6 червня, 2026

Альфа-гал синдром у практиці алерголога: сучасні дані, особливості перебігу, можливості діагностики і лікування

Автори:

27-28 лютого 2026 р., у рамках проєкту «Життя без алергії», відбувся традиційний Міжнародний міждисциплінарний конгрес «Алергія та супутня патологія: мультидисциплінарність проблеми», який об’єднав провідних фахівців України та зарубіжжя. На заході було представлено сучасні дані щодо діагностики, лікування та ведення пацієнтів із різними формами алергійної патології.

Особливий інтерес на таких наукових форумах традиційно становлять теми, з якими доволі рідко стикаються лікарі у своїй рутинній практиці, але які набувають дедалі більшого значення через почастішання випадків. Однією з таких складних і водночас надзвичайно цікавих проблем сучасної алергології є альфа-гал синдром (АГС). Саме йому, а також диференційній діагностиці та менеджменту відстроченої алергійної реакції була присвячена доповідь провідної наукової співробітниці ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», віцепрезидентки Асоціації алергологів України, докторки медичних наук, професорки Інни Володимирівни Гогунської.

Альфа-гал синдром – це IgE-опосередкований алергійний синдром, спричинений сенсибілізацією та продукуванням специфічних імуноглобулінів Е (sIgE) до вуглеводного епітопа галактози-α‑1,3-галактози (α-Gal), який міститься у тканинах більшості ссавців. Сенсибілізація зазвичай виникає після укусу певних видів кліщів. У подальшому в сенсибілізованих осіб можуть розвиватися IgE-опосередковані алергійні реакції після вживання м’яса ссавців або продуктів, що містять α-Gal. Характерною особливістю цих реакцій є відстрочений характер розвитку – зазвичай вони виникають через 3-8 год після споживання таких продуктів (Butler W.K. et al., 2025).

Галактоза-α‑1,3-галактоза – це дисахаридний вуглеводний епітоп, що міститься у клітинних мембранах більшості ссавців, за винятком людей і вищих приматів. Ця молекула також відсутня у птахів, рептилій і риб. Як було зазначено, сенсибілізація до α-Gal зазвичай виникає після укусу певних видів кліщів, під час якого молекули, що містять α-Gal, можуть потрапляти в організм людини зі слиною кліща (або деяких видів павукоподібних). Вважають, що саме цей механізм запускає формування sIgE-антитіл.

Перші згадки про АГС у науковій літературі датуються ще 1959 роком. Ця патологія є однією з небагатьох прикладів алергії, спричиненої небілковим епітопом – вуглеводною структурою, здатною індукувати IgE-опосередковані реакції (Cabezas-Cruz A. et al., 2024).

Епідеміологія і чинники АГС

Уперше АГС був описаний у 2008 р. на південному сході США. За оцінками CDC (Centers for Disease Control and Prevention, Центр із контролю та профілактики захворювань у США), у 2023 р. на АГС могли страждати приблизно 40-50 тис американців. Згодом після проведених обстежень було повідомлено про випадки АГС в Австралії, Південній Африці, Азії (Японія, Південна Корея) та в кількох європейських країнах (Cabezas-Cruz A. et al., 2024). Географічний розподіл у світі випадків АГС та видів кліщів, асоційованих із сенсибілізацією до α-Gal, наведено на рисунку 1. Необхідно підкреслити, що територія поширення цієї патології невпинно збільшується – так, у 2021 р. був описаний перший клінічний випадок АГС у Польщі (Brzozovska M. et al., 2021).

Рис. 1. Карта країн, в яких повідомляли про випадки АГС, та види кліщів, пов’язані із енсибілізацією до α-Gal в різних регіонах (Jeffrey M. Wilson et al., 2023)

Отже, ключовим чинником сенсибілізації при АГС є укуси кліщів. Існують різні види кліщів, які зазвичай можуть кусати людей (рис. 2).

Рис. 2. Основні види кліщів, що кусають людей (СDC. Tickborne diseases of the United States. A Reference Manual for Healthcare Providers, Sixth Edition, 2022)

Найбільше АГС поширений у США, у регіонах, де основним джерелом сенсибілізації до α-Gal визнано кліща Amblyomma americanum. На жаль, подібні дослідження в Україні наразі відсутні, але варто пам’ятати, що й інші види кліщів, такі як Ixodes scapularis, кайєнський (Amblyomma cajennense), азійський довгорогий (Haemaphysalis longicornis), також є джерелом сенсибілізації до α-Gal і можуть спричиняти АГС (СDC. Tickborne diseases of the United States, 2022).

Вважають, що в Європі основним видом, асоційованим із розвитком АГС, є кліщ із родини іксодових – Ixodes ricinus – собачий кліщ, також відомий тим, що є переносником хвороби Лайма в людей та інфекційних хвороб серед свійських тварин (рис. 3) (Hamsten С. et al., 2013).

Рис. 3. Ixodes ricinus (www.esccapuk.org.uk)

Ixodes ricinus також є найпоширенішим видом кліщів у Європі та одним з основних переносників зоонозних патогенів. Ареал його поширення охоплює більшість території континенту – Скандинавію, Британські острови, Центральну і Західну Європу, Балкани, Східну Європу (у тому числі Україну), північ Іспанії та Італії, може траплятися від Ірландії на заході до Уралу на сході, а на півдні – до Середземномор’я (рис. 4).

Рис. 4. Географічне поширення кліща Ixodes ricinus в Європейському регіоні (за даними ECDC [European Centre for Disease Prevention and Control], 2023)

Ще один вид кліща, який може бути асоційований із розвитком АГС і який поширений на європейській території, – Hyalomma lusitanicum (рис. 5). Переважно трапляється у південній частині Європи, зокрема на Піренейському півострові (Іспанія, Португалія), а також у деяких регіонах Південної Франції, Італії та на Балканах. Найбільш стабільні популяції цього виду спостерігають у теплих середземноморських екосистемах. Hyalomma lusitanicum також належить до родини іксодових кліщів і є резервуаром та переносником Крим-Конго геморагічної гарячки.

Рис. 5. Географічне поширення кліща Hyalomma lusitanicum в Європейському регіоні (за даними ECDC [European Centre for Disease Prevention and Control], 2023)

Патогенез АГС

Для сенсибілізації зазвичай потрібен повторний контакт із кліщами. Вважають, що переключення імунної відповіді на продукування IgE до α-Gal відбувається після кількох укусів. Під час укусу кліща у шкіру потрапляє слина, що містить глікопротеїни або гліколіпіди з епітопом α-Gal. Для людини, на відміну від більшості ссавців, α-Gal є чужорідним епітопом, тому антиген презентується дендритними клітинами, активується Th2-імунна відповідь і починається продукування sIgE до α-Gal, які зв’язуються з FcεRI-рецепторами опасистих клітин і базофілів. У разі повторних укусів кліщів у місцях укусу накопичуються базофіли і Th2-клітини, а рівень sIgE до α-Gal поступово зростає

Варто зазначити, що в більшості людей у крові наявні природні IgG та IgM до α-Gal (які формуються під впливом мікробіоти кишечнику), проте клінічні прояви алергійної реакції розвиваються лише в осіб із патологічною продукцією IgE до α-Gal (Perusko M. et al., 2024).

Після сенсибілізації потрапляння α-Gal з їжею (м’ясо ссавців або продукти, що його містять) призводить до дегрануляції опасистих клітин і базофілів. Типова затримка появи симптомів на 3-8 год після вживання їжі пояснюється так званою гіпотезою гліколіпідів: тригліцериди, що містять α-Gal, під час травлення всмоктуються в кишечнику та транспортуються у складі хіломікронів, які з’являються в кровотоці приблизно через 4 год після прийому їжі.

Хіломікрони, що містять α-Gal, взаємодіють із sIgE на ефекторних клітинах, спричиняючи вивільнення медіаторів алергійної реакції (рис. 6).

Рис. 6. Механізм сенсибілізації до α-Gal після укусу кліща та розвиток відстроченої алергійної реакції після вживання м’яса ссавців (адаптовано за P. Román-Carrasco та співавт., 2021). A – алергійна сенсибілізація після укусу кліща; Б – α-Gal у складі білків і ліпідів харчових продуктів; В – транспорт α-Gal-умісних ліпідів у складі міцел і хіломікронів та їх відстрочене всмоктування (~4 год); Г – активація опасистих клітин і розвиток алергійної реакції.

Також треба зазначити, що парентеральне (зокрема, внутрішньовенне) введення речовин, які можуть містити α-Gal (наприклад, препаратів на основі желатину), може спричиняти розвиток алергійних реакцій негайного типу (Naseem Z. et al., 2025).

Диференційна діагностика АГС

Необхідно диференціювати АГС з іншими алергійними реакціями до м’яса тварин, наприклад синдромом «кішка–свинина», що зумовлює реакцію на свинину в пацієнтів, сенсибілізованих до котячого сироваткового альбуміну Fel d 2 (табл.) (Rutkowski К. et al., 2020; Indolfi C. et al., 2024).

Клінічні прояви АГС

Клінічні прояви АГС можна класифікувати залежно від місця їх реалізації:

шкірні симптоми: свербіж, еритема, кропив'янка, ангіоневротичний набряк – це прояви, які спостерігають найчастіше;
симптоми з боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, нудота, блювання, діарея – спостерігають у 64-74% пацієнтів;
системні прояви: до 50-60% пацієнтів можуть мати анафілаксію з респіраторними симптомами (свистяче дихання, кашель) та зниженням артеріального тиску.

Згідно з результатами опитування, представленими на щорічній конференції Американської академії алергології, астми та імунології (American Academy of Allergy, Asthma & Immunology, AAAAI), у деяких пацієнтів з АГС розвивається широкий спектр таких нових симптомів із боку серцево-судинної і нервової систем. Крім того, деякі пацієнти повідомляють про різноманітні проблеми з психічним здоров'ям, зокрема тривожність і депресію.

У деяких пацієнтів з АГС спостерігають лише гастроінтестинальні симптоми: біль у животі, нудоту та діарею, що клінічно нагадує синдром подразненого кишечнику. Як і пацієнти з алергією на молюсків, особи, сенсибілізовані до α-Gal, також повідомляли про появу алергійних симптомів після вдихання парів смаженого м'яса ссавців (Croglio M. et al., 2021; Commins S. et al. 2020).

Клінічними особливостями розвитку АГС є наявність кофакторів, які створюють певні умови, що знижують поріг настання реакції та сприяють посиленню і прискоренню появи симптомів. До таких кофакторів належать:

жирна їжа;
фізичне навантаження;
уживання алкоголю;
застосування нестероїдних протизапальних препаратів, на що потрібно особливо звернути увагу;
гострі інфекції / інтеркурентні захворювання (Kaushik P., 2025);
пізній прийом їжі – нічні реакції після вечері, так звана нічна анафілаксія (midnight anaphylaxis; Commins S.P., 2020).

Цікаво, що особи з групами В (III) або АВ (IV) мають нижчий ризик ризику АГС, імовірно, через імунологічну толерантність до антигену В, структура якого подібна до α-Gal (Cabezas-Cruz A. et al., 2024; Perusko M. et al., 2024).

Діагностика АГС

Діагностика АГС ґрунтується на поєднанні характерного анамнезу та лабораторного підтвердження. Важливою діагностичною підказкою є розвиток відстроченої алергійної реакції після вживання м’яса ссавців, особливо в пацієнтів із відомими укусами кліщів або перебуванням у регіонах їх поширення.

Лабораторним підтвердженням діагнозу є виявлення sIgE до α-Gal, причому клінічно значущим вважають рівень ≥0,1 кОд/л. В Україні доступні лабораторні методи визначення sIgE до α-Gal, які характеризуються високою діагностичною чутливістю та специфічністю, що для АГС становить майже 92%.

Результати шкірних прик-тестів з екстрактами м’яса при АГС зазвичай малочутливі та можуть бути хибнонегативними, через низький уміст α-Gal у стандартних діагностичних алергенах. Натомість подвійний прик-тест (prick-to-prick) із сирим м’ясом або субпродуктами іноді може давати позитивні результати, проте відповідно до національних протоколів у нашій країні цей метод не рекомендований.

Пероральні провокаційні харчові тести з м’ясом ссавців проводять рідко через ризик розвитку тяжких алергійних реакцій і характерну відстрочену появу симптомів (Naseem Z. et al., 2025).

Лікування АГС

Ключовим елементом ведення пацієнтів з АГС є уникнення укусів кліщів. Повторні укуси кліщів пов’язані з підвищенням рівня IgE до α-Gal, тоді як старанне уникнення контакту з кліщами може сприяти поступовому зниженню рівня sIgE. Тому пацієнтам необхідно рекомендувати використання репелентів, носіння захисного одягу під час перебування у природних біотопах, а також ретельний огляд шкіри після прогулянок у місцях потенційного контакту з кліщами з їх своєчасним видаленням у разі виявлення.

Гострі алергійні реакції лікують згідно зі стандартними протоколами ведення алергійних реакцій. Пацієнтам із підтвердженим АГС рекомендується мати при собі автоін’єктор з адреналіном, а також антигістамінні препарати (АГП).

Специфічного лікування АГС наразі не існує. Основою ведення пацієнтів є уникнення харчових тригерів і просвітницька робота з пацієнтами. Пацієнтам рекомендують уникати вживання продуктів, що містять α-Gal, насамперед червоного м’яса ссавців (яловичини, свинини, баранини, оленини тощо), а також інгредієнтів тваринного походження, таких як желатин, жир ссавців та деякі молочні жири.

Водночас у більшості випадків пацієнти з АГС добре переносять молочні продукти, тому їх повне виключення зазвичай не рекомендовано (приблизно у 80-90% пацієнтів не розвиваються реакції на коров’яче молоко або сир). Пацієнтам також треба бути обережними щодо лікарських засобів і вакцин, до складу яких може входити желатин тваринного походження або інші компоненти, що містять α-Gal, оскільки вони можуть спричинити алергійні реакції.

Важливою складовою ведення пацієнтів є просвітницька робота, яка передбачає навчання уважному читанню етикеток на харчових продуктах, аби уникнути прихованих компонентів тваринного походження (гліцерин, стеарати, желатин, колаген та ін.), а також інформування про можливість відстрочених алергійних реакцій після вживання їжі (Cabezas-Cruz A. et al., 2024; Perusko M. et al., 2024).

Клінічні випадки – світовий досвід

Перший описаний фатальний випадок підтвердженого АГС був опублікований у журналі The Journal of Allergy and Clinical Immunology: In Practice у 2025 р. в роботі одного з провідних дослідників цієї патології – Томаса Платтс-Міллса та співавторів (Thomas Platts-Mills et al.). Йшлося про 47-річного пацієнта без обтяженого алергологічного анамнезу, в якого приблизно через 4 год після вживання стейка виник епізод вираженого абдомінального болю та блювання, що минув самостійно.

Через два тижні після вживання гамбургера, на тлі впливу низки кофакторів, зокрема алкоголю та фізичного навантаження, у пацієнта розвинувся повторний напад із типовим для АГС латентним періодом, який супроводжувався втратою свідомості та завершився летально. Первинний висновок судово-медичної експертизи визначив причину як «раптову нез’ясовану смерть». Однак подальші посмертні дослідження, зокрема імунологічний аналіз, у ході якого було виявлено sIgE до α-Gal, а також значне підвищення рівня триптази (>2000 нг/мл при нормі до 10 нг/мл) підтвердили, що безпосередньою причиною смерті був анафілактичний шок.Також було встановлено, що, за даними анамнезу, пацієнт зазнавав укусів личинок кліщів Amblyomma americanum, що могло призвести до сенсибілізації до α-Gal. Цей випадок ілюструє підступність АГС, для якого характерні відстрочений розвиток реакції (через 3-5 год після вживання їжі) та можливі ізольовані шлунково-кишкові симптоми, що можуть маскувати потенційно смертельну алергійну реакцію.

Важливу роль у розвитку клінічних проявів АГС можуть відігравати приховані джерела α-Gal. Зокрема, провокувати симптоми можуть продукти або матеріали, що містять желатин чи колаген, серед яких:

елейні солодощі (гумові цукерки, зефір, желе);
хірургічний шовний матеріал тваринного походження (кетгут);
контактні лінзи, до складу яких може входити колаген;
косметичні засоби (зокрема, деякі шампуні);
татуювальні чорнила.

α-Gal також може входити до складу деяких вакцин, антитоксинів і лікарських засобів, зокрема препаратів, що містять компоненти тваринного походження. Класичним прикладом є моноклональне антитіло цетуксимаб, реакції на яке відіграли ключову роль у відкритті АГС. Крім того, потенційним джерелом α-Gal можуть бути окремі харчові добавки. Зокрема, карагенан, що отримують із червоних водоростей і використовують у виробництві пива, соусів, дитячих сумішей і заправок для салатів, може містити епітопи, подібні до α-Gal.

АГС може бути пов’язаний і з іншими клінічними ризиками. У пацієнтів із сенсибілізацією до α-Gal описані випадки прискореної дегенерації біологічних (свинячих) протезів клапанів серця, що призводило до розвитку серцевої недостатності та необхідності повторного хірургічного втручання із заміною клапана на механічний.

Так, у клінічному випадку, описаному Робертом Б. Хокінсом та співавт. (Hawkins R.B. et al., 2016), йдеться про 39-річного чоловіка з анамнезом ін’єкційного вживання наркотичних речовин, в якого на цьому тлі розвинувся бактеріальний ендокардит. У 2004 р. пацієнту було виконано протезування аортального клапана зі встановленням 23-мм свинячого біопротеза Mosaic (Medtronic, США). До 2011 року пацієнт почувався добре і не мав симптомів, що викликали б підозру. У 2012 р., приблизно через 6 год після вживання стейка, у чоловіка виник епізод кропив’янки; надалі подібні реакції повторювалися за аналогічних обставин. У 2014 р. з’явилася прогресуюча задишка, а дані ехокардіографії свідчили про тяжку аортальну недостатність і дегенерацію біопротеза клапана. Лабораторне обстеження виявило підвищення рівня загального IgE до 485 МО/мл (при референтних значеннях 10-180 МО/мл), а рівень sIgE до α-Gal перевищував 100 кОд/л (при нормі <0,35 кОд/л), що відповідало діагнозу алергії на α-Gal. Пацієнту було виконано повторне протезування аортального клапана зі встановленням 21-мм механічного клапана On-X (Austin, Texas, США). Інтраопераційно ознак ендокардиту не виявлено, однак стулки біопротеза були майже повністю зруйновані. Післяопераційно пацієнту було призначено варфарин і бівалірудин, після чого його в задовільному стані виписали додому.

Місце АГП в лікуванні алергійних реакцій, зокрема АГС

АГП ІІ другого покоління залишаються основою симптоматичного лікування більшості IgE-опосередкованих алергійних захворювань. Відповідно до міжнародних рекомендацій ARIA, EAACI/GA²LEN та EuroGuiDerm, саме неседативні H1-АГП II покоління є терапією першої лінії при алергійному риніті та кропив’янці завдяки сприятливому співвідношенню ефективності й безпеки (Bousquet J. et al., 2001; Zuberbier T. et al., 2014). Серед сучасних представників цього класу увагу привертає біластин – селективний H1-блокатор, який за хімічною структурою не є похідним інших АГП. На відміну від багатьох молекул АГП II покоління, які були отримані шляхом модифікації попередніх препаратів, біластин є окремою хімічною структурною одиницею, що може визначати його фармакологічні властивості (Wang X.Y. et al., 2016).

Однією з важливих характеристик АГП є їхня здатність проникати крізь гематоенцефалічний бар’єр (ГЕБ). Відомо, що молекули з низькою молекулярною масою можуть проникати в центральну нервову систему (ЦНС) шляхом пасивної дифузії, що потенційно пов’язано із седативними ефектами. Молекулярна маса біластину становить приблизно 463 Да, що перевищує середні значення для більшості АГП і обмежує його проникнення в ЦНС (Partridge W.M., 2012).

Експериментальні дослідження також продемонстрували високу спорідненість біластину до H1-гістамінових рецепторів. У дослідженнях in vitro значення константи інгібування (Ki) для біластину становило приблизно 44 нмоль, що свідчить про більшу афінність до H1-рецепторів порівняно з деякими іншими АГП, такими як цетиризин або фексофенадин (Corcostegui R. et al., 2005).

Профіль безпеки препарату також характеризується низькою частотою седативних ефектів. У клінічних дослідженнях частота сонливості на тлі застосування біластину була близькою до показників плацебо та нижчою, ніж у деяких інших АГП (Brozek J.L. et al., 2010). Крім того, в експериментальному дослідженні з участю пілотів було показано, що прийом біластину 20 мг не впливав на когнітивні функції та здатність виконувати складні завдання порівняно з плацебо, на відміну від седативних представників АГП (Valk P.J. et al., 2016).

Фармакокінетичні властивості біластину також можуть мати клінічне значення. Препарат переважно виводиться в незміненому вигляді (приблизно 95%), практично не метаболізується системою ізоферментів цитохрому P450 і, за даними клінічних досліджень, не потребує корекції дози в пацієнтів літнього віку, а також у хворих із порушеннями функції печінки або нирок (Corcostegui R. et al., 2005).

Окрему увагу в сучасній фармакотерапії приділяють питанню якості лікарських засобів. Дослідження, присвячені оцінці фармацевтичної якості генеричних препаратів, демонструють, що їхні фізико-хімічні характеристики можуть відрізнятися від оригінальних лікарських засобів. У США провели дослідження (Nightingale C.H. et al., 2005), в якому порівняли 40 генериків із 13 країн Азії і Латинської Америки і встановили, що у 8 препаратах уміст діючої речовини не відповідав стандартам компанії-розробника, 70% досліджених генериків розчинялися значно повільніше, ніж оригінальний препарат, що є критичим для їх засвоєння. У 24 препаратів було перевищено 3% межу допустимих домішок на 32%. У порівняльному дослідженні фармакокінетичних характеристик оригінального препарату біластину і його генеричних аналогів було виявлено: максимальна концентрація препарату в плазмі (Cmax) для оригінального біластину становила приблизно 941 нг/мл, тоді як для генеричних форм – приблизно 913 нг/мл, що відповідало різниці приблизно -3,7%. Подібні відмінності виявили і щодо показника AUC, який характеризує сумарну експозицію препарату в організмі протягом доби (186 нг/мл·год для оригінального препарату проти 175 нг/мл·год для генеричних форм). Крім того, в інструкціях для медичного застосування зазначено, що термін придатності оригінального препарату біластину становить до 5 років, тоді як для деяких генеричних форм він може бути коротшим – приблизно 3 роки (Інструкція НІКСАР, затверджена МОЗ від 20.10.2025 № 68 Р.П. № UA/13866/01/01). Такі фармацевтичні характеристики можуть відображати відмінності в технології виробництва та стабільності лікарських форм.

Таким чином, сучасні неседативні АГП, зокрема біластин, є важливим компонентом симптоматичної терапії алергійних реакцій. Його фармакодинамічні і фармакокінетичні властивості забезпечують ефективне зменшення симптомів алергії за сприятливого профілю безпеки.

Висновки

АГС є відносно новою формою харчової алергії, патогенез якої пов’язаний із сенсибілізацією до вуглеводного епітопу галактози-α‑1,3-галактози після укусів кліщів. Особливістю цього стану є відстрочений розвиток алергійних реакцій після вживання продуктів тваринного походження, що нерідко ускладнює своєчасну діагностику і може призводити до недооцінки ризику тяжких реакцій.

Основою ведення пацієнтів з АГС залишаються уникнення укусів кліщів та виключення продуктів, що містять α-Gal. Водночас важливе значення має симптоматична терапія алергійних реакцій, зокрема застосування сучасних неседативних АГП, які забезпечують ефективний контроль симптомів за сприятливого профілю безпеки.

Подальші дослідження патогенезу, факторів ризику та клінічного перебігу АГС є важливими для підвищення обізнаності лікарів і своєчасної діагностики цього складного в діагностичному плані і потенційно небезпечного стану.

Підготувала Анна Артюх

Тематичний номер «Пульмонологія. Алергологія. Риноларингологія» №1 (73), 2026 р.