Антикоагулянтна терапія: нагальні питання лікування, профілактики та прихильності

06.04.2023

Стаття у форматі PDF

За матеріалами ХХІІІ Національного конгресу кардіологів України (20‑23 вересня 2022 р., м. Київ)

Нові оральні антикоагулянти (НОАК) широко використовують у пацієнтів із венозною тромбоемболією (ВТЕ), також вони є стандартом лікування і профілактики інсульту в разі неклапанної фібриляції передсердь (ФП), а також засобом терапії гострої ВТЕ з ураженням кінцівок і тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА). Зокрема, за призначення антикоагулянтної терапії (АКТ) пацієнтам із ВТЕ з метою як лікування, так і профілактики, виникає багато запитань, що потребують розгляду деяких особливостей ведення окремих категорій пацієнтів.

Венозні тромбоемболії в онкологічних хворих: від рекомендацій із кардіоонкології до клінічної практики

Керівник відділу клінічної фармако­логії та кардіоонкології, керівник центру кардіоонкології ДУ «ННЦ «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини ім. акад. М.Д. Стражеска НАМН України, д.мед.н. Сергій ­Миколайович ­Кожухов

ВТЕ в пацієнтів з активним онкологічним захворюванням є другою причиною смерті після безпосередньо онкологічної патології, що не лише загрожує життю пацієнта, а й суттєво ускладнює лікування основного захворювання. ВТЕ і артеріальні тромбози становлять 9% летальних наслідків і пов’язані з ранньою смертністю під час хіміотерапії. До того ж ризик смерті від ВТЕ збільшується в 47 разів. Тому від кардіологів залежить, наскільки швидким і ефективним буде лікування ВТЕ для продовження терапії лікарем-онкологом у терміни, визначені відповідними протоколами.

Отже, основні нагальні питання пов’язані з профілактикою у хворих, що отримують системну хіміотерапію, а також лікуванням онкологічних хворих із ВТЕ. Власне, профілактика є запорукою виживання пацієнтів, які госпіталізовані з онкопатологією (мають активне онкозахворювання або онкологічний анамнез), проходять оперативне втручання з приводу онкопатології або отримують амбулаторне ліку­вання. Слід зазначити, що тривалість АКТ, насамперед низькомолекулярними гепаринами (НМГ), визначається не іммобілізацією пацієнта і тривалістю госпіталізації. За агресивних форм раку НМГ застосовують упродовж 30-35 днів; ВТЕ мають приймати НОАК (апіксабан і ривароксабан) (апіксабан чи ривароксабан).

Варто також зауважити, що НМГ залишаються основою лікування: їх широко застосовували для лікування гострої ТЕЛА з 2003 р. (дослід­жен­ня CLOT, Lee et al., 2003) до грудня 2017 р., коли вперше було опубліковано дані дослід­жен­ня НОАК. Так, згідно з рекомендаціями пацієнти мали приймати НМГ до 6 міс., що було вкрай незручно і призводило до певних місцевих ускладнень. Натомість із появою НОАК ситуація змінилася на краще, оскільки в пацієнтів з’явився вибір: НОАК або НМГ. Як відомо, пацієнти більш прихильні до НОАК, але ці препарати не застосовують за наявності раку шлунка або верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Своєю чергою, антагоністи вітаміну К (АВК) є незадовільними щодо взаємодії з ба­гатьма хіміотерапевтичними препаратами і варіабельністю міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС).

Інструментом для оцінювання ризику розвитку тром­бозу глибоких вен (ТГВ) і ТЕЛА в онкохворих є валідована шкала KHORANA (Sanfilippo, 2022). Якщо пацієнт за цією шкалою має ≥2 балів, він потребує призначення оральних антикоагулянтів (ОАК) із профілактичною метою. Відсоток виникнення ускладнень залежить від локалізації раку, наприклад, за раку підшлункової залози або шлунка ускладнення виникають у кожного п’ятого пацієнта, що свідчить про важливість такої профілактики. 

Сьогодні існує доказова база щодо застосування рива­роксабану й апіксабану як засобів профілактики. У дослід­жен­ні AVERT апіксабан застосовували у профілактичних дозуваннях, що сприяло зменшенню частоти виникнення епізодів ВТЕ і не супроводжувалося збільшенням ­ризику кровотечі протягом періоду лікування (Carrier et al., 2019). Ці дані стали підґрунтям для останніх рекомендацій із профілактики ВТЕ під час антиракової тера­пії. Отже, згідно з рекомендаціями NCCN та АSН (2021) амбулаторні онкологічні пацієнти з високим ризиком ВТЕ ­мають приймати НОАК (апіксабан і ривароксабан); також можливо розглянути НМГ (клас рекомендації ІІb, рівень доказовості B). Пацієнтам після оперативних втручань рекомендовано НМГ терміном до 4 тиж. (клас рекомендації І, рівень доказовості B) (Streiff et al., 2021).

Щодо онкологічних хворих із ВТЕ, то вони потребують такого самого ведення, як і пацієнти з ТЕЛА, що має деякі особливості через набагато вищий ризик розвитку крово­теч та інші обмеження. Лікування онко-асоційованих ВТЕ за допомогою НОАК вже має потужну доказову базу: це клінічні випробування Hokusai VTE-Cancer (едоксабан проти дальтепарину) (Raskob et al., 2018), SELECT-D (ривароксабан проти дальтепарину) (Young et al., 2018), ADAM‑VTE, CARAVAGGIO (апіксабан проти дальтепарину (Angelli et al., 2018). 
Ривароксабан і едоксабан продемонстрували таку саму ефективність, як НМГ, але не призводили до збільшення ризику шлунково-кишкових (ШК) кровотеч. Ці дані також підтверджено в метааналізах (Kraaijpoel et al., 2018).

Однією з найбільших у світі клінічних науково-дослідних програм із вивчення ОАК є програма EXPANSE, у якій взяли участь 60 тис. пацієнтів із 45 країн і яка охоплює дослід­жен­ня ефективності апіксабану щодо профілактики ВТЕ в ортопедичній хірургії (ADVANCE1, ADVANCE2, ADVANCE3), профілактики інсультів нФП (неклапанна фібриляція перед­сердь) (ARISTOTLE, AVEROES), профілактики ВТЕ у хворих ­нехірургічного профілю (ADOPT), за гострого коронарного ­синдрому (APPRAISE2) та лікування гострих / хронічних ВТЕ (AMPLIFY, AMLIFY-EXT), а також щодо профілактики онко-асоційованих ВТЕ у профілактичній дозі 2,5 мг двічі на добу та лікування онко-асоційованих ВТЕ.

У дослід­жен­ні ADAM VTE, у якому вивчали безпеку ­застосування апіксабану, первинною кінцевою точкою були кровотечі, а вторинною – ​рецидиви ВТЕ. Як зазначають дослідники, апіксабан не спричинював підвищення частоти кровотеч порівняно з НМГ, а також зменшував частоту ВТЕ (McBane et al., 2020). 

Ці дані лягли в основу планування масштабного рандомізованого відкритого дослід­жен­ня CARAVAGGIO, мета якого – ​оцінити ефективність апіксабану в дозі 10 мг двічі на добу протягом 7 днів, потім – ​у дозуванні 5 мг двічі на добу до 6 міс. порівняно з підшкірним застосуванням дальтепарину для лікування проксимального ТГВ і/або ТЕЛА в онкохворих. Критеріями включення були хворі на рак, у яких об’єктивно підтверджено ­симптомний або випадково виявлений проксимальний ТГВ нижніх кінцівок, симптомну або випадкову ТЕЛА (за допомогою візуа­лізаційних досліджень; частка пацієнтів із випадковими ВТЕ становила 20% загальної кількості пацієнтів) на рівні ­сегментарних чи проксимальніших ділянок легеневої артерії. Також було залучено пацієнтів з активним онкологічним захворюванням, у яких об’єктивно підтверджено будь-який тип раку, крім базальноклітинної чи плоскоклітинної карциноми шкіри, первинної пухлини мозку або метастазів у мозок, а також гострого лейкозу.

Частка пацієнтів з онкологічними захворюваннями в анам­незі становила 20% загальної кількості хворих. Кінце­вими точками були рецидиви ВТЕ і частота кровотеч. Апіксабан сприяв зменшенню рецидивів ВТЕ – ​5,6% у групі апіксабану і 7,9% у групі дальтепарину. Щодо великих ШК-крово­теч, то апікасабан не призводив до ­збільшення їхньої частоти. Порівняно з дальтепарином апіксабан на 37% зменшував частоту рецидивів ВТЕ, не збільшуючи частоту кровотеч. За результатами дослід­жен­ня CARAVAGGIO, апіксабан за ефективністю не поступався дальтепарину для підшкірного застосування в лікуванні онко-асоційо­ваних ВТЕ. Збільшення ризику розвитку серйозних кровотеч, особливо зі ШКТ, не спостерігали. 

Результати дослід­жен­ня дають підстави для розширення застосування ОАК (апіксабану) у хворих з онко-асоційованими ВТЕ, зокрема в пацієнтів із раком ШКТ. Водночас сучасні настанови не рекомендують призначати ОАК у разі раку шлунка і верхніх відділів ШКТ, за винятком, якщо пацієнт прооперований і в нього немає сайту локалізації пухлини, то йому може бути призначений апіксабан.

У рекомендаціях Американського товариства гематологів (ASH, 2021) зазначено, що для початкового лікування онкологічним пацієнтам із ВТЕ рекомендовано призначати ОАК (апіксабан або ривароксабан) чи НМГ. Для лікування протягом 3‑6 міс. онкологічних пацієнтів із ВТЕ перевагу віддають ОАК (апіксабану, ривароксабану) перед НМГ. 

Апіксабан, едоксабан чи ривароксабан рекомендовані для лікування симптомної або випадкової ВТЕ у ­пацієнтів із раком без протипоказань (клас рекомендації І, рівень дока­зовості А) (NCCN, 2020).

Прихильність до лікування – ​ключ до терапевтичного успіху

 Завідувачка спеціалізованого відділення аритмій серця, старша науко­ва співробітниця ДУ ННЦ «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України, к.мед.н. Таїсія Вячеславівна Гетьман

За словами екс-міністра охорони здоров’я США Сі Еверета Купа, ліки не діють на пацієнтів, які їх не приймають, і з цим важко не погодитися. Ефективна терапія передбачає прихильність пацієнта до медичного препарату та ефективне управління перебігом захворювання. Натомість пацієнти можуть не розпочинати призначене лікування, ­відкладати, пропускати прийом ліків або, ­навпаки, вживати додат­кові дози, чи взагалі не дотримуватись реко­мендацій лікаря.

Так, реальність під час застосування АВК ­полягає в тому, що 38% пацієнтів, яким призначено лікування, не починають АКТ, 36% пропускають прийом більш ніж 20% дозувань, 4% вживають понад 10% додаткових доз. Своєю чергою, погана прихильність до лікування чинить суттєвий вплив на контроль антикоагуляції. Лікування пацієнтів із ВТЕ зазвичай є тривалим. Гостре лікування продовжується не менш ніж 3 міс., інколи – понад 6 міс. Втім, за статистикою, 30% пацієнтів не продовжують лікування протягом першого року. Відповідно до рекомендацій у пацієнтів із ВТЕ, які потребують постійної АКТ, ­зокрема особи без онкологічного захворювання, потребують продовження терапії більш ніж на 3 міс., довготривалість якої (невизначено довго) слід розглянути у разі:

  • першого епізоду ТЕЛА, якщо чинник ризику не вияв­лено (клас рекомендації ІІа, рівень доказовості А);
  • першого епізоду ТЕЛА, пов’язаним із постійним (персистуючим) чинником ризику (крім антифосфоліпідного синдрому) (клас рекомендації ІІа, рівень доказовості С);
  • першого епізоду ТЕЛА, пов’язаним зі зворотним (транзиторним) чинником невисокого ризику (Konstantinides et al., 2019).

За даними проведених досліджень, якщо хворі припиняють ­приймати АКТ після ВТЕ, ризик повторних подій є дуже високим: протягом 10 років рецидив ВТЕ можливий у 40% чоловіків і в 30% жінок (ESC, 2021). 

Тому важливою є як профілактика рецидивів, так і прихильність хворих до лікування. Для лікування ВТЕ і зниження ризику рецидиву апіксабан призначають у дозі 10 мг двічі на добу протягом 7 днів для покриття початкового періоду високого ризику, який охоплює НМГ (Buller et al., 2008). 

Апіксабан по 5 мг двічі на добу впродовж 6 міс. – ​найнижча ефективна лікувальна доза з огляду на наявність тромбу. Після порівняння з плацебо двох доз ­апіксабану протягом 6‑12 міс. встановлено, що доза 2,5 мг двічі на добу є ефективною для профілактики, тоді як 5 мг двічі на добу – ​ефективна для лікування (Agnelli et al., 2013).

Щодо профілактики інсульту в пацієнтів із ФП, то апіксабан у дозуванні 5 мг двічі на добу обрано для ­підвищення ефективності захисту від інсульту та пов’язаної з ним смертності. 

Зменшення дози апіксабану до 2,5 мг двічі на добу доцільно лише в пацієнтів, які відповідають принаймні двом із трьох критеріїв для зниження дози (вік ≥80 років і старше, вага ≤60 кг, рівень креатиніну ≥133 мкмоль/л).

Продовження АКТ понад 6 міс. слід розглянути в окре­мих пацієнтів з активним онкологічним захворюванням, зокрема з метастазами (клас рекомендації ІІа, рівень доказовості А). 

Тривалість АКТ у пацієнтів з онкологічними захворюваннями з катетер-асоційованою ВТЕ становить щонайменше 3 міс. та має бути подовжена, якщо катетер залишається на місці (ESC, 2022).

Що стосується прихильності до лікування, то в разі призначення НОАК для первинної профілактики ВТЕ рекомендовано обговорити з пацієнтом відносну користь і шкоду, прогноз раку, вартість ліків і тривалість терапії (клас рекомендації І, рівень доказовості С). Метою є досягнення найкращого використання пацієнтами відповідних ліків, щоб максимізувати вигоду та звести до мінімуму ризик заподіяння шкоди. До цього процесу слід обов’язково залучати родину, опікунів і медичних працівників первинної або вторинної ланки. Зниження використання ОАК асоціюється зі збільшен­ням ризику інсульту. Наприклад, зафіксовано високі показники припинення застосування препарату із часом: близько 30% пацієнтів, що потребують ОАК, упродовж 2 років припиняють приймати будь-які ліки. Загальні показники антикоагуляції в осіб похилого віку з ФП коливаються в межах 25‑75%. Тож прихильність є дуже важливим чинником якості лікування та його ефективності. Найнадійнішим методом оцінювання прихильності до лікування є терапевтичний моніторинг, який передбачає контроль лікарем належного застосування призначених препаратів під час кожного візиту через спілку­вання з паці­єнтом (Vrigens et al., 2005).

Базуючись на власному тлумаченні наявних даних, пропонуємо:

  • Якщо під час застосування медикаментів брак прихильності є ненавмисним (через когнітивні порушення або інші перешкоди), слід застосовувати певні стратегії (наприклад, коробки для таблеток, або залучити члена родини чи доглядальників, які контролюватимуть приймання НОАК). У ­такому разі НОАК можуть бути зручнішими, ніж АВК, зважаючи на їх фіксовану дозу та простіший режим застосування.
  • Рішення щодо призначення конкретного НОАК не має базуватися першочергово на режимі дозування (один чи два рази на добу), але в деяких пацієнтів це може бути аргументом під час прийняття рішення (за поліфармації або коли хворий сам віддає перевагу певному засобу).
  • Немає жодних доказів на підтримку застосування конкретного НОАК за фактом прийому один або два рази на добу (Diener et al., 2017). 

Зокрема, було ­проведено дослід­жен­ня прихильності до лікування апіксабаном і ривароксабаном у реальних умовах, яка не змінювалася за умов дозування один або два рази на добу.

Серед ключових моментів консультування пацієнтів, які приймають ОАК, для покращання прихильності:

  • Поясніть пацієнту, як і коли приймати препарат і якою має бути тривалість лікування.
  • Роз’ясніть, що робити в разі пропуску дози ліків.
  • Наголосіть на важливості прихильності до ліку­вання та готовності пацієнта виконувати рекомендації лікаря.
  • Поясніть, що робити в разі передозування.
  • Акцентуйте на тому, що лікування ОАК/НОАК не слід припиняти без відповідної консультації з лікарем (Diener et al., 2017).

Для визначення прихильності до лікування рекомендовано систему спостереження, що передбачає візити хворих і перевірку під час кожного з них таких контрольних пара­метрів, ­як-от дотримання рекомендацій ­лікаря (пацієнт має принести таблетки, які залишилися), тромбо­емболічні ускладнення, випадки кровотечі, інші побічні ­ефекти, ­супутні лікарські засоби. Також необхідно з’ясувати, чи є потреба в аналізі крові (Heidbuchel et al., 2013).

Крім того, слід звернути увагу на те, що пацієнти віком до 65 років із ВТЕ і ТЕЛА мають вищі показники прихильності до ­лікування ОАК, тоді як хворі, що палять, демонструють меншу комплаєнтність (Colavecchia et al., 2022).

Своєю чергою, предикторами дотримання АКТ у пацієнтів із гострою ТЕЛА є тип антикоагулянту (для апіксабану прихильність є трохи більшою, ніж для ривароксабану, тоді як для еноксапарину або в разі зміни ОАК вона зменшується), а також безпосередні візити до лікаря (на відміну від онлайн / телефонних консультацій). 

Як зазначають дослідники, однією з переваг є ­плейо­тропні ефекти НОАК, ­зокрема, додатковий протизапальний ефект: знижуючи ­рівень С-реактивного протеїну й ­інтерлейкіну‑6, вони чинять вплив на ендотеліальну дисфункцію, що ­особливо важливо для пацієнтів із патологією нирок (Russo and Fabiani, 2022).

Власне, перевагами застосування НОАК (апіксабану) порівняно з нефракціонованим гепарином (НФГ) і НМГ є:

  • Зменшення ризику розвитку кровотечі.
  • Відсутність потреби в проведенні лабораторного моні­торингу.
  • Менша кількість потенційних лікарських взаємодій.
  • Менша фармакокінетична і фармакодинамічна мінливість.
  • Використання як для початкової, так і для тривалої терапії пацієнтів із ВТЕ.
  • У пацієнтів із недостатньою прихильністю до лікування режим дозування одного і того самого препарату двічі на добу може бути стійкішим, ніж раз на добу.
  • Полегшення планування виписки й амбулаторного лікування.
  • Протизапальна дія, аналогічна до дії НФГ і НМГ, інгібуючи генерацію плазмового супероксиду, блокуючи систему тромбін / протеазоактивований рецептор‑1.

Також слід пам’ятати про важливість регулярного спостереження за пацієнтами та їх навчання для підтримки прихильності до лікування НОАК (Wenzler et al., 2020).

Фібриляція передсердь, когнітивна дисфункція, цереброваскулярні ушкод­жен­ня та інсульт: що спільного?

Завідувач Інсультного центру клі­ніки «Оберіг» (м. Київ), к.мед.н. Юрій ­Володимирович Фломін

Як відомо,в Україні ризик захворіти на інсульт і померти від нього є дуже високим: щорічно реєструть майже 130 тис. випадків інсульту, що в перерахунку на кількість населення є одним із найвищих показників у світі. Щороку близько 94 тис. хворих помирає від мозкового інсульту, що становить ­близько 13% загальної кількості смертей. Відповідно до дослід­жен­ня глобального тягаря хвороб (Global Burden of Disease, GBD), лише за 2019 рік українці втратили 1,85 млн років ­здорового життя (DALYs). Також сьогодні є всі підстави вважати, що СOVID‑19 і військова агресія можуть призвести до «цунамі» кардіометаболічних хвороб. 

Своєю чергою, головними цілями Європейського ­плану дій щодо інсульту на 2018‑2030 рр. є зниження кількості інсультів на 10%, госпіталізація і лікування 90% пацієнтів в інсультному блоці, створення Національного плану дій, реалізація національних стратегій із залученням усіх галузей і рівнів тощо. Водночас велике значення надається не лише первинній, а й вторинний профілактиці, оскільки, як відомо, кожен четвертий мозковий інсульт є повторним. 

Так, у пацієнтів із ФП основою профілактики є призначення ОАК, які за ефективністю не ­відрізняються від варфарину. Зокрема, апіксабан не поступається варфарину як у первинній, так і у вторинній профілактиці (ARISTOTLE, 2012).

В обсерваційному дослід­жен­ні (n=600 000, 4 роки) ви­вчали, чи є різниця щодо ризику серйозних ішеміч­них або геморагічних подій у пацієнтів із ФП, які отри­мували ривароксабан або апіксабан. Було встанов­лено, що в пацієнтів із ФП старше 65 років, які отри­мували ривароксабан, ризик ішемічних або геморагічних подій був на 20% вищий, а ризик смерті – ​на 6% вищий порівняно з тими, хто приймав апіксабан. Отже, дослідники дійшли висновку, що апіксабан має бути препаратом вибору для осіб зазначеного віку з ФП, оскільки застосування ривароксабану асоціювалося з підвищеним ризиком великих ішемічних або геморагічних подій (Ray et al., 2021).

Нині в багатьох дослід­жен­нях приділяють увагу ­зв’язку між ФП і когнітивними порушеннями. Це актуалізує проб­лему своєчасного призначення ОАК для запобігання не лише клінічному інсульту, а й прогресуванню когнітивних порушень (Антоненко та Фломін, 2022).

Документ «Сучасні можливості діагностики та лікування ФП для поліпшення вторинної профілактики у пацієнтів з інсультом / транзиторною атакою: наукове положення Української асоціації боротьби з інсультом» містить такі практичні рекомен­дації:

  1. У пацієнтів із ФП та ішемічним інсультом / транзиторною ішемічною атакою (ТІА) в анамнезі для вторинної профілактики будь-яких подій не слід використовувати антитромбоцитарні засоби ані як монотерапію, ані в комбі­нації. Зокрема, у таких пацієнтів варто віддавати перевагу ОАК перед АВК.
  2. АВК під контролем МНС слід використовувати для профілактики інсульту в пацієнтів із ФП і помірним чи тяжким стенозом мітрального клапана серця, а ­також в осіб із механічним протезом серцевого клапана або з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності (швидкість клубочкової фільтрації <15 мл/хв).
  3. Лікування ОАК необхідно розпочинати в проміжку між 4 і 14-м днем із моменту появи симптомів ішемічного інсульту, але до виписки пацієнта з лікарні.
  4. У пацієнтів із ФП і гострим ішемічним інсультом не слід призначати НМГ у терапевтичній дозі перед початком / продовженням лікування ОАК (бриджинг-терапія), оскільки таке поєднання асоціюється з гіршими результатами лікування (зокрема, збільшення ризику внутрішньо­черепної кровотечі [ВЧК] без зменшення ризику повторних ішемічних подій).
  5. У пацієнтів із ФП, які перенесли спонтанну гіпертензивну ВЧК, питання про початок / продовження лікування ОАК слід розглядати через 4‑8 тиж. після появи клінічних ознак ВЧК за умови надійного контролю артеріального тиску (АТ) (Антоненко, Фломін та співавт., 2021).

Артеріальна гіпертензія, надмірна маса тіла, куріння, високі рівні холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) і глюкози натще – ​ці п’ять причин зумовлюють 80% випадків мозкових інсультів, а отже, мають бути в центрі уваги лікаря для зменшення тягаря інсультів. Крім того, настанова Європейської організації ­інсульту (ESO, 2022) наголошує на нових цільових рівнях АТ (130/80 мм рт. ст.) і ХС ЛПНЩ (нижче 1,8 ммоль/л) під час вторинної профілактики. Нова стратегія профілактики інсультів закликає відмовитися від поділу на групи пацієнтів із низьким, помірним і високим ризиками, а також наголошує на необхідності акценту на популяційних стратегіях (зокрема, корекція всіх чинників ризиків і зменшення експозиції будь-яких чинників ризику) та комбінації громадських, медикаментоз­них і немедика­ментозних заходів.

Висновки

Апіксабан є ефективним і безпечним ОАК, який сприяє підвищенню прихильності пацієнтів до лікування. Рекомендації з використання апіксабану базуються на принципах доказової медицини. Основними показаннями до його застосування є профілактика інсульту в пацієнтів із некла­панною ФП, лікування гострої ВТЕ (ТГВ і ТЕЛА), профілак­тика рецидивів ТГВ і ТЕЛА.

Підготувала Олександра Демецька

Статтю надруковано за підтримки компанії «Пфайзер»
РР-ELI-UKR-0232

Тематичний номер «Кардіологія, Ревматологія, Кардіохірургія» № 1 (86) 2023 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Кардіологія

13.03.2024 Кардіологія Терапія та сімейна медицина Контроль глікемії у невідкладній кардіології

У червні минулоріч відбулася науково-практична конференція «Актуальні питання невідкладної кардіології», присвячена сучасним аспектам діагностики та лікування гострої серцево-судинної патології. Чималу увагу було приділено питанням контролю ключових показників гомеостазу, які значною мірою впливають на подальший прогноз і виживаність таких пацієнтів. Лікар спеціалізованого відділення інтенсивної терапії (ВІТ) і реанімації кардіологічного профілю ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини ім. академіка М.Д. Стражеска НАМН України» (м. Київ) Анастасія Валеріївна Немирська присвятила свою доповідь проблемі порушень метаболізму глюкози, їхній корекції за невідкладних станів....

13.03.2024 Кардіологія Терапія та сімейна медицина Ускладнення артеріальної гіпертензії у вигляді порушення серцевого ритму. Що трапляється найчастіше?

28-29 листопада минулоріч в онлайн-режимі відбулася науково‑практична конференція «Артеріальна гіпертензія (АГ) у практиці сімейного лікаря». Чималу увагу було приділено питанням ускладнень АГ, із‑поміж яких до найчастіших і найзагрозливіших для життя належать порушення серцевого ритму. Про місце та роль своєчасної превенції фібриляції передсердь (ФП) на тлі АГ та оптимізацію фармакологічної підтримки таких пацієнтів розповіла старший науковий співробітник відділу аритмій серця ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології ім. академіка М.Д. Стражеска НАМН України» (м. Київ), кандидат медичних наук Олена Миколаївна Романова. ...

12.03.2024 Кардіологія Терапія та сімейна медицина Багаторічний досвід використання гіполіпідемічної терапії: ефективність та безпека

Серцево-судинні захворювання (ССЗ), ключовою патогенетичною ланкою яких є атеросклероз, залишаються основною причиною смерті та інвалідності в усьому світі. Відомо, що основний фактор ризику атеросклерозу – ​це дисліпідемія, зокрема порушення показників холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ); препаратами вибору, що ефективно нормалізують ХС ЛПНЩ, є статини. Їхня дія уповільнює прогресування атеросклерозу та зменшує ймовірність серцево-судинних (СС) подій і летальних випадків....

12.03.2024 Гастроентерологія Кардіологія Неврологія Терапія та сімейна медицина Вплив стресу на організм людини

Стрес – ​пристосувальна реакція, яка підвищує шанси на виживання в критичних умовах за рахунок позитивного мобілізувального впливу. Втім, ця реакція є корисною для організму людини лише за короткочасного стресу. Тривалий стрес спричиняє виснаження захисних механізмів і розвиток патологічних змін із боку багатьох органів та систем. Залежно від типу, часу впливу та тяжкості подразника стрес може чинити різноманітний вплив – ​від порушень гомеостазу до розвитку серйозних ускладнень з боку органів і систем. Окрім того, стрес може бути як провокувальним, так і обтяжливим фактором для багатьох захворювань і патологічних станів. У цьому огляді висвітлюватимуться ключові патофізіологічні аспекти впливу стресу на основні фізіологічні системи організму людини. ...