Нові стратегії лікування COVID‑19

24.11.2021

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 20 (513), 2021 р.

Стаття к форматі PDF

Пандемія коронавірусної хвороби (COVID‑19) є загрозою для громадського здоров’я в усьому світі. Високі показники госпіталізації пов’язані з відсутністю специфічної противірусної терапії на ранніх етапах захворювання. Цьому й іншим питанням була присвячена науково-практична конференція з міжнародною участю «Нові стратегії лікування COVID‑19», яка відбулася 29 жовтня під егідою АТ «Фармак».

Головний науковий консультант АТ «Фармак», доктор медичних наук ­Віктор ­Маргітич представив доповідь «­Амізон – противірусний засіб широкого спектра дії». Клінічна практика показує, що ­Амізон, до якого пацієнти отримали доступ іще 1997 року, є ефективним засобом для лікування грипу, COVID‑19 середньої тяжкості й інших гострих респіраторних вірус­них інфекцій (ГРВІ). Донедавна механізм проти­вірусної дії препарату був невідомий; його діюча речовина – енісаміуму йодид – спершу була віднесена до ненаркотичних аналгетиків. Цю сполуку розробили вчені ДУ «Інститут фармакології та токсикології НАМН України». З часом член-кореспондент НАН і НАМН України, РАМН, доктор медичних наук, професор А. Ф. Фролов та інші науковці звернули увагу на високу клінічну ефективність ­Амізону при респіраторних вірусних інфекціях, зокрема при грипі. Позитивна динаміка проявлялася в зниженні ступеня тяжкості симптомів, тривалості захворювання та ризику розвитку ускладнень – синуситу, отиту, пневмонії. Згідно з рішенням Державного експертного центру Міністерства охорони здоров’я України від вересня 2021 року ­Амізон® МАКС рекомендовано до застосування для лікування COVID‑19 середньої тяжкості. Наразі повний цикл виробництва ­Амізону в умовах cGMP здійснюється на потужностях АТ «­Фармак».

Завдяки високому профілю безпеки та підтвердженій противірусній активності проти грипу та ГРВІ Всесвітня організація ­охорони здоров’я (ВООЗ) присвоїла енісаміуму йодиду новий ­АТС-код – J05AX17, який імплементовано в індексі АТС/DDD. Це дало ­Амізону змогу вийти на міжнародний ринок як засіб прямої противірусної дії. Результати випробувань в Оксфордському та Кембриджському ­університетах довели, що противірусна дія препарату реалізується завдяки пригніченню реплікації вірусів SARS-CoV‑2 та грипу внаслідок інгібування їхньої РНК-залежної РНК-­полімерази.

У дослідженнях продемонстровано, що за противірусну ефективність енісаміуму йодиду відповідає його активний метаболіт VR17-04. Отримані результати стали поштовхом для подальшого вивчення впливу препарату Амізон® МАКС у фазі III клінічних досліджень, а саме оцінки його безпеки й ефективності в лікуванні госпітальних пацієнтів із COVID‑19 середньої тяжкості. Крім того, в численних міжнародних дослідженнях встановлено противірусну ефективність енісаміуму йодиду не лише проти SARS-CoV‑2, а й проти сезонного штаму коронавірусу NL63, респіраторно-синцитіального вірусу, вірусу денге, сезонних штамів грипу А (H1N1, H3N2) та B, високопатогенних вірусів грипу H5N1 та H7N9 тощо.

Доктор медичних наук ­Елена ­Ґоворкова (відділення інфекційних захворювань Дитячої науково-дослідної лікарні ім. Св. Юди, м. Мемфіс, США) зауважила, що метою амбулаторного лікування є запобігання госпіталізації. На I етапі захворювання (вірусна фаза) високу ефективність проявляють противірусні препарати; на II (легенева фаза) та III (гіперзапалення) етапах, які характеризуються тяжким перебігом, застосування цих засобів не сприяє покращенню стану. Загалом існують дві групи противірусних препаратів для лікування COVID‑19: ті, що впливають на реп­лікацію вірусу (моноклональні антитіла, плазма реконвалесцентів, низькомолекулярні сполуки), та засоби, які модулюють імунну відповідь. Украй важливо своєчасно, за ранніх симптомів призначати пацієнтам противірусні препарати, коли ці засоби ­справді ­зможуть проявити максимальну ефективність і запобігти прогресуванню.

На думку доктора філософії Інституту хімії та біохімії (м. Мілан, Італія) ­Стефано ­Еллі, завдяки відкриттю структури й життєвого циклу ­SARS-CoV‑2 та вивченню механізму дії препарату ­Амізон® МАКС можна беззаперечно стверджувати, що його активний метаболіт здатний пригнічувати реплікацію вірусної РНК. За допомогою методу молекулярного докінгу визначено місце, де молекула препарату взаємодіє з вірусною РНК-полімеразою. Результати дослідження продемонстрували, що при збільшенні концентрації енісаміуму пропорційно зменшувалися процеси синтезу вірусної РНК. На основі цього розраховано концентрацію препарату, потрібну для зменшення реплікації на 50%. Отже, ще одним ­аргументом на користь ефективності препарату ­Амізон® МАКС є відкриття механізму його прямого інгібування вірусної РНК-залежної РНК-­полімерази за допомогою активного метаболіту VR17-04.

Представник ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України» ­Павло ­Бабіч у своєму виступі «Дослідження III фази препарату ­Амізон® МАКС у пацієнтів із COVID‑19 середнього ступеня тяжкості» навів переконливі дані щодо дієвості засобу.

Для підтвердження ефективності та безпеки препарату Амізон® МАКС у лікуванні хворих на COVID‑19 було виконано багато­центрове подвійне сліпе рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження, сплановане та проведене відповідно до принципів Належної клінічної практики (GСP). Випро­бування здійснювалося в 14 клінічних цент­рах різних регіонів України. Популяція ITT (intention-to-treat) налічувала 285 ­пацієнтів, серед яких 143 – у групі плацебо та 142 – у групі препарату Амізон® МАКС. У популяцію для аналізу безпеки включили 582 пацієнтів, які хоча б один раз прийняли досліджуваний лікарський засіб (289 – плацебо, 293 – ­Амізон® МАКС).

Висновок щодо ефективності препарату ­Амізон® МАКС було зроблено на підставі результатів за первинною кінцевою точкою для ІТТ-популяції (час від дня рандомізації до покращення стану пацієнта принаймні на 2 бали згідно з модифікованою шкалою тяжкості стану ВООЗ). У процесі лікування ранговий критерій між групами препарату Амізон® МАКС і плацебо показав високу значущість (р=0,00945), що засвідчило вищу ефективність лікарського засобу Амізон® МАКС порівняно з плацебо. За допомогою кластерного аналізу було виділено групу пацієнтів, у котрих ­Амізон® МАКС виявляв найбільш виражений клінічний ефект, – це особи віком понад 50 років. Для них рівень значущості був майже у 2 рази вищим за такий у загальній групі (р=0,00486).

Медіана часу до настання покращення становила 13 днів для плацебо та 9 днів для препарату Амізон® МАКС (рівень значущості: р=0,0051) у пацієнтів, які протягом декількох днів після виникнення перших симптомів розпочинали лікування. До початку терапії всі пацієнти мали однакову оцінку тяжкості стану (4 бали) та потребували неінвазивної кисневої підтримки. Зниження на 1 бал за модифікованою шкалою тяжкості ВООЗ протягом періоду лікування було виявлено у 12 пацієнтів із групи плацебо (8,4%) та в 3 – із групи препарату ­Амізон® МАКС (2,1%). Ці відмінності є статистично значущими (р=0,016). Відношення ризику запобігання тяжкій дихальній недостат­ності й іншим ускладненням становило 4,244 (р=0,014), тобто шанси протидіяти погіршенню стану приблизно в 4 рази вищі для препарату Амізон® МАКС порівняно з плацебо.

У групі плацебо 1 хворий одужав на 25-й день, 2 – на 24-й, 1 – на 23-й, 3 померли, а 1 пацієнт не досяг первинної кінцевої точки, тобто не відбулося покращення за період дослідження впродовж 28 діб. Натомість у групі препарату Амізон® МАКС не зареєстровано жодного летального випадку й усі пацієнти видужали до 21-го дня.

На 15-й день дослідження в групі плацебо було виписано 85,7% пацієнтів, а в групі препарату ­Амізон® МАКС – 94,4%. Різниця у 8,6% свідчить про вищу ефективність лікування в групі препарату ­Амізон® МАКС порівняно з групою плацебо (р=0,0018). Отже, ­Амізон® МАКС допомагає скорочувати термін настання одужання, запобігає розвитку легеневої недостатності, погіршенню стану пацієнтів протягом лікування й, відповідно, знижує смертність.

Окрім того, Амізон® МАКС ефективно усував прояви подразнення дихальних шляхів. На тлі його прийому спостерігали зменшення вираженості кашлю порівняно з плацебо вже на 3-5-й день лікування.

На основі отриманих даних можна зробити висновок, що препарат прискорює процес одужання, особливо при ранньому прийомі, зменшує вираженість кашлю, запобігає погіршенню стану й настанню летальних випадків. Особливо це стосується пацієнтів віком понад 50 років, у яких ­Амізон® МАКС виявляє найбільш виражений терапевтичний ефект.

Завідувачка відділу вірусних інфекцій ДУ «Інститут епідеміології ім. Л. В. Громашевського НАМН України» (м. Київ), доктор медичних наук, професор Алла ­Мироненко продемонструвала організацію вірусологічної підтримки вищевказаного клінічного дослідження. Для його проведення виконано значну підготовчу роботу, всі лабораторії сертифіковано ДП «Укрметр­тестстандарт», здійснено зовнішній конт­роль якості методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) грипу та ­SARS-CoV‑2, проведено аудит лабораторії на наявність підготовлених кадрів, каліброваного обладнання, відповідних протоколів тощо. Для надійного збереження інформації здійснювали подвійний облік (паперовий та електронний), результати вірусологічного дослідження методом ПЛР в електронному вигляді було передано контрактній дослідній організації, експерти якої змогли порівняти дані, отримані в групах препарату ­Амізон® МАКС і плацебо. Кропітка підготовча робота забезпечила успішне виконання вірусологічної частини клінічного випробування з повністю виключеним суб’єктивним компонентом при отриманні результатів.

Завідувачка кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (м. Київ), доктор медичних наук, професор Ольга ­Голубовська розповіла про результати клінічного дослідження препарату Амізон® МАКС у разі COVID‑19.

З огляду на стрімкий дебют і тяжкість клінічної симптоматики правильною стратегією превентивного лікування тяжких випадків є якомога раннє призначення противірусних препаратів. Рекомендується застосування засобів місцевої чи системної дії для зниження вірусного навантаження. Яскравим прикладом препарату, який доцільно застосувати з цією метою, є Амізон® МАКС. Результати його більш раннього клінічного застосування ­продемонстрували достовірне зменшення на 5 днів часу до покращення загального стану, вираженості кашлю; відзначалося скорочення трива­лості періоду підвищення температури на 1,1 дня, а також запобігання погіршенню стану та розвитку легеневої недостатності. Отримані результати фази III ­клінічного ­дослідження в госпітальних пацієнтів указують на доцільність раннього застосування цього лікарського засобу після виникнення перших симптомів захворювання.

У людей літнього віку, які найбільш сприйнятливі до інфікування ­SARS-CoV‑2, ­Амізон® МАКС виявив максимальну терапев­тичну активність. Він є одним із противірус­них препаратів із доведеним етіотропним впливом на різні РНК-віруси: грипу типів А та В, респіраторно-синцитіальний, корона­вірус людини NL‑63, ­SARS-CoV‑2 тощо. Терапія з використанням лікарського засобу ­Амізон® МАКС пришвидшує одужання хворих на COVID‑19, грип та інші ГРВІ; запобігає погіршенню стану та прогресуванню легеневої недостатності, сприяє зменшенню вираженості кашлю. Водночас ­Амізон® МАКС характеризується сприятливим профілем безпеки.

Під час обговорення доповідей учасники підтримали думку про важливість вивчення закономірностей інфекційного процесу для максимального впливу на патогенний агент за допомогою етіотропної терапії. З цією метою доцільним є призначення вітчизняного препарату Амізон® МАКС, який ефективно зупиняє реплікацію вірусів в організмі, суттєво прискорюючи процес одужання, зменшуючи вираженість кашлю, запобігаючи погіршенню стану та зберігаючи життя пацієнтам.

Підготувала Олеся Андронік

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 20 (513), 2021 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Інфекційні захворювання

24.03.2024 Інфекційні захворювання Пульмонологія та оториноларингологія Терапія та сімейна медицина Ефективність ефірних олій у лікуванні гострої застуди

Застуда та інші інфекції дихальних шляхів – актуальна проблема охорони здоров’я через високий рівень захворюваності, що перевищує такий інших інфекційних патологій. З метою підвищення кваліфікації лікарів загальної практики та обміну досвідом з актуальних питань лікування інфекційних захворювань у лютому була проведена науково-практична конференція «Академія сімейного лікаря. Для кого небезпечні сезонні інфекції? Загроза сезонних інфекцій. Погляд пульмонолога, інфекціоніста, алерголога, ендокринолога, кардіолога, педіатра» за участю провідних вітчизняних спеціалістів-практиків....

18.03.2024 Інфекційні захворювання Оптимізація лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій: етіотропна, патогенетична та симптоматична терапія

Гостра застуда – самообмежувальне захворювання верхніх дихальних шляхів. Застуда зазвичай має помірну тяжкість і виникає під дією низки вірусів різних родин (найчастіше – риновірусів). Основними симптомами застуди є біль у горлі, гострий кашель, чхання, закладеність та виділення з носа (рис. 1). Інкубаційний період застуди триває зазвичай 24-72 год, а сама хвороба – в межах 1 тиж. Застуда асоціюється зі значним економічним тягарем для суспільства через потребу у візитах до лікаря, витрати на фармакопрепарати і біодобавки та тимчасову непрацездатність (Al-Haddad M.S. et al., 2016). ...

11.03.2024 Інфекційні захворювання Хірургія, ортопедія та анестезіологія Цефоперазон і цефтріаксон: відмінності та вибір при лікуванні хірургічної інфекції

Цефалоспорини займають провідну позицію серед усіх антимікробних препаратів за частотою використання. Популярність цих антибіотиків пояснюється багатьма чинниками: широким спектром антимікробної дії; бактерицидним механізмом дії; стійкістю до ферментних систем патогенів; доброю переносимістю і невеликою частотою побічних проявів; простотою та зручністю дозування. В останні роки до стандартних протоколів лікування включають цефалоспорини IV i V поколінь, але в рутинній клінічній практиці найчастіше застосовуються препарати I-III поколінь, найбільш відомими представниками яких є цефоперазон і цефтріаксон. У статті викладено порівняльну характеристику цих двох препаратів з огляду на вимоги сучасних стандартів. ...

08.03.2024 Інфекційні захворювання Актуальні вірусні інфекції: можливості та перспективи лікування

Сучасні епідеміологічні спостереження свідчать про те, що масові спалахи інфекційних хвороб значно почастішали. Якщо раніше пандемії виникали в середньому раз на 40 років, то за 23 роки ХХІ ст. людство вже зустрілося із двома широкомасштабними спалахами: пандемією грипу А (H1N1) у 2009 році та пандемією коронавірусної інфекції (SARS-CoV-2) у 2020 році. За даними лондонської компанії Airfinity Ltd., яка займається прогнозуванням здоров’я, імовірність того, що пандемія (так само смертоносна, як і COVID-19) може виникнути в наступному десятилітті становить 27,5%. Серйозною загрозою для громадської охорони здоров’я, за даними спеціалістів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), є віруси Ебола, Марбург, Ласса, Ніпа і Зіка через їхній епідемічний потенціал, але не можна забувати і про інфекції, що вважаються контрольованими....