Буспірон: лікування тривоги, аугментація лікування депресії та інші поля для застосування

Стаття у форматі PDF

Буспірон, який було розроблено в 1986 р., дотепер не втратив прихильності лікарів (Shmuts et al., 2020; Howland, 2015). З моменту схвалення Управлінням з контролю за якістю продуктів харчування та лікарських засобів США (FDA) для застосування при генералізованому тривожному розладі (1986) буспірон застосовували переважно як анксіолітичний засіб, утім, спектр показань до його призначення може розширитися завдяки нещодавно виявленим нейробіологічним ефектам, а також хорошому профілю безпеки і переносимості (Howland, 2015; Wilson et al., 2021).

Механізм дії буспірону

Буспірон є частковим агоністом постсинаптичних рецепторів серотоніну 1A (5-HT_1A) та повним агоністом пресинаптичних рецепторів 5-HT_1A ядра шва, до яких має високу спорідненість (рис.). Вважається, що провідним механізмом анксіолітичної дії цього препарату є модуляція серотонінергічної активності в амигдалі та провідних шляхах, залучених до формування відчуття страху, а також тривоги (Wilson et al., 2021).

Рис. Вплив буспірону на пре- та постсинаптичні рецептори (Guzman, 2014)

Оскільки буспірон поповнює виснажені запаси серотоніну в організмі та/або посилює його синтез, діючи на рецептори 5-HT_1A, застосування цього препарату зменшує вираженість симптомів депресії (Shmuts R. et al., 2020).

Крім серотонінергічного впливу, молекула буспірону є центральним антагоністом дофаміну для пресинаптичних рецепторів D2, D3, D4 (Howland, 2015). Оскільки механізм дії буспірону не передбачає зв’язування з рецепторами ­γ-аміномасляної кислоти або впливу на опосередковані цією кислотою процеси, цей анксіолітик не чинить седативного впливу (Quock, 2024).

Буспірон має унікальні властивості серед доступних на сьогодні психотропних фармакологічних препаратів, а також характеризується низкою потенційних терапевтичних застосувань, що охоплюють широкий спектр неврологічних, психіатричних і поведінкових порушень (Garg, Tyagi, 2023). Перевагами буспірону є відсутність взаємодії з іншими препаратами, легкість моніторингу лікування, відсутність синдрому відміни та седативного ефекту (Loane, Politis, 2012).

Безпека застосування

Буспірону притаманний сприятливий профіль побічних ефектів; найчастіше з останніх зустрічаються запаморочення і нудота. Важливо, що буспірон не чинить седативної дії. Буспірон також є потенційно безпечним для вагітних. За класифікацією FDA, буспірон належить до категорії B. Це означає, що дослідження на тваринах засвідчили відсутність негативних явищ під час вагітності.

Завдяки своєму центральному D2-антагонізму буспірон не лише має низький потенціал (<1%) виникнення екстрапірамідних симптомів, а й здатен сприяти регресії таких симптомів, спричинених галоперидолом (Shmuts et al., 2020).

Застосування буспірону за різних патологічних станів

Тривожні розлади

Тривожні розлади – ​найпоширеніший психіатричний діагноз, який нерідко є найскладнішим для лікування (NAMI, 2017). Як засоби першої лінії для лікування гострої та хронічної тривоги нерідко призначаються бензодіазепіни, однак ця група засобів має вагомий недолік – ​спричиняє фізичну залежність й абстинентний синдром, тому доцільно обирати інші (безпечніші) анксіолітики, наприклад буспірон (Shmuts et al., 2020). Ефективність буспірону в лікуванні генералізованого тривожного розладу наближається до такої бензодіазепінів, але, на відміну від останніх, буспірон є анксіоселективним через відсутність седації, психомоторних порушень, а також потенціалу розвитку звикання (Taylor, 1988).

Буспірон ефективний у лікуванні тривоги різного ґенезу, зокрема постінсультного її різновиду. Тривога та депресія – ​поширені наслідки інсульту, які спостерігаються в ≈20% пацієнтів (Burton et al., 2013). Буспірон є ефективнішим за плацебо в лікуванні постінсультної тривоги (Burton et al., 2011), а комбінація циталопраму та буспірону чинить потужнішу анксіолітичну дію в таких пацієнтів, ніж монотерапія циталопрамом (Sun et al., 2007).

Депресія

Буспірон також використовується при лікуванні резистентної депресії або депресії з неповною відповіддю на антидепресивну терапію в ролі допоміжного засобу на додачу до селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Додавання буспірону до стартової схеми лікування забезпечує суттєву редукцію симптомів депресії та/або тривоги в пацієнтів, які отримують СІЗЗС, але не можуть досягти позитивної динаміки за допомогою монотерапії цими засобами (Appelberg et al., 2001; APA, 2019). Вплив буспірону на депресію не залежить від його протитривожної дії, що свідчить про доцільність призначення цього препарату пацієнтам зі змішаним профілем тривоги та депресії (Wilson et al., 2021; Loane, Politis, 2012). Дослідження STAR*D підтвердило ефективність буспірону як допоміжного засобу за стійкої депресії (Trivedi et al., 2006).

Слід зауважити, що в разі застосування в поєднанні із СІЗЗС буспірон компенсує деякі несприятливі ефекти цих засобів, зокрема сексуальну дисфункцію. Зменшення цього побічного ефекту відбувається вже протягом першого тижня лікування (Landén et al., 1999). Це поліпшення було помітнішим у жінок, ніж у чоловіків, хоча сексуальна дисфункція в жінок зазвичай гірше підлягає корекції (Hensley et al., 2002). У практичних рекомендаціях Американської психіатричної асоціації (APA) з лікування великих депресивних розладів буспірон визнано корисною стратегією лікування еректильної та оргазмічної дисфункції, зумовлених застосуванням СІЗЗС (APA, 2019).

Деякі дані свідчать про те, що буспірон у поєднанні з мелатоніном має потенціал для лікування великого депресивного розладу, стимулює нейрогенез і покращує когнітивні здатності пацієнтів (Fava et al., 2012).

Психіатричні захворювання

У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні за участю пацієнтів із шизофренією на тлі додавання буспірону до ­атипових антипсихотичних препаратів спостерігалося достовірне покращення когнітивних функцій за результатами тесту на підставляння цифрових символів, який застосовується для оцінки уваги та швидкісної моторики. Значущий ефект у групі буспірону (порівняно з групою плацебо) спостерігався вже через 3 місяці лікування (Sumiyoshi et al., 2007).

Буспірон з успіхом застосовується в лікуванні пацієнтів, які зловживають алкоголем. Так, у зазначених осіб призначення цього препарату протягом 12 тижнів сприяє зниженню тривоги, збільшенню часу до рецидиву зло­вживання та зменшенню кількості днів, у які пацієнт вживав алкоголь (Kranzler et al., 1994).

Органічні нервово-психічні захворювання, в т. ч. черепно-мозкова травма та деменція, можуть супроводжуватися симптомами збудження й агресії. Доведено, що буспірон знижує рівень агресії, пов’язаної з деменцією та когнітивними порушеннями (Herrmann, Eryavec, 1993; Ratey et al., 1991). Результати рандомізованого подвійного сліпого дослідження продемонстрували, що ефективність буспірону в зниженні агресії є зіставною з показниками галоперидолу, але забезпечує краще пригнічення тривоги. Крім того, буспірону притаманний сприятливіший профіль переносимості (Cantillon et al., 1996).

Неврологічні хвороби

Буспірон запропоновано використовувати як можливий варіант лікування індукованої леводопою дискінезії при хворобі Паркінсона (Loane, Politis, 2012). Так, застосування буспірону протягом усього лише 3 днів зменшувало дискінезію на 20% (Kleedorfer et al., 1991). Сприятливий вплив буспірону на прояви хвороби Паркінсона забезпечується нейропротекторними ефектами блокади дофамінових рецепторів класу D3. За блокування цих рецепторів буспірон захищає нейрони від дофамінергічної дегенерації та зменшує вираженість нейрозапалення. Експериментальні дані свідчать, що буспірон не лише зменшує експресію прозапальних факторів, а й підвищує експресію протекторних нейропептидів і нейротрофічних факторів (Broome, Castorina, 2022).

S. Maresh і співавт. (2020) продемонстрували, що буспірон здатен запобігати розвитку синдрому обструктивного апное сну в пацієнтів з ушкодженням спинного мозку. Застосування цього анксіолітика сприяло достовірному збільшенню резерву CO₂ порівняно з тразодоном і плацебо. Отже, буспірон знижував чутливість до гіпокапнічного центрального апное за рахунок зменшення хемочутливості та підвищення резерву вуглекислого газу.

У пацієнтів із хворобами аутистичного спектра часто зустрічається коморбідна тривожність. Можливості лікування такого поєднання нозологій (як за інструкцією для медичного використання препаратів, так і поза нею, тобто off-label) обмежені. Клінічні дані свідчать, що із цією метою можна застосовувати буспірон (Gupta et al., 2023).

Продемонстровано, що буспірон чинить сприятливий вплив на когнітивну функцію пацієнтів із хворобою Альцгеймера (Schechter et al., 2002).

Функціональна диспепсія

Серед полів застосування буспірону є й гастроентерологія, зокрема лікування функціональної диспепсії. У дослідженні J. Tack і співавт. (2012) 4-тижневий курс лікування буспіроном забезпечував достовірне покращення моторної функції шлунка та зменшення симптомів диспепсії. Інше схоже дослідження передбачало лікування буспіроном упродовж 3 місяців і також продемонструвало нормалізацію гастральної моторики та зменшення вираженості диспептичних проявів, насамперед відчуття раннього насичення (Caviglia et al., 2017). Вплив буспірону на моторику травного тракту залежить від дози: застосування >20 мг/добу сповільнює спорожнення шлунка, >30 мг/добу сприяє розслабленню дна шлунка та збільшенню його проксимального об’єму. Вагома перевага буспірону в цьому контексті – ​мінімум побічних ефектів (найчастіше, але в менш ніж 10% пацієнтів, спостерігалося запаморочення) (Radetic, Gabbard, 2019).

Буспірону властивий потужний стимулювальний вплив на перистальтику стравоходу та функцію нижнього стравохідного сфінктера, що дозволяє зменшувати вираженість основних симптомів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби – ​печії та регургітації (Karamanolis et al., 2016).

Оскільки функціональні захворювання травної системи нерідко сполучаються з тривожними розладами, цей фенотип пацієнтів може отримати максимальні переваги від застосування буспірону.

Висновки

Отже, буспірон – ​анксіолітичний препарат, який з успіхом застосовується для лікування тривожних станів різного походження, особ­ливо неврозів, що супроводжуються відчуттям тривожності та неспокою, напруженням, дратівливістю. Крім тривоги, цей препарат застосовується в комплексному лікуванні депресії, шизофренії, хвороби Паркінсона, Альцгеймера тощо. На відміну від бензодіазепінів, буспірон не спричиняє толерантності чи залежності, а після завершення курсу лікування не зумовлює синдрому відміни. Анксіолітичний ефект препарату проявляється вже через 7-14 днів застосування, а повний терапевтичний ефект розвивається приблизно через 4 тижні лікування.

На фармацевтичному ринку України буспірон представлено препаратом Спітомін («ЕГІС», Угорщина), який випускається у формі таблеток по 5 та 10 мг діючої речовини. Показаннями для застосування Спітоміну є симптоматичне лікування тривожних станів із домінуванням таких симптомів, як тривожність, внутрішній неспокій, стан напруження, а також нетривале лікування станів, що супроводжуються тривогою. Максимальна одноразова доза Спітоміну не має перевищувати 30 мг, максимальна добова – ​60 мг.

Підготувала Лариса Стрільчук

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 6 (567), 2024 р