Нераціональна антибіотикотерапія: аналізуємо помилки разом
В Україні (як і в усьому світі) спостерігається надмірне застосування антибіотиків, що зумовлює низку негативних наслідків. Насамперед це формування резистентності мікроорганізмів, що спричиняє втрату ефективності антибіотиків і зростання показників смертності за ускладненого перебігу інфекційних захворювань. Такій загрозі можливо протидіяти лише шляхом раціонального та відповідального застосування антибіотиків. Про найпоширеніші помилки під час призначення антибіотиків і можливі шляхи їх виправлення висловить власну думку відомий експерт у сфері охорони здоров’я, директор ДУ «Республіканський науково-практичний центр медичних технологій, інформатизації, управління і економіки охорони здоров’я» (м. Мінськ), професор кафедри кардіології та внутрішніх хвороб Білоруського державного медичного університету, доктор медичних наук Дмитро Юрійович Рузанов.
Застосування комбінованої ін’єкційної терапії у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, які мають високий рівень HbA1с (≥9%) та/або тривалий стаж захворювання (>8 років)
Рекомендований цільовий показник HbA1с для осіб із цукровим діабетом (ЦД) 2 типу знаходиться в діапазоні від 6,5 до 8%, проте приблизно 15% таких пацієнтів мають рівень HbA1с >9%. Добре відомо, що показник HbA1с ≥9% асоціюється зі значним зростанням ризику мікро‑ та макроваскулярних ускладнень і потребує інтенсифікації лікування для якнайшвидшого поліпшення глікемічного контролю. В цьому огляді пропонуємо читачам ознайомитися зі стислими доповідями провідних фахівців у сфері діабетології щодо причин неадекватного контролю захворювання, а також із варіантами вирішення цієї проблеми. Ці доповіді у відеоформаті розміщено на платформі Clinical Diabetes Digital Publication Американської діабетологічної асоціації (American Diabetes Association – ADA). Експерти акцентують увагу на особливій ролі фіксованої комбінації базального інсуліну й агоніста рецепторів глюкагоноподібного пептиду‑1 (GLP‑1) у лікуванні таких пацієнтів.
Українська медична мова: проблеми та їх вирішення
Мова є головним чинником розвитку людини, основним засобом творення, збереження й передачі інформації, основою процесу навчання. Національна наукова термінологія є свідченням зрілості й цивілізованості нації. На жаль, українська медична термінологія (та й мова загалом) страждає на кілька «хвороб», є засміченою словами з інших мов, які часто непотрібно, неадекватно чи надмірно в ній вживаються, та різноманітними покручами. Читаючи українську медичну літературу, статті в часописах, монографії, підручники, слухаючи доповіді на конференціях і з’їздах, можна знайти безліч таких прикладів.
Інформаційне повідомлення щодо меланоми шкіри
Меланома шкіри – злоякісна пухлина нейроектодермального походження (коди за Міжнародною класифікацією хвороб X перегляду C43, C41), що розвивається із трансформованих меланоцитів, що містяться переважно у шкірі. У сучасних епідеміологічних дослідженнях встановлено стрімке зростання захворюваності на меланому шкіри в різних країнах, у тому числі і в Україні.
Самостійна реабілітація після COVID-19: рекомендації для пацієнтів
У великої частки пацієнтів, які «одужали» від гострої інфекції SARS-CoV-2, протягом тижнів або місяців можуть зберігатися хронічні симптоми, як-от загальна слабкість і швидка втомлюваність (53-87%), задишка (43-71%), нейропсихологічні порушення (47%), а також підвищені рівні стресу, тривоги і депресії (Gloeckl R. et al., 2021). Ці симптоми зазвичай більш виражені й триваліші в госпі-талізованих хворих із тяжкою COVID-19 (особливо в разі перебування у відділеннях інтенсивної терапії
та після механічної вентиляції легень), але також часто спостерігаються і в пацієнтів із легкою коронавірусною інфекцією. Пацієнти з хронічними наслідками COVID-19 (так званим постковідним синдромом) потребують всебічної мультидисциплінарної реабілітації із залученням відповідних спеціалістів (фізіотерапевтів, пульмонологів, неврологів, медичних психологів та ін.). У цьому матеріалі наведено рекомендації для реабілітації після COVID-19, розроблені Всесвітньою організацією
охорони здоров’я. Ці рекомендації лікарі загальної практики – сімейної медицини можуть пропонувати своїм пацієнтів для самостійного виконання.
Антигістамінні препарати в дітей та підлітків: практичне оновлення
Ендогенний гістамін виробляється в цитоплазмі опасистих клітин, циркулювальних базофілів і нейронів шляхом ферментного декарбоксилювання гістидину. Це важливий медіатор запалення, що утворюється під впливом алергенних, запальних, токсичних, хімічних та ятрогенних чинників. Фізіологічна роль гістаміну багатогранна. Це основний медіатор алергічних реакцій негайного типу, регулятор шлункової секреції, нейромедіатор центральної нервової системи [1, 2]. Дія гістаміну триває до 10 хв, реалізується шляхом зв’язування зі специфічними рецепторами на мембранах найрізноманітніших клітин – лаброцитів, м’язів бронхів, ендотелію судин і чутливих нервових волокон.
Діагностика та лікування психогенних рухових розладів
Нещодавно відбулася міжнародна неврологічна онлайн-конференція «ХІІІ Нейросимпозіум», під час якої свою доповідь «Психогенні рухові розлади та когніції» представив завідувач кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету, доктор медичних наук, професор Михайло Михайлович Орос.
Вплив мазі з сукральфатом на якість життя пацієнтів із гемороїдальною хворобою та її ускладненнями: результати опитування EMOCARE
Геморой істотно погіршує якість життя пацієнтів, тому потребує швидкого й ефективного усунення симптомів. Із цією метою часто застосовують місцеві лікарські засоби, проте їхні ефективність і безпека вивчені недостатньо. У цьому огляді представлено дослідження італійських науковців, які вивчали ефективність місцевого застосування мазі з сукральфатом і рослинними екстрактами в симптоматичному лікуванні гемороїдальної хвороби (ГХ).
Роль вітаміну D у профілактиці та лікуванні вірусних інфекцій
Проблему профілактики та лікування вірусних інфекцій важко недооцінити. Віднедавна перед людством особливо гостро постала проблема такої вірусної інфекції дихальної системи, як коронавірусна хвороба (COVID-19), хоча й типові гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) продовжують залишатися тяжким медичним, соціальним та економічним тягарем. ГРВІ входить у топ-3 діагнозів, які встановлюються при амбулаторних консультаціях, а щорічні витрати на лікування ГРВІ (крім грипу) перевищують
22 млрд доларів США (Thomas М., Bomar Р., 2021). Незважаючи на значну поширеність вірусних
інфекцій, їх лікування дотепер є недосконалим: зокрема, нерідко призначаються антибіотики й імуномодулятори без доведеної ефективності. Своєю чергою, правильна етіотропна терапія вірусних інфекцій ускладнена тим, що прийом противірусних препаратів слід розпочинати якомога раніше після початку хвороби, а на цьому етапі пацієнт нерідко не звертається до лікаря, намагаючись вирішити проблему шляхом вичікування чи самолікування.
Ефективність іригації носа сольовими розчинами в боротьбі з ГРВІ та SARS-CoV-2: огляд літератури
В умовах пандемії COVID‑19 перед медичними працівниками постають нові виклики, пов’язані з пошуком дієвих засобів попередження вірусної передачі, полегшення симптомів коронавірусної інфекції та профілактики загрозливих ускладнень. Слизова оболонка носоглотки має провідну роль у початкових етапах інфікування SARS-CoV‑2. Промивання носа сольовими розчинами – ефективний спосіб підтримання зволоженості слизової та оптимального функціонування системи мукоциліарного транспорту, що також механічно перешкоджає зв’язуванню коронавірусних часточок із рецепторами ангіотензинперетворювального ферменту‑2 (АПФ‑2). В цьому огляді пропонуємо читачам ознайомитися з новими публікаціями, в яких досліджують механізми дії та клінічну значимість іригацій носоглотки сольовими та протимікробними розчинами.
Рапіра: фехтувальна точність лікування пацієнтів із респіраторними інфекціями під час пандемії COVID‑19
Респіраторні інфекції справедливо вважають найрозповсюдженішою інфекційною патологією людини; за місцем виникнення їх можна умовно розподілити на негоспітальні (інфекції, які з’являються в соціумі, за межами лікувальних закладів) і госпітальні. За локалізацією процесу загальноприйнятим є розподіл на інфекції верхніх (ніс, глотка, гортань) і нижніх (трахея, бронхи, паренхіма легень) дихальних шляхів. За етіологічним принципом виокремлюють вірусні, бактеріальні, грибкові та змішані інфекції. У нозологічній структурі негоспітальних інфекцій нижніх дихальних шляхів (НІНДШ) домінує негоспітальна пневмонія – провідна причина інфекційної смертності в сучасному світі. Коронавірусна хвороба, зумовлена вірусом SARS‑CoV‑2 (COVID‑19), одним із найдраматичніших проявів якої є первинна вірусна пневмонія з тяжкою дихальною недостатністю, вкотре зосередила увагу суспільства на проблемі НІНДШ і вказала не необхідність глибшого вивчення патогенезу інфекційних уражень легень (особливо вірусної етіології).
Знеболювання в невідкладній медицині та хірургії. Настав час переоцінити кеторолак
Потреба в швидкому та потужному знеболюванні з’являється щодня в практиці травматологів, хірургів, гінекологів, стоматологів і лікарів інших спеціальностей. Біль високої інтенсивності, що спостерігається при травмах і в післяопераційному періоді, потребує застосування наркотичних аналгетиків (із притаманними їм небажаними ефектами та ризиком звикання). Проблема надмірного застосування опіоїдів наразі переважно загострилася в США, де вже отримала назву «опіоїдна епідемія». Для вітчизняної медицини такі ненаркотичні аналгетики мають ще більшу актуальність через суттєві законодавчі обмеження обігу наркотичних препаратів. У цій ситуації звертають на себе увагу нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) з вираженим знеболювальним ефектом, до яких належить кеторолак.
