Бафазол ІС® у лікуванні тривожних розладів та інших наслідків психологічної травми

15.02.2023

Стаття у форматі PDF

У надзвичайно складний час для України медична спільнота продовжує вирішувати питання надання медичної допомоги хворим із неврологічними, психічними та наркологічними розладами. Так, у жовтні минулого року відбувся VI національний конгрес неврологів, психіатрів і наркологів України «Неврологія, психіатрія та наркологія у сучасному світі: глобальні виклики та шляхи розвитку», на якому обговорювалися проблеми медичної і психологічної допомоги й психосоціальної реабілітації пацієнтів із психологічними травмами, а також психічними, неврологічними, наркологічними розладами. 

Як спікер у конгресі взяв участь завідувач кафедри медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (м. Київ), доктор медичних наук, професор Олег Созонтович Чабан із доповіддю «Емоційні «гойдалки» війни та їх повоєнна перспектива».

Під час війни психічне здоров’я населення перебуває під постійною загрозою і доволі поширеним явищем є т. зв. емоційні гойдалки (термін, популярний у мас-медіа), що полягає в емоційному розхитуванні сприйняття й реагування. Цикл зміни настрою являє собою перехід від стану оптимізму через натхнення і збудження до ейфорії, потім – ​через тривогу, заперечення, страх і паніку до відчаю та знову – ​через віру і надію до оптимізму.

Останніми роками можна було спостерігати інший суб’єктивний феномен. За перші 2 міс пандемії COVID‑19 та ізоляційних дій у більшості людей відчуття плину часу значно сповільнилося: мозок не міг зачепитися за картинку плину часу (в дорозі, на роботі, з друзями тощо). Але з початком війни суб’єктивне сприйняття часу, навпаки, начебто розганяється: мозок у тривозі шукає нові події та факти очікуваних змін життя. Вимушена зміна стереотипу життя на обмеження в соціальності та контактах компенсується постійним перебуванням у потоці новин.

У вересні 2022 року Інститут соціальної та політичної психології НАПН України провів аналіз психологічного стану українців. Виявилося, що суб’єктивна оцінка психологічного добробуту була досить високою – ​6,7 бала із 9 можливих. Водночас найвищою вона була в тих, хто залишився вдома або повернувся додому, а нижчою – ​в тих, хто вимушено виїхав.

40% опитаних зазнали загрози для власного життя, були безпосередніми свідками таких загроз через перебування в зоні бойових дій під обстрілами; >41% має родичів, які перебувають у зоні бойових дій, зокрема 16% втратили когось із близьких; в окупації перебували і зазнали безпосередньої загрози насильства 6%. Кожен 20-й опитуваний (5%) зазнав гіперкумулятивної травми, а >90% мали хоча б 1 із симптомів посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Протягом останнього місяця перед аналізом лише 3% респондентів отримали психологічну допомогу та ще 23% хотіли б звернутися до психолога.

! За оцінками Міністерства охорони здоров’я України, в повоєнний час близько 15 млн українців потребуватимуть психологічної підтримки. З них близько 3-4 млн необхідно буде призначати медикаментозне лікування (прим. ред.).

Варто розуміти, що термін «психічна травма» є значно ширшим і варіабельнішим, ніж реакція на стрес чи ПТСР. ПТСР – ​яскравий наслідок травми, але насправді він є нечастим (до 20%), проте травма розчиняється в мікро- і макротравмах, адикціях, дисоціаціях, тривозі, депресії, паніці, розладах поведінки, колективній травмі тощо.

За даними низки аналізів, ПТСР буде більшим за 20-25%, при цьому в жінок спостерігатиметься вдвічі частіше (особливо в разі набуття досвіду в минулому міжособових травм та гострої відповіді на стрес). Кількість психічних порушень будь-якого рівня та глибини може сягнути 80% населення. Також на 10% від тенденції популяційного росту збільшаться депресивні розлади за рахунок емоційного дрейфу ПТСР. Домінувальними патологіями, найімовірніше, будуть афективні (депресія, тривога, фобії) та коморбідні з розладами поведінки. Крім того, зросте кількість усіх варіантів адикції, особливо нехімічної.

Психосоматичні розлади в Україні після війни, ймовірно, змістяться в домінувальну серцево-судинну патологію як невідредагована злість та гнів, які в мирному житті будуть взяті в жорсткі рамки соціально прийнятної поведінки. Також зросте кількість випадків автоагресивної та суїцидальної поведінки за рахунок синергічного ефекту психолого-психічних проблем і затримки формування адекватної соціальної амортизації (Kakaje A. et al., 2021; Mahmood H. N. et al., 2019). Крім того, 25% людей наступного покоління, ймовірно, торкнеться трансгенераційна уразливість до стрес-асоційованих розладів, у т. ч. ПТСР (Hadar E. et al., 2020; Sveshnikov S. et al., 2022).

У всіх випадках порушення психологічного стану, пов’язаного з війною, потрібно якнайшвидше дізнатися про психосоціальні фактори, що викликали стрес, навчити пацієнтів методикам управління стресом (дихальні вправи, послідовне розслаблення м’язів), надати психологічну, психотерапевтичну та іншу допомогу.

! Для зняття емоційного напруження використовуються рослинні препарати та біологічні речовини, для купірування тривожно-панічних розладів – ​антидепресанти, антиконвульсанти і транквілізатори. В обох випадках слід призначати адаптогени та анксіолітики.

Ефективним селективним небензодіазепіновим анксіолітиком є Бафазол ІС® (фабомотизолу дигідрохлорид). Цей препарат належить до нового класу протитривожних засобів – ​мембранних модуляторів ГАМК‑бензодіазепінового рецепторного комплексу. Він має унікальну дію – ​активує власний «нейронний ремкомплект» – ​сигма‑1 рецептори, внаслідок чого останні відновлюють структуру ГАМК‑рецепторів та збільшують чутливість до власної ГАМК. Саме тому, на відміну від екзогенних замінників ГАМК, таких як фенібут, Бафазол ІС® не знижує вироблення власної ГАМК, а отже, не викликає звикання та необхідності збільшення доз. Окрім того, Бафазол ІС® гальмує вивільнення глутамату та зменшує активність його рецепторів, а також проявляє пряму нейропротекторну дію – ​стимулює синтез мозкового нейротрофічного фактора (BDNF) – ​ключового білка, що забезпечує виживання та функціональну активність нейронів.

Ефект Бафазолу розвивається вже на 5-7-й день лікування, а максимальний ефект досягається наприкінці 4-го тижня та зберігається після закінчення лікування в середньому 1-2 тижнів.

Бафазол ІС® має широкий спектр емоційних мішеней, як-от тривога, астенія, страх, емоційно-стресові розлади, депресія, агресія, погіршення пам’яті, надмірна втома.

Препарат не спричиняє м’язової слабкості, сонливості та не чинить негативного впливу на концентрацію уваги і пам’ять. При його застосуванні не розвиваються звикання, медикаментозна залежність та синдром відміни.

Бафазол ІС® – ​це денний анксіолітик-стресопротектор із потужною протитривожною дією, отже, він не заважає людині бути повноцінно ефективною вдень, не впливає на гостроту зору та швидкість реакції, тому дозволений для використання в пацієнтів, праця яких потребує активної уваги. Водночас він добре поєднується з іншими препаратами для лікування соматичної патології.

Також у листопаді минулого року відбувся ІІІ конгрес із міжнародною участю «Психосоматична медицина ХХІ століття: реалії та перспективи», в рамках якого виступила професор кафедри медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (м. Київ), доктор медичних наук Олена ­Олександрівна Хаустова з доповіддю «Коли тривога стає хворобою».

Війна, яку зараз переживає наше суспільство, ще й у поєднанні з ситуацією постковіду, є ідеальним інкубатором зростання тягаря для громадського здоров’я через психічні розлади. Водночас особливе місце займають психогенні розлади при військових діях, оскільки можуть одночасно виникати у великої кількості людей. Цим визначається необхідність оперативної оцінки стану потерпілих, прогнозу розладів, які виявляються, а також проведення всіх можливих (в конкретних екстремальних умовах) корекційно-лікувальних заходів.

В умовах як і війни, так і попередньої пандемії COVID‑19 «невизначеність та непередбачуваність створюють більш напружене середовище, що може збільшити кількість психологічно невпорядкованих пацієнтів» (Zandifar, Atefeh, 2020).

Модель непевності й очікування тривоги складається із завищеної оцінки наявності та величини загрози, підвищеної уваги до загрози, надмірної пильності, недостатнього навчання безпеці, поведінкового і когнітивного уникнення, підвищеної реактивності на невизначеність загрози й дезадаптивного контролю.

Тривога є універсальним психофізіологічним феноменом, який пов’язаний з реакцією на стрес. Під час війни, особливо в загрозливих ситуаціях, людина зі здоровою психікою може відчувати нормальну тривогу, обумовлену зовнішніми причинами, і не має клінічно значущих проявів.

Якщо реакція не цілком відповідає ситуації, є дещо підсиленою або не безпосередньо пов’язана з реальною загрозою, а обумовлена внутрішніми причинами і має конкретні клінічні прояви, слід припустити наявність субсиндромальної тривоги. В найвираженіших випадках, коли реакція взагалі не пов’язана із загрозою і підсилюється неадекватною ситуацією, слід говорити про патологічну тривогу.

Фізіологічна тривога являє собою реакцію на рівні поперечно-смугастих м’язів. Пацієнти, які її відчувають, можуть висловлювати свої почуття та глибоко їх переживати.

Субсиндромальна тривога – ​це реакція на рівні парасимпатичної гілки вегетативної нервової системи та гладких м’язів. Цей стан може супроводжуватися порушенням когнітивного сприйняття.

При патологічній тривозі відбувається спотворення перцептивних / когнітивних процесів. Супроводжується психологічним захистом без усвідомлення факту тривоги.

У надстресових умовах (стрілянина, вибухи тощо) люди можуть відчувати сильну тривогу. Якщо вона виникає лише за таких обставин, це не тривожний розлад. Навіть панічні атаки у відповідь на реальну загрозу фізичній або психологічній цілісності особи вважаються частиною нормативного континууму реакцій.

Згідно з оновленою версією МКХ‑11, до розладів, пов’язаних із тривогою або страхом, належать генералізований тривожний розлад, панічний розлад, агорафобія, специфічна фобія, соціальний тривожний розлад, тривожний розлад розлуки, вибірковий аутизм та інші тривожні чи пов’язані зі страхом розлади.

За різними даними, тривогу відчувають від 70 до 90% хворих, що звертаються до лікарів усіх спеціальностей. Найчастіші соматовегетативні прояви тривоги: з боку серцево-судинної системи – ​порушення серцевого ритму, кардіалгії, коливання артеріального тиску тощо; з боку нервової системи – ​запаморочення, головні болі, тремор, здригання, парестезії, напруга та біль у м’язах; з боку дихальної системи – ​відчуття нестачі повітря, задуха; з боку травної системи – ​нудота, сухість у роті, диспепсія, порушення апетиту; з боку сечостатевої системи – ​прискорене сечовипускання, зниження лібідо, імпотенція.

Соматизація, що спостерігається при тривозі, може бути як низькою (зазвичай це пов’язано зі стресом перебільшення загальних симптомів, як-от головний біль або запаморочення) і високою (стійкі, тривалі проблеми зі здоров’ям).

При тривозі відбуваються перезбудження і виснаження нейронів, що призводе до наростання таких симптомів, як напруження, дратівливість, занепокоєння тощо. ГАМК‑рецептори перестають реагувати на гальмувальні імпульси, тобто розвивається ГАМК‑резистентність. Ефективною протидією цьому патологічному процесу є використання анксіолітиків, а саме Бафазолу (фабомотизолу дигідрохлориду).

! Багатоцентрове (11 центрів в 11 областях України) дослідження, в якому взяли участь 300 пацієнтів із тривожними розладами, розподілених на дві групи (основна група отримувала фабомотизол, контрольна – ​немедикаментозну терапію), показало, що фабомотизол покращив психосоматичний стан пацієнтів за шкалою Гамільтона на 65% порівняно з початковим значенням через 1 міс лікування. Також препарат на 37% перевершив за ефективністю лікування результати контрольної групи вже через 1 міс лікування (р<0,05), при цьому в половини групи порівняння ефективність лікування була незначною або зовсім відсутньою.

Також уже через 2 тижні фабомотизол зменшив серцеві симптоми (тахікардія, підвищення артеріального тиску, екстрасистолія) в 50% пацієнтів із НЦД, а через 5 тижнів ці скарги були відсутні у 90% хворих. У 62% пацієнтів через 2 тижні відбулося зменшення некардіальних скарг (нестача повітря, нудота, біль у животі тощо), а через 5 тижнів ці скарги були відсутні у всіх хворих.

Крім того, спікерка зауважила, що рутинне використання бензодіазепінових анксіолітиків не є гарним рішенням у лікуванні тривожних розладів. По-перше, бензодіазепіни меншим чином впливають на тривогу, тому після їх відміни тривога зазвичай повертається, чого не відбувається при застосуванні Бафазолу як мінімум 2 тижні. По-друге, за результатами дослідження, опублікованого в журналі The Lancet, бензодіазепіни посіли сьоме місце за ступенем залежності, фізичною та соціальною шкодою. Саме тому в британських настановах NICE бензодіазепіни не рекомендують використовувати рутинно для лікування тривожних та панічних розладів, окрім як короткочасний захід під час кризи.

Лікування пацієнта з тривожністю є досить складним завданням, яке потребує відповідних знань і професійної підготовки в лікарів різного профілю. Обов’язковим є поєднання медикаментозної терапії з психотерапевтичною підтримкою. Пацієнти з тривожними розладами дуже часто потребують тривалої терапії, тому при виборі анксіолітика важливо звертати увагу не на його короткочасні ефекти, а на його ефективність і безпечність при тривалому прийомі. Саме такі позитивні властивості має новий денний анксіолітик-стресопротетор Бафазол ІС®. Він не викликає звикання, тому ефект не знижується із часом і зберігається навіть при завершенні прийому препарату на 1-2 тижні. Бафазол ІС® гарно переноситься та не спричиняє сонливості і залежності навіть при тривалому прийомі (до 3 міс). Включення ­Бафазолу в схеми терапії тривожних розладів дозволить ефективно та безпечно усунути їхні прояви на тривалий час.

Підготував Олександр Соловйов

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 1-2 (537-538), 2022 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Психіатрія

28.02.2024 Психіатрія Застосування арипіпразолу в лікуванні резистентної депресії

Депресія – це тяжка й поширена хвороба, яка уражає понад 300 млн осіб у всьому світі та вважається однією з найвагоміших проблем громадського здоров’я у ХХІ столітті (WHO, 2017). Інвалідизувальна природа депресії призводить до низки професійних, економічних, соціальних та особистих несприятливих наслідків (Thompson C., 2010). Протягом останніх років кількість випадків депресії значно зросла, перевантажуючи систему охорони здоров’я (Cipriani A. et al., 2018)....

20.02.2024 Психіатрія Ефективність та безпека призначення прегабаліну за тривожних розладів

Тривожні розлади (ТР) – ​це біопсихосоціальні стани, пов’язані з узагальненими чи специфічними для ситуації відповідями на передбачувані загрози. Вони є одними з найпоширеніших психічних розладів (1,5-3,1%) (Kessler and Wang, 2008); зазвичай з’являються на ранньому етапі життя, характеризуються високим ступенем хронізації (середня тривалість складає >10 років) (Bruce et al., 2005) і підвищеним ризиком розвитку супутніх захворювань, як-от артеріальна гіпертензія, серцево‑судинні захворювання, деменція....

05.02.2024 Психіатрія Лікування тривожних станів на первинній ланці медичної допомоги

Тривожні стани (ТС) являють собою біопсихосоціальні стани, асоційовані з генералізованими або ситуативними відповідями на чинники, котрі сприймаються як загрози. ТС можуть проявлятися у формі фобій або панічних розладів і провокувати психофізіологічну відповідь у формі запаморочення, підвищеної частоти серцевих скорочень і посиленого потовиділення. За відсутності лікування хронічна тривожність може спричиняти артеріальну гіпертензію (АГ), серцево-судинні захворювання (ССЗ), деменцію, гострі порушення мозкового кровообігу, цукровий діабет, новоутворення [1, 2]. За даними S.F. Javaid і співавт. (2023), загальносвітова поширеність ТС станом на 2019 р. становила 4,05%. Із 1990 по 2019 р. кількість осіб із ТС у світі зросла зі 194,9 до 301,4 млн, що приблизно відповідає показнику 3895 осіб на 100 тис. населення [1]....

13.01.2024 Психіатрія Алгоритм лікування терапевтично резистентної депресії

За матеріалами VI Науково-практичної конференції з міжнародною участю «Психосоматична медицина: наука та практика» (2‑3 листопада 2023 р.) Учасники VI Науково-практичної конференції «Психосоматична медицина: наука та практика», що відбулася на початку листопада 2023 року, обговорювали виклики, тенденції та шляхи розвитку цього напряму медичної науки в Україні та світі. Зокрема, особливий акцент було зроблено на роботі з військовослужбовцями та учасниками воєнних конфліктів: удосконаленні методів підвищення резилієнтності, стратегіях виживання в бойових умовах, наданні допомоги після перенесених травматичних втрат та поверненні до повсякденного життя. У межах цього заходу фахівці мали унікальну можливість для обміну досвідом за різними спеціальностями. Пропонуємо до вашої уваги короткий огляд доповіді «Терапевтичний алгоритм резистентної депресії», яку презентувала д.мед.н., завідувачка кафедри медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії Національного медичного університету імені О. О. Богомольця (Київ, Україна), професорка Олена Олександрівна Хаустова. ...