14 березня, 2026
Дозування пероральних препаратів заліза: практичні рекомендації
Дефіцит заліза є найпоширенішою в популяції мікроелементною недостатністю, що може мати негативні наслідки, як-от анемія, зниження імунного захисту та нейропсихіатричні розлади. Корекція дефіциту заліза потребує від клініцистів глибокого розуміння принципів дозування та особливостей застосування препаратів заліза. У клінічній практиці їх переважно призначають перорально, однак ефективність цього шляху обмежується відносно низьким рівнем абсорбції. У зв’язку із цим на особливу увагу заслуговує аналіз чинників, які можуть як покращувати, так і погіршувати засвоєння заліза. Нещодавно в Journal of Clinical Psychiatry опубліковано огляд C. Andrade, присвячений цій проблематиці. На підставі фармакологічних властивостей солей заліза та результатів клінічних досліджень представлено практичні підходи до покращення засвоєння пероральних препаратів заліза.
Залізо – це незамінний мікроелемент, який бере участь у фундаментальних фізіологічних процесах, починаючи із транспорту кисню і закінчуючи енергетичним обміном та імунітетом. У центральній нервовій системі залізо відіграє свою роль у критично важливих клітинних процесах, як-от диференціація нервових клітин, мієлінізація, синтез і розпад нейромедіаторів, а також запрограмована загибель нейронів через фероптоз.
Достатній для задоволення потреб організму рівень заліза в новонароджених, немовлят і дітей підтримує нормальний розвиток та функціонування мозку, а дефіцит заліза вважається фактором ризику інтелектуальної недостатності й затримки розвитку, а також розвитку розладів аутистичного спектра та дефіциту уваги / гіперактивності. Дефіцит заліза в матері під час вагітності може бути фактором ризику розвитку шизофренії. Дефіцит заліза часто є складовою загального дефіциту поживних речовин, який може спостерігатися в пацієнтів із психічними розладами, як-от шизофренія та депресія. З іншого боку, залізо може бути терапевтичним засобом при багатьох нейропсихіатричних станах: акатизія, індукована антипсихотиками, синдром неспокійних ніг, зокрема під час вагітності та в дітей.
Кращі умови для засвоєння заліза: клінічне дослідження
В який час доби краще приймати препарати заліза? Натще чи після вживання їжі? Запивати водою або чимось іншим? Ці конкретні запитання були розглянуті в нещодавньому клінічному дослідженні.
Von Siebenthal і співавт. (2025, Цюрих, Швейцарія) провели відкрите рандомізоване контрольоване перехресне дослідження щодо впливу їжі, напоїв і часу доби на засвоєння заліза. Вибірка складалася із 34 жінок віком 18-45 років, усі вони мали дефіцит заліза (феритин плазми <30 мкг/л), але жодна з них не відповідала критеріям анемії (гемоглобін >120 г/л). Середня маса тіла становила 57 кг, а середній індекс маси тіла (ІМТ) – 20 кг/м2. Учасниці не курили та були загалом здоровими.
Рандомно, з одноденними інтервалами між дозуваннями, ці жінки отримували 100 мг радіоактивно міченого фумарату заліза:
- вранці, з водою (стандартний спосіб);
- вранці, з 80 мг аскорбінової кислоти (вітаміну С);
- вранці, з 500 мг аскорбінової кислоти;
- вранці, з кавою;
- вранці, зі сніданком, що складався з кави й апельсинового соку;
- вдень, з водою.
В цих шести умовах лікування ранкову дозу заліза учасниці приймали о 07:00-09:00 після нічного голодування, а денну – о 16:00-18:00 після 4-годинного голодування. Сніданок складався з булочки, масла, меду, йогурту, апельсинового соку (що містив ≈90 мг аскорбінової кислоти) та кави. Після прийому препарату їжа та напої були заборонені протягом подальших 3 год.
Результати дослідження демонструють те, наскільки сильно відрізнялося засвоєння заліза за різних умов його споживання. Медіана фракційного всмоктування заліза становила 21%, коли залізо приймали вранці з водою (стандартний спосіб); 27% – з аскорбіновою кислотою (80 мг); 31% – з аскорбіновою кислотою (500 мг); 10% – з кавою; 7% – зі сніданком. Фракційне всмоктування заліза становило 13% при вживанні з водою вдень. Варто зауважити, що обидві дози вітаміну С значуще покращували засвоєння заліза. Прийом заліза разом з аскорбіновою кислотою натще та вранці в 4 рази покращував усмоктування порівняно із прийомом заліза зі сніданком (незважаючи на те що сніданок містив аскорбінову кислоту в апельсиновому соку). Натомість суттєво погіршували засвоєння заліза кава та сніданок, причому їжа – більшою мірою. Залізо, прийняте вдень, засвоювалося гірше, ніж спожите вранці.
Обмеженням цього дослідження є те, що воно проводилося на вибірці, яка включала лише молодих жінок із дефіцитом заліза, без анемії, тобто загалом здорових. Крім того, ІМТ вибірки був у нижньому діапазоні норми, тому узагальнення результатів на популяцію загалом слід проводити з обережністю. Також не вивчено засвоювання препаратів заліза в специфічних клінічних групах, як-от пацієнти із залізодефіцитною анемією, вагітні або жінки в постменопаузі, а також особи з дефіцитом харчування.
Вплив дієти на засвоєння заліза
Залізо в м’ясних продуктах знаходиться у формі двовалентного заліза в молекулах гему та засвоюється краще, ніж тривалентне залізо в овочах. Кисле середовище в шлунку та вітамін С у їжі допомагають відновити двовалентне залізо до тривалентного, сприяючи в такий спосіб засвоєнню заліза. Це пояснює те, чому до препаратів, що погіршують засвоєння заліза, належать антагоністи шлункової кислоти – антациди, блокатори H2-рецепторів та інгібітори протонної помпи. Крім того, вітамін С покращує засвоєння, утворюючи із залізом хелатну сполуку, яка запобігає утворенню нерозчинних сполук заліза. Поліфеноли у фруктах, як-от ягоди, та в напоях, як-от кава і чай, фітати в рослинних продуктах, казеїн у молоці утворюють комплекси із залізом, зменшуючи його засвоєння. Добавки кальцію також погіршують засвоєння заліза.
Гепсидин
Гепсидин – це пептидний гормон, який регулює гомеостаз заліза, зокрема його абсорбцію зі шлунково-кишкового тракту. Синтез гепсидину в печінці стимулюється надлишком заліза в крові. Своєю чергою, пригнічення його синтезу є результатом дефіциту заліза, гіпоксії та еритропоезу. Гепсидин знижує рівень заліза в крові, пригнічуючи його абсорбцію в кишечнику та сприяючи його зберіганню в макрофагах, моноцитах, попередниках еритроцитів і гепатоцитах. Фізіологічна роль гепсидину – запобігання надлишковій циркуляції незв’язаного заліза, отже, виробленню шкідливих активних форм кисню.
Вищі рівні гепсидину пов’язані з нижчим фракційним усмоктуванням заліза. Рівні гепсидину демонструють добові коливання, адже вони є вищими вдень, ніж уранці. Наприклад, у вищезазначеному дослідженні von Siebenthal денний рівень гепсидину в жінок був майже вдвічі вищим за ранковий. Рівні гепсидину також підвищуються як механізм зворотного зв’язку внаслідок споживання додаткового заліза та підвищення рівня заліза в крові й печінці. Ці спостереження пояснюють, чому абсорбція заліза є гіршою за денного дозування порівняно з ранковим, чому прийом вищих доз заліза пов’язаний з нижчою абсорбцією його, чому деякі дослідження показують, що прийом подвійної добової дози через день забезпечує краще засвоєння заліза та вищий кінцевий рівень гемоглобіну порівняно зі щоденним дозуванням пероральних добавок заліза.
Коли пацієнти розпочинають приймати пероральні препарати заліза, у відповідь на терапію підвищується рівень гепсидину в сироватці крові та залишається підвищеним протягом 48 год. Це збільшення рівня гепсидину блокує подальше всмоктування заліза. Саме тому недоцільно приймати залізо частіше 1 р/день, оскільки це не покращить засвоєння, а лише посилить побічні ефекти. Натомість прийом добавок заліза через день може покращити засвоєння, а також краще переноситися, особливо в людей літнього віку.
Які препарати заліза та як довго приймати?
Солі двовалентного заліза (наприклад, сульфат заліза, фумарат заліза та глюконат заліза) є раціональним вибором для початку лікування залізодефіцитної анемії, тому що вони найдоступніші за ціною. Немає переконливих доказів того, що їхні дорожчі аналоги (полісахарид, препарати заліза на основі гему або ліпосомальні препарати) є ефективнішими. Сульфат заліза може переноситися краще, ніж фумарат.
Пероральні препарати заліза можуть спричиняти закреп, рідше – діарею; в останньому випадку прийом заліза з повноцінним прийомом їжі може зменшити ризик діареї. Неминучим наслідком є те, що для корекції дефіциту заліза та поповнення його запасів після усунення дефіциту знадобиться більше часу.
Пероральний прийом заліза слід продовжувати до нормалізації рівня гемоглобіну. Якщо пацієнт прихильний до лікування (препарат добре переноситься) та дозування відповідає ступеню втрати заліза, а інші можливі причини дефіциту усунуті (наприклад, повторні кровотечі), покращення рівня гемоглобіну має розпочатися протягом декількох днів або тижнів. Згодом зазвичай прийом добавок продовжують ще на 3 міс або до цільового рівня феритину >100 мкг/л. Продовження необхідне для поповнення запасів заліза в організмі, що відображається рівнем феритину. Не слід продовжувати прийом заліза понад необхідність, оскільки це може зумовити відкладення його в тканинах й ушкодження таких органів, як печінка, серце та підшлункова залоза.
Отже, добавки заліза слід приймати з великою кількістю рідини та в положенні тіла вертикально. Не слід лягати протягом щонайменше 30-60 хв після прийому. Ці два запобіжні заходи знижують ризик езофагіту від таблетки, яка може деякий час лишатися в стравоході.
Висновки
- Із препаратів заліза для перорального прийому краще обирати ті, які містять двовалентне залізо (наприклад, заліза сульфат).
- Для кращого засвоєння пероральні препарати заліза слід приймати вранці натще разом із дозою вітаміну С у формі таблетки чи зі склянкою апельсинового або іншого цитрусового соку (котрий, як очікується, забезпечить приблизно таку саму кількість вітаміну С).
- Якщо ані вітамін С, ані цитрусовий сік недоступні, як наступний найкращий варіант залізо слід запивати звичайною водою.
- В ідеалі не слід їсти одразу після прийому заліза (варто зачекати щонайменше ще 1 год).
- Не слід приймати препарати заліза вдень, а також разом з їжею або напоями, як-от чай та кава.
- Прийом препарату заліза в подвійній дозі через день може покращити засвоєння, переносимість і швидше відновити рівень гемоглобіну порівняно зі щоденним прийомом.
Andrade C. Dosing patients with oral iron supplements: practical guidance. J Clin Psychiatry. 2025; 86 (4): 25f16139.
Реферативний огляд підготував Ігор Петренко
Довідка «ЗУ»
Сорбіфер Дурулес – лікарський засіб європейської якості (фармацевтична компанія «ЕГІС», Угорщина), що виробляється за спеціальною технологією для забезпечення кращого засвоєння заліза та мінімізації побічних ефектів. Таблетки, вкриті оболонкою з модифікованим вивільненням, містять по 320 мг заліза сульфату безводного (що відповідає 100 мг двовалентного заліза) та 60 мг аскорбінової кислоти. Технологія виготовлення таблеток забезпечує безперервне вивільнення іонів заліза (II) з пористої матриці протягом 6 год. Повільне вивільнення запобігає небезпечно високим концентраціям заліза, завдяки чому можна зменшити подразнення кишкового епітелію. Вітамін С у складі препарату додатково підвищує абсорбцію заліза в кишковому тракті та бере участь в окисно-відновних процесах.
Сорбіфер Дурулес показаний для профілактики та лікування залізодефіцитної анемії у дорослих та дітей віком >12 років.
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 2 (613), 2026 р
