Головна Кардіологія та кардіохірургія Комбінована гіполіпідемічна терапія: від доказової бази до клінічної практики

21 листопада, 2026

Комбінована гіполіпідемічна терапія: від доказової бази до клінічної практики

Автори: Радченко О.М. Радченко О.М. Пилипів Л.І. Пилипів Л.І.

О. М. Радченко, д.м.н., професор кафедри внутрішньої медицини № 2,
Л. І. Пилипів, к.м.н., доцент кафедри внутрішньої медицини № 2,
Н. З. Вібла, кампус № 2 ім. І. Огієнка Університетської лікарні, ДНТ «Львівський національний медичний університет ім. Короля Данила»

ZU_18_2026_st26_foto.webp

Порушення ліпідного обміну є одним з найважливіших факторів ризику виникнення і прогресування серцево-судинних хвороб, численних метаболічних та ендокринних розладів. Дисліпідемія спостерігається в ≈25% популяції, включаючи дорослих та дітей [1], однак частіше – у пацієнтів віком >65 років (61,5%), у чоловіків (56,7 проти 44,7%), а також у тих, хто проживає в міських районах (50,0 проти 45,2%) [2]. Клінічний досвід показує, що майже 43% пацієнтів з порушенням ліпідного обміну вже мали досвід лікування гіполіпідемічними препаратами, однак контроль за показниками був тимчасовим або його не досягнуто взагалі.

Вхід в особистий кабінет Вхід
Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

Лікування дисліпідемій постійно знаходиться у фокусі уваги клініцистів, однак реальні результати є набагато меншими, ніж такі наукових досліджень. Терапія дисліпідемій стає дедалі складнішою через нижчі цільові рівні атерогенних ліпопротеїнів, еволюцію концепції від монотерапії статинами до комбінованої терапії з використанням гіполіпідемічних препаратів різних груп, спрямованих на різні аспекти ліпідного метаболізму, а також через потребу врахування генетичного тестування для підтвердження складних спадкових ліпідних порушень. У 2025 р. опубліковано оновлені рекомендації Європейської асоціації кардіологів та Європейського товариства з атеросклерозу [3], у 2026 р. Американська колегія кардіологів / Американська асоціація серця (АСС/АНА) запропонувала своє оновлення попередньої настанови 2018 р. [1], а 5 жовтня 2026 р. опубліковано наказ Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України № 1501 «Стандарт медичної допомоги «Дисліпідемії при ендокринних захворюваннях» [4].

Ці програмні документи регулюють гіполіпідемічну терапію. Запропоновані ними стандартні алгоритми лікування впроваджені в клінічних закладах для більшості пацієнтів, однак особи із сімейними та/або тяжкими ліпідними порушеннями, а також труднощами перенесення ліпідознижувальних препаратів потребують індивідуального підходу. Незважаючи на наявність широкого спектра ліпідознижувальних препаратів із доведеною ефективністю, в частки пацієнтів не виходить досягти цільових показників ліпідного профілю навіть на тлі застосування максимально переносимих доз, щодо чого як пацієнти, так і лікарі подеколи мають перестороги. Крім того, певна частка хворих має повну або часткову непереносимість препаратів, насамперед статинів. Це зумовлює необхідність використання комбінованих схем і впровадження нових класів гіполіпідемічних засобів. Ефективне зниження рівня атерогенних ліпопротеїнів є одним із ключових компонентів комплексної профілактики серцево-судинних захворювань, тому лікар повинен знати сучасні підходи до оцінки серцево-судинного ризику та оптимізації ліпідознижувальної терапії.

Метою роботи є аналіз сучасних даних наукової літератури щодо механізмів дії та принципів застосування основних гіполіпідемічних засобів, оцінка доцільності їхнього комбінованого застосування на конкретному клінічному випадку.

Матеріали та методи

Огляд літератури проведено в базі PubMed за останні 5 років за ключовими словами lipid metabolism, lipid metabolism treatment, lipid metabolism impairment, dyslipуdemia, statin, ezetimib. Для ілюстрації описано клінічне спостереження пацієнта з дуже великою гіпертригліцеридемією (гіперТГ), який потребував комбінованої терапії.

Результати

На сьогодні роль та значення статинів для зменшення рівня холестерину (ХС) не викликають сумнівів. До ­відкриття статинів вибір гіполіпідемічних препаратів був обмежений і переважно містив похідні нікотинової кислоти, фібрати та холестирамін. Однак ефект від використання цих препаратів виявився недостатнім, а холестирамін спричиняв непереносимість.

Статини

До появи природних статинів (інгібіторів редуктази 3-гідрокси‑3-метилглутарил-коензим А, ГМГ-КоА) долучилися природні процеси ферментації грибів (Monascus spp., Penicillium spp., Aspergillus terreus і Pleurotus ostreatus). Перший статин був схвалений до клінічного застосування лише 40 років тому – в 1987 р. (ловастатин). Основним субстратом біотрансформації у процесі виробництва статинів є оригінальний природний статин компактин (мевастатин). Статини класифікуються на природні (ловастатин, мевастатин), напівсинтетичні (правастатин, симвастатин) і синтетичні (аторвастатин, пітавастатин, розувастатин).

Статини є селективними конкурентними інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази – ферменту, відповідального за перетворення ГМГ-КоА на мевалонат під час синтезу ХС. Зменшуючи синтез ХС у печінці, статини активують рецептори ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) і збільшують їхнє поглинання з кровообігу печінкою. Лікування статинами знижує швидкість синтезу печінкою ліпопротеїнів, які містять апо-B100, що зумовлює зниження концентрації у крові як ХС, так і тригліцеридів (ТГ) [5].

Численні клінічні дослідження продемонстрували, що статини характеризуються високою ефективністю, сприятливим профілем безпеки та хорошою переносимістю [1, 3]. Їхнє застосування забезпечує значне зниження рівня проатерогенних ХС ЛПНЩ і супроводжується достовірним зменшенням ризику розвитку атеросклеротичних кардіо­васкулярних хвороб (КВХ). Саме тому статини залишаються препаратами першої лінії для корекції дисліпідемій та базисом сучасної ліпідознижувальної терапії [1, 3, 4]. Найефективніші статини спричиняють середнє зниження рівня ХС ЛПНЩ на 55-60% при максимальному дозуванні. Більшість статинів (6 із 7), котрі продаються в Україні, випускаються й у формі генериків, що робить їх доступними для переважної більшості пацієнтів [6]. Ступінь зниження рівня ХС ЛПНЩ залежить від інтенсивності статинотерапії. Високоінтенсивна терапія забезпечує зменшення концентрації ХС ЛПНЩ на ≥50%, помірноінтенсивна – на 30-49%, тоді як низькоінтенсивна – лише на <30% від початкового рівня (табл. 1) [1, 4]. Максимальне зниження досягається комбінацією «високоінтенсивна статинотерапія + езетиміб + бемпедоєва кислота + моноклональне антитіло до PCSK9» (рис.) [4].

Рис. Середнє зниження рівня ХС ЛПНЩ за умов застосування статинів та їхніх комбінацій [4]Рис. Середнє зниження рівня ХС ЛПНЩ за умов застосування статинів та їхніх комбінацій [4]

 

 

Таблиця 1. Варіанти статинотерапії за інтенсивністю

Очікуваний % зниження рівня ЛПНЩ

Низькоінтенсивна, <30%

Помірноінтенсивна, 30-49%

Високоінтенсивна, ≥50%

Рекомендовані статини, дози

 

Аторвастатин 10, 20 мг

Розувастатин 5, 10 мг

Аторвастатин 40, 80 мг

Розувастатин 20, 40 мг

Інші статини

Флувастатин 20, 40 мг

Ловастатин 20 мг

Правастатин 10, 20 мг

Симвастатин 10 мг

Флувастатин XL 80 мг

Флувастатин 40 мг BID

Ловастатин 40, 80 мг

Пітавастатин 1, 2, 4 мг

Правастатин 40, 80 мг

Симвастатин 20, 40 мг

Комбінація з іншими гіполіпідемічними препаратами

 

Крім гіполіпідемічної дії, статини демонструють множинні плейотропні ефекти: покращення ендотеліальної функції, зниження окисного стресу, стабілізація атеросклеротичних бляшок, імуномодуляція, зменшення проліферації гладких м’язів судин, вплив на метаболізм кісток, протизапальні, антитромботичні ефекти та зниження ризику деменції [7]. Увагу привертає певне зменшення портального тиску в пацієнтів із цирозом печінки під впливом статинів, хоча частота кровотеч із варикозних вен та асцитів не змінювалася [8], як і не спостерігалося покращення наслідків трансплантації печінки за умов застосування статинів перед нею [9].

До негативних ефектів статинотерапії можна зарахувати метаболічний парадокс (збільшення відносного ризику виникнення цукрового діабету (ЦД), притаманне передусім ліпофільним статинам); підвищення трансаміназ; зростання креатинкінази, рабдоміоліз і міопатію (частіше внаслідок взаємодії з іншими медикаментами); кардіоміо­патію та хронічну серцеву недостатність (ХСН); ушкодження нирок до гострої ниркової недостатності зі збільшенням протеїнурії внаслідок пригнічення реабсобції у ниркових канальцях; тестикулярні болі та гінекомастію в чоловіків; хворобу Паркінсона, деменцію, когнітивну дисфункцію; частіші злоякісні пухлини; частіші автоімунні хвороби, ревматоїдний артрит і вовчакоподібний синдром [1, 3, 6, 7].

У частині випадків ізольоване застосування статинів не спричиняє досягнення цільових рівнів ліпідних фракцій, тому в таких випадках рекомендовано застосовувати комбінації гіполіпідемічних препаратів. Згідно з Американськими клінічними практичними рекомендаціями (2026) та відповідно до наказу МОЗ № 1501 від 5 жовтня 2026 р. [1, 4] комбінована гіполіпідемічна терапія застосовується в дорослих пацієнтів із високим кардіоваскулярним ризиком (КВР >10%), які отримують максимально переносиму дозу статинів, але в них не вийшло досягти цільових рівнів ХС ЛПНЩ (<1,8 ммоль/л) та ХС ліпопротеїнів невисокої щільності (ХС неЛПВЩ <2,6 ммоль/л). У разі неефективності максимально переносимих доз статину другим кроком є комбінація з езетимібом. Якщо все одно не досягнуто цільових рівнів ХС ЛПНЩ і ХС неЛПВЩ, рекомендовано розглянути додавання до комбінації статину з езетимібом бемпедоєву кислоту або інгібітор PCSK9 [10].

Такі рекомендації були підтверджені даними доказової медицини. З метою оцінки дієвості та реальної імплементації рекомендацій Європейського товариства кардіологів (ESC, 2016; 2019) щодо ліпідознижувальної терапії було проведено масштабне багатоцентрове дослідження ​DA VINCI, яке показало, що в Європі 84% пацієнтів з атеросклеротичним серцево-судинним захворюванням (АССЗ) отримували лише статин (монотерапія), з них 38% у високоінтенсивному режимі, а 44% – ​помірної інтенсивності. Лише 10% пацієнтів отримували комбіновану терапію (9% – статин з езетимібом, 1% статин і препарат моноклонального антитіла PCSK9) [11]. Не дивно, що досягнення рекомендованого цільового рівня ХС ЛПНЩ 1,4 ммоль/л у цих ­пацієнтів із дуже високим ризиком було низьким: 22% серед хворих, які отримували монотерапію статином високої інтенсивності, та 21% в осіб, котрі одержували статин з езетимібом, проти 58% пацієнтів, що отримували комбінацію інгібітора PCKS9 з пероральною терапією статину з езетимібом.

Протипоказання до застосування статинів: активна хвороба печінки зі стійким підвищенням печінкових трансаміназ, гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату; вагітність; лактація; тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв); міопатія; одночасна терапія циклоспорином і комбінацією софосбувір / велпатасвір / воксилапревір; гіпотиреоз та зловживання алкоголем, які є факторами ризику рабдоміолізу.

Засади застосування комбінованої гіполіпідемічної терапії

Статини знижують рівень ЛПНЩ у середньому на 30-50% і рекомендуються як препарат першого вибору для лікування гіперхолестеринемії (гіперХС) та комбінованої гіперліпідемії [12]. Інтенсивність лікування статинами визначається їхньою ефективністю зниження рівня ХС ЛПНЩ [3]. Однак останні декілька років з’являється щоразу більше рекомендацій стосовно того, що окремим пацієнтам з найвищим ризиком слід рекомендувати одразу комбіновану терапію, як таку, що застосовується для пацієнтів з артеріальною гіпертензією [11]. Оскільки під час лікування статинами необхідно враховувати низку застережень (можливі м’язові симптоми, порушення регуляції рівня глюкози та дисфункцію печінки), в окремих випадках неможливо підвищити дозу статинів до рівня, необхідного для досягнення цільових показників ХС ЛПНЩ, через виникнення цих побічних ефектів. Використання комбінованої гіполіпідемічної терапії для зниження рівня ХС, як пероральної (статин, езетиміб, бемпедова кислота), так і підшкірної (інгібітор PCSK9), є науково обґрунтованим [13]. Ефективність моно- та комбінованої гіполіпідемічної терапії продемонстровано в таблиці 2.

Таблиця 2. Ефективність моно- та комбінованої гіполіпідемічної терапії [3]

Терапія

Очікуване зниження ХС ЛПНЩ (%)

Езетиміб

≈20

Бемпедоєва кислота

≈23

Статин помірної інтенсивності

≈30

Езетиміб + бемпедоєва кислота

≈38

Статин високої інтенсивності

≈50

Статин високої інтенсивності + бемпедоєва кислота

≈58

Інгібітор PCSK9

≈60

Статин високої інтенсивності + езетиміб

≈65

Статин високої інтенсивності + езетиміб + бемпедоєва кислота

≈68

Інгібітор PCSK9 + езетиміб

≈70

Статин високої інтенсивності + інгібітор PCSK9

≈75

Інгібітор PCSK9 + езетиміб + бемпедоєва кислота

≈75

Статин високої інтенсивності + езетиміб + інгібітор PCSK9

≈80

Статин високої інтенсивності + езетиміб + бемпедоєва кислота + інгібітор PCSK9

≈86

 

В оновлених рекомендаціях Європейської асоціації кардіологів та Європейського товариства з атеросклерозу (2025), АСС/АНА (2026), в наказі МОЗ України № 1501 від 5 жовтня 2026 р. [1, 4] зазначено, що нестатинові гіполіпідемічні препарати, ефективність яких щодо зниження ризику серцево-судинних подій доведена, при застосуванні окремо або в комбінації рекомендуються пацієнтам, які не можуть приймати статини, для зниження рівня ХС ЛПНЩ і зменшення ризику серцево-судинних подій (клас рекомендацій (КР) І, рівень доказовості (РД) А) [3].

Вибір препарату має ґрунтуватися на тому, наскільки додатково потрібно знизити ХС ЛПНЩ. Пацієнтам, які не можуть приймати статини, для досягнення цільового рівня ХС ЛПНЩ рекомендоване призначення бемпедоєвої кислоти (КР І, РД В). Додавання бемпедоєвої кислоти до максимально переносимої дози статину (з езетимібом або без нього) слід розглянути в пацієнтів із високим або дуже високим серцево-судинним ризиком для досягнення цільового рівня ХС ЛПНЩ (КР IIa, РД C) [14]. Евінакумаб варто розглянути в хворих із гомозиготною сімейною гіперХС віком >5 років, які не досягли цільового рівня ХС ЛПНЩ, незважаючи на отримання максимальної ліпідо­знижувальної терапії (КР IIa, РД B).

За тяжкої гіперХС для первинної профілактики атеросклеротичних серцево-судинних хвороб у разі наявності субклінічного атеросклерозу та при атеросклеротичному захворюванні при отриманні максимально переносимих доз статину для досягнення цільових рівнів ХС ЛПНЩ і ХС неЛПВЩ рекомендовано додавання езетимібу, PCSK9-моноклонального антитіла та/або бемпедоєвої кислоти [1] (табл. 3).

Таблиця 3. Характеристика основних гіполіпідемічних препаратів (модифіковано за [15, 1])

Препарат

Механізми

Ефекти

Показання

Побічні дії

Комбінації

Статин

Пригнічує
ГМГ-КоА-редуктазу (синтез ХС)

↓ ХС ЛПНЩ

↓ ТГ (у великих дозах)

↓ ЛП (a), плейотропні ефекти

Терапія першої лінії (основа) для первинної та вторинної профілактики КВХ

Можливі статин-асоційовані м’язові симптоми та рабдоміоліз

+ з кожним із нижчезазначених

Інгібітор абсорбції ХС

 

 езетиміб

↓ всмоктування ХС через транспортер NPC1L1

↓ ХС ЛПНЩ

↓ аполіпопротеїн B

↓ ХС неЛПВЩ

Первинна та змішана гіперліпідемія, сімейна гіперХС, часто разом зі статином

Можливі діарея, артралгії, симптоми з боку верхніх дихальних шляхів

+ статин

+ фенофібрат

Секвестрант ЖК

 

 холестирамін

 колестипол

Зв’язують ЖК у кишечнику

↓ їхньої реабсорбції

↑ перетворення ХС на ЖК в печінці

↓ ХС ЛПНЩ

Помірне ↓ ХС ЛПНЩ, помірне ↑ ХС ЛПВЩ

Первинна гіперХС; безпечні під час вагітності

Не всмоктуються системно; закрепи при великих дозах та в осіб старшого віку, ↑ ризику кровотеч

+ статин

+ нікотинова кислота

Інгібітор PCSK9 – моноклональне антитіло

 

 алірокумаб

 еволокумаб

Зв’язуються з PCSK9 у крові та зменшують деградацію рецепторів ХС ЛПНЩ

↓ ХС ЛПНЩ через посилення його захоплення

Гетерозиготна сімейна гіперХС або клінічне АССЗ для досягнення цільового рівня ХС ЛПНЩ на тлі максимальної дози статину.

Гомозиготна сімейна гіперХС для досягнення цільового ХС ЛПНЩ у комбінації (еволокумаб)

Можливі реакції у місці ін’єкції, назофарингіт, грипоподібні симптоми

+ статини

+ езетиміб

Інгібітор PCSK9 на основі малої інтерферуючої РНК (siRNA)

 

 інклісиран

siRNA руйнує матричну РНК у клітинах печінки, що відповідає за синтез PCSK9; рЛПНЩ

↑ захоплення ХС ЛПНЩ

Значне ↓ ХС ЛПНЩ

Доповнення до дієти і статинів при первинній гіперліпідемії та гетерозиготній сімейній гіперХС

Можливі реакції у місці ін’єкції, біль у суглобах та інфекції дихальних шляхів

+ статини

Інгібітор
АТФ-цитрат-ліази

 

 бемпедоєва кислота

↓ аденозин-трифосфат-цитратліазу (ACL) в печінці

↓ синтез ХС

↓ синтез ХС

Пацієнтам, які не можуть приймати статини

↓ ризику інфаркту міокарда та коронарної реваскуляризації при АССЗ або у тих, хто має високий ризик подій та не може приймати статини.

Дорослим з первинною гіперліпідемією, включаючи гетерозиготну сімейну гіперХС, як у монотерапії, так і в комбінації

Можливий розвиток подагри, тромбоцитемії, лейкопенії, уражень верхніх дихальних шляхів

+ статини (симвастатин <20 мг, правастатин <40 мг)

+ езетиміб

Примітки: рЛПНЩ – рецептор ЛПНЩ; ЛП (a) – ліпопротеїн (а).

 

 

Нестатинові гіполіпідемічні препарати

Останніми роками арсенал нестатинових гіполіпідемічних препаратів, спрямованих на зниження рівнів ХС ЛПНЩ та аполіпопротеїну В (апоВ), суттєво розширився і містить високоефективні препарати для підшкірного введення. Комбіноване застосування нестатинових засобів із низько- або помірноінтенсивною статинотерапією дає змогу досягти зниження рівня ХС ЛПНЩ більш ніж на половину [1, 4]. Однак попри доведену ефективність нестатинові гіполіпідемічні препарати досі недостатньо широко застосовуються в клінічній практиці. Основними причинами є клінічна інерція, хибне уявлення про те, що лише статини здатні знижувати ризик атеросклеротичних серцево-судинних захворювань, обмежена доступність окремих інноваційних препаратів через їхню високу вартість, занепокоєння щодо можливих побічних реакцій, а також недостатня обізнаність лікарів і пацієнтів щодо показань до їхнього застосування.

Нестатинові гіполіпідемічні засоби рекомендуються як доповнення до статинотерапії у випадках, коли на тлі максимально переносимих доз статинів не виходить досягти цільового рівня ХС ЛПНЩ і ХС неЛПВЩ, а також як альтернативний варіант лікування в пацієнтів із повною або частковою непереносимістю статинів.

Езетиміб, що увійшов у клінічну практику в 2002 р., є представником групи гіполіпідемічних засобів, які селективно пригнічують абсорбцію ХС і деяких рослинних стеролів ворсинками тонкої кишки, внаслідок чого зменшуються запаси ХС у печінці та підвищується виведення ХС. Препарат був відкритий без чіткого розуміння його молекулярної мішені. Пізніше виявили, що основною мішенню езетимібу є білок Німана – Піка (Niemann-Pick C1-Like 1), що експресується кишковими ентероцитами [16]. Езетиміб знижує рівень ХС ЛПНЩ у середньому на 18% (до 25% при додаванні до статинотерапії) та має низьку частоту побічних ефектів [1].

На відміну від секвестрантів жовчних кислот (ЖК) езетиміб не підвищує їхнього виведення, а на відміну від статинів не пригнічує синтезу ХС у печінці. Езетиміб не впливає на активність ферментів CYP450 і не залежить від них, тому клінічно значущі фармакокінетичні взаємодії інших препаратів з езетимібом мінімальні.

Дослідження комбінацій езетимібу з низкою статинів (аторвастатин, симвастатин, правастатин, ловастатин) показало відсутність значущих фармакокінетичних взаємодій з ними, а за умов комбінації з гемфіброзилом та фенофібратом навіть супроводжувалося збільшенням пер­оральної біодоступності езетимібу в 1,7 і 1,5 раза [17]. Одним з перших досліджень, яке показало хороші результати комбінації «статин + езетиміб», було дослідження SHARP (2011), яке продемонструвало зниження на 17% частоти основних атеросклеротичних подій у пацієнтів з ураженням нирок, котрі отримували комбінацію симвастатину з езетимібом порівняно з терапією «симвастатин/плацебо» [18]. Дослідження IMPROVE-IT (2015) показало, що комбінація симвастатину з езетимібом поступово знижувала рівень ХС ЛПНЩ і зменшила кількість серцево-судинних подій порівняно з монотерапією симвастатином [19]. Через рік лікування середній рівень ХС ЛПНЩ у пацієнтів був на 24% нижчим при поєднанні езетимібу із симвастатином, ніж при монотерапії симвастатином. Ризик інфаркту міокарда та ішемічного інсульту також виявився значно нижчим при застосуванні комбінованої терапії. Застосування комбінації статину та езетимібу супроводжувалося зниженням ризику серцево-судинних подій та меншою кількістю побічних ефектів порівняно з монотерапією статинами в осіб із ЦД протягом 5,5 року [20].

Для пацієнтів із гіперліпідемією, які не переносять статинів, також рекомендована комбінація езетимібу із фенофібратом. У відкритому рандомізованому дослідженні EFECTL продемонстровано, що особи, які отримували комбіновану терапію або монотерапію фенофібратом або езетимібом, досягли зменшення рівня ХС ЛПНЩ на –24,2% (комбінована терапія), –16,0% (фенофібрат) і –17,4% (езетиміб). Відповідні значення для ТГ становили –40,0%, –40,1% та –3,4% відповідно. Як і очікувалося, побічні ефекти виявилися вищими в групі комбінованої терапії порівняно з кожною групою монотерапії, однак жодна з них не була відзначена як клінічно значуща [21].

Існують комбіновані препарати аторвастатину з езетимібом, однак вони не зареєстровані в Україні: Аторвастерол комбі (Німеччина) та Статезі (Індія).

 

 Секвестранти ЖК (холестирамін, колестипол) використовуються в клініці як гіполіпідемічні препарати з 1970-х років. Це аніонообмінна смола із четвертинними амонієвими групами на основі полістирольного полімерного каркаса. Механізм дії полягає у перериванні природної рециркуляції пулу ЖК, збагачених ХС, через зв’язування їх у кишках та підвищення екскреції до 10 разів. Це зумовлює підвищення синтезу ЖК печінкою, що зменшує внутрішньопечінковий рівень ХС. Окрім того, препарати зменшують всмоктування ХС, що надходить з їжею. При застосуванні холестираміну зниження рівня ХС спостерігається вже через місяць лікування. Сьогодні секвестранти ЖК застосовуються переважно як доповнення до терапії, коли необхідне подальше зниження ХС на тлі застосування статинів. Хоча холестирамін знижує біодоступність статинів, їхні клінічні ефекти щодо зниження вмісту ХС є синергічними.

Пацієнтам із вираженою гіперТГ секвестранти ЖК протипоказані, оскільки вони можуть підвищувати рівень ТГ. Перевага секвестрантів у тому, що вони не всмоктуються в кишках, тому можуть застосовуватися в матерів, котрі годують грудьми, вагітних і дітей.

Застосування секвестрантів ЖК може супроводжуватися порушенням всмоктування їжі та лікарських препаратів. Саме тому інші ліки слід приймати не пізніше ніж за 1 год до прийому холестираміну та не раніше 4-6 год (а краще ще пізніше) після холестираміну, що за потреби застосування препарату декілька разів на день суттєво обмежує можливості іншої фармакотерапії. Секвестранти ЖК знижують засвоєння тироксину, варфарину, хлортіазиду, фенілбутазону, тетрацикліну, пеніциліну, дигіталісу. За відміни холестираміну може виникати дигіталісна інтоксикація. Холестирамін здатен також впливати на фармакокінетику препаратів, які зазнають кишково-печінкової рециркуляції (естрогени). Оскільки холестирамін зв’язує ЖК, він може перешкоджати засвоєнню в кишках жиророзчинних вітамінів А, D, К і фолатів, тому за умов тривалого застосування холестираміну їх слід додавати до комплексного лікування.

 

 Інгібітор АТФ-цитратліази (бемпедоєва кислота) – препарат для перорального застосування, який пригнічує активність АТФ-цитратліази, що діє до ГМГ-КоА-редуктази, знижуючи в такий спосіб рівень ХС ЛПНЩ. На відміну від статинів, це проліки, які активуються в печінці, але не в скелетних м’язах, що потенційно зменшує побічні ефекти, пов’язані з м’язами. Терапія бемпедоєвою кислотою рекомендована для пацієнтів, які не переносять статини через побічні ефекти. Бемпедоєва кислота особливо ефективна для пацієнтів, яким потрібне додаткове зниження рівня ХС ЛПНЩ, незважаючи на максимально переносиму терапію статинами. Однак одночасне застосування статинів (симвастатин у дозі >20 мг і правастатин у дозі >40 мг) та бемпедоєвої кислоти не рекомендується через підвищений ризик побічних ефектів, пов’язаних з м’язами [22]. Бемпедоєва кислота може підвищувати рівень сечової кислоти в сироватці крові через пригнічення ОАТ2 ниркових канальців і здатна спричинити або загострити гіпер­урикемію та подагру. Також прийом бемпедоєвої кислоти може супроводжуватися підвищеним ризиком розриву або травми сухожилків і спричиняти підвищення печінкових ферментів.

 Моноклональне антитіло – інгібітор PCSK9 еволокумаб селективно зв’язується із пропротеїнконвертазою 9-го субтилізин-кексинового типу (PCSK9) та пригнічує зв’язування циркулюючої PCSK9 з рецептором ЛПНЩ (рЛПНЩ) на поверхні клітин печінки, запобігаючи в такий спосіб PCSK9-опосередкованому розпаду рЛПНЩ. Підвищення рівнів рЛПНЩ у печінці зумовлює зниження сироваткової концентрації ХС ЛПНЩ. Комбінація еволокумабу та статинотерапія значно знизили ризик первинної складної кінцевої точки: смерть від серцево-судинних хвороб, інфаркт міокарда, інсульт, госпіталізація щодо нестабільної стенокардії або реваскуляризація коронарних артерій [23]. Через 48 тиж середнє зниження рівня ХС ЛПНЩ при застосуванні еволокумабу порівняно із плацебо на тлі статинотерапії становило 59%. Еволокумаб застосовується 1 раз на 2-4 тиж підшкірно. Взаємодія з іншими препаратами ще не вивчена.

 

 Інгібітор PCSK9 на основі малої інтерферуючої РНК (siRNA) інклісиран – дволанцюжкова мала інтерферуюча рибонуклеїнова кислота (sіРНК), що знижує рівень ХС, кон’югована на кодуючому ланцюзі з триантенним N-ацетилгалактозаміном (GalNAc) для полегшення поглинання гепатоцитами; sіРНК блокує синтез білка PCSK9 у печінці за допомогою технології РНК-інтерференції, що збільшує кількість рецепторів поглинання ХС ЛПНЩ із крові. Інклісиран показаний для лікування дорослих пацієнтів із первинною гіперХС (гетерозиготною сімейною та несімейною) чи змішаною дисліпідемією як доповнення до дієти в поєднанні зі статином або з комбінацією «статин + інший гіполіпідемічний засіб» тоді, коли цільового рівня ХС ЛПНЩ не досягнуто застосуванням максимальної переносимої дози статину.

 

 Фібрати (фенофібрат, гемфіброзил) діють через активацію рецептора, що активується проліфератором пероксисом типу α (PPARα). Через активацію PPARα фенофібрат посилює ліполіз і виведення з плазми атерогенних часточок, збагачених ТГ, що відбувається внаслідок активації ліпопротеїнліпази та зменшення утворення апопротеїну CIII. Активація PPARα також супроводжується збільшенням синтезу апопротеїнів AI та AII, що спричиняє зменшення фракцій низької та дуже низької щільності, які містять апопротеїн В, а також збільшення ХС ЛПВЩ, котрі містять апопротеїни AI й AII. Через зміну синтезу та катаболізму ХС ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) фенофібрат посилює кліренс ХС ЛПНЩ і зменшує кількість дрібних щільних ЛПНЩ, рівень яких підвищений в осіб з атерогенним ліпопротеїновим фенотипом, що часто зустрічається в пацієнтів із ризиком розвитку ІХС (табл. 4).

 

Таблиця 4. Характеристика основних тригліцеридознижувальних засобів і препаратів із додатковим ліпідознижувальним ефектом (модифіковано за [15, 1])

Препарат

Механізми

Ефекти

Показання

Побічні дії

Комбінації

Фібрат

 

 фенофібрат

 гемфіброзил

Активація PPAR-α, що ↑ катаболізм ТГ

↓ ТГ, ↑ ХС ЛПВЩ (на 5-20%)

Тяжка гіперТГ (для профілактики панкреатиту)

 

Х статини (!) (загроза міопатії)

Омега‑3 поліненасичені ЖК

↓ синтез та/або секрецію ТГ ЛПДНЩ у печінці; посилює кліренс ТГ із циркулюючих ЛПДНЩ

↓ ЛПДНЩ, ↓ ТГ

Тяжка гіперТГ

↑ ризику кровотечі

 

Нікотинова кислота (ніацин, вітамін РР, вітамін В3)

↓ етерифікацію печінкових ТГ, ↓ вивільнення ЖК із жирової тканини та ↑ активність ліпопротеїнліпази, ↑ видалення збагачених ТГ ліпопротеїнових ЖК

↑ ХС ЛПВЩ, помірне ↓ ХС ЛПНЩ, ↓ ТГ

Має обмежене застосування в пацієнтів високого серцево-судинного ризику

Виражені припливи крові до шкіри

Х статини (!) (загроза міопатії)

Препарати з додатковим гіполіпідемічним ефектом

 

Препарати ЖК та їхніх похідних

 

 урсодезоксихолева кислота

 хенодезоксихолева кислота

↓ кишкової абсорбції та ендогенного синтезу ХС

↑ експресії гепатоцелюлярних рЛПНЩ з ↑ рецепторного кліренсу ЛП із кровотоку з їхньою біліарною екскрецією

 

 

 

+ статини

Примітка: Х – застосування не рекомендовано.

 

Протипоказання до застосування фібратів: печінкова недостатність (включаючи біліарний цироз печінки та нез’ясовані персистуючі порушення функції печінки), активні хвороби жовчного міхура, тяжка хвороба нирок, панкреатит (окрім випадків гострого панкреатиту, спричиненого тяжкою гіперТГ), діагностована фотоалергія або фототоксичні реакції під час лікування фібратами чи кетопрофеном, гіперчутливість до діючої речовини. Не рекомендовано застосовувати фібрати пацієнтам з алергією на арахіс, арахісову олію чи соєвий лецитин або схожі продукти через ризик виникнення реакцій гіперчутливості.

 

 Нікотинова кислота є першим застосованим у практиці гіполіпідемічним препаратом, що впливає на всі ліпопротеїни й аполіпопротеїни. Клінічна ефективність, безпека та низька вартість порівняно з іншими гіполіпідемічними засобами належать до її переваг. Механізм дії нікотинової кислоти полягає у пригніченні ліполізу жирової тканини, що зменшує надходження прекурсорів ТГ до печінки, отже, й синтез ЛПНЩ і ЛПДНЩ, зменшує ендотеліальну дисфункцію та схильність до тромбозу. Від інших гіполіпідемічних засобів нікотинова кислота відрізняється здатністю підвищувати рівень ХС ЛПВЩ і знижувати ліпопротеїн α, а також помірним судинорозширювальним ефектом (окрім церебральних судин). Найбільше обмеження для тривалого застосування нікотинової кислоти зумовлено відносно поганою переносимістю (припливи, головний біль, біль у шлунку), чого можна запобігти застосуванням ацетилсаліцилової кислоти за 30-60 хв. У пролонгованих форм нікотинової кислоти небажаних сторонніх ефектів менше, проте їхня ефективність є нижчою (нікотинамід не має гіполіпідемічної дії), а гепатотоксичність – вищою.

Крім того, існують препарати, які безпосередньо не належать до гіполіпідемічних засобів, однак мають таку дію. Це передусім омега‑3 поліненасичені ЖК та урсодезоксихолева кислота (УДХК).

 

 Омега‑3 поліненасичені ЖК – конкурентні антагоністи арахідонової кислоти – основного субстрату синтезу простагландинів, тромбоксанів і лейкотрієнів у складі фосфоліпідів клітинних мембран. Їхнє застосування в клініці розпочалося наприкінці 1980-х років після вивчення причин низького розповсюдження атеросклерозу серед населення Гренландії. Особливості омега‑3 кислот зумовлюють доцільність їхнього використання насамперед у пацієнтів з інсулінорезистентністю та метаболічним синдромом, оскільки вони підвищують чутливість тканин до інсуліну, а також в осіб, які інтенсивно працюють як фізично, так і розумово. Згідно з даними наукових досліджень, добавки омега‑3 ЖК значно знижують рівні ТГ у крові та загального ХС, хоча і не мають значного впливу на рівні як ХС ЛПВЩ, так і ХС ЛПНЩ або об’єм артеріальних бляшок [24].

 

 Урсодезоксихолева кислота чинить гіпохолестеринемічний ефект і нормалізує ліпідний обмін, зумовлений зменшенням всмоктування ХС у кишках, пригніченням синтезу ХС у печінці, активацією екскреції ХС у жовч та підвищенням екскреції ЛПДНЩ. Через стимуляцію фарнезоїд-Х-рецептора-α УДХК активує декілька механізмів утилізації ліпідів: збільшення кількості ядерних PPAR і рЛПНЩ, активацію ліпопротеїнліпази плазми. Крім того, холестерол‑7α-гідроксилаза (CYP7A1), що також активується під впливом УДХК, контролює рівень ХС у печінці [25].

Певну гіполіпідемічну дію мають також препарати та біодобавки рослинного походження: діоскорея, часник, морська капуста, червоний рис, гуарова смола, поліконазол. Гуарова смола зменшує абсорбцію ХС, підвищує секрецію ЖК і зумовлює активацію метаболізму ХС у печінці; чинить гіполіпідемічний ефект. Однак переконливих доказів того, що всі ці засоби можуть знизити ризик серцево-судинних хвороб, наразі немає (КР ІІІ, РД В) [3].

Окремі клінічні ситуації

Існують певні клінічні ситуації, пов’язані з дисліпідемією та підвищеним серцево-судинним ризиком, що потребують специфічних терапевтичних підходів. Так, у пацієнтів із хронічними запальними чи автоімунними хворобами, хронічною вірусною інфекцією, трансплантацією органів або онкопатологією може розвинутися тяжка дисліпідемія, що збільшує серцево-судинний ризик [13]. Крім того, комплексна терапія цих клінічних ситуацій може зумовити лікарську взаємодію застосованих препаратів. Саме тому в таких випадках вибір низької дози статину з низьким профілем взаємодії (правастатин, розувастатин) у поєднанні з езетимібом зазвичай є рекомендованим варіантом гіполіпідемічної терапії [13].

Окрема ситуація – підвищення рівня ліпопротеїну А (ЛПА), що пов’язано з підвищеним ризиком серцево-судинних подій. Статини рекомендовані цим пацієнтам навіть для первинної профілактики [26], незважаючи на те що вони можуть ще більше підвищувати рівень ЛПА з ефектом, який залежить від дози статину (інтенсивності статинотерапії) [27]. У цих випадках слід розглянути комбіновану гіполіпідемічну терапію із середньою дозою статину та езетимібу [13].

Гомозиготна сімейна гіперХС – надзвичайно тяжкий та рідкісний стан. Такі пацієнти повинні проходити спеціальну комбіновану ліпідознижувальну терапію. У хворих з гомозиготною сімейною гіперХС спостерігається серйозне порушення шляху рЛПНЩ. Саме тому препарати, що підвищують функцію рЛПНЩ, як-от статини, езетиміб, бемпедоєва кислота та терапія, спрямована на PCSK9, у них є неефективними. Пацієнтам із гомозиготною сімейною гіперХС слід призначати незалежні від рЛПНЩ методи зниження ліпідів, як-от аферез ліпопротеїнів (селективне видалення ЛПНЩ шляхом онлайн-перфузії плазми через імуносорбентну колонку), та комбіновану терапію, включаючи ломітапід та/або евінакумаб.

Клінічний випадок

До кампусу № 2 ім. І. Огієнка Університетської клініки ДНТ «Львівський національний медичний університет ім. Короля Данила» в січні 2026 р. надійшов пацієнт Г., 42 роки, зі скаргами на головний біль, здуття живота, сухість у роті, нудоту, підвищення артеріального тиску (АТ), слабкість, запаморочення, хитку ходу, набряки нижніх кінцівок, біль у серці під час підвищення АТ, погіршення пам’яті та зору, виражену пітливість правої половини тіла, наявність ділянок, що не засмагають, періодичні болі в кистях і дрібних суглобах.

В анамнезі – хронічний холецистит, панкреатит, гастродуоденіт, із 2018 р. – подагра. Спадковість обтяжена щодо серцево-судинних захворювань (батько переніс інфаркт міокарда). Не курить (курив у шкільні роки по 0,5-1 пачці на день). Хворіє на гіпертонічну хворобу із 2014 р., постійно приймає небіволол та епізодично при підвищенні АТ – каптоприл із гідрохлортіазидом.

Фізикальний огляд: на шкірі виявлено ділянки депігментації та гемангіоми на тулубі. Маса тіла – 115 кг, зріст – 185 см, ІМТ – 33,6 кг/м2, температура тіла – 36,6 °C, SpO2 – 95%. Дихання везикулярне, 20/хв. Серцеві тони послаблені, ритмічні, акцент ІІ тону на аорті. ЧСС – 86 уд./хв, АТ – 180/120 мм рт. ст. Язик сухий з білим нальотом. Живіт здутий, дещо болючий у лівому підребер’ї. Печінка на 3 см виступає з-під реберної дуги. Симптом Пастернацького негативний з обох боків. Периферійні набряки на стопах і гомілках.

Загальний аналіз крові: гемоглобін 153 г/л (), еритроцити 5,5 1012/л (); тромбоцити, лейкоцити та формула без змін. Аналіз сечі без особливостей. Ліпідограма: загальний ХС 7,68 ммоль/л (), ХС ЛПВЩ 0,46 ммоль/л (), ХС ЛПНЩ 0,80 ммоль/л (N), ТГ 18,09 ммоль/л (), коефіцієнт атерогенності 15,7 (). Біохімічний аналіз крові: калій 4,32 ммоль/л (N), натрій 135,7 ммоль/л (N), сечова кислота 179,8 ммоль/л ( ), сечовина 4,1 ммоль/л (N), вітамін D 14,39 нг/мл (дефіцит), С-реактивний білок 3,18 мг/л (N), загальний фібриноген 3,3 г/л (N); інсулін 21,85 мкМО/мл (N), С-пептид 1324 пмоль/л (N), індекс НОМА 5,03 (), ліпаза 29,2 МО/л (N); білірубін 10,7 мкмоль/л (N), лужна фосфатаза 70,7 МО/л (N), ГГТП 49,2 МО/л (N), АСТ 49,9 МО/л (), АЛТ 74,2 МО/л (), загальний білок 70,4 г/л (N). Глюкоза: 7,5 ммоль/л () (у динаміці 5,1-4,9 ммоль/л), креатинін 75 мкмоль/л (N).

УЗД (30.12.2025): печінка виступає з-під краю реберної дуги на 50 мм, права частка 165 мм, ліва частка 77 мм; контури рівні, чіткі, край заокруглений, поверхня рівна, ехогенність значно підвищена, однорідна. ­Внутрішньопечінкові жовчні протоки не розширені, ворітна вена 12 мм, селезінкова вена не розширена. Жовчний міхур 96×38 мм, контури чіткі, без ознак запалення, містить застійну жовч, конкременти не візуалізуються, холедох не розширений. Підшлункова залоза 23×20×21 мм, контури чіткі, рівні, підвищена ехогенність, однорідна, панкреатична протока не розширена. Селезінка не збільшена, контури чіткі, рівні, структура однорідна. Товстий кишечник підвищеної пневматизації. Розміри нирок нормальні, ЧМС не розширені. УЗД ниркових судин: патологічних структурних змін не візуалізовано, даних за порушення кровотоку артерій не виявлено. Фіброеластографія печінки: гепатомегалія, дифузні зміни паренхіми за типом гепатозу, F0 по Metavir (фіброз відсутній).

ЕхоКГ: правий шлуночок 3,3 см, міжшлуночкова перегородка 1,0 см, лівий шлуночок 5,7 см (діастола), стінка лівого шлуночка 0,9 см, фракція викиду 64%, діаметр висхідної аорти 3,3 см, ліве передсердя 4,7 см, індекс маси міокарда 91. Структура і функція клапанів збережені, легеневої гіпертензії немає, сумарна та сегментарна скоротливість не порушена, розлад діастолічної функції І типу. Висновок: дилатація правого шлуночка та лівого передсердя.

ЕКГ: ознаки перевантаження лівого шлуночка.

Рентгенографія органів грудної клітки: пневмосклероз (сітчастий легеневий малюнок у нижніх відділах).

Діагноз: гіпертонічна хвороба 3 ст., ІІІ ст. ХСН зі збереженою фракцією викиду, діастолічна дисфункція, КВР дуже високий. Ожиріння 1 ст. аліментарного генезу. Метаболічний синдром (дисліпідемія, порушення толерантності до глюкози). Метаболічно-асоційована стеатотична хвороба печінки (стеатогепатит). Стеатоз підшлункової залози. Біліарний сладж. Подагра без функціональної недостатності. Пацієнту рекомендовано додаткове визначення апоВ та апоА, глікованого гемоглобіну, натрійуретичного пептиду і проведення клемп-тесту, гормонів щитоподібної залози, від чого він відмовився з матеріальних міркувань.

Обговорення

Отже, в пацієнта спостерігається дисліпідемія у вигляді значної гіперТГ, помірної гіперХС зі збільшенням коефіцієнта атерогенності та зі зменшенням ЛПВЩ і низьким значенням ЛПНЩ. Відповідно до клінічної класифікації дисліпідемій Українського наукового товариства кардіологів, це відповідає ІV типу за D. Fredrickson, хоча за наведеними результатами не можна виключити І та ІІІ рідкісні типи дисліпідемій (https://guidelines.moz.gov.ua/documents/3357). За такого високого рівня ТГ пацієнт має вкрай високий ризик розвитку гострого панкреатиту, що потребує термінового впливу на ліпідний спектр. За критеріями метаболічного синдрому, пацієнт має всі його складові згідно з консенсусом Міжнародної федерації діабету (2005). Потреба впливу на ТГ зумовлена тим, що гіперТГ підтримує прозапальний та протромботичний стани та задіяна в процесах нестабільності атеросклеротичних бляшок. Класичним підходом є комбінація фібратів та омега‑3 ЖК у великих дозах, однак кардіоваскулярна користь такої комбінації дотепер не доведена на відміну від ефіру ейкозапентаєнової кислоти (highly purified ethyl ester of eicosapentaenoic acid), евінакумабу (моноклональне антитіло до ANGPTL3) та олігонуклеотидів проти аполіпопротеїну С-ІІІ (volanesorsen, olezarsen, plozasiran) [28, 29]. Оскільки пацієнт дотепер не мав системної гіполіпідемічної терапії, рекомендовано її розпочати з комбінації статину з езетимібом, а за недосягнення цільових значень варто додати бемпедоєву кислоту та розглянути можливість застосування моноклонального антитіла до PCSK9 (інклісиран) чи до ANGPTL3 (евінакумаб), які наразі в Україні не зареєстровані.

Висновки

Комбінована гіполіпідемічна терапія застосовується в дорослих пацієнтів із високим КВР (>10%). У разі не­ефективності максимально переносимих доз статину другим кроком є комбінація з езетимібом. Якщо все одно не досягнуто цільових рівнів ХС ЛПНЩ і ХС неЛПВЩ, рекомендовано розглянути додавання до комбінації статину з езетимібом бемпедоєву кислоту або інгібітор PCSK9.

Список літератури знаходиться в редакції.

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 18 (629), 2026 р

Досліджуйте цей контент за допомогою штучного інтелекту:
Матеріали по темі Більше
Численні дослідження продемонстрували зв’язок між гіперурикемією (ГУ) та артеріальною гіпертензією, ішемічною хворобою серця (ІХС), серцевою недостатністю, інсультом і смертністю від...
За матеріалами майстер-класу «Здоров’я жінки від А до Я. Майбутнє планування: акушерсько-гінекологічна допомога та збереження репродуктивного здоров’я. Репродуктивне здоров’я –...
Фібриляція передсердь (ФП) розвивається приблизно в 59 млн людей у світі й суттєво підвищує ризик ішемічного інсульту, серцевої недостатності та ...
Атеросклеротичні серцево-судинні захворювання (АССЗ) є провідною причиною смерті у світі. Ацетилсаліцилова кислота (АСК) залишається основою антитромбоцитарної терапії та одним із ...