22 листопада, 2024
Персен® Форте: здоров’я – у спокої
Радченко О.М.
Від 24 лютого 2022 р. на кожного мешканця України щодня впливає надважливий потужний стресор – повномасштабна війна. Опитування, проведене дослідницькою компанією GRADUS (2024), показало, що практично кожен восьмий українець (13%) характеризує свій стан як незадовільний. Серед емоцій-лідерів наших співвітчизників – втома (46%) та напруженість (44%), хоча майже третина (31%) відзначає і надію.
Повномасштабна війна з Росією, фінансові труднощі та соціально-політична ситуація в країні є провідними причинами стресу і знервованості, які протягом цього року відчували 77% учасників опитування.
Стрес є центральною концепцією еволюції. Усі живі створіння зустрічаються із загрозами для життя та гомеостазу, на які реагують адаптивною відповіддю. Зазвичай гостра стресова відповідь у молодих (відносно здорових) осіб не асоціюється з ризиками для здоров’я. Однак якщо на ослаблених (через вік, генетику чи інші особливості) осіб впливають занадто потужні або стійкі стресори, це може провокувати хвороби. Ці наслідки опосередковують переважно ендокринна та імунна системи (Schneiderman N. et al., 2005).
Протягом останніх декількох декад науковцям вдалося з’ясувати механізми впливу гормонів стресу на мозок людини. Рецептори глюкокортикоїдів містяться в гіпокампі, мигдалеподібному тілі та фронтальній корі – трьох ділянках мозку, які беруть участь у процесах пам’яті й емоційної регуляції. Гормон стресу кортизол легко проходить через гематоенцефалічний бар’єр і зв’язується із цими рецепторами. Дослідження показали, що хронічний стрес може модулювати об’єм мигдалеподібного тіла та фронтальної кори. Це є свідченням нейротоксичного впливу гормонів стресу (Lupien S. J. et al., 2018).
Вплив стресу на серцево-судинну систему
Показано, що хронічний (пов’язаний з війною) стрес погіршує функціонування серцево-судинної системи, порушуючи автономний нервовий контроль. Паралельно відбуваються несприятливі зміни в метаболізмі ліпідів і вуглеводів, зростає ризик розвитку цукрового діабету. Отже, тривалий вплив такого стресу пришвидшує кардіометаболічне старіння (Pisaruk A. et al., 2024).
І епідеміологічні, і контрольовані клінічні дослідження продемонстрували зв’язок між впливом психосоціальних стресорів та кардіоваскулярними захворюваннями, хоча медіатори цього зв’язку дотепер не виявлені. Створення штучного стресу в мавп шляхом переселення їх з однієї групи тварин до іншої асоціювалося з більшою вираженістю атеросклерозу, ніж проживання в стабільній соціальній групі (Schneiderman N. et al., 2005). 27-річне спостереження виявило, що поширеність будь-яких серцево-судинних захворювань в осіб, які зазнавали впливу різноманітних стресових розладів (посттравматичний стресовий розлад, гостра стресова реакція, розлад адаптації), склала 10,5 випадку на 1000 пацієнто-років, а в осіб, для котрих не було зафіксовано впливу значного стресу, – 6,9 випадку на 1000 пацієнто-років. Ризик розвитку кардіальних ускладнень стресової реакції був найбільшим протягом першого року після перенесеного стресу (Fang F. et al., 2019).
Вплив стресу на імунну систему
Доведено, що психологічний стрес здатен порушувати функціонування імунної системи людини із зумовленням тривалої імунної активації, схожої на ту, яка супроводжує хронічні запальні захворювання (на кшталт ревматоїдного артриту). Така активація посилює усі симптоми соматичних і психічних хвороб, а також підвищує ризик розвитку автоімунних патологій. Несприятливий вплив стресу на імунітет насамперед опосередковується кортизолом. На імунних клітинах розташовані рецептори кортизолу, адреналіну та норадреналіну, оскільки ці гормони мобілізують й активують переміщення імунних клітин, готуючи організм до імунної відповіді. Тривалий вплив стресових гормонів спричиняє зниження чутливості імунних клітин і формування несприятливих змін у всій імунній системі (Morey J. N. et al., 2015).
Продемонстровано, що хронічний стрес чинить однаково негативний вплив на осіб будь-якого віку та статі, а також погіршує практично всі функціональні параметри як вродженого, так і набутого імунітету, зокрема проліферацію Т‑лімфоцитів, продукцію антитіл. Що триваліший вплив стресора, то глобальнішою є імуносупресія, оскільки потенційно адаптивні зміни за гострого / підгострого стресу змінюються виснажливою перебудовою імунної відповіді (Segerstrom S. C., Miller G. E., 2004).
Вплив стресу на травну систему
Стресу притаманний і несприятливий вплив на шлунково-кишковий тракт. Цей вплив є наслідком розладів регуляції осі «мозок – кишечник», яка бере участь у розвитку низки функціональних хвороб травної системи. Стрес-індуковані ураження можуть виникати й у верхніх відділах травного тракту (стресові виразки). Наслідки стресу для органів травлення – зміни моторної функції, посилення вісцеральної сигналізації, зміни гастроінтестинальної секреції, підвищення проникності кишечнику, погіршення регенераційної здатності слизових оболонок травного тракту, розлади кишкової мікробіоти. Ефекторами цих змін є переважно опасисті клітини, які транслюють отримані мозком сигнали стресу у вивільнення спектра нейротрансмітерів і прозапальних цитокінів, здатних впливати на фізіологію травної системи (Conturek P. C. et al., 2011).
Вплив стресу на гормональні функції організму
У відповідь на стрес відбуваються зміни рівня різних гормонів, що мобілізують джерела енергії та адаптують організм до нових умов життєдіяльності. Основною нейроендокринною відповіддю на стрес є активація гіпофізарно-адреналової осі, яка зумовлює посилене виділення кортизолу, адреналіну та норадреналіну. Останні посилюють серцевий викид, кровоток у скелетних м’язах, затримку натрію, сповільнюють моторику кишечнику, спричиняють дилатацію бронхів, підвищення рівня глюкози. Натомість виділення статевих гормонів за стресу пригнічується, що зумовлює розлади менструального циклу та навіть повну втрату репродуктивної функції. Під впливом стресу знижується й рівень інсуліну, крім того, паралельно відбувається підвищення його гормонів-антагоністів, що спричиняє стрес-індуковану гіперглікемію.
Стрес визнано сприятливим фактором для низки ендокринних патологічних станів: хвороби Грейвса, цукрового діабету, неплідності, ожиріння. Крім того, вплив стресорів різко погіршує перебіг уже наявних ендокринних хвороб, зумовлюючи т. зв. тиреоїдний шторм і кризу за хвороби Аддісона (Ranabir S., Reetu K., 2011).
Способи подолання стресу
Для подолання стресу та асоційованих із ним тривожності, депресії, розладів сну запропоновано застосовувати нефармакологічні методи (здорове харчування, фізичну активність, медитацію, когнітивно-поведінкову терапію, техніки релаксації), фармакотерапію та фітотерапевтичні засоби (Sara J. D. et al., 2022; Yaribeygi H. et al., 2017). Останні традиційно застосовуються в багатьох культурах для покращення якості сну та регуляції емоційно-настроєвої сфери. Широке застосування лікарських рослин обумовлено не лише їхньою ефективністю, а й доступністю, невеликою вартістю та відмінними показниками безпеки. Включення фітотерапії до комплексного лікування здатне підвищити ефективність останнього. Засоби на основі лікарських рослин містять значну кількість активних складників із різними механізмами дії, що робить їх гідною альтернативою синтетичним монокомпонентним препаратам, спрямованим на одну мішень дії. Багатокомпонентність рослинних засобів знижує їхню неспецифічну токсичність та не асоціюється з розвитком резистентності до препарату. Серед популярних фітозасобів для усунення стресу та асоційованих із ним тривожності й розладів сну – екстракти валеріани, меліси, м’яти, інших лікарських рослин (Jensen M. G. et al., 2024).
Валеріана: усунення нервової напруги та розладів сну
Дефіцит або низька якість сну погіршує якість життя, а також чинить несприятливий вплив на загальний стан здоров’я. Для лікування розладів сну застосовуються мелатонін і безрецептурні засоби на кшталт дифенгідраміну та доксиламіну, які мають несприятливі побічні ефекти. Валеріана (Valeriana officinalis) є лікарською рослиною, яка традиційно використовується з метою нормалізації сну (Shekhar H. C. et al., 2024). У звіті Європейського агентства з лікарських засобів валеріану називають засобом, показаним для усунення незначного нервового напруження, розладів сну та симптомів психічного стресу (Kenda M. et al., 2022).
За даними подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження H. C. Shekhar та співавт. (2024), застосування екстракту валеріани забезпечує достовірне покращення оцінки за Піттсбурзьким індексом якості сну порівняно із групою плацебо (p<0,05), а також збільшення тривалості та ефективності сну, підтверджене полісомнографією, пришвидшення засинання, зниження тривожності за опитувальником Бека, зменшення денної сонливості й почастішання відчуття прокидання в бадьорому стані. Автори дійшли висновку, що добавки валеріани покращують суб’єктивні та об’єктивні параметри сну в осіб із нетяжким безсонням. Схожі результати отримано і в іншому дослідженні, де екстракт валеріани покращував оцінку за Піттсбурзьким індексом якості сну, а також зменшував денну сонливість за Епвортською шкалою сонливості (Cuellar N. G., Ratcliffe S. J., 2009).
Екстракт валеріани здатен покращувати не лише суб’єктивні показники стресу. Було продемонстровано сприятливий вплив цього фітозасобу на показники електроенцефалограми (альфа- та тета-хвилі). На думку авторів, саме підвищення альфа-когерентності фронтальних ділянок мозку є підґрунтям анксіолітичної дії валеріани (Roh D. et al., 2019).
Меліса: ГАМК‑ергічний рослинний анксіолітик
Меліса (Melissa officinalis) схвалена Європейським агентством лікарських засобів для усунення нетяжких симптомів психічного стресу та покращення сну (Kenda M. et al., 2022). Експериментальні дослідження in vitro показали, що екстракт меліси пригнічує активність трансамінази γ-аміномасляної кислоти (ГАМК), збільшуючи рівень ГАМК і реалізуючи в такий спосіб анксіолітичну дію (Awad R. et al., 2007). Сприятливий вплив меліси на емоційну сферу було підтверджено в клінічних дослідженнях за участю здорових добровольців і пацієнтів із хворобою Альцгеймера. В останніх застосування екстракту меліси впродовж 16 тиж достовірно покращувало когнітивні функції порівняно із плацебо (Akhondzadeh S. et al., 2003). Прийом екстракту меліси протягом 15 днів зменшував симптоми тривожності та безсоння у відносно здорових осіб (Cases J. et al., 2011). Продемонстровано також здатність екстракту меліси усувати відчуття пришвидшеного серцебиття (Alijaniha F. et al., 2015). Це надзвичайно важливо, оскільки тахікардія є свідченням гіперактивації симпатоадреналової системи, а отже, важливим предиктором ризику артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця, раптової серцевої смерті, серцевої недостатності, інсульту (Cierpka-Kmiec K., Hering D., 2020).
Нещодавнє проспективне рандомізоване плацебо-контрольоване клінічне дослідження показало, що застосування засобу на основі меліси протягом 3 тиж забезпечує зниження проявів депресії, тривожності, стресу, афекту, покращує загальне психічне самопочуття та якість життя. Екстракт меліси добре переносився, серйозних побічних ефектів зафіксовано не було (Bano A. et al., 2023).
М’ята: покращення якості сну водночас із підтримкою пильності
Екстракт м’яти перцевої (Mentha piperita) має антиноцицептивні та антиконвульсивні властивості, а також чинить гальмівний вплив на центральну нервову систему. В різних клінічних дослідженнях описано здатність препаратів м’яти покращувати пам’ять та сон, а також знижувати тривожність (Kenda M. et al., 2022).
Цікаво, що м’яті перцевій властивий парадоксальний вплив на якість сну та пильність. М’ята покращує якість сну в осіб із підвищеною втомлюваністю та тривожністю, водночас підвищуючи пильність й увагу в умовах монотонної роботи і релаксації (Kazemi A. et al., 2024).
Серед сприятливих кардіоваскулярних ефектів м’яти перцевої – гіпотензивна, вазорелаксантна та антитромбоцитарна дія; зафіксована також здатність екстракту м’яти покращувати ліпідний профіль. Кардіопротекторний і гіпотензивний ефекти м’яти забезпечуються її здатністю знижувати тонус гладеньких м’язів артерій (Hudz N. et al., 2023).
Персен® / Персен® Форте
Персен® (заявник: Зентіва, к.с., Чеська Республіка) є відомим препаратом. В 1 таблетці міститься 35 мг екстракту коренів валеріани, 17,5 мг – екстракту листя меліси та 17,5 мг – екстракту листя м’яти перцевої. Препарат рекомендовано застосовувати по 3 таблетки 3 р/добу; при безсонні – 3 таблетки за 1 год до сну. Персену характерний поступовий та накопичувальний ефект (як і для абсолютної більшості фітопрепаратів). Для досягнення оптимального ефекту рекомендується його застосовувати щонайменше протягом 14 днів, хоча дія екстракту валеріани розвивається вже з першої дози. Тривалість лікування визначається індивідуально; в клінічних дослідженнях вивчено застосування препаратів валеріани тривалістю від 1 дня до 8 тиж, але оптимальної тривалості курсу фітотерапії дотепер не визначено (Valente V. et al., 2024).
За потреби потужнішої фітотерапії застосовується Персен® Форте у формі капсул. Одна капсула Персен® Форте містить 87,5 мг екстракту коренів валеріани, 17,5 мг – екстракту листя меліси сухого та 17,5 мг – екстракту листя м’яти перцевої. Як бачимо, Персен® Форте має у складі більше дозування сухого екстракту валеріани, тому і рекомендовано приймати його двічі на день по 2 капсули.
І Персен®, і Персен® Форте містять у своєму складі концентровані, стандартизовані сухі екстракти рослинних компонентів, які мають ще й синергічну дію. Тому, приймаючі ці препарати рекомендованим курсом, пацієнт може розраховувати на безпечний заспокійливий ефект, світлу голову та тривалу захисну дію препаратів на органи-мішені стресу (головний мозок, серце, судини) без зайвої седації.
Безумовно, в лікуванні наслідків стресу головним є усунення стресорного чинника, однак у більшості українців провідним стресором наразі є війна. Це обумовлює потребу в корекції зумовлених хронічним стресом нервового збудження, неспокою, напруження та розладів сну за допомогою лікарських засобів. Нерідко вищезазначені скарги мають невисоку чи помірну інтенсивність, тому призначення заспокійливих засобів сильної дії є недоцільним. У таких випадках фітотерапія за допомогою препаратів Персен® або Персен® Форте здатна усунути зумовлені стресом неприємні симптоми, які погіршують якість життя пацієнта.
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 19 (580), 2024 р
