13 липня, 2026

Лікування міжхребцевої грижі без операції: сучасні підходи, можливості та обмеження

Автори:

Анотація

Міжхребцева грижа є однією з найпоширеніших причин звернення пацієнтів із болем у спині. Водночас сучасні наукові дослідження та клінічний досвід свідчать, що її виявлення на магнітно-резонансній томографії (МРТ) не завжди є показанням до оперативного втручання. У статті розглянуто сучасні підходи до діагностики та консервативного лікування міжхребцевих гриж, роль біомеханічних порушень у формуванні больового синдрому, можливості природної резорбції грижі, а також клінічні ситуації, коли хірургічне лікування є необхідним. Особливу увагу приділено комплексній клінічній оцінці пацієнта, яка має визначальне значення для вибору оптимальної лікувальної тактики.

Вхід в особистий кабінет Вхід

Реєстрація

Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

Щодня до лікарів звертаються пацієнти з результатами МРТ та одним і тим самим запитанням:

— У мене виявили грижу. Чи потрібна мені операція?

Для багатьох пацієнтів сам факт виявлення міжхребцевої грижі стає джерелом тривоги. Часто ще до консультації людина морально готується до хірургічного втручання, вважаючи його єдиним можливим виходом із ситуації.

Однак сучасна вертебрологія дедалі більше відходить від спрощеної формули:

«Грижа на МРТ = необхідність операції».

Між виявленням грижі та рішенням про хірургічне лікування існує великий простір для клінічного аналізу, спостереження та консервативного лікування.

Сьогодні лікар оцінює не лише результати обстеження, а й характер болю, неврологічні симптоми, функціональні обмеження, динаміку захворювання та індивідуальні особливості пацієнта.

Ключова думка статті: наявність грижі на МРТ ще не означає необхідності операції. Рішення про лікування повинно базуватися на клінічній картині, неврологічному статусі та особливостях біомеханіки хребта.

Чому міжхребцева грижа стала «страшним діагнозом»

Міжхребцеві грижі існували завжди. Новим стало інше — можливість бачити їх за допомогою сучасних методів візуалізації.

МРТ дозволила виявляти навіть незначні зміни міжхребцевих дисків, зв’язок, нервових структур і резервних просторів хребта. Разом із цим з’явилася тенденція переоцінювати значення окремих знахідок.

У свідомості багатьох людей сформувався стійкий зв’язок: «грижа = причина болю = операція». Проте клінічна практика значно складніша.

Дослідження показують, що протрузії та грижі можуть виявлятися навіть у людей, які взагалі не мають болю в спині. З віком частота таких знахідок зростає. Це не означає, що грижа не може бути джерелом симптомів. Це означає лише те, що сам факт її наявності ще не відповідає на головне питання:

Чи є саме вона причиною страждань конкретного пацієнта?

Коли проблема не в розмірі грижі

Одним із найпоширеніших міфів є переконання, що тяжкість захворювання визначається виключно розміром грижі.

У реальній практиці ситуація виглядає інакше. Іноді пацієнт із великою грижею продовжує працювати та вести активний спосіб життя, відчуваючи лише помірний дискомфорт. Водночас людина з відносно невеликим випинанням диска може страждати від вираженого больового синдрому.

На підставі багаторічної клінічної практики можна виділити кілька поширених уявлень про міжхребцеву грижу, які не завжди підтверджуються реальним перебігом захворювання.

Таблиця 1. Розмір грижі не завжди визначає тяжкість симптомів: міфи і реальність

Поширений міф	Що показує практика
Велика грижа завжди болить сильніше	Не завжди
Будь-яка грижа потребує операції	Ні
МРТ завжди показує справжню причину болю	Не завжди
Після операції проблема вирішується назавжди	Не в усіх випадках

Важливими є:

напрямок випинання;
контакт із нервовими структурами;
наявність запалення;
індивідуальна реакція нервової системи;
супутні зміни в суглобах та зв’язках;
стан м’язового корсета.

Саме тому сучасна медицина дедалі обережніше ставиться до спроб оцінювати прогноз захворювання лише за кількістю міліметрів у висновку МРТ.

Чи завжди біль викликає саме грижа?

Після виявлення грижі її майже завжди автоматично оголошують головною причиною всіх симптомів. Однак хребет — це складна система, яка складається не лише з міжхребцевих дисків. У формуванні болю можуть брати участь:

фасеткові суглоби;
зв’язковий апарат;
м’язи;
сухожилки;
нервові структури;
крижово-клубові зчленування.

Особливої уваги заслуговує фасетковий синдром — стан, при якому джерелом болю стають міжхребцеві суглоби та навколишні тканини [1]. Одним із механізмів формування больового синдрому може бути також подразнення задньої повздовжньої зв’язки невеликою грижею, що формується [8].

Саме тому клінічний огляд залишається незамінним навіть в епоху високотехнологічної діагностики.

Біомеханіка хребта: про що не завжди говорить МРТ

Останніми роками дедалі більше уваги приділяється ролі біомеханічних порушень у формуванні болю в спині.

Дегенеративні зміни міжхребцевого диска не завжди є головним джерелом болю. У низці випадків провідну роль можуть відігравати порушення роботи окремих сегментів хребта, перевантаження фасеткових суглобів та нефізіологічні рухи хребтових рухових сегментів [1–4].

Клінічним прикладом може бути пацієнтка, яка протягом чотирьох років лікувала міжхребцеву грижу поперекового відділу хребта розміром близько 5 мм. Неодноразово розглядалося питання оперативного втручання.

Однак детальне клінічне обстеження в Центрі «Меддіагностика» показало, що основним джерелом болю були не зміни диска, а сколіотична деформація хребта та пов'язаний із нею фасетковий синдром.

Лікування було спрямоване на корекцію біомеханічних порушень і компенсацію надмірного навантаження на фасеткові суглоби.

Клінічний випадок

Пацієнтка: біль у попереку та сідниці.

МРТ: грижа диска близько 5 мм.

Попередні рекомендації: оперативне лікування.

Результати додаткового клінічного обстеження: основною причиною больового синдрому виявилися сколіотична деформація хребта та фасетковий синдром.

Результат лікування: біль повністю усунуто без оперативного втручання вже через кілька днів після корекції біомеханічних порушень.

Ілюстрація 1. МРТ (а) та рентгенографія (б) поперекового відділу хребта однієї пацієнтки. На МРТ (ліворуч) визначається грижа диска близько 5 мм. Водночас клінічне обстеження показало, що джерелом болю були супутні біомеханічні порушення, пов'язані зі сколіотичною деформацією хребта (рентгенографія праворуч). Комплексне консервативне лікування дозволило усунути больовий синдром без оперативного втручання.

Практичний висновок

Дегенеративні зміни диска не завжди є основною причиною болю. У багатьох випадках вирішальне значення мають біомеханічні порушення та перевантаження фасеткових суглобів.

Що змінила сучасна МРТ

Магнітно-резонансна томографія стала одним із найбільших досягнень сучасної діагностики захворювань хребта. Вона дозволяє детально оцінити стан міжхребцевих дисків, нервових корінців, зв'язок, суглобів і навколишніх м'яких тканин.

Водночас результати МРТ не можуть розглядатися ізольовано від клінічної картини.

Саме тому в сучасній вертебрології дедалі частіше наголошують: МРТ не встановлює показання до операції автоматично. Воно лише надає лікарю важливу інформацію, яку необхідно зіставити з результатами клінічного огляду, неврологічного обстеження, історією розвитку захворювання та, за потреби, результатами інших методів дослідження.

У багатьох випадках звичайна рентгенографія з функціональними пробами може надати не менше інформації про біомеханічні порушення хребта, ніж сама МРТ.

Саме комплексна оцінка всіх отриманих даних дозволяє правильно визначити причину болю та обрати оптимальну тактику лікування.

Чому грижа іноді зменшується без операції

Ще донедавна вважалося, що після формування міжхребцева грижа залишається незмінною.

Сьогодні накопичено достатньо наукових доказів того, що в багатьох пацієнтів вона може частково або навіть майже повністю зменшуватися природним шляхом [6,7,11–14].

Основними механізмами природної резорбції вважають:

поступове зневоднення фрагмента грижі;
його ферментативне руйнування;
фагоцитоз клітинами імунної системи;
проростання нових кровоносних судин із подальшим видаленням тканини грижі.

Найчастіше природна резорбція спостерігається при великих екструзіях і секвестрованих грижах, коли фрагмент диска контактує з епідуральним простором.

Водночас сам факт можливого зменшення грижі ще не означає, що потрібно лише чекати.

Консервативне лікування має бути спрямоване на усунення запалення, зменшення механічного подразнення нервових структур, нормалізацію біомеханіки хребта та створення умов, за яких природні процеси відновлення можуть відбуватися максимально ефективно.

Клінічний випадок

Ще одним прикладом можливостей консервативного лікування є пацієнт із великою грижею міжхребцевого диска розміром близько 12 мм.

З огляду на значний розмір грижі розглядалося питання оперативного лікування. Проте було обрано консервативну тактику.

У процесі лікування клінічний стан пацієнта поступово покращувався, а контрольне МРТ продемонструвало суттєве зменшення розмірів грижі.

Ілюстрація 2. Контрольні МРТ одного пацієнта. Ліворуч — грижа диска розміром близько 12 мм до початку лікування. Праворуч — значне зменшення її розмірів після проведення комплексного консервативного лікування.

Практичний висновок

Сучасні дослідження підтверджують, що природна резорбція міжхребцевої грижі є реальним біологічним процесом. Завдання лікаря — не лише контролювати його перебіг, а й створити умови, за яких консервативне лікування буде максимально ефективним.

Коли операція дійсно необхідна

Попри значні можливості сучасного консервативного лікування, існують клінічні ситуації, коли оперативне втручання є необхідним і не повинно відкладатися.

Абсолютними показаннями до операції є:

синдром кінського хвоста (порушення функції сечового міхура, кишечника, промежини);
швидко прогресуючий неврологічний дефіцит;
наростаюча слабкість у стопі або нижній кінцівці;
виражене здавлення нервових структур із підтвердженим погіршенням неврологічного статусу.

Відносними показаннями можуть бути:

інтенсивний біль, що не піддається адекватному консервативному лікуванню;
значне обмеження повсякденної активності;
тривалий больовий синдром, який істотно знижує якість життя.

У більшості інших випадків рішення щодо оперативного лікування повинно прийматися лише після всебічної клінічної оцінки пацієнта та аналізу результатів проведеного консервативного лікування.

Чому поспішати з операцією не варто

Операція може бути високоефективним методом лікування за наявності чітких показань. Проте будь-яке оперативне втручання пов'язане не лише з потенційними перевагами, а й із певними ризиками.

Одним із них є розвиток рубцево-спайкових процесів в епідуральному просторі, які в окремих випадках можуть підтримувати больовий синдром навіть після технічно успішної операції [9,10].

Саме тому сучасний підхід дедалі більше орієнтується на індивідуалізований вибір лікувальної тактики, а не на сам факт виявлення грижі.

Як приймається рішення про лікування

Сьогодні лікар оцінює не окремий знімок МРТ, а всю сукупність клінічних даних.

При виборі оптимальної тактики враховуються:

характер і тривалість болю;
неврологічний статус;
результати клінічного огляду;
дані МРТ та інших методів обстеження;
біомеханічні особливості хребта;
динаміка захворювання;
ефективність попереднього лікування.

Лише комплексний аналіз усіх цих факторів дозволяє визначити, чи є міжхребцева грижа безпосередньою причиною симптомів і який метод лікування буде найбільш доцільним у конкретного пацієнта.

Висновки

Міжхребцева грижа не є автоматичним показанням до операції.

У багатьох випадках саме комплексне клінічне обстеження дозволяє встановити справжню причину болю, виявити супутні біомеханічні порушення та успішно провести консервативне лікування.

Сучасні наукові дослідження підтверджують можливість природної резорбції міжхребцевих гриж, а накопичений клінічний досвід свідчить, що значна частина пацієнтів може уникнути оперативного втручання за умови правильно встановленого діагнозу та своєчасно розпочатого лікування.

Водночас це не означає, що операція втратила своє значення. За наявності абсолютних показань вона залишається найбільш ефективним і нерідко єдиним способом запобігти незворотним неврологічним порушенням.

Саме тому сучасна медицина дедалі більше відходить від лікування "знімка МРТ" і повертається до лікування конкретного пацієнта — з урахуванням клінічної картини, неврологічного статусу, біомеханіки хребта та індивідуальних особливостей перебігу захворювання.

ЛІТЕРАТУРА

Gongalsky VV. Facet Pain Syndrome: Underlying Mechanisms of Acute Stage with Thoracic Spinal Unit Example. Український медичний часопис. 2014;6(104):XI–XII.
URL: https://umj.com.ua/en/publication-149924-facet-pain-syndrome-underlaying-mechanisms-of-acute-stage-with-thoracic-spinal-unit-example
Гонгальський В.В. Механізми формування вертеброневрологічної патології при функціональному блокуванні хребтових рухових сегментів. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук. Київ, 1994.
Гонгальський В.В. Ранні сегментарні неврологічні прояви остеохондрозу грудного відділу хребта. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук. Київ, 1990.
Гонгальський В.В. Роль біомеханічних порушень у формуванні больового синдрому грудного відділу хребта (дорсалгія). Український неврологічний журнал. 2014;(1):5–10.
Murtagh J. Murtagh's General Practice. 4th ed. Sydney: McGraw-Hill; 2007.
Hornung AL, Baker JD, Mallow GM, et al. Resorption of Lumbar Disk Herniation: Mechanisms, Clinical Predictors, and Future Directions. JBJS Reviews. 2023;11(1):e22.00148.
DOI: 10.2106/JBJS.RVW.22.00148
Lai Q, Gong G, Lu Y, et al. Mechanisms and Factors Influencing Resorption of Herniated Part of Lumbar Disc Herniation: Comprehensive Review. Journal of Inflammation Research. 2025;18:8553–8562.
DOI: 10.2147/JIR.S525233
Гонгальський В.В. Що таке грижа диска: етапи формування міжхребцевої грижі та її лікування. Медичний центр «Меддіагностика».URL: https://www.meddiagnostica.com.ua/uk/ zahvoryuvannya/sho-take-grizha-diska-etapi-formuvannya-mizhhrebcevoyi-grizhi/
Bosscher HA, Heavner JE. Incidence and Severity of Epidural Fibrosis after Back Surgery: An Endoscopic Study. Pain Practice. 2010;10(1):18–24.
Ross JS, Robertson JT, Frederickson RCA, et al. Association Between Peridural Scar and Recurrent Radicular Pain After Lumbar Discectomy: Magnetic Resonance Evaluation. American Journal of Neuroradiology. 1996;17:1499–1503.
Benson RT, Tavares SP, Robertson SC, Sharp R, Marshall RW. Conservatively Treated Massive Prolapsed Discs: A Seven-Year Follow-up. Annals of the Royal College of Surgeons of England. 2010;92:147–153.
Komori H, Okawa A, Haro H, et al. Contrast-Enhanced Magnetic Resonance Imaging in Conservative Management of Lumbar Disc Herniation. Spine. 1998;23(1):67–73.
Chiu CC, Chuang TY, Chang KH, Wu CH, Lin PW, Hsu WY. The Probability of Spontaneous Regression of Lumbar Herniated Disc: A Systematic Review. Clinical Rehabilitation. 2015;29(2):184–195.
Zhong M, Liu JT, Jiang H, Mo W, Yu PF, Liu B. Incidence of Spontaneous Resorption of Lumbar Disc Herniation: A Meta-analysis. Pain Physician. 2017;20:E45–E52.
Brinjikji W, Luetmer PH, Comstock B, et al. Systematic Literature Review of Imaging Features of Spinal Degeneration in Asymptomatic Populations. American Journal of Neuroradiology. 2015;36(4):811–816.
Hartvigsen J, Hancock MJ, Kongsted A, et al. What Low Back Pain Is and Why We Need to Pay Attention. The Lancet. 2018;391(10137):2356–2367.
Zhang AS, Xu A, Ansari K, Hardacker K, Anderson G, Alsoof D, Daniels AH. Lumbar Disc Herniation: Diagnosis and Management. The American Journal of Medicine. 2024.

Неврологія та нейрохірургія Больові синдроми