2 травня, 2026

Стрес і тривога як наслідки тривалого воєнного стану в Україні

За матеріалами майстер-класу «Хронічний больовий синдром та його ускладнення, вплив стресу, депресії, тривожних станів»

24 лютого в онлайн-форматі відбувся майстер-клас «Хронічний больовий синдром та його ускладнення, вплив стресу, депресії, тривожних станів», присвячений комплексному аналізу зазначеного аспекту в поточній клінічній практиці з урахуванням психічних, неврологічних і соматичних чинників. У ході цього орієнтованого в практичну площину заходу було розглянуто найпоширеніші види больового синдрому (психогенний, неврогенний, соматичний), визначено їхню симптоматику, окреслено підходи до діагностики та лікування. Поряд із цим у фокусі уваги перебували принципи діагностики й особливості лікування алгії при депресивних, дисоціативних і соматоформних розладах, механізми взаємозв’язку психосоматики та больових синдромів, а також алгоритм діагностики психічних розладів за допомогою мови тіла, вплив психічного стану на тіло тощо. Виступ, який представив завідувач кафедри психіатрії, наркології, медичної психології та психотерапії Одеського національного медичного університету, доктор медичних наук, професор Євген Васильович Опря, стосувався актуальної тематики – стресу та тривоги, зумовлених воєнним станом.

За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), кожна 5-та людина, яка пережила війну чи інший конфлікт протягом останніх 10 років, матиме депресію, тривогу, посттравматичний стресовий розлад, біполярний розлад або шизофренію. За прогнозами ВООЗ (2022 р.), ≈9,6 млн людей в Україні матимуть психічні розлади.

Таку захисну реакцію, як стрес, зазвичай спричиняють об’єктивні тригери: короткочасні (наприклад, конфлікт на роботі) і тривалі (хронічне захворювання, проблеми із працевлаштуванням, психологічні утиски).

Отже, стрес є природною поведінковою реакцією. Реакція на зовнішній подразник призводить до активізації лімбічної системи, відбувається вивільнення адреналіну та кортизолу. Ці гормони активують мозок і тіло, щоб упоратися із загрозою. Коли загрозу усунено, занепокоєння зникає.

Ганс Сельє у своїй теорії про загальний адаптаційний синдром виокремив 3 стадії стресового стану:

тривога чи мобілізація: відбувається реакція тривоги на стресор, яка мобілізує захисні можливості;
опірність: виникає протистояння організму стресовій ситуації, людина намагається знайти вихід із ситуації;
виснаження: тривалий вплив стресу виснажує організм і робить його уразливим до хвороб.

Симптоматично стрес, як і стресовий розлад, може проявлятися через фізичні (труднощі зі сном, напруга, втома, тахікардія, біль, розлади з боку шлунково-кишкового тракту), емоційні (гнів, тривога, оніміння, сором, внутрішня порожнеча, зниження здатності відчувати задоволення тощо), когнітивні (жахіття, погана концентрація уваги, нерішучість, занепокоєння), міжособистісні (недовіра, дратівливість, проблеми на роботі, в навчанні) реакції.

Стрес стає сильним тригером для переживання людиною тих чи інших почуттів.

Усе індивідуально, але зазвичай людина послідовно переживає такі стани: розгубленість, тривога, страх і паніка, злість, ейфорія, депресія.

На відміну від стресу тривога є відповіддю на небезпеку, якої насправді немає. Однак організм мобілізується так само, як і при стресі: на тривогу реагує не лише нервова система, а й організм загалом.

У разі стресу зазвичай спостерігаються такі емоційні та фізіологічні симптоми, як дратівливість, злість, втома, біль у м’язах, проблеми із травленням, труднощі зі сном. Тривога, крім вищезазначених ознак, проявляється тремором кінцівок, дрижанням голосу, прискореним серцебиттям, киданням у піт.

Для профілактики та зменшення проявів цих станів рекомендуються такі заходи: засвоєння навичок психогігієни, встановлення ліміту на новини, контроль впливу на себе інших людей, слідкування за мисленням, фокусування на позитиві, повернення контролю над власним життям.

Важливими вміннями в періоди стресу є здатність «заземлятися», «відчіплятися з гачка», діяти згідно із власними цінностями, створювати простір навколо себе, «вмикатися», проявляти доброту до себе та до тих, хто вас оточує. Можна виконувати прості вправи, що відволікають від тривожних думок, допомагають заспокоїтися та зняти напругу в тілі.

Актуальність проблеми тривожно-депресивних розладів у загальній медичній практиці в Україні є надзвичайно високою.

Згідно з даними Міністерства охорони здоров’я України, лише за перші 9 міс 2024 р. до фахівців первинної ланки медичної допомоги зі скаргами на психічне здоров’я звернулися 353 049 пацієнтів, що більш ніж утричі перевищило показники 2023 р.; ≈70% звернень цього періоду стосувалися тривожності, депресії та проблем зі сном. За оцінками експертів, прогнозована потреба в допомозі з питань психологічного здоров’я на первинній ланці медицини становить 27 млн звернень. Водночас ≈3-4 млн українців матимуть певний розлад психічного здоров’я помірної або тяжкої форми.

Тривожний розлад – поширене явище в сучасному світі: на цю недугу страждає кожен 13-й житель планети, причому в жінок його діагностують на ≈15% частіше, ніж у чоловіків. Соматичні симптоми нерідко стають причиною звернення пацієнта до лікаря-терапевта, кардіолога чи невролога. Однак ці спеціалісти працюють з наслідками, а не із причиною, отже, стан хворого не покращується, адже тривога прогресує. Саме тому розпізнати тривожний розлад є дуже важливим завданням.

За даними ВООЗ 2020 р., серед хвороб, що спричиняють інвалідність, тривожний розлад посідає 2-ге місце після ішемічної хвороби серця. Отже, нехтувати навіть найменшими проявами недуги небезпечно.

Основним симптомом тривожного розладу є постійне відчуття тривоги, яке триває не менш ніж пів року, за умови, що приводів нервувати немає або вони незначні, а емоційні реакції непропорційно сильні. Інші симптоми можуть включати постійну втому / страх, безсоння, неможливість зосередитися/розслабитися, тремтіння рук, дратівливість, запаморочення, прискорене серцебиття за відсутності серцевої патології, підвищену чутливість, біль у голові/животі/м’язах за відсутності будь-яких порушень, які могли б його спричинити.

Тривожність діагностують за наявності постійної турботи з різних приводів >50% часу протягом не менш ніж 6 міс поспіль, складнощів із контролем тривожності, а також ≥3 постійних ознак: безсоння, судоми м’язів, дратівливість, труднощі з концентрацією, втома. Отже, багато в чому симптоми тривожності нагадують депресію.

За Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду, виокремлюють 4 групи тривожних розладів: генералізований тривожний розлад, соціальний тривожний розлад, панічний розлад, фобії. У версії 11-го перегляду підхід загалом збережено, але додано такі стани, як сепараційний тривожний розлад і селективний мутизм.

За тривожних розладів препаратом вибору може бути буспірону гідрохлорид (Спітомін®), перевагами якого є ефективне зменшення симптомів тривоги; відсутність звикання, залежності, синдрому відміни, седативного та міорелаксуючого ефектів; додаткова антидепресивна дія; хороша переносимість та можливість тривалого застосування; вегетостабілізуючий ефект.

Відомо, що за формування тривожного стану та депресії відповідальний серотонін. Спітомін®стабілізує патологічно підвищений або знижений рівень серотоніну в головному мозку, «навчаючи» нейрони працювати правильно. Препаратне є бензодіазепіновим анксіолітиком і не впливає на гістамінові рецептори. Він реалізує свій ефект, фактично виконуючи дію ендогенного серотоніну, тому він не зумовлює седації, залежності та синдрому відміни.

Професор В. Є. Опря представив порівняльну характеристику основних ефектів анксіолітиків (табл.). Виходячи з неї, буспірон має виражену протитривожну та вегетостабілізуючу дію; на відміну від інших протитривожних препаратів, не завдає більшості побічних ефектів, характерних для представників бензодіазепінового ряду та інших препаратів.

Таблиця. Порівняльна характеристика основних ефектів анксіолітиків
Препарат	Протитривожний ефект	Снодійний ефект	Міорелаксуючий ефект	Вегетостабілізуючий ефект	Протисудомний ефект	Антидепресивний ефект
Буспірон	++			++		++
Феназепам	+++	+++	+++	+++	+++
Гідазепам	+++	+	+	+++
Афобазол	+			+
Мебікар	+			+

Доповідач зазначив, що Спітомін®:

ефективний у пацієнтів літнього віку із тривожністю;
ефективний у хворих з алкогольною залежністю і тривожним розладом;
здатний ефективно справлятися з генералізованим тривожним розладом (схвалений Управлінням з контролю за якістю продуктів харчування та лікарських засобів США – FDA);
при тривожності в пацієнтів після інсульту зіставний за ефективністю з пароксетином, але краще переноситься;
ефективний при лікуванні поведінкових розладів (вербальна та фізична агресія), деменції (хвороба Альцгеймера, змішана і судинна деменція);
ефективно відновлює порушений сон, знижуючи тривожність і неспокій пацієнта;
підвищує прихильність пацієнта до лікування соматичних захворювань;
дозволяє уникнути необґрунтованих діагностичних обстежень і призначення непотрібної медикаментозної терапії у пацієнтів з іпохондричними проявами.

Початкова доза препарату – 1 таблетка (5 мг) 3 р/добу із поступовим збільшенням до 20-30 мг/добу. Максимальна добова доза становить 60 мг/добу. Для деяких пацієнтів характерним є зниження тривожності за одноразового застосування (протягом 1-2 год).

На завершення свого виступу спікер нагадав про Mental Health Gap Action Programme (mhGAP) – глобальну програму ВООЗ, спрямовану на підвищення доступу до послуг з охорони психічного здоров’я шляхом залучення медичних працівників первинної ланки медичної допомоги до надання послуг пацієнтам із психічними розладами. Набути нових знань можна за допомогою онлайн-курсу «Ведення поширених психічних розладів на первинному рівні медичної допомоги із використанням настанов mhGAP» на платформі Академії Національної служби здоров’я України. Він є безоплатним і доступний для всіх працівників закладів первинної медичної допомоги.

Підготувала Віталіна Хмельницька

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 5 (616), 2026 р