2 червня, 2026
Розувастатин: від механізму дії до переваг застосування у клінічній практиці
Серцево-судинні захворювання (ССЗ) залишаються основною причиною смерті у світі, визначаючи суттєвий медико-соціальний тягар. Первинна профілактика спрямована на зниження ризику розвитку серцево-судинних (СС) подій у пацієнтів без встановленого ССЗ, але із наявними факторами ризику. Ключову роль у цьому процесі відіграє корекція дисліпідемії, яка є одним із провідних модифікованих чинників атерогенезу. Статини залишаються основою ліпідознижувальної терапії, серед яких розувастатин посідає важливе місце завдяки переконливій доказовій базі щодо ефективності та безпеки.
Розувастатин: механізм дії, ефективність та безпека
Розувастатин – гіполіпідемічний препарат із групи статинів, що інгібує 3-гідрокси‑3-метилглутарил-коензим A редуктазу – ключовий фермент біосинтезу холестерину (ХС). Це знижує утворення мевалонової кислоти, підвищує експресію рецепторів до ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) у печінці та посилює їх кліренс, у результаті чого зменшується концентрація атерогенних ліпопротеїнів у плазмі. Крім ліпідознижувального ефекту, розувастатин має плейотропну дію – знижує рівень високочутливого С-реактивного білка (вчСРБ), пригнічує запалення, покращує ендотеліальну функцію та впливає на тромбоутворення (Bajaj et al., 2026).
Препарат має відносно низьку біодоступність (~20%), досягає пікових концентрацій через 3‑5 год після приймання, а його застосування не залежить від їжі. Він характеризується значним об’ємом розподілу (~134 л) і високим зв’язуванням із білками плазми. Захоплення гепатоцитами здійснюється через транспортери OATP1B1/1B3, а BCRP впливає на його фармакокінетику; метаболізм мінімальний і відбувається переважно за участю CYP2C9. Період напіввиведення становить близько 19 год, основний шлях елімінації – через жовч і кал (Gonzаlez-Iglesia et al., 2026; Cooper-DeHoff et al., 2022).
Розувастатин належить до статинів помірної та високої інтенсивності й забезпечує значне зниження рівнів ХС ЛПНЩ і загального ХС, що супроводжується зменшенням імовірності атеросклеротичних ССЗ. Його ефективність доведено як у первинній, так і вторинній профілактиці СС-подій, включно з інфарктом міокарда та інсультом. Препарат застосовують при різних формах дисліпідемій і для первинної профілактики у пацієнтів груп підвищеного ризику, зокрема за наявності збільшення вмісту вчСРБ та інших факторів ризику (Sayehmiri et al., 2025; Bao, Karalis, 2024).
Сучасні рекомендації підтримують використання статинів помірної або високої інтенсивності залежно від цільового рівня ХС ЛПНЩ. Високі дози показані при гострому коронарному синдромі, тоді як терапія середньої інтенсивності рекомендована пацієнтам віком 40‑75 років із цукровим діабетом незалежно від 10-річного ризику (Rao et al., 2025). Серед позареєстраційних напрямів застосування статинів – профілактика подій за транзиторної ішемічної атаки, некардіоемболічного інсульту та в окремих клінічних ситуаціях, зокрема після трансплантації серця (Kim et al., 2025; Heeney et al., 2019).
Дозу розувастатину підбирають індивідуально залежно від вихідного рівня ХС ЛПНЩ і терапевтичної мети з урахуванням прихильності до лікування, з корекцією не частіше ніж що 4 тижні. Високоінтенсивна терапія (20‑40 мг/добу) забезпечує зниження ХС ЛПНЩ на ≥50%, помірна (5‑10 мг/добу) – на 30‑49% (Jaam et al., 2023).
Профіль безпеки розувастатину є сприятливим, але потребує клінічного та лабораторного контролю. На тлі терапії можливі поява статин-асоційованих м’язових симптомів, підвищення рівнів креатинкінази та печінкових трансаміназ, а також поодинокі випадки ураження нирок. Рідкісні побічні ефекти включають нововиявлений цукровий діабет, протеїнурію та реакції гіперчутливості. Попри можливе незначне підвищення глікемії, користь статинів у зниженні СС-ризику переважає цей ефект (Singh et al., 2023). Препарат протипоказаний при гіперчутливості, активних захворюваннях печінки та стійкому підвищенні трансаміназ; застосування під час вагітності зазвичай не рекомендоване, хоча в окремих клінічних ситуаціях може розглядатися (Lewek, Banach, 2022).
Застосування статинів у первинній профілактиці
Перегляд критеріїв призначення статинотерапії
Сучасні підходи до призначення статинів у первинній профілактиці залишаються неоднорідними й значною мірою базуються на оцінці СС-ризику за допомогою різних алгоритмів (Framingham, PCE, SCORE2), що зумовлює варіабельність клінічних рішень у різних країнах. Водночас дані рандомізованих клінічних досліджень (РКД), які лягли в основу останніх міжнародних рекомендацій із профілактики ССЗ і ведення дисліпідемій, свідчать, що суттєва частка пацієнтів, які отримують користь від статинів, не досягає порогових значень ризику для застосування терапії відповідно до алгоритмів (Mangione et al., 2022; Mancini et al., 2024). Це вказує на потенційне недооцінювання показань до первинної профілактики.
G.B.J. Mancini et al. (2025) виконали повторний аналіз даних ключових РКД (WOSCOPS, AFCAPS/TexCAPS, PROSPER, ASCOT-LLA, MEGA, JUPITER, HOPE‑3) з метою зіставлення критеріїв включення із сучасними підходами до стратифікації ризику. Виявлено, що учасники досліджень були переважно середнього та старшого віку (~64 роки) із середнім рівнем ХС ЛПНЩ близько 3,5 ммоль/л, при цьому навіть у пацієнтів із відносно низьким розрахунковим ризиком спостерігалося значуще зниження СС-подій на тлі терапії статинами, що підтверджує їхню ефективність поза межами жорстких алгоритмічних критеріїв.
На підставі цих даних було запропоновано більш практичний підхід до визначення кандидатів для первинної профілактики статинами (зокрема розувастатином):
- особи віком 40‑70 років із ХС ЛПНЩ ≥3 ммоль/л;
- особи віком 55‑80 років із ХС ЛПНЩ ≥1,8 ммоль/л за наявності додаткових факторів ризику.
До додаткових чинників ризику належать артеріальна гіпертензія, куріння, дисглікемія, підвищений рівень вчСРБ, абдомінальне ожиріння та сімейний анамнез передчасних ССЗ. Такий підхід акцентує не лише на сумарному ризику, а й на причинній ролі підвищеного рівня ХС ЛПНЩ в атерогенезі (Toth et al., 2025).
Автори дійшли ключового висновку, що орієнтування виключно на алгоритми ризику може обмежувати призначення статинів пацієнтам, які потенційно отримають користь від терапії. Поєднання оцінювання рівня ХС ЛПНЩ, віку та факторів ризику з індивідуалізованим підходом дозволяє більш обґрунтовано визначати показання до лікування та сприяє ранньому застосуванню статинів, зокрема розувастатину, для зниження довгострокового СС-ризику (Mancini et al., 2025).
Переваги розувастатину
Розувастатин як представник класу статинів продемонстрував переконливу ефективність у первинній профілактиці ССЗ, що підтверджується як результатами РКД, так і даними реальної клінічної практики (Ridker et al., 2010). Додаткові дані наведені у роботі W. Xu et al. (2025), які оцінили ефективність і безпеку статинів у пацієнтів старшого віку із хронічною хворобою нирок. Ініціація терапії асоціювалася зі статистично значущим зниженням ризику СС-подій і загальної смертності у всіх вікових групах (60‑74, 75‑84 та ≥85 років). Відносне зменшення ймовірності окремих подій (як-от інфаркт міокарда, серцева недостатність, інсульт) становило 10‑30%, при цьому абсолютна користь зростала із віком, а показник NNT (кількість пацієнтів, яких потрібно пролікувати) знижувався (Xu et al., 2025). Це підкреслює ефективність статинів, зокрема розувастатину, навіть у пацієнтів віком ≥75 років.
Подальше узагальнення доказів представлене в метааналізі D.K. Kalra et al. (2026), який включав дані 14 РКД (понад 98 тис. учасників) щодо переважно первинної профілактики статинами, включно із застосуванням розувастатину (JUPITER та HOPE‑3). Зниження рівня ХС ЛПНЩ приблизно на 1 ммоль/л супроводжувалося зменшенням імовірності великих серцево-судинних подій (MACE) приблизно на 30%, що підтверджує пряму залежність між ступенем редукції ХС ЛПНЩ і клінічною користю (Marston et al., 2022).
Субаналізи показали, що найбільша відносна користь статинів спостерігається у пацієнтів із нижчим вихідним ризиком, – це підтримує доцільність раннього початку терапії. Довгострокове зниження рівня ХС ЛПНЩ асоційоване із кумулятивним зменшенням СС-ризику до ≥50%, що підкреслює важливість тривалого лікування статинами, зокрема розувастатином (Kalra et al., 2026).
Отже, ефективність розувастатину в первинній профілактиці визначається насамперед ступенем зниження ХС ЛПНЩ і є клінічно значущою навіть у пацієнтів без встановленого АССЗ. Раннє та тривале застосування препарату забезпечує суттєве зниження ризику СС-подій і поліпшення довгострокового прогнозу.
Клінічна цінність лікування розувастатином
Розувастатин характеризується високою гіполіпідемічною потужністю, передбачуваним дозозалежним ефектом і здатністю забезпечувати досягнення цільових рівнів ХС ЛПНЩ у більшості пацієнтів. Завдяки цьому препарат є зручним інструментом для індивідуалізації терапії, що дозволяє гнучко підбирати інтенсивність лікування відповідно до профілю ризику пацієнта та сучасних цільових показників. Такий підхід узгоджується із принципом «чим раніше і чим нижче – тим краще», який лежить в основі сучасної стратегії контролю дисліпідемій.
Із позицій сучасних рекомендацій, зокрема оновлення Європейського товариства кардіологів / Європейського товариства з атеросклерозу (ESC/EAS, 2025), статини залишаються базовою терапією для зниження СС-ризику, а їх клінічна цінність розширюється за рахунок нових показань і популяцій пацієнтів. Зокрема, вперше чітко визначено доцільність застосування статинів у специфічних клінічних ситуаціях:
Пацієнти із ВІЛ-інфекцією. Рекомендовано призначати статини у первинній профілактиці всім особам віком ≥40 років незалежно від розрахованого СС-ризику та рівня ХС ЛПНЩ (клас I, рівень доказовості B). Це пов’язано із підвищеним (приблизно вдвічі) ризиком атеросклеротичних подій у цій популяції та доведеним ефектом зниження MACE на тлі статинотерапії.
Пацієнти, які отримують хімієтерапію. У дорослих із високим або дуже високим ризиком кардіотоксичності, зокрема при застосуванні антрациклінів, статини рекомендовано розглядати для первинної профілактики СС-ускладнень (клас IIa, рівень доказовості B). Це відображає нове розуміння ролі статинів у кардіоонкології як засобів профілактики індукованого терапією ураження міокарда.
Таким чином, клінічна цінність розувастатину виходить за межі традиційного ліпідознижувального ефекту. Завдяки високій ефективності, прогнозованості дії та широкій доказовій базі він є ключовою опцією не лише для досягнення цільових рівнів ХС ЛПНЩ, а й для зниження СС-ризику за різних клінічних сценаріїв, включно із новими категоріями пацієнтів, визначеними сучасними рекомендаціями.
Клівас: фармацевтичні особливості та технологія виробництва
На фармацевтичному ринку України розувастатин представлений, зокрема, препаратом Клівас (Acino), що розроблений з урахуванням сучасних вимог до якості, стабільності та біофармацевтичних характеристик лікарських засобів. Клівас (розувастатин кальцію) є результатом цілеспрямованої фармацевтичної розробки з метою підвищення стабільності, розчинності та відтворюваності лікарської форми. Основною особливістю є використання аморфної форми активного фармацевтичного інгредієнта, що забезпечує вищу розчинність порівняно із кристалічними формами, але потребує спеціальних підходів до стабілізації (Поліщук та співавт., 2026).
Одним із принципових рішень є формування оптимального мікросередовища таблетки. У складі препарату застосовано комбінацію лужних стабілізаторів (як-от магнію гідроксид, кальцію карбонат, натрію карбонат), що дозволяє пригнічувати кислотно-каталізовану деградацію розувастатину та зменшувати утворення продуктів розпаду. Додатково використання манітолу як наповнювача (на відміну від лактози в низці інших препаратів) забезпечує хімічну інертність і сприяє кращій стабільності лікарської форми, що підтверджено результатами стрес-досліджень (Gonzalez et al., 2022).
Важливою технологічною перевагою Клівасу є застосування методу прямого пресування, який дозволяє уникнути впливу вологи та температури, характерних для вологої грануляції, та таким чином мінімізувати ризик деградації активної субстанції. Оптимізація складу таблеткової маси забезпечує належні реологічні властивості та однорідність розподілу діючої речовини.
Суттєвим чинником стабільності є плівкове покриття, що містить діоксид титану, який виконує функцію фотозахисту та зменшує фотодеградацію препарату. Додатковий рівень захисту забезпечує первинне пакування у блістери типу Alu/Alu, що ефективно запобігає впливу світла, вологи та кисню (Поліщук та співавт., 2026).
Таким чином, розувастатин є одним із ключових компонентів сучасної стратегії профілактики ССЗ і ведення осіб із дисліпідеміями, зумовлюючи ефективне зниження рівня ХС ЛПНЩ та суттєве зменшення СС-захворюваності й смертності. Висока гіполіпідемічна потужність, прогнозований ефект і широка доказова база визначають його важливу роль як у первинній, так і вторинній профілактиці. Водночас на прикладі препарату Клівас очевидним є провідне значення сучасних фармацевтичних підходів, де оптимізація складу, технології виробництва та системи пакування забезпечує стабільність і якість лікарського засобу, сприяючи реалізації клінічної ефективності розувастатину в реальній практиці.
Підготувала Олена Коробка
UA-CLIV-PIM-052026-225
Тематичний номер «Кардіологія. Ревматологія. Кардіохірургія» № 2 (105) 2026 р.
