Останніми роками проблема психосоматичної патології, зокрема соматоформної вегетативної дисфункції (СВД), стала однією з найактуальніших не лише в неврологічній або психіатричній практиці, а й у глобальному медичному масштабі. Особливе місце належить хронічному стресу, що лежить в основі багатьох форм захворювань, котрі отримали назву «хвороби цивілізації»; це насамперед психосоматичні, цереброваскулярні патології, а також неврози. Саме в разі наявності вищезазначених форм патології хронічний стрес є не просто супутнім компонентом, а й провідним чинником їхнього виникнення, подальшого патогенезу, розвитку різноманітних ускладнень, отже, і прогнозу.

Хронічний стрес сьогодні є одним із провідних факторів у виникненні та розвитку різноманітних форм патології в сучасному суспільстві. Особливо актуальною ця проблема наразі є для нашої країни, де в умовах повномасштабної війни значна кількість населення відчувають хронічний стрес, що формує потужне підґрунтя для виникнення так званих хвороб цивілізації. До них належать, зокрема, цереброваскулярна і психосоматична патологія, а також неврози, тобто основні захворювання у практиці як невролога, так і сімейного лікаря. Поєднує ці форми патологій первинність ураження центральної нервової системи (ЦНС) на всіх рівнях структурно-функціональної організації мозку – ​від молекулярного до системного, із подальшим розвитком дизрегуляції внутрішніх органів, центрального та периферичного кровообігу. Тому «хвороби цивілізації» також належать до категорії дизрегуляційної патології.

Сучасний етап розвитку медицини характеризується подальшою актуалізацією неврологічної патології як однією із провідних причин інвалідизації та смертності населення. Найважливішу роль у структурі захворювань центральної нервової системи (ЦНС) відіграють судинні ураження –  гострі та хронічні. Цереброваскулярна патологія (ЦВП) наразі посідає провідне місце у структурі захворюваності як у неврологічній, так і в загальномедичній практиці не тільки в Україні, але й у всіх розвинених країнах світу. Традиційно основна увага у клінічній медицині приділяється гострим формам патології та, зокрема, інсультам. Однак слід пам’ятати, що переважна більшість (до 90%) судинних захворювань головного мозку належить до хронічних порушень мозкового кровообігу (ХПМК) або хронічної ішемії головного мозку (ХІГМ) – ​дисциркуляторної енцефалопатії (ДЕ), судинної деменції та інших, більш рідкісних форм ЦВП.