19 липня, 2024
Пероральна залізотерапія: сучасні концепції та майбутні перспективи для покращення ефективності й результатів
Через дефіцит заліза (ДЗ) і залізодефіцитну анемію (ЗДА) страждають >1 млрд людей у всьому світі [1]. Підвищений ризик появи ДЗ/ЗДА мають жінки репродуктивного віку (через втрату заліза під час менструації) та вагітні (через підвищену потребу в залізі) [2]. Низька біодоступність заліза з їжі, кишкове та системне запалення, бактеріальні й паразитарні інфекції, вегетаріанство, регулярне/часте донорство крові також підвищують ймовірність виснаження запасів заліза [2, 5].
ЗДА характеризується виснаженням запасів заліза в організмі, тоді як за функціонального ДЗ організм нездатний утилізувати залізо, незважаючи на його достатні запаси. Клінічні прояви ДЗ розвиваються послідовно, причому ЗДА є найтяжчим симптомом [3]. Спочатку виснажуються запаси заліза, потім зменшується рівень транспортного (циркулювального) заліза, отже, знижується його доставка до еритроїдного ростка кісткового мозку, що зумовлює обмеження залізозалежного еритропоезу й анемії. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначає анемію як рівень гемоглобіну (Hb) <13 г/дл у чоловіків, <12 г/дл у жінок, <11 г/дл у вагітних [6]. ДЗ є найчастішою причиною анемії в усьому світі [7]. Імовірно, що в усьому світі 2 млрд осіб можуть мати ДЗ [3, 4]; це є серйозною загрозою для здоров’я населення, оскільки ЗДА погіршує імунну функцію, підвищує ризик респіраторних інфекцій, знижує працездатність дорослих. Під час вагітності ДЗ негативно впливає на матір і плід, адже підвищує рівень передчасних пологів, низької маси тіла плода, дитячої та материнської смертності [2, 8, 9].
Пероральні препарати заліза – логічний першочерговий вибір для лікування ДЗ/ЗДА, оскільки вони безпечні та мають доведену ефективність [10, 11]. Солі заліза, як-от FeSO4, історично були основним методом лікування, який використовується в популяціях із поширеним ДЗ / анемією; однак менш ефективна абсорбція заліза із цих сполук обумовлює необхідність використання високих доз, які в декілька разів перевищують рекомендовану добову норму заліза [12, 13]. Високі дози та неефективна абсорбція підвищують ентеральний уміст заліза, що часто спричиняє виникнення несприятливих гастроінтестинальних побічних дій (ГПД), як-от нудота, блювання, закреп, діарея, поганий комплаєнс [3, 10, 14]. Надлишок невсмоктуваного заліза чинить негативний вплив на склад кишкового мікробіому [15, 16]. З огляду на значні обмеження солей заліза нещодавно розроблено альтернативні препарати заліза, в т. ч. таблетки з модифікованим вивільненням.
Кишкова абсорбція заліза
Гемове (ГЗ) і негемове залізо (НГЗ) – основні форми заліза в раціоні людини. ГЗ становить лише ≈10-15% від загального вмісту заліза в раціоні, решта 85-90% загального вмісту заліза в раціоні – це НГЗ [9, 40]. Тривалентне залізо (Fe3+) погано абсорбується в кишечнику. Для того, щоб воно могло всмоктатися, воно має перетворитися на двовалентне залізо (Fe2+) [36]. Численні фактори посилюють (органічні кислоти, харчові білки) [40, 52] або інгібують (поліфеноли, фітати, оксалати, кальцій) [9, 53] абсорбцію НГЗ (табл.). Харчові (аскорбінова кислота) та ендогенні (шлункова кислота, цитрат) фактори підтримують рівень НГЗ у більш розчинній формі (Fe2+), що сприяє його абсорбції.
Таблиця. Харчові та (пато-) фізіологічні фактори, які впливають на абсорбцію заліза |
||
Фактор |
Описання |
Наслідок |
Харчові та ендогенні |
Аскорбінова, лимонна, молочна кислоти, м’ясо/риба/птиця, амінокислоти, хелатування гему |
Посилюють всмоктування заліза |
Поліфеноли, фітати, оксалати, кальцій |
Пригнічують всмоктування заліза |
|
Фізіологічні |
Виснаження запасів заліза в організмі / гіпоксія та крововтрата Стимуляція еритропоезу |
Низький рівень гепсидину Висока абсорбція заліза |
Високі запаси заліза в організмі, інші фізіологічні стани |
Високий рівень гепсидину Низька абсорбція заліза |
|
Генетичні |
Мутації TMPRSS6, що спричиняють резистентну ЗДА |
Високий рівень гепсидину Низька абсорбція заліза |
Мутації SLCIIA2 (кодує DMT1) |
Порушення всмоктування заліза |
|
Спадковий гемохроматоз; β-таласемія Відносно низький рівень гепсидину, враховуючи навантаження організму залізом |
Невідповідно висока абсорбція заліза; навантаження залізом |
|
Шлункові |
Інфекція Helicobacter pylori, автоімунний атрофічний гастрит, ахлоргідрія |
Низька абсорбція заліза |
Запальний |
Запальні захворювання кишечнику, целіакія, інші захворювання, що характеризуються хронічним запаленням (приміром, ревматоїдний артрит, рак, хвороба Крона) |
Трансактивація HAMP у печінці; високий рівень гепсидину та низька абсорбція заліза |
Добові зміни |
Залежні від часу доби зміни рівня заліза в сироватці крові та печінці; рівень мРНК генів, які відповідають за метаболізм заліза, коливається протягом доби |
Можливі добові коливання абсорбції заліза |
Інші |
Баріатрична хірургія, інгібітори протонної помпи (Н2-блокатори), антациди, панкреатодуоденектомія |
Неефективна абсорбція заліза, виснаження запасів заліза |
Абсорбція заліза є зниженою в осіб, котрі перенесли операцію із шунтування шлунка [3, 5] або панкреатодуоденальну резекцію (операцію Уїппла) через втрату сегмента дванадцятипалої кишки, який є основним місцем усмоктування заліза. Використання інгібіторів протонної помпи та Н-блокаторів пригнічує вироблення шлункового соку, що погіршує усмоктування заліза [3]. Вироблення шлункового соку порушується за автоімунного атрофічного гастриту, інфекції Helicobacter pylori, запальних захворювань кишечнику, целіакії [3].
Стратегії покращення ефективності пероральних препаратів заліза
Нещодавній систематичний огляд опублікованих досліджень, проведених протягом останніх 50 років, аналізував вплив дози, схеми та тривалості прийому препаратів заліза на ефективність пероральної залізотерапії [77]. В більшості клінічних досліджень (70%) використовувалися солі заліза, в т. ч. FeSO4 (найчастіше) і фумарат заліза. Прийом препаратів заліза 1-2 р/тиж мав схожу ефективність у нівелюванні ЗДА порівняно із прийомом заліза 3-7 р/тиж, тоді як вищі дози ефективніше нівелювали анемію порівняно з нижчими дозами. Крім того, дослідження з більшою тривалістю та частішим прийомом препаратів виявилися асоційованими із кращим зростанням сироваткового феритину, який відображає відновлення запасів заліза в організмі. Хоча цей метааналіз не виявив зростання частоти побічних ефектів, асоційованих із пероральним прийомом препаратів заліза, негативні побічні ефекти, пов’язані з їхнім застосуванням, описані в інших дослідженнях [14]. Отже, щотижневе та частіше вживання препаратів заліза в помірних і високих дозах є найефективнішим у відновленні балансу заліза, водночас запобігаючи виникненню несприятливих ГПД [14, 77].
Пероральні солі заліза
Солі заліза протягом багатьох років використовувалися для лікування анемії та залишаються основним засобом лікування ЗДА в усьому світі [81]. Сполуки Fe2+, передусім заліза сульфат, визнано ефективнішими за Fe3+, як-от заліза полімальтозний комплекс [82, 83].
Препарати заліза, які містять вітамін С (аскорбінову кислоту)
Аскорбінова кислота (вітамін С) прискорює усмоктування заліза [88]. Часто рекомендують споживати препарати заліза з апельсиновим соком, тому недивно, що пероральні препарати заліза з аскорбіновою кислотою широко представлені на фармацевтичному ринку [88, 89]. Більш ранні дослідження, проведені з використанням радіоактивного міченого заліза з їжі, яка містила фрукти, свідчать, що аскорбат спричиняє дозозалежне збільшення абсорбції заліза [91]. Застосування 40-50 мг аскорбату, що містився в 100 мл апельсинового соку, разом з 59Fe-міченими продуктами харчування, включаючи хліб і чай, збільшувало поглинання заліза в ≈3 рази [92]. В іншому випробуванні зафіксовано 2,5-кратне зростання абсорбції заліза з їжі, яку приймали з апельсиновим соком [92]. Систематичний огляд, виконаний Heffernan і співавт. [89], підтвердив, що засвоєння заліза покращувалося, якщо учасники дослідження вживали тестові страви, які містили аскорбінову кислоту. В довготривалих випробуваннях аскорбінової кислоти спостерігали підвищення вмісту Hb порівняно з початковими рівнями [89]. Споживання вітаміну С під час їди (з препаратами заліза) є обґрунтованою рекомендацією для осіб групи ризику розвитку ЗДА, особливо з огляду на те що продукти, які містять вітамін С, мають додаткові властивості, сприяючи зміцненню здоров’я; додатковий прийом вітаміну С є безпечним і супроводжується мінімальними побічними ефектами, якщо такі взагалі існують (навіть у дозах, що в декілька разів перевищують добову норму) [94].
Висновки та перспективи
Незважаючи на десятиліття досліджень перорального застосування препаратів заліза, ДЗ і ЗДА залишаються основними проблемами охорони здоров’я в усьому світі. Нещодавні наукові зусилля зумовили розробку покращених підходів до лікування ЗДА; однак додаткові дослідження необхідні для поліпшення ефективності та забезпечення нетоксичності нових пероральних препаратів заліза. Детальне розуміння молекулярних механізмів, за допомогою яких різні хімічні форми заліза всмоктуються в кишечнику, сприятиме розробці покращених пероральних препаратів заліза в майбутньому.
Загальні рекомендації щодо пероральної залізотерапії для лікування ДЗ/ЗДА
- Застосування препаратів заліза є логічним початковим підходом корекції ДЗ/ЗДА.
- Пероральна залізотерапія – кращий підхід для корекції ДЗ/ЗДА у пацієнтів груп ризику, зокрема у вагітних, оскільки вона усуває необхідність внутрішньовенного введення заліза, яке зазвичай виконується в умовах контрольованої (стаціонарної) інфузії.
- Пероральні препарати заліза випускаються в різних хімічних формах та складі:
- солі заліза часто використовуються для пероральної залізотерапії через їхні доведені профілі безпеки та економічну ефективність;
- несприятливі ГПД можуть виникати при застосуванні солей заліза, що знижує комплаєнс;
- повідомляється, що комплексні (залізоамінокислотні хелати) або інкапсульовані (наночастинки заліза) форми препаратів заліза спричиняють менше ГПД і мають кращу абсорбцію, але, ймовірно, є дорожчими;
- кишковорозчинні форми заліза можуть погано всмоктуватися (через вивільнення заліза в дистальному відділі шлунково-кишкового тракту).
- На всмоктування харчового заліза, препаратів заліза можуть впливати ендогенні та харчові фактори:
- аскорбінова кислота здатна підвищити розчинність / біодоступність заліза, отже, покращувати всмоктування;
- їжа та ліки можуть пригнічувати всмоктування; слід приймати залізо за 30 хв до їди чи за 2 год до прийому ліків;
- метилдопа/леводопа, фторхінолони, пеніцилін, тетрацикліни здатні зменшувати адсорбцію заліза;
- поліфеноли чаю, фітати / оксалати овочів, препарати кальцію та антациди / блокатори соляної кислоти здатні інгібувати всмоктування;
- всмоктування заліза може зменшуватися в пацієнтів, які перенесли операцію із шунтування шлунка, панкреатодуодентектомію.
- Пацієнтів слід консультувати щодо хімічної форми заліза, яку треба приймати, дозування, а також умов і графіку прийому:
- рекомендації ВООЗ містять настанови щодо дозування заліза;
- прийом препаратів заліза через добу може максимізувати фракційну абсорбцію, підвищити ефективність та зменшити несприятливі ГПД;
- серед безрецептурних добавок заліза найкраще обирати сертифіковані відповідно до Американського національного стандарту NSF/ANSI 173 або ті, що мають перевірену марку фармакопеї США (USP Verified Mark).
- Подальше спостереження за хворими, котрі отримують пероральну залізотерапію, надзвичайно важливе; лабораторні дослідження допоможуть визначити ефективність лікування.
- Ефективність (та комплаєнс) можна визначити за кількістю ретикулоцитів, Hb та сироватковим феритином:
- ретикулоцитоз може бути помітним через 7-10 днів після початку прийому пероральних препаратів заліза;
- вміст середнього корпускулярного гемоглобіну (MCH) (у пікограмах) зазвичай збільшується протягом 3-4 днів після початку терапії;
- загальний Hb може підвищитися через 2-3 тиж; підвищення на 0,7-1,0 г/дл/тиж підтверджує ефективність терапії;
- адекватне відновлення запасів заліза відбувається, коли рівень сироваткового феритину досягає ≈100 г/л; але:
- базовий рівень сироваткового феритину може змінюватися на різних стадіях розвитку в осіб різного етнічного походження;
- запалення підвищує рівень сироваткового феритину незалежно від змін у статусі заліза.
- Якщо пероральна залізотерапія неефективна через декілька тижнів, слід оцінити комплаєнс та обстежити пацієнта щодо крововтрати чи поганого всмоктування / використання заліза; може знадобитися консультація гастроентеролога або гематолога для з’ясування етіології.
- Внутрішньовенне введення заліза може бути розумною альтернативою за деяких обставин.
- Внутрішньовенне введення заліза може бути кращим первинним підходом у пацієнтів із хронічними захворюваннями нирок і серця.
Довідка «ЗУ»
В Україні наявний препарат двовалентного заліза для перорального прийому Сорбіфер Дурулес (Egis) у вигляді таблеток із модифікованим вивільненням. Особливостями Сорбіферу Дурулес є наявність у складі вітаміну С, а також спеціальна технологія Дурулес – метод виготовлення таблеток, вкритих оболонкою. Завдяки цьому забезпечується безперервне вивільнення іонів заліза (II). Під час проходження через шлунково-кишковий тракт іони заліза (II) протягом 6 годин безперервно вивільняються з пористої матриці. Повільне вивільнення діючої речовини запобігає небезпечно високим концентраціям заліза, завдяки чому можна уникнути подразнення кишкового епітелію.
Застосування Сорбіферу Дурулес відповідає сучасним експертним настановам; показаннями для його призначення є профілактика та лікування ЗДА. Достатній вміст Fe2+ в препараті дозволяє призначати Сорбіфер Дурулес 1-2 р/добу. Тривалість лікування залежить від індивідуальних результатів перевірки вмісту заліза в плазмі крові. Після нормалізації рівня гемоглобіну введення препарату повинно тривати до повного насичення запасів заліза (приблизно 2 місяці). У разі наявності симптомів ЗДА середня тривалість лікування становить 3-6 місяців.
Список літератури знаходиться в редакції.
Стаття друкується в скороченні.
Ebea-Ugwuanyi P. et al. Oral iron therapy: Current concepts and future prospects for improving efficacy and outcomes.
Переклала з англ. Тетяна Можина
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 11-12 (572-573), 2024 р