13 липня, 2026
ВПЛ-вакцинація в Україні: бар’єри, доказова база та перспективи
24-25 квітня відбувся науково-практичний захід «Тріада інтимної візуалізації: основи менеджменту вульвовагінальної та періанальної патології», присвячений веденню патології вульви, піхви й періанальної ділянки. Оскільки значну її частину спричиняє вірус папіломи людини (ВПЛ), окремий блок програми стосувався профілактики ВПЛ-асоційованих захворювань. Три представлені доповіді вибудували послідовний логічний ланцюг від первинної профілактики до клінічної практики та перспектив: подолання бар’єрів і міфів задля ширшого охоплення вакцинацією; роль вакцинації після лікування цервікальної неоплазії та раку шийки матки; напрями подальшого розвитку вакцинопрофілактики.
Ключові слова: вірус папіломи людини, вакцинація, вульвовагінальна патологія, періанальна патологія, рак шийки матки, дев’ятивалентна вакцина, вакцино-профілактика, Гардасил® 9.
Доповідь «ВПЛ-вакцинація в Україні: бар’єри, міфи та шляхи підвищення охоплення населення» презентувала член-кореспондент НАМН України, президент ВГО «Асоціація гінекологів-ендокринологів України», віце-президент ГО «Українська асоціація кольпоскопії та цервікальної патології», заступник директора з наукової роботи та завідувач відділення ендокринної гінекології ДУ «Всеукраїнський центр материнства та дитинства НАМН України» (м. Київ), доктор медичних наук, професор Тетяна Феофанівна Татарчук.
Станом на 2022 рік Україна посідала перше місце у Європі за захворюваністю та смертністю від раку шийки матки (РШМ) (рис. 1) [1]. У структурі онкологічної захворюваності жінок РШМ перемістився з п’ятого місця на четверте, поступившися раку грудної залози, колоректальному раку та раку тіла матки. Значна частина онкологічної патології детермінована ВПЛ типів 6, 11, 16, 18, 31, 33, 45, 52, 58, що у світі щороку спричиняє близько 510 тис. випадків РШМ, ~22 тис. – раку вульви та піхви, ~34 тис. і ~7,2 тис. – раку ротоглотки та ~9,9 тис. і ~17 тис. випадків раку анального каналу в чоловіків і жінок відповідно [2]. На ці типи ВПЛ припадає приблизно один із 30 нових випадків онкологічних захворювань щороку [2, 3]. Знання етіологічної ролі ВПЛ у розвитку онкопатології робить можливою цілеспрямовану профілактику цих захворювань.
Рис. 1. Захворюваність і смертність від РШМ у Європі
ВПЛ-вакцинація: профілактика, доказові дані та схеми щеплення
Згідно з резолюцією Світового конгресу з патології шийки матки та кольпоскопії (Австралія, 1990), РШМ цілком можна запобігти за умови виявлення на стадії передраку або на ранній стадії [4]. Скринінг і рання діагностика належать до вторинної профілактики, тоді як вакцинація є первинною профілактикою, спрямованою на запобігання інфікуванню та персистенції вірусу.
Серед сучасних доступних вакцин важливу роль відіграє дев’ятивалентна вакцина проти ВПЛ (Гардасил® 9), що захищає від штамів 6, 11, 16, 18, 31, 33, 45, 52 і 58 (типи 6 і 11 відповідають за кондиломи, решта є онкогенними) [5]. Клінічні програми щеплення чотиривалентною (квадривалентною) та дев’ятивалентною (нановалентною) вакцинами надають дані довгострокового спостереження тривалістю до 14 років. Ідеться про профілактичну, а не лікувальну вакцинацію – як у підлітків, так і в дорослих.
! Інфекція ВПЛ реагує на вакцинацію впродовж місяців, передракові стани шийки матки, вульви, піхви й анального каналу – впродовж років, а рак цих локалізацій і ротоглотки – впродовж десятиліть [6-8].
За сучасними даними, у результаті вакцинації проти ВПЛ частота аногенітальних кондилом знизилася в Англії на ~82% в осіб жіночої й на ~68% – чоловічої статі віком 15-17 років [9], у США – на 67% і 45% в осіб віком 15-19 років [10].
Вакцинація зменшує поширеність ВПЛ в анальному каналі: у чоловіків, які мають статеві контакти з чоловіками, віком 16-20 років (Австралія) поширеність ВПЛ типів 6, 11, 16, 18 знизилася на 76%, а ВПЛ високого ризику 16, 18 – на 69% [11]. У жінок віком 17-26 років (Данія), вакцинованих до 16 років, ризик інтраепітеліальної неоплазії високого ступеня (HSIL+) вульви зменшився на 78%, піхви – на 84% [12]. Довготривалі дослідження щодо РШМ після введення квадривалентної вакцини показали зниження ризику на 88% у вакцинованих до 17 років (Швеція) [13] і на 65% – у жінок 20-24 років (США) [14].
! Профіль безпеки підтверджено понад 20 роками клінічної розробки: до опорних досліджень залучено осіб чоловічої статі віком 9-26 років і жіночої віком 9-45 років у 27 країнах, що загалом склало понад 29 тис. учасників для чотиривалентної та понад 15 тис. – для дев’ятивалентної вакцини (Гардасил® 9) [15].
Найчастішими небажаними явищами в досліджуваних були реакції в місці ін’єкції та головний біль, переважно легкого або помірного ступеня.
! Для вакцини Гардасил® 9 в осіб віком 9-15 років продемонстровано 100% ефективність за відсутності випадків генітальних кондилом або HSIL упродовж 10 років (≥95% серопозитивності) [16], а в жінок 16-26 років – 100% ефективність за відсутності випадків цервікальної інтраепітеліальної неоплазії (CIN) 3-го ступеня, аденокарциноми in situ (AIS) або РШМ, раку вульви чи піхви впродовж 8 років [17].
Професор Т.Ф. Татарчук вказала на існуючі перешкоди для вакцинації, зокрема недостатність знань і відсутність рекомендації лікаря, знижене відчуття ризику в дорослих у моногамних стосунках, а також сором і стигма. За даними дослідження групи батьків дітей 9-18 років, опублікованими в журналі «Репродуктивна ендокринологія» (2024) [18], найпоширенішими були невпевненість у безпеці вакцини, сумніви в ефективності, недовіра до медичної системи та виробників; рідше – CIN, надто юний вік дитини, недовіра до нових вакцин, релігійні переконання та конспірологічні теорії.
Частину дослідження щодо медичних працівників опубліковано у BMJ Open (2025) [19]. Як виявилося, серед фахівців поширена хибна думка про формування стійкого імунітету після інфікування, хоча відомо, що природна імунна відповідь на ВПЛ слабка й нетривала; значна частина медиків вважають щеплення марним у сексуально активних пацієнтів і безпідставно призначають тестування на ВПЛ перед вакцинацією. Знання нерідко фрагментовані: побутують міфи про короткотривалу дію вакцини (5-6 років) та її можливий зв’язок із безпліддям, а ВПЛ часто асоціюють лише зі шкірними проявами.
Рекомендація медичного працівника тісно пов’язана з вакцинацією населення: за даними США, дорослі віком 18-45 років мали більш ніж в 11 разів вищу ймовірність бути вакцинованими за наявності такої рекомендації. Якби пацієнтам розповідали про ризик раку, готовність вакцинуватися була б вищою.
Вакцинацію проти ВПЛ включено як обов’язкову до Національного календаря щеплень (наказ МОЗ України від 05.03.2025 № 396) – одна доза для дівчаток 12-13 років коштом державного бюджету [20].
Станом на серпень 2025 року національні програми вакцинації затверджено у 194 країнах і територіях.
Схеми щеплення залежать від віку: в осіб 9-14 років застосовують дводозову (0-5 – 13 міс; за коротшого інтервалу потрібна третя доза) або тридозову (0 – 2 – 6 міс) схему, від 15 років – лише тридозову (0 – 2 – 6 міс) з інтервалами мінімум 1 і 3 міс та завершенням курсу протягом року. Затримки між дозами допустимі: інтервал між першою і другою дозами у 3-8 років (у середньому ~5,4 року) зберігає 100% сероконверсію та титри антитіл, не нижчі за стандартний 6-місячний інтервал [21-23].
Доповідач навела формулу американських педіатрів «1+2=6» (одна вакцина, дві дози, профілактика шести видів раку) як інструмент комунікації та згадала про стратегію ВООЗ «90-70-90» до 2030 року, у якій скринінг зберігає своє значення попри вакцинацію [24-26].
Доповідь «Вакцинація після лікування цервікальної та вагінальної неоплазії і РШМ» представила президент ГО «Українська асоціація кольпоскопії та цервікальної патології», в.о. завідувача кафедри онкології та медичної радіології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, доктор медичних наук, професор Наталія Антонівна Володько.
Профілактичні вакцини проти ВПЛ високоефективні в запобіганні цервікальним, вагінальним, вульварним й анальним передінвазивним та інвазивним захворюванням, а також аногенітальним кондиломам, проте не приводять до одужання й не знижують персистенцію інфекції, що триває на момент вакцинації [27]. Шведський популяційний аналіз (Lei et al., 2020), який охопив 1,6 млн жінок віком 10-30 років у 2006-2017 роках із 557 випадками РШМ, показав, що чотиривалентна вакцина знижувала ризик інвазивного раку з найвищою ефективністю в щеплених до 17 років: кумулятивна захворюваність становила 94 на 100 тис. у невакцинованих проти 47 у вакцинованих, а скоригований за віком показник – 0,47 (95% довірчий інтервал [ДІ] 0,27-0,75) для віку 17-30 років і 0,12 (95% ДІ 0,01-0,34) для віку 12-16 років (рис. 2) [13].
Рис. 2. Кумулятивна захворюваність на інвазивний РШМ залежно від статусу вакцинації проти ВПЛ [13]
Окремий напрям доказів сформував підгруповий аналіз дослідження FUTURE (Joura et al., 2012). Серед 17 666 учасниць (середній вік – 19,9 року) у 1350 виникли ураження шийки матки; хірургічне втручання на шийці перенесли 587 реципієнток вакцини та 763 реципієнтки плацебо. Частота ВПЛ-асоційованої CIN становила 6,6% у вакцинованих проти 12,2% у групі плацебо (зниження на 46,2%), при цьому ризик CIN 2 зменшувався на 64,9%, CIN 3 – на 73,5%. У підгрупі жінок з ураженнями вульви та піхви (229 вакцинованих і 475 плацебо) частота будь-якого подальшого ВПЛ-асоційованого захворювання становила 20,1% проти 31% відповідно (зниження на 35,2%) [28].
Накопичено когортні, ретроспективні та проспективні дослідження – загалом 13 рандомізованих і проспективних робіт за участю пацієнток після конізації, у яких переважно застосовували три дози дво-, чотири- або дев’ятивалентної вакцини (Гардасил® 9). Метааналіз 11 досліджень (2021) показав зниження рецидивних уражень CIN 2+ приблизно на 65% [29], а систематичний огляд 22 досліджень підтвердив значуще зниження частоти рецидивів, особливо пов’язаних із ВПЛ типів 16/18 [30]. Метааналіз PAVIVE, що включав 20 досліджень, повідомив про загальну ефективність близько 70% проти рецидивної CIN 2+ і припустив більшу користь за початку вакцинації в день видалення ураження або після нього [31]. Метааналіз 2026 року Maiorano et al. (2026), що оцінював вплив валентності, часу введення та стану країв конуса, виявив відносне зниження частоти рецидивів CIN 2+ на 62%; відносний ризик 0,38 (95% ДІ 0,29-0,51) [32]. За даними Європейського центру з профілактики та контролю захворювань (ECDC), ризик рецидиву CIN 2+ може знижуватися у вакцинованих: ефективність, за даними рандомізованих контрольованих досліджень (РКД), – 59,5% (95% ДІ 37,1-73,9; два РКД, 420 учасниць), за даними нерандомізованих досліджень – 65,6% (95% ДІ 48,7-76,9; 11 досліджень, 21 014 учасниць) за низької якості доказів [33].
Протективна роль вакцинації після конізації залежить від низки чинників – віку, у який зроблено щеплення, та несприятливих факторів (кількості статевих партнерів, імуносупресії, дисбіозу). Реєстрове дослідження національної програми Англії (Falcaro et al., 2021) демонструє чітку залежність від віку та охоплення: у когорті щеплених у віці 11-13 років (охоплення – 85%) ефективність проти CIN 3 становила 97%, проти раку – 87%; у 14-16 років (73%) – 75% і 63% відповідно; у 16-18 років (45%) – лише 39% і 34% відповідно [34].
Аналіз витрат і ефективності (Cochrane) за двома незалежними моделями засвідчив, що вакцинація дорослих 30-45 років навряд чи буде економічно вигідною у США; для вікової групи 24-45 років зниження ризику CIN 2+, асоційованої з ВПЛ 16/18, склало 0,30 (95% ДІ 0,11-0,81), тоді як незалежно від типу ВПЛ – 0,74 (95% ДІ 0,52-1,05), а для будь-якої тяжкої неоплазії – 1,04 (95% ДІ 0,83-1,30) [35].
Ключовим стало нідерландське багатоцентрове подвійне сліпе РКД IV фази VACCIN (van de Laar et al., 2025). Жінкам із гістологічно підтвердженою CIN 2-3 (n=840) вакцину вводили до 4 тижнів після петльової електрохірургічної ексцизії (LEEP). Первинним результатом вважали рецидив CIN 2-3 через 24 місяці. Рецидив становив 6% у вакцинованих проти 9% у групі плацебо; відносний ризик 0,67 (95% ДІ 0,40-1,11), p=0,11 – статистично незначуще; серйозних побічних ефектів, пов’язаних із вакциною, не зафіксовано [36]. Результати не показали переваги ад’ювантної вакцинації над плацебо щодо CIN 2-3; рутинне введення не сприяло запобіганню захворюванню, а ефект вакцинації становив близько 33% і залишається предметом дискусії з огляду на економічну ефективність [36].
Триває британсько-фінсько-шведське дослідження NOVEL – рандомізоване (1:1) контрольоване багатоцентрове, у якому дев’ятивалентну вакцину (Гардасил® 9) протягом 51 місяця отримують 500 жінок, а контрольну групу складають ще 500 жінок без вакцинації. Критерії включення: жінки 18-55 років із передбачуваною або підтвердженою біопсією CIN 2/CIN 3/AIS. Мета дослідження – продемонструвати, що вакцинація під час конізації зменшує подальшу персистенцію ВПЛ-інфекції [37].
Попри неоднозначність доказової бази рутинна клінічна практика залишається сталою. За опитуванням Європейської федерації кольпоскопії (EFC) – 44 відповіді із 32 країн – національні рекомендації щодо вакцинації під час лікування передраку мають 12 країн (37,5%), у дев’яти з них рекомендована ад’ювантна вакцинація; докази на користь вакцинації достатніми вважали 31,8% (14/44), майже достатніми – 54,5% (24/44), недостатніми – лише 13,6% (6/44), а 29,5% (13/44) рекомендували б вакцинацію навіть за відсутності користі в майбутніх РКД [38].
Американський коледж акушерів і гінекологів (ACOG) рекомендує розглядати ад’ювантну вакцинацію в неімуноскомпроментованих, раніше не щеплених пацієнток 27-45 років, які проходять лікування з приводу CIN 2+ [39].
Спільна позиція експертів Європейського товариства онкогінекологів (ESGO) констатує відсутність доказів ефективності вакцинації проти ВПЛ-індукованих гінекологічних типів раку і зниження ефективності з віком; таких пацієнток пропонують консультувати як осіб із будь-яким негінекологічним ВПЛ-асоційованим раком (анального каналу, ротоглотки), призначаючи вакцинацію відповідно до віку та прогнозу [40].
Доповідь «Вакцинація проти ВПЛ: погляд у майбутнє» презентувала лікар гінеколог-онколог науково-клінічного відділу новоутворень жіночої репродуктивної системи ДНП «Національний інститут раку», керівник гінекологічної служби медичної мережі «Добробут», кандидат медичних наук Олена Олександрівна Самохвалова.
ВПЛ-асоційовані захворювання створюють значний тягар як у жіночій, так і в чоловічій популяції; їх спричиняють зазначені дев’ять типів вірусу [2, 41, 42], а пов’язану з ВПЛ онкологічну патологію – РШМ, вульви та піхви, анального каналу – діагностують щохвилини в однієї особи у світі [2, 41, 43]. Генітальні кондиломи та дисплазія шийки матки обчислюються мільйонами випадків [42-44], а приблизно один із 30 нових випадків раку щороку зумовлений цими типами ВПЛ [2, 3].
! Вакцину проти ВПЛ упроваджено до національних календарів щеплень 162 держав, і принаймні одну дозу отримали 31% дівчат у світі [45].
У структурі програм близько 48% припадає на вакцинацію лише дівчат і 52% – на гендерно-нейтральні стратегії [45]. Схеми щеплення різняться залежно від фінансування систем охорони здоров’я – від трикратного й дворазового введення до однодозових програм.
Стратегія ВООЗ з елімінації РШМ виходить із того, що кожні дві хвилини від цього захворювання помирає одна жінка [46]. Вона ґрунтується на принципі «90-70-90»: 90% дівчаток мають бути повністю вакциновані до 15 років, 70% жінок – пройти високоінформативне тестування до 35 років і повторно – до 45 років, а 90% жінок із виявленою патологією шийки матки (як за передракових станів, так і за інвазивного раку) – отримати лікування [47].
Зазначені дев’ять типів вірусу спричиняють більшість ВПЛ-асоційованих захворювань: 90% випадків – РШМ, 87% – рак вульви, 85% – рак піхви і 95% – рак анального каналу; генітальні кондиломи у 90% випадків зумовлені типами 6 і 11. Вогнища дисплазії шийки матки високого ступеня пов’язані з цими типами приблизно у 96% випадків, низького ступеня – у 66% [48].
Дев’ятивалентна вакцина (Гардасил® 9) демонструє стійку ефективність та імуногенність у тривалому періоді – як у підлітків 9-15 років обох статей, так і в молодих жінок, що узгоджується з даними багаторічних спостережень. Попри це охоплення вакцинацією у світі лишається низьким: станом на 2019 рік повний курс отримали лише близько 4% осіб чоловічої статі і 15% – жіночої [49]. Прогноз смертності від РШМ є несприятливим – очікують зростання з приблизно 342 тис. випадків у 2020 році до 432 тис. у 2030-му, причому близько 90% припадатиме на країни з низьким і середнім рівнем доходу [50, 51].
ВООЗ наголошує на ролі медичного працівника, яка полягає в підвищенні обізнаності про ризики з ідентифікацією конкретних захворювань, інтеграції теми вакцинації у скринінг РШМ, обговоренні профілактики з пацієнтами та наданні інформації про найчастіші побічні ефекти [52]. Така категорія, як вагітні, не підлягають вакцинації через обмеженість даних, але в разі випадкового введення під час вагітності її переривання не показане. Наявні дані не підтверджують зв’язку вакцинації з безпліддям або передчасною недостатністю яєчників.
На сьогодні прекваліфіковані ВООЗ вакцини – двовалентна (ВПЛ типів 16, 18), чотиривалентна (6, 11, 16, 18) і дев’ятивалентна (6, 11, 16, 18, 31, 33, 45, 52, 58). На ринок виходять і нові розробки виробництва Китаю та Індії. Пошук рішень для розширення доступу та охоплення щепленням передбачає здешевлення вакцин і вивчення однодозових схем.
Отже, ВПЛ-вакцинація лишається єдиним інструментом первинної профілактики РШМ та інших ВПЛ-асоційованих локалізацій. Спільним знаменником усіх трьох доповідей стала дев’ятивалентна вакцина (Гардасил® 9): вона забезпечує найширше з доступних нині покриття онкогенних типів, демонструє стійку довгострокову ефективність та імуногенність й оцінена в поточному дослідженні NOVEL щодо застосування під час конізації. Розширення охоплення – через Національний календар щеплень, однодозові схеми та чітку рекомендацію медичного працівника – лишається ключовою умовою наближення до стратегії ВООЗ «90-70-90».
Підготувала Анна Сочнєва
Тематичний номер «Акушерство. Гінекологія. Репродуктологія» № 3 (69) 2026 р.
