Рекомендации Американского общества гастроинтестинальной эндоскопической хирургии (SAGES), посвященные профилактике венозной тромбоэмболии (ВТЭ) после проведения лапароскопических вмешательств, были опубликованы в 2007 году. Позже, в 2012 году, очень подробное руководство по профилактике ВТЭ, в том числе у пациентов, перенесших различные операции, представила Американская коллегия торакальных врачей (ACCP). После тщательного анализа экспертный комитет SAGES принял решение одобрить рекомендации ACCP, а не обновлять собственное клиническое руководство.

Одним из наиболее широко применяемых местных антисептиков в разных областях медицины является хлоргексидин. Его используют в клинической практике уже более 60 лет, и в представлении подавляющего большинства врачей он является эффективным, безопасным и недорогим средством. Так ли это? Еще совсем недавно его реноме не вызывало никаких сомнений, однако некоторые новые данные требуют от нас большей осторожности в применении хлоргексидина

Заживление ран представляет собой сложный многоэтапный процесс, заканчивающийся полным восстановлением ткани или формированием рубца. В нем принимают участие клетки и межклеточный матрикс травмированный ткани, а также элементы крови, взаимодействие между которыми опосредуется многочисленными цитокинами. Важнейшим участником этого процесса практически на всех его этапах является гиалуроновая кислота (ГК), биологическим свойствам которой, метаболизму и роли в заживлении ран посвящен данный обзор

Перші спроби заміни суглобів або їх компонентів штучними аналогами відбулися ще у 1880 році, коли німецький хірург Gluck виготовив тотальний ендопротез кульшового суглоба зі слонової кістки. Відтоді триває інтенсивне розроблення та впровадження ендопротезів у практику. Ендопротезування в Україні має понад 30-річну історію і відображає світові тенденції розвитку цього напряму в ортопедії і травматології

Назначая лечение, врач всегда взвешивает его потенциальную пользу и риски. И если при жизнеугрожающей патологии иногда можно пренебречь побочными эффектами, то в отношении симптоматической терапии это недопустимо. При скелетно-мышечной боли оптимальным решением с точки зрения соотношения эффективности и безопасности являются топические нестероидные противовоспалительные средства (НПВС), способные обеспечить эффективное обезболивание без значимых системных побочных эффектов. Доказательная база этих лекарственных средств, а также вопрос выбора оптимального препарата из этого класса рассмотрены в данной статье

На остеоартроз (ОА) припадає майже 80% у загальній структурі патології суглобів у осіб старше 60 років. У 10-30% випадків ОА призводить до втрати працездатності різного ступеня. За останні 30-40 років зафіксовано збільшення захворюваності на ОА у 5-9 разів і ситуація продовжує погіршуватись. Традиційно проблемі ОА приділяють чимало уваги на наукових форумах, присвячених патологіям опорно-рухової системи

Ортопедические операции являются широко распространенными и в то же время относятся к наиболее болезненным хирургическим вмешательствам. Для обеспечения эффективного обезболивания, снижения потребления опиоидов и улучшения послеоперационных результатов в ортопедической хирургии, как и при большинстве других серьезных операций, в настоящее время рекомендуется использовать мультимодальный аналгетический подход. Целью данного исследования было изучение обезболивающего и опиоидсберегающего эффектов парекоксиба в качестве омпонента мультимодальной аналгезии после больших ортопедических хирургических вмешательств

Найбільш частою проблемою, з якою доводиться стикатися лікарям в післяопераційному періоді, є гострий післяопераційний біль. Незважаючи на розвиток сучасних технік знеболювання і появу нових препаратів, адекватний контроль післяопераційного болю досягається менш ніж у половини пацієнтів. І справа тут не лише в зумовлених болем негативних відчуттях і переживаннях пацієнта. Біль, що зберігається в післяопераційному періоді, асоціюється з підвищенням ризику післяопераційних ускладнень, хронізації больового синдрому, збільшенням тривалості госпіталізації тощо. На жаль, в нашій країні і досі відсутні власні протоколи щодо лікування післяопераційного болю, однак наразі з’явилась можливість використовувати європейські протоколи лікування.

Інфекції шкіри і м’яких тканини (ІШМТ), які тепер в іноземній літературі трактують як гострі бактеріальні інфекції шкіри та структур шкіри, є частою патологією в клінічній практиці і у більшості випадків вимагають застосування антибіотиків. Мікробний спектр збудників інфекції характеризується зростанням резистентності до існуючих антибактеріальних середників. Водночас лікування хворих з ІШМТ додатково ускладнюється наявністю низки чинників, які призводять до тяжких ускладнень та інтоксикації організму (старечий вік, ожиріння, діабет та інші тяжкі супутні захворювання). За експертними оцінками, в Україні частота захворювання на ІШМТ становить від 480 до 700 тис. пацієнтів на рік.

Операционный стресс – это состояние полифункциональных изменений, возникающих в организме больного под влиянием агрессивных факторов оперативного вмешательства. В отсутствие соответствующих защитных мероприятий эти изменения становятся источником серьезных послеоперационных осложнений и жизнеугрожающих состояний.

Черепно-мозкова травма (ЧМТ) – важлива медико-соціальна проблема. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку близько 10 млн осіб отримують ЧМТ, із них 250-300 тисяч гинуть. На жаль, кількість випадків нейротравми в усьому світі невпинно зростає у зв’язку зі збільшенням кількості дорожньо-транспортних пригод, військових конфліктів, виробничих та спортивних ушкоджень. Прогноз виживаності таких пацієнтів значною мірою залежить від своєчасності та послідовності виконання діагностично-лікувальних заходів.

Термин гастроинтестинальные стромальные опухоли (GIST – Gastrointestinal Stromal Tumors) был впервые предложен в 1983 году для описания неэпителиальных опухолей желудочно-кишечного тракта, которые по своим иммуногистохимическим и ультраструктурным характеристикам отличаются от опухолей истинно нейрогенного и гладкомышечного происхождения. Верификация GIST основана на использовании иммуногистохимического определения гиперэкспрессии клетками GIST тирозинкиназного рецептора с-kit (CD117) и его гиперактивации. По разным данным, гастроинтестинальные стромальные опухоли составляют от 0,1 до 3% от всех злокачественных новообразований желудочно-кишечного тракта и являются наиболее часто встречающимися мезенхимальными опухолями данной локализации.

Лімфангіоми – гетерогенна група доброякісних судинних мальформацій, що розвивається внаслідок проліферації клітин лімфатичних судин і спричинена аномаліями ембріогенезу або травмою. В основі її розвитку лежить проксимальна обструкція лімфатичної судини дистально та кістозної дилатації проксимальніше. Загалом заочеревинні кістозні утворення вважаються рідкісними – їх частота варіює в межах 1 випадок на 5,750-250 тис. У світовій літературі описано 186 клінічних спостережень ретроперитонеального розміщення лімфангіом у дорослих.