано і за допомогою досліджень з використанням методів візуалізації. Метааналіз декількох клінічних досліджень показав покращення ультразвукових ознак жирової дистрофії печінки. Дослідження RELIEF, проведене в Китаї, продемонструвало значне зниження індексу FIB‑4 порівняно з контрольною групою після 24 тиж монотерапії ЕФЛ [137-143].

Регресія стетозу асоційована з покращенням рівнів печінкових ферментів. Після 24 тиж лікування ЕФЛ значно вища частка пацієнтів із МАСХП досягла нормалізації рівнів печінкових ферментів порівняно з початковим рівнем. Рівень АЛТ знизився на 30 одиниць, а АСТ – на 16 одиниць [144].

Зниження рівнів амінотрансфераз на фоні ЕФЛ у пацієнтів із МАСХП незалежно від наявності кардіометаболічних супутніх захворювань було виявлено і в іншому дослідженні. У групі пацієнтів, яким виконувалася еластографія, жорсткість печінки зменшилася в 21% випадків, у 2,5% жорсткість печінки нормалізувалася, регресія фіброзу із F2 до F1 відбулася в 6,5%. Не було змін у пацієнтів із вираженим фіброзом [145].

Частка пацієнтів із симптомами зменшилася після лікування ЕФЛ незалежно від наявності супутніх захворювань. Позитивна динаміка підтверджена суб’єктивною оцінкою пацієнтів [145].

На завершення професор Марек Хартлеб додав, що ЕФЛ широко використовуються в Східній Європі та Китаї як допоміжна терапія до зміни способу життя. Вони стабільно знижують рівень трансаміназ, зменшують стеатоз, мають сприятливий профіль безпеки та переносимості, що підкреслює їхню роль у лікуванні МАСХП.

Список літератури знаходиться в редакції.

Підготувала Наталія Горбаль

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 5 (616), 2026 р