28 грудня, 2025

Чи є прегабалін препаратом першої лінії для лікування генералізованого тривожного розладу?

Поширеність генералізованого тривожного розладу (ГТР) останнім часом зросла. ГТР часто недостатньо діагностується, що призводить до негативних наслідків для пацієнтів, системи охорони здоров’я та суспільства. Економічний тягар і погіршення якості життя, пов’язані з ГТР, підкреслюють важливість ранньої діагностики й ефективного лікування. Прегабалін показав себе як перспективний засіб для зменшення проявів тривожності, але все ж є потреба в детальнішому вивченні його ефективності, зокрема, порівняно з іншими препаратами. N. Cardoner et al. виконали метааналіз даних досліджень із метою оцінити ефективність, безпеку та оптимальне дозування прегабаліну для лікування ГТР. Пропонуємо вам ознайомитися з отриманими результатами, розміщеними у виданні Frontiers in Pharmacology (2025; 16: 1483770).

Передбачувана поширеність ГТР протягом життя становить від 8 до 13% (Armbrecht et al., 2021). Після пандемії COVID‑19 частота тривожних розладів у популяції зросла до 25,6% (COVID‑19 Mental Disorders Collaborators, 2021). ГТР пов’язаний зі зниженням продуктивності праці, погіршенням якості життя пацієнтів та підвищенням ризику розвитку супутніх захворювань, особливо психічних, як-от великий депресивний розлад або межовий розлад особистості (Qadeer Shah et al., 2023). Крім того, ГТР характеризується рецидивним перебігом (Scholten et al., 2013). Це підкреслює необхідність проведення подальших досліджень, присвячених вивченню нових ефективних і безпечних терапевтичних альтернатив для застосування у коротко- та довгостроковій перспективі.

Наразі доступна низка лікарських засобів для застосування при ГТР. Зокрема, широко призначаються бензодіазепіни, хоча не всі препарати цієї групи підходять для осіб із ГТР. Недоліками їх тривалого використання є несприятливі когнітивні ефекти, розвиток резистентності й медикаментозної залежності, а також підвищений ризик падінь серед пацієнтів похилого віку (Paulose-Ram et al., 2004). Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну й норадреналіну (СІЗЗСН), а також селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) були визнані препаратами першої лінії для лікування ГТР (DeMartini et al., 2019).

На додаток, затвердженим препаратом першої лінії для терапії ГТР є протисудомний препарат прегабалін.

Протисудомний, аналгезивний та анксіолітичний ефекти прегабаліну ґрунтуються на такому механізмі дії:

зв’язування із субодиницею α2δ потенціалзалежних кальцієвих каналів у ЦНС
зменшення вивільнення нейромедіаторів, залучених до епілептичних нападів, передачі больових сигналів і регуляції емоційних реакцій
модулювання рівнів норадреналіну та субстанції P
зниження надмірної нейрональної активності, пов’язаної з тривожністю

Адаптовано за: Alles et al. (2020), Scholten et al. (2013)

Ефективність прегабаліну в лікуванні ГТР ретельно вивчалася у багатьох дослідженнях і метааналізах, які продемонстрували значне зменшення як психічних, так і соматичних проявів тривожності (Feltner et al., 2008; Montgomery et al., 2008). Також L. Silva Miguel et al. (2013) встановили, що прегабалін є економічно ефективною альтернативою іншим методам лікування, наприклад венлафаксину.

За даними метааналізу M. J. Boschen (2011), прегабалін чинив помірний вплив на психічні й соматичні прояви тривожності. Результати порівняльного метааналізу M. B. Generoso et al. (2017) продемонстрували, що прегабалін асоціювався із зіставною клінічною відповіддю пацієнтів порівняно з бензодіазепінами, але кращою переносимістю та нижчою частотою несприятливих явищ (НЯ). W. Kong et al. (2020) у систематичному огляді й метааналізі виявили стійкий ефект габапентиноїдів, включно із прегабаліном, порівняно із плацебо; також спостерігалася зіставна переносимість прегабаліну і плацебо.

Однак проведені метааналізи й дослідження мають певні обмеження, які свідчать про необхідність більш ретельної оцінки терапії прегабаліном, зокрема порівняно з іншими стратегіями лікування ГТР. N. Cardoner et al. (2025) виконали метааналіз даних досліджень, присвячений вивченню ефективності й безпеки прегабаліну порівняно із плацебо, а також СІЗЗС, СІЗЗСН та бензодіазепінами. Крім того, автори порівнювали різні дози прегабаліну, щоб оптимізувати їх ефективність у лікуванні ГТР.

Матеріали й методи

Характеристики дослідження

Для аналізу автори відбирали лише рандомізовані клінічні випробування. Пошук здійснювався у базах даних PubMed, EMBASE, SCOPUS та Cochrane Library. З виявлених публікацій усім критеріям відповідали 14 досліджень із загальною кількістю 4822 пацієнти (у групі прегабаліну – 2650, бензодіазепінів – 432, СІЗЗС/СІЗЗСН – 792 та плацебо – 948).

Учасники були розподілені на дві групи:

Група втручання – для отримання прегабаліну;
Група порівняння – для отримання бензодіазепінів, СІЗЗС, СІЗЗСН або плацебо.

Період спостереження становив від 4 до 52 тижнів. Середній вік пацієнтів у групі прегабаліну коливався від 35 до 72 років (Cvjetkovic-Bosnjak et al., 2015).

Критерії включення/виключення

Критерії включення: відповідність критеріям Діагностичного і статистичного посібника із психічних розладів 4-го перегляду (DSM‑IV) для встановлення діагнозу ГТР.

Критерії виключення: інші розлади осі I, за винятком дистимії, специфічної, соціальної фобії, соматизованого або великого депресивного розладів в анамнезі; ризик суїциду, суїцидальні думки, епілептичний розлад; біполярний, психотичний, симулятивний розлади чи шизофренія в анамнезі.

Показники оцінювання

Основними результатами були ефективність і безпека лікування, оцінені за допомогою спеціалізованих шкал.

Оцінювання ефективності терапії

Шкала тривоги Гамільтона (HAM-A):

виразність симптомів тривожності
відповідь на терапію (зниження загального бала на ≥50% від вихідного рівня, або показник ≤7 балів)
психічні та соматичні симптоми

Шкала загального клінічного враження щодо поліпшення стану (CGI‑I):

загальна динаміка клінічного стану
відповідь на лікування (показник ≤2 бали – виразне
або дуже виразне поліпшення)

Адаптовано за: Thompson (2015); Busner і Targum (2007)

Крім того, оцінювалися такі показники:

кількість осіб, які припинили лікування у кожній групі;
причини припинення лікування (недостатня ефективність або НЯ);
вартість препарату й загальні витрати на терапію;
кількість років життя із поправкою на якість (QALY).

Додаткові аналізи

Підгрупи пацієнтів були проаналізовані залежно від тривалості спостереження. Результати класифікувалися як:

короткочасні (2 і 4 тижні);
середньострокові (8 і 12 тижнів);
тривалі (6 місяців – 1 рік).

Також підгрупи хворих оцінювали відповідно до дозування прегабаліну; через гетерогенність і варіабельність доз, застосовуваних у дослідженнях, вивчали вплив низької та високої доз (<300 та >300 мг/добу відповідно).

Результати

Оцінка за шкалою HAM-A

Психічний та соматичний домени. Аналіз показників для цих доменів показав суттєву користь прегабаліну як у вищих, так і нижчих дозах. Препарат чинив сприятливий ефект на інші супутні симптоми, такі як пригнічений настрій, порушення сну та соматичні прояви. Слід особливо відзначити вплив прегабаліну на соматичні компоненти тривоги, про що свідчить його ефективність у лікуванні нейропатичного й післяопераційного болю та у зниженні частоти нудоти і блювання (Onakpoya et al., 2019; Hung et al., 2022).

Відповідь на терапію. Результати порівняння прегабаліну із плацебо, бензодіазепінами та СІЗЗС/СІЗЗСН залежно від тривалості дослідження представлені у таблиці. Прегабалін виявився ефективнішим щодо частоти відповіді на терапію у будь-яких дозуваннях (рис. 1). При цьому 56% пацієнтів, які отримували прегабалін, відчули клінічно значуще поліпшення стану порівняно із 46% у контрольній групі.

Примітки: ВШ – відношення шансів, М-Н – метод Мантела – Гензеля, ДІ – довірчий інтервал, СП – систематична похибка.
Рис. 1. Значно вища частота відповіді на лікування за шкалою HAM-A при застосуванні прегабаліну порівняно із групою контролю

Таблиця. Ефект прегабаліну в різні періоди спостереження за шкалою HAM-A
Величина ефекту	n досліджень	n учасників	Модель випадкового ефекту (ВШ 95% ДІ)	I2 (%)	р-значення
*2 тижні*
Прегабалін >300 мг vs плацебо	8	1669	СВ -2,78; 95% ДІ від -3,46 до -2,11	99	<0,00001
Прегабалін <300 мг vs плацебо	4	681	СВ -1,73; 95% ДІ від -2,34 до -1,12	0	<0,00001
Прегабалін >300 мг vs БДЗ	4	687	СВ -0,25; 95% ДІ від -0,70 до 0,20	97	0,28
Прегабалін <300 мг vs БДЗ	3	409	СВ 2,36; 95% ДІ від 0,76 до 3,96	81	0,004
Прегабалін >300 мг vs СІЗЗС/СІЗЗСН	3	679	СВ -1,04; 95% ДІ від -1,31 до -0,77	8	<0,00001
Прегабалін <300 мг vs СІЗЗС/СІЗЗСН	1	107	СВ -2,80; 95% ДІ від -3,24 до -2,36	0	0,004
*4 тижні*
Прегабалін >300 мг vs плацебо	8	1605	СВ -2,61; 95% ДІ від -3,20 до -2,03	98	<0,00001
Прегабалін <300 мг vs плацебо	4	681	СВ -2,47; 95% ДІ від -3,43 до -1,51	58	<0,00001
Прегабалін >300 мг vs БДЗ	4	687	СВ -0,40; 95% ДІ від -1,06 до 0,26	99	0,23
Прегабалін <300 мг vs БДЗ	3	409	СВ 2,04; 95% ДІ від -0,33 до 4,41	91	0,09
Прегабалін >300 мг vs СІЗЗС/СІЗЗСН	3	679	СВ 0,11; 95% ДІ від 1,49 до 1,71	90	0,89
Прегабалін <300 мг vs СІЗЗС/СІЗЗСН	1	107	СВ 0,30; 95% ДІ від 0,09 до 0,51	0	0,04
*8 тижнів*
Прегабалін <300 мг vs плацебо	3	840	СВ -2,82; 95% ДІ від -4,98 до -0,66	100	0,01
Прегабалін >300 мг vs плацебо	1	273	СВ -3,20; 95% ДІ від -4,28 до -2,12	0	<0,00001
Прегабалін >300 мг vs СІЗЗС/СІЗЗСН	1	246	СВ -0,90; 95% ДІ від 1,00 до -0,80	0	<0,00001
*12 тижнів*
Прегабалін >300 мг vs БДЗ	1	385	СВ 0,10; 95% ДІ від 1,42 до 1,62	0	0,9
Прегабалін <300 мг vs БДЗ	2	371	СВ 1,10; 95% ДІ від -0,45 до 2,65	0	0,16
Прегабалін <300 мг vs СІЗЗС/СІЗЗСН	1	1546	СВ 1,20; 95% ДІ від 0,41 до 1,99	0	0,003
*52 тижні*
Прегабалін >300 мг vs плацебо	1	106	СВ -5,00; 95% ДІ від -7,55 до -2,45	0	0,0001
Прегабалін <300 мг vs СІЗЗС/СІЗЗСН	1	725	СВ -3,00; 95% ДІ від -4,09 до -1,91	100	<0,00001
Примітки: ДІ – довірчий інтервал, ВШ – відношення шансів, СВ – стандартне відхилення, I²І – показник узгодженості між собою результатів досліджень.

Оцінка за шкалою CGI-I

У пацієнтів, які приймали прегабалін, незалежно від доз спостерігалося значне поліпшення стану згідно зі шкалою CGI‑I наприкінці спостереження. Порівняно із плацебо прегабалін мав доведені переваги у низьких і високих дозах. Суттєвих відмінностей порівняно із бензодіазепінами не було зафіксовано. Однак прегабалін у низьких дозах виявився дієвішим за СІЗЗС/СІЗЗСН.

Частота відповіді на лікування за CGI‑I була достовірно вищою при використанні прегабаліну (55%), ніж у групах порівняння (48%) наприкінці спостереження (рис. 2).

Примітки: ВШ – відношення шансів, М-Н – метод Мантела – Гензеля, ДІ – довірчий інтервал, СП – систематична похибка.
Рис. 2. Значно вища частота відповіді на лікування за шкалою CGI‑I наприкінці періоду спостереження при застосуванні прегабаліну порівняно із групою контролю

Оцінка безпеки

Припинення лікування. Частота припинення лікування була суттєво нижчою у групі прегабаліну, ніж в інших групах. Також кількість випадків припинення терапії через НЯ була достовірно нижчою при застосуванні високих доз прегабаліну, ніж СІЗЗС/СІЗЗСН. Відмінностей порівняно із плацебо або бензодіазепінами не спостерігалося.

Несприятливі явища. При оцінюванні частоти НЯ на тлі лікування тривожних розладів було показано, що прегабалін асоціювався із меншою кількістю НЯ порівняно із СІЗЗС, СІЗЗСН та бензодіазепінами. Такі НЯ, як сильніша сонливість, запаморочення, сухість у роті та головний біль при застосуванні прегабаліну (особливо у вищих дозах) суттєво не впливали на рішення про припинення терапії (частота – 27% для прегабаліну та 31% для контрольної групи).

Витрати на лікування

При аналізі витрат було показано, що застосування прегабаліну корелювало із дещо суттєвішими витратами, ніж СІЗЗС і СІЗЗСН. Однак загальна економічна ефективність при лікуванні прегабаліном відповідно до QALY виявилася значно вищою. Тож очікується, що прегабалін забезпечуватиме вищий показник за QALY. Так, попри більшу початкову вартість терапії, поліпшення QALY на тлі використання прегабаліну сприятиме довгостроковим перевагам, як-от зменшення витрат, пов’язаних з ускладненнями хвороб, госпіталізацією або додатковим лікуванням. Крім того, підвищення якості життя пацієнтів може позитивно впливати на їхню функціональність, здатність виконувати повсякденні дії та емоційне благополуччя.

Обговорення та висновки

За даними метааналізу N. Cardoner et al. (2025), на тлі лікування прегабаліном відзначалося суттєве зниження більшості показників тривожності. Частота відповіді на терапію була загалом вищою при використанні прегабаліну, а показник припинення лікування – значно нижчим. Окрім того, випадків припинення терапії через недостатню ефективність було менше при застосуванні прегабаліну, ніж СІЗЗС/СІЗЗСН. Також застосування прегабаліну асоціювалося із низькою частотою синдрому відміни, що підтверджує низький ризик потенційного зловживання препаратом у реальних клінічних умовах порівняно із бензодіазепінами. Примітно, що за довших періодів спостереження (від 6 місяців до 1 року) відмінності у сприятливих результатах на тлі терапії прегабаліном були виразнішими. Загалом автори встановили значну різницю в ефекті лікування на користь прегабаліну, особливо у дозах >300 мг. Також прегабалін у високих дозах виявився ефективнішим у лікуванні психічних проявів тривожності, а у низьких дозах – соматичних.

Основні результати дослідження

Прегабалін забезпечував значне зниження рівня тривожності у коротко-, середньо- та довгостроковій перспективі.
Лікування прегабаліном забезпечувало помітне зменшення як психічних, так і соматичних проявів тривожності.
Найвиразніший терапевтичний ефект відзначався при застосуванні вищих доз препарату.
Частота припинення лікування була суттєво нижчою на тлі використання прегабаліну, ніж в інших групах порівняння.
Прегабалін асоціювався із меншою кількістю НЯ порівняно із СІЗЗС, СІЗЗСН та бензодіазепінами.

Що стосується специфічних тривожних розладів, підтверджено ефективність прегабаліну за соціальної фобії у дозах 450 і 600 мг/добу (Nutt et al., 2009). При вивченні впливу прегабаліну на депресію, пов’язану із фіброміалгією, відзначалася користь препарату щодо зменшення болю (Arnold et al., 2015). D. Karaiskos et al. (2013) виявили переконливе поліпшення стану пацієнтів за шкалою оцінки депресії Гамільтона (HAM-D) при додаванні прегабаліну до антидепресантів, при цьому частота НЯ була низькою. За даними J. M. Olivares et al. (2015), в осіб із тяжкими симптомами депресії додаткове застосування прегабаліну разом з антидепресантами або бензодіазепінами протягом двох тижнів сприяло значному поліпшенню якості сну та здатності до концентрації уваги, у них рідше виникали суїцидальні думки. У пацієнтів із шизофренією та тривожністю, які приймали прегабалін, спостерігалися клінічно виразні зміни за психічним доменом HAM-A та 6-пунктовою шкалою HAM-A щодо зниження рівня тривожності (Schjerning et al., 2018).

Отже, отримані докази вказують на цінність прегабаліну як дієвого інструменту для лікування ГТР із підтвердженими ефективністю та сприятливою переносимістю, що є хорошою альтернативою іншим варіантам терапії.

Довідка «ЗУ»

Згідно із чинними клінічними настановами та алгоритмами ведення осіб із ГТР, зокрема NICE (2024), NHS (2022) та AAFP (2022), прегабалін розглядається як ефективна терапевтична опція та включається до відповідних схем лікування. Крім того, цю позицію підтримують німецькі рекомендації щодо діагностики й лікування тривожних розладів (2018), британські рекомендації щодо менеджменту дорослих і літніх осіб із ГТР (2023), бразильські настанови стосовно терапії ГТР (2024), а також дані метааналізу N. Cardoner et al. (2025), які додатково підтверджують доцільність застосування прегабаліну як оптимальної терапії.

Підготувала Олена Коробка

Список літератури знаходиться в редакції UKR-LYR-2025-00014

Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія» № 4 (75) 2025 р.

Номер: Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія» № 4 (75) 2025 р.