COVID-19 і психоемоційні розлади: можливості профілактики та лікування

Стаття у форматі PDF

11 лютого відбулася онлайн-конференція «Інфекційний контроль. Від профілактики до лікування», в рамках якої лікарі різних спеціальностей мали змогу ознайомитись із сучасними підходами до профілактики та ведення багатьох інфекційних захворювань. Значна частка доповідей, представлених провідними фахівцями на цьому науковому заході, розкривала нюанси негативного впливу коронавірусу SARS-CoV‑2 на організм людини й окреслювала можливі шляхи вирішення зазначених проблем. Учасники звернули пильну увагу на позалегеневі прояви коронавірусної хвороби (COVID‑19), зокрема на здатність вірусу спричиняти ураження нервової системи. Одну з доповідей, у якій висвітлювалися сучасні можливості фармакотерапії в лікуванні та профілактиці COVID‑19-асоційованих психоемоційних розладів, представила професор кафедри рефлексотерапії Харківської медичної академії післядипломної освіти, доктор медичних наук Ольга Григорівна Морозова, котра люб’язно погодилася відповісти на наші запитання стосовно цієї проблеми.

? Якою є ймовірність порушення психічного стану в умовах пандемії COVID‑19?

– В аналітичній записці Організації Об’єднаних Націй, опублікованій 13 травня 2020 року, підкреслюється, що коронавірусна інфекція насамперед загрожує фізичному здоров’ю, але може стати чинником серйозних проблем й у сфері психічного здоров’я, якщо не вжити відповідних заходів.

Згідно з даними, що представили китайські й американські вчені, не тільки інфікування SARS-CoV‑2 призводить до виникнення психоемоційних розладів, а й навіть аналіз даних щодо поширення COVID‑19 може провокувати порушення психічного стану: 40% населення, отримуючи новини щодо розповсюдження COVID‑19, відчувають стрес, тривогу чи вже страждають на тривожно-­депресивні розлади через страх захворіти, померти, втратити близьких; 37% мають клінічно значущі симптоми депресивного розладу, в 17-20% діагностують порушення адаптації. Основні психічні зміни на тлі COVID‑19 представлені когнітивними, соматизованими вегетативними порушеннями тривожно-фобічного (8,5-28,8% випадків) і депресивного спектра (9,5-16,5% випадків). Опосередкованою ознакою погіршення психічного стану будь-якої популяції є рівень продажів антипсихотичних препаратів: протягом лютня – ​квітня 2020 року у світі зафіксували зростання кількості виписаних рецептів на анксіолітики на 37%, на антидепресанти – ​на 18%, на снодійні засоби – ​на 14,8%.

? Чи можна очікувати поліпшення психічного здоров’я після одужання від COVID‑19?

– На жаль, як свідчить світова практика, не всі реконвалесценти з негативним ПЛР‑тестом на SARS-CoV‑2 змогли повністю позбутися психоневрологічних симптомів. Результати італійського дослідження демонструють, що майже 56% пацієнтів, які одужали від COVID‑19, мають щонайменше одне психічне порушення. Через місяць після завершення лікування з приводу COVID‑19 42% опитаних відчували тривожність, 40% респондентів страждали від безсоння, 31% мали депресію, у 28% діагностували посттравматичне стресове порушення. На підставі результатів таких досліджень європейські колеги рекомендують усім пацієнтам, які перенесли COVID‑19, проходити обов’язкову оцінку психічного здоров’я.

? Інфікування SARS-CoV‑2 впливає тільки на психо­емоційний стан людини? Які фактори ризику порушення психіки на тлі COVID‑19?

– Поряд із порушенням психічного здоров’я COVID‑19 може провокувати зниження когнітивних функцій, яке відзначають навіть ті, хто переніс інфекцію в легкій формі. У дослідженні The Great British Intelligence Test британські науковці аналізували результати когнітивних тестів пацієнтів із підозрюваною/підтвердженою COVID‑19 (n=84 285). У когорті осіб, які вже одужали, тестування виявило суттєвий дефіцит у когнітивній сфері, що залишався достовірно значущим навіть після внесення поправки на вік, стать, рівень освіти, дохід, расово-етнічну приналежність і коморбідну патологію.

Нині чинниками ризику психоемоційних і когнітивних порушень вважають наявність стресу, пов’язаного з пандемією COVID‑19, перебування в палаті інтенсивної терапії та реанімації, побоювання щодо можливої смерті / виникнення ускладнень, соціальну ізоляцію, страх втратити роботу та залишитися без джерел доходу.

? Якими є патофізіологічні причини ураження центральної нервової системи (ЦНС) на тлі інфікування SARS-CoV‑2?

– Ураження ЦНС при COVID‑19 пов’язують із впливом вірусу SARS-CoV‑2 на функції нейронів і метаболізм нейротранс­мітерів, а також з опосередкованим ушкодженням нервової тканини внаслідок системного запалення, тромбо­утворення, ішемії. До ймовірних механізмів ураження ЦНС відносять прямий вибірковий вплив вірусу на краніальні нерви та тканину мозку, синтез вірусом нейротоксинів, активацію продукції нейромедіаторів запалення, а також здатність SARS-CoV‑2 надходити в ендотелій церебральних судин, проникати в структури мозку та провокувати вторинне ураження внаслідок гострого/підгострого автоімунного процесу.

? Дисбаланс синтезу яких нейротрансмітерів може спричиняти виникнення психоемоційних і когнітивних порушень?

– Згідно з моноаміновою теорією, зниження рівнів дофаміну, норадреналіну, серотоніну є основним чинником розвитку депресії. Амінокислоти (глутамін, триптофан, тирозин) слугують попередниками синтезу різноманітних нейротрансмітерів, зокрема гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), норадреналіну, адреналіну, дофаміну, серотоніну, мелатоніну. Різке припинення надходження цих амінокислот супроводжується зниженням рівня відповідних нейротрансмітерів, що призводить до появи психіатричних симптомів у хворих на COVID‑19.

Дефіцит кофакторів, а саме вітаміну С і цинку, зумовлює порушення конверсії амінокислот у нейротрансмітери, що впливає на психоемоційне благополуччя. Стрес, пов’язаний із соціальною ізоляцією, також супроводжується зниженням рівнів нейротрансмітерів і чутливості рецепторів у різних ділянках ЦНС. Попередні дослідження продемонстрували, що тривала ізоляція людини призводить до пригнічення вивільнення дофаміну, серотоніну, адреналіну, ГАМК і глутамату.

? Чому велику увагу приділяють саме вмісту ГАМК?

– ГАМК є основним гальмівним нейротрансмітером у корі головного мозку. ГАМК необхідна для забезпечення обміну речовин у головному мозку, знижує активність нейронів, запобігає перезбудженню нервових клітин і чинить заспокійливий вплив. Тому стабілізація функцій ГАМК‑­рецепторної системи є ефективним фармакологічним підходом у лікуванні тривожно-вегетативних порушень.

? Яким чином можна підвищити рівень ГАМК в організмі?

– Забезпечити зростання вмісту ГАМК можна завдяки прийому β-феніл-ГАМК – ​удосконаленої молекули ГАМК, відомої як фенібут, котрій притаманна анксіолітична та ноотропна активність. Фенібут сприяє стабілізації нейромедіаторного балансу в лімбічній системі, відновленню рівноваги між процесами збудження та гальмування в ЦНС. Помірно транквілізуючий вплив фенібуту пов’язаний із його здатністю зв’язуватися в головному мозку виключно з β-рецепторами ГАМК, які опосередковують розвиток тривалих ГАМК‑залежних реакцій у ЦНС, на відміну від «швидкого» компонента ГАМК-залежних реакцій, який виникає завдяки активації ГАМК-А-­рецепторів під впливом бензодіазепінів, тобто фенібут реалізує свої ГАМК-ергічні ефекти поза рамками ГАМК-бензодіазепін-­рецепторного комплексу (ГАМК-А-­рецептори). Фенібут стимулює гальмівні рецептори нейронів, переважно кори головного мозку, гіпоталамусу та лімбіко-­ретикулярного комплексу, посилюючи процеси гальмування; активує конт­роль кортикальних структур над субкортикальними та ­лімбічними.

Тому прийом фенібуту асоціюється з розвитком таких додаткових корисних ефектів, як ноотропний (відновлення порушених вищих кіркових функцій, рівня суджень і критичних можливостей), мнемотропний (поліпшення пам’яті та здатності до навчання), антиастенічний, протитривожний (анксіолітичний), м’який заспокійливий без виникнення сонливості. На тлі прийому фенібуту зменшуються роздратування, емоційна збудливість.

? Якою є доказова база ефективності фенібуту?

– Ефективність і безпека фенібуту вивчалися в плацебо-­контрольованих дослідженнях із подвійним засліпленням за участю пацієнтів із невротичними та психотичними розладами. Зазвичай фенібут призначали в дозах 0,25-0,5 г тричі на добу протягом 1-2 тиж. Результати досліджень переконливо свідчать, що терапія фенібутом сприяла активації розумових здібностей, підвищувала фізичну витривалість, мотивацію, зменшувала прояви астенії. Водночас із високою ефективністю фенібут має сприятливий профіль безпеки: частота виникнення будь-яких побічних ефектів у разі прийому фенібуту становила лише 5,66%, найчастішим із них була сонливість (1,89% випадків). Науковці вважають, що за умови призначення в терапевтичних дозах (0,25-2 г/добу) фенібут є безпечним лікарським засобом, який добре переноситься.

? Якому, на вашу думку, препарату фенібуту слід віддавати перевагу?

– Обираючи препарат, який містить фенібут, слід від­давати перевагу добре відомому лікарському засобу ­Біфрен^® (Acino, Швейцарія). Доведено, що Біфрен^® усуває психо­емоційне напруження, тривожність, страх і поліпшує сон; окрім того, він має транквілізуючі властивості, стимулює пам’ять і здатність до навчання, підвищує фізичну праце­здатність. ­Біфрен^® ефективно зменшує прояви астенії та вазо­вегетативні симптоми, включно з головним болем, відчуттям тяжкості в голові, порушенням сну, дратівливістю, емоційною лабільністю; підвищує розумову праце­здатність. Біфрен^® сприяє поліпшенню психологічних показників, як-от увага, пам’ять, швидкість і точність сенсорно-­моторних реакцій.

Ефективність і безпеку Біфрену вивчали у вітчизняному дослідженні БАЛАНС, метою якого було оцінити розповсю­дженість психосоматичної патології серед терапевтичних пацієнтів. У цьому досліджені взяли участь пацієнти терапевтичного профілю (n=25 168; 36,8% – ​чоловіки), котрі страждали на нейроциркуляторну дистонію, артеріальну гіпертензію, ішемічну хворобу серця. В обстеженій когорті 78% хворих потребували призначення протитривожного препарату, як такий використовували Біфрен^® у добовій дозі 2-3 таблетки по 250 мг протягом 20-30 діб. Після завершення лікування переважна більшість пацієнтів (98%) відзначила значне зменшення психоемоційних порушень.

? Чи можна рекомендувати Біфрен^® хворим на COVID‑19 у разі психоемоційних порушень?

– Починаючи курацію хворих на COVID‑19, слід пам’ятати, що когнітивні та психоемоційні порушення при цьому захворюванні спричинені як прямим впливом ­SARS-CoV‑2 на функціонування нейронів і метаболізм нейротрансмітерів, так і соціальними наслідками пандемії, зокрема соціальною ізоляцією, панікою та невпевненістю в майбутньому. Особ­ливої уваги потребують люди похилого віку із супутніми серцево-судинними захворюваннями та факторами ризику, що одночасно підвищують схильність до тяжкого перебігу COVID‑19 і розвитку когнітивних/психічних розладів.

Збагачення раціону амінокислотними попередниками нейротрансмітерів є перспективним напрямом профілактики та лікування психоемоційних порушень, пов’язаних із COVID‑19. Фенібут (Біфрен^®), удосконалене й безпечне джерело ГАМК, чинить анксіолітичну та ноотропну дії, тому його можна рекомендувати хворим на COVID‑19. Своєчасне профілактичне застосування Біфрену допоможе зберегти когнітивне здоров’я та запобігти розвитку довгострокових ускладнень.

Підготувала Тетяна Можина

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 16 (509), 2021 р.