Лист до редакції Медичної газети «Здоров’я України»

 щодо публікації «Бета-блокатори при СОVID-19: зменшення симпатичного овердрайву та його наслідків» («Здоров’я України» № 2, 2021)

Публікація не має автора. За наданою редакцією інформацією автором є журналіст газети «Здоров’я України».

1. Вступ. Після наведення даних відносно невеликого дослідження, щодо переваг бета-блокаторів в терапії АГ у пацієнтів з СОVID‑19 доцільно заради об’єктивності навести резюме публікації: «…нещодавні порівняльні дослідження у пацієнтів, госпіталізованих з СОVID‑19, також відмічають нейтральну роль попередньої терапії з застосуванням АРА ІІ та корисну роль бета-блокаторів, які ми описуємо тут. Однак, враховуючи відомі застереження таких спостережних досліджень, існує нагальна потреба у перспективних дослідженнях з цього приводу».

2. Розділ 2 «Симптоматичний овердрайв може негативно впливати на перебіг COVID‑19»

В публікації зазначено «Перелічені стани погіршуються внаслідок симпатичного овердрайву, що може пояснювати підвищення смертності від СОVID‑19 унаслідок активації СНС [7]

Зауваження: в оригіналі публікації оприлюднено наступне заключне положення: «Тим не менше, потенційна роль симпатичної нервової системи ще не визначена у патофізіології СОVID‑19». На наш погляд надмірна симпатична активація може представляти поки що недооцінений механізм формування порочного кола між СОVID‑19 та супутніми захворюваннями». Тобто в даній публікації не доведено безпосередній вплив на смертність активації симпатичної нервової системи. Однобічні трактування дискутабельних даних можуть приводити лікаря до потенційної клінічної помилки.

3. Розділ «Інші потенційні механізми захисної дії ББ при СОVID‑19»

Викликає подив фраза «Отже, застосування кардіоселективних ББ не погіршує легеневу функцію, а бісопролол навіть може її покращувати. Утім, слід зазначити: за останніми даними, головним механізмом гіпоксемії та ГРДС при СОVID‑19 є вазодилатація легеневих капілярів [66, 67]».

Зауваження. Посилання [66] містить ключове положення: «Селективні антагоністи бета‑1, такі як бісопролол, небіволол та метопролол, є кращими перед неселективним карведилолом, оскільки вони з меншою ймовірністю спричиняють бронхоконстрикцію при ХОЗЛ». Таким чином, у заключних положеннях публікації мова не йде про покращення показників функції бронхіального проведення на терапії ББ при ХОЗЛ. Однак автор з невідомих причин посилається лише на одне дослідження, що згадується в даному першоджерелі, за участю 63 пацієнтів з ХСН та супутнім ХОЗЛ. В даному дослідженні порівнювали терапію бісопрололом та карведілолом і отримали покращення функції зовнішнього дихання на обох препаратах. Хоча на бісопрололі збільшення ОФВ₁ було значуще більшим, ніж на карведилолі, але, заради об’єктивності, автор мав навести і позитивні дані щодо карведілолу.

Відносно гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС), посилання [67] не містить даних щодо ролі вазодилатації у виникненні ГРДС та щодо ролі вазодилатації в виникненні гіпоксемії. В статті мова йде про вазодилатацію при шоці, зумовленому СОVID‑19. Слід зазначити, що практично будь який шок супроводжується паралічем судин, а порушення функції ендотелію при шоці – це не тільки і не стальки вазодилатація, а порушення мікроциркуляції.

Думка автора публікації: «Через це (мається на увазі через вазодилатацію) небезпечним може бути призначення кардіоселективного ББ небівололу, котрий, крім системного судинорозширювального ефекту, також спричиняє вазодилатацію в легенях [68, 69] і в такий спосіб може погіршувати гіпоксемію та призводити до тяжчого ГРДС при СОVID‑19».

Зауваження. Ця думка є особистою думкою автора публікації і не має жодного клінічного обґрунтування в сучасній медичній літературі. В жодному дослідженні не продемонстрована здатність небівололу викликати вазодилатацію до такого ступеня, що може призводити до гіпоксемії. Посилання [68] та [69], наведені автором, стосуються можливого позитивного впливу небівололу в терапії легеневої гіпертензії і, дійсно, у таких хворих судинорозширювальний вплив препарату на легеневі ­артерії має свій позитивний вплив. Але в публікації взагалі відсутній окремий розгляд цієї групи пацієнтів в умовах інфікування СОVID‑19. Саме тому використання цих посилань є спекулятивним. Більш того, власна думка автора, що не має досвіду практичної діяльності в сфері охорони здоров’я, вважається нам шкідливою щодо введення в оману широкого кола лікарів з використанням позитивного іміджу газети «Здоров’я України» серед медичної спільноти.

4. Розділ «Практичні міркування» загалом виглядає непевним, оскільки журналіст (не практикуючий лікар) не має права на висловлювання власних практичних міркувань щодо ролі того чи іншого синдрому щодо перебігу захворювання та викладати свою особисту точку зору щодо «вибору препаратів для лікування серцево-судинної патології в пацієнтів із СОVID‑19 [76]. Посилання [76] взагалі не містить даних щодо препаратів вибору для лікування серцево-судинної патології в пацієнтів із СОVID‑19. Воно стосується пацієнтів з подовженим інтервалом QТ внаслідок терапії хлорохіном та гідроксихлорохіном. Сьогодні ці препарати не рекомендовані ВООЗ та вітчизняним протоколом для терапії СОVID‑19, оскільки ризик негативних наслідків терапії перевищує користь від неї. Тому в цілому згадування цієї публікації є не тільки неактуальним, але й таким, що може призвести до потенціальних помилок при виборі терапії. Більш того, посилання [76] не містить жодних даних щодо переваг бісопрололу перед іншими бета-блокаторами в терапії таких пацієнтів: «…бісопролол, як кардіоселективний бета-блокатор, є ефективним для терапії подовження інтервалу QТ у пацієнтів з СОVID‑19». При цьому публікація [76] містить нічим не підтверджене оціночне судження авторів «Ми робимо висновок, що бісопролол є єдиним варіантом для лікування СОVID‑19 завдяки своїм серцево-селективним властивостям», яке стосується виключно пацієнтів з подовженим інтервалом QТ, а не всіх пацієнтів з серцево-судинною патологією та СОVID‑19. В висновках оригінальної публікації [76] мова йде про позитивний вплив всіх кардіоселективних бета-блокаторів при аритміях, а не при серцево-судинній патології взагалі: ­«Кардіоселективні бета-адреноблокатори є визначеними препаратами для лікування аритмій і є потенційними засобами лікування подовженого інтервалу QТ згідно до протоколів терапії СОVID‑19», і у висновках публікації відсутнє положення про можливі переваги якогось одного представника цього класу.

Фраза «потенційна здатність ББ знижувати вірусне навантаження шляхом запобігання потраплянню SARS-CoV‑2 до клітин, зменшувати цитокіновий шторм, аритмічні й інші ускладнення обґрунтовують застосування ББ у лікуванні СОVID‑19, що вже було запропоновано багатьма авторами» обов’язково має містити посилання на джерело цієї інформації, оскільки лишається не зрозумілим рівень доказів даного твердження. Більш того, сьогодні жодна країна світу не розглядає ББ як препарати для лікування СОVID‑19 або цитокінового шторму при СОVID‑19. Ця фраза може призводити до вибору лікарем невідповідної тактики терапії.

Саме тому ми наголошуємо, що проблемні публікації мають готуватися виключно лікарями з великим клінічним та науковим досвідом роботи, оскільки подібні ­оціночні, а інколи ще й упереджені судження можуть мати ­негативний вплив на повсякденну терапевтичну практику.

Вище викладене є особистою думкою підписантів, але ми просимо редакцію його надрукувати, також, безумовно, при необхідності, надати право автору публікації на відповідь.

Ю. М. Сіренко, 
доктор медичних наук, професор,
завідувач відділу вторинних та легеневих гіпертензій ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска» НАМН України, голова ГО «Всеукраїнська антигіпертензивна асоціація»

О. Г. Несукай, 
доктор медичних наук, професор,
головний науковий співробітник ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска» НАМН України

Лист публікується без змін.

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 16 (509), 2021 р.