5 березня, 2025
20-ті Київські дерматологічні дні
У середині жовтня відбувся ювілейний конгрес «20-ті Київські дерматологічні дні». Захід з насиченою програмою було проведено в комбінованому форматі: 15-17 жовтня – онлайн, а 18 жовтня – офлайн. Учасники конгресу мали унікальну можливість обмінятися знаннями й досвідом, дізнатися про інновації в дерматовенерології та суміжних галузях. Відомі експерти у своїх доповідях висвітлили сучасні підходи до діагностики та лікування хвороб шкіри, ознайомили слухачів з найновішими розробками. В інтерактивному режимі відбувався розбір цікавих і складних випадків із практики, які представили дерматологи зі всієї України.
Із доповіддю на тему «Українська дерматовенерологія як частина світової дерматології. Перспективи розвитку» виступив Олександр Іванович Літус, доктор медичних наук, професор, голова експертної групи Міністерства охорони здоров’я України за напрямом «Дерматовенерологія», член правління Європейської академії дерматології та венерології, президент Української асоціації симуляційної медицини. Він висвітлив особливості інтеграції новітніх технологій у навчання лікарів і медичну практику.
Симуляційна медицина в дерматології
Симуляційна медицина є невід’ємною частиною сучасної медичної підготовки, це інтерактивний вид освітньої діяльності, який дає змогу відтворити реальні клінічні сценарії за допомогою різноцільових симуляторів-манекенів. Завдяки симуляційним методикам студенти та лікарі під наглядом досвідченого фахівця можуть оволодіти практичними навичками в безпечному середовищі, що знижує ризики для пацієнтів і підвищує якість медичних послуг. Застосування цих методик є найактуальнішим у дерматохірургії, дерматоонкології, хірургії патологій нігтьового апарату та стопи, трихології, естетичній медицині.
Наразі є два напрями в симуляційній медицині:
- прикладний, що передбачає використання різноманітних манекенів – силіконових, електронних тощо;
- симулятор віртуальної реальності – дає змогу навчатися будь-яким маніпуляціям. Зокрема, його вже використовують для навчання трансплантації волосся.
Нові напрями в діагностиці
Нові методики, що з’являються в діагностиці, передбачають застосування штучного інтелекту. У дерматологічній діагностиці вже використовують SkinGPT‑4 – інтерактивну дерматологічну діагностичну систему на основі мультимодальних великих мовних моделей. Користувачі можуть завантажувати фотографії шкіри з метою діагностики, система оцінює зображення та дає рекомендації щодо лікування (Zhou et al., 2024).
Технологія екзосомальних везикул допомагає швидко оцінити та знайти діагностичні біомаркери, які важливі при тому чи тому патологічному процесі. Ідентифікація таких біомаркерів є необхідною для розвитку персоналізованої медицини.
Ще одним новим напрямом є просторова та часова одноклітинна транскриптоміка. Секвенування РНК, інтегроване з просторовою транскриптомікою, використовують як сучасний підхід до розуміння молекулярної будови й патологічних процесів у 3D. Досліджуючи транскриптом, можна встановити, які клітинні процеси були активні в певний момент часу (Fries et al., 2023).
Нові методи та препарати в лікуванні пацієнтів із хворобами шкіри
Сучасні дослідження присвячені відмінностям у фенотипі за відсутності варіацій генетичного коду, це ґрунтується на розумінні процесів епігенетики: біологічна інформація потенційно успадковується під час поділу клітин, окремо від інформації, яка є в послідовності ДНК (Bjornsson H.T. et al., 2004). МікроРНК впливає на регуляцію генів і, відповідно, на розвиток людини, поведінкову психологію, виникнення захворювань, зокрема онкологічних. У майбутньому з’являться методи лікування, пов’язані саме з корекцією мікроРНК. Уже створено вакцину на основі мікроРНК для лікування меланоми (мРНК‑4157), яка продемонструвала ефективність, особливо в комбінації з моноклональними антитілами в пацієнтів з меланомою високого ризику (Weber et al., 2024).
CRISPR-терапія – один з найсучасніших методів, що полягає у внесенні змін у ДНК людини для «очищення» геному від патологічних генів. Розроблено генну терапію рецесивних і домінантних форм бульозного епідермолізу: Управління з контролю якості продуктів харчування та лікарських засобів США (FDA) схвалило застосування препарату для місцевого лікування – beremagene geperpavec.
Для лікування пацієнтів із хворобами шкіри використовують моноклональні антитіла для вибіркової дії на шляхи запалення через блокування інтерлейкінів (Pados-Carmona et al., 2024).
Застосування малих молекул є ще одним цікавим напрямом, який інтенсивно розвивається. Малі молекули – це синтетичні або природні сполуки з відносно невеликою молекулярною масою (<900 дальтон), застосовуються для модуляції біологічних процесів, зокрема молекулярних механізмів, що лежать в основі розвитку захворювань. Прикладом використання малих молекул у дерматології є препарати кортикостероїдів, JAK-кінази, інгібітори кальциневрину, засоби для лікування вітиліго. Мала молекула PP405 використовується для стимулювання клітин, які відповідають за ріст волосся (Pados-Carmona et al., 2024).
Дослідження особливостей різноманітних інтерлейкінів впливатиме на вибір терапії в кожному конкретному випадку. З’ясовано, що цитокіни IL‑23 й IL‑12 мають спільну субодиницю p40, але відрізняються субодиницями p19/p35 (Zúñiga L.A. et al., 2013). Розроблено багато нових високоцільових препаратів для лікування пацієнтів з атопічним дерматитом на основі моноклональних антитіл, нанотіл і малих молекул (Pados-Carmona et al., 2024).
Наприкінці професор закликав українських лікарів об’єднуватися, підтримувати одне одного, працювати в команді, здобувати знання та ділитися ними. Українським фахівцям галузі дерматології, венерології, косметології слід об’єднатися навколо асоціації, яка функціонуватиме на європейських засадах, такою структурою може стати Українська академія дерматовенерології. Також доповідач згадав про Українську федерацію професійних медичних об’єднань, Українську лігу персоналізованої медицини, які активно розвиваються, дають змогу фахівцям спілкуватися, обмінюватися досвідом і розвиватися.
Доповідь на тему «Феномен гемангіоми: what’s new?» представила Ольга Вадимівна Богомолець, доктор медичних наук, професор Української військово-медичної академії (м. Київ), науковий консультант Академії Сілезії (Польща), лікар-дерматоонколог. Вона зробила акцент на діагностичних і лікувальних помилках, що доволі часто виникають у практиці лікарів, які надають допомогу пацієнтам з гемангіомами. Особливістю цієї патології є те, що в певних випадках лікування не потрібно взагалі, а в інших вона може призвести до інвалідизації та смерті.
Інфантильні гемангіоми
Інфантильні гемангіоми (ІГ) – це судинні пухлини, які вражають 5-10% дітей до року. ІГ мають вигляд червоної, рожевої, інколи синюшної плями, поступово збільшуються в розмірах, ріст може бути екзофітний (назовні), ендофітний (углиб), комбінований або периферичний. ІГ у дітей до року завжди збільшуються в розмірах, найактивніший ріст спостерігається в перші 6 міс життя дитини. У цей період найчастіше виникають ускладнення. Наступні 6 міс ріст сповільнюється, після року – стабілізується, після чого ІГ можуть регресувати.
Причиною ускладнень у дітей з гемангіомами є невчасний початок лікування. ІГ можуть ускладнюватися виразкуванням, обтурацією життєво важливих отворів, можливі інвазивний ріст, кровотечі, інфікування, косметичні дефекти, рубцювання, інвалідизація. Хоча гемангіома є доброякісною пухлиною, одним з її феноменів є наявність усіх ознак злоякісних пухлин, окрім системного метастазування.
Під терміном «гемангіома» ховається палітра хвороб з різними перебігом і лікуванням. Уроджена гемангіома – це пухлина, що повністю сформувалася під час ембріогенезу, вона може інволюціонувати протягом року. Часто гемангіоми плутають із судинними мальформаціями, які можуть бути капілярними, лімфатичними, венозними, артеріовенозними, а також асоційованими з певними синдромами. Схожими на гемангіоми бувають деякі злоякісні пухлини: гемангіоендотеліома, ангіосаркома.
Вибір методу лікування пацієнтів з гемангіомами
Для лікування пацієнтів з гемангіомами розроблено багато методів: хірургічне видалення, кріодеструкція, селективні та неселективні лазерні технології, лікування системними й місцевими β-блокаторами, преднізолоном. За наявності ІГ слід визначити ступінь ризику (найвищий, високий, середній, низький), виключити асоційовані синдроми (їх наявність кардинально змінює тактику та підхід до лікування). Метод лікування обирають після визначення групи ризику гемангіоми.
Системні та місцеві β-блокатори є золотим стандартом у лікуванні гемангіом найвищого, високого, середнього ступенів ризику. При гемангіомах низького ступеня ризику можлива тактика очікування. За наявності асоційованих синдромів потрібні стаціонарне лікування, хірургічне втручання з емболізацією. Спостереження можливе за наявності гемангіом, які швидко інволюціонують протягом першого року, – виключно в разі вроджених гемангіом, вони можуть інволюціонувати лише частково або взагалі не інволюціонувати.
У лікуванні пацієнтів з капілярними мальформаціями застосовують селективні лазерні технології, а з лімфатичними, венозними, артеріовенозними мальформаціями – хірургічні методи.
Професорка продемонструвала результати роботи за останні 2,5 роки: проконсультовано 1860 дітей із судинними аномаліями, серед них 934 дитини проконсультовано онлайн. У понад 60% пацієнтів, які зверталися з попередньо встановленим діагнозом гемангіоми, було або неправильно встановлено діагноз, або обрано неправильну тактику лікування.
Пацієнти з ІГ не потребують оперативного лікування, застосування терапевтичних методів демонструє хорошу ефективність. Призначають системні β-блокатори (пропранолол), перед цим дитину потрібно обстежити. На час обстеження призначають місцеві β-блокатори (розчин тимололу 1%). Застосування β-блокатора місцево у вигляді гелю дає змогу досягнути результату й без призначення системних β-блокаторів.
О.В. Богомолець наголосила на тому, що гемангіома чутлива до β-блокаторів лише в дітей віком до 1 року. Якщо лікування розпочали в перші 2-3 міс, вдається досягнути повного регресу протягом 12 міс. Лазерні технології можуть бути застосовані в будь-якому віці. Регрес гемангіоми відбувається протягом 7-10 років (приблизно 10% від розміру пухлини за рік).
У 70% випадків ІГ після спонтанної регресії залишають по собі косметичні дефекти. Тому краще розпочинати лікування, щоб запобігти росту пухлини та досягнути ідеального косметичного ефекту. Оптимальним є поєднання місцевих або системних β-блокаторів з лазерними технологіями.
Для лікування пацієнтів із судинними пухлинами та мальформаціями застосовують лише селективні лазери, вони випромінюють хвилі певної довжини, що відповідають спектру поглинання гемоглобіну. Використання неселективних лазерів може призвести до незадовільного результату або утворення рубців.
Завершуючи виступ, доповідачка зазначила, що діагностика та лікування ІГ, яка є найпоширенішою дитячою пухлиною, можуть відбуватися як очно, так і онлайн. Застосування телемедичної допомоги в діагностиці, моніторингу, лікуванні дітей з гемангіомами є особливо важливим під час війни. В Україні є ефективні ліки у формі перорального розчину пропранололу та місцевого гелю, який містить 1% тимолол, застосування цих доступних препаратів дає можливість уникнути хірургічного втручання. Наразі розробляють чат-бот для допомоги лікарям у правильному розрахунку дози місцевих і системних β-блокаторів відповідно до ваги дитини. Цей інструмент буде презентовано незабаром, і лікарі зможуть долучитися до його тестування.
Богдан Вікторович Литвиненко, співзасновник Medical Knowledge Hub і клініки персоналізованої медицини EuroDerm, офіційний представник IDS в Україні, лікар-дерматоонколог, хірург, дерматовенеролог, асистент кафедри дерматовенерології, алергології, клінічної та лабораторної імунології Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика (м. Київ), виступив з доповіддю на тему «Нові та перспективні препарати в дерматології: огляд з EADV‑2024». Він представив огляд найновішої інформації стосовно лікування меланоми й немеланомних раків шкіри за матеріалами конгресу Європейської академії дерматології та венерології (EADV), який відбувся у вересні 2024 року в Амстердамі.
Сучасні методи лікування пацієнтів з меланомою
За останнє десятиріччя спостерігається значний прогрес у лікуванні пацієнтів з меланомами, що пов’язано із застосуванням імунотерапії та цільової терапії. Із 2011 року було схвалено 14 нових препаратів, їх використовують як у режимі монотерапії, так і в комбінації. Розуміння генетичних і молекулярних механізмів відкриває шлях до обґрунтованішого вибору лікування. Триває пошук біологічних маркерів, які дадуть змогу персоналізовано підходити до лікування кожного пацієнта. За результатами останніх досліджень, комбінована імунотерапія іпілімумабом і ніволумабом досягла найкращої медіани загальної виживаності, що перевищує 70 міс.
Цільова терапія
Інгібування шляху мітоген-активованої протеїнкінази (MAPK) є основним підходом у лікуванні пацієнтів з меланомою з мутацією BRAF. Наразі використовують BRAF- і MEK-інгібітори, які блокують один і той самий шлях, але саме їх поєднання допомагає уникнути розвитку нечутливості до лікування та зменшити кількість побічних ефектів. Ефективність комбінованої терапії продемонстровано за результатами багатьох досліджень (Dreno, 2018; Long, 2015; Robert, 2016; Dummer, 2016).
Однією з переваг цільової терапії є досить швидкий час відповіді на неї. Водночас з її застосуванням пов’язані такі проблеми, як резистентність, подальші мутації з активацією MAPK, незалежні від BRAF, втрата інших пухлинних супресорів. Серед шляхів подолання цих викликів є менеджмент токсичних ефектів, персоналізований підбір терапії.
Доповідач повідомив про результати нових досліджень стосовно впливу гормонального тла на ефективність лікування при меланомі. Жінки та чоловіки по-різному відповідають на цільову й комбіновану терапію (Vellano et al., 2022; Thiem et al., 2023).
Імунотерапія меланоми
Моноклональні антитіла можуть як активувати певні рецептори, так і блокувати гальмівну систему, що в результаті сприятиме активнішій імунній відповіді, яка потрібна для атаки на пухлинну клітину (Mellman et al., 2011). Стандартом в імунотерапії меланоми є застосування блокаторів CTLA‑4, зокрема іпілімумаб був першим з дозволених препаратів. Це інгібітор білка CTLA‑4 на поверхні Т-клітини, який дає змогу дендритним клітинам активніше розпізнавати пухлину та підвищувати активність Т-клітин. Іще один підхід – це блокада білка PD‑1 або його рецептора, що дає можливість усунути його гальмівну дію на активність Т-клітин, завдяки чому вони дуже активно атакують пухлинні клітини.
На сьогодні досягнуто 6-річної виживаності при застосуванні комбінованого підходу (іпілімумаб/ніволумаб) (Hodi et al., 2022). Іпілімумаб, схвалений FDA 2010 року, нині не використовують як препарат першої лінії, а лише в комбінації з інгібіторами PD‑1. До інгібіторів PD‑1, які застосовуються для лікування пацієнтів з меланомою та немеланомними раками шкіри, належать препарати ніволумаб і пембролізумаб. Останній більш ніж удвічі збільшив медіану загальної виживаності та виживаності без прогресування порівняно з іпілімумабом (Robert et al., 2015).
Релатлімаб – перший у своєму класі інгібітор LAG‑3, поверхневої молекули, що пригнічує проліферацію Т-лімфоцитів (Tawbi et al., 2022). Препарат може застосовуватися в монотерапії, вивчають його застосування в комбінації з ніволумабом.
Одними з найновіших підходів у дерматоонкології є використання CAR (химерних антигенних рецепторів) T-клітин і TIL (інфільтрації пухлин лімфоцитами). Суть імунотерапії CAR T-клітин полягає в тому, що попередньо змінені активовані Т-клітини повертають в організм людини, після чого вони активніше розпізнають і знищують злоякісні клітини. Терапія TIL активно вивчається, вона полягає в тому, що лімфоцити виділяють з біопсійного матеріалу, збільшують їх кількість, після чого вводять пацієнту.
Цікавим напрямом є вивчення мікробіому шлунково-кишкового тракту. Передача фекальної мікробіоти позитивно впливає на ефективність імунотерапії (Baruch, 2021; Davar, 2021).
Підходи в лікуванні пацієнтів з немеланомними раками шкіри
За результатами останніх досліджень, і плоскоклітинна, і базальноклітинна карцинома мають велику кількість мутацій, тому є можливість ефективно використовувати імунологічні препарати без визначення експресії білків (Chan et al., 2019). Цеміплімаб є препаратом першої лінії терапії для пацієнтів із плоскоклітинною метастатичною карциномою (Migden, 2018). Пембролізумаб схвалено FDA для лікування поширеної плоскоклітинної карциноми (Migden, 2020; Grob, 2020). Для лікування пацієнтів з метастатичною плоскоклітинною карциномою як перша лінія може бути розглянута імунотерапія анти-PD‑1.
Новими в лікуванні плоскоклітинної карциноми є неоад’ювантний підхід, внутрішньовогнищеве лікування, комбінована терапія (це може бути поєднання двох імунних препаратів, або імунної терапії з цільовою, або імунотерапії з внутрішньовогнищевим лікуванням). Неоад’ювантний підхід передбачає імунотерапію перед хірургічним видаленням пухлини, демонструє хороші результати (Gross et al., 2022).
Б.В. Литвиненко зауважив, що в пацієнтів з пересадками органів ризик розвитку плоскоклітинних карцином може збільшуватися у 250 разів. Для лікування таких пацієнтів підхід має бути персоналізований, тривають дослідження в цьому напрямі (Cancers, 2024).
Оновлено протокол Європейської асоціації дерматоонкологів (EADO) щодо лікування пацієнтів з базальноклітинною карциномою (Peris K. et al., 2023). У численних дослідженнях вивчають застосування імунних препаратів, комбінованих підходів щодо базаліом, які погано піддаються лікуванню. Це ті базаліоми, котрі мають досить великий розмір, проростають углиб тканини, можуть інфільтрувати і хрящову тканину, і кісткову тканину, і метастатичні базальноклітинні карциноми (Mohan S.L. et al., 2014; Goldenberg et al., 2016). У разі немеланомних раків шкіри та поширених базаліом, які погано піддаються класичному лікуванню, рішення щодо тактики лікування має прийматися мультидисциплінарною командою.
Отже, персоналізований підхід у дерматоонкології стає реальністю, стратегії лікування в майбутньому будуть більш націлені на покращення персоналізованої доставки ліків, інтеграції біопрепаратів, генної терапії та подолання медикаментозної резистентності. В Україні на базі великих профільних центрів слід формувати багатодисциплінарні команди, які могли би приймати ефективні рішення для лікування пацієнтів з урахуванням усіх особливостей патології.
Гліб Михайлович Бондаренко, доктор медичних наук, професор, завідувач відділення інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України» (м. Харків), національний представник у Європейській раді IUSTI, презентував доповідь на тему «Інфекції, що передаються статевим шляхом. What’s new?», у якій висвітлив сучасні аспекти діагностики, лікування та профілактики ІПСШ.
Понад 30 різних бактерій, вірусів і паразитів можуть передаватися статевим шляхом. Деякі ІПСШ можуть передаватися від матері дитині під час вагітності, пологів і годування груддю. Причиною найбільшої кількості випадків ІПСШ є 8 патогенів. Сифіліс, гонорея, хламідіоз і трихомоноз є виліковними. Збудниками інших 4 найпоширеніших захворювань є віруси – гепатиту В, простого герпесу, імунодефіциту людини (ВІЛ) та папіломи людини (ВПЛ). Спостерігаються спалахи нових інфекцій, які можуть передаватися статевим шляхом: віспи мавп, Shigella sonnei, гарячки Ебола та Зіка, а також повернення ІПСШ, яким не приділялося достатньо уваги, зокрема венеричної лімфогранульоми.
ІПСШ завдають шкоди сексуальному та репродуктивному здоров’ю, призводять до стигматизації, безпліддя, онкологічних захворювань й ускладнень у період вагітності, а також підвищують ризик ВІЛ-інфекції. Одним із серйозних чинників, що перешкоджають скороченню тягаря ІПСШ у світі, є стійкість до препаратів для лікування цих інфекцій.
Статистична інформація
Щодня у світі трапляється понад 1 млн випадків зараження виліковними ІПСШ, перебіг у більшості з них безсимптомний. У 2022 році зареєстровано 8 млн випадків сифілісу в осіб віком від 15 до 49 років. У 2022 році 1,1 млн вагітних були інфіковані сифілісом, що призвело до більш ніж 390 тис. випадків несприятливих результатів пологів. Кількість осіб з генітальною герпетичною інфекцією оцінюється на рівні понад 500 млн осіб. Щороку реєструють понад 311 тис. випадків смерті від раку шийки матки внаслідок інфікування ВПЛ.
Ускладнення ІПСШ
ІПСШ зазвичай не призводять до смерті, але є причиною таких ускладнень, як запальні хвороби органів малого таза, позаматкова вагітність, безпліддя, хронічний тазовий біль, серонегативна артропатія, неврологічні та серцево-судинні хвороби. ІПСШ під час вагітності можуть спричинити загибель плода чи новонародженого, передчасні пологи, неонатальний енцефаліт, очні інфекції та пневмонії.
Профілактика ІПСШ
Одним з найефективніших методів захисту від ІПСШ, включно з ВІЛ, є презервативи за умови їх правильного та систематичного використання. Презервативи не захищають від ІПСШ, які супроводжуються екстрагенітальними виразковими ураженнями (сифіліс, генітальний герпес). Іншими біомедичними заходами профілактики деяких ІПСШ є добровільне медичне обрізання в дорослих чоловіків, використання мікробіцидів і проходження лікування партнерами.
Для профілактики гепатиту В та ВПЛ є безпечні й високоефективні вакцини. З’являється дедалі більше даних, що вакцина для профілактики менінгококової інфекції (MenB) може одночасно захищати від гонореї.
Надання допомоги пацієнтам з ІПСШ
Перебіг ІПСШ часто є безсимптомним, або симптоми можуть бути неспецифічними. Найбільше значення в діагностиці ІПСШ мають молекулярні методи діагностики (полімеразна ланцюгова реакція – ПЛР). Дедалі частіше застосовують недорогі експрес-тести на сифіліс, гонорею, гепатит В та ВІЛ.
Традиційний підхід у наданні допомоги пацієнтам з ІПСШ передбачає призначення лікування після одержання результатів лабораторної діагностики. Синдромний підхід ґрунтується на використанні клінічних алгоритмів, конкретна інфекція діагностується на підставі виявлених синдромів (наприклад, виділень з піхви/уретри, наявності генітальних виразок тощо) без проведення лабораторних досліджень. Іще одним підходом є скринінг, він проводиться в групах підвищеного ризику зараження, до яких належать працівники секс-індустрії, чоловіки, котрі мають секс із чоловіками (ЧСЧ), споживачі ін’єкційних наркотиків, ув’язнені, мігранти, підлітки.
Одним з найважливіших підходів є лікування сексуальних партнерів. Застосовують післяконтактну профілактику, зокрема для осіб з уразливих щодо зараження ІПСШ груп – ЧСЧ, трансгендерних жінок. Застосування післяконтактної профілактики сприяє зниженню захворюваності на хламідіоз, сифіліс, гонорею.
Особливості діагностики та лікування різних ІПСШ
Доповідач представив найновіші дані стосовно найпоширеніших ІПСШ, зокрема їх діагностики, лікування, можливостей профілактики, наголосив на основних проблемах, що виникають при лікуванні пацієнтів із цими хворобами.
Сифіліс
Захворюваність на сифіліс у світі за останні 20 років знижується. Раніше у структурі захворюваності переважали ранні активні форми сифілісу, нині зростає захворюваність на пізні форми, включно з ураженням нервової та серцево-судинної систем, уродженим сифілісом. Активні форми переважають у ЧСЧ.
Основним препаратом у світі для лікування пацієнтів із сифілісом є бензатин бензилпеніцилін G. Протягом останнього десятиріччя в країнах Європи у зв’язку зі зниженням захворюваності на сифіліс спостерігаються дефіцит і перебої в постачанні цього препарату. Одним з альтернативних препаратів непеніцилінового ряду може стати антибіотик лінезолід, тривають дослідження його ефективності в лікуванні сифілісу. Численні дослідження довели неефективність застосування азитроміцину при цьому захворюванні.
Гонорея
Головною проблемою в лікуванні пацієнтів з гонореєю є антибіотикорезистентність: за останнє десятиріччя зросла поширеність штамів гонококів із множинною лікарською стійкістю. Для вирішення цієї проблеми можливі такі заходи, як підвищення разових доз антибіотиків, використання одночасно двох препаратів (цефтріаксон і азитроміцин), створення нових антибіотиків. Нові протимікробні препарати довели ефективність in vitro проти гонококових штамів, а клінічну оцінку для лікування пацієнтів з гонореєю пройшли солітроміцин, золіфлодацин, гепотидацин.
Chlamydia trachomatis
У понад 80% випадків інфікування C. trachomatis є безсимптомним, водночас воно супроводжується великим відсотком ускладнень, зокрема запальними хворобами органів малого таза, безпліддям, реактивними артритами. Вчасна діагностика є дуже важливою. З огляду на небезпеку інфекції для репродуктивного здоров’я в багатьох країнах упроваджено скринінг молоді на хламідіоз. У C. trachomatis не виявлено стійкості до протимікробних препаратів.
Mycoplasma genitalium
Як і хламідіоз, інфікування M. genitalium спричиняє високий відсоток ускладнень з боку репродуктивної системи. Головною проблемою в лікуванні пацієнтів із цією інфекцією є антибіотикорезистентність, що стрімко розвивається до основних препаратів – азитроміцину та моксифлоксацину. Антибіотик із групи стрептограмінів – пристинаміцин – є єдиним препаратом з документованою протимікробною активністю в пацієнтів з M. genitalium, резистентною до азитроміцину, моксифлоксацину, доксицикліну. Впроваджуються тести для одночасної діагностики M. genitalium і визначення резистентності до макролідів.
Trichomonas vaginalis
Трихомоноз є найпоширенішою ІПСШ. Щорічно реєструється близько 170 млн випадків інфекцій, спричинених T. vaginalis. Проблема гіподіагностики трихомонозу пов’язана з недостатньою чутливістю ПЛР-тестів і бактеріологічних тестів окремих виробників.
Поступово знижується чутливість трихомонад до нітроімідазолів. Триває пошук нових препаратів. Обговорюється застосування омепразолу, паромоміцину, фуразолідону для лікування пацієнтів із трихомонозом.
Бактерійний вагіноз
Бактерійний вагіноз (БВ) характеризується зміною вагінальної мікробіоти, виникненням дисбіотичного стану за участі різних видів бактерій, включно з Gardnerella vaginalis і Atopobium vaginae, зменшенням кількості Lactobacillus spp. У жінок з БВ виявили полімікробну біоплівку, яка відсутня в здорових жінок. Мікроорганізми в біоплівці є резистентнішими до дії антибактерійних препаратів і захисних механізмів лактобацил. Залишається незрозумілим, що саме є тригером таких змін у мікробіоті піхви й утворення біоплівки. Наразі вважається, що БВ не передається статевим шляхом. Однак активно обговорюється чоловічий фактор у виникненні рецидивних випадків БВ. Є переконливі докази впливу чоловічого обрізання та використання презервативів на зниження ризику виникнення БВ і його рецидивів. Можливо, статева передача є невід’ємною ланкою патогенезу рецидивного БВ.
Урогенітальний кандидоз
У 80-90% випадків урогенітального кандидозу етіологічним чинником є Candida albicans, у 10-20% випадків – non-Albicans Candida (NAC). Відсоток NAC постійно зростає. Найпоширенішими представниками NAC є C. glabrata, C. krusei, C. parapsilosis, C. tropicalis, C. pseudotropicalis. Ці патогени мають різну чутливість до препаратів для лікування кандидозу. Змінюється парадигма лікування: з’явилася чутливість до ністатину, який багато років не використовувався.
Вірусні ІПСШ
Ефективного лікування для пацієнтів з вірусними ІПСШ немає. Однак є успіхи у створенні вакцин, зокрема для профілактики інфекції, спричиненої вірусом простого герпесу. Застосовується високоефективна вакцина для профілактики інфікування ВПЛ, розширюється сфера її застосування, зокрема для чоловіків.
Г.М. Бондаренко підсумував, що ефективний контроль ІПСШ – це передусім первинна та вторинна профілактика, включно з комплексними програмами статевого виховання в школах, повідомлення партнерів, законодавчі зміни для купівлі антибіотиків в аптеках і доступна медична допомога.
Підготувала Наталія Горбаль
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 2 (588), 2025 р
