30 червня, 2026
Метформін і ліпідний профіль у пацієнтів із цукровим діабетом: клінічні докази та можливі механізми дії
Метформін залишається одним із базових препаратів у лікуванні цукрового діабету (ЦД) 2 типу. Його клінічна цінність традиційно пов’язується насамперед з антигіперглікемічною дією: зниженням печінкової продукції глюкози, покращенням чутливості до інсуліну та сприятливим впливом на метаболічний контроль. Завдяки ефективності, добрій переносимості, тривалому досвіду застосування й доступності метформін широко використовується в монотерапії і в комбінації з іншими цукрознижувальними засобами [2, 3].
Водночас накопичені дані свідчать, що дія метформіну не обмежується контролем глікемії. Окрім впливу на вуглеводний обмін, препарат має низку плейотропних метаболічних ефектів, зокрема може сприяти зниженню серцево-судинного ризику, покращенню чутливості до інсуліну, помірному зниженню маси тіла, зменшенню системного запалення й оксидативного стресу [5-12]. Також активно вивчаються потенційні геропротекторні, противірусні й антинеопластичні властивості метформіну [11, 13-15]. Особливе практичне значення має його вплив на ліпідний профіль, адже для пацієнтів із ЦД 2 типу характерна так звана діабетична дисліпідемія: підвищення рівня тригліцеридів, зниження холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ) і збільшення частки малих щільних частинок ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Цей ліпідний фенотип є атерогенним і робить вагомий внесок у підвищення серцево-судинного ризику [92, 93].
У нещодавно опублікованому огляді (Dettlaff-Pokora A., Swierczynski J., 2026) узагальнено клінічні дані щодо впливу метформіну на ліпідний профіль у пацієнтів із ЦД 2 типу, а також стисло розглянуто можливі механізми, які можуть пояснювати його сприятливу дію на обмін холестерину й тригліцеридів.
Вплив метформіну на ліпідний профіль
Клінічні спостереження показали, що терапія метформіном може супроводжуватися зниженням рівня ХС ЛПНЩ у плазмі крові пацієнтів із ЦД 2 типу [97-99]. В інших дослідженнях застосування метформіну асоціювалося зі зниженням не лише ХС ЛПНЩ, а й загального холестерину та тригліцеридів [4, 100-102]. Метааналіз, опублікований понад 20 років тому, також засвідчив здатність метформіну знижувати рівні загального холестерину та ХС ЛПНЩ у пацієнтів із ЦД 2 типу [103]. Натомість у новіших роботах описано ширший сприятливий вплив препарату: зниження ХС ЛПНЩ і тригліцеридів, а також підвищення ХС ЛПВЩ [104-106].
Потенційний ліпідомодифікувальний ефект метформіну не обмежується лише пацієнтами з уже встановленим ЦД 2 типу. У пацієнтів із предіабетом відносно низькі дози метформіну сприяли зниженню рівня ХС неЛПВЩ, тобто сукупності атерогенних ліпопротеїнів [107]. Водночас метааналіз досліджень за участю осіб без діабету показав зниження рівнів загального холестерину, ХС ЛПНЩ і тригліцеридів на тлі терапії метформіном [108]. Ще один метааналіз продемонстрував покращення ліпідного профілю в осіб із підвищеним ризиком розвитку діабету [105]. Ці дані свідчать, що вплив метформіну на ліпідний обмін може бути частково незалежним від його антигіперглікемічної дії.
На окрему увагу заслуговують дані щодо застосування метформіну в комбінації з іншими препаратами. Зокрема, у пацієнтів із вперше діагностованим ЦД 2 типу ефективність аторвастатину щодо зниження атерогенних ліпідних показників була вищою у «відповідачів» на метформін порівняно з пацієнтами з менш вираженою відповіддю на нього [109]. У рандомізованих контрольованих дослідженнях комбінації метформіну з інгібіторами дипептидилпептидази‑4 (ДПП‑4) або агоністами рецепторів глюкагоноподібного пептиду‑1 також асоціювалися зі сприятливими змінами рівнів загального холестерину, ХС ЛПНЩ і ХС ЛПВЩ [110]. Крім того, метформін у монотерапії пов’язували зі зниженням ризику макросудинних ускладнень, а також із нижчою серцево-судинною захворюваністю та смертністю в пацієнтів із ЦД 2 типу [111, 112].
Крім безпосереднього впливу на ліпідні показники, метформін може сприяти помірному зниженню маси тіла та перерозподілу жирової тканини з вісцерального депо до підшкірного [4]. Також описано покращення функціонального стану печінки в пацієнтів із неалкогольною жировою хворобою печінки та неалкогольним стеатогепатитом [117-119]. У деяких недіабетичних групах, зокрема в пацієнтів із шизофренією, у яких підвищення ХС ЛПНЩ було пов’язане із застосуванням антипсихотичних препаратів, метформін теж сприяв зниженню цього показника [120-122].
Загалом клінічні дані свідчать, що метформін може чинити сприятливий вплив на ліпідний профіль у пацієнтів із ЦД 2 типу, осіб із предіабетом і в окремих групах пацієнтів без діабету. Лікування метформіном асоціювалося зі зниженням рівнів загального холестерину, ХС ЛПНЩ і тригліцеридів, а також підвищенням рівня ХС ЛПВЩ. Із практичного погляду ці ефекти можуть доповнювати основну антигіперглікемічну дію метформіну й робити внесок у зниження серцево-судинного ризику при ЦД 2 типу.
Можливі механізми впливу метформіну на ліпідний обмін
Механізми, які можуть пояснювати сприятливий вплив метформіну на ліпідний профіль, є багатокомпонентними.
Центральне місце серед них посідає активація АМФ-активованої протеїнкінази (AMPK) – одного з ключових клітинних регуляторів енергетичного балансу. Під впливом метформіну активація AMPK може пригнічувати процеси, що потребують енергії, зокрема синтез жирних кислот і холестерину, та водночас стимулювати окиснення жирних кислот. Наслідком такого зсуву є потенційне зменшення утворення тригліцеридів і холестерину в печінці [126-137].
Один із важливих шляхів пов’язаний із впливом метформіну на ферменти ліпогенезу. Через AMPK препарат може пригнічувати активність ацетил-КоА-карбоксилази та ГМГ-КоА-редуктази – ферментів, залучених відповідно до синтезу жирних кислот і холестерину. У результаті зменшується утворення субстратів для синтезу тригліцеридів і холестерину, а також посилюється використання жирних кислот як енергетичного джерела. Це може пояснювати зниження рівнів тригліцеридів і загального холестерину [126-137].
Ще один потенційний механізм стосується обміну ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), які є основними переносниками ендогенних тригліцеридів. В експериментальних моделях метформін сприяв кліренсу ЛПДНЩ-тригліцеридів бурою жировою тканиною, підвищував активність гормоночутливої ліпази та посилював окиснення жирних кислот [68, 152-158].
Метформін також може впливати на рівень ХС ЛПНЩ через систему PCSK9 – ЛПНЩ-рецептор. Білок PCSK9 сприяє деградації рецепторів ЛПНЩ у печінці, що зменшує захоплення ЛПНЩ із крові. За експериментальними даними, метформін може пригнічувати експресію PCSK9 через вплив на ChREBP. Це потенційно збільшує кількість рецепторів ЛПНЩ на поверхні гепатоцитів, посилює кліренс ЛПНЩ і сприяє зниженню рівня ХС ЛПНЩ у крові [124, 181-199].
ChREBP – це ключовий фактор транскрипції, який діє як своєрідний «датчик цукру» в організмі. Він відповідає за те, як клітини печінки та жирової тканини реагують на наявність вуглеводів, перетворюючи надлишок глюкози на жирні кислоти. Його пригнічення під впливом метформіну може зменшувати експресію генів, відповідальних за печінковий ліпогенез, а отже – обмежувати синтез тригліцеридів. Додатково обговорюється роль кишкової мікробіоти: ацетат, який утворюється в кишечнику, може використовуватися печінкою як субстрат для синтезу жирних кислот і холестерину; метформін потенційно зменшує цей шлях через вплив на ChREBP та пов’язані ферментні системи [200-213].
Зрештою, метформін може впливати на метаболізм холестерину через стимуляцію його зворотного транспорту – процесу, за допомогою якого надлишок холестерину виводиться з периферичних тканин і транспортується до печінки. Також описано потенційне пригнічення активності печінкового рецептора LXRα, що може зменшувати печінковий ліпогенез, та вплив на ANGPTL3 – білок, який бере участь у регуляції рівня тригліцеридів [271-281].
! Клінічно продемонстровані ефекти метформіну на ліпідно-метаболічний профіль у пацієнтів із ЦД 2 типу
↓ загальний холестерин*
↓ ХС ЛПНЩ*
↓ тригліцериди*
↓ ХС неЛПВЩ*
↑ ХС ЛПВЩ
↓ маса тіла
↓ вісцеральний жир / перерозподіл жирової тканини з вісцерального до підшкірного депо
* Також описано в осіб із предіабетом / підвищеним ризиком розвитку
ЦД 2 типу.
Висновки
Діабетична дисліпідемія є одним із ключових чинників серцево-судинного ризику в пацієнтів із ЦД 2 типу. Вона характеризується підвищенням рівня тригліцеридів, зниженням ХС ЛПВЩ і збільшенням частки малих щільних частинок ЛПНЩ, що формує виражено атерогенний метаболічний профіль і пов’язано з розвитком мікро- та макросудинних ускладнень.
Дані клінічних досліджень свідчать, що метформін, окрім основної антигіперглікемічної дії, може сприятливо впливати на ліпідний профіль: описано зниження рівнів загального холестерину, ХС ЛПНЩ і тригліцеридів, а також підвищення ХС ЛПВЩ. Ці ефекти спостерігалися переважно при застосуванні клінічно релевантних доз препарату.
Сприятлива дія метформіну на ліпідний обмін, імовірно, є багатофакторною та включає пригнічення печінкового ліпогенезу й синтезу холестерину, посилення окиснення жирних кислот, покращення кліренсу атерогенних ліпопротеїнів і модуляцію регуляторних шляхів, пов’язаних із PCSK9, ChREBP, AMPK та зворотним транспортом холестерину.
Загалом метформін можна розглядати не лише як базовий антигіперглікемічний препарат для лікування ЦД 2 типу, а і як засіб із ширшим метаболічним профілем. Його вплив на ліпідний обмін може доповнювати контроль глікемії та робити внесок у зниження кардіометаболічного ризику в пацієнтів із ЦД 2 типу.
Від редакції
Наведені в огляді дані ще раз підкреслюють, що клінічне значення метформіну не обмежується антигіперглікемічною дією. У пацієнтів із ЦД 2 типу цей препарат може впливати одночасно на низку чинників кардіометаболічного ризику: покращувати чутливість до інсуліну, сприяти помірному зниженню маси тіла, чинити сприятливий вплив на ліпідний профіль, а також потенційно модулювати запально-оксидативні механізми, пов’язані з прогресуванням метаболічних порушень.
На фармацевтичному ринку України метформін представлений, зокрема, лінійкою препаратів Сіофор® компанії «Берлін-Хемі АГ». Таблетки Сіофор® містять 500, 850 або 1000 мг метформіну гідрохлориду у формі негайного вивільнення та показані для лікування ЦД 2 типу в дорослих і дітей віком >10 років, особливо за наявності надлишкової маси тіла, при неефективності дієтотерапії та фізичного навантаження.
Сіофор® XR – таблетки пролонгованої дії, що містять 500 або 1000 мг метформіну гідрохлориду. Окрім лікування ЦД 2 типу, препарат має профілактичне показання: зниження ризику або затримка початку ЦД 2 типу в дорослих пацієнтів із надмірною масою тіла та порушеною толерантністю до глюкози та/або підвищеним рівнем HbA1c, які мають високий ризик розвитку маніфестного ЦД 2 типу й прогресування порушень вуглеводного обміну, незважаючи на модифікацію способу життя протягом 3-6 міс.
Сіофор® і Сіофор® XR можна застосовувати як монотерапію або в комбінації з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами, а також з інсуліном. Поступове підвищення дози сприяє кращій переносимості препарату з боку травного тракту, а корекцію дози проводять відповідно до показників глікемії. Застосування метформіну має поєднуватися з продовженням немедикаментозних заходів – корекцією харчування, контролем маси тіла та розширенням фізичної активності.
Адаптований переклад підготував Олексій Терещенко
