8 грудня, 2025
Психологічні аспекти застосування антисептиків у педіатрії: як подолати страх у дітей
Психологічна травматизація дітей під час медичних процедур належить до недооцінених проблем сучасної педіатричної практики. Негативний емоційний досвід антисептичних маніпуляцій у дитячому віці може призводити до формування стійких фобій та уникання медичної допомоги в дорослому житті, що становить серйозну загрозу для здоров’я населення. Актуальність проблеми зумовлена високою поширеністю процедурної тривожності серед педіатричних пацієнтів та її довгостроковими наслідками для психічного здоров’я. Сучасні наукові дані демонструють наявність ефективних психологічних стратегій, які сприяють мінімізації емоційного дистресу під час антисептичних процедур. Розуміння вікових особливостей когнітивного розвитку й адаптація комунікаційних підходів відповідно до стадії онтогенезу напрочуд важливі для формування позитивного досвіду взаємодії з медичною системою. Роль батьків у трансмісії тривожності, необхідність їхньої едукації щодо ефективних стратегій підтримки потребують особливої уваги з боку медичних працівників. Вибір антисептичних препаратів з урахуванням не лише клінічних, але й психологічних характеристик може суттєво покращити якість надання педіатричної допомоги.
Застосування антисептичних засобів у педіатричній практиці нерідко супроводжується негативними емоційними реакціями пацієнтів, що може суттєво ускладнити проведення необхідних медичних маніпуляцій [1]. Дослідження демонструють, що негативні спогади про медичні процедури в дитинстві можуть трансформуватися у стійку ятрогенну фобію, яка персистує протягом життя і призводить до небажання звертатися по медичну допомогу [2]. Наприклад, як показує метааналіз A.M. Parker та співавт., приблизно кожен п’ятий дорослий, госпіталізований до відділення інтенсивної терапії, відчуває симптоми травматичного стресу через 12 місяців після виписки [3].
Клінічна практика налічує чимало випадків, коли молоді батьки, що в дитинстві пережили травматичний досвід медичних процедур, відчувають панічні атаки навіть під час планових відвідувань педіатра зі своїми дітьми.
! Запах медичного кабінету, вигляд інструментів – все це може стати тригером для глибоко зачаєної фобії. Саме тому до компетенцій сучасного педіатра належить володіння психологічно обґрунтованими підходами до проведення антисептичних процедур.
Врахування вікових особливостей дитини під час комунікації
Ефективна взаємодія з педіатричним пацієнтом потребує розуміння вікових особливостей його когнітивного розвитку. У немовлят і дітей до трирічного віку реакція детермінується сенсорними стимулами і присутністю первинного опікуна, оптимальна стратегія передбачає мінімізацію дискомфорту і забезпечення контакту з матір’ю. Під час оброблення ранок матері рекомендовано тримати малюка на руках, розмовляти з ним, співати. Ця проста техніка набагато ефективніша за будь-які медикаментозні знеболювальні засоби.
Дошкільний вік (3-6 років) характеризується магічним мисленням, що створює можливості для ігрових технік. Надання процедурі казкових рис сприяє зниженню тривожності. Помічним виявився прийом, коли антисептик називають чарівним зіллям, що знищує мікробів-дракончиків, і дітям стає цікаво, як це відбувається. Для молодшого шкільного віку (6-12 років) притаманна потреба контролювати ситуацію, тож надання вибору сприяє бажанню співпрацювати [4]. Запитання «Краще почати з правої чи лівої руки?», «Будеш дивитися чи відвернешся?» – це просто, але дуже дієво.
Для підліткового періоду характерне прагнення до автономії, відокремлення від батьків. Пряма комунікація без ознак інфантилізації, з визнанням емоційних переживань є ключовою для формування довіри. З підлітками важливо розмовляти, як із дорослими, пояснювати, цікавитися їхньою думкою.
Страх перед медичними процедурами має чітку нейробіологічну основу [5]. Коли дитина бачить білий халат або відчуває запах антисептика, мигдалеподібне тіло (центр страху в мозку) активується, запускаючи каскад стресових реакцій. У дітей префронтальна кора, відповідальна за контроль емоцій, ще не достатньо розвинена – саме тому вони реагують інтенсивніше, ніж дорослі. Повторюваний стрес може навіть позначатися на роботі генів, пов’язаних зі стресовою відповіддю [6]. Знаючи ці механізми, медичний працівник виявлятиме терплячість і уважність.
! Розуміння вікових особливостей створює основу для правильної комунікаційної стратегії у педіатричній практиці, де засадничим є принцип чесності.
Дисонанс між наданою інформацією і фактичними відчуттями призводить до втрати у дитини довіри до медичних працівників та формування негативного досвіду. Превентивна комунікація має правдиво попереджати про можливі відчуття, вдаючись до адекватних порівнянь, що відповідають досвіду дитини.
Превентивна інформація про можливі відчуття зрозумілою для дитини мовою знижує рівень невизначеності та дає пацієнтові змогу сформувати реалістичні очікування. Застосування мовного рефреймування, що передбачає заміну медичної термінології нейтральними або позитивними еквівалентами, демонструє значне зниження рівня тривожності. Заміна термінів із негативною конотацією нейтральними дескрипторами сенсорних відчуттів є важливим елементом комунікаційної стратегії. Ці лінгвістичні модифікації, незважаючи на їхню позірну простоту, вкрай важливі у формуванні емоційної атмосфери процедури і впливають на загальне сприйняття медичної взаємодії.
Систематична підготовка дитини до медичної процедури включає декілька етапів. Ефективно пояснювати майбутні дії, демонструвати їх на іграшці або на руці дорослого. Іноді варто дати дитині помацати вату, понюхати антисептик – страх щезає після знайомства із невідомим.
Завдяки технологічному прогресу з’являються нові можливості для зниження процедурної тривожності. В деяких клініках використовують віртуальну реальність – дитина одягає окуляри і опиняється в казковому світі, поки лікар обробляє ранку. Інтерактивні планшети з іграми, музикотерапія теж демонструють ефективність. Навіть присутність спеціально навчених собак-терапевтів знижує тривожність на 46% [7]. Як підтверджує клінічна практика, діти заспокоюються, коли можуть погладити м’якеньку іграшку під час процедури.
У зниженні рівня процедурної тривожності високу ефективність демонструють методи відволікання уваги. Надзвичайно дієвою виявилася техніка 5-4-3-2-1: дитину просять назвати п’ять речей, які вона бачить, чотири предмети – які може помацати, три – які чує, два – які відчуває носом, і один – який може скуштувати (якщо є цукерка в роті) [8]. Поки дитина вирішує це завдання, процедура завершується. Для малюків ефективними є пісеньки, іграшки, що булькають, мильні бульбашки.
Дітям із підвищеним рівнем тривожності рекомендовано завчасно завітати до кабінету, оглянути приміщення, посидіти в кріслі, роздивитися інструменти. Доречно принести з дому улюблену іграшку. Коли процедура стає передбачуваною, страх не так дошкуляє.
Поведінка й емоційний стан батьків мають значний вплив на формування реакції дитини на медичні процедури. Батьківська тривожність передається дитині через невербальні сигнали і фізіологічні прояви емоційного стану. Видимі ознаки батьківського стресу викликають у дитини відчуття загрози і підвищують рівень тривожності. Дослідження демонструють прямий зв’язок між рівнем тривожності батьків та інтенсивністю дистресу дитини під час процедур.
Сучасний антисептик для педіатричної практики
Обираючи антисептичні препарати для педіатричної практики, доцільно розглядати йодофори, зокрема повідон-йод (Бетадин®), як оптимальний варіант, що поєднує клінічну ефективність із психологічним комфортом. З фармакологічного погляду, повідон-йод демонструє активність проти широкого спектра патогенів: бактерій, вірусів, грибів, найпростіших [9]. Порівняльні дослідження показують, що повідон-йод має ширший спектр антимікробної активності проти грамнегативних бактерій, актинобактерій, бактеріальних спор, грибів та вірусів порівняно з хлоргексидином, полігексанідом та октенідином [10].
! Навіть при тривалому використанні повідон-йоду не розвивається стійкість до препарату – в епоху антибіотикорезистентності це надзвичайно цінна властивість (рисунок) [11].
Рисунок. Спектр антимікробної активності повідон-йоду
Загальновідомо, що спиртові розчини характеризуються високою ефективністю, проте викликають відчуття печіння під час нанесення на пошкоджену шкіру, що може призводити до негативних емоційних реакцій і бажання уникнути наступних медичних втручань. Хлоргексидин демонструє хорошу переносимість, однак має повільнішу швидкість дії. Повідон-йод у педіатричних концентраціях (5-10%) характеризується швидкою дією (від 15-30 секунд до 5 хвилин), мінімальним відчуттям дискомфорту під час нанесення та відсутністю різкого запаху [12].
Отже, психологічно обґрунтований підхід до проведення антисептичних процедур у педіатричній практиці є невіддільним складником якісної медичної допомоги. Інтеграція знань про вікові особливості когнітивного та емоційного розвитку дитини, володіння ефективними комунікаційними стратегіями і практичними техніками редукції дистресу дає змогу трансформувати потенційно травматичний досвід у конструктивну терапевтичну взаємодію. Серед антисептичних препаратів для педіатричної практики особливої уваги заслуговує повідон-йод (Бетадин®), який демонструє унікальне поєднання клінічних і психологічних переваг.
Підготував Максим Голуб
Фото з мережі «Інтернет»
Література
- McMurtry C.M., Pillai Riddell R., Taddio A. et al. & Shah V. (2015). Far From «Just a Poke»: Common Painful Needle Procedures and the Development of Needle Fear.
- Great North Children’s Hospital. (2024). Helping your child when they are worried about medical procedures. Newcastle Hospitals NHS Foundation Trust.
- Parker A.M., Sricharoenchai T., Raparla S. et al. Posttraumatic stress disorder in critical illness survivors: a metaanalysis. Crit Care Med. 2015 May;43(5):1121-9. doi: 10.1097/CCM.0000000000000882.
- Koller D., & Goldman R.D. (2012). Distraction techniques for children undergoing procedures: A critical review of pediatric research.
- Li Y., Zhi W., Qi B. et al. Update on neurobiological mechanisms of fear: illuminating the direction of mechanism exploration and treatment development of trauma and fear-related disorders. Front Behav Neurosci. 2023 Aug 2;17:1216524. doi: 10.3389/fnbeh.2023
- Ising M., Holsboer F. Genetics of stress response and stress-related disorders. Dialogues Clin Neurosci. 2006;8(4):433-44. doi: 10.31887/DCNS.2006.8.4/mising
- Kelker H.P., Siddiqui H.K., Beck A.M., Kline J.A. Therapy Dogs for Anxiety in Children in the Emergency Department: A Randomized Clinical Trial. JAMA Netw Open. 2025 Mar 3;8(3): e250636. doi: 10.1001/jamanetworkopen.2025.0636.
- https://mentalhealthcenterkids.com/blogs/articles/54321-grounding-technique
- Lepelletier D., Maillard J.Y., Pozzetto B. & Simon A. (2020). Povidone Iodine: Properties, Mechanisms of Action, and Role in Infection Control and Staphylococcus aureus Decolonization.
- Barreto R., Barrois B., Lambert J. et al. Addressing the challenges in antisepsis: focus on povidone iodine. Int J Antimicrob Agents. 2020 Sep;56(3):106064. doi: 10.1016/j.ijantimicag.2020.106064
- Lachapelle J. – M., Castel O., Casado A.F. et al. (2013) Antiseptics in the era of bacterial resistance: a focus on povidone iodine. Clin. Pract. 10(5), 579-592
- Journal of Hospital Infection, 2021 https://www.sciencedirect.com/topics/immunology-and-microbiology/povidone-iodine
Тематичний номер «Педіатрія» № 4 (80) 2025 р.
