31 травня, 2026

Стандарт медичної допомоги «Бойова травма ока»

Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 23 квітня 2026 року № 539

Загальна частина

Діагноз: травма ока й очниці.

Коди стану або захворювання. НК 025:2021 «Класифікатор хвороб і споріднених проблем охорони здоров’я»: S05.0-S05.9 Травма ока й очниці.

Дата перегляду стандарту медичної допомоги – 2031 рік

Вхід в особистий кабінет Вхід

Реєстрація

Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

Розробники
Пасєчнікова Наталія Володимирівна	в.о. директора ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України», президентка ГО «Товариство офтальмологів України», заступниця голови робочої групи з клінічних питань (за згодою)
Бобров Андрій Леонідович	старший науковий співробітник відділу мікрохірургії вуха й отонейрохірургії ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О. С. Коломійченка НАМН України» (за згодою)
Бондар Наталія Ігорівна	наукова співробітниця відділу посттравматичної патології ока ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України» (за згодою)
Веселовська Наталія Миколаївна	професорка кафедри хірургічних хвороб з курсом офтальмології ПВНЗ «Київський медичний університет», завідувачка офтальмологічного відділення із Центром глаукоми КНП «Київська міська клінічна лікарня № 1» Київської міської військової адміністрації (за згодою)
Гавура Михайло Олександрович	лікар-офтальмолог клініки офтальмології Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (за згодою)
Гудим Максим Степанович	завідувач відділення нейрохірургії ДУ «Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України» (за згодою)
Денисюк Максим Володимирович	асистент кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця
Дзюба Наталія Олександрівна	завідувачка офтальмологічного відділення КНП «Київська міська клінічна лікарня № 9» Київської міської військової адміністрації (за згодою)
Дрожжина Галина Іванівна	завідувачка відділу патології рогівки ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України» (за згодою)
Жмурик Дмитро Васильович	доцент кафедри офтальмології та оптометрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця
Зборовська Олександра Володимирівна	завідувачка відділу запальної патології ока, заступниця директора з науково-освітньої роботи ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України» (за згодою)
Кацан Сергій Володимирович	медичний директор ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України», віцепрезидент ГО «Товариство офтальмологів України» (за згодою)
Коломієць Ілля Олегович	лікар-офтальмолог відділення мікрохірургії ока КП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» (за згодою)
Малецький Анатолій Парфентійович	завідувач відділу офтальмоонкології ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України» (за згодою)
Сердюк Валерій Миколайович	в.о. генерального директора КП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» (за згодою)
Сідак-Петрецька Оксана Степанівна	завідувачка відділення відновлювально-реконструктивної мікрохірургії посттравматичної патології ока ДУ «Інститут очних хвороб i тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України» (за згодою)
Ульянова Надія Анатоліївна	завідувачка відділу посттравматичної патології ока ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України» (за згодою)
Уманець Микола Миколайович	завідувач відділу патології сітківки та скловидного тіла ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України», президент ГО «Українське вітреоретинальне товариство» (за згодою)
Храмов Ігор Ігоревич	начальник клініки офтальмології Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (за згодою)
Чеботарьов Євген Петрович	завідувач відділення мікрохірургічного лікування онкологічних захворювань ока ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України» (за згодою)
Методичний супровід та інформаційне забезпечення
Гуленко Оксана Іванівна	заступниця директора департаменту – начальниця управління стандартизації медичної та реабілітаційної допомоги Департаменту стандартів у сфері охорони здоров’я ДП «Державний експертний центр МОЗ України», заступниця голови робочої групи з методологічного супроводу
Рецензенти
Новицький Ігор Ярославович	професор кафедри офтальмології ДНП «Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького»
Луценко Ніна Степанівна	завідувачка кафедри хірургії 1 навчально-наукового інституту післядипломної освіти Запорізького державного медико-фармацевтичного університету

Розділ І

Організація надання спеціалізованої офтальмологічної допомоги при бойовій травмі ока

Положення стандарту медичної допомоги

Метою Стандарту медичної допомоги «Бойова травма ока» є оптимізація системи діагностики, реконструктивного лікування травми органа зору, зокрема механічних пошкоджень очного яблука внаслідок бойової вибухової травми. Лікування бойової травми органа зору здійснюється в закладах охорони здоров’я (ЗОЗ), що надають спеціалізовану медичну допомогу.

Лікарі різних спеціальностей, які надають медичну допомогу в польових умовах, мають бути обізнані щодо основних клінічних проявів бойової травми органа зору з метою їх ранньої діагностики, надання першої медичної допомоги та призначення раціонального лікування пораненим для запобігання розвитку ускладнень. Лікування пацієнтів з бойовою травмою очного яблука та придаткового апарату ока потребує залучення лікарів-офтальмологів з відповідним рівнем кваліфікації й підготовки в галузі офтальмології. Залежно від клінічної ситуації лікування може проводитися в стаціонарних або амбулаторних умовах ЗОЗ.

Медична допомога пацієнтам з бойовою травмою ока (БТО) може потребувати міждисциплінарної взаємодії та інтегрованого ведення особи, яка хворіє, мультидисциплінарною командою, до складу якої можуть бути залучені фахівці з нейрохірургії, оториноларингології, щелепно-лицевої, судинної та загальної хірургії, анестезіології й інтенсивної терапії, а також інші фахівці з відповідною кваліфікацією. Лікар-офтальмолог після проведеного лікування БТО має надати рекомендації щодо подальшого спостереження та догляду в амбулаторних умовах або на наступних етапах стаціонарного лікування, що спрямовані на запобігання ускладненням і сприяння збереженню ока та відновленню зорових функцій.

Обґрунтування

Травма ока під час бойових дій може бути самостійною або частиною загальної системної політравми. Через унікальні хірургічні вимоги до лікування травм очей лікарі-офтальмологи є важливими членами мультидисциплінарної команди лікарів-травматологів. Раннє виявлення ушкоджень ока є важливим для покращення результатів лікування та своєчасного лікування всіх ушкоджень, які загрожують зору, щоб пацієнт міг отримати допомогу лікаря-офтальмолога за можливості протягом 24 год. Травми очей і стани, що загрожують порушенню зору, потрібно спочатку оцінити та надати допомогу в будь-якому місці під час евакуації.

Критерії якості медичної допомоги

Обов’язкові

Існують клінічні маршрути пацієнтів, що координують й інтегрують медичну допомогу для забезпечення діагностики та лікування осіб із травмами ока.
Визначення виду медичної допомоги пацієнту з БТО та направлення до відповідного ЗОЗ проводити згідно з наказами Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України від 14 травня 2013 року № 372 «Про систему офтальмологічної допомоги населенню України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 червня 2013 року за № 1051/23583, та від 5 лютого 2025 року № 205 «Про затвердження переліку пріоритетних закладів охорони здоров’я та відповідальних осіб за організацію надання офтальмологічної допомоги особам, які мають захворювання органів зору, що виникли внаслідок бойових дій, вогнепального й іншого поранення».
Надання допомоги при БТО розпочинається на догоспітальному етапі з дотриманням рекомендацій Нового клінічного протоколу медичної допомоги «Травма ока: первинна допомога», затвердженого наказом МОЗ України від 13 лютого 2025 року № 253 «Про затвердження нових клінічних протоколів за темою «Бойова травма».
Забезпечення поінформованості населення щодо заходів профілактики, запобігання й усунення наслідків травматичних уражень органа зору в умовах воєнного стану.

Розділ ІІ

Діагностика при бойовій травмі ока

Положення стандарту медичної допомоги

Діагноз травми ока встановлюється на підставі збору анамнезу, фізичного обстеження, оцінювання клінічних проявів і застосування інструментальних методів дослідження та має включати три складові: вид бойової травми, клінічна форма поранення очного яблука, наявність ускладнень.

Бойові ураження органа зору в сучасних умовах ведення бойових дій переважно належать до вибухових травм, які відрізняються багатобічним впливом пошкоджувальних факторів вибуху й особливою тяжкістю травматичних пошкоджень. Діагностичні заходи під час надання медичної допомоги пацієнтам з БТО складаються з: первинного оцінювання стану постраждалого та вжиття невідкладних заходів забезпечення життєздатності пораненого на догоспітальному етапі, в тому числі моніторинг вітальних функцій, оцінювання стану очного яблука та його придаткового апарату, визначення функціональних показників, зокрема гостроти зору й аферентного зіничного дефекту; вторинного обстеження постраждалого після госпіталізації, що передбачає клінічну оцінку, офтальмологічне обстеження, лабораторні й інструментальні методи дослідження залежно від обсягу уражень і наявності асоційованих травм. Надалі обсяг необхідних загальних діагностичних заходів визначається ступенем тяжкості постраждалого та виявленою патологією з боку органів і систем.

Обґрунтування

Основною метою діагностики в разі бойової травми органа зору є формування об’єктивної картини стану травмованого ока, що дасть змогу правильно визначити обсяг і алгоритм реконструктивного втручання та прогнозувати його результати. Початкова оцінка пацієнта з БТО ідентична до такої за іншої травми: розпізнати та лікувати загрозу життю. Більшість пацієнтів з вибуховими травмами ока мають супутню травму слухового апарату, пошкодження кінцівок, черепно-мозкову травму. Спеціалісти, які надають першу медичну допомогу, повинні визначити безпосередні пріоритети поєднаної травми й етапи надання медичної допомоги, враховуючи важливість своєчасного виконання первинної та реконструктивної хірургії при травмах очного яблука. Травми очей і стани, що загрожують порушенню зору, потрібно спочатку оцінити та надати допомогу в будь-якому місці під час евакуації. Важливим аспектом якісної діагностики БТО є правильна інтерпретація результатів обстеження й ретельна фіксація даних у первинній обліковій документації. Записи мають бути лаконічними та містити вичерпну інформацію про актуальний стан травмованого ока, оскільки на подальших етапах евакуації можуть змінюватися і загальний стан пацієнта, і стан пораненого ока.

Критерії якості медичної допомоги

Обов’язкові

Первинне обстеження пацієнта з бойовою травмою органа зору лікарем-офтальмологом або лікарем, який надає першу медичну допомогу:

1) зібрати анамнез для уточнення дати й обставин травми (вибух, уламок, удар, постріл), імовірності потрапляння сторонніх тіл (уламки металу, скла, ґрунт, пил тощо) та проведених попередніх медичних маніпуляцій із травмованим оком;

2) оцінити загальний стан пацієнта з визначенням рівня свідомості, дихання, гемодинаміки, наявності масивної кровотечі або травм, що становлять загрозу життю;

3) провести візуальний огляд ока та періорбітальної ділянки з метою оцінювання:

положення очного яблука, стану повік, кон’юнктиви, рогівки, наявності рани оболонок очного яблука, деформації;
наявності стороннього тіла, випадіння внутрішніх структур;
наявності кровотечі з ока чи періорбітальної ділянки;
наявності підшкірної емфіземи періорбітальної ділянки;
наявності гематоми;
наявності ознак проникного пошкодження орбіти.

Важливо під час обстеження не натискати на очне яблуко та не вивертати повіки за підозри на відкриту травму;

4) оцінити зорові функції, якщо пацієнт притомний, а саме: визначити реакцію на світло, фіксацію погляду, орієнтовну оцінку зору (пальці, рух руки, світлова реакція). Якщо пацієнт у тяжкому стані, достатньо констатувати наявність або відсутність світловідчуття;

5) перевірити рухливість очного яблука. Проводиться обережно, без натискання, шляхом спостереження за спонтанними рухами. Обмеження рухливості може свідчити про орбітальний перелом або ущемлення м’язів;

6) забезпечити захист ока. За будь-якої підозри на відкриту травму категорично заборонено виконувати тонометрію або пальпацію. На око накладається жорсткий захисний щиток або, за відсутності, імпровізована жорстка накладка, схожа за формою та розміром (не пов’язка!), які не тиснуть на очне яблуко, і пацієнт переводиться на подальший етап лікування залежно від загального стану;

7) ретельно задокументувати у формі первинної облікової документації № 025/о на догоспітальному етапі:

дату, час і місце травми;
короткий опис ушкодження;
результати первинного оцінювання зору;
заходи із захисту ока;
введені лікарські засоби, системну антибіотикопрофілактику (за показаннями).

Інформація передається разом з пацієнтом до стаціонарного відділення ЗОЗ, що надає спеціалізовану медичну допомогу. Для уніфікації даних обстеження слід використовувати рекомендовану уніфіковану термінологію травми ока з урахуванням анатомічної зони при відкритій і закритій травмах ока, а також клінічну форму ураження, що наведена в додатку 1 до цього стандарту.

Обстеження пацієнта з бойовою травмою органа зору лікарем-офтальмологом на госпітальному етапі спрямоване на уточнення характеру та тяжкості пошкодження, визначення наявності проникної рани, внутрішньоочного стороннього тіла (ВОСТ), ураження орбіти або суміжних структур:

1) з метою оцінювання ймовірності відкритої травми очного яблука, контамінації або вторинного інфікування слід деталізувати та задокументувати механізм травми (вибух, уламкове поранення, кульове, тупе), час отримання ушкодження, наявність забруднення, сторонніх тіл, надану раніше медичну допомогу;

2) провести зовнішній огляд пацієнта: оцінювання стану повік, шкіри навколо орбіти, наявності ран, набряку, підшкірної емфіземи, деформації, обмеження рухів очного яблука. Виявлення деформації чи емфіземи є підставою для підозри на перелом стінок орбіти або поширення травми в суміжні ділянки;

3) оцінити гостроту зору: визначити максимально можливу гостроту зору або реакцію на світло, якщо інше неможливо. Показник фіксується у формі первинної облікової документації № 003/о як базовий для оцінювання ефективності подальшого лікування;

4) визначити рефракцію будь-яким з доступних методів. Дані рефрактометрії допоможуть ретельніше встановити максимально кориговану гостроту зору травмованого й інтактного ока, визначити стратегію за потреби виконання факохірургії з імплантацією інтраокулярної лінзи (ІОЛ) при монокулярній травмі;

5) для оцінювання полів зору використовують методи статичної та/або кінетичної периметрії. У лежачих пацієнтів або за відсутності умов для тривалого обстеження рекомендовано використовувати контрольний метод визначення полів зору;

6) провести обстеження зі щілинною лампою, що дає змогу отримати тривимірну візуалізацію та вимірювання тонкої анатомії придатків, переднього й заднього сегментів ока. Послідовно оцінити кон’юнктиву, рогівку, передню камеру, райдужку, кришталик. Визначаються наявність ран, сторонніх тіл, гіфеми, іридодіалізу, ознак проникного поранення або порушення герметичності очного яблука. За потреби проводиться огляд поверхні ока з використанням забарвлення флюоресцеїном з метою виявлення дефектів епітелію рогівки й ознак зовнішньої фільтрації. Можливе додаткове використання гоніолінзи для візуалізації структур кута передньої камери та фундус-лінзи для обстеження структур заднього сегмента ока. Критерієм ефективності використання діагностичних методів візуалізації структур ока вважається можливість фотофіксації патологічних змін з метою оцінювання їх у динаміці лікування чи спостереження, а також для можливості використання фото переднього або заднього сегмента ока за потреби телемедичних консультацій. Тому при біомікроскопії ока в разі бойової травми доцільно фотографувати й архівувати отримані дані;

7) внутрішньоочний тиск (ВОТ) вимірюється лише після повного виключення відкритої травми. Підвищення або зниження тиску є важливими діагностичними ознаками для оцінювання цілісності оболонок і функції відтоку внутрішньоочної рідини. Залежно від стану травмованого ока та доступу до різних методів тонометрії лікар-офтальмолог може використовувати пальпаторний метод, тонометрію за Маклаковим, апланаційну тонометрію за Гольдманом, портативні офтальмологічні прилади для вимірювання тиску тощо;

8) з метою оцінювання стану сітківки, диска зорового нерва, наявності крововиливів, відшарування сітківки, наявності ВОСТ здійснюється пряма чи непряма офтальмоскопія. За відсутності прозорості середовищ – у поєднанні з ультразвуковим дослідженням (УЗД);

9) УЗД виконується при помутнінні середовищ або за підозри на ВОСТ, що дає змогу оцінити положення кришталика, структуру склоподібного тіла, стан сітківки, наявність ВОСТ чи гемофтальму. Важливо зазначити, що УЗД очного яблука не проводять за підозри або наявності відкритої травми ока до моменту первинного хірургічного закриття рани;

10) рентгенографію орбіт слід виконувати обов’язково в прямій і боковій проєкціях. За умови виявлення тіней сторонніх тіл потребує використання протеза Комберга-Балтіна з метою визначення рентгенлокалізації стороннього тіла в оці відносно анатомічної осі та площини лімба;

11) за підозри на внутрішньоочне або внутрішньоорбітальне стороннє тіло, проникне поранення ока чи комбіновану травму обов’язково провести комп’ютерну томографію орбіт і головного мозку, що дає змогу оцінити положення уламків, наявність переломів стінок орбіти, стан зорового нерва, поширення травми на суміжні відділи черепа;

12) за наявності прозорих оптичних середовищ інформативним методом оцінювання макулярної сітківки, шару перипапілярних нервових волокон сітківки є оптична когерентна томографія для ультраструктурного аналізу оболонок ока в передньому та задньому сегментах ока;

13) за наявності показань направити пацієнта до інших спеціалістів;

14) при проведенні діагностики в разі БТО рекомендується оцінювати прогноз реконструктивного лікування згідно з рекомендованою шкалою оцінювання тяжкості травми, що наведена в додатку 2 до цього стандарту.

Розділ ІІІ

Лікування та реабілітація при бойовій травмі ока

Положення стандарту медичної допомоги

Лікування пацієнтів з БТО передбачає застосування медикаментозних, хірургічних методів та їх комбінацій з урахуванням локалізації, клінічної картини, віку й супутніх захворювань пацієнта. За наявності комбінованої травми проводяться відповідні медичні втручання із залученням фахівців мультидисциплінарної команди. Мета хірургічного втручання при бойовій травмі ока та його придатків полягає в проведенні ранньої первинної хірургічної обробки (ПХО) проникних поранень і усуненні або зниженні ризиків розвитку ускладнень, що загрожують зору та косметичному ефекту, в разі пошкодження повік.

Реабілітаційна допомога пацієнтам з БТО протягом гострого та післягострого періодів надається з моменту надходження пацієнта до ЗОЗ, але не пізніше 72 год після стабілізації стану пацієнта, та надалі – паралельно з медичною допомогою в ЗОЗ, що надає спеціалізовану медичну допомогу, включно із заходами профілактики ускладнень.

Обґрунтування

Медикаментозне лікування при БТО спрямоване на профілактику гнійно-септичних ускладнень і збереження очного яблука та зорових функцій, що в посттравматичному періоді реалізується призначенням відповідних системних і топічних антибактеріальних лікарських засобів, протизапальних лікарських засобів, лікарських засобів для досягнення цільового ВОТ і топічних лікарських засобів, що сприяють регенерації рогівкового епітелію. Системна протимікробна терапія має бути письмово обґрунтована у відповідній формі первинної облікової документації. Профілактична протимікробна терапія проводиться в періопераційному періоді відповідно до Стандарту медичної допомоги «Парентеральна періопераційна антибіотикопрофілактика», затвердженого наказом МОЗ України від 17 травня 2022 року № 822. Основним напрямом лікування відкритих механічних пошкоджень ока внаслідок бойової травми є хірургічне лікування, мета якого полягає у швидкій герметизації відкритих поранень з відновленням нормальної анатомії очного яблука та його придаткового апарату. Від якості проведеної ПХО залежить можливість збереження очного яблука як органа та збереження або відновлення зорових функцій. У разі закритої травми ока хірургічні втручання спрямовані на усунення змін, які виникли внаслідок тупої травми ока: гіфема, іридодіаліз, мідріаз, підвивих і вивих кришталика, гемофтальм, відшарування сітківки та судинної оболонки. Усі реконструктивні втручання проводяться відповідно до показань і в максимально можливому обсязі для забезпечення оптимальних умов для збереження ока та зорових функцій.

Надання реабілітаційної допомоги пацієнтам одразу або якомога раніше після отримання ними БТО є критично важливим. Раннє реабілітаційне втручання дає змогу знизити ступінь інвалідизації, запобігти ускладненням, які можуть стати перешкодою або унеможливити подальший процес надання реабілітаційної допомоги, та поліпшити рівень незалежного функціонування пацієнта.

Критерії якості медичної допомоги

Обов’язкові

ПХО відкритої травми ока за можливості має бути проведена протягом перших 24 год після травми. Загальні рекомендації щодо ПХО при відкритій травмі ока включають:

за можливості потрібно виконати операцію під загальним наркозом;
щоби зменшити ризик інфекції, для стерильної підготовки періокулярної ділянки необхідно використовувати 5% розчин повідон-йоду;
лікар-офтальмолог має розглянути можливість підготовки та драпірування пацієнта самостійно, щоб мінімізувати тиск на око;
використовуйте розширювачі повік або шви на повіках, які забезпечують достатній доступ, водночас мінімізуючи тиск на очне яблуко;
обережно видаліть сторонні тіла з поверхні ока;
райдужну оболонку, защемлену в рані, треба промити 0,9% розчином натрію хлориду, видалити наявні забруднення, сторонні тіла, фібрин, звільнити та в більшості випадків репонувати всередину очного яблука;
резекції підлягають тільки некротизовані або гнійно розплавлені оболонки;
за периферичних поранень рогівки доцільно використовувати міотичні лікарські засоби для вправлення райдужки, натомість за центральних – мідріатичні лікарські засоби;
склоподібне тіло рекомендується відсікати вручну, зрізаючи його врівень зі склерою за допомогою целюлозної губки та ножиць;
уникайте утискання внутрішньоочної тканини під час закриття рани;
не видаляйте тканину рогівки або склери;
розгляньте можливість внутрішньокамерного (за наявності пошкодження 1-ї зони) або інтравітреального (при пошкодженні 2-ї або 3-ї зони) профілактичного введення антибактеріальних лікарських засобів для зниження ризику посттравматичного інфекційного ендофтальміту (наприклад, ванкоміцин 1,0 мг / 0,1 мл, цефтазидим 2,0 мг / 0,1 мл);
за показаннями провести ревізію очного яблука з метою визначення локалізації та поширеності ушкодження. Для забезпечення адекватного доступу слід розглянути можливість виконання перитомії, в тому числі циркулярної (360°), особливо за наявності субкон’юнктивального крововиливу. Прямі м’язи можна піднімати за допомогою м’язових гачків. Потрібно діяти з обережністю, оскільки за наявності розриву інструмент може проникнути в очне яблуко. Для забезпечення доступу та/або виконання реконструктивних маніпуляцій доцільно фіксувати м’язи шовним матеріалом вікрил 6-0 на шпателеподібній голці з відсіченням від склери та подальшим пришиванням. Не рекомендується відсікати більш ніж три прямі м’язи, щоб уникнути ішемії ока.

Провести закриття ран рогівки з урахуванням таких рекомендацій:

при ушиванні рогівки використовувати вузлові шви із симетричним захопленням з обох сторін рани з меншою довжиною захоплення в центрі та більшою – на периферії;
накладіть вузлові нейлонові шви 10-0 глибоко (90% або на повну товщину) за допомогою шпательної голки перпендикулярно до рани;
якщо уражено лімб, його спочатку треба зіставити та закрити. Після вирівнювання лімба рани рогівки часто найкраще закривати, «розділивши рану навпіл». Перший шов розміщується посередині рани, а наступні шви ділять решту рани навпіл;
для закриття ран неправильної форми першими потрібно накласти шви на кути, а потім використати правило середини між сусідніми швами, можна також використовувати кисетні шви. Вузол має бути міцним, маленьким і розташовуватися збоку від рани, периферичніше від оптичної зони. Розгляньте можливість занурення вузлів швів рогівки;
за наявності дефекту рогівки значних розмірів передусім для його закриття потрібно використати трансплантат донорської рогівки. За її відсутності можна використати автотрансплантат склери, якщо одночасно виконується евісцерація/енуклеація парного ока, або донорський трансплантат за його наявності.

Для закриття великих дефектів рогівки може бути використана м’яка контактна лінза шляхом її підшивання для адекватної фіксації.

Провести закриття ран склери з урахуванням таких рекомендацій:

якщо уражено лімб, його спочатку треба зіставити та закрити;
накладіть шви 8-0 або 9-0 з використанням нерозсмоктувального нейлонового шовного матеріалу за допомогою шпательної голки глибоко, але не на повну товщину. За відсутності нерозсмоктувального шовного матеріалу альтернативою може бути синтетичний хірургічний шовний матеріал, який розсмоктується, 6-0 або 8-0, але варто враховувати, що він втрачає міцність на розтяг через тижні після відновлення, що може спричинити розходження рани під час вторинного відновлення;
метод закриття може залежати від травми, експозиції. Великі рани склери з поширенням назад часто краще закривати за допомогою техніки «блискавки», коли рана закривається спереду назад;
за потреби кращого доступу закріпіть і видаліть прямі м’язи;
можна використовувати і тракційні шви, але уникайте надмірного зусилля, котре може спричинити виштовхування внутрішньоочного вмісту;
може бути важко оголити та закрити рани, що виходять за екватор. Спроба відновити рани поблизу макули або зорового нерва може завдати шкоди. Використання натягування для отримання оголення позаду також може спричинити виштовхування внутрішньоочного вмісту;
для закриття вузлів можна використовувати методи заглибленого шва, проте заглиблення вузлів склерального шва може бути необов’язковим або неможливим для ран, що виходять далеко позаду лімба, чи тих, які будуть покриті кон’юнктивою.

Травми повік потребують невідкладного хірургічного відновлення для забезпечення анатомічної цілісності, збереження функції повік і захисту рогівки. ПХО виконується з точним зіставленням країв рани, відновленням тарзального каркаса, слізних шляхів (за наявності показань) і профілактикою рубцевої деформації. Особлива увага приділяється збереженню адекватного змикання повік, уникненню ентропіону/ектропіону та запобіганню експозиційній кератопатії. У складних пошкодженнях залучаються лікар-хірург пластичний, лікар-хірург щелепно-лицевий.
При відкритих пошкодженнях очного яблука з дефектом тканин можуть бути використані як тимчасова латка склеральні трансплантати або рогівка, консервована гліцерином. Для фіксації трансплантата використовуйте нерозсмоктувальний нейлоновий шовний матеріал 10-0.
Рекомендації щодо проведення факохірургії та іридопластики при відкритій і закритій травмах ока наведені в додатку 3 до цього стандарту.
За наявності ВОСТ необхідно:

за можливості та відсутності ризику розвитку додаткових ускладнень видалити ВОСТ у перші 24 год після отримання травми для профілактики розвитку ендофтальміту;
вибір методу видалення ВОСТ залежить від його локалізації та наявності супутніх змін у тканинах ока;
за наявності ВОСТ у передній камері його потрібно видаляти через рогівковий парацентез або тунельний лімбально-склеральний розріз із наступною шовною герметизацією залежно від величини розрізу. Видалення через вхідний отвір показано винятково для ВОСТ малих розмірів, при цьому вхідний отвір не має бути у вигляді крапки та локалізуватися в оптичній зоні рогівки. Для профілактики пошкодження ендотелію рогівки обов’язкове використання офтальмологічного віскоеластику. Для видалення ВОСТ використовують цангові пінцети або магніт. За локалізації ВОСТ у кришталику його потрібно видалити в ході факохірургії через передню камеру. Можливість первинної імплантації ІОЛ вирішується індивідуально, залежно від стану рогівки та наявності або відсутності інфекційного процесу. Способи видалення ВОСТ наведено в додатку 4 до цього стандарту.

За відсутності оснащення для безпечного видалення ВОСТ, особливо із заднього сегмента ока, пацієнт має бути скерованим до ЗОЗ, де виконуються вітреоретинальні хірургічні втручання для видалення ВОСТ і усунення можливих супутніх ускладнень (гемофтальм, відшарування сітківки, ендофтальміт).

Вітректомія при БТО проводиться при відшаруванні сітківки або крововиливах у склоподібне тіло, що загрожують зору. Операцію слід виконувати швидше в ЗОЗ, що надають спеціалізовану медичну допомогу. Мета втручання – відновлення анатомічного положення сітківки, видалення патологічно зміненого склоподібного тіла, крововиливів для запобігання вторинним ускладненням і втраті ока.
Показаннями до проведення кератопластики (наскрізної чи пошарової) є: наскрізні дефекти рогівки, значні посттравматичні рубцеві зміни з клінічно значущим зниженням прозорості, тяжкі рани рогівки з пролапсом внутрішніх структур, а також ситуації, коли неможливо забезпечити адекватне відновлення переднього сегмента іншими методами. Кератопластика є важливим етапом хірургічного лікування бойових поранень рогівки, спрямованим на відновлення анатомічної цілісності переднього сегмента, герметизацію очного яблука, збереження його функції та запобігання розвитку інфекційно-запальних ускладнень.

Термін проведення кератопластики визначається тяжкістю травми: при загрозі ендофтальміту, значній деструкції тканин або необхідності невідкладної герметизації виконується на ранньому етапі як первинна реконструктивна операція; в разі стабільного перебігу, відсутності інфекційно-запальних ускладнень і можливості етапності лікування планується відстрочена кератопластика з метою досягнення кращих оптичних результатів. Оптимальна тактика має враховувати загальний стан ока, ступінь ушкодження та перспективу відновлення зорової функції.

При травмах орбіти необхідно провести діагностику стану зорового нерва, окорухової функції та наявності компартмент-синдрому. За наявності ознак орбітального компартмент-синдрому треба провести латеральну кантотомію/кантолізис. Якщо не досягнуто адекватного полегшення орбітального компартмент-синдрому, слід виконати повношаровий нижній і верхній кантолізис. Метою лікування є декомпресія при загрозі ішемії зорового нерва, відновлення цілісності кісткових структур і корекція положення очного яблука для запобігання диплопії й енофтальму. Медична допомога при переломах орбіти надається в ЗОЗ із достатнім обладнанням мультидисциплінарною командою в такому складі: лікар-офтальмолог, лікар-хірург щелепно-лицевий і лікар-нейрохірург. У період нестабільного стану пріоритетом є збереження життя та профілактика вторинних внутрішньоочних ускладнень; реконструктивні втручання за можливості виконуються відтерміновано. При проникних пораненнях орбіти з наявними сторонніми тілами в орбіті показання та терміни до хірургічного втручання зумовлені такими факторами: склад уламка, розташування, ознаки пошкодження очних структур і потенційне проникнення за межі орбіти. Загалом органічні сторонні тіла орбіти (наприклад, гілки дерев, деревні тріски тощо) слід видаляти відразу після встановлення діагнозу, якщо вони доступні без ризику для ока, щоб запобігти запальній та/або інфекційній реакції. Видалення металевих сторонніх тіл орбіти виконується, якщо вони становлять загрозу життю чи зору та можуть потребувати залучення лікарів-отоларингологів / лікарів-хірургів щелепно-лицевих та/або лікарів-нейрохірургів залежно від обсягу уражених неорбітальних структур. Невеликі неорганічні сторонні тіла можна спостерігати. Металеві уламки, які могли пройти через слізний мішок або пазухи, чинять високий ризик гнійно-септичних ускладнень, тому в цих випадках необхідно проводити антибіотикопрофілактику.
Розриви повік і тканин параорбітальної ділянки в разі вибухової/бойової травми можуть потребувати тривалого або поетапного відновлення. У разі системної політравми єдиним доступним варіантом може бути збереження тканин. Для досягнення кращих результатів і зменшення ймовірності ускладнень (птоз, ретракція повік) може знадобитися пізнє відновлення повік / тканин параорбітальної ділянки, пошкоджених кісток орбіти на рівні спеціалізованої медичної допомоги в контрольованих умовах. Традиційні рекомендації щодо хірургії розривів слізних канальців передбачають відновлення протягом 24-48 год після травми.
При хімічних і термічних опіках ока слід негайно рясно промити око та дотримуватися рекомендацій Стандарту медичної допомоги «Опіки», затвердженого наказом МОЗ України від 6 листопада 2024 року № 1869, Нового клінічного протоколу медичної допомоги «Лікування опіків (бойова травма)», затвердженого наказом МОЗ України від 13 жовтня 2025 року № 1555, і рекомендацій щодо надання медичної допомоги при хімічних опіках ока, наведених у додатку 5 до цього стандарту. Після того як буде відновлено фізіологічний рівень pH, потрібно вжити заходів для запобігання подальшому ушкодженню поверхні ока та забезпечення прозорості рогівки.
Показаннями до проведення енуклеації в гострому періоді після травми (до 14 діб) є лише стан тотальної руйнації очного яблука з неможливістю проведення ПХО або наявність неконтрольованого інфекційно-запального процесу, що становить загрозу життю. Основним показанням до проведення енуклеації у віддаленому посттравматичному періоді може бути профілактика розвитку симпатичної офтальмії. Первинна енуклеація в оці, яке є єдиним функціональним органом зору в пацієнта (в анамнезі або за фактичними даними), є забороненою, крім випадків, коли є загроза життю пацієнта через тяжку неконтрольовану інфекцію або масивний руйнівний процес у тканинах ока. За наявності будь-якого шансу на збереження очного яблука та потенціал відновлення зорової функції має бути обрана органозберігальна хірургічна тактика. Рішення щодо енуклеації приймається мультидисциплінарною командою після всебічного оцінювання прогнозу та з обов’язковим інформованим погодженням пацієнта чи його законного представника. Якщо енуклеація/евісцерація є процедурою вибору, слід розглянути можливість первинного орбітального імплантата.
Проведення телемедичних консультацій за відсутності лікаря-офтальмолога для вирішення питання щодо комбінованих хірургічних утручань на передньому та задньому сегментах ока.
Дотримання етапності реконструктивного хірургічного лікування з використанням високотехнологічних методик вітреоретинальної хірургії та кератопластики в оптимальні терміни для забезпечення прозорості трансплантата з метою отримання максимального анатомічного й функціонального результатів.
Провести необхідні реабілітаційні заходи з урахуванням вимог наказу МОЗ України від 17 травня 2023 року № 915 «Про затвердження Переліку протипоказань для надання реабілітаційної допомоги високого обсягу особі, яка потребує реабілітації, у стаціонарному відділенні після гострої та довготривалої реабілітації та внесення зміни до наказу МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 липня 2023 року за № 1160/40216;

забезпечити функціонування мультидисциплінарної реабілітаційної команди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 року № 1268 «Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров’я».

Очне протезування в плановому порядку проводиться відповідно до Порядку організації очнопротезної медичної допомоги, затвердженого наказом МОЗ України від 14 травня 2013 року № 372 «Про систему офтальмологічної допомоги населенню України», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25 червня 2013 року за № 1051/23583, а саме:

первинне – через 8-10 днів після видалення ока для загоєння;
остаточне – через місяць після операції;
індивідуальне – через 3-4 міс після загоєння;
повторне – за потреби, не рідше ніж раз на 3 роки.

В. о. директора Департаменту медичних послуг Валерія СОРУЧАН

Додаток 1

Термінологія травм ока відповідно до Бірмінгемської системи (Birmingham Eye Trauma Terminology, BETT)

Травми очного яблука
Закриті				Відкриті
цілісність стінки ока (рогівка та склера) порушені не на повну товщину				цілісність стінки ока (рогівка та склера) порушені на повну товщину
Контузія		Пошарове (ламелярне) пошкодження		Повношарове рване поранення		Розрив
Пенетруюча (проникна) травма ока			Наявне ВОСТ		Перфоруюче (наскрізне) поранення
відсутня рана стінки ока (рогівки та/або склери)	рана стінки ока (рогівка, склера) не на повну товщину		рана стінки ока (рогівка, склера) на повну товщину, завдана гострим предметом; вхідний отвір	різновид пенетруючої травми з одиночним або численними сторонніми тілами всередині ока	визначаються вхідний і вихідний отвори		рана стінки ока (рогівка, склера) на повну товщину, завдана тупим предметом; стінки ока рвуться в слабких місцях, і рана зазвичай формується ізсередини назовні, тому неминуче випадіння тканин

Зони травми ока

Під час класифікації травми завжди враховується травма найвищої зони. Наприклад, розрив корнеосклеральної ділянки, що поширюється на прямі м’язи, буде травмою відкритого ока 3-ї зони, а не травмою 1-ї, 2-ї та 3-ї зон. Знову-таки при травмі закритого ока з подряпиною кон’юнктиви, вивихом кришталика й відшаруванням сітківки це буде травма закритого ока 3-ї зони, а не травма 1-ї, 2-ї та 3-ї зон.

Відкрита травма ока:

зона 1 – рогівка та лімб;

зона 2 – склера до 5 мм позаду лімба;

зона 3 – склера більш ніж 5 мм позаду лімба.

Закрита травма ока:

зона 1 – зовнішній передній сегмент, включно з кон’юнктивою, склерою та рогівкою;

зона 2 – внутрішній передній сегмент, включно з кришталиком, зонулами та війчастою частиною циліарного тіла;

зона 3 – задній сегмент, включно зі склоподібним тілом, сітківкою, зоровим нервом, судинною оболонкою та пласкою частиною циліарного тіла.

Додаток 2

Шкала травми ока

Використання шкали балів травми ока:

1) під час первинного огляду призначте початкову необроблену оцінку на підставі початкової гостроти зору (табл. 1). Наприклад, для сприйняття світла чи руху руки буде призначено 70 первинних балів;

2) від цієї початкової первинної оцінки відніміть бали за кожен з факторів (починаючи з найгіршого прогнозу та закінчуючи найменш поганим прогнозом): розрив очного яблука, ендофтальміт, перфоруюче пошкодження (як із вхідним, так і з вихідним пораненням), відшарування сітківки та відносний аферентний дефект зіниці;

3) після розрахунку суми первинних балів знайдіть відповідну оцінену ймовірність подальшої категорії гостроти зору через 6 міс (табл. 2).

Таблиця 1. Обчислювальний метод для визначення шкали травми ока
Початковий фактор зору		Необроблені бали
А. Початкова необроблена оцінка (на підставі початкової гостроти зору)	Відсутність сприйняття світла =	60
	Сприйняття світла чи руху руки від 1/200 до 19/200 = від 20/200 до 20/50 = ≥20/40 =	70 80 90 100
В. Розрив очного яблука		-23
С. Ендофтальміт		-17
D. Наскрізне пошкодження		-14
Е. Відшарування сітківки		-11
F. Відносний аферентний дефект зіниці (RAPD)		-10

Таблиця 2. Очікувана ймовірність подальшого спостереження за категорією гостроти зору через 6 міс ≥20/40
Сума необроблених балів	OTS, балів	Відсутність світловідчуття	Світловідчуття / рух руки	1/200-19/200	20/200-20/50	≥20/40
0-44	1	73%	17%	7%	2%	1%
45-65	2	28%	26%	18%	13%	15%
66-80	3	2%	11%	15%	28%	44%
81-91	4	1%	2%	2%	21%	74%
92-100	5	0%	1%	2%	5%	92%
Примітка: OTS (Ocular Trauma Score) – шкала тяжкості травми ока.

Додаток 3

Додаток 4

Способи видалення ВОСТ

Транссклеральне видалення через пласку частину війчастого тіла виконується під візуальним контролем і за наявності показань для видалення магнітних ВОСТ, вільно розташованих у передніх відділах прозорого склоподібного тіла, за наявності прозорого кришталика, артифакії або після факохірургії та за відсутності відшарування сітківки та її розривів. Місце склеротомії слід вибрати з таким розрахунком, щоби шлях проходження стороннього тіла в оці до магніту був найкоротшим і не проходив через оптичну вісь ока. Перевага цього методу в його простоті, швидкості виконання, відносно незначному порушенні структури стороннього тіла. Недоліком його є те, що ВОСТ може рухатися в магнітному полі неконтрольовано і, якщо воно має велику масу та форму, застосування його, особливо за відсутності візуального контролю, може принести більше шкоди, ніж користі.
Діасклеральний спосіб видалення ВОСТ. Використовується тільки для магнітних ВОСТ, локалізованих у межах циліарного тіла. Після локалізації стороннього тіла методом Комберга-Балтіна й УЗД (визначається розмір ВОСТ, меридіан його залягання, відстань від лімба й анатомічної осі ока) проводиться розріз склери потрібного розміру та за допомогою магніту видаляється уламок. Герметизація склери та кон’юнктиви.
Трансвітреальний підхід через пласку частину війчастого тіла. Показаний у разі локалізації ВОСТ у 3-й зоні (за межами циліарного тіла), як за прозорих, так і непрозорих середовищ, і потребує використання спеціальної апаратури й оснащення: вітреотом, наконечники для вітректомії, ультразвукова факофрагментація й ендоосвітлювання, ендолазер, перфлюорокарбонові гази та рідини, силіконова олія, набір контактних лінз для вітректомії. Відповідними мають бути кваліфікація та досвід лікаря-офтальмолога, які дозволили б виконати цей вид оперативного втручання.

Стандарт медичної допомоги «Бойова травма ока»

Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 23 квітня 2026 року № 539

Загальна частина

Розділ І

Організація надання спеціалізованої офтальмологічної допомоги при бойовій травмі ока

Розділ ІІ

Діагностика при бойовій травмі ока

Розділ ІІІ

Лікування та реабілітація при бойовій травмі ока

Додаток 1

Зони травми ока

Додаток 2

Шкала травми ока

Додаток 3

Рекомендації щодо проведення факохірургії при відкритій і закритій травмах ока включають таке:

Рекомендації щодо проведення іридопластики при відкритій і закритій травмах ока:

Додаток 4

Способи видалення ВОСТ

Додаток 5

Рекомендації щодо надання медичної допомоги при хімічних опіках ока

Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 23 квітня 2026 року № 539

Загальна частина

Розділ І

Організація надання спеціалізованої офтальмологічної допомоги при бойовій травмі ока

Розділ ІІ

Діагностика при бойовій травмі ока

Розділ ІІІ

Лікування та реабілітація при бойовій травмі ока

Додаток 1

Зони травми ока

Додаток 2

Шкала травми ока

Додаток 3

Рекомендації щодо проведення факохірургії при відкритій і закритій травмах ока включають таке:

Рекомендації щодо проведення іридопластики при відкритій і закритій травмах ока:

Додаток 4

Способи видалення ВОСТ

Додаток 5

Рекомендації щодо надання медичної допомоги при хімічних опіках ока

Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 23 квітня 2026 року № 539

Розділ ІІ

Розділ ІІІ