16 квітня, 2026

ESMO 2025: огляд п’яти ключових клінічних досліджень у лікуванні раку грудної залози

Автори:

Під час останнього конгресу Європейської спілки медичних онкологів (ESMO) відбулася презентація низки важливих клінічних досліджень, результати яких здатні змінити повсякденну практику лікарів-онкологів. Зокрема, отримано чергові підтвердження зміни парадигми лікування раку грудної залози в бік ADC-препаратів. Команда Global Medical Knowledge Alliance (GMKA), неприбуткової освітньої організації, що працює над покращенням якості медичної допомоги в Україні, підготувала огляд найактуальніших відкриттів у сфері лікування раку грудної залози.

SONIA

Це академічне дослідження ІІІ фази мало з’ясувати, чи завжди потрібно використовувати CDK4/6-інгібітори в першій лінії системної терапії під час лікування метастатичного гормоночутливого (HR+) та HER2-негативного раку грудної залози. Для цього порівнювали раннє (у першій лінії) та відтерміноване (у другій лінії) призначення CDK4/6-інгібіторів.

Дизайн дослідження

Його учасниками стали 1050 пацієнтів із метастатичним HR+ HER2/neu-негативним раком грудної залози, рандомно поділені на дві групи, що отримували відповідне лікування:

інгібітори ароматази + CDK4/6-інгібітори, надалі, під час прогресії захворювання, – перехід на фулвестрант;
інгібітори ароматази, надалі, під час прогресії захворювання, – перехід на фулвестрант + CDK4/6-інгібітори.

Результати

Первинною кінцевою точкою дослідження була виживаність без прогресування захворювання (ВБП) після двох ліній терапії, яка не показала значної переваги від використання інгібіторів CDK4/6 у першій лінії (ВР 0,87; 95% ДІ 0,74-1,03). Медіана загальної виживаності (ЗВ): 47,9 місяця (застосування CDK4/6-інгібіторів у першій лінії) проти 48,1 місяця під час використання CDK4/6-інгібіторів у другій лінії (ВР 0,91; 95% ДІ 0,77-1,07).

Аналіз підгруп

Post hoc аналіз виявив потенційну користь від використання інгібіторів CDK4/6 у першій лінії системної терапії для пацієнток у пременопаузі. У цієї підгрупи спостерігалась тенденція до покращення ЗВ під час застосування інгібіторів у першій лінії, що може бути зумовлено більш агресивними характеристиками пухлин у пременопаузальних пацієнток (ВР 0,53; 99% ДІ 0,27-1,02).

У пацієнток у постменопаузі під час застосування CDK4/6-інгібіторів у першій лінії переваг щодо ЗВ не спостерігалося (ВР 1,00; 99% ДІ 0,80-1,25).

Результати були подібними під час використання різних препаратів-інгібіторів CDK4/6 (палбоцикліб або рибоцикліб).

Висновки

Не було встановлено статистично чи клінічно значущої різниці в ЗВ та ВБП під час використання інгібіторів CDK4/6 в першій або другій лінії системної терапії. Проте пацієнтки пременопаузального віку можуть отримати користь від більш ранньої інтенсифікації лікування за допомогою застосування інгібіторів CDK4/6 в першій лінії, а от для постменопаузальних пацієнток та пацієнток із незначним пухлинним навантаженням це не принесе додаткової користі, лише зросте токсичність і вартість лікування.

! Як продемонструвало дослідження SONIA, CDK4/6-інгібітори більше не є обов’язковою першою лінією лікування для всіх. Тож стратегію лікування для пацієнтів із метастатичним гормоночутливим (HR+) HER2/neu-негативним раком грудної залози можна персоналізувати.

DESTINY-Breast11

Одне із найочікуваніших досліджень, де вперше протестовано трастузумаб дерукстекан (T-DXd) у неоад’ювантному режимі. Цей препарат уже має доведену ефективність під час лікування метастатичного раку грудної залози із HER2/neu-позитивним та низьким статусом (у другій лінії системної терапії, а віднедавна – також і в першій лінії, завдяки дослідженню DESTINY-Breast09).

Дизайн дослідження

Учасниці – 92 пацієнтки із первинно встановленим діагнозом «ранній HER2/neu-позитивний рак грудної залози» (≥ сТ 3 та N0-3 або сТ 0-4 та N1-3 або запальний підтип; HR+ або HR-).

Рандомізація 1:1:1 до груп для отримання неоад’ювантної системної терапії:

4 курси трастузумаб дерукстекану -> 4 курси THP (паклітаксел + трастузумаб + пертузумаб);
4 курси ddAC -> 4 курси THP;
8 курсів трастузумаб дерукстекану (набір до цієї групи був завершений передчасно).

Надалі – стандартне лікування: оперативне втручання через 3-6 тижнів після завершення неоад’ювантної терапії та ад’ювантна променева терапія, таргетна +/– гормонотерапія за показаннями.

Результати дослідження

Первинною кінцевою точкою дослідження була визначена повна патологічна відповідь (pCR).

pCR групи T-DXd-THP становила 67,3% проти 56,3% групи ddAC-THP (95% ДІ 4,0, 18,3; р = 0,003).

При HR-позитивному підтипі:

pCR групи T-DXd-THP становила 61,4% проти 52,3% групи ddAC-THP (95% ДІ 0,2, 17,9).

При HR-негативному підтипі:

pCR групи T-DXd-THP становила 83,1% проти 67,1% групи ddAC-THP (95% ДІ 3,0, 28,8).

Група трастузумаб дерукстекану в монорежимі продемонструвала нижчі результати pCR (43%), а також ВБП порівняно з іншими досліджуваними групами, через що набір у неї було зупинено.

Висновки

pCR не є валідною сурогатною первинною кінцевою точкою дослідження при HER2/neu-позитивному раку грудної залози, тому доказів для зміни стандартів лікування наразі недостатньо. Також слід зважати на великий відсоток цензурування результатів у контрольній групі через виключення пацієнтів із дослідження. Очікуємо віддалених результатів щодо ЗВ та ВБП в цьому дослідженні для більш коректної інтерпретації результатів, оскільки поки не відомо, чи раннє застосування в неоад’ювантному режимі трастузумаб дерукстекану покращує виживаність.

DESTINY-Breast05

Мета цього дослідження ІІІ фази: ад’ювантне використання трастузумаб дерукстекану (T-DXd) vs трастузумаб емтанзину (T-DM1) у пацієнтів із резидуальною пухлиною після неоад’ювантної терапії при HER2/neu-позитивному раку грудної залози.

Дизайн дослідження

До участі було залучено1600 пацієнток із залишковою пухлиною після проведення стандартної неад’ювантної хімієтаргетної терапії.

Рандомізація 1:1 до груп для отримання ад’ювантної системної терапії:

трастузумаб дерукстекан (T-DXd) 5,4 мг/кг в/в 1 раз на 3 тижні, 14 курсів;
трастузумаб емтанзин (T-DM1) 3,6 мг/кг в/в 1 раз на 3 тижні, 14 курсів.

Ендокринна терапія та/або променева терапія проводились паралельно до дослідження, за наявності клінічних показань.

Результати

Первинною кінцевою точкою дослідження було визначено виживаність без інвазивного захворювання (IDFS).

Спостерігалось статистично значуще покращення (+8,7%) IDFS у групі T-DXd порівняно із групою T-DM1 (92,4% vs 83,7%; ВР 0,47, 95% ДІ 0,34-0,66; р < 0,0001).

Висновки

Дослідження DB‑05 може змінити стандарти лікування, проте слід дочекатись результатів ЗВ. Його важливою проблемою є токсичність лікування: спостерігалось підвищення частоти пневмонітів (9,6% у групі T-DXd vs 1,6% T-DM1) та дисфункції лівого шлуночка серця (2,9% у групі T-DXd vs 1,7% T-DM1).

ASCENT‑03

Дослідження ефективності сацитузумаб говітекану в першій лінії системної терапії метастатичного тричі негативного підтипу раку грудної залози.

Дизайн дослідження

Його учасницями стали 558 пацієнток із метастатичним або нерезектабельним місцево-поширеним тричі негативним підтипом раку грудної залози, що раніше не отримували системної терапії (окрім нео-/ад’ювантних режимів щонайменше 6 місяців до цього) та не є кандидатами на імунотерапію (CPS PD-L1 < 10 або CPS PD-L1 ≥ 10, але отримували імунотерапію в нео- та ад’ювантному режимі або мають наявні протипоказання до імунотерапії).

Рандомізація 1:1 до груп для отримання першої лінії системної терапії:

сацитузумаб говітекан 10 мг/кг в/в у 1, 8 день 21-денного циклу;
хімієтерапія на вибір лікаря-дослідника (паклітаксел 90 мг/м² в/в або набпаклітаксел 100 мг/м² в/в у 1, 8, 15 день 28-денного циклу або гемцитабін 1000 мг/м² в/в + карбоплатин AUC 2 в/в у 1, 8 день 21-денного циклу).

Перевага дизайну дослідження

Кросовер був дозволений при встановленні прогресії захворювання. Тобто пацієнтам було запропоновано більш ефективний режим лікування досліджуваним препаратом після прогресії в контрольній групі. Близько 82% пацієнтів, хто продовжив лікування після прогресії на першій лінії з групи хімієтерапії, було переведено в групу сацитузумаб говітекану. Це приклад етичного дизайну дослідження в сучасній онкології.

Результати

Первинною кінцевою точкою дослідження було визначено ВБП.

Спостерігалось статистично значуще покращення (+3 місяці) ВБП у групі сацитузумаб говітекану порівняно із групою стандартної хімієтерапії (9,7 міс. vs 6,9 міс.; ВР 0,62; 95% ДІ 0,50-0,77; р < 0,0001).

Експертна думка

Хоча результати ЗВ поки що не представлено, але очікуємо, що спостерігатиметься покращення показників, незважаючи на значний рівень кросоверу.

! Якщо дані ЗВ підтвердять перевагу сацитузумаб говітекану під час використання в першій лінії системної терапії, це буде вагомий доказ переваги препаратів ADC при лікуванні метастатичного тричі негативного раку грудної залози.

Аналогічний дизайн, проте без кросоверу, спостерігався в дослідженні TROPION-Breast02 (датопотамаб дерукстекан vs хімієтерапія в першій лінії метастатичного або місцево-поширеного тричі негативного раку грудної залози за неможливості використання імунотерапії). Відсутність кросоверу в дослідженні TROPION-Breast02 може призводити до завищених позитивних результатів дослідження.

PLANeT

Низькодозовий пембролізумаб у неоад’ювантному режимі при тричі негативному раку грудної залози. Метою цього дослідження є пошук доказів ефективності деескалації імунотерапії. Це одне з небагатьох досліджень за останні роки, що заперечує доцільність підходу «чим більше – тим краще» в застосуванні імунотерапії.

Дизайн дослідження

Його учасницями стали 160 пацієнток із ІІ-ІІІ стадією тричі негативного раку грудної залози без протипоказань, які попередньо не використовували імунотерапію.

Досліджуваній групі до стандартного режиму хімієтерапії додали наднизьку дозу пембролізумабу: 50 мг кожні 6 тижнів х 3 введення (cтандартною дозою пембролізумабу є 200 мг 1 раз на 3 тижні).

Рандомізація 1:1 до груп для отримання неоад’ювантної системної терапії:

ddAC (4 курси) + ddT (4 курси) + пембролізумаб 50 мг (1 раз на 6 тижнів 3 курси);
dd AC (4 курси) + ddT (4 курси).

Результати

Первинною кінцевою точкою дослідження була pCR.

У групи із пембролізумабом цей показник становив 53,8% проти 40,5% у групі стандартної хімієтерапії.

Експертна думка

Таке значуще підвищення pCR є подібним до результатів дослідження KEYNOTE‑522 (використання повної дози пембролізумабу в периопераційній терапії тричі негативного раку грудної залози, водночас у групі комбінованої хімієімунотерапії pCR 64,8% (95% ДІ, 59.9-69.5) vs у групі хімієтерапії 51,2% (95% ДІ, 44,1-58.3), р = 0,00055).

! Це вкрай важливе дослідження, особливо в країнах із низьким рівнем доступу до пембролізумабу, адже йдеться про зниження вартості лікування, а також частоти побічних ефектів завдяки використанню значно нижчих доз імунотерапії за задовільної ефективності.

Результати дослідження PLANeT обов’язково потребують підтвердження в ІІІ фазі, але це перший позитивний сигнал, що під час лікування тричі негативного раку грудної залози низькі дози імунотерапії можуть бути достатніми для активування власного протипухлинного імунітету і забезпечення високих рівнів pCR після проведення неоад’ювантного лікування.

Література

SONIA https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0959804925009372
DESTINY-Breast05 https://dailyreporter.esmo.org/esmo-congress‑2025/breast-cancer/trastuzumab-deruxtecan-is-moving-to-the-curative-setting-in-early-her2-positive-breast-cancer
DESTINY-Breast11https://www.annalsofoncology.org/article/S0923-7534(25)04968-3/fulltext
ASCENT‑03 https://www.nejm.org/doi/full/10.1056/NEJMoa2511734
PLANeT https://oncologypro.esmo.org/video-series/low-dose-pembrolizumab-in-addition-to-neoadjuvant-anthracycline-and-taxane-for-tnbc
TROPION-Breast02 https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/37526149/
KEYNOTE‑522 https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/ 32101663/

Стаття надана GMKA, з повною версією можна ознайомитися тут: https://gmka.org/uk/articles/esmo-2025-5-klyuchovikh-klinichnikh-doslidzhen-u-likuvanni-raku-grudnoyi-zalozi/

Тематичний номер «Онкологія. Гематологія. Хімієтерапія» № 1 (101) 2026 р.