8 червня, 2026

Мультимодальна терапія остеоартриту колінного суглоба: клінічна ефективність реабілітації та SYSADOA-підходу

Автори:

В. В. Печерських, О. М. Печерських, спеціалізований медичний центр «Клініка Печерських», м. Трускавець

Остеоартрит (ОА) колінного суглоба є частим хронічним захворюванням опорно-рухового апарату та однією із провідних причин інвалідизації у світі. За сучасними епідеміологічними даними, його поширеність становить близько 16% у загальній популяції та суттєво зростає з віком [1]. Глобальний тягар патології продовжує збільшуватися, і частка пацієнтів з ОА перевищує 590 млн осіб у світі [2]. В Україні поширеність ОА становить близько 500 випадків на 100 тис. населення [3].

Вхід в особистий кабінет Вхід

Реєстрація

Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

Тривалий час ОА розглядався як суто дегенеративний процес, пов’язаний із механічним зношуванням суглобового хряща. Однак сучасні уявлення суттєво розширили це бачення. Доведено, що ключову роль у розвитку захворювання відіграє хронічне запалення низької інтенсивності (low-grade inflammation), яке підтримує прогресування ушкодження суглоба [4]. Запальні механізми реалізуються через активацію прозапальних цитокінів, імунних клітин та сигнальних шляхів, що призводить до деградації позаклітинного матриксу та порушення функції хряща.

На сьогодні ОА розглядається як захворювання всього суглоба, що включає патологічні зміни хряща, субхондральної кістки, синовіальної оболонки та навколосуглобових структур [5]. У зв’язку із цим терапія має бути спрямована не лише на зменшення симптомів, але й на вплив на патогенетичні механізми захворювання.

Згідно із сучасними клінічними рекомендаціями, лікування остеоартриту має бути мультимодальним та включати поєднання немедикаментозних і медикаментозних підходів. Провідна роль у початковому етапі відводиться фізичній реабілітації, ефективність якої у зменшенні болю та поліпшенні функціонального стану пацієнтів є доведеною [6].

У клінічній практиці реабілітаційні програми включають комплекс методів, спрямованих на різні ланки патологічного процесу. Мануальна терапія застосовується для корекції біомеханіки руху та усунення м’язового дисбалансу, тоді як фізіотерапевтичні методи забезпечують анальгетичний та протизапальний ефект. Зокрема, магнітотерапія може сприяти поліпшенню мікроциркуляції, зменшенню набряку та активації репаративних процесів, тоді як лазеротерапія реалізує ефект через механізми фотобіомодуляції, що асоційовано зі зниженням запалення та стимуляцією клітинного метаболізму. Водночас ефективність цих методів має допоміжний характер і значною мірою залежить від параметрів їх застосування.

Особливе місце у сучасній реабілітації посідає ударно-хвильова терапія, яка продемонструвала ефективність у зменшенні хронічного болю та стимуляції регенеративних процесів у тканинах. Кінезіотерапія, своєю чергою, забезпечує відновлення функції суглоба, поліпшення м’язового контролю та формування правильних рухових патернів, що є критично важливим для досягнення довготривалого клінічного ефекту.

Міжнародні рекомендації (OARSI, ACR, EULAR, NICE, ESCEO) одностайно визначають нефармакологічні втручання – фізичні вправи, зниження ваги та навчання пацієнтів – як основу лікування ОА [6]. Фармакологічна терапія розглядається як допоміжна та застосовується переважно для контролю симптомів.

Разом із тим, попри високу ефективність реабілітаційних втручань у зменшенні симптомів, їх вплив на патогенетичні механізми ОА є обмеженим. Запальний процес і дегенерація хряща можуть зберігатися навіть після клінічного поліпшення, що зумовлює ризик рецидиву симптомів та подальшого прогресування захворювання. Таким чином, залишається відкритим питання оптимальної підтримувальної терапії після досягнення покращення стану пацієнтів.

У сучасній клінічній практиці все більшого значення набувають спеціалізовані медичні центри, в яких впроваджується мультимодальний підхід до лікування ОА. Зокрема, використання комплексних програм, що поєднують сучасні методи фізіотерапії (як-от ударно-хвильова терапія, магніто-, лазеротерапія), мануальні техніки, ін’єкційні втручання та індивідуалізовану кінезіотерапію, дозволяє досягати швидкого поліпшення та підвищувати якість життя пацієнтів. Важливою перевагою таких центрів є можливість індивідуального підбору лікування залежно від клінічної картини, ступеня активності запального процесу та функціонального стану пацієнта.

Отже, сучасні підходи до лікування передбачають поетапну модель терапії: досягнення клінічного поліпшення із подальшим переходом до підтримувальної терапії, спрямованої на контроль запалення та підтримку структури хряща.

З огляду на зазначене, у даній роботі представлено власний клінічний досвід застосування комплексного підходу до лікування ОА колінного суглоба, що поєднує реабілітаційні методики та комбіновану терапію симптоматичними препаратами сповільненої дії при ОА (SYSADOA) для підтримання клінічного ефекту.

Матеріали й методи

Дизайн

Клінічне порівняння виконане у форматі відкритого проспективного спостереження із паралельним порівнянням трьох груп пацієнтів. Метою роботи було оцінювання ефективності комплексного підходу до лікування ОА колінного суглоба із застосуванням інтенсивної реабілітації та подальшої підтримувальної терапії.

Клінічний центр

Клінічне спостереження проводилося на базі спеціалізованого медичного центру «Клініка Печерських» (м. Трускавець), що є багатопрофільним медзакладом із широким спектром клінічних послуг з акцентом на лікування захворювань опорно-рухового апарату та комплексну фізичну реабілітацію. Центр забезпечує повний цикл ведення пацієнта – від первинної діагностики до відновлення функції суглоба та довготривалого контролю патології. Використання сучасного європейського обладнання та стандартизованих протоколів лікування дозволяє забезпечити відтворюваність та контроль якості терапії.

Критерії включення та етапи

Пацієнти. До спостереження було включено 60 осіб з ОА колінного суглоба II ст. за класифікацією Келгрена–Лоуренса, підтвердженим згідно із даними магнітно-резонансної (МРТ) або комп’ютерної томографії (КТ). Серед обстежених було 42 жінки (70%) та 18 чоловіків (30%). Вік пацієнтів становив 40‑70 років.

Критерії включення. Вік – 40‑70 років, ОА колінного суглоба II ст. за даними МРТ/КТ, больовий синдром ≥5 балів за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ), функціональні обмеження.

Критерії виключення. Ревматоїдний артрит, подагра, інші системні захворювання, остеонекроз, виразна коморбідна патологія, приймання нестероїдних протизапальних препаратів менш ніж за 72 год до включення, хірургічні втручання на суглобі.

Усі пацієнти до початку участі у клінічному спостереженні підписували інформовану добровільну згоду на проведення обстеження, реабілітаційних заходів та подальше використання отриманих даних у науково-аналітичних цілях.

Діагностика. Перед початком лікування всі пацієнти проходили комплексне обстеження, яке включало: клінічний огляд, визначення ступеня болю за ВАШ, функціональне оцінювання за індексом ОА Університетів Західного Онтаріо та Макмастера (WOMAC) і 30-секундним тестом вставання зі стільця (30s-CST), ультразвукове дослідження (УЗД) колінного суглоба, вимірювання рівня С-реактивного білка (СРБ).

Функціональний стан нижніх кінцівок додатково оцінювався за допомогою 30s-CST. Тест проводився у стандартизованих умовах із використанням стільця без підлокітників висотою 45 см. Пацієнт виконував максимальну кількість повних вставань із положення сидячи до повного розгинання в колінних та кульшових суглобах протягом 30 с. Результат визначався як загальна кількість підйомів і використовувався для оцінювання сили м’язів нижніх кінцівок та функціональної витривалості.

Визначення СРБ проводилося у сертифікованій лабораторії, яка функціонує при клініці (мг/л).

Ультразвукове дослідження виконувалося на початку та на 60-й день лікування з оцінюванням:

наявності випоту;
товщини синовіальної оболонки;
ознак синовіту.

Реабілітаційний етап (етап 1)

Усі учасники проходили курс інтенсивної реабілітації (10 процедур), спрямований на досягнення клінічного поліпшення. Важливим аспектом успішної реабілітації є поєднання сучасних фізіотерапевтичних методик із мультидисциплінарним підходом до ведення пацієнтів.

Реабілітаційна програма формувалася індивідуально з урахуванням клінічної картини, виразності больового синдрому, наявності запального компонента (синовіту) та ступеня функціональних обмежень. Залежно від клінічних проявів, застосовувалися різні фізіотерапевтичні підходи: при виразному больовому синдромі та ознаках запалення перевага надавалася методам із протизапальним та анальгетичним ефектом (магніто-, лазеротерапії), при хронічному больовому синдромі та дегенеративних змінах – ударно-хвильовій терапії, а при порушенні рухливості й м’язовому дисбалансі – кінезіотерапії та мануальним методикам.

Реабілітаційна програма включала:

ударно-хвильову терапію (Storz Medical, Chattanooga);
магнітотерапію (BTL‑6000 Super Inductive System Elite, BTL Super Inductive System DUO);
лазеротерапію (ASA Laser MLS M8);
кінезіотерапію (у т.ч. Neurac-терапію, Redcord);
мануальну терапію;
лікувальний масаж та пресотерапію (BTL Lymphastim).

Додаткові методи застосовувалися за показаннями з метою поліпшення мікроциркуляції, зменшення набрякового компонента та прискорення відновлювальних процесів.

Комплексне застосування зазначених методик було спрямоване на зменшення больового синдрому, контроль запалення та відновлення функції суглоба у пацієнтів. Після завершення реабілітаційного етапу в більшості з них відзначалося досягнення суттєвого клінічного поліпшення (зниження інтенсивності больового синдрому в середньому на 2,7±0,6 бала за ВАШ). Отриманий клінічний ефект розцінювався як досягнення короткострокового клінічного контролю симптомів, що потребував подальшої підтримувальної терапії.

Розподіл пацієнтів (етап 2)

Після завершення курсу інтенсивної реабілітації та досягнення клінічного поліпшення пацієнти були розподілені на три групи (по 20 осіб у кожній), зіставні за віком, статтю та клінічними характеристиками.

Група 1. Пацієнти отримували терапію засобом, що включав: глюкозаміну сульфат, колаген II типу та бромелайн у дозі по 1 капсулі двічі на добу протягом 60 днів. Добова доза (2 капсули) містила: глюкозаміну сульфат (580 мг), бромелайн (300 мг) і колаген II типу (40 мг). Зазначена комбінація спрямована на вплив на ключові патогенетичні механізми ОА, зокрема запальний компонент, процеси деградації хрящової тканини та больовий синдром.

Група 2. Пацієнти отримували терапію у вигляді комбінації: D-глюкозаміну гідрохлориду (500 мг) і хондроїтину сульфату (400 мг). Засіб призначався по 1 капсулі тричі на добу протягом 60 днів.

Група 3. Пацієнти отримували монотерапію неденатурованим колагеном II типу у дозі 40 мг на добу протягом 60 днів. Засіб призначався по 1 капсулі один раз на добу протягом 60 днів.

Супутня терапія

Супутнє лікування було стандартизоване та узгоджене до початку дослідження з метою мінімізації впливу додаткових факторів на оцінку ефективності терапії. Пацієнтам дозволялося продовжувати приймання лише життєво необхідних препаратів кардіологічного профілю (антигіпертензивних засобів, антиагрегантів) за умови стабільного дозування та відсутності змін у схемі лікування протягом усього періоду спостереження. У випадках виразного больового синдрому передбачалася можливість короткочасного застосування анальгетиків як «рятівної терапії» (rescue medication) з обов’язковою фіксацією факту приймання, дози та тривалості застосування; однак протягом періоду спостереження такі випадки не реєструвалися. Застосування нестероїдних протизапальних препаратів, глюкокортикостероїдів або інших засобів, що можуть впливати на перебіг захворювання, у період спостереження не відзначалося. Додаткові фізіотерапевтичні, реабілітаційні або медикаментозні втручання поза межами протоколу клінічного спостереження не проводилися.

Таким чином, умови проведення клінічного спостереження були максимально стандартизовані, що дозволило мінімізувати вплив супутніх факторів та забезпечити об’єктивне оцінювання ефективності досліджуваних підходів до лікування.

Результати

Клінічні характеристики пацієнтів

На початку клінічного спостереження всі три групи були зіставними за віком, статтю, інтенсивністю больового синдрому, функціональними показниками та лабораторними маркерами системного запалення (p>0,05). У всіх пацієнтів до початку лікування відзначався больовий синдром помірної або виразної інтенсивності. Середній рівень болю за ВАШ становив 6,5‑7,5 бала, що супроводжувалося функціональними обмеженнями, зниженням фізичної активності та погіршенням толерантності до навантаження.

За даними УЗД колінних суглобів, у більшості пацієнтів визначалися ознаки синовіту, помірного внутрішньосуглобового випоту та потовщення синовіальної оболонки. Рівень СРБ був помірно підвищеним у всіх групах, що відповідало наявності системного хронічного запалення.

Ефект інтенсивного реабілітаційного етапу

Після завершення курсу інтенсивної реабілітації, що включав 10 процедур із застосуванням сучасних фізіотерапевтичних та відновлювальних методик, у більшості пацієнтів відзначалося суттєве клінічне поліпшення. Середнє зниження інтенсивності больового синдрому становило 2,7±0,6 бала за ВАШ, що супроводжувалося зменшенням виразності больового синдрому до рівня в середньому 4,2‑4,4 бала за ВАШ.

Одночасно після завершення реабілітаційного етапу спостерігалося поліпшення функціонального стану пацієнтів:

індекс WOMAC знизився в середньому на 25‑30%;
кількість вставань за 30s-CST збільшилася на 20‑25%.

Отримані результати свідчили про поліпшення функціональної витривалості, сили м’язів нижніх кінцівок та загальної рухової активності пацієнтів.

Критерії оцінювання та часові точки спостереження наведені в таблиці 1.

Динаміка больового синдрому за ВАШ

У всіх групах після завершення реабілітаційного етапу спостерігалося суттєве зменшення інтенсивності больового синдрому (р<0,05 порівняно з вихідними показниками). Протягом подальшого 60-денного періоду підтримувальної терапії досягнутий клінічний ефект зберігався в усіх групах. Водночас у групі 1 відзначалася тенденція до виразнішої позитивної динаміки з подальшим зниженням інтенсивності болю до 1,4±0,4 бала за ВАШ на 60-й день спостереження. У групах порівняння також мало місце подальше зниження інтенсивності болю, однак динаміка була менш значущою (табл. 2, рис. 1).

Таблиця 2. Динаміка показників ВАШ
Група	День 1	Після реабілітації	День 30	День 60
Група 1 (глюкозаміну сульфат, колаген II типу та бромелайн)	7,0±0,6	4,2±0,5	2,3±0,5	1,4±0,4
Група 2 (глюкозамін + хондроїтин)	6,9±0,7	4,3±0,6	2,9±0,6	2,1±0,5
Група 3 (неденатурований колаген II типу)	7,1±0,6	4,4±0,6	2,7±0,6	1,9±0,5

Рис. 1. Динаміка показників ВАШ

Динаміка функціонального стану за WOMAC

Після завершення реабілітаційного етапу в усіх групах спостерігалося поліпшення функціонального стану за WOMAC (р<0,05 порівняно з вихідними показниками). Подальша позитивна динаміка зберігалася протягом усього періоду підтримувальної терапії. Найвиразніше зниження показника WOMAC було виявлене у групі 1, що свідчило про ефективніше підтримання функціонального результату після реабілітації (табл. 3, рис. 2).

Таблиця 3. Динаміка показників WOMAC
Група	День 1	Після реабілітації	День 60
Група 1	61,5±7,2	45,2±6,5	28,4±5,1
Група 2	60,8±7,0	46,1±6,7	34,6±5,8
Група 3	61,2±7,1	45,8±6,6	31,9±5,5

Рис. 2. Динаміка показників WOMAC

Функціональна витривалість за 30s-CST

За результатами 30s-CST, в усіх групах спостерігалося поліпшення функціональної витривалості та сили м’язів нижніх кінцівок. Виразніша позитивна динаміка відзначалася у групі 1, де кількість підйомів збільшилася найбільш суттєво порівняно із вихідними показниками (табл. 4, рис. 3).

Таблиця 4. Динаміка показників 30s-CST
Група	День 1	Після реабілітації	День 60
Група 1	8,1±1,8	10,3±2,0	15,1±2,4
Група 2	8,3±1,9	10,1±2,0	13,2±2,3
Група 3	8,2±1,8	10,2±2,1	13,9±2,3

Рис. 3. Динаміка показників 30s-CST

Динаміка рівня СРБ

У всіх групах після завершення реабілітаційного етапу мало місце помірне зниження рівня СРБ, що може бути пов’язано зі зменшенням активності системного запального процесу на тлі комплексної реабілітації (р<0,05 порівняно із вихідними показниками). Протягом подальшого періоду спостереження найвиразніше зниження показника СРБ відзначалося у групі 1. У групах 2 та 3 також була позитивна, але менш інтенсивна динаміка (табл. 5, рис. 4). Отримані результати можуть свідчити про більш значущий вплив засобу, що містив глюкозаміну сульфат, колаген II типу та бромелайн на системний запальний компонент ОА.

Таблиця 5. Динаміка рівня СРБ
Група	День 1	Після реабілітації	День 60
Група 1	8,2±1,5 мг/л	5,8±1,3 мг/л	2,9±1,0 мг/л
Група 2	8,0±1,4 мг/л	6,6±1,4 мг/л	5,1±1,3 мг/л
Група 3	8,1±1,5 мг/л	6,4±1,3 мг/л	4,8±1,2 мг/л

Рис. 4. Динаміка рівня СРБ

Ультразвукове оцінювання колінного суглоба

На 60-й день спостереження у всіх групах відзначалася позитивна ультразвукова динаміка у вигляді зменшення проявів синовіту та внутрішньосуглобового випоту. Виразніше зменшення ознак запального процесу мало місце у пацієнтів групи 1 (табл. 6, рис. 5).

Таблиця 6. Динаміка показників УЗД
Показник	Група 1	Група 2	Група 3
Зменшення випоту	78%	62%	68%
Зменшення ознак синовіту	75%	60%	65%

Рис. 5. Динаміка показників УЗД

Частота рецидиву больового синдрому

У пацієнтів групи 1 протягом 60-денного періоду спостереження випадків рецидиву клінічно значущого больового синдрому не виявлено. У групах порівняння повторне посилення симптоматики мало місце у частини пацієнтів. При цьому в групі неденатурованого колагену II типу частота рецидиву була нижчою порівняно із групою глюкозаміну та хондроїтину (табл. 7, рис. 6).

Таблиця 7. Частота рецидиву болю
Група	Частота рецидиву
Група 1	0%
Група 2	25%
Група 3	19%

Рис. 6. Частота рецидиву больового синдрому

Rescue-терапія

Протягом періоду спостереження потреби у застосуванні rescue-терапії у пацієнтів групи 1 не виникало. У групах порівняння окремі випадки короткочасного посилення симптоматики не потребували систематичного застосування анальгетичних засобів.

Узагальнення результатів та обговорення

Таким чином, застосування комплексного підходу, що включав інтенсивний реабілітаційний етап із подальшою підтримувальною SYSADOA-терапією, асоціювалося зі зменшенням больового синдрому, поліпшенням функціонального стану, зниженням активності системного запалення та позитивною ультразвуковою динамікою. Найвиразніше та стабільне поліпшення за більшістю оцінюваних показників відзначалося у групі комбінованого засобу, що може свідчити про кращу підтримку досягнутого клінічного ефекту та нижчий ризик повторного посилення симптомів протягом періоду спостереження.

ОА колінного суглоба на сьогодні розглядається не лише як дегенеративне ураження хрящової тканини, а як складний багатофакторний патологічний процес із залученням усіх структур суглоба, включно із синовіальною оболонкою, субхондральною кісткою, зв’язковим апаратом та періартикулярними м’язами. Важливу роль у прогресуванні захворювання відіграє хронічне запалення, що підтримує больовий синдром, дегенерацію хряща та функціональні порушення.

Отримані результати підтверджують доцільність мультимодального підходу до лікування ОА колінного суглоба із поєднанням інтенсивної реабілітації та подальшої підтримувальної SYSADOA-терапії. На першому етапі лікування застосування комплексної реабілітаційної програми асоціювалося із суттєвим клінічним поліпшенням, що проявлялося зменшенням інтенсивності болю, покращенням функціонального стану та підвищенням функціональної витривалості пацієнтів.

Ймовірно, цей ефект був пов’язаний із комплексним впливом різних реабілітаційних методик на ключові ланки патологічного процесу. Ударно-хвильова терапія може сприяти зменшенню хронічного больового синдрому та поліпшенню локальної мікроциркуляції, тоді як магніто- й лазеротерапія асоційовані зі зниженням активності запального процесу та стимуляцією репаративних механізмів. Водночас кінезіотерапія та методики нейром’язового тренування (Neurac, Redcord) забезпечують відновлення рухових патернів, покращення м’язового контролю та стабілізацію функції суглоба.

Разом із тим отримані результати свідчать, що навіть після виразного клінічного поліпшення зберігається потреба у подальшій підтримувальній терапії. Незважаючи на позитивну клінічну динаміку після реабілітації, у частини пацієнтів груп порівняння надалі відзначалися рецидиви симптоматики, що може бути пов’язано зі збереженням активності хронічного запалення та триваючими дегенеративними процесами у структурі суглоба.

Особливий інтерес викликають результати групи 1, в якій спостерігалася тенденція до виразнішого та стабільного клінічного ефекту. Ймовірно, це може пояснюватися комплексним впливом компонентів терапії на різні патогенетичні механізми ОА. Глюкозаміну сульфат традиційно розглядається як один із базових SYSADOA-компонентів, що бере участь у підтримці структури хрящової тканини. Колаген II типу може сприяти підтриманню структури сполучної тканини та забезпеченню організму пептидами й амінокислотами, необхідними для метаболізму хрящової тканини, тоді як бромелайн асоційований із протизапальною активністю та потенційним впливом на виразність больового синдрому.

Отримані результати щодо динаміки СРБ також заслуговують на увагу. У всіх групах після завершення реабілітаційного етапу спостерігалося помірне зниження рівня СРБ, що може бути пов’язано зі зменшенням активності системного запального процесу на тлі комплексної фізичної реабілітації. Водночас у групі 1 відзначалося виразніше зниження показника протягом періоду підтримувальної терапії, що може свідчити про додатковий та суттєвіший вплив на системний запальний компонент ОА.

Позитивна ультразвукова динаміка у вигляді зменшення проявів синовіту та внутрішньосуглобового випоту також підтверджує доцільність комплексного підходу до лікування. Відомо, що синовіт є одним із ключових факторів прогресування ОА та корелює із виразнішим больовим синдромом і швидшим функціональним погіршенням. У зв’язку із цим контроль запального компонента може розглядатися як важлива складова довготривалого ведення пацієнтів із ОА.

Важливо зазначити, що отримані результати слід розглядати саме як клінічний досвід застосування мультимодального підходу в умовах спеціалізованого реабілітаційного центру. Клінічне порівняння мало відкритий дизайн, відносно невелику вибірку пацієнтів та обмежений період спостереження, що не дозволяє робити остаточні висновки щодо тривалого впливу терапії на структурне прогресування ОА. Крім того, у роботі не оцінювалися МРТ-ознаки структурних змін суглоба та довгострокові функціональні результати.

Водночас отримані дані демонструють перспективність поетапної моделі лікування, що включає інтенсивну реабілітацію для досягнення клінічного поліпшення із подальшим переходом до підтримувальної SYSADOA-терапії для контролю симптомів та потенційного впливу на запальний компонент захворювання.

Висновки

Застосування мультимодального підходу до лікування ОА колінного суглоба, що включав інтенсивну фізичну реабілітацію та подальшу SYSADOA-терапію, асоціювалося із суттєвим зменшенням больового синдрому, поліпшенням функціонального стану та підвищенням функціональної активності пацієнтів.
Проведення інтенсивного реабілітаційного етапу дозволило досягти швидкого клінічного поліпшення: середнє зниження інтенсивності болю після завершення реабілітації становило 2,7±0,6 бала за ВАШ, що супроводжувалося покращенням показників WOMAC та 30s-CST.
Найвиразніша позитивна динаміка за основними клінічними показниками спостерігалася у групі 1. У пацієнтів, які приймали засіб, що містив глюкозаміну сульфат, колаген II типу та бромелайн, зниження інтенсивності болю за ВАШ на 60-й день було на 33% суттєвішим порівняно із групою глюкозаміну та хондроїтину та на 26% – порівняно із групою неденатурованого колагену II типу.
Показники функціонального стану за WOMAC у групі 1 були кращими на 22% порівняно із групою глюкозаміну та хондроїтину та на 18% – порівняно із групою неденатурованого колагену II типу, що може свідчити про ефективніше підтримання функціонального результату після реабілітації.
Зниження рівня СРБ у групі 1 було кращим на 43% порівняно із групою глюкозаміну й хондроїтину та на 40% – порівняно із групою неденатурованого колагену II типу, що може свідчити про виразніший вплив на системний запальний компонент ОА.
Показники функціональної витривалості за 30s-CST у групі 1 були кращими приблизно на 14% порівняно із групою глюкозаміну та хондроїтину та на 9% – порівняно із групою неденатурованого колагену II типу.
У пацієнтів групи 1 протягом 60-денного періоду спостереження не відзначалося випадків рецидиву клінічно значущого больового синдрому, тоді як у групі глюкозаміну та хондроїтину частота рецидиву становила 25%, а у групі неденатурованого колагену II типу – 19%.
Отримані результати підтверджують перспективність поєднання сучасної фізичної реабілітації та підтримувальної SYSADOA-терапії для досягнення довготривалого контролю симптомів, поліпшення функціонального стану та зниження ризику повторного посилення клінічних проявів ОА колінного суглоба.

Література

Aiyong Cui Global, regional prevalence, incidence and risk factors of knee osteoarthritis in population-based studies. Електронне джерело: https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC7704420.
Lancet Rheumatol. 2023, 5 (9): e508-e522. doi: 10.1016/S2665‑ 9913(23)00163‑7. Електронне джерело: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/37675071.
Осадчук Т. І. Алгоритм первинного ендопротезування колінного суглоба у хворих на гонартроз залежно від тяжкості ураження. Електронне джерело: www.umj.com.ua/uk/publikatsia‑240684-algoritm-pervinnogo-endoprotezuvannya-kolinnogo-sugloba-u-hvorih-na-gonartroz-zalezhno-vid-tyazhkosti-urazhennya.
M. A. Terkawi. Low-Grade Inflammation in the Pathogenesis of Osteoarthritis: Cellular and Molecular Mechanisms and Strategies for Future Therapeutic Intervention. Електронне джерело: https://doi.org/10.3390/biomedicines10051109.
Riccardo Giorgino Knee Osteoarthritis: Epidemiology, Pathogenesis, and Mesenchymal Stem Cells: What Else Is New? An Update Int. J. Mol. Sci. 2023, 24 (7), 6405. Електронне джерело: https://doi.org/10.3390/ijms24076405.
D. Rodrіguez-Reyes Nonoperative Management Recommendations for Knee Osteoarthritis: A Review of Clinical Guidelines and Treatment Alternatives. Електронне джерело: https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC12660514.

Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія» № 2 (77) 2026 р.

Неврологія та нейрохірургія Міждисциплінарні проблеми