Актуальні проблеми дитячої офтальмології

У червні відбулася XI науково-практична конференція дитячих офтальмологів, офтальмологів та оптометристів України з міжнародною участю «Своє дитинство треба бачити», в якій взяли участь провідні вітчизняні й зарубіжні спеціалісти. Заслужений лікар України, заступник керівника Центру алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів та вуха ДУ «Інститут отоларингології ім. професора О.І. Коломійченка НАМН України» (м. Київ), доктор медичних наук, професор Інна Володимирівна Гогунська виступила з доповіддю «Алергічний кон’юнктивіт».

– Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, ≈40% населення світу має алергічні реакції, з яких більше половини – ​це діти. В Україні проблема алергічних захворювань, зокрема й алергічного кон’юнктивіту, також є актуальною. Алергічні захворювання дедалі частіше створюють проблеми для комфортного життя в умовах постійного погіршення екологічних умов.

У 80-90% пацієнтів з алергією реєструється ураження очей. Алергічні кон’юнктивіти уражають ≈20% усього населення (в Україні – ​>8 млн осіб) і є важливою клінічною проблемою.

Хронічний (цілорічний) алергічний кон’юнктивіт частіше реєструються серед міських жителів (75%). Пацієнти звертаються переважно в зимово-весняний період. Алергічний кон’юнктивіт поєднується з алергічним ринітом, бронхіальною астмою, харчовою алергією, атопічним дерматитом. У дітей з алергічним кон’юнктивітом спостерігається спадкова схильність до алергічних проявів.

Алергічні кон’юнктивіти супроводжуються свербінням, відчуттям стороннього тіла в оці, сльозотечею, частим кліпанням, іноді світлобоязню, які погіршують зорові сприйняття, зумовлюють емоційний дискомфорт, погіршують якість життя пацієнтів.

Об’єктивні клінічні ознаки: набряк і гіперемія слизової, слизисті чи серозні виділення, сосочкові розростання кон’юнктиви, ураження рогівки.

За етіологією алергічний кон’юнктивіт розподіляється на імунологічний, неімунний та інфекційний.

Імунологічний алергічний кон’юнктивіт розподіляється на такі підтипи:

• сезонний алергічний кон’юнктивіт (сінна лихоманка, поліноз) – ​зазвичай спричинений повітряними алергенами, які виробляють рослини навесні, влітку та восени;
• хронічний (персистувальний), цілорічний алергічний кон’юнктивіт – ​спричиняється пиловими кліщами й іншими несезонними алергенами, наявними вдома протягом року;
• індукований лікарськими засобами (ЛЗ);
• весняний кератокон’юнктивіт – ​є найтяжчим типом; зазвичай розпочинається в дітей віком від 5 до 20 років і минає узимку;
• гігантський папілярний кон’юнктивіт – ​через контактні лінзи.

Згідно із класифікацією, запропонованою в Консенсусному документі щодо алергічного кон’юнктивіту (DECA), виокремлюють інтермітувальний (≤4 дні/тиж або ≤4 тиж поспіль) та персистувальний кон’юнктивіт (≥4 дні/тиж чи ≥4 тиж поспіль). За ступенем тяжкості він може бути легким, середньої тяжкості та тяжким.

В основі розвитку захворювання лежить IgE‑залежний тип алергічної реакції. За контакту із причинно-значущими алергенами в сенсибілізованого пацієнта виникає гіперпродукція В‑клітинами специфічних IgE, з якими на поверхні опасистих клітин зв’язується алерген, після чого відбувається дегрануляція мастоцитів, вивільняються медіатори запалення (в т. ч. гістамін) і проявляються симптоми алергії.

Визначення специфічних IgE до екстрактів та окремих компонентів алергенів проводиться в діагностично складних випадках (наявність чіткої симптоматики в разі відсутності об’єктивних даних анамнезу й алергологічного обстеження in vivo), дітям раннього віку, за потреби постійного застосування антигістамінних препаратів, при загостренні захворювання, алергодерматозах, вагітності тощо.

Слід зауважити, що пацієнти із сезонним алергічним ринітом повинні тримати вікна в будинках і автомобілях закритими та залишатися всередині, коли це можливо, сушити одяг і постільну білизну в приміщенні, приймати душ, мити руки, змінювати одяг після того, як повернулися з вулиці, намагатися уникати прогулянок парками й полями. Експозицію алергенів можуть зменшити окуляри, захисні маски, фільтри НЕРА в очищувачах повітря здатні зменшити експозиції алергенів (є дослідження щодо зниження проявів алергії на пилок Artemisia).

Лікування алергічних кон’юнктивітів згідно з міжнародними стандартами передбачає елімінацію алергену, використання АГП ІІ покоління перорально, призначення блокатора H₁-гістамінових рецепторів + інгібітора вивільнення прозапальних медіаторів огрядними клітинами кон’юнктиви; додатково – ​протизапальні засоби у вигляді очних крапель та кортикостероїдовмістні краплі (рекомендовані для тяжких випадків загострення).

Академік Національної академії наук України, голова ГО «Українське глаукомне товариство» (м. Київ), завідувачка кафедри хірургічних хвороб 2 приватного вищого навчального закладу «Київський медичний університет» (м. Київ), доктор медичних наук, професор Зоя ­Федорівна ­Веселовська мала слово з доповіддю «Глаукома. Стандарти медичної допомоги. Обговорення».

– Із 2017 року в Україні проводиться робота із впровадження стандартів і настанови Європейського глаукомного товариства (EGS), яка включає адаптацію термінології та настанови щодо глаукоми до української мови.

У 2020 році в EGS вийшло 5-те видання Terminology and Guidelines for Glaucoma, яке презентовано українською мовою у 2022 році. Нова настанова містить певні зміни алгоритму діагностики та лікування глаукоми.

Основні тези:

• якість життя пацієнта має бути в центрі уваги;
• достатню увагу варто приділяти даним опитування;
• діагностика глаукоми – ​за даними периметрії, тонометрії, гоніоскопії та офтальмоскопії;
• цифрові методи діагностики необхідні для подальшого моніторингу;
• логістика терапії за визначенням старту захворювання;
• аналоги простагландину залишаються лідерами серед препаратів першої лінії;
• стан передньої поверхні ока є визначальним у призначенні безконсервантних форм;
• офтальмогіпертензія має високий ризик трансформації у первинну відкритокутову глаукому (до 50%), тому не слід ігнорувати призначення антиглаукомної терапії;
• цільовий тиск – ​визначення змінне;
• селективна лазерна трабекулопластика має використовуватися на рівні з медикаментозною терапією з огляду на стадію захворювання;
• трабекулектомія залишається золотим стандартом лікування глаукоми;
• дренувальні пристрої – ​безальтернативні методи хірургічного втручання.

Під час війни проблеми глаукоми загострилися. До первинних проблем належать внутрішнє переселення, дефіцит лікарів і клінік, відсутність або дефіцит аптек та ЛЗ, транспортні проблеми, відсутність контролю внутрішньоочного тиску (ВОТ), руйнація системи медичної допомоги. Вторинні проблеми: стрес, тривала психоемоційна напруга, зміна життєвих та особистих обставин. Результатом цих проблем є прогресування захворюваності на глаукому та перебігу глаукомного процесу.

Алгоритм призначення антиглаукомних препаратів передбачає максимальне й швидке зниження ВОТ і захист передньої поверхні ока, заміну препаратів з акцентом на безконсервантні та новітні форми, захист поверхні ока, зміну препаратів у межах однієї групи: на безконсервантну форму аналога простагландину чи безконсервантну форму фіксованої комбінації на новітню форму з додатковими властивостями.

Спеціаліст професійного навчання та розвитку компанії «Алкон» (м. Київ), лікар-офтальмолог Андрій ­Миколайович Король виступив із доповіддю «Найкраще дітям. ­Стратегія вибору корекції».

– Найкращою корекцією зору є оптимальна, тобто персоналізована корекція на основі індивідуальних потреб користувача, яка забезпечує максимальну гостроту зору та відмінні зорові функції.

Зазвичай термін «корекція зору» ототожнюється з носінням окулярів. Однак контактна корекція має переваги над окулярною в таких випадках: анізометропія, астигматизм, високі рефракції, за потреби зменшення оптичних аберацій, при створенні природних умов для зорових функцій ­(акомодація, вергенція, поле зору). До інших переваг належать медичні, професійні та косметичні. Отже, завдання оптимальної корекції зору потребує комплексного рішення.

На жаль, сьогодні все ще існують певні міфи щодо контактної корекції. Основні з них:

• м’які контактні лінзи (МКЛ) є небезпечними для дітей;
• «доросла» МКЛ не підійде для дитячої рогівки;
• дитина не зможе вдягнути МКЛ;
• дитина не зможе доглядати за МКЛ.

Насправді дослідження показали, що в дітей ускладнення, пов’язані з МКЛ, зустрічаються не частіше, ніж у підлітків (Walline J. et al., 2007).

МКЛ можуть підбиратися дітям молодшого віку завдяки наявності одноразових лінз для щоденного використання та удосконаленню матеріалів для лінз. Сучасні лінзи мають багато покращених характеристик (тип матеріалу, киснева проникність, уміст води, змочуваність, коефіцієнт тертя на поверхні, базова кривизна та діаметр тощо), які забезпечують достатній комфорт під час носіння.

Необхідно зауважити, що рогівка в дитини майже така сама, як і в дорослої людини. Радіуси рогівки дітей відрізняються від дорослих лише в перші місяці життя. Зміна клінічної рефракції відбувається через зміну вістової довжини ока, тому немає протипоказань для підбору звичайних контактних лінз дітям.

Варто мати на увазі, що дітям може знадобитися трохи більше часу, щоб навчитися надягати та знімати лінзи. Водночас використання щоденних одноразових лінз позбавило від багатьох турбот, пов’язаних із доглядом за лінзою. Такі лінзи мають дуже низький рівень ускладнень і чудово підходять, коли використовуються в поєднанні з окулярами.

Практика показує, що діти часто краще адаптуються до правил користування МКЛ, ніж пацієнти старшого віку (можливо, це пов’язано з тим, що вони більше звикли виконувати інструкції учителів і дорослих). Проте також із більшою імовірністю вони можуть забути ці правила, опинившись в незвичних умовах, наприклад, якщо ночують у друга. Якщо дитина ночує в іншому місці, батьки повинні попросити дорослих нагадати їй, щоб вона зняла контактні лінзи перед сном.

Використання контактних лінз дітьми можна вважати корисним, оскільки це може бути пов’язано з вищою самооцінкою, самовпевненістю і соціальним сприйняттям, сприяє кращим досягнення у спорті тощо.

Професор кафедри офтальмології Національного медичного університету (НМУ) ім. О. О. Богомольця (м. Київ), доктор медичних наук Римма Леонідівна Скрипник мала слово з доповіддю «Особливості травматичних ушкоджень зорового нерва».

– Зоровий нерв являє собою II пару черепних нервів людини. За функціональним поділом – ​це нерв спеціальної соматичної чутливості. Підвищений ризик ушкодження зорового нерва обумовлений особливостями анатомічного розташування і ступенем колатерального кровообігу. Зоровий нерв живиться з басейну внутрішньої сонної артерії, здебільшого від її гілки – ​очної артерії. Кінцеві гілочки цих великих судин можуть утворювати піальні судинні сплетення, тобто сплетення м’якої оболонки (періаксіальна система) чи живити нерв зсередини в товщі нерва (аксіальна система).

Травми зорового нерва виникають при ушкодженнях очного яблука, орбіти, порожнини черепа. За характером можуть бути відкритими (проникні поранення черепа, орбіти, ока) та закритими (внаслідок тупих травм черепа, лицьового скелету).

За механізмом травми виокремлюють прямі та непрямі травми (ударний або компресійний вплив). За генезом ушкодження може бути первинним (морфологічні зміни, що відбулися за рахунок механічної енергії, – ​крововиливи в оболонки нерва, контузійний некроз, анатомічний розрив) і вторинним (набряк, судинні порушення).

В клінічній практиці зустрічаються однобічні та двобічні ушкодження зорового нерва, ушкодження хіазми, поєднання ушкодження хіазми й зорового нерва, а також одночасне ушкодження зорового нерва, хіазми, зорового тракту.

Під час діагностики травматичних ушкоджень зорового нерва використовуються традиційні офтальмологічні (візіометрія, периметрія, офтальмоскопія, колорометрія диска, офтальмохромоскопія) й електрофізіологічні дослідження. Слід мати на увазі таке: незважаючи на рівень травми, зоровий нерв реагує розвитком набряку (І стадія – ​гіперемія, ІІ стадія – ​набряк, ІІІ стадія – ​ішемія, ІV стадія – ​атрофія і гліом).

При ушкодженні внутрішньоочної ділянки зміни виникають у перші години після ушкодження. До офтальмоскопічних змін належать зміни кольору диска – ​гіперемія. За офтальмохромоскопії у жовто-зеленому світлі спостерігаються стовщення та розширення відстані нервових волокон сітківки. Також у пацієнтів можуть з’являтися патологічні рефлекси біля диска зорового нерва.

Характерними офтальмоскопічними проявами ушкодження орбітальної частини є зміна параметрів диска через 2-5 днів після ушкодження з розвитком атрофії через 10 днів. Такі ушкодження характеризуються повною втратою зорових функцій.

Причинами ушкодження каналу зорового нерва можуть бути травми черепа, відкидання вибуховою хвилею, падіння з висоти, травми лобної частини, скроневої ділянки, стискання голови між двома предметами. При таких травмах відбувається порушення цілісності зорового нерва. Особливостями офтальмоскопічної картини є зміни кольору диска через 7-10 днів (одночасно порушується чіткість меж диска). Через 2-4 тиж спостерігається деколорація диска з порушенням зорових функцій.

Лікування травматичних ушкоджень зорового нерва проводиться з урахуванням стадії розвитку патологічного процесу в зоровому нерві; в стадії гіперемії: препарати, що покращують живлення нервової тканини, ноотропні препарати; в стадії набряку: протинабрякова терапія, розтин склерального кільця; в стадії ішемії: препарати, які покращують мікроциркуляцію; в стадії атрофії, гліозу: препарати, дію яких спрямовано на активізацію трофіки нервової тканини, електростимуляція, хірургічні методи лікування.

Доктор медичних наук, професор Юрій Вікторович Барінов виступив із доповіддю «Хемоденервація ботулотоксином типу А (БТА) як проміжний етап у лікуванні неспівдружнього страбізму».

– Перші дані про клінічне використання БТА опубліковано в 1980 році американським офтальмологом Scott, який розпочав вивчення терапевтичної дії токсину ще на початку 70-х років спочатку на приматах, а потім на добровольцях. Його дослідження показали, що ін’єкції незначної кількості нейротоксину безпосередньо в екстраокулярні м’язи в хворих із косоокістю зумовлюють поліпшення положення очних яблук.

БТА – ​високомолекулярний протеїн масою 150 000 дальтон.

Після внутрішньом’язової ін’єкції токсин потрапляє до нервових закінчень та зберігається там протягом декількох тижнів, інгібуючи викид ацетилхоліну і розщеплюючи SNAP‑25 (протеїн, що бере участь у процесах накопичення й викиду нейротрансмітерів везикул нервових закінчень), а це спричиняє слабкість, параліч м’язів.

Незважаючи на те що токсин зв’язується незворотно, можуть з’являтися позасинаптичні ацетилхолінові рецептори.

Із часом відбувається реіннервація м’яза, що супроводжується зворотним процесом і повним відновленням.

Показання до введення БТА – ​інфантильна езотропія за відсутності вертикальної девіації, набута езотропія <30 пр. дптр., залишкова езотропія до 30 пр. дптр. (після­операційна), езотропія в пацієнтів із затримкою розвитку (особливо при варіабельності кута девіації), вторинна екзотропія в разі відсутності недостатності дукції, гострий параліч VI пари ЧМН. Також введення БТА проводиться з діагностичною метою для оцінки сенсорного та моторного статусу в складних випадках косоокості й для лікування осцилопсії при набутому ністагмі (ретробульбарно або ін’єкції в чотири м’язи).

Методика введення транскон’юнктивальна і відкритим доступом як під ЕМГ‑контролем, так і без нього.

Дози БТА в разі лікування езотропії:

• діти віком до 2 років – ​до 30 ін. дптр. = разом 5,0 ОД; >30 пр. дптр. = разом 7,5 ОД (більша частина в око, що не фіксує);
• діти віком >2 років – ​разом 7,5 ОД (більша частина в око, що не фіксує).

Керівник підрозділу професійного навчання і розвитку відділу здоров’я очей «Алкон» у Східноєвропейському кластері країн, лікар-офтальмолог Іван Іванович ­Шкрібляк виступив із доповіддю «Чого потребує «здоровий» пацієнт?».

– З огляду на поширеність і зростання міопії як патології очікується, що до 2050 року кількість міопів у всьому світі становитиме 52% і складе 4,9 млрд осіб.

Ведення пацієнтів з аномаліями рефракції має включати повну оптичну корекцію (забезпечення нормальних функцій акомодації та вергенції); при забезпеченні корекції декомпенсованої гіперметропії – ​повна оптична корекція гіперметропії (маніфестної її частини); в разі забезпечення корекції астигматизму залежно від розміру астигматичної компоненти: 0,25D, корекція (за прогресування міопії, наявності астенопічних скарг); від 0,50D – ​повна корекція.

Висока короткозорість стає епідемією, чому можна запобігти. Окулісти повинні розглянути можливість упровадження стратегії контролю короткозорості для будь-якої короткозорої дитини, яка заходить до їхнього кабінету. Немає єдиного варіанту контролю короткозорості, тому оптимальна стратегія має бути персоналізованою.

Три стовпи контролю міопії – ​контроль середовища, наявність нормальної бінокулярної функції, контроль розмиття зображення на сітківці (центральної зони, на периферії) відповідними засобами корекції, при цьому молодих дорослих можна розглядати як дітей щодо вибору стратегії контролю короткозорості, адже короткозорість усе ще може прогресувати і після 18 років.

Пріоритетним пунктом стратегії профілактики розвитку та прогресування міопії має бути просвітницька робота, яка включає комунікацію з дитиною (перевірка зору має бути цікавою або грою для дитини), комунікацію з батьками (встановлення довіри, адаптація пояснень і наслідків (асоціації, проведення презентації тощо), чекліст здорового зорового навантаження, поведінки), складання графіка спостереження, пунктів нагляду (перелік рекомендації, коротко- та довгостроковий план дії).

Для заспокоєння маленьких користувачів МКЛ можна використовувати краплі сльозозамінників для формування звички процедур з очима. З дітьми, здатними виконувати маніпуляції з лінзами самостійно, можна провести тест «торкнись свого ока». Вперше лінзи дитині повинен фіксувати на очах спеціаліст із поясненнями процесу батькам і комунікацією з дитиною про відчуття лінзи на оці (з акцентом на тому, що з кожною секундою відчуття лінзи зникає).

Хірург-офтальмолог вищої категорії (Казахський науково-дослідний інститут очних хвороб), кандидат медичних наук Айгерим ­Серикбаєвна Тулетова виступила з доповіддю «Ретракційний синдром Дуейна (РСД)».

– РСД являє собою вроджений розлад черепної іннервації. Патологічний процес має нейропатичну етіологію. Розвивається в результаті первинної (відсутності нормальної іннервації) або вторинної (аберантної) іннервації.

Частота РСД у структурі косоокості становить 1-5%. Найчастіше зустрічається в жінок (60%), при цьому здебільшого уражає ліве око та являє собою однобічну патологію (двобічне ураження – ​10-24%). Сімейний анамнез підтверджується в 5-10% пацієнтів (ізольований РСД‑дефект на хромосомі 2q31, SALL4, CHN1, COL25A1 тощо).

РСД пов’язаний з порушенням розвитку рухових нейронів ядра відвідного нерва. Автопсійні дослідження та МРТ підтверджують гіпоплазію або відсутність ядра відвідного нерва, наявність інфрануклеарних аномалій. На ЕМГ: наявність парадоксальної та синергетичної (між вертикальними та косими ЕОМ) іннервації. Анормальна іннервація зовнішнього прямого м’яза є обернено пропорційною нормальній іннервації внутрішнього прямого м’яза. Гістологічні дослідження підтверджують, що вроджена відсутність іннервації стає причиною розвитку фіброзних змін в ЕОМ.

Парадоксальна іннервація від окорухового нерва (іннерваційний компонент) і фіброзні зміни в ЕОМ (рестриктивний компонент) спричиняють характерні окорухові порушення.

Клінічно РСД виражений обмеженням рухливості ока по горизонталі, ретракцією очного яблука, звуженням очної щілини, upshoot і downshoot (в адукції), вимушеним положенням голови (фузія та хороший стереопсис).

Ступінь ретракції очного яблука оцінюється в положенні максимальної адукції ураженого ока, порівнюються ширина очної щілини в центрі обох очей. Звуження очної щілини має 4 ступені (1 ст. – ​до 25%, 2 ст. – 25-50%, 3 ст. – ­50-75%, 4 ст. – > 75%).

Показання до хірургічного лікування РСД – ​вимушене положення голови, косоокість у первинному положенні, значна ретракція очного яблука, значні upshoot / downshoot.

Ціллю хірургічного лікування є виправлення вимушеного положення голови, косоокості в первинному положенні, зменшення вираженості ретракції ока, розширення межі бінокулярного поля зору. Слід мати на увазі, що хірургічне втручання не усуває дизнервації.

Класичний метод вибору при РСД – ​рецесія внутрішньо­го прямого м’яза. Вона зменшує або усуває ізотропію в первинному положенні, але не покращує абдукції. Інтраопераційний тракційний тест і додаткова ревізія ложа м’яза дозволяють виявити та видалити аномальні фіброзні тяжі чи волокна, фіксовані до склери.

В більшості пацієнтів однобічна рецесія внутрішнього прямого м’яза ефективно корегує ізотропію ≤20 Δ. Великі рецесії (>6 мм) внутрішнього прямого м’яза не рекомендовані, оскільки можуть індукувати дефіцит адукції, сприяти перетворенню I типу на ІІІ тип.

Професор кафедри офтальмології та оптометрії післядипломної освіти ІПО НМУ ім. О. О. Богомольця, доктор медичних наук Ірина Василівна Шаргородська мала слово з доповіддю «Офтальмогіпертензія в дітей. Наслідки воєнного часу».

– Із 24 лютого 2022 року Україну атакує та тероризує РФ на всій її території. Уже загинуло 485 дітей, 1005 поранено, ≈20 тис. депортовано. На сьогодні неможливо оцінити фактичні втрати на окупованих територіях. Безумовно, це позначається на обсязі та якості надання медичної допомоги дітям. Однак дуже важливо уважно дотримуватися алгоритму ведення пацієнтів і забезпечувати надання високоспеціалізованої допомоги.

Серйозною проблемою, що потребує своєчасних дій, є офтальмогіпертензія в дітей. Вона потребує адекватного вимірювання ВОТ (скринінговим обстеженням є пневмотонометрія) та комплексного обстеження.

Для вибору оптимальної терапії потрібно окремо оцінити стан кожного ока. Необхідно залучати пацієнтів як інформованих партнерів до ухвалення рішень стосовно подальшого ведення. Після встановлення діагнозу ювенільної глаукоми перед початком лікування рекомендовано декілька разів виміряти ВОТ і лише згодом розпочинати ВОТ‑знижувальну терапію. Послідовним завданням має бути призначення якнайменшої кількості ліків для досягнення потрібної терапевтичної відповіді (це також знижує ризик незадовільного комплаєнсу, вартість лікування і ризик виникнення побічних ефектів). Ефективною може бути будь-яка місцева схема медикаментозної терапії, що добре переноситься пацієнтом.

Також рекомендована рання операція; часто виникає потреба в проведенні фільтраційної процедури чи трабекулопластики. Можливе призначення антиметаболітів. Лазерна трабекулопластика не рекомендується через незадовільний та короткочасний ефект зниження ВОТ.

Лікар-офтальмолог медичного центру Ochi Clinic (м. Київ) Анастасія Віталіївна Гриценко виступила з доповіддю «Особливості хірургічного лікування вродженої катаракти (ВК)».

– ВК являє собою порушення прозорості кришталика при народженні чи в перші місяці життя. Поширеність ВК у розвинених країнах становить від 1 до 3 випадків на 10 000. На це захворювання страждають ≈14 млн дітей. ВК становить ≈10% усіх випадків дитячої сліпоти в світі.

Етіологія захворювання включає генетичні фактори, вплив інфекцій у материнському організмі, спадкові синдроми, травми чи ускладнення вагітності.

До видів ВК належать зонулярна, ядерна, субкапсулярна, повна.

Способом лікування ВК є капсулорексис. Важливо пам’ятати, що капсулорексис у дітей має певні особливості: капсула кришталика є м’якішою і гнучкішою, тому існує ризик розриву капсули на етапі капсулорексису чи на інших етапах оперативного втручання. В усіх дітей обов’язковим є виконання заднього капсулорексису.

Тактика ведення дитини в післяопераційному періоді передбачає підбір окулярів для роботи на близьку відстань, проведення курсу апаратного лікування при амбліопії, оклюзію здорового ока за однобічної катаракти (якщо наявна амбліопія), регулярні огляди в динаміці з виміром ВОТ.

Підготував Олександр Соловйов

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 13-14 (549-550), 2023 р