6 червня, 2026

Керівництво Глобальної стратегії діагностики, лікування та профілактики ХОЗЛ – 2026: що нового?

За матеріалами Global Initiative for Chronic Obstructive Lung Disease, GOLD, оновлення 2026 року

Оновлення GOLD 2026 являє собою переглянуту редакцію рекомендацій з акцентом на раннє виявлення, персоналізацію лікування та сучасні підходи до ведення пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ). Значно оновлено розділ щодо виявлення недіагностованих випадків, у тому числі алгоритмів активного та цільового виявлення, що наголошує на проблемі гіподіагностики захворювання. Розділ, присвячений загостренням ХОЗЛ, був повністю перероблений із переходом до клінічно орієнтованої оцінки тяжкості та чіткішого визначення тактики ведення залежно від стану пацієнта. Що стосується фармакотерапії, посилено концепцію «активності захворювання» та змінено підходи до стратифікації ризику: навіть одне загострення тепер розглядається як підстава для ескалації лікування. Уточнено цикл менеджменту з чітким розмежуванням початкової й подальшої терапії та наведено доказову базу щодо нових молекул біологічної терапії. Окремо переглянуто підходи до мультиморбідності та вперше додано розділ, присвячений штучному інтелекту і новітнім технологіям у діагностиці й моніторингу ХОЗЛ.

Вхід в особистий кабінет Вхід

Реєстрація

Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

ХОЗЛ – це гетерогенне захворювання легень, яке характеризується наявністю хронічних респіраторних симптомів (задишка, кашель, продукція мокроти і/або загострення) унаслідок патологічних змін дихальних шляхів (ДШ) (бронхіт, бронхіоліт) і/або альвеол (емфізема), що спричиняє персистуюче, часто прогресуюче обмеження повітряного потоку.

ХОЗЛ є однією з провідних причин захворюваності та смертності і входить до трійки основних причин смерті у світі. У 2021 р. від ХОЗЛ померло понад 3 млн осіб, що становить приблизно 5% усіх смертей, причому більшість випадків припадає на країни з низьким і середнім рівнем доходу. ХОЗЛ характеризується значущим соціально-економічним тягарем і тривалим прогресуючим перебігом, що призводить до втрати працездатності та передчасної смертності. Водночас захворюванню можна запобігати і його можна ефективно контролювати за умови своєчасної діагностики й лікування. Очікується, що глобальний тягар ХОЗЛ і надалі зростатиме, зокрема через старіння населення та збереження впливу факторів ризику, з досягненням майже 600 млн випадків до 2050 року.

Діагностика, оцінка та моніторинг ХОЗЛ

Ключові положення

Діагностика

Діагноз ХОЗЛ треба підозрювати в пацієнтів із задишкою, хронічним кашлем або виділенням мокроти, за наявності рецидивних інфекцій нижніх ДШ і/або впливу факторів ризику в анамнезі. Спірометрія є обов’язковою для підтвердження діагнозу. Постбронходилатаційне співвідношення об’єму форсованого видиху за 1-шу секунду (ОФВ₁) і форсованої життєвої ємності легень (ФЖЄЛ) – ОФВ₁/ФЖЕЛ <0,7 свідчить про персистуюче обмеження повітряного потоку та підтверджує діагноз ХОЗЛ.
Для виключення ХОЗЛ може використовуватися пребронходилатаційна спірометрія.

Первинна оцінка

Цілями первинної оцінки стану пацієнта з ХОЗЛ є визначення ступеня обструкції повітряного потоку, оцінка впливу поточних симптомів на пацієнта та їх впливу на можливість розвитку майбутніх несприятливих подій – загострень, госпіталізації, смерті. Отримані дані використовують для вибору оптимальної терапевтичної тактики.

Моніторинг і подальше спостереження

Рутинне спостереження з оцінкою функції легень, вираженості симптомів і частоти загострень необхідне для корекції терапії та виявлення ускладнень і/або супутніх захворювань.
Дистанційні та гібридні – віртуальні/очні моделі надання медичної допомоги можуть поліпшувати доступність, результати лікування та економічну ефективність медичної допомоги, однак їх застосування має ґрунтуватися на доказовій базі.

Додаткові обстеження

Додаткові методи обстеження, а саме – визначення легеневих об’ємів, дифузійної здатності легень, навантажувальні тести і/або візуалізація легень можуть застосовуватися в разі невідповідності між ступенем бронхіальної обструкції та суб’єктивною оцінкою вираженості симптомів.
У пацієнтів із ХОЗЛ часто спостерігається мультиморбідність, зокрема серцево-судинні захворювання (ССЗ), дисфункція скелетних м’язів, метаболічний синдром, остеопороз, депресія, тривожні розлади і рак легень. Ці коморбідні стани мають активно виявлятися та відповідним чином лікуватись, оскільки вони, незалежно від тяжкості бронхіальної обструкції, впливають на стан здоров’я пацієнта, частоту госпіталізацій і смертність.

Скринінг та активне виявлення ХОЗЛ

Наслідки недіагностованого ХОЗЛ

Дослідження, проведені в різних країнах світу, свідчать, що у 70% дорослих пацієнтів ХОЗЛ залишається недіагностованим. За даними Національної програми дослідження здоров’я та харчування США (National Health and Nutrition Examination Survey, NHANES) 2007-2012 рр., обструктивні захворювання легень було виявлено в 13,4% випадково відібраних дорослих американців, яким виконували спірометрію. Водночас 71% із них раніше ніколи не мали встановленого діагнозу ХОЗЛ [376]. У міжнародному багатоцентровому дослідженні, що його було проведено в 27 країнах, поширеність ХОЗЛ (визначеного за співвідношенням ОФВ₁/ФЖЄЛ < НМН [нижня межа норми]) становила 9,7%, причому 81% випадків ХОЗЛ залишалися недіагностованими [82]. Проблема недостатньої діагностики ХОЗЛ була ще більш вираженою в країнах із низьким та середнім рівнем доходу, де ХОЗЛ залишалися невиявленими в понад 90-95% випадків [82, 377]. Причини недостатньої діагностики ХОЗЛ є багатофакторними та узагальнені на рисунку 1.

Рис. 1. Фактори, що зумовлюють недостатню діагностику ХОЗЛ (адаптовано за Aaron et al. Am J Respir Crit Care Med. 2024)

Виявлення недіагностованого ХОЗЛ: скринінг чи цілеспрямоване виявлення?

Більш рання діагностика ХОЗЛ можлива тоді, коли проводиться цілеспрямована оцінка наявності обструктивного захворювання легень і хворобу виявляють до встановлення традиційного клінічного діагнозу медичними працівниками. Цього можна досягнути двома шляхами: за допомогою скринінгу, а також завдяки цілеспрямованому виявленню.

Скринінг

Скринінг проводиться у загальній популяції та передбачає виконання спірометрії переважно в безсимптомних осіб. Такий підхід є витратним і має відносно низьку діагностичну ефективність. Робоча група з профілактичних послуг США (US Preventive Services Task Force) не рекомендує проведення скринінгу за допомогою спірометрії в осіб без симптомів і з низьким ризиком [380]. В осіб без ознак хвороби і відповідних факторів ризику – впливу тютюнового диму або інших – скринінгова спірометрія здебільшого також не показана, і такий підхід не рекомендує GOLD. Доцільність застосування скринінгової спірометрії для виявлення порушень розвитку легень у дітей, підлітків і молодих дорослих, які згодом можуть мати підвищений ризик розвитку ХОЗЛ та інших хронічних захворювань, потребує подальших досліджень [87].

Цілеспрямоване виявлення

Цілеспрямоване виявлення захворювання передбачає обстеження лише осіб із незрозумілими респіраторними симптомами або специфічними факторами ризику ХОЗЛ, яким у подальшому проводиться спірометрія. Такий підхід може бути ефективною стратегією для виявлення недіагностованих осіб із високим ризиком ХОЗЛ, що сприяє ранньому встановленню діагнозу і спрямуванню медичних ресурсів на конкретних пацієнтів. Підходами до активного виявлення є активне цілеспрямоване і випадкове виявлення.

Активне цілеспрямоване виявлення

Активне цілеспрямоване виявлення передбачає проактивний пошук осіб із підвищеним ризиком захворювання, зазвичай на основі наявності симптомів. У рамках цього підходу респіраторні симптоми і фактори ризику ХОЗЛ (наприклад, незрозуміла задишка, стаж куріння >20 пачко-років, повторні інфекції нижніх ДШ в анамнезі або анамнез несприятливих подій у ранньому віці) визначають за допомогою опитувальника, після чого особам із позитивними відповідями рекомендують проведення спірометрії [381]. Після цього діагноз підтверджується за допомогою об’єктивного методу – спірометрії до/після застосування бронходилататора. Нещодавно було запропоновано прагматичний алгоритм цілеспрямованого виявлення пацієнтів, який дає можливість забезпечити точну діагностику ХОЗЛ у більшості популяцій (рис. 2) [382].

Рис. 2. Алгоритм цілеспрямованого виявлення ХОЗЛ (адаптовано за Aaron et al. Am J Respir Crit Care Med. 2024)

Було валідовано кілька опитувальників для виявлення ХОЗЛ у різних популяціях, зокрема CDQ і CAPTURE. Для покращення виявлення осіб із недіагностованим ХОЗЛ також широко досліджувалися портативні пристрої, такі як пікфлоуметри та мікроспірометри (COPD-6, Piko-6). Усе більше даних свідчить про те, що поєднання опитувальників із простими фізіологічними вимірюваннями за допомогою портативних пристроїв підвищує ефективність цілеспрямованого виявлення [383-385].

Випадкове виявлення

Випадкове виявлення передбачає ідентифікацію осіб під час звернення по медичну допомогу з причин, не пов’язаних із ХОЗЛ, яке планується виявити. Наприклад, виконання діагностичної спірометрії в осіб, які проходять скринінг раку легень.

Профілактика і лікування ХОЗЛ

Ключові положення

Зниження ризику, спосіб життя та освіта пацієнтів

Усім особам, які палять, потрібно наполегливо рекомендувати припинення куріння та надавати відповідну підтримку. Замісна нікотинова терапія та фармакотерапія достовірно підвищують частоту тривалого утримання від нездорової звички. Законодавчі обмеження щодо куріння, а також консультування, що проводиться медичними працівниками, сприяють підвищенню показників відмови від куріння. Наразі немає достатніх доказів ефективності й безпеки електронних сигарет як засобу для припинення куріння.
Пацієнти з ХОЗЛ мають отримувати всі рекомендовані щеплення відповідно до чинних національних рекомендацій.
Вакцини проти COVID-19 є високоефективними щодо запобігання SARS-CoV-2-інфекції, і пацієнти з ХОЗЛ мають бути вакциновані відповідно до національних рекомендацій.
Доведено, що вакцини проти грипу, пневмококової інфекції та респіраторно-синцитіального вірусу (РСВ) знижують частоту інфекцій нижніх ДШ.
Комітети з імунізації рекомендують вакцинацію проти Tdap (dTaP/dTPa [Tetanus, diphtheria and acellular pertussis vaccines] – комбінована вакцина проти правця, дифтерії та з ацелюлярним компонентом кашлюку) особам із ХОЗЛ, які не були вакциновані в підлітковому віці, а також рутинну вакцинацію проти оперізувального герпесу.

Фармакологічна підтримуюча терапія ХОЗЛ

Початкове фармакологічне лікування ХОЗЛ має бути індивідуалізованим і визначатися з урахуванням тяжкості симптомів, ризику загострень, можливих побічних ефектів, супутніх захворювань, доступності та вартості препаратів, а також відповідати уподобанням пацієнта та його здатності користуватися різноманітними інгаляційними пристроями.
Необхідно повторно оцінювати стан пацієнта через відповідний проміжок часу (коротший – у разі тяжчого перебігу захворювання і довший – за менш тяжкого перебігу) для оцінки досягнення цілей лікування і виявлення можливих перешкод для ефективної терапії.
Техніку використання інгаляторів і прихильність до лікування оцінювати необхідно регулярно.

Нефармакологічне лікування ХОЗЛ

Нефармакологічні методи лікування ХОЗЛ доповнюють фармакологічну підтримуючу терапію і мають бути складовою комплексного ведення пацієнтів.
Пульмонологічна реабілітація, яка передбачає фізичні тренування та просвітницькі програми щодо захворювання, поліпшують толерантність до фізичного навантаження, симптоми та якість життя за всіх ступенів тяжкості ХОЗЛ.
Довготривалу кисневу терапію (ДКТ) не рекомендується рутинно призначати пацієнтам зі стабільним ХОЗЛ і помірною десатурацією у спокої або під час фізичного навантаження, однак ДКТ може поліпшувати виживаність у пацієнтів із тяжкою хронічною гіпоксемією у спокої (PaO2 ≤55 або <60 мм рт. ст. за наявності легеневого серця чи вторинної поліцитемії).
Довготривала неінвазивна вентиляція легень (НІВЛ) може бути корисною для окремих груп пацієнтів, зокрема для осіб із вираженою гіперкапнією вдень і нещодавньою госпіталізацією.
Паліативні, інтервенційні та хірургічні методи лікування
У деяких пацієнтів із поширеною емфіземою, рефрактерною до оптимізованої медикаментозної терапії, можуть бути ефективними хірургічні або бронхоскопічні інтервенційні методи лікування.
Паліативні підходи є ефективними для контролю симптомів при прогресуючому ХОЗЛ.

Фармакологічна підтримуюча терапія ХОЗЛ

GOLD пропонує індивідуалізований підхід до вибору початкового лікування, який ґрунтується на ступені тяжкості симптомів і ризику загострень. Терапія може бути посилена залежно від наявності провідних симптомів (treatable traits – ознаки захворювання, які можна лікувати), зокрема задишки та обмеження фізичної активності, а також подальшого виникнення загострень під час підтримуючої терапії.

Дослідження, в яких порівнювали ефективність інгаляційної терапії комбінацією β-агоністів тривалої дії (БАТД) + інгаляційних кортикостероїдів (ІКС) проти монотерапії БАТД, а також трикомпонентної фіксованої комбінації БАТД + М-холінолітик тривалої дії (МХТД)+ІКС проти комбінацій БАТД+ІКС або БАТД+МХТД, продемонстрували достовірне зниження частоти загострень у разі додавання ІКС у пацієнтів, які перенесли одне помірне або тяжке загострення протягом попереднього року. Ця рекомендація ґрунтується на доказах, отриманих у рандомізованих контрольованих дослідженнях (РКД). Дані спостережних та інтервенційних досліджень свідчать, що одне помірне або тяжке загострення підвищує ризик подальших несприятливих подій, причому цей ризик зростає в разі більш частих або тяжких загострень [467, 492, 675, 676]. Рекомендації GOLD з лікування спрямовані на підтримку прийняття клінічних рішень фахівцем, а також містять експертні рекомендації, сформульовані на основі клінічного досвіду. Рисунок 3 демонструє оновлений огляд циклу діагностики та ведення пацієнтів із ХОЗЛ.

Рис. 3. Цикл діагностики та ведення пацієнтів

Початкова фармакотерапія ХОЗЛ має ґрунтуватися на належності пацієнта до певної групи GOLD (A, B, E) (рис. 4). Пацієнтам необхідно надавати рекомендації відповідно до поточного стану і на майбутнє щодо самоконтролю задишки, управління стресом, а також має бути сформульований письмовий план дій. Супутні захворювання треба лікувати згідно зі спеціалізованими клінічними рекомендаціями незалежно від наявності ХОЗЛ.

Рис. 4. Початкове фармакологічне лікування ХОЗЛ

Подальша фармакотерапія ХОЗЛ залежить від наявності симптомів пацієнта (задишки або загострень) під час контрольного огляду (рис. 5).

Рис. 5. Схема подальшої фармакотерапії ХОЗЛ

Необхідно уточнити, що в сучасній редакції документу більше не використовують термін «Астма/ХОЗЛ-перехрест» (asthma–COPD overlap). Натомість підкреслюється, що астма і ХОЗЛ є різними захворюваннями, хоча можуть мати спільні терапевтичні мішені та клінічні ознаки (наприклад, еозинофілія або певний ступінь оборотності обструкції). Астма і ХОЗЛ можуть співіснувати в одного пацієнта. Якщо є підозра на супутню астму, фармакотерапію потрібно призначати переважно відповідно до рекомендацій щодо лікування астми.

Терапевтичні заходи, які знижують смертність від ХОЗЛ

З огляду на перехід до визначення підгруп пацієнтів із ХОЗЛ для проведення більш специфічної терапії, важливо визначити, які модифіковані фактори (ознаки захворювання, які можна лікувати, ті самі treatable traits) асоційовані зі смертністю.

Велике дослідження клінічної бази даних пацієнтів із ХОЗЛ на первинній ланці медичної допомоги показало, що найвищий ризик загальної смертності (від усіх причин), а також смертності, пов’язаної з ХОЗЛ і ССЗ, спостерігається в пацієнтів із більшою тяжкістю та частотою загострень ХОЗЛ, а також в осіб із нижчими значеннями ОФВ₁ (особливо при ОФВ₁ <50% від належного) [776]. Механізми, що призводять до смерті пацієнтів із ХОЗЛ, досі вивчають. Продемонструвати вплив терапевтичних заходів на смертність у рамках РКД доволі складно, оскільки це потребує великих вибірок і/або тривалого періоду спостереження, і/або ретельно відібраних популяцій із високим, але потенційно модифікованим ризиком смерті протягом спостереження. Крім того, невелика кількість подій у більшості досліджень ускладнює аналіз специфічної смертності, зокрема респіраторної або серцево-судинної. У таблиці 1 наведено підсумок фармакологічних і нефармакологічних методів лікування з доведеною ефективністю щодо зниження смертності пацієнтів із ХОЗЛ.

Таблиця 1. Доказові фармакологічні і нефармакологічні методи лікування, які знижують смертність у пацієнтів із ХОЗЛ
Терапія	РКД	Вплив лікування на смертність	Характеристики пацієнтів
Фармакотерапія
БАТД+МХТД+ІКС¹	Так	Трикомпонентна фіксована комбінація в одному інгаляторі в порівнянні з комбінацією двох БДТД, зниження ВР: IMPACT: ВР 0,01 (95% ДІ 0,530,99)¹^а ETHOS: ВР 0,51 (95% ДІ 0,330,80)^1b	Пацієнти із симптомами з історією частих/тяжких загострень
Нефармакологічні методи терапії
Відмова від куріння²	Так	ВР для звичайної групи досліджуваних у порівнянні з групою втручання (відмова від куріння). ВР 1,18 (95% ДІ1,021,37)²	Пацієнти без симптомів або з легкими симптомами
Легенева реабілітація^3#	Так	Старі дослідження: ВР 0,28 (95% ДІ 0,100,84)^3а Нові дослідження: ВР 0,68 (95% ДІ 0,281,16)^3b	Госпіталізовані з приводу загострень ХОЗЛ (протягом або ≤4 тиж після виписки)
Тривала оксигенотерапія⁴	Так	NOTT: ≥19 год безперервної подачі кисню проти ≤13 год: зниження на 50%^4а. MRC: ≥15 год подачі кисню проти відсутності оксигенотерапії: зниження на 50%^4b	PaO₂ ≤55 мм рт. ст. або <60 мм рт. ст. у пацієнтів із легеневим серцем або вторинною поліцитемією
Неінвазивна вентиляція з позитивним тиском⁵	Так	12% в NPPV(високий рівень IPAP) і 33% у групі контролю ВР 0,24 (95% ДІ 0,110,49)⁵	Стабільне ХОЗЛ із вираженою гіперкапнією
Хірургічне зменшення об’єму легень (ХЗОЛ)⁶	Так	0,07 випадку смерті / пацієнтороків (ХЗОЛ) проти 0,15 випадку смерті / пацієнтороків (у групі контролю – звичайної терапії) ВР 0,47 (р=0,005)⁶	Емфізема верхньої частки і низька здатність до фізичного навантаження
Примітки. ІКС – інгаляційні кортикостероїди; ВР – відношення ризиків; ДІ – довірчий інтервал; NPPV (Noninvasive Positive Pressure Ventilation) – неінвазивна вентиляція з позитивним тиском на видиху; IPAP (Inspiratory Positive Airway Pressure) – позитивний тиск під час вдиху; ^# – непереконливі результати, імовірно, через відмінності в легеневій реабілітації серед широкого кола учасників та умов; ^1a – дослідження IMPACT (Lipson et al., 2020) та ^1b – дослідження ETHOS (Martinez et al., 2021); ² – Lung Health Study (Anthonisen et al., 2005); ^3a – Puhan et al., 2011) та ^3b – Puhan et al., 2016; ^4a – дослідження NOTT (NOTT, 1980) та ^4b – дослідження MRC (MRC, 1981); ⁵ – Kohlein trial (Kohlein et al., 2014); ⁶ – дослідження NETT (Fishman et al., 2003).

Стосовно фармакотерапії, то проведені раніше дослідження – TORCH (TOwards a Revolution in COPD Health) [790] і SUMMIT (Study to Understand Mortality and MorbidITy in COPD) [791] – не підтвердили ефективність комбінації БАТД+ІКС у порівнянні з плацебо з приводу зниження смертності (первинна кінцева точка) у пацієнтів із ХОЗЛ. У згаданих клінічних дослідженнях не було вимог щодо наявності загострень в анамнезі. У найбільшому дослідженні UPLIFT (Understanding Potential Long-term Impacts on Function with Tiotropium), у рамках якого вивчали ефективність МХТД у порівнянні з плацебо на тлі стандартної терапії, – через 30 днів після завершення періоду дослідження МХТД не продемонстрував зниження смертності (вторинна кінцева точка) порівняно з плацебо. Більшість пацієнтів, що брали участь у цьому дослідженні, використовували ІКС.

Результати двох великих РКД – IMPACT (InforMing the PAthway of COPD Treatment) [467] і ETHOS (Efficacy and Safety of Triple Therapy in Obstructive Lung Disease) [492] – свідчать про те, що фіксована трикомпонентна комбінація для інгаляційного застосування (БАТД+МХТД+ІКС) сприяє зниженню загальної смертності в порівнянні з двокомпонентною інгаляційною терапією бронходилататорами тривалої дії.

У сукупності ці результати свідчать про те, що потрійна фіксована комбінація ефективніша за подвійну (БАТД+МХТД), оскільки здатна знижувати смертність пацієнтів із ХОЗЛ, які мають в анамнезі часті і/або тяжкі загострення і які раніше отримували підтримуючу терапію потрійною комбінацією, БАТД+ІКС або монотерапію чи комбінацію двох бронходилататорів тривалої дії. У цих дослідженнях брали участь переважно пацієнти з вираженими симптомами (CAAT™ ≥10) та анамнезом частих (≥2 помірних загострення) і/або тяжких загострень (≥1 загострення, що потребувало госпіталізації).

Лікування загострень ХОЗЛ

Ключові положення

Загострення ХОЗЛ – це гостра подія, що характеризується погіршенням симптомів протягом кількох днів (до 14 днів) і проявляється посиленням задишки і/або кашлю і продукції мокроти, що може супроводжуватися тахіпное і/або тахікардією. Загострення часто пов’язані з посиленням місцевого і системного запалення, спричиненого інфекцією ДШ, полютантами або іншими ушкоджуючими чинниками.
Хоча найчастішими причинами загострень ХОЗЛ є інфекції (вірусні, бактеріальні) або екологічні чинники, інші стани можуть імітувати або погіршувати симптоми, подібні до загострення ХОЗЛ. До таких належать пневмонія, тромбоемболія легеневої артерії, гостра серцева недостатність і пневмоторакс. У багатьох пацієнтів точна причина загострення залишається невідомою.
Ступінь тяжкості загострення класифікують як легкий, помірний або тяжкий на підставі клінічних характеристик пацієнта згідно з Римською класифікацією.
Фармакологічну терапію треба розпочинати якомога раніше для запобігання як ускладненням, так і подальшим несприятливим подіям. Вона передбачає:

- β2-агоністи короткої дії (БАКД) з/без короткодіючих антихолінергічних препаратів як початкові бронходилататори в разі помірно тяжких/тяжких загострень;

- системні КС (СКС) на термін до 5 днів у разі помірно тяжких/тяжких загострень;

- антибактеріальні препарати терміном на 5 днів у пацієнтів із гнійною мокротою за наявності анамнезу легеневих інфекцій тощо;

- метилксантини не рекомендуються через високий ризик побічних ефектів.

Пацієнтам із ХОЗЛ і гострою дихальною недостатністю показані високопотокова киснева терапія та НІВЛ, оскільки вони поліпшують газообмін, зменшують роботу дихання та потребу в інтубації, а також скорочують тривалість госпіталізації та покращують виживаність.
Підтримуючу терапію із застосуванням БАТД необхідно розпочинати якомога раніше. У пацієнтів із ≥1 помірним або тяжким загостренням і підвищеним рівнем еозинофілів у крові при виписці треба розглянути додавання ІКС до подвійної бронходилатаційної терапії.
Час відновлення після загострення варіює і може становити до 4-6 тиж, причому в деяких пацієнтів не відновлюється попередній функціональний стан.
Після загострення необхідно переглянути ведення як самого ХОЗЛ, так і супутніх захворювань і впровадити заходи профілактики загострень (див. розділ Профілактика та лікування ХОЗЛ).

Класифікація тяжкості загострень ХОЗЛ

Протягом останніх двох десятиліть тяжкість загострень зазвичай класифікували ретроспективно, переважно на основі використання ресурсів системи охорони здоров’я та призначеного лікування [467, 492, 681, 790, 930, 931]. Такий підхід може бути прийнятним для клінічних досліджень, але не має практичної цінності в реальній клінічній практиці. Наразі пропонується визначати тяжкість загострення (а також вибір лікування і місце надання допомоги) на основі клінічних характеристик пацієнта. Римська класифікація тяжкості загострень (Rome proposal) [291] заснована на ретельному аналізі доступної літератури та використанні модифікованого методу Delphi щодо визначення певних показників і порогових значень. Класифікація представлена на рисунку 6.

Рис. 6. (Римська) класифікація тяжкості загострень ХОЗЛ

Прийняття рішення щодо місця надання медичної допомоги пацієнту із загостренням ХОЗЛ
Під час вирішення питання щодо місця, в умовах якого потрібно надавати медичну допомогу пацієнту із загостренням, важливо оцінити не лише тяжкість загострення відповідно до Римської класифікації, якщо це можливо, а й ступінь загального порушення стану пацієнта. Ця оцінка має враховувати як тяжкість самого ХОЗЛ, так і наявність тяжких супутніх захворювань, психічний статус, а також соціальні та середовищні чинники, зокрема наявність підтримки вдома. На практиці більшість загострень ХОЗЛ лікують амбулаторно, однак навіть пацієнти з легким загостренням можуть потребувати госпіталізації за наявності супутніх проблем. Орієнтовні критерії для визначення оптимального місця надання медичної допомоги пацієнту із загостренням ХОЗЛ наведено на рисунку 7.

Рис. 7. Оцінка оптимального місця надання медичної допомоги пацієнту в разі загострення ХОЗЛ

Засоби лікування загострень ХОЗЛ

Умови надання допомоги

Метою лікування загострень ХОЗЛ є мінімізація негативного впливу поточного загострення та запобігання розвитку подальших несприятливих подій [1011]. Залежно від тяжкості загострення і/або тяжкості основного захворювання лікування може проводитися як в амбулаторних, так і в стаціонарних умовах. Понад 80% загострень потребують амбулаторного лікування із застосуванням фармакотерапії, у тому числі бронходилататорів, кортикостероїдів та антибіотиків [445, 931, 1012].

Коли пацієнт із загостренням ХОЗЛ звертається до відділення екстреної допомоги (ВЕД), за наявності гіпоксемії треба розпочати контрольовану кисневу терапію та оцінити, чи загрожує загострення життю, а також чи потребують підвищена ЧД або порушення газообміну застосування НІВЛ. У таких випадках потрібно розглянути госпіталізацію в умови, де можливе забезпечення належного моніторингу і лікування.

У менш тяжких випадках пацієнт може лікуватися у ВЕД або стаціонарному відділенні. На додаток до фармакотерапії стаціонарне лікування загострень передбачає респіраторну підтримку (кисневу терапію, вентиляцію легень).

Ведення тяжких загострень, але таких, які не загрожують життю, наведено на Панелі 1.

Панель 1

Ведення тяжких, але не загрожуючих життю загострень*

Оцінити вираженість симптомів, уміст газів у крові, результати рентгенографії органів грудної клітки

Бронходилататори:

Збільшити дози і/або частоту застосування бронходилататорів короткої дії.
Комбінувати короткодіючі β2-агоністи та антихолінергічні препарати.
Розглянути застосування бронходилататорів тривалої дії після стабілізації стану.
За потреби використовувати спейсери або компресорні небулайзери

Розглянути призначення СКС

Розглянути призначення антибіотиків (перорально) у пацієнтів із гнійною мокротою, попередніми позитивними результатами бактеріологічного дослідження мокроти або за потреби в механічній вентиляції легень (інвазивній чи неінвазивній)

Розглянути застосування високопотокової назальної оксигенотерапії (High-Flow Nasal Therapy, HFNT) або НІВЛ та оцінювати в динаміці вміст газів в артеріальній/венозній крові та дані пульсоксиметрії.

Постійно:

Контролювати водний баланс.
Розглянути застосування підшкірно гепарину або низькомолекулярного гепарину для профілактики тромбоемболії.
Виявляти та лікувати супутню патологію (серцеву недостатність, порушення серцевого ритму, тромбоемболію легеневої артерії тощо).

Примітка. * – необхідно враховувати локальні ресурси.

Ключові принципи лікування всіх загострень представлені на Панелі 2.

Панель 2

Ключові положення щодо ведення загострень ХОЗЛ

Інгаляційні БАКД з короткодіючими антихолінергічними препаратами або без них рекомендовані як початкові бронходилататори для лікування загострення (рівень доказовості C).
СКС покращують функцію легень (ОФВ1), оксигенацію, а також скорочують час відновлення і тривалість госпіталізації. Рекомендована тривалість терапії – 5 днів (рівень доказовості A).
Антибактеріальні препарати показані пацієнтам із гнійною мокротою, попередніми позитивними результатами бактеріологічного дослідження мокроти або, за потреби, у механічній вентиляції легень (інвазивній чи неінвазивній) (рівень доказовості A).
Антибіотики, за наявності показань, скорочують тривалість відновлення, знижують ризик раннього рецидиву, неефективності лікування і тривалості госпіталізації. Рекомендована тривалість терапії – 5 днів (рівень доказовості B).
Високопотокова назальна оксигенотерапія (HFNT) є методом першої лінії лікування в пацієнтів із ХОЗЛ та гострою гіпоксемічною дихальною недостатністю.
У пацієнтів із гіперкапнічною дихальною недостатністю або за відсутності ефекту від HFNT потрібно застосовувати НІВЛ, якщо немає абсолютних протипоказань. Продемонстровано, що НІВЛ поліпшує газообмін, зменшує роботу дихання та потребу в інтубації, скорочує тривалість госпіталізації, поліпшує виживаність (рівень доказовості A)

Виписка зі стаціонару та подальше спостереження

Повторні госпіталізації протягом 30 днів після виписки зі стаціонару у зв’язку із загостренням ХОЗЛ спостерігаються у 30-50% пацієнтів і асоціюються з підвищеною смертністю.

Профілактика повторних госпіталізацій є однією з головних цілей ведення пацієнтів після виписки поряд з оптимізацією лікування та стабілізацією стану пацієнта, профілактикою подій, пов’язаних із супутніми захворюваннями, а також поліпшенням виживаності. Досягнення зазначених цілей потребує певного планування виписки як щодо її часу, так і щодо організації спостереження в подальшому та впровадження відповідної довготривалої фармакологічної та нефармакологічної терапії. Програми ранньої виписки за здійснення підтримки та лікування вдома продемонстрували неоднозначні результати, попри тенденцію до зниження частоти повторних госпіталізацій і витрат [1102]. Вивчалося впровадження так званих комплексів заходів при виписці, як-от: навчання пацієнта, оптимізація медикаментозної терапії, контроль і корекція техніки інгаляції, підвищення прихильності до лікування, оцінка й оптимальне ведення супутніх захворювань, пульмонологічна реабілітація, підтримання самоконтролю, ранні консультації спеціалістів, телемоніторинг і подальший контакт із пацієнтом (рис. 8).

Рис. 8. Критерії виписки та рекомендації щодо подальшого спостереження пацієнтів із ХОЗЛ

Дані кількох обсерваційних досліджень із ретроспективним аналізом страхових/медичних даних, в яких порівнювали ранній (0-30 днів) і відстрочений (>30 днів) початок застосування трикомпонентної фіксованої комбінації БАТД+МХТД+ІКС після першого загострення ХОЗЛ, продемонстрували зниження ризику першого помірного або тяжкого загострення на 20-30%, а також зменшення частоти повторних госпіталізацій [1103-1105]. А результати великого обсерваційного дослідження реальної клінічної практики серед пацієнтів, госпіталізованих із приводу загострення ХОЗЛ, показали, що підтримуюча терапія, призначена при виписці, впливає на подальший ризик загострень, повторних госпіталізацій і смертності. Однак було показано, що більшість пацієнтів виписуються зі стаціонару після загострення з неадекватною контролюючою терапією. Лише 17,5% пацієнтів отримували потрійну терапію при виписці або протягом перших двох тижнів після неї, тоді як понад чверть пацієнтів отримували лише БАКД або взагалі не отримували інгаляційної терапії [1106].

Рання реабілітація після виписки (тобто <4 тиж) асоціюється з поліпшенням якості життя та підвищенням толерантності до фізичного навантаження, а також може бути пов’язана зі зниженням частоти повторних госпіталізацій і покращенням виживаності [1108]. Крім того, раннє спостереження (протягом місяця після виписки) з оцінкою стану пацієнта та терапії треба проводити за можливості, оскільки це забезпечує зменшення частоти повторних госпіталізацій [1110, 1111]. Відсутність раннього спостереження може відображати як низький комплаєнс, так і обмежений доступ до медичної допомоги, недостатню соціальну та медичну підтримку і/або тяжчий перебіг захворювання. Пацієнтам із частими загостреннями і/або повторними госпіталізаціями рекомендовано проведення комп’ютерної томографії для виявлення бронхоектазів та емфіземи [1113].

Профілактика подальших загострень

Після загострення необхідно розпочати відповідні заходи для профілактики подальших загострень (див. рис. 8). Застосування потрійної інгаляційної терапії БАТД+МХТД+ІКС, відмова від куріння, вакцинація проти грипу, пневмококової інфекції та РСВ, а також пульмонологічна реабілітація продемонстрували поліпшення функціонального стану пацієнтів і зменшення частоти подальших загострень ХОЗЛ [635, 1114-1116]. Застосування трикомпонентної фіксованої комбінації БАТД+МХТД+ІКС після госпіталізації пов’язане зі значним зниженням ризику першого помірного або тяжкого загострення, а також частоти повторних госпіталізацій [1103, 1104, 1117]. Терапевтичні засоби, які мають суттєвий вплив на ризик і/або частоту загострень, наведені в таблиці 2 та в розділі, присвяченому профілактиці і лікуванню ХОЗЛ.

Таблиця 2. Методи лікування, що знижують частоту загострення ХОЗЛ
Клас засобів	Представники
Бронходилататори	БАТД МХТД Комбінація БАТД+МХТД
ІКСумісна терапія	Комбінація БАТД+МХТД+ІКС
Протизапальні засоби (не стероїдні)	Рофлуміласт Меполізумаб
Антиінфекційні препарати	Вакцини Тривале застосування макролідів
Мукорегулятори	Nацетилцистеїн Карбоцистеїн Ердостеїн
Інші варіанти	Відмова від куріння Легенева реабілітація Редукція легеневого об’єму Вітамін D Захисні заходи (носіння масок, мінімізація соціальних контактів, часте миття рук)

Отже, ХОЗЛ залишається захворюванням, яке часто виявляється запізно, коли можливості вплинути на його перебіг уже обмежені. Вчасна діагностика та ранній початок лікування дають реальний шанс змінити природний перебіг хвороби, уповільнити її прогресування та запобігти загостренням і передчасній смерті пацієнта. У цьому контексті рекомендації GOLD є надійним інструментом для клініциста, що допомагає максимально точно оцінювати стан пацієнта, своєчасно приймати відповідні терапевтичні рішення та оптимізувати ведення захворювання. Підвищення настороженості щодо ХОЗЛ і активне виявлення захворювання мають стати невід’ємною частиною щоденної клінічної практики.

Реферативний огляд Global Initiative for Chronic Obstructive Lung Disease (2026 REPORT).

Друкується в скороченому обсязі, повну версію дивіться: https://goldcopd.org/

Підготувала Анна Артюх

Тематичний номер «Пульмонологія. Алергологія. Риноларингологія» №1 (73), 2026 р.

Пульмонологія ХОЗЛ