25 березня, 2026

Рекурентний вірусіндукований візинг у дітей: сучасні підходи до профілактики

Автори:

Візинг – це клінічний синдром, що проявляється свистячим диханням унаслідок обструкції дихальних шляхів. Епізоди візингу у дітей дошкільного віку є однією з найпоширеніших причин звернення по медичну допомогу в усьому світі, а їхня частота суттєво зросла за останні два десятиліття (Saglani S. et al., 2025).

Рекурентний вірусіндукований візинг (recurrent virus-induced wheezing) визначається як повторні епізоди свистячого дихання, що чітко асоційовані з епізодами гострої вірусної інфекції у дитини, за відсутності або мінімальної симптоматики між епізодами. Рекурентний візинг відрізняють від епізодичного вірусного візингу (episodic viral wheezing), а також від мультитригерного візингу (multiple-trigger wheezing), за якого епізоди обструкції спровоковані не лише вірусами, а й аероалергенами, фізичним навантаженням, тютюновим димом, холодним повітрям та іншими неспецифічними тригерами.

Термін preschool wheezing зазвичай застосовують щодо дітей віком від одного до п’яти років, які мають клінічну відповідь на бронхолітичні лікарські засоби. Візинг здебільшого виникає на видиху і поєднується із сухим кашлем. Preschool wheezing розглядають як парасолькове поняття, що об’єднує різні фенотипи синдрому свистячого дихання у дітей дошкільного віку, за умови виключення альтернативних діагнозів, таких як вроджені аномалії, судинні кільця, сторонні тіла в дихальних шляхах тощо.

У немовлят епізод візингу найчастіше трактують як прояв гострого вірусного бронхіоліту. За даними епідеміологічних досліджень, приблизно третина дітей має принаймні один епізод візингу протягом перших п’яти років життя. У значної частки цих дітей епізоди візингу мають транзиторний характер, і близько 60% дітей з раннім візингом не мають клінічних проявів до шестирічного віку (Tenero L. et al., 2016), що свідчить про гетерогенність синдрому та різні траєкторії його перебігу.

Безпосередніми тригерами більшості епізодів рекурентного вірусіндукованого візингу у дітей дошкільного віку є риновірус та респіраторно-синцитіальний вірус (RSV). RSV є переважним збудником, асоційованим із бронхіолітом у немовлят. У клінічній практиці виділяють такі фенотипи бронхіоліту, як класичний RSV-бронхіоліт і риновірусний бронхіоліт (астмоподібний фенотип із синдромом свистячого дихання).

Саме риновірус, передусім підтипи HRV-C та HRV-A, є основним етіологічним чинником епізодів візингу в різних вікових групах включно з дошкільним віком. Окрім них, розглядають роль інших вірусів, таких як віруси грипу, бокавірус (часто як коінфекцію з іншими вірусами), метапневмовірус та інші респіраторні патогени (Papadopoulos N.G. et al., 2024).

Вірусна реплікація в епітелії дихальних шляхів призводить до порушення його бар’єрної функції та активації вродженої імунної системи з вивільненням епітеліальних алармінів, зокрема IL‑33, TSLP та IL‑25, які відіграють ключову роль у формуванні вірусіндукованої бронхообструкції. Ці медіатори стимулюють активацію вроджених лімфоїдних клітин другого типу (ILC2) та Th2-імунної відповіді. Подальше підвищення рівнів IL‑5 та IL‑13 сприяє розвитку еозинофільного запалення, гіперсекреції слизу і підвищенню чутливості гладеньких м’язів бронхів (Jartti T. et al., 2020). Набряк слизової оболонки і накопичення в’язкого слизу призводять до звуження просвіту бронхіол, що у дітей раннього віку додатково посилюється анатомічно вузьким діаметром дихальних шляхів. Унаслідок цього різко зростає опір повітряному потоку, що клінічно проявляється експіраторним візингом.

Принципово важливим є те, що респіраторні віруси здатні запускати запальну відповідь за участі T2-медіаторів незалежно від алергічного статусу дитини та наявності алергічної сенсибілізації, тобто й у неатопічних пацієнтів (Papadopoulos N.G. et al., 2024; Du X., Yan M., 2025; Lee W.S. et al., 2025). Рекурентний вірусіндукований візинг асоціюється з повторними вірусними інфекціями, особливостями імунної відповіді та тривалою дисфункцією епітелію дихальних шляхів.

! Механізми, які пояснюють, чому у частини дітей із preschool wheezing надалі розвивається бронхіальна астма, а в інших – ні, навіть за наявності подібних початкових симптомів і генетичної схильності, досі остаточно не з’ясовані.

Вважається, що вирішальне значення має багатогранна взаємодія імунних механізмів після впливу алергенів та/або вірусних інфекцій, а також особливості експресії генів і цитокінів, які формують індивідуальну траєкторію від візингу до астми (Laubhahn K., Schaub B., 2023).

Для прогнозування ризику розвитку астми рекомендовано оцінювати сукупність клінічних і лабораторних маркерів і застосовувати Asthma Predictive Index (API або mAPI), враховуючи наявність астми у батьків, атопічного дерматиту, сенсибілізації до аероалергенів, еозинофілії крові тощо.

! У дослідженні дітей із риновірусіндукованим візингом віком від 6 до 48 місяців було показано, що 62,6% з них мали астму в 11 років, водночас додатковими факторами ризику була батьківська спадковість щодо астми та/або алергії і наявність алергічної сенсибілізації (Holmdahl I. et al., 2024).

З урахуванням гетерогенності синдрому свистячого дихання у дітей дошкільного віку і наявності кількох фенотипів із різними патофізіологічними механізмами підхід до запобігання гострим епізодам має бути орієнтованим на фенотип і передбачати можливості персоналізованої терапії.

Вивчаються різні стратегії запобігання прогресуванню дошкільного візингу до астми. Інгаляційні β2-агоністи короткої дії залишаються препаратами першої лінії при вірусіндукованому візингу, також застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів є обґрунтованим для контролю симптомів (Fainardi V. et al., 2022). Водночас результати досліджень свідчать, що використання інгаляційних кортикостероїдів із превентивною метою не запобігає прогресуванню від дошкільного візингу до бронхіальної астми у старшому віці (Saglani S., 2024).

Серед модифікованих факторів ризику особливе значення має уникнення пасивного тютюнопаління, яке вважається одним із найсильніших чинників, що погіршують перебіг респіраторних захворювань у дітей. Важливі також заходи щодо покращення якості повітря, зокрема запобігання забрудненню, регулярне провітрювання приміщень, підтримання оптимальної вологості та уникнення різких запахів.

Аероалергени не є причиною рекурентного вірусіндукованого візингу, проте у сенсибілізованих дітей у певних випадках доцільний їх таргетний контроль, зокрема кліщів домашнього пилу, алергенів тварин або плісняви. Такі рекомендації мають бути виваженими, щоб запобігти необґрунтованим обмеженням та формуванню гіпоалергенного стилю життя без чітких показань.

! Важливе значення має контроль вірусних тригерів. Профілактика грипу добре відома, однак вірус грипу рідше, ніж риновірус, є фактором розвитку вірусіндукованого візингу. Останніми роками досягнуто значного прогресу у профілактиці RSV, проте специфічної профілактики риновірусної інфекції, яка має провідне значення в генезі візингу, наразі не існує.

Окремо слід обговорити вплив мікробних факторів, зокрема зв’язок між сільськогосподарським середовищем та зниженням ризику розвитку алергії й астми. Ще у 1989 р. D. Strachan сформулював гігієнічну теорію, згідно з якою недостатня експозиція до мікроорганізмів у ранньому дитинстві через надмірно стерильне середовище сприяє підвищеній схильності до атопічних захворювань. Сучасні моделі значно уточнюють цю концепцію, акцентуючи увагу на ролі мікробіоти у формуванні імунної толерантності. Потенційно захисними факторами вважають грудне вигодовування, природну мікробну експозицію й уникнення необґрунтованої антибіотикотерапії.

Сучасні профілактичні стратегії враховують концепцію тренованого імунітету, тобто здатності клітин вродженої імунної системи формувати функціональну пам’ять після контакту з мікробними стимулами та забезпечувати тривалий неспецифічний захист від різних патогенів включно з вірусами. У цьому контексті накопичено досвід застосування бактеріальної мукозальної імунотерапії за допомогою препарату MV130 (сублінгвальний спрей Бактек-МВ130) для запобігання рецидивам вірусіндукованого візингу у дітей.

Експериментальні дослідження продемонстрували, що індукція тренованого імунітету інактивованою мукозною вакциною MV130 забезпечує захист від експериментальних вірусних респіраторних інфекцій. Введення MV130 захищає від системного кандидозу у мишей дикого типу та у мишей з дефіцитом Rag1, які не мають функціональних лімфоцитів, що свідчить про ключову роль вродженого імунітету. Фармакологічне пригнічення тренованого імунітету метформіном скасовує захисний ефект MV130 щодо інфекції вірусу грипу А. Крім того, MV130 індукує перепрограмування клітин-попередників кісткового мозку мишей та моноцитів людини in vitro, сприяючи посиленому виробленню цитокінів, що залежить від метаболічного зсуву. Отже, захист від вірусних інфекцій, який забезпечує MV130, реалізується через механізми, пов’язані з індукцією тренованого імунітету (Brandi P. et al., 2022).

Бактек-МВ130 містить інактивовані бактеріальні штами S. epidermidis, S. aureus, S. pneumoniae, H. influenzae, M. catarrhalis та K. pneumoniae і призначений для профілактики рецидивуючих респіраторних інфекцій, спричинених бактеріями, що входять до його складу, а також незв’язаними патогенами, зокрема вірусами. Препарат здатний індукувати і специфічну, і неспецифічну відповідь вродженої та адаптивної імунних систем, модулювати функцію дендритних клітин людини з індукцією продукції цитокінів, зокрема IL‑12, TNF-α та IL‑10, стимулювати Th1-, Th17- та IL‑10-опосередковані імунні реакції за участі T-клітин, а також посилювати індукцію IgA слизових оболонок дихальних шляхів. Препарат застосовують дітям віком від 6 місяців сублінгвально по 2 розпилення один раз на добу протягом тримісячного курсу.

Розчинні патогенно-асоційовані молекулярні структури (PAMP) розпізнаються рецепторами розпізнавання образів (PRR), що призводить до індукції продукції прозапальних цитокінів і клітинних імунних реакцій. На відміну від бактеріальних лізатів, у цільноклітинних інактивованих бактерій, які входять до складу Бактек-МВ130, збережена антигенна архітектура, що забезпечує розвиток більш повної та різноманітної імунної відповіді.

Сублінгвальний шлях введення таких вакцин надає додаткові переваги, оскільки дає змогу охопити значну площу слизової оболонки та забезпечити швидке всмоктування з формуванням і місцевої, і системної імунної відповіді. Відомо, що у ротовій порожнині спостерігається висока щільність антигенпрезентувальних клітин Лангерганса, а сублінгвальна полібактеріальна імунотерапія сприяє не лише їхній локальній активації, але й дистанційній стимуляції імунної відповіді у бронхіальному тракті. У такий спосіб Бактек-МВ130 чинить імуномодулювальний вплив і на нижні дихальні шляхи, що є патогенетично обґрунтованим при синдромі свистячого дихання у дітей.

У рандомізованому, подвійно сліпому, плацебоконтрольованому клінічному дослідженні застосування MV130 для запобігання рецидивам вірусіндукованого візингу у дітей віком до трьох років, з якого були виключені пацієнти з позитивними шкірними пробами на поширені аероалергени, було показано достовірне зменшення кількості епізодів візингу у групі MV130 порівняно з плацебо – 3,0 (IQR 2,0-4,0) проти 5,0 (IQR 3,0-7,0) відповідно (р < 0,001). Серед вторинних кінцевих точок відзначено зменшення тривалості епізодів та вираженості симптомів, водночас побічних ефектів, пов’язаних із лікуванням, не зареєстровано. Автори дійшли висновку, що мукозальна бактеріальна імунотерапія MV130 є безпечною і клінічно ефективною при рекурентному візингу у дітей (Nieto A. et al., 2021).

Отже, рекурентний вірусіндукований візинг у дітей є гетерогенним клінічним синдромом, який розглядають як фенотип preschool wheezing. Провідну роль у його виникненні відіграє риновірус та інші поширені віруси, а ключовими патогенетичними механізмами є вірусіндуковане порушення епітеліального бар’єра та активація T2-запалення, яке може формуватися незалежно від атопічного статусу дитини. Ризик прогресування до бронхіальної астми є індивідуальним і зумовлений поєднанням генетичних, імунних та клінічних факторів, що обґрунтовує застосування інструментів прогнозування, зокрема API/mAPI.

Сучасний підхід до ведення таких пацієнтів має бути орієнтованим на фенотип, із фокусом на контроль тригерів, модифікацію факторів ризику та раціональну фармакотерапію. Перспективним напрямом профілактики рецидивів візингу є мукозальна бактеріальна імунотерапія (Бактек-МВ130), ефективність і безпека якої підтверджені клінічними та експериментальними дослідженнями, що надає нові можливості в сучасній клінічній педіатрії.

Література

Brandi P., Conejero L., Cueto F.J. et al. Trained immunity induction by the inactivated mucosal vaccine MV130 protects against experimental viral respiratory infections. Cell Rep. 2022 Jan 4;38(1):110184. doi: 10.1016/j.celrep.2021.110184. PMID: 34986349; PMCID: PMC8755442.
Du X., Yang M. Unraveling the mechanisms of virus-induced asthma exacerbation: epithelial injury, immune dysregulation, and novel interventions. Chin Med J Pulm Crit Care Med. 2025 Sep 13;3(3):164-181. doi: 10.1016/j.pccm.2025.08.003. PMID: 41114077; PMCID: PMC12529573.
Fainardi V., Caffarelli C., Deolmi M. et al. Emilia-Romagna Asthma (ERA) Study Group. Management of Preschool Wheezing: Guideline from the Emilia-Romagna Asthma (ERA) Study Group. J Clin Med. 2022 Aug 15;11(16):4763. doi: 10.3390/jcm11164763. PMID: 36013002; PMCID: PMC9409690.
Holmdahl I., Luning S., Gerdin S.W. et al. Rhinovirus-induced wheeze was associated with asthma development in predisposed children. Acta Paediatr. 2024 Jun;113(6):1376-1384. doi: 10.1111/apa.17158. Epub 2024 Feb 19. PMID: 38372208.
Jartti T., Bonnelykke K., Elenius V., Feleszko W. Role of viruses in asthma. Semin Immunopathol. 2020 Feb;42(1):61-74. doi: 10.1007/s00281-020-00781-5. Epub 2020 Jan 27. PMID: 31989228; PMCID: PMC7066101.
Laubhahn K., Schaub B. From preschool wheezing to asthma: Immunological determinants. Pediatr Allergy Immunol. 2023 Oct;34(10): e14038. doi: 10.1111/pai.14038. PMID: 37877843.
Lee W.S., Song J.Y., Shin J. et al. The Association Between Respiratory Viruses and Asthma Exacerbation in Children Visiting Pediatric Emergency Department: A Retrospective Cohort Study. J Clin Med. 2025 Feb 16;14(4):1311. doi: 10.3390/jcm14041311. PMID: 40004841; PMCID: PMC11856561.
Nieto A., Mazon A., Nieto M. et al. Bacterial Mucosal Immunotherapy with MV130 Prevents Recurrent Wheezing in Children: A Randomized, Double-Blind, Placebo-controlled Clinical Trial. Am J Respir Crit Care Med. 2021 Aug 15;204(4):462-472. doi: 10.1164/rccm.202003-0520OC. PMID: 33705665; PMCID: PMC8480240.
Papadopoulos N.G., Apostolidou E., Miligkos M., Xepapadaki P. Bacteria and viruses and their role in the preschool wheeze to asthma transition. Pediatr Allergy Immunol. 2024 Mar;35(3): e14098. doi: 10.1111/pai.14098. PMID: 38445451.
Saglani S., Fitzpatrick A.M., Papadopoulos N.G., Reznik M., Stokes J. Phenotype-Based Management of Recurrent Preschool Wheezing and Asthma. J Allergy Clin Immunol Pract. 2025 Oct;13(10):2563-2571. doi: 10.1016/j.jaip.2025.06.027. Epub 2025 Aug 5. PMID: 40762612.
Saglani S. Preventing progression of preschool wheezing to asthma: Opportunities for intervention. Pediatr Allergy Immunol. 2024 Jun;35(6): e14180. doi: 10.1111/pai.14180. PMID: 38899625.
Tenero L., Piazza M., Piacentini G. Recurrent wheezing in children. Transl Pediatr. 2016 Jan;5(1):31-6. doi: 10.3978/j.issn.2224-4336.2015.12.01. PMID: 26835404; PMCID: PMC4729036.

Тематичний номер «Педіатрія» № 1 (82) 2026 р.