Проблема порушень сну під час пандемії COVID‑19

Стаття у форматі PDF

За останні 70 років людство втратило близько 20% тривалості сну, що пов’язано з колосальним напруженням для мозку, особливо під час пандемії COVID‑19. У листопаді 2021 р. в онлайн-форматі відбулася IV науково-практична конференція з міжнародною участю «Психосоматична медицина: наука та практика», в межах якої однією з тем для обговорення був вплив панедемії COVID‑19 на порушення сну. Міркуваннями із цього приводу поділився Олег Созонтович Чабан, д. мед. н., професор, завідувач кафедри медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (м. Київ).

Пандемія COVID‑19 спричинила хвилю нев­рологічних проблем у всього населення планети. Загалом дослідниками виявлено 14 різних порушень, найпоширенішими з яких є ​депресія, тривожність, різкі перепади настрою та розлади сну. Рідше зустрічаються випадки постковідних інсультів (7%) і ранніх ознак деменції (2%) (Holmes et al., 2021).

Постковідні прояви психічних розладів

Згідно з результатами систематичного огляду і метааналізу нейропсихіатричних наслідків SARS-CoV і MERS-CoV, у разі гострого перебігу інфекцій виявлялися: сплутаність свідомості (27,9%), погіршення настрою (32,6%), когнітивний дефіцит (34,1%), тривога (35,7%), порушення сну (41,9%) (Varatharaj et al., 2020).

Близько ¾ пацієнтів із COVID‑19 після виписки з лікарні з негативним результатом тесту методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) ще до півроку мають принаймні один симптом, пов’язаний із перенесеною інфекцією, зокрема четверта частина тих, хто перехворів, – ​розлади сну, тривогу та/або депресію, астенію (Huang, 2020). Оксфордські вчені виявили, що у 20% осіб, які перенесли COVID‑19, психічні порушення спостерігаються протягом 90 та більше днів. Найчастіше це тривога, депресія та безсоння (Taquet et al., 2021).

У цих пацієнтів відзначали такі скарги (Чабан, 2021):

• побоювання не прокинутися;
• страх виписки з лікарні та переведення з реанімації до іншого відділення;
• «ефект катастрофізації»;
• гіперчутливість до власних сигналів тіла;
• потреба у перебуванні медперсоналу біля ліжка хворого;
• демонстрація парадоксального ефекту рівня насичення киснем капілярної крові у циклі «сон/неспання».

У бразильському дослід­жен­ні було проаналізовано 239 звітів про сни від 67 осіб, зроблених до спалаху COVID‑19 та у березні/квітні 2020 р. Автори зафіксували значне підвищення проявів таких емоцій, як страх, злість, безпорадність, тривога та відчуття переслідування (Mota et al., 2020).

На додаток, збільшення тривалос­ті нічного сну лише на одну годину зменшує ймовірність інфікуватися корона­віру­сом на 12%. Своєю чергою 88% ви­пад­­ків COVID‑19 корелюють із порушенням сну через зміну відповіді організму на вторгнення біологічних агентів (Kim et al., 2021).

Важливість відновлення циркадних ритмів

Мелатонін у високих дозах чинить ефект імуномодуляції та зменшення нейрозапалення без прямого впливу на реплікацію або транскрипцію вірусів, що сприяє зменшенню пошкод­жен­ня нейронів, опосередкованого COVID‑19. Мелатонін, який діє через протизапальний, антиоксидантний та імуностимулювальний механізми, здатний відновлювати антиоксидантний гомеостаз, проникати через гематоенцефалічний бар’єр та збільшувати ефективність вакцин проти SARS-CoV‑2.

На сьогодні з’являється все більше доказів на підтвердження того, що при інсомнії спостерігається помітно менша кількість антиген-специфічних антитіл, ніж за здорового сну. Тому хороша якість сну до вакцинації є важливим імуномодулювальним фактором. Хронобіотичні/снодійні властивості мелатоніну корисні для зменшення латентного періоду засинання і збільшення загального часу сну (Romero et al., 2020).

Зокрема, транквілізатори асоційовані з низкою побічних ефектів, серед яких (МОЗ України, 2015):

• гіперседація – ​ранкова та денна сонливість, зниження рівня активності, порушення координації, уваги;
• надмірна міорелаксація – ​слабкість скелетної мускулатури, м’язова втома; поглиблення сну та міорелаксація за прий­мання транквілізаторів може викликати синдром нічного апное й ранковий головний біль через гіпоксію, що може значно погіршити стан гіпоксії у пацієнтів із COVID‑19 чи тих, хто вже перехворів;
• поведінкова токсичність – ​порушення когнітивних функцій і психомоторних навичок, що проявляються навіть за прий­мання в малих дозах;
• парадоксальні реакції – ​посилення агресивності й ажитації, порушення сну, зниження настрою;
• психічна та фізична залежність;
• синдром відміни.

Проблема надмірного призначення транквілізаторів актуальна також у країнах ЄС. Кількість призначень бен­зо­діазепінів останніми десятиліттями значно збільшилася (Verthein et al., 2019). Це викликає занепокоєння через підвищений ризик побічних реакцій, які створюють серйозну проблему для суспільної охорони здоров’я (Del Giorno et al., 2017). Вчені дійшли висновку, що розуміння та облік схем призначення транквілізаторів можуть допомогти стримати використання бензодіазепінів, яке стрімко зростає (Agarwal et al., 2019).

Стратегія зниження потреби у транквілізаторах

Науковці мали на меті вивчити вплив фіксованої комбінації екстрактів валеріани – 90 мг, меліси – 60 мг, пасифлори (Passiflora incarnata) – 90 мг  (Ze 185) на схему призначення бензодіазепінів у госпіталізованих психіатричних пацієнтів. За отриманими результатами, ефективність данної комбінації була порівнянною із клінічним ефектом бензодіазепінів. Для детального аналізу так званих F-діагнозів (розладів психіки та поведінки за міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду [МКХ10]) увагу було зосереджено на первинних діагнозах. Їх розподіл наприкінці перебування хворих у стаціонарі показав, що найбільше транквілізаторів використовувала «група F3» – пацієнти із розладами настрою (афективними); випадки: n=796, конт­роль: n=866. Пацієнтам, які отримували комбінацію екстрактів валеріани, меліси і пасифлори інкарната, значно рідше призначали бензодіазепіни, ніж учасникам групи контролю (на 18% менше; 661 та 809 відповідно; p=0,006) (Keck, 2020). 

Таким чином, комбінація екстрактів валеріани, меліси та пасифлори інкарната є ефективним варіантом для заміни чи зниження частоти прийому бензо­діазепінів.

На українському фармацевтичному ринку подібну комбінацію зазначених компонентів містить ПАСІВАЛЕМ 5-HTP (у формі дієтичної добавки Asfarma), його відмінність – це раціонально збільшені дози екстрактів вищевказаних лікарських рослин та наявність спеціального компонента для сприяння покращенню нас­трою – 5-гідрокситриптофану (5-НТР), що є попередником синтезу серотоніну – «гормону радості й щастя» та мелатоніну. 

ПАСІВАЛЕМ 5-HTP розроблено для максимально безпечного підвищення стресостійкості, поліпшення сну та настрою (бадьорості від самого ранку та працездатності протягом дня) відповідно до умов, ритму та стресогенності сучасного життя. Препарат зручний у зас­тосуванні – ​його приймають по 1 таб­летці на добу при інсомнії, яка часто є наслідком соматичної патології, стресі чи перевтомі на роботі.

Слід зазначити, що кожна таблетка препарату ПАСІВАЛЕМ 5-HTP містить раціональну комбінацію таких компонентів, як:

• 100 мг 5-гідрокситриптофану (5-НТР) – відновлює сон та гарний настрій вдень шляхом нормалізації рівня серотоніну і мелатоніну;
• 300 мг пасифлори інкарната – заспокоює, поліпшує глибину і якість сну;
• 120 мг екстракту валеріани – ​прискорює засинання, збільшує стресостійкість;
• 80 мг екстракту меліси – ​запобігає раннім пробуд­жен­ням серед ночі, поліпшує концентрацію уваги;
• 100 мг магнію – ​поліпшує м’язову релаксацію та синтез мелатоніну і серотоніну.

Наприкінці лекції спікер навів клінічний випадок із практики колеги-­невролога.

Клінічний випадок

Жінка, 32 роки, звернулася до невролога із проблемою безсоння, що погіршувалося протягом місяця.

Скарги. Неможливість заснути, прокидання серед ночі, наявність кошмарів та тривожності. Вранці – сонливість, розбитість, втома та знижений настрій.

Анамнез хвороби. За два тижні до цього пацієнтка зверталася із даного приводу до сімейного лікаря, який призначив гідазепам у дозі 50 мг на ніч протягом двох тижнів. Після цього вона стала швидше засинати, проте на роботі протягом дня почала турбувати сонливість, слабкість, було важко сконцентруватися. Жінка відчувала, що стала повільно виконувати звичайну роботу, швидко втомлювалася, а ввечері була стурбована тим, що не встигала виконати заплановане протягом дня. 

Упродовж останнього тижня перед зверненням до невролога, ближче до вечора, почав турбувати сильний стискаючий головний біль. Для заспокоєння та засинання вирішила самостійно збільшити дозу гідазепаму до 100 мг/добу (дві таблетки по 50 мг). Наступного дня виникли слабкість та сильна сонливість, пацієнтка заснула на робочому місці. Артеріальний тиск (АТ) на той момент становив 90/60 мм рт. ст.
Після даного випадку жінка звернулася до невролога. Вважає себе хворою близько місяця, пов’язує причину безсоння із надмірним завантаженням на роботі. За два місяці до цього перехворіла на COVID‑19 середньої тяжкості.

Лікування. Протягом тижня дозу гідазепаму зменшили до 20 мг/добу. Паралельно було призначено ПАСІВАЛЕМ 5-HTP двічі на день: 1 таблетку перед сном і 1 таб­летку зранку протягом одного місяця.

На четвертий день у пацієнтки нормалізувався сон, збільшилися швидкість засинання і тривалість сну, поліпшилися глибина та якість сну, нічні страхи відсутні. Денна сонливість у жінки зникла, головний біль не турбує, АТ – ​115/75 мм рт. ст. Через тиждень від початку терапії гідазепам відмінили, залишили ПАСІВАЛЕМ 5-HTP двічі на добу.

Вдома жінка присвячує свій час дітям і чоловіку. Через місяць було рекомендовано продовжити лікування ще на один місяць (приймання препарату по 1 таб­летці один раз на добу перед сном).

Оскільки ПАСІВАЛЕМ 5-HTP – ​це раціональна комбінація екстрактів відомих лікарських рослин із магнієм і 5-HTP, що є природним попередником синтезу серотоніну та мелатоніну для сприяння поліпшенню настрою і працездатності вдень, жінка з легкістю продовжила його приймати.

Наразі пацієнтка повністю задоволена своїм станом, продовжує застосовувати ПАСІВАЛЕМ 5-HTP по 1 таблетці перед сном.

Підготував Денис Соколовський
 

Тематичний номер «Інсульт»  № 1  2022 р.