26 травня, 2025

Науково-практична конференція ІПІП-2025: огляд актуальних питань педіатрії в умовах воєнного стану

16-17 квітня відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція за міжнародної участі «ІПІП-2025: Інтернаціональна платформа інтегративної педіатрії» (International Platform for Integrative Pediatrics 2025), присвячена пам'яті видатного українського вченого-педіатра, академіка НАМН України Віталія Григоровича Майданника.

Масштаб заходу та географія учасників

Організатором конференції стала кафедра педіатрії № 4 (завідувач – професор І.О. Мітюряєва-Корнійко) Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (ректор – професор, член-кореспондент НАМН України Ю.Л. Кучин) спільно з Національною академією медичних наук України, Міністерством охорони здоров’я України та Асоціацією педіатрів України.

У конференції взяли участь загалом 98 провідних науковців та практиків різноманітних медичних спеціальностей з України, Франції, Німеччини, Польщі, США. Було представлено 45 закладів охорони здоров’я та НАМН України включно із закладами вищої медичної освіти майже з усієї території країни.

Серед зареєстрованих слухачів – лікарі-педіатри, лікарі загальної практики – сімейної медицини, психологи, реабілітологи, тренери симуляційного навчання, представники різних лікарських спеціальностей, інтерни, студенти та молоді науковці.

Програма конференції

Програма заходу органічно поєднала наукові доповіді з актуальних питань педіатрії, практичні кейси, майстеркласи і тренінги, дискусійні клуби.

Окрема секція була присвячена молодим українським та іноземним науковцям і студентам, що представили 40 доповідей.

Тематика конференції зосереджувалася на проблемних питаннях охорони здоров’я дітей у воєнний час і була спрямована на підвищення кваліфікації фахівців у надзвичайних умовах, розширення практичних навичок, ознайомлення з новітніми технологіями та сучасним медичним обладнанням.

Конференція продемонструвала консолідацію професійної спільноти педіатрів у складних воєнних умовах задля збереження здоров’я дітей України. Її роботу розпочав і завершив показ документального фільму «Незламні», створеного кафедрою педіатрії №4 НМУ імені О.О. Богомольця, що став символічним відображенням стійкості медиків, які рятують життя дітей під час війни. Фільм доступний для перегляду за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=8dVgYz9Mgk8.

Офіційне відкриття конференції відбулося за участі представників Міністерства охорони здоров’я України, НАМН, керівництва НМУ імені О.О. Богомольця та Асоціації педіатрів України. У вітальних промовах перший заступник міністра охорони здоров’я України С.О. Дубров, віцепрезидент НАМН України В.В. Лазоришинець, ректор НМУ імені О.О. Богомольця Ю.Л. Кучин та президент Асоціації педіатрів України Ю.Г. Антипкін наголосили на необхідності відновлення педіатричної служби й адаптації системи охорони здоров’я дітей до викликів воєнного часу.

Особливий резонанс серед учасників конференції викликала програмна доповідь «Повернути педіатрів» члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора, завідувача кафедри педіатрії № 2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, заслуженого діяча науки і техніки України Олександра Петровича Волосовця. Він порушив вкрай важливу проблему, нагадавши, що минулого року тема його виступу була «Врятувати педіатрію». Ця мета певною мірою досягнута – спеціальність зберегли. Тепер нагальним є повернення дитячих лікарів у систему охорони здоров’я.

Професор Волосовець наголосив на особливій місії педіатрів, яких Віталій Майданник називав «янголами», цитуючи видатного гуманіста і медика Альберта Швейцера: «Той, хто лікує дітей, обраний». Тож підготовка якісних кадрів, які забезпечать здоровий старт дитинства і щасливе майбутнє дітей, є головним фронтом роботи для медичної спільноти.

У доповіді були наведені тривожні статистичні дані: малюкова смертність в Україні вдвічі перевищує показники розвинутих країн світу (7,45%), лише 15-20% дітей народжуються здоровими, до 5,6% дітей народжуються передчасно, їхня захворюваність у п’ять разів перевищує показники доношених дітей. За статистикою, до 80% дітей мають одне або декілька захворювань, а поширеність захворювань у дітей в Україні в передвоєнний період зросла на 36%, особливо серед підлітків. В середньому на одну дитину припадає 2,5 захворювання, у кожної третьої дитини спостерігаються розлади психіки і поведінки.

Незважаючи на війну, в Україні народжуються діти (176 тис. минулого року), що, на думку професора, є материнським подвигом і свідченням, що наша країна має майбутнє. Водночас відбувається зростання захворюваності, передусім хвороб органів дихання, інфекцій і паразитарних хвороб. Доповідач зазначив про зростання дитячої смертності на тимчасово окупованих і прифронтових територіях, особливо на Херсонщині, де показник малюкової смертності перевищує 20%, що втричі більше, ніж загалом по Україні.

Нагальні проблеми сучасної педіатрії:

інфекційні захворювання та низьке охоплення вакцинацією. За даними обстеження «Індекс здоров’я України», 15,5% батьків відмовляються від вакцинації дітей. Водночас захворюваність на кір зросла в шість разів, на кашлюк – в десять разів, захворюваність на туберкульоз серед підлітків збільшилась удвічі;
ментальне здоров’я дітей. 44% дітей мають посттравматичний стресовий розлад, лише дві третини почуваються в безпеці, 12% дітей щоденно зазнають булінгу;
зниження фізичної активності. Лише 13% дітей систематично роблять фізичні вправи, що вдвічі менше, ніж у довоєнний період;
«брейнфог», або «затуманення мозку», внаслідок надмірного використання цифрових технологій. Тривале використання цифрових пристроїв у ранньому віці пов’язане з ризиком затримки розвитку мови та гіршими когнітивними здібностями дитини в подальшому.

Критичною є ситуація із кадровим забезпеченням педіатричної служби. О.П. Волосовець навів приголомшливі дані: на одного вступника до медуніверситету припадає 9,5 лікарів пенсійного віку; Україна посідає 45 місце із 50 в Європі за кількістю випускників медичних університетів; в країні налічується 32 тис. вакансій лікарів та 38 тис. вакансій медсестер. За дефіциту 1237 вакансій дитячих лікарів у 2024 р. на педіатрію за державним замовленням набрали лише 125 осіб на всю країну, причому навіть цей план був виконаний лише на 50%.

Порівняно з 2013 р. прийом на педіатрію зменшився в 10 разів (із 1316 до 131 особи). За цей період кількість дитячих лікарів зменшилася на 1006 осіб, дитячих хірургів та стоматологів – на 2600, сімейних лікарів – ще на 1000. Вкрай критична ситуація із дитячими психіатрами, кількість яких скоротилася до 243 осіб на всю країну.

Професор зазначив, що педіатри мають найвищий рівень визнання в суспільстві порівняно з іншими лікарськими спеціальностями. Від дитячих та сімейних лікарів залежить просування факторів здорового способу життя, корисних для дітей, пропаганда вакцинації та забезпечення здорового старту дитини.

Завершуючи свою доповідь, О.П. Волосовець висловив впевненість, що навіть у складних умовах війни дитячі лікарі та система надання медичної допомоги українським дітям доводять свою життєздатність і витримують подвійний тиск війни та пандемії, перешкоджаючи значному зростанню захворюваності дітей і малюкової смертності.

Участь у конференції взяла доктор медичних наук, професор кафедри дитячих інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Оксана Валентинівна Виговська. Її доповідь була присвячена актуальній проблемі психосоматичної патології у дітей.

Як зазначила професор Виговська, в сучасних умовах у всьому світі фіксується зростання психосоматичної патології у дітей і дорослих. За даними ВООЗ, близько 50% стаціонарних лікарняних ліжок у світі займають пацієнти із психосоматичною патологією. Важливо, що психічні розлади у дітей спостерігаються значно частіше, ніж у дорослих, і мають істотний вплив на якість життя включно із фізичним, психічним здоров’ям, соціальною адаптацією та навчанням.

На її думку, ці проблеми обумовлені насамперед негативним впливом деструктивних соціальних факторів, серед яких в українських реаліях ключовим є війна. Також визначальними є особливості дитячого віку, пов’язані з недосконалістю центральної нервової регуляції вегетативних функцій. Дитина, на відміну від дорослих, не може впоратися з емоційним дискомфортом самостійно – вона не розуміє, що відбувається, через що розгублена і невпевнена. За таких умов підсвідомо запускаються механізми, які призводять до виникнення захворювань. Ранній дитячий вік характеризується вираженою емоційно-вольовою лабільністю, особистісною незрілістю, недостатністю життєвого досвіду, схильністю до навіювання та залежністю від дорослих. Вважається, що схильність до психосоматичних захворювань дитина отримує вже з раннього дитинства.

У доповіді були детально представлені три основні підходи до розуміння психосоматичних розладів:

психоаналітичний, що базується на психоаналізі, працях З. Фрейда та його послідовників. Згідно з ним, пригнічені емоції та внутрішні конфлікти можуть проявлятися як фізичні симптоми;
біопсихосоціальний, який враховує біологічні фактори (генетично зумовлена схильність), вплив чинників зовнішнього середовища та психосоціальних факторів;
нейропсихоімунологічний, який досліджує фізіологічні механізми на рівні зв’язку між психікою, нервовою та імунною системами.

Професор Виговська детально розглянула класифікацію психосоматичних розладів у дітей, зазначивши, що переважно вирізняють три основні групи:

функціональні психосоматичні порушення (психогенні порушення у грудних дітей та дітей раннього віку, порушення сну, енурез, енкопрез, закрепи, конверсійні неврози);
психосоматичні захворювання (бронхіальна астма, виразковий коліт, нейродерміт, виразкова хвороба, нервова анорексія, булімія, ожиріння);
хронічна патологія, за якої виникають серйозні ураження (муковісцидоз, цукровий діабет, хронічна ниркова недостатність, злоякісні новоутворення).

Далі доповідачка зосередилася на ролі сім’ї у формуванні психосоматичних розладів у дітей. Сім’ї дітей із високим ризиком розвитку психосоматичних розладів мають такі особливості:

гіперпротекція (батьки надмірно контролюють і опікують дитину);
емоційна нечутливість (члени родини не враховують емоційний стан одне одного);
ригідні сімейні правила, які не адаптуються до мінливих обставин, особливо в час війни;
уникнення конфліктів, коли члени сім’ї не вміють щиро обговорювати розбіжності і шукати компроміси;
так звана дитина-симптом, коли захворювання на підсвідомому рівні використовується як інструмент для маніпулювання або припинення конфліктів між батьками.

Доповідачка також розглянула роль соціального сирітства, алкоголізації батьків, різних форм сімейного насильства та тотальної зайнятості сучасних батьків як факторів, що стають на заваді адекватно реалізувати свої батьківські функції.

Дослідження взаємозв’язку між соціальним статусом і психосоматичними розладами виявило, що у дітей, яких непокоїть фінансовий стан сім’ї, можуть спостерігатися такі психосоматичні скарги, як головний біль, мігрень, біль у животі, синдром подразненого товстого кишечника, кардіологічні проблеми.

Серед основних особистісних особливостей дітей із психосоматичними розладами професор виокремила високий рівень особистісної та реактивної тривоги, низьку або нестійку самооцінку, високі показники тривожності й емоційної лабільності, нестабільний процес дихання, депресивні розлади, астенічні стани, невиражені істеричні та іпохондричні прояви.

Підсумовуючи, професор Виговська зазначила, що психосоматичні розлади являють собою тілесне вираження негативних психоемоційних переживань дитини, у їхньому виникненні психологічний чинник відіграє провідну роль. Вона наголосила на важливості командної роботи лікаря із психотерапевтом або психологом під час лікування таких пацієнтів, застосування комплексного психокорекційного підходу, який має включати не лише роботу з дитиною, а й залучення до процесу психокорекції батьків.

На конференції виступила Раїса Олександрівна Моісеєнко, доктор медичних наук, професор кафедри педіатрії, дитячої неврології та медичної реабілітації, проректор з науково-педагогічної та лікувальної роботи Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, заслужений лікар України, перший заступник голови правління ГО «Українська ліга розвитку паліативної та хоспісної допомоги».

Професор Моісеєнко розпочала з аналізу міжнародних стандартів і завдань, сформульованих глобальними організаціями щодо охорони здоров’я дітей. Україна працює за основними міжнародними документами, зокрема Цілями сталого розвитку тисячоліття до 2030 р., ухваленими ООН ще 2016 р. Одним із ключових завдань залишається забезпечення здорового способу життя та сприяння добробуту для всіх у будь-якому віці.

Незважаючи на різноманітність проблем у різних країнах світу, глобальними індикаторами соціально-економічного розвитку держав є показники материнської та дитячої смертності. Особливої уваги потребує питання смертності дітей до п’яти років, яке залишається основною проблемою для країни і критерієм оцінювання рівня соціально-економічного розвитку держави.

Доповідачка проаналізувала динаміку малюкової смертності в Україні, зазначивши, що до 2020 р. Україна практично досягла виконання завдання щодо зниження смертності дітей до п’яти років (ціль – 8,5 на 1000 живонароджених, у 2021 р. – фактично 8,6). На жаль, повномасштабна війна суттєво вплинула на ці показники, і вже у 2023 р. рівень малюкової смертності сягнув 7,5 на 1000 живонароджених. Однак офіційна статистика не відображає цілісної картини через низку причин, пов’язаних із воєнними діями: відсутність даних з окупованих територій, неможливість точного визначення чисельності дитячого населення внаслідок масової міграції.

Особливу увагу у доповіді було приділено демографічній кризі в Україні. За оцінками експертів, через війну населення України скоротилося до 20-30 млн осіб. Кількість пологів у 2023 р. становила лише 177 тис., що є критично низьким показником. За оцінками Єврокомісії та ООН, станом на вересень 2024 р. в Європі перебувало 6,1 млн українських біженців і близько 100 тис. за її межами, причому приблизно 30% із них – діти. Всередині країни налічується близько 4,7 млн внутрішньо переміщених осіб.

Професор зазначила про критичний стан психічного здоров’я населення України: близько 65 млн осіб мають ризик психічних розладів, а майже 4 млн страждають від середніх та важких психічних розладів. За оцінками ЮНІСЕФ, близько 1,5 млн дітей в Україні мають ризик депресії, посттравматичних стресових розладів та інших психічних захворювань. Причому посттравматичні стресові розлади будуть супроводжувати українське суспільство щонайменше 20 років.

Доповідачка акцентувала увагу на спільному плані дій Уряду України та ЮНІСЕФ до 2029 р., головною метою якого є максимальний захист молодіжного та людського капіталу в Україні.

Стосовно організації педіатричної допомоги професор Моісеєнко детально проаналізувала постанову Кабінету Міністрів України № 1074 від 2023 р., згідно з якою відбувається реорганізація закладів охорони здоров’я. Відповідно до цього документа, спроможна мережа складається із закладів охорони здоров’я різних рівнів: надкластерних, кластерних, загальних лікарень первинної та екстреної медичної допомоги.

Вона нагадала про критичні аспекти цієї реорганізації для педіатричної служби. Зокрема, на надкластерному рівні залишається лише одна обласна дитяча лікарня на область та окремі спеціалізовані заклади (перинатальні центри). На кластерному рівні (на 120 тис. населення) передбачено створення відділень педіатрії, травматології, хірургії, реабілітації, паліативної допомоги. Однак, на її думку, спірним є зарахування до цього рівня таких спеціалізованих видів допомоги, як дитяча хірургія.

Особливо непокоїть ситуація в малих містечках і громадах (менше 40 тис. населення), де створюються заклади охорони здоров’я як загальні лікарні, в яких відсутня педіатрична служба. За оцінками, лише 60-63% закладів малих містечок і громад увійшли до спроможної мережі, що створює серйозні проблеми для доступності педіатричної допомоги.

Професор Моісеєнко зауважила про різке зменшення кількості відвідувань лікарів, зокрема профілактичних оглядів дітей. Якщо раніше нормою вважалося 12 візитів на рік для дітей першого року життя, то зараз статистика не відстежує цих показників. Крім того, припинення виходів лікарів на дільниці та патронажних візитів до дітей раннього віку істотно погіршило якість медичного супроводу.

Доповідачка окремо розглянула проблему кадрового забезпечення педіатричної служби. Чисельність педіатрів скоротилася з 22 тис. у 1990 р. до 6 тис. у 2023 р. Водночас забезпеченість лікарями-педіатрами залишилася на рівні 1,8 на 1000 дітей, однак цей показник не враховує реального скорочення дитячого населення через війну.

Насамкінець професор Моісеєнко наголосила, що негативні тенденції в системі охорони здоров’я дітей призводять до зростання захворюваності, пізнього виявлення патологій та високого рівня інвалідності. Вона закликала до розроблення нових підходів та удосконалення системи спостереження за дітьми, відновлення ефективної практики патронажних візитів і впровадження електронних систем моніторингу здоров’я дітей.

Основні тематичні напрямки роботи конференції

Соціально-медичні аспекти педіатричної допомоги в умовах війни

Учасники секції «Стан здоров’я дітей України в умовах війни» зосередились на результатах популяційних досліджень, які виявили статистично значуще зниження антропометричних показників у дітей усіх вікових груп порівняно з довоєнним періодом. Цей феномен дослідники охарактеризували як «затримку росту через війну» із кумулятивним ефектом.

Особливе занепокоєння викликали результати десятирічного моніторингу патернів сну українських школярів, що продемонстрували зростання поширеності порушень сну з 21% у 2014 р. до 68% у 2024 р., причому близько третини дітей скаржиться на нічні жахіття, пов’язані з воєнними діями.

Науковці представили практичні рекомендації щодо організації режиму дня дитини в умовах повітряних тривог, впровадження яких сприяло достовірному зниженню рівня тривожності. Також був запропонований мультидисциплінарний підхід до діагностики та корекції психологічних розладів, асоційованих із воєнним стресом.

Неонатологія та педіатрія раннього віку в умовах воєнного часу

У секції неонатології були презентовані практичні підходи до катамнестичного спостереження немовлят групи ризику з обґрунтуванням необхідності створення єдиного електронного реєстру таких дітей для забезпечення безперервності медичного нагляду в умовах вимушеної міграції населення.

Значну увагу привернули доповіді щодо впливу мікробіому грудного молока на формування здоров’я дитини. Проведені паралельно в Україні та США дослідження продемонстрували, що психоемоційний стрес матері, зумовлений перебуванням у зоні бойових дій, корелює зі змінами у складі мікробіому грудного молока, водночас спостерігається компенсаторне підвищення рівня захисних факторів.

Також були представлені новітні методики оцінювання спланхнічної оксигенації при порушеннях стану кишечника у передчасно народжених дітей, впровадження яких сприяло ранньому виявленню некротичного ентероколіту та зниженню неонатальної смертності.

Науковці розглянули диференційно-діагностичні критерії пролонгованої неонатальної жовтяниці та запропонували концепцію універсально-прогресивної моделі спостереження за дітьми до трьох років, що враховує специфіку медичного супроводу в умовах обмежених ресурсів.

Інфекційні захворювання у дітей під час війни

На секції інфекційних захворювань були презентовані результати метааналізу ефективності різних груп антибіотиків при негоспітальній пневмонії у дітей. На основі аналізу 628 клінічних випадків було обґрунтовано, що пеніциліни розширеного спектра демонструють терапевтичну ефективність, порівнянну з макролідами, при кращому профілі безпеки.

Важливим напрямком обговорення стала проблема long COVID‑19 у дітей. За результатами кластерного аналізу симптомокомплексу були виділені п’ять клінічних фенотипів захворювання з відповідними протоколами реабілітації. Дослідження толерантності до фізичного навантаження у дітей із постковідним синдромом виявило, що у 73% пацієнтів з нормальними показниками спірометрії спостерігається зниження толерантності до навантаження, що корелює з тривалістю астенічного синдрому.

Розвиток реабілітаційного напрямку надання допомоги дітям у воєнних умовах

Окрему секцію було присвячено реабілітаційному напрямку педіатрії. Науковці обґрунтували необхідність розвитку спеціальності фізичної та реабілітаційної медицини у педіатрії як важливого компонента відновлення здоров’я дітей, постраждалих внаслідок війни.

Дискусії спричинила концепція раннього втручання як комплексного підходу в реабілітації, що об’єднує зусилля медичних фахівців, психологів, педагогів та батьків. Були представлені практичні аспекти впровадження послуги раннього втручання в умовах воєнного стану.

Науковці розглянули аспекти нейропластичності у дітей раннього віку та можливості її стимуляції в процесі реабілітації, проблему больового синдрому при дитячому церебральному паралічі та сучасні підходи до його корекції, а також основи діагностики дисплазії кульшового суглоба і вивиху стегна у дітей раннього віку з акцентом на ранню діагностику та своєчасне лікування.

Дитяча психологія та психоневрологія у фокусі війни

Значний інтерес викликала секція дитячої психології та психоневрології, де розглядались особливості когнітивних процесів у дітей в умовах війни. Дискутувалися питання кліпового мислення, впливу штучного інтелекту на розвиток дитини і методи збереження дитячої креативності в умовах інформаційного перевантаження.

Міжнародні експерти представили електрофізіологічні маркери психічних розладів у дітей та підлітків, специфічні патерни електроенцефалограми, характерні для дітей із психотравмувальним досвідом. Обговорювалися проблеми діагностики орфанних захворювань нервової системи у дітей і вплив порушень сну на якість життя як дітей, так і їхніх батьків.

Науковці поділилися досвідом психологічного супроводу підлітків та їхніх батьків у період горювання і запропонували стратегію фізичного виховання дітей, що постраждали під час війни в Україні.

Міждисциплінарні аспекти педіатрії та інноваційні технології

На конференції були представлені різнопланові напрямки педіатричної науки і практики включно з дитячою алергологією, невідкладною педіатрією, кардіоревматологією, нефрологією та гастроентерологією.

На секції дитячої алергології розглядалися питання персоналізованої алерген-специфічної імунотерапії, віддалені наслідки бронхолегеневої дисплазії, сучасні підходи до проведення харчових провокаційних тестів та практичні аспекти діагностики й лікування харчової анафілаксії.

Фахівці з невідкладної педіатрії акцентували увагу на медико-психологічних і соціальних аспектах травматичної хвороби у дітей. Були проведені практичні майстеркласи з надання невідкладної допомоги і симуляційні тренінги, зокрема «Зупини кровотечу», для цивільного населення.

На секції кардіоревматології, нефрології та гастроентерології був представлений аналіз складних клінічних випадків, сучасні підходи до діагностики та лікування ювенільного ідіопатичного артриту, нові аспекти аутосомно-домінантної полікістозної хвороби нирок, постстрептококового гломерулонефриту та тубулоінтерстиціального нефриту у дітей.

Окремий блок було присвячено цифровій трансформації педіатрії, де обговорювалися можливості застосування сучасних методів аналізу даних для прогнозування розвитку захворювань дітей України та практичні аспекти використання електронної системи охорони здоров’я в педіатричній практиці.

Науковий потенціал молодого покоління

Паралельно з основною програмою відбувалася Всеукраїнська студентська конференція, яка продемонструвала високий рівень підготовки молодих науковців та їхню залученість до вирішення актуальних проблем педіатрії. Молоді дослідники представили роботи із широкого спектра тем – від впливу стресових факторів війни на розвиток патологічних змін серцево-судинної системи до особливостей перебігу цукрового діабету в умовах стресу.

Підсумки

Закриваючи конференцію, професор І.О. Мітюряєва-Корнійко процитувала першу леді України Олену Зеленську: «Ми не можемо поставити на паузу життя дітей України», додавши, що «не можна допустити, щоб на паузу був поставлений розвиток медичної науки, яка піклується про стан їхнього здоров’я». Це засвідчує критичну важливість подібних наукових заходів для обміну клінічним досвідом та науковими розробками в умовах воєнних випробувань.

Конференція тривала два дні згідно з Переліком заходів безперервного професійного розвитку (БПР) на 2025 р. Онлайн-трансляцію заходу безкоштовно переглянуло близько 4000 фахівців.

Матеріали конференції залишаються у відкритому доступі: https://www.youtube.com/live/lg7gRIe_o1s.

Підготувала Анна Сочнєва

Тематичний номер «Педіатрія» № 2 (78) 2025 р.

Номер: Тематичний номер «Педіатрія» № 2 (78) 2025 р.