5 березня, 2025
Тривале лікування ендометріозу дієногестом: ефективність та переносимість
Ендометріоз – хронічне захворювання в жінок репродуктивного віку, яке визначають як наявність за межами матки тканини, подібної до ендометрію, що спричиняє запалення і кровотечі (Kennedy et al., 2005). Попри доброякісний характер новоутворень захворювання чинить глибокий негативний вплив на якість життя жінок і часто зумовлює складнощі в діагностиці та лікуванні в медичних фахівців. Гормональні препарати є терапевтичним варіантом першої лінії. Вони блокують менструальний цикл і зменшують симптоми, пов’язані з ендометріозом, спричиняючи стан псевдовагітності та/або зменшуючи секрецію естрогену шляхом блокування осі «гіпоталамус – гіпофіз – яєчники».
Засоби першого вибору – прогестини завдяки їхній ефективності та хорошій переносимості, що поєднуються з низькою вартістю: дієногест, норетистерону ацетат і медроксипрогестерону ацетат отримали відповідне схвалення від різних регуляторних установ. Зв’язуючись з рецепторами прогестерону, прогестини діють за допомогою декількох механізмів: вони зменшують секрецію фолікулостимулювального і лютеїнізувального гормонів, індукуючи ановуляцію та псевдодецидуалізацію ендометрію, а також пригнічують ангіогенез, зменшують окислювальний стрес, посилюють апоптоз клітин ендометрію (Reis F.M. et al., 2020).
Дієногест є похідним 19-нортестостерону; спеціально розроблений для лікування ендометріозу. Він полегшує симптоми, пов’язані з ендометріозом, і якість життя пацієнток, зменшуючи розмір ендометріом та запобігаючи рецидивам після операції. Основною метою цього дослідження було оцінити ефективність та безпеку дієногесту в режимі довгострокового лікування ендометріозу від 12 до 36 міс, зосереджуючись на комплаєнсі пацієнток і повідомлених побічних ефектах. Друга мета – встановити кореляцію між різними фенотипами ендометріозу та ефективністю лікування.
Методи
До випробування залучили 114 пацієнток фертильного віку з діагнозом ендометріозу, які проходили курс лікування дієногестом у дозі 2 мг. Фенотипи ендометріозу були такими: ендометріома яєчників (n=23), глибокий інфільтративний ендометріоз (n=38) і змішаний фенотип (n=53). Згідно з анамнезом хворої, симптомами та даними візуалізації (трансвагінальне УЗД або МРТ) дослідники планували перший контрольний візит через 6 міс, а потім – кожні 12 міс. Під час подальших візитів (12, 24 і 36 міс) пацієнток опитали щодо симптомів ендометріозу та переносимості лікування. Для оцінки симптомів (дисменореї, диспареунії, хронічного тазового болю, дизурії, дисхезії) використовувалася 10-бальна візуальна аналогова шкала (ВАШ).
Результати
Після 12 міс лікування дієногестом спостерігалося статистично значуще зменшення дисменореї, диспареунії, дисхезії, дизурії, хронічного тазового болю (всі значення p<0,05) (рис.).
Рис. Динаміка симптомів ендометріозу за ВАШ від початкового рівня до 12 міс спостереження
Під час порівняння змін симптомів у пацієнток із різними фенотипами ендометріозу дослідники виявили, що зменшення дисменореї, диспареунії, дизурії було значно вираженішим за фенотипу глибокого інфільтративного ендометріозу та змішаного фенотипу, ніж у разі фенотипу ендометріоми яєчника (табл.).
|
Таблиця. Зміна оцінок за ВАШ у досліджуваній популяції відповідно до фенотипів ендометріозу (середнє значення ± стандартне відхилення) |
|||||
|
|
Усі випадки |
Ендометріома яєчників |
Глибокий інфільтративний ендометріоз |
Змішаний фенотип |
р |
|
Дисменорея |
-7,2 (±3,1) |
-5,8 (±3,2) |
-8,2 (±1,7) |
-7,3 (±3,6) |
0,014* |
|
Хронічний тазовий біль |
-2,8 (±4,5) |
-2,7 (±4,4) |
-2,9 (±4,4) |
-2,8 (±4,7) |
0,997 |
|
Диспареунія |
-2,9 (±4,2) |
-0,4 (±3,5) |
-3,9 (±3,8) |
-3,2 (±4,6) |
0,025* |
|
Дисхезія |
-0,2 (±3,5) |
0,5 (±2,5) |
-0,4 (±3,4) |
-0,5 (±4,0) |
0,693 |
|
Дизурія |
-1,9 (±3,2) |
-0,3 (±3,3) |
-2,0 (±3,6) |
-2,6 (±3,3) |
0,035* |
|
Примітка: * статистично значуща різниця під час порівняння оцінок у підгрупах глибокого інфільтративного ендометріозу та змішаного фенотипу з підгрупою ендометріоми яєчників. |
|||||
Через 12 міс лікування дієногестом аменорея була досягнута в 77% пацієнток. Через 12 міс спостереження 92 пацієнтки (81%) продовжували терапію, тоді як 22 хворі (19%) припинили її. У підгрупі 18 пацієнток із постійними нерегулярними кровотечами й іншими побічними ефектами, а також із наявними шлунково-кишковими симптомами, які потенційно погіршували пероральну адсорбцію препарату, дієногест успішно вводили вагінально зі схожою ефективністю щодо симптомів ендометріозу.
Через 24 міс лікування продовжували 76% пацієнток, а через 36 міс – 73% жінок. Дві хворі призупинили його для проходження хірургічного лікування, 1 пацієнтка – через бажання завагітніти, ще 1 хвора – через побічні ефекти. Ця остання пацієнтка припинила приймати дієногест через 34 міс, незважаючи на значне полегшення симптомів ендометріозу (оцінка за ВАШ «0» для всіх оцінюваних аспектів), через важливе зниження сексуального потягу, збільшення маси тіла (+8 кг), головний біль і втрату волосся. Загалом щодо небажаних ефектів варто зауважити, що в міру продовження лікування спостерігалося прогресувальне зниження частоти маткових кровотеч і розладів настрою.
Обговорення
Це дослідження демонструє, що дієногест є дієвим варіантом для тривалого лікування незалежно від фенотипу ендометріозу, причому найбільше полегшення болю спостерігалося, коли були наявні глибокі інфільтративні ураження. Раніше повідомлялося про принаймні не меншу ефективність дієногесту та кращу переносимість порівняно з агоністами гонадотропін-рилізинг гормона як післяопераційного лікування глибокого інфільтративного ендометріозу (Ceccaroni M. et al., 2021). Крім того, попередні дослідження продемонстрували суттєве полегшення таких симптомів, як дисменорея, диспареунія, дисхезія, дизурія та хронічний тазовий біль, що зберігалися протягом подальшого спостереження, підтверджуючи підвищення якості життя в пацієнток, котрі проходили лікування дієногестом (Petraglia F. et al., 2021; Techatraisak K. et al., 2022).
Прихильність хворих до режиму лікування залишалася високою протягом усього періоду спостереження: 81% осіб продовжували приймати дієногест через 12 міс, згодом 76% продовжили терапію через 24 міс і 73% – під час 36-місячного візиту. Перші 6 міс лікування мають вирішальне значення з погляду як відповіді на терапію, так і її переносимості, оскільки середній час до припинення лікування становив 7 міс. Рівень аменореї зріс на 93% через 36 міс, демонструючи прогресивне зменшення кровотеч із часом, що підтверджує важливість консультування пацієнток щодо нерегулярних кровотеч, особливо протягом перших місяців лікування, для підвищення комплаєнсу.
На відмову від лікування впливали специфічні побічні ефекти, включаючи зниження статевого потягу, нерегулярні маткові кровотечі, вагінальну сухість та розлади настрою. Якщо симптоми вже були наявні до лікування дієногестом, наприклад головний біль, вони покращувалися після початку лікування дієногестом. Незважаючи на появу побічних ефектів, пацієнтки продовжували приймати дієногест через суттєве полегшення симптомів ендометріозу в усіх оцінюваних аспектах, отже, лікування дієногестом суттєво покращувало якість життя.
Висновки
Дієногест – ефективний засіб для довготривалого лікування всіх фенотипів ендометріозу з незначною кількістю побічних ефектів. Результати лікування протягом першого року є прогностичним показником тривалої прихильності до лікування.
Джерело: La Torre F., Vannuccini S., Toscano F. et al. (2024).
Long-term treatment for endometriosis with dienogest: efficacy, side effects and tolerability, Gynecological Endocrinology, 40:1, 2336121. doi: 10.1080/09513590.2024.2336121.
Реферативний огляд підготував Ігор Петренко
Довідка «ЗУ»
Лікарський засіб Вігест-КВ від вітчизняного виробника АТ «Київський вітамінний завод» містить в 1 таблетці дієногесту мікронізованого 2 мг і має офіційне показання для лікування ендометріозу. Препарат слід приймати регулярно (незалежно від менструальної кровотечі) по 1 таблетці щодня приблизно в один і той самий час. Терапію можна розпочати в будь-який день менструального циклу. Прийом будь-яких гормональних контрацептивів слід припинити перед початком терапії. Під час лікування в більшості пацієнток пригнічується овуляція, однак Вігест-КВ не є протизаплідним засобом. Якщо необхідна контрацепція, слід додатково застосовувати негормональний метод запобігання вагітності (наприклад, бар’єрний метод).
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 2 (588), 2025 р
