25 березня, 2026
Комплексна терапія інфекційно-запальних захворювань верхніх дихальних шляхів у педіатричній практиці
Інфекції раннього дитинства залишаються провідним чинником формування глобального тягаря захворюваності серед дітей віком до п’яти років. Визначальне місце в структурі цієї патології посідають гострі інфекції верхніх дихальних шляхів (ГІВДШ), зокрема гострий назофарингіт (9,24%). Попри переважно самообмежувальний перебіг, ці стани мають не лише гострі клінічні прояви, але й потенційно негативні на довгострокові наслідки. Доведено, що часті епізоди інфекцій у ранньому віці асоціюються з підвищеною імовірністю формування хронічної патології в підлітковому періоді. Зокрема, перенесений в дитинстві назофарингіт, ларингіт і бронхіоліт корелюють із підвищеним ризиком розвитку хронічного алергічного риніту, хронічного назофарингіту і хронічного бронхіту [1]. З огляду на це, оптимізація підходів до ведення педіатричних пацієнтів із ГІВДШ набуває особливої актуальності та потребує впровадження раціональних, патогенетично обґрунтованих терапевтичних стратегій.
Інфекції верхніх дихальних шляхів у педіатрії: значення назальної обструкції і вибір деконгестанта
Гостра респіраторна інфекція, відома як звичайна застуда (назофарингіт, ринофарингіт, гострий риніт), є однією з найпоширеніших патологій верхніх дихальних шляхів у педіатричній популяції. Термін «назофарингіт» використовують найбільш коректно, оскільки запальний процес у дітей зазвичай охоплює слизову оболонку носа, глотки і нерідко гортані. Анатомічна будова носової порожнини – система складок слизової оболонки, розташованих каудально від приносових пазух і краніально від ротової порожнини, – у поєднанні зі сполученням із глоткою зумовлює поширення запального процесу на суміжні відділи, формуючи клінічну картину назофарингіту. Гострий фарингіт входить до переліку найчастіших причин звернення до лікарів первинної ланки; у США щороку реєструють понад 7 млн випадків гострого фарингіту або тонзиліту. Близько 90% інфекційно-запальних захворювань верхніх дихальних шляхів у дітей мають вірусну етіологію, тоді як приблизно 10% зумовлені бактеріальними, мікоплазмовими збудниками або є проявами алергічного запалення. Клінічна картина назофарингіту включає локальні симптоми (ринорея, закладеність носа, кашель, біль у горлі) та загальні прояви (лихоманка, слабкість, головний біль). У більшості випадків симптоми регресують протягом 7-10 днів, однак окремі прояви можуть зберігатися до трьох тижнів. Найчастіше при застуді показана симптоматична терапія [2, 3].
Провідними назальними симптомами під час застуди є ринорея, чхання, свербіж і назальна обструкція, причому саме закладеність носа найчастіше визначає суб’єктивний дискомфорт пацієнта і впливає на самопочуття дитини. Терапевтичні підходи до лікування гострого риніту залежать від етіології та можуть включати пероральні й інтраназальні антигістамінні засоби, топічні глюкокортикостероїди, ізотонічні сольові розчини. Антибактеріальні препарати (системні та місцеві) при неускладненому гострому риніті не показані. Системні деконгестанти мають обмежену клінічну цінність і часто асоціюються з небажаними реакціями, особливо в дитячій практиці [4]. Найбільш ефективними для швидкого усунення назальної обструкції залишаються топічні деконгестанти; водночас їхній негайний симптоматичний ефект зумовлює ризик нераціонального використання, зокрема у дітей. З огляду на це, до ідеального топічного назального деконгестанту висувають чіткі вимоги: швидкий початок дії; тривалість ефекту до 12 годин; належність до групи імідазолінів як найбільш безпечного класу; можливість застосування у різних вікових групах; наявність протизапальних властивостей; доведена ефективність при вазомоторному риніті; підтверджене зменшення назальної обструкції. Препарати групи імідазолінів, зокрема оксиметазолін і ксилометазолін, найбільш повно відповідають зазначеним критеріям ефективності та безпеки [3].
Враховуючи високу частоту назофарингіту у дітей, терапія має враховувати не лише симптоматичний, а й патогенетичний аспект. Часті інфекції дихальних шляхів у дитячому віці асоціюються з ризиком хронічного запалення та імунного ремоделювання. Імунологічна незрілість, генетична схильність і особливості мікробіому можуть визначати індивідуальну вразливість до інфекцій. Персистуюче запалення, імуноопосередковане ушкодження тканин і структурні зміни слизової оболонки здатні сприяти формуванню хронічної патології. Запальні реакції можуть індукувати клітинне ремоделювання та фіброз із подальшим зниженням місцевих захисних механізмів. Порушення регуляції імунної відповіді інколи призводить до аутореактивних процесів і тривалого ушкодження тканин [1, 5]. Отже, поряд із симптоматичним контролем ключовим завданням є відновлення слизової оболонки та профілактика хронізації процесу.
! Діти є особливо вразливою групою населення через недостатність механізмів імунного захисту і високий рівень впливу факторів ризику інфекційних захворювань навколишнього середовища, тому ефективна симптоматична терапія риніту і попередження довгострокових наслідків ранніх інфекцій у дітей лягли в основу розроблення препарату Назік® для дітей (виробництва компанії Дивафарма ГмбХ/Клостерфрау Берлін ГмбХ, Німеччина).
Комбінований препарат Назік® для дітей дозволений до застосування з дворічного віку. Він поєднує ксилометазолін у концентрації 0,05% – альфа-адреноміметик, що забезпечує швидке звуження судин слизової оболонки носа та зменшення набряку, і декспантенол, який сприяє зволоженню та репарації епітелію. Інтраназальне застосування ксилометазоліну 0,05% у дітей продемонструвало ефективність навіть у післяопераційному періоді після втручань у порожнині носа, а низька концентрація деконгестанту дає змогу безпечно застосовувати топічні засоби для лікування риніту різної етіології [6]. Декспантенол у складі препарату Назік® для дітей швидко трансформується у пантотенову кислоту (вітамін B5), що бере участь у численних ферментативних реакціях, необхідних для фізіологічного функціонування епітелію. Він стимулює проліферацію клітин, підтримує бар’єрну функцію слизової оболонки і чинить репаративний ефект. Доведено, що декспантенол зменшує негативний вплив класичних деконгестантів і бензалконію хлориду на циліарну активність та клітинну проліферацію in vitro. У великому рандомізованому, подвійному сліпому дослідженні за участі 152 пацієнтів додавання декспантенолу до ксилометазоліну забезпечило швидше зникнення симптомів: уже на третій день спостерігалося значне покращення, а через п’ять днів одужання досягнуто у 47% пацієнтів порівняно з 1% за монотерапії ксилометазоліном [7]. Комбінація сприяє не лише покращенню переносимості, а й підвищенню загальної ефективності лікування. Поєднання ксилометазоліну і декспантенолу, представлене у складі препарату Назік® для дітей, забезпечує вплив і на судинний компонент набряку, і на відновлення слизової оболонки. Це супроводжується швидким зменшенням назальної обструкції, покращенням сну в дітей та скороченням тривалості захворювання. Комплексний механізм дії сприяє профілактиці медикаментозного риніту і знижує ризик формування залежності за умови раціонального застосування [8].
Безпечна й ефективна топічна терапія гострого фарингіту
Назофарингіт залишається однією з найчастіших патологій у педіатричній практиці та переважно асоціюється з первинними вірусними інфекціями дихальних шляхів у дітей раннього віку. Розвиток захворювання пов’язаний із поєднанням адаптивної судинної конгестії, функціональної незрілості імунної відповіді у дітей та впливу вірулентного патогена. Єдність анатомо-функціональної системи верхніх дихальних шляхів пояснює швидке залучення глотки до патологічного процесу при застуді та гострому риніті [9]. Клінічно назофарингіт проявляється болем у горлі, гіперемією слизової оболонки глотки, інколи – петехіями на м’якому піднебінні та задній стінці глотки. Для підтвердження діагнозу при фарингіті доцільно провести щонайменше одне мікробіологічне дослідження. Водночас рутинне призначення антибактеріальної терапії не рекомендоване через переважно вірусну етіологію захворювання [10]. Нераціональне використання антибіотиків сприяє зростанню антимікробної резистентності, що є актуальною проблемою сучасної медичної практики. Оптимальна терапевтична стратегія при неускладненому фарингіті у дітей має забезпечувати швидке симптоматичне полегшення, зокрема аналгетичний ефект, а також вплив на інфекційний чинник, що обґрунтовує застосування топічних антисептичних засобів. Лікарські форми для місцевого застосування (наприклад, пастилки, спреї) забезпечують постачання активних компонентів безпосередньо до вогнища запалення, що сприяє зниженню системного навантаження і мінімізації ризику побічних реакцій. Комбінації антисептиків із місцевими анестетиками, зокрема амілметакрезолу (AMC) і 2,4-дихлорбензилового спирту (DCBA), були спеціально розроблені для купірування симптомів болю в горлі. У плацебоконтрольованих дослідженнях продемонстровано статистично значуще зменшення інтенсивності болю, а також антибактеріальну активність in vivo та in vitro.
! Пастилки з AMC/DCBA проявляли віруліцидну дію in vitro щодо трьох високопатогенних вірусів – респіраторно-синцитіального, вірусу грипу А та коронавірусу (SARS-CoV), що пов’язано із впливом на ліпідні мембрани вірусів і порушенням білково-ліпідних взаємодій. Піковий віруліцидний ефект у дослідженнях in vitro спостерігався вже через 1 хвилину експозиції. Також відзначено активність щодо вірусу парагрипу та цитомегаловірусу зі статистично значущим зниженням вірусного титру порівняно з плацебо [11].
Серед компонентів зі знеболювальним потенціалом особливу увагу привертають похідні ментолу. Ментол є селективним агоністом іонних каналів TRPM8 (transient receptor potential melastatin‑8) та чинить вазоактивну дію. Як місцевий засіб він діє за принципом контрольованого подразнення, забезпечуючи відчуття охолодження з подальшою десенсибілізацією ноцицепторів; крім того, можливе залучення центральних аналгетичних механізмів. Вивчення TRPM8 дало змогу сформувати молекулярне підґрунтя аналгетичної та охолоджувальної дії ментолу й пояснити його ефективність при різних больових синдромах. Сучасне розуміння фармакодинаміки ментолу сприяло розширенню клінічних показань до його застосування [12]. Так, похідне ментолу – левоментол – у поєднанні з антисептичними компонентами демонструє клінічно значущу ефективність при фарингіті. Комбінація 2,4-дихлорбензилового спирту, амілметакрезолу та левоментолу забезпечує комплексний місцевий вплив завдяки поєднанню антимікробних і симптоматичних ефектів. Антисептичні компоненти зменшують мікробне навантаження на слизову оболонку ротоглотки, тоді як левоментол забезпечує швидкий охолоджувальний і аналгетичний ефект. За результатами клінічного дослідження, початок дії такої комбінації спостерігався в середньому протягом 5 хвилин, тривалість ефекту становила близько трьох годин, а вже через два дні відзначалося клінічно значуще зменшення симптоматики. Переносимість оцінена лікарями як добра або дуже добра більш ніж у 97% випадків, пацієнтами – у понад 93%; більшість хворих висловила готовність до повторного застосування препарату. Високий рівень комплаєнсу пов’язаний зі швидкістю дії, зручністю використання і приємними органолептичними характеристиками, що надзвичайно важливо у педіатричній практиці [13]. Зазначена комбінація реалізована у лікарському засобі Нео-Ангін® (виробництва компанії Дивафарма ГмбХ/Клостерфрау Берлін ГмбХ, Німеччина). Препарат містить 2,4-дихлорбензиловий спирт (похідне бензолу), амілметакрезол (похідне фенолу) та левоментол (циклічний монотерпен). Антисептична дія DCBA та AMC зумовлена їхніми поверхнево-активними властивостями і взаємодією з ліпідними компонентами клітинних мембран; 2,4-дихлорбензиловий спирт проявляє бактеріостатичний ефект, зокрема через дегідратацію мікробної клітини, що пояснює додаткову активність засобу Нео-Ангін® щодо бактерій і грибів. Левоментол доповнює антисептичну дію знеболювальним ефектом через стимуляцію холодових рецепторів слизової оболонки. Пастилки сприяють полегшенню симптомів катаральних запальних процесів ротової порожнини і глотки, характеризуються доброю переносимістю та приємним смаком, що позитивно впливає на прихильність до лікування у дітей. Використання ізомальту як замінника цукру підвищує профіль безпеки; відсутність агресивних консервантів є додатковою перевагою дитячих форм. Препарат показаний дітям віком від шести років; рекомендовано повільно розсмоктувати по 1 пастилці кожні 2-3 години (до 6 пастилок на добу). Стандартна тривалість курсу зазвичай становить 3-4 дні.
Отже, синергічне застосування назального спрею Назік® для дітей і пастилок Нео-Ангін® реалізує патогенетично обґрунтовану стратегію «двох кроків», спрямовану на одночасну деконгестію носової порожнини, покращення роботи пазух і контроль запалення в ротоглотці. Комплексний вплив на ключові симптоми інфекційно-запальних захворювань верхніх дихальних шляхів сприяє швидшому клінічному відновленню, підвищує комфорт лікування та покращує загальний стан дитини.
Список літератури – в редакції.
Підготувала Катерина Пашинська
UA-NASC-PUB-032026-093
Тематичний номер «Педіатрія» № 1 (82) 2026 р.
