20 листопада, 2025

Монотерапія трифлуридином/типірацилом (Лансурф®) як опція вибору для лікування пацієнтів із метастатичним колоректальним раком

Автори:

Колоректальний рак (КРР) залишається однією з провідних причин смертності від злоякісних новоутворень у світі та Україні. Згідно з даними канцер-реєстру, в нашій країні щороку діагностується до 12 тисяч нових випадків КРР. У значної частини пацієнтів захворювання виявляють уже на метастатичній стадії, коли можливості радикального лікування обмежені. Стандартні підходи до системної терапії метастатичного колоректального раку (мКРР) передбачають застосування подвійних комбінацій цитостатиків у поєднанні з таргетною терапією (анти-VEGF або анти-EGFR агентами), проте у пацієнтів із вираженою супутньою патологією такі схеми часто є непереносимими або протипоказаними.

Більшість рандомізованих клінічних випробувань, на яких базуються сучасні рекомендації, проводять за участі високоселективних груп пацієнтів із добрим соматичним статусом (ECOG 0-1) і без виражених супутніх патологій. Пацієнтів із вираженими порушенням функції нирок або печінки, серцево-судинними ускладненнями переважно не залучають до участі в дослідженнях. Це обмежує можливість прямого перенесення отриманих результатів у реальну клінічну практику, де значна частина хворих має коморбідність.

Рак – це діагноз, а не вирок. Ця фраза для нашої команди – не просто гасло, а щоденна практика і праця.

Коморбідні стани в реальній практиці істотно впливають на вибір протипухлинної терапії та її переносимість. У таких випадках пацієнти потребують індивідуалізованого підходу з урахуванням функціонального статусу, характеру перебігу супутніх захворювань, особливостей фармакокінетики онкологічних препаратів і потенційних взаємодій з іншими лікарськими засобами. Після прогресування захворювання на першій і другій стандартних лініях лікування актуальним залишається питання вибору подальшої терапії. Основна мета лікування пацієнтів із мКРР полягає не лише в продовженні життя, а й у збереженні його якості. Пацієнти мають залишатися активними, якнайдовше зберігати свій функціональний статус, повноцінно жити поза межами медичних закладів – поруч із родиною, друзями, у своєму звичному середовищі.

У нашій клініці щорічно отримують хімієтерапію понад 100 пацієнтів із мКРР.

Ми активно використовуємо поліхімієтерапію, таргетну та імунотерапію, а також хірургічне і локорегіональне лікування (радіохірургія, абляція, емболізація) метастазів. Окрему увагу приділяємо коморбідним пацієнтам, які прогресують після стандартних ліній лікування. В таких випадках разом із пацієнтом і його родичами ми обговорюємо наявні можливості й обмеження подальшого лікування, враховуємо очікування пацієнта від терапії. В умовах пандемії COVID-19, в період 2020-2021 рр., та із запровадженням в Україні воєнного стану в 2022 р. більш актуальними стали побажання пацієнтів і членів їхніх родин зменшити частоту відвідувань медичного закладу.

Під час підбору опцій для лікування мКРР ми орієнтуємось на актуальні версії міжнародних настанов Національної онкологічної мережі США (NCCN) і Європейського товариства медичної онкології (ESMO). Серед опцій, які можуть бути запропоновані для лікування, завжди розглядаємо і обговорюємо з пацієнтами доступні в Україні пероральні форми, зокрема трифлуридин/типірацил (Лансурф^®).

В цій публікації на прикладі двох клінічних випадків ми представляємо наш власний досвід застосування трифлуридину/типірацилу у коморбідних пацієнтів із мКРР в умовах реальної клінічної практики.

Клінічний випадок № 1

Пацієнтка Б., 75 років, ECOG 1-2. Діагноз встановлено у 2010 р.: карцинома печінкового кута товстої кишки третьої клінічної групи, стадія pT3pN2M0. Хірургічне лікування включало правобічну геміколектомію, виконану 15 липня 2010 р., із подальшим проведенням ад’ювантної поліхімієтерапії за схемою XELOX. Особливістю клінічного перебігу була виражена загальна реакція на введення оксаліплатину з розвитком вегетативних реакцій, підвищенням артеріального тиску та кардіалгією, що обмежувало можливості застосування стандартних схем поліхімієтерапії.

Перший рецидив захворювання діагностовано у грудні 2011 р. як метастатичне ураження легень. Пацієнтці проведено атипову резекцію сегментів S3, S5, S6 легень із подальшою поліхімієтерапією капецитабіном, що дало змогу досягти тривалої ремісії протягом восьми років.

У 2019 р. зафіксовано друге прогресування захворювання із появою метастазів у печінці (ПГЗ – mts муцинопродукуючої карциноми, KRAS мутована, Her2new(-), MSS). Розпочато лікування капецитабіном у монорежимі. Подальше прогресування підтверджено даними позитронно-емісійної томографії від 4 червня 2020 р. Супутня патологія характеризувалася значним поліморбідним фоном. Ендокринологічні порушення включали цукровий діабет другого типу середнього ступеня важкості з діабетичною нефропатією, полінейропатією та ангіопатією, ожиріння третього ступеня та компенсований гіпотиреоз. Ниркова патологія представлена прогресуючою нирковою недостатністю четвертої стадії зі зниженням швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) до 26-31 мл/хв, хронічним інтерстиціальним нефритом із латентним перебігом, вторинною гіперурикемією та подагрою.

Кардіоваскулярна патологія включала ішемічну хворобу серця з дифузним кардіосклерозом, минущу блокаду лівої ніжки пучка Гіса, гіпертонічну хворобу третьої стадії другого ступеня високого ризику (ризик 4) та серцеву недостатність IIA стадії зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка (функціональний клас II за NYHA). Додатково діагностовано анемію хронічного захворювання та хронічний панкреатит у стадії ремісії.

Третя лінія терапії препаратом Лансурф^® була розпочата у червні 2020 р. На фоні монохімієтерапії препаратом Лансурф^® протягом 8 циклів досягнуто стабілізації процесу тривалістю 9,5 місяця. Лікування було припинено у лютому 2021 р. через прогресуюче погіршення ниркової функції.

Пацієнтка демонструє приклад багаторічного анамнезу КРР із наявною значною супутньою патологією, що обмежувала наші можливості застосування стандартної поліхімієтерапії.

Застосування препарату Лансурф^® в монотерапії дало змогу досягти тривалої стабілізації метастатичного процесу, підтримувати функціональний стан пацієнтки ECOG PS 1 протягом всього періоду лікування (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка метастатичного ураження печінки за даними ПЕТ до та під час лікування препаратом Лансурф^®

Клінічний випадок № 2

Пацієнтка Б., 63 роки, ECOG 0-1. Анамнез захворювання ведеться з 2016 р., однак первинне звернення до медичних закладів відбулося лише у 2018 р. Пацієнтка не курить, має супутню артеріальну гіпертензію в анамнезі.

Діагноз встановлено у жовтні 2018 р.: аденокарцинома висхідного відділу товстої кишки четвертої клінічної стадії T3N1M1 із метастатичним ураженням печінки і легень, третій ступінь злоякісності (G3). Захворювання характеризувалося асимптоматичним перебігом із збереженням функціонального статусу ECOG PS 0-1.

Лікування розпочато у жовтні 2018 р. із призначення першої лінії поліхімієтерапії за схемою FOLFOX протягом 6 циклів. Токсичність першої лінії включала нейтропенію першого ступеня та периферичну полінейропатію помірного ступеня вираженості.

Друга лінія терапії складалася з 10 циклів поліхімієтерапії FOLFIRI в комбінації з бевацизумабом. Токсичні ускладнення другої лінії характеризувалися нейтропенією третього ступеня, діареєю та артеріальною гіпертензією, що потребувало постійного прийому антигіпертензивних препаратів. Зафіксовано значний вплив на якість життя та фізичну активність: розвиток втоми і слабкості під час звичайних фізичних навантажень, необхідність зупинок під час підйому по сходах для відпочинку, труднощі з виконанням домашньої роботи та доглядом за онуками.

Третя лінія терапії включала 13 циклів монотерапії трифлуридином/типірацилом (Лансурф^®). Розрахункова доза становила 60 мг двічі на добу, однак з урахуванням фінансових можливостей пацієнтки застосовувалася доза 50 мг двічі на добу замість рекомендованої початкової дози 35 мг/м² двічі на добу з 1-го по 5-й та з 8-го по 12-й день кожного 28-денного циклу. Токсичність третьої лінії обмежувалася корегованою нейтропенією другого-третього ступеня із мінімальним впливом на якість життя при збереженні функціонального статусу ECOG PS 1.

Пацієнтка із мКРР з ураженням печінки та легень успішно пройшла три послідовні лінії лікування (рис. 2). Незважаючи на побічні ефекти третьої лінії терапії включно із нейтропенією та астенізацією, пацієнтка зберігала соціальну активність, продовжувала доглядати за онуками і підтримувала звичайну соціальну взаємодію. Подальше спостереження було припинено у жовтні 2021 р. у зв'язку з виїздом пацієнтки за кордон.

Рис. 2. Динаміка захворювання на фоні терапії (2018-2021)

Висновки

Застосування трифлуридину/типірацилу після прогресування захворювання на стандартних лініях лікування дало нам змогу досягти тривалої стабілізації процесу, водночас зберігаючи функціональну активність і прийнятну якість життя у пацієнтів похилого віку із супутньою патологією. Можливість амбулаторного застосування трифлуридину/типірацилу стає більш актуальною в умовах пандемій і воєнного стану. По-перше, амбулаторний прийом препарату зменшив потребу в частих візитах до стаціонару, що є критично важливо для осіб зі зниженою мобільністю, серцево-судинною патологією, діабетичною полінейропатією та іншими коморбідними станами. Зниження частоти контактів із медичним закладом покращує зручність лікування і зменшує ризик ускладнень (наприклад, інфекцій або флебітів, пов’язаних зі використанням хімієтерапевтичних засобів в парентеральних формах). По-друге, оскільки трифлуридин/типірацил не асоціюється з відомим ризиком кумулятивної нейротоксичності, притаманної оксаліплатину, він стає привабливою опцією для пацієнтів із вже наявною діабетичною полінейропатією. Ця особливість дає змогу уникнути потенційного посилення сенсорної та моторної дисфункції, яка суттєво впливає на якість життя хворих. По-третє, пероральне призначення і пильне лабораторне спостереження полегшують індивідуалізацію лікування й амбулаторний контроль: дози можна коригувати залежно від вираженості гематологічної токсичності та функції органів.

Практичні міркування

На нашу думку, під час вибору трифлуридину/типірацилу для лікування літніх пацієнтів із коморбідністю слід оцінювати кілька факторів:

пацієнт здатен самостійно приймати таблетки (перистальтика, здатність ковтати);
супутня медикаментозна терапія (поліфармація, ризики взаємодії з іншими лікарськими засобами);
відсутність тяжкого ураження печінки або органної недостатності;
у пацієнтів старших 75 років (наш власний досвід – вісім пацієнтів віком від 78 до 82 років) спостерігається більш виражена токсичність, особливо астенізація;
планування частішого лабораторного моніторингу на початку лікування і за потреби застосовування додаткових підтримувальних заходів (гранулоцитарна підтримка, адаптивна корекція дози).

Ці підходи дають змогу поєднати клінічну ефективність трифлуридину/типірацилу з керованим профілем безпеки у пацієнтів із коморбідністю.

Література

Global Cancer Observatory. https://gco.iarc.fr/en
Національний канцер-реєстр України. http://www.ncru.inf.ua
Van Cutsem E. et al. ESMO consensus guidelines for the management of patients with metastatic colorectal cancer. Ann Oncol. 2016;27(8):1386-1422.
NCCN Guidelines^® – Colon Cancer. Version 2.2025.
Mayer R.J. et al. Randomized Trial of TAS‑102 for Refractory Metastatic Colorectal Cancer. N Engl J Med. 2015;372(20):1909-1919.
Підготовлено на замовлення ТОВ «Серв’є Україна» LSF-С1-2 (2025-2027, 2 years)-64

Тематичний номер «Онкологія. Гематологія. Хімієтерапія» № 5 (98) 2025 р.