3 липня, 2026
Вплив сертраліну на симптоми депресії та тривожності: вторинний аналіз дослідження PANDA
Депресія є гетерогенним розладом із великою кількістю можливих симптомів, але у більшості клінічних досліджень її досі розглядають як відносно однорідний стан. Тому науковці дедалі більше уваги приділяють вивченню не лише її загальної тяжкості, а й особливостей перебігу, окремих симптомів та їхніх взаємозв’язків. У вторинному аналізі даних дослідження PANDA G. G. Piazza et al. оцінили вплив селективного інгібітора зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) сертраліну на окремі прояви депресії та тривожності, а також на кореляції між ними. Отриманим результатам присвячена публікація «The effect of sertraline on networks of mood and anxiety symptoms: secondary analysis of the PANDA randomized controlled trial» (Nature Mental Health, 2025, Vol. 3: 1417‑1424).
СІЗЗС є терапією першої лінії при депресії та тривожних розладах. Хоча дані метааналізів свідчать про помірний ефект порівняно із плацебо, упродовж останніх років СІЗЗС призначають дедалі частіше (Slee et al., 2019). Відповідь на антидепресанти може формуватися протягом кількох тижнів, а механізми, що лежать в її основі, досі вивчені недостатньо (Otte et al., 2016).
Численні дані вказують на значну гетерогенність симптомів депресії та тривожності. Наприклад, окремі прояви депресії, як-от пригнічений настрій і труднощі з концентрацією уваги, мають тісніший зв’язок із функціональними порушеннями, ніж інші, зокрема зміни ваги й апетиту. Симптоми депресії також по-різному асоційовані з екологічними та генетичними факторами ризику; наприклад, зміни апетиту та втомлюваність більше залежать від спадкових факторів. Самотність і скорбота зазвичай спричиняють плаксивість і смуток, тоді як хронічний стрес корелює із втомлюваністю та гіперсомнією (Fried, Nesse, 2014; Thorp et al., 2020).
Окрім того, дослідження, що фокусуються на окремих симптомах, демонструють відмінності у відповіді на лікування СІЗЗС щодо різних підгруп симптомів. Показано, що широко застосовувані СІЗЗС ефективніше зменшують основні емоційні, але не соматичні прояви. До того ж взаємні причинно-наслідкові зв’язки між симптомами можуть формувати дезадаптивні цикли. Наприклад, безсоння здатне призводити до труднощів із концентрацією уваги, що своєю чергою знижує самооцінку. Розмежування прямих і непрямих ефектів СІЗЗС на окремі симптоми має важливе значення для розуміння їхніх механізмів дії (Bondar et al., 2020; Ebrahimi et al., 2024).
Мережевий аналіз є корисним підходом, що дозволяє статистично моделювати та візуалізувати симптоми і зв’язки між ними. У мережах симптоми представлені вузлами, а взаємозв’язки – ребрами між вузлами. У цьому контексті СІЗЗС можуть чинити прямий вплив на окремі симптоми, наприклад безпосередньо поліпшувати настрій. На додаток, мережевий аналіз дає змогу досліджувати структуру мережі, тобто наявність, відсутність і силу кореляції між симптомами. СІЗЗС можуть змінювати ці структури, наприклад зменшувати силу асоціації між почуттям смутку та провини (Borsboom et al., 2021).
Мережеві дослідження свідчать, що лікування антидепресантами пов’язане зі зменшенням окремих симптомів депресії та тривожності, як-от почуття провини, уникання, пригнічений настрій і занепокоєння. Однак лише деякі з них включали групу плацебо, що обмежує можливість формулювання переконливих висновків, а в більшості робіт мережі порівнювалися лише до і після лікування у поперечному зрізі, без урахування потенційно важливих часових зв’язків між симптомами (Boschloo et al., 2023; Berlim et al., 2023). Нові уявлення про ефекти СІЗЗС сертраліну можуть бути отримані шляхом моделювання часових кореляцій між симптомами у групах лікування і приймання плацебо.
У цьому контексті G. G. Piazza et al. (2025) виконали вторинний аналіз даних масштабного рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження PANDA, присвяченого визначенню ефективності сертраліну при депресії (Lewis et al., 2019). Автори вивчали прямі ефекти терапії СІЗЗС на симптоми депресії та тривожності порівняно із плацебо як у певні моменти часу, так і в динаміці, а також зв’язки між ними. На підставі основних результатів PANDA вчені припустили наявність позитивного впливу сертраліну на прояви депресії через 12 тижнів лікування порівняно із прийманням плацебо. На рівні окремих симптомів, спираючись на наявні дані літератури, вони очікували отримати прямий позитивний ефект сертраліну на пригнічений настрій і занепокоєння порівняно із плацебо з урахуванням кореляції з іншими проявами (Hieronymus et al., 2022; Lisinski et al., 2020). Передбачалося, що ці ефекти виявлятимуться як у перехресних мережах симптомів, так і в мережах із тимчасовою затримкою, з появою змін упродовж 12 тижнів лікування.
Матеріали й методи
Вибірка та показники
До дослідження PANDA загалом було залучено 653 дорослих пацієнти (із них 384 жінки; середній вік – 39,7±14,96 року) із симптомами депресії, які отримували лікування на рівні первинної медичної допомоги. Учасники приймали сертралін (у дозі 50 мг/добу протягом першого тижня і в дозі 100 мг/добу впродовж наступних 11 тижнів; n=324) або плацебо (n=329). Усі пацієнти надали письмову інформовану згоду на участь.
До вторинного аналізу було включено дані 571 учасника дослідження PANDA із повною інформацією щодо кожного симптому. Для оцінювання проявів тривожності й депресії використовувалися анкета про стан здоров’я пацієнта (PHQ‑9), шкала депресії Бека, 2-ге видання (BDI‑II), та шкала генералізованого тривожного розладу (GAD‑7). Соматичний компонент аналізували за коротким опитувальником про стан здоров’я (Short Form Health Survey). Для суб’єктивного оцінювання пацієнтом поліпшення стану використовували запитання: «Порівняно із двома тижнями тому, як змінилися ваші настрій і самопочуття?». Тяжкість депресії визначали за сумарним показником переглянутої шкали клінічного інтерв’ю (CIS-R). Обстеження пацієнтів проводили на вихідному рівні з подальшим оцінюванням через 2, 6 і 12 тижнів.
Статистичний аналіз
Відбір симптомів. З метою спрощення інтерпретації даних автори проаналізували пункти шкал на предмет змістовного дублювання симптомів та кореляції між ними. Як результат, для подальшого аналізу було виділено 21 симптом (рисунок) (Jones, 2018).
А: наведено розміри ефекту (η²) часу, групи лікування та взаємодії «група × час», а також відповідні 95% ДІ у лінійних змішаних моделях для кожного симптому. У цих моделях вихідні значення кожного симптому включали як фіксовані ефекти.
Зірочки позначають статистично значущий ефект (на основі р-значень). Б: наведено розміри ефекту сертраліну для кожного симптому через 2, 6 і 12 тижнів лікування (d Коена) та відповідні 95% ДІ. Червоні лінії відображають розміри ефекту, отримані в основному аналізі дослідження PANDA.
Рисунок. Розміри ефекту сертраліну на окремі симптоми
Адаптовано за G. G. Piazza et al. (2025)
Аналіз змін симптомів у часі. Вплив часу, лікування та їх взаємодії оцінювали за допомогою лінійних змішаних моделей. Враховували вихідну виразність симптомів, тривалість депресії, тип терапії та взаємодію «група Ч час». Також розраховували розміри ефекту (ηІ) і 95% довірчі інтервали (ДІ). Для корекції множинних порівнянь застосовували метод Бенджаміні–Хохберга. Додатково для кожного симптому на різних часових етапах обчислювали показник d Коена (різницю середніх значень, поділену на стандартне відхилення) (Haslbeck et al., 2020).
Мережевий аналіз. Автори окремо аналізували перехресні мережі (зв’язки між симптомами в конкретний момент часу) та мережі з тимчасовою затримкою (зв’язки між симптомами у різних часових точках). Перед мережевим аналізом усі дані коригували відповідно до потенційних змішаних чинників, як-от: вік, стать, тяжкість і тривалість депресії, етнічна належність, фінансові труднощі, попереднє застосування антидепресантів, сімейний стан та значущі життєві події.
У перехресних мережах ребра відображали часткові кореляції між симптомами. Для порівняння структур мереж між групами сертраліну та плацебо використовували пермутаційний тест. У мережах із тимчасовою затримкою кожен прояв прогнозувався на основі аналізу всіх симптомів у попередній часовій точці, що дозволяло оцінити як вплив один на одного, так і стабільність у часі. Стандартизовані коефіцієнти регресії візуалізували як спрямовані зв’язки між вузлами. Якість моделей оцінювали за індексами CFI та RMSEA (van Borkulo et al., 2023; Wysocki et al., 2023).
Результати
Вплив сертраліну на окремі симптоми
За моделями змішаних ефектів було продемонстровано статистично значущий вплив сертраліну на всі симптоми (з урахуванням вихідних значень), із невеликими розмірами ефекту (ηІ=0,007‑0,019) (див. рисунок), за винятком порушень апетиту, плаксивості, почуття провини, стану фізичного здоров’я, відчуття самопокарання, проблем зі сном і втомлюваності. Найбільша сприятлива дія сертраліну спостерігалася щодо почуття самовідрази (ηІ=0,019; 95% ДІ 0,006‑0,038), негативного ставлення до себе (ηІ=0,018; 95% ДІ 0,006‑0,037) та ангедонії (ηІ=0,017; 95% ДІ 0,005‑0,035). Виявлено статистично значущий вплив часу на всі симптоми, за винятком порушень лібідо, стану фізичного здоров’я та суїцидальних думок. Після поправки на множинні порівняння жодна взаємодія «група Ч час» не сягала статистичної значущості.
При аналізі d Коена для груп сертраліну та плацебо було виявлено розміри ефекту, зіставні з основними результатами дослідження PANDA. При цьому спостерігався більший вплив на соматичні симптоми (наприклад, лібідо та сон) на 6-му тижні (рис. Б).
Перехресні мережі
При оцінюванні перехресних мереж було виявлено позитивний вплив сертраліну на симптоми на всіх етапах оцінювання (n2тиж=550, n6тиж=523, n12тиж=512). Основні ефекти лікування включали:
- на 2-му тижні – зниження рівня смутку, неспокою, самовідрази, суїцидальних думок і проблем із фізичним здоров’ям;
- на 6-му тижні – зниження рівня негативного ставлення до себе, смутку, страху, неспокою і труднощів із концентрацією уваги;
- на 12-му тижні – зменшення тривожності, соматичних скарг, ангедонії та самовідрази.
Крім того, застосування сертраліну сприяло вищому рівню поліпшення за результатами самооцінювання на 6-му тижні. Водночас сертралін чинив певні негативні ефекти у всіх часових точках, зокрема щодо порушень сну, апетиту, лібідо, втомлюваності, виснаження та нерішучості.
Мережі з часовою затримкою
Згідно з аналізом мережі з часовою затримкою, сертралін сприяв зменшенню виразності симптомів депресії порівняно із плацебо у всіх часових точках (n=550). Зокрема, з урахуванням симптомів на 2-му тижні лікування, на 6-му тижні застосування сертраліну зумовлювало зниження рівня смутку, негативного ставлення до себе, страху, неспокою, тривоги, занепокоєння та нерішучості. Важливо, що навіть з урахуванням симптомів на 6-му тижні, на 12-му тижні використання сертраліну все ще асоціювалося зі зменшенням проявів смутку, тривоги, ангедонії, самовідрази та нерішучості.
Варто зазначити, що згідно з самооцінюванням пацієнтів терапія сертраліном послідовно корелювала із поліпшенням як на 6-му, так і на 12-му тижні, але також супроводжувалася проблемами із лібідо та сном у середині курсу лікування.
Обговорення
G. G. Piazza et al. (2025) вивчили вплив сертраліну на симптоми тривожності та депресії, а також їхні взаємозв’язки у вибірці, сформованій на основі масштабного плацебо-контрольованого рандомізованого дослідження PANDA. По-перше, із застосуванням традиційних аналітичних підходів (лінійних змішаних моделей) вони виявили сприятливий вплив сертраліну на більшість проявів депресії та тривожності. По-друге, з урахуванням зв’язків між симптомами у мережевому аналізі було встановлено ранні ефекти на ключові прояви депресії в емоційній та вольовій сферах, а також на всі симптоми тривожності приблизно через два тижні лікування. Автори відзначили, що ці ранні позитивні ефекти могли маскуватися при оцінюванні результатів за допомогою єдиного сумарного показника через певний негативний вплив на соматичні симптоми, який також був помітний через два тижні.
Оцінювання зв’язків між симптомами показало, що антидепресанти можуть впливати на окремі прояви депресії швидше, ніж це раніше припускалося на основі аналізу сумарних показників (Rang et al., 2012). При аналізі з урахуванням взаємозв’язків у кожній часовій точці було виявлено швидкий, хоча й незначний, ефект сертраліну щодо пригніченого настрою порівняно із плацебо, який проявлявся приблизно через два тижні. Також сертралін зумовлював зниження всіх оцінених симптомів тривожності, що узгоджується з результатами дослідження PANDA. Водночас за допомогою мереж із часовою затримкою було встановлене додаткове чітке зменшення основних симптомів депресії, як-от смуток і негативне ставлення до себе, вже на 6-му тижні. Хоча подібні результати були отримані, зокрема, внаслідок традиційних аналізів без урахування зв’язків між симптомами, мережевий підхід свідчить про потенційний ранній вплив сертраліну на ключові симптоми депресії.
Важливо, що отримані дані свідчать про різноспрямований вплив сертраліну порівняно із плацебо: на додаток до переконливого сприятливого ефекту щодо окремих симптомів спостерігалися й певні небажані явища. Хоча основні результати дослідження PANDA не виявили відмінностей у частоті несприятливих реакцій між групами, соматичні симптоми депресії, включені до цього аналізу, належать і до симптомів, які можуть асоціюватися із застосуванням СІЗЗС (Rang et al., 2012).
При ізольованому аналізі симптомів у лінійних змішаних моделях не було виявлено несприятливого впливу на сон, втомлюваність чи апетит. Однак урахування кореляцій між симптомами підвищило чутливість аналізу та дозволило виявити певні ранні зміни, пов’язані з лібідо, втомлюваністю та апетитом через два тижні лікування, а також зі сном і лібідо через шість тижнів. Водночас на 12-му тижні додаткових подібних ефектів порівняно із 6-м тижнем не спостерігалося.
Натомість після шести тижнів лікування відзначалося подальше зменшення симптомів депресії та тривожності, незалежно від попередніх ефектів, що узгоджується із припущеннями авторів на основі сумарних результатів дослідження PANDA. Таким чином, зміни соматичних симптомів, імовірно, досягають максимуму та стабілізуються протягом перших шести тижнів терапії сертраліном, тоді як позитивний вплив на емоційні симптоми продовжує стійко наростати.
Зрештою, хоча автори виявили прямі ефекти активного лікування, доказів відмінностей у характері кореляцій між симптомами у групах сертраліну та плацебо отримано не було. Це означає, що антидепресанти, ймовірно, не змінюють саму структуру взаємодії симптомів. Іншими словами, сертралін може послаблювати окремі ключові прояви, але, можливо, не впливає на силу зв’язків між ними. Наприклад, терапія препаратом може зменшувати виразність смутку та тривоги, але не змінює ступінь їхнього взаємозв’язку. Отже, механізм дії сертраліну, ймовірно, не пов’язаний із «розривом» дезадаптивних циклів взаємного підсилення симптомів.
Отримані результати узгоджуються із даними попередніх досліджень впливу СІЗЗС на окремі симптоми, згідно з якими ефект терапії частіше виявляється при оцінюванні пригніченого настрою як окремого результату, а не лише сумарних показників шкал. Результати також доповнюють дані про те, що позитивні ефекти антидепресантів можуть проявлятися вже на ранніх етапах лікування, одночасно з побічними ефектами щодо соматичних симптомів (Hieronymus et al., 2022; Lisinski et al., 2020).
Крім того, дані G. G. Piazza et al. (2025) узгоджуються з отриманими при проведенні попередніх поперечних мережевих аналізів, відповідно до яких СІЗЗС впливають як на афективні, так і на соматичні симптоми (Boschloo et al., 2023; Cervin et al., 2020). Важливо, що автори провели лонгітудинальний плацебо-контрольований аналіз з урахуванням зв’язків між симптомами у гетерогенній вибірці пацієнтів, більш наближеній до умов реальної клінічної практики первинної медичної допомоги, ніж типові рандомізовані дослідження. Це посилює практичну значущість отриманих висновків.
Загалом результати демонструють, що ефекти антидепресантів можуть бути специфічними для окремих симптомів і відтворюватися у різних дослідженнях та групах пацієнтів, що може свідчити про їхній зв’язок із базовими механізмами відповіді на терапію.
Висновки
Отже, G. G. Piazza et al. (2025) показали, що сертралін чинить прямий вплив на окремі симптоми тривожності й депресії вже приблизно через два тижні лікування, причому позитивний ефект продовжує наростати із часом. Це узгоджується із клінічними даними щодо ефективності сертраліну при депресивних і тривожних розладах, його сприятливого профілю переносимості та широкого застосування у первинній медичній практиці. Загалом використання мережевого підходу дало змогу точніше оцінити часові характеристики та особливості дії антидепресанту, показавши, що аналіз окремих симптомів та їхніх взаємозв’язків може бути інформативнішим, ніж оцінювання лише сумарних показників за шкалами депресії.
Підготувала Олена Коробка
Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія» № 2 (77) 2026 р.
