12 січня, 2026
Європейські рекомендації з діагностики та лікування екзокринної недостатності підшлункової залози
Екзокринна недостатність підшлункової залози (ЕНПЗ) – важлива клінічна проблема, що потребує систематичного мультидисциплінарного підходу до діагностики і лікування. У 2024 р. опубліковано оновлені європейські клінічні рекомендації, розроблені об'єднаною групою експертів за підтримки провідних медичних товариств: Європейської асоціації гастроентерологів (United European Gastroenterology, UEG), Європейського панкреатичного клубу (European Pancreatic Club, EPC), Європейської хірургії травного тракту (European Digestive Surgery, EDS), Європейського товариства з питань клінічного харчування та метаболізму (European Society for Clinical Nutrition and Metabolism, ESPEN), Європейського товариства дитячих гастроентерологів, гепатологів і нутриціологів (European Society for Pediatric Gastroenterology, Hepatology and Nutrition, ESPGHAN), Європейського товариства з питань онкології органів травного тракту (European Society of Digestive Oncology, ESDO) та Європейського товариства з питань гастроентерології первинної медичної допомоги (European Society of Primary Care Gastroenterology, ESPCG).
Згідно з оновленими рекомендаціями, ЕНПЗ визначають як зниження екзокринної секреції підшлункової залози та/або інтралюмінальної активності панкреатичних ферментів нижче від рівня, що забезпечує нормальне травлення нутрієнтів [24, 27, 38]. Таке визначення відображає сучасне розуміння ЕНПЗ як синдрому мальдигестії, а не просто ізольованого органного дефекту, що є принциповою зміною концептуального підходу.
Рекомендація 1.1 ЕНПЗ визначають як зниження екзокринної секреції підшлункової залози та/або активності панкреатичних ферментів нижче від рівня, що забезпечує нормальне травлення нутрієнтів. ЕНПЗ асоціюється з мальабсорбцією нутрієнтів і може призводити до кишкових симптомів та/або нутритивних дефіцитів (консенсус; відсоток згоди: 97,4%).
Якщо йдеться про механізми розвитку, то основним є зменшення секреції панкреатичних ферментів та бікарбонатів унаслідок захворювання підшлункової залози або недостатньої постпрандіальної стимуляції екзокринної функції [39-42]. До найпоширеніших причин зараховують хронічний панкреатит, муковісцидоз, рак підшлункової залози та резекційні операції на підшлунковій залозі. Водночас зниження постпрандіальної вагальної (ділення автономних нервів) та гормональної (низьке вивільнення холецистокініну та секретину) стимуляції панкреатичної секреції є додатковим фактором, що призводить до ЕНПЗ у пацієнтів після панкреатодуоденектомії, гастректомії або шлункового шунтування [43-46].
Рекомендація 1.2 Механізми, що призводять до ЕНПЗ, первинно включають знижену секрецію панкреатичних ферментів та бікарбонатів унаслідок захворювання підшлункової залози або недостатньої постпрандіальної стимуляції екзокринної функції підшлункової залози (рівень доказовості: 1; відсоток згоди: 97,6%).
Однак важливо усвідомлювати, що клінічні прояви ЕНПЗ визначаються не лише панкреатичною секрецією. Суттєву роль відіграє низка додаткових факторів, зокрема анатомія шлунково-кишкового тракту, інтралюмінальний pH, компенсаторна активність непанкреатичних травних ферментів, функція кишечника, дієтичні звички і нутритивні потреби [38, 43, 44]. Тобто для нормального травлення їжа та панкреатичні ферменти мають відреагувати в певний час, у потрібному місці та за відповідних умов середовища.
Рекомендація 1.3 Фактори, відмінні від панкреатичної секреції, насамперед анатомія шлунково-кишкового тракту та інтралюмінальний pH, також відіграють важливу роль у клінічних проявах ЕНПЗ (рівень доказовості: 3; відсоток згоди: 97,6%).Клінічні прояви та їхній вплив на якість життя пацієнтів
Незалежно від етіологічного фактора, що спричинив ЕНПЗ, основними клінічними проявами є кишкові симптоми і нутритивна недостатність [47]. До кишкових симптомів належить діарея, стеаторея, здуття живота, абдомінальні спазми і метеоризм. Що стосується нутритивних порушень, то вони типово проявляються дефіцитом білка, жиророзчинних вітамінів та інших мікронутрієнтів, що поєднується із втратою маси тіла, остеопорозом та саркопенією [47-49].
Рекомендація 1.4 Незалежно від причини ЕНПЗ, кишкові симптоми та нутритивна недостатність є основними клінічними проявами і наслідками ЕНПЗ, які можуть впливати на якість життя і підвищувати ризик довгострокових ускладнень, пов'язаних із мальнутрицією (рівень доказовості: 1; відсоток згоди: 97,6%).
Цікаво, що клінічні дослідження демонструють високу варіабельність симптомів серед пацієнтів із підтвердженою ЕНПЗ. Зокрема, частота клінічно виражених проявів стеатореї коливається від 15 до 70%, а частота метеоризму становить від 55 до 100% [47]. Така варіабельність залежить від впливу різноманітних факторів, що визначають поріг і тип клінічних проявів ЕНПЗ у конкретного пацієнта. Варто також зазначити, що пацієнти з ЕНПЗ схильні до розвитку синдрому надмірного бактеріального росту в тонкій кишці та інших значущих порушень кишкового мікробіому [50-52].
Сучасні підходи до діагностики ЕНПЗ
Насамперед слід визначити, коли саме потрібне діагностичне обстеження. Воно показане за наявності станів високого ризику, таких як муковісцидоз, хронічний панкреатит, гострий некротизуючий панкреатит, рак підшлункової залози або попередні хірургічні втручання на підшлунковій залозі [8, 27, 53-55]. Крім того, ЕНПЗ слід розглядати в диференційній діагностиці у пацієнтів із симптомами, що вказують на мальдигестію і мальабсорбцію, зокрема при стеатореї або хронічній діареї [56].
Рекомендація 2.1 Діагностичне обстеження на виявлення ЕНПЗ показане за наявності попередніх станів високого ризику, таких як муковісцидоз, хронічний панкреатит, гострий некротизуючий панкреатит, рак підшлункової залози або попередні хірургічні втручання на підшлунковій залозі. ЕНПЗ також може розглядатися в диференційній діагностиці пацієнтів із симптомами, що вказують на мальдигестію і мальабсорбцію, такими як стеаторея або хронічна діарея (рівень доказовості: 3; відсоток згоди: 97,0%).
Сучасний діагностичний підхід базується на комплексному оцінюванні симптомів, нутритивного статусу та функції підшлункової залози у відповідному клінічному контексті [57, 58]. Водночас підтвердження ЕНПЗ не завжди потребує проведення тестів функції підшлункової залози у пацієнтів із високою ймовірністю наявності ЕНПЗ. Наприклад, у хворих із раком головки підшлункової залози або після панкреатодуоденальної резекції чи тотальної панкреатектомії ймовірність ЕНПЗ перевищує 90% [41, 59, 60], тому в таких випадках можна починати ензимну замісну терапію після оцінювання симптомів і нутритивного статусу.
Рекомендація 2.2.1 Загалом діагностика ЕНПЗ має базуватися на комплексному оцінюванні симптомів, нутритивного статусу та функції підшлункової залози в адекватному клінічному контексті (рівень доказовості: 3; відсоток згоди: 97,3%).
Рекомендація 2.2.2 Підтвердження ЕНПЗ може не завжди потребувати проведення тестів функції підшлункової залози у пацієнтів із високою ймовірністю ЕНПЗ, зокрема із раком головки підшлункової залози або тих, хто переніс панкреатодуоденектомію або тотальну панкреатектомію (рівень доказовості: 2; відсоток згоди: 97,3%).
Роль симптомів у діагностиці
Симптоми мальабсорбції підтверджують діагноз ЕНПЗ у пацієнтів із захворюванням підшлункової залози або в анамнезі операцій на підшлунковій залозі. Однак вони не є ані високочутливими, ані специфічними для ЕНПЗ, тому може знадобитися додаткове оцінювання нутритивного статусу і функціональне тестування підшлункової залози [61].
Рекомендація 2.3 У пацієнтів із захворюванням підшлункової залози або в анамнезі хірургічних втручань на підшлунковій залозі діагноз ЕНПЗ підтверджується наявністю симптомів мальабсорбції. Проте ці симптоми не є ані чутливими, ані специфічними для ЕНПЗ, і може знадобитися додаткове оцінювання нутритивного статусу та функціональне тестування підшлункової залози (рівень доказовості: 3; відсоток згоди: 94,7%).
Оцінювання нутритивного статусу
Що стосується оцінювання нутритивного статусу, то його проводять переважно із використанням антропометричних параметрів. За підозри на мальнутрицію слід оцінити біохімічні маркери порушення харчування [62-73]. Важливо, що одноразові вимірювання маси тіла, її індексу, втрати маси, м’язової маси не є достатньо чутливими для діагностики ЕНПЗ. Натомість більш корисні в клінічній практиці серійні вимірювання.
Рекомендація 2.4.1 У пацієнтів з ЕНПЗ часто наявна нутритивна недостатність, і оцінювання нутритивного статусу може допомогти в діагностиці ЕНПЗ у пацієнтів із захворюванням підшлункової залози або в анамнезі хірургічних втручань на підшлунковій залозі (рівень доказовості: 3; відсоток згоди: 97,0%).
Рекомендація 2.4.2 Нутритивний статус пацієнтів з ЕНПЗ оцінюється переважно з використанням антропометричних параметрів. За підозри на мальнутрицію слід оцінити біохімічні параметри порушення харчування (рівень доказовості: 3; відсоток згоди: 95,5%).
Функціональне тестування підшлункової залози
Для оцінювання екзокринної функції підшлункової залози доступні різні методи. Прямі інвазивні тести вимірюють стимульовану панкреатичну секрецію в дуоденальній рідині після введення секретину та холецистокініну [74, 75]. Хоча ці тести точно оцінюють секреторну функцію, вони є інвазивними, громіздкими, через що їх рідко використовують у клінічній практиці. До того ж вони не оцінюють здатність секретованих ферментів перетравлювати їжу, що є ключовим для визначення ЕНПЗ.
Рекомендація 2.5 Екзокринна функція підшлункової залози може бути оцінена за допомогою прямих інвазивних тестів, що вимірюють стимульовану панкреатичну секрецію в дуоденальній рідині, або неінвазивних тестів, які кількісно визначають фекальні панкреатичні ферменти. Непрямі неінвазивні тести можуть використовуватися для оцінювання впливу дефіциту панкреатичних ферментів на травлення (рівень доказовості: 3; відсоток згоди: 98,5%).
Рекомендація 2.6 Прямі тести функції підшлункової залози не потрібно використовувати для діагностики ЕНПЗ у клінічній практиці (рівень доказовості: 3; відсоток згоди: 100%).
У клінічній практиці перевагу віддають неінвазивним тестам, зокрема визначенню фекальної еластази‑1 (ФЕ‑1) та 13С-змішаному тригліцеридному дихальному тесту [58, 76-79]. Тест ФЕ‑1 широко доступний і потребує лише невеликої кількості калу для аналізу. Загальноприйнято, що чим нижча концентрація ФЕ‑1, тим вища ймовірність ЕНПЗ, хоча чіткий пороговий рівень для ЕНПЗ не може бути встановлений. Найчастіше використовується поріг 200 мкг/г [58], проте цей тест схильний до хибно позитивних результатів у осіб із низькою попередньою ймовірністю ЕНПЗ та хибно негативних результатів у тих, хто має високу попередню ймовірність.
Рекомендація 2.7 Неінвазивні тести, такі як ФЕ‑1 та 13С-змішаний тригліцеридний дихальний тест, рекомендовані для оцінювання екзокринної функції підшлункової залози в клінічній практиці (рівень доказовості: 2; відсоток згоди: 98,5%).
13С-змішаний тригліцеридний дихальний тест розглядають як прийнятну альтернативу коефіцієнту абсорбції жиру для діагностики ЕНПЗ та оцінюванню ефективності ензимної замісної терапії в клінічній практиці [78, 79]. Водночас цей тест не є широко доступним і може давати хибно позитивні результати у пацієнтів із непанкреатичними причинами мальабсорбції жиру.
Щодо радіологічного дослідження, то його не можна використовувати для діагностики ЕНПЗ [80, 81], хоча часто застосовують для визначення основних причин у пацієнтів із підтвердженою або підозрюваною ЕНПЗ.
Рекомендація 2.8 ЕНПЗ не може бути діагностована за допомогою радіологічного дослідження (рівень доказовості: 4; відсоток згоди: 98,5%).
Діагностика за відповіддю на лікування
У деяких випадках, коли діагноз ЕНПЗ не може бути встановлений на основі комплексного оцінювання симптомів, нутритивного статусу та функції підшлункової залози, оцінювання клінічної відповіді на емпіричну ферментну замісну терапію (ФЗТ) може бути корисним у відповідному клінічному контексті. Однак слід зазначити, що доказова база для такого підходу є обмеженою.
Рекомендація 2.9 Якщо діагноз ЕНПЗ не може бути встановлений на основі комплексного оцінювання симптомів, нутритивного статусу та функції підшлункової залози, оцінювання клінічної відповіді на емпіричну ФЗТ може бути корисним у відповідному клінічному контексті (рівень доказовості: 5; відсоток згоди: 97,3%).
Терапевтичні підходи: ФЗТ як основа лікування
Щодо питання лікування, слід наголосити, що ЕНПЗ завжди потрібно лікувати [24, 82]. Це не просто рекомендація, а наріжний камінь сучасного підходу до ведення таких пацієнтів. ФЗТ панкреатином показана пацієнтам з ЕНПЗ, вторинною до хронічного і гострого панкреатиту, раку підшлункової залози, муковісцидозу, після хірургічних втручань на підшлунковій залозі, а також, можливо, при інших метаболічних або гастроентерологічних станах.
Рекомендація 3.1.1 ЕНПЗ завжди потрібно лікувати (рівень доказовості: 1; відсоток згоди: 98,8%).
Рекомендація 3.1.2 ФЗТ панкреатином показана пацієнтам з ЕНПЗ, вторинною до хронічного і гострого панкреатиту, раку підшлункової залози, муковісцидозу, після хірургічних втручань на підшлунковій залозі, а також, можливо, при інших метаболічних або гастроентерологічних станах (рівень доказовості: 1; відсоток згоди: 90,3%).
Доведена ефективність ФЗТ
Ефективність ФЗТ панкреатином підтверджена численними дослідженнями. Вона достовірно підвищує абсорбцію жиру та білка у пацієнтів з ЕНПЗ [39, 86]. Два метааналізи щодо ЕНПЗ, вторинної до хронічного панкреатиту, показали, що ФЗТ зменшує екскрецію жиру з калом та покращує коефіцієнт абсорбції жиру і поглинання азоту порівняно з первинним рівнем і плацебо. Крім того, ФЗТ зменшує втрату маси тіла після гострого панкреатиту [87], нутритивний статус та якість життя у пацієнтів із хронічним панкреатитом [88-90], а також сприяє збільшенню ваги та покращує симптоми мальдигестії у пацієнтів із раком підшлункової залози [39, 41].
Рекомендація 3.2.1 ФЗТ панкреатином підвищує абсорбцію жиру і білка у пацієнтів з ЕНПЗ (рівень доказовості: 1; відсоток згоди: 96,4%).
Рекомендація 3.2.2 ФЗТ панкреатином сприяє збільшенню маси тіла, покращує нутритивний статус, симптоми та якість життя у пацієнтів з ЕНПЗ (рівень доказовості: 1; відсоток згоди: 98,8%).
Що стосується впливу на довгострокові наслідки, попри відсутність рандомізованих клінічних досліджень достатньої тривалості є підстави вважати, що ФЗТ може зменшити захворюваність і смертність у пацієнтів з ЕНПЗ [41, 91-93]. Це припущення ґрунтується на тому, що мальнутриція є основним клінічним наслідком ЕНПЗ і пов’язана з поганими результатами при різних захворюваннях, що асоціюються з ЕНПЗ.
Рекомендація 3.2.3 ФЗТ панкреатином може зменшити захворюваність і смертність у пацієнтів з ЕНПЗ (рівень доказовості: 3; відсоток згоди: 90,4%).
Вибір препарату й особливості його застосування
Препарати панкреатичних ферментів доступні в різних формах, що відрізняються вмістом ліпази, амілази та протеази [94-96]. Маркування цих препаратів проводять відповідно до їхньої ліпазної активності. Ідеальний препарат панкреатину має добре змішуватися з хімусом, бути стійким до інактивації шлунковими соками, спорожнюватися зі шлунка одночасно з нутрієнтами та швидко вивільняти ферменти в проксимальному відділі тонкої кишки [95, 97].
Особливу увагу слід приділити розміру частинок препарату. Розмір частинок і розподіл за розміром гранул мають значення для клінічної ефективності [98-100]. Частинки розміром менше ніж 2 мм можуть сприяти кращому розподілу та одночасному спорожненню з хімусом зі шлунка в дванадцятипалу кишку [24, 94, 101-104]. Не менш важливою є й форма випуску. Оскільки препарати панкреатичних ферментів є pH-чутливими, ферменти захищені від шлункової кислоти ентеросолюбільним покриттям, яке швидко розпадається при pH 5,5 і вище в дванадцятипалій кишці для вивільнення ферментів [94, 100, 105].
Слід зазначити, що препарати ФЗТ із доведеною ефективністю вироблені з органів і тканин свиней. Спроби розробити неспеціалізовану препарацію ФЗТ були невдалими – така препарація не змогла досягти своєї первинної кінцевої точки у клінічному дослідженні III фази [106].
Рекомендація 3.3.1 Препарати панкреатичних ферментів, зокрема панкреатин, рекомендовані як засоби першої лінії для лікування ЕНПЗ (рівень доказовості: 1; відсоток згоди: 98,8%).
Рекомендація 3.3.2 Найбільш поширеною формою препаратів панкреатину для ЕНПЗ є малі ентеросолюбільні гранули (рівень доказовості: 2; відсоток згоди: 98,8%).
Рекомендація 3.3.3 Найчастіше використовуються препарати ФЗТ, вироблені з органів і тканин свиней. Пацієнтів слід поінформувати про це перед початком лікування (рівень доказовості: 5; відсоток згоди: 95,2%).
Дозування і режим прийому
Початкові дози ФЗТ панкреатином підбирають індивідуально, переважно залежно від віку пацієнта (дорослий або дитина), тяжкості ЕНПЗ та вмісту жиру в їжі. Дозування базується на ліпазній активності [24]. Початкова доза ліпази в дванадцятипалій кишці має становити приблизно 10% від фізіологічно секретованої дози.
Для дорослих пацієнтів виявилося ефективним призначення мінімальної дози 40 000-50 000 одиниць ліпази з основними прийомами їжі та половини цієї дози (20 000-25 000 одиниць) із перекусами [21, 82]. Хоча деякі рекомендації запропоновано починати з нижчої дози – 25 000-40 000 одиниць ліпази на прийом їжі [25, 107], доказова база для доз нижче ніж 40 000 одиниць є обмеженою. Вища початкова доза може бути виправдана у пацієнтів із тяжкою ЕНПЗ, наприклад, після панкреатодуоденектомії.
Щодо дитячої популяції, то початкову дозу ферментів для дітей можна розраховувати на основі маси тіла (500-2500 одиниць ліпази на кілограм на прийом їжі) або вмісту жиру в їжі (500-4000 одиниць ліпази на грам жиру на добу) [107-110]. Для немовлят унаслідок браку даних початкова доза базується на консенсусі експертів. Їм рекомендоване призначення 5000 одиниць ліпази на годування грудьми або на 100-120 мл дитячої суміші [107, 109, 110].
Рекомендація 3.4 Початкові дози ФЗТ панкреатином варіюють переважно залежно від віку пацієнта (дорослий або дитина), тяжкості ЕНПЗ та вмісту жиру в їжі (рівень доказовості: 3; відсоток згоди: 94,0%).
Не менш важливо, коли саме приймати препарат. Препарати панкреатину слід приймати з їжею та перекусами [111]. Це необхідно для того, щоб забезпечити змішування ферментів із хімусом та імітувати дію ендогенних панкреатичних ферментів [31]. У недавньому рандомізованому трикомпонентному перехресному дослідженні порівнювали три режими прийому панкреатичних ферментів: безпосередньо перед та після їжі та розподілений під час їжі. Останній варіант продемонстрував найкращі результати (нормалізація травлення жиру у 63% пацієнтів). Згідно з двома недавніми рекомендаціями, слід розподіляти панкреатичні ферменти під час прийому їжі та перекусів, що містять жир, білок і полісахариди, за винятком дисахаридів, зокрема кондитерських виробів та більшості фруктів [24, 112].
Рекомендація 3.5 Препарати панкреатину слід приймати з їжею та перекусами (рівень доказовості: 2; відсоток згоди: 95,1%).
Критерії ефективності лікування
Як визначити, чи є лікування успішним? ФЗТ можна вважати успішною, коли йдеться про усунення нутритивної недостатності та полегшення симптомів і ознак, пов’язаних з ЕНПЗ. Хоча це визначення не було перевірене в клінічних дослідженнях, воно базується на експертній думці і передбачає, що успішна ФЗТ усуває абдомінальні симптоми, спричинені ЕНПЗ, і що пацієнт досягає нормального нутритивного статусу і підтримує його [39, 41, 86].
Рекомендація 3.6.1 ФЗТ можна вважати успішною, якщо досягнено усунення нутритивної недостатності та полегшення симптомів і ознак, пов'язаних з ЕНПЗ (рівень доказовості: 5; відсоток згоди: 97,6%).
Важливо розуміти, що деякі пацієнти з ЕНПЗ можуть не досягти повного успіху лікування за допомогою ФЗТ. Проте навіть частковий успіх може схиляти до продовження терапії. Його отримано, коли вдається усунути або значно покращити клінічно деякі симптоми/ознаки або нутритивну недостатність.
Рекомендація 3.6.2 Деякі пацієнти з ЕНПЗ можуть не досягти повного успіху лікування за допомогою ФЗТ; проте навіть частковий успіх свідчить на користь продовження терапії, зокрема, коли вдається усунути або значно покращити клінічно деякі симптоми/ознаки або нутритивну недостатність (рівень доказовості: 5; відсоток згоди: 97,6%).
Довготривалі дослідження щодо ФЗТ продемонстрували клінічно та статистично значуще покращення нутритивних параметрів включно з масою тіла, і симптомів, пов’язаних з ЕНПЗ, через 6-12 місяців [88, 114-116]. Навіть якщо деякі пацієнти можуть відчувати симптоми мальдигестії під час ФЗТ, спостерігається значне зменшення діареї, стеатореї, втрати маси тіла, рецидивуючого болю та покращення загальної якості життя [88, 89]. У пацієнтів із муковісцидозом ФЗТ асоціюється з покращенням основних нутритивних параметрів [113]. Для пацієнтів із раком підшлункової залози дедалі більше доказів, що ФЗТ асоціюється з перевагою виживаності та може покращити якість життя [41, 117].
Тактика при недостатній відповіді на лікування
Що робити, якщо пацієнт не реагує або частково реагує на ФЗТ? Це може бути пов’язано із дотриманням режиму лікування та неадекватним призначенням ФЗТ. Ескалацію дози ферментів або додаткове лікування інгібітором протонної помпи потрібно надавати на індивідуальній основі разом із тестуванням для виключення інших захворювань [89, 118-124].
Рекомендація 3.7 У пацієнтів, які не реагують або частково реагують на ФЗТ панкреатином, можуть бути проблеми із дотриманням режиму лікування та неадекватним призначенням ФЗТ. Ескалацію дози ферментів та/або додаткове лікування інгібітором протонної помпи потрібно надавати на індивідуальній основі разом із тестуванням для виключення інших захворювань (рівень доказовості: 4; відсоток згоди: 98,8%).
Дозу ФЗТ слід збільшувати поетапно до подвоєння або потроєння початкової дози для досягнення відповідної терапевтичної відповіді. Водночас максимальна доза ферментів досі не визначена. Інгібітор протонної помпи можна додати для оптимізації вивільнення ферментів і покращення ферментативної активності у пацієнтів із інтралюмінальним pH [55].
Не варто забувати, що супутні захворювання, пов’язані із шлунково-кишковими симптомами, можуть імітувати ЕНПЗ. До них належить надмірний бактеріальний ріст у тонкій кишці, целіакія, харчова непереносимість, синдром подразненого кишечника, запальні захворювання кишечника, лямбліоз, діарея, викликана ліками, мальабсорбція жовчних кислот, мікроскопічний коліт та колоректальний рак. Усі ці стани потрібно виключити у пацієнтів із недостатньою відповіддю на ФЗТ та інгібітор протонної помпи [50, 66, 125].
Безпека ФЗТ
Щодо питання безпеки слід зазначити, що ФЗТ панкреатином не пов’язана з великими несприятливими ефектами і більшість повідомлених симптомів відповідають основному захворюванню [39, 129, 130]. Згідно з результатами кількох досліджень, високі дози панкреатичних екстрактів можуть спричинити такі симптоми, як нудота, закреп та діарея, що пов’язані з тимчасовим розладом кишечника [126]. Про інші симптоми, такі як свербіж, кропив’янка, висипання, затуманення зору, міалгія, м’язовий спазм і безсимптомне підвищення печінкових ферментів, повідомлялося рідко. Вони можуть бути пов’язані з гіперчутливістю до цих продуктів [127].
Рекомендація 3.8.1 ФЗТ панкреатином не пов'язана з великими несприятливими ефектами, і більшість симптомів, про які повідомлялося, відповідають основному захворюванню (рівень доказовості: 1; відсоток згоди: 100%).
Отже, оновлені європейські рекомендації з діагностики та лікування ЕНПЗ являють собою комплексний доказово обґрунтований підхід до ведення пацієнтів із цим станом. ФЗТ панкреатином залишається наріжним каменем лікування ЕНПЗ: її слід призначати всім пацієнтам із підтвердженим діагнозом незалежно від етіології ЕНПЗ.
За матеріалами Dominguez-Munoz J.E., Vujasinovic M., de la Iglesia D. et al. (2025) European guidelines for the diagnosis and treatment of pancreatic exocrine insufficiency: UEG, EPC, EDS, ESPEN, ESPGHAN, ESDO, and ESPCG evidence-based recommendations. United European Gastroenterol J.;13:125-172.
Підготував Максим Голуб
Тематичний номер «Гастроентерологія. Гепатологія. Колопроктологія» № 4 (78) 2025 р.
