12 жовтня, 2021
Проблема сухої шкіри: особливості діагностики та лікування
17 вересня відбулася онлайн-конференція «FamilyDermCase: практичний досвід від провідних спеціалістів» на базі науково-практичної школи сімейної медицини, під час якої було приділено особливу увагу актуальності проблем дерматології у практиці сімейного лікаря. Свою доповідь «Проблема сухої шкіри: особливості діагностики та лікування» представила доцент кафедри дерматовенерології і ВІЛ/СНІДу Харківської медичної академії післядипломної освіти, кандидат медичних наук Вікторія Олександрівна Савоськіна.
– Суха шкіра (СШ) – це достатньо важливий клінічний симптом, який відображає порушення функціонування шкірного захисного бар’єра внаслідок різноманітних екзо- чи ендогенних факторів; може бути першим проявом дерматологічної або соматичної патології.
Синонімами СШ варто вважати ксероз та астеатоз. СШ може спостерігатися однаково часто в чоловіків і жінок. Літературні дані свідчать, що залежно від расової приналежності існує різне співвідношення води та ліпідів у шкірі, що достовірно впливає на розвиток СШ. Якщо ознаки СШ з’являються в ранньому віці, такий стан варто розглядати як один із 20 форм іхтіозу. Можна спостерігати, що люди, котрі страждають на СШ, часто в сімейному анамнезі мають захворювання, які супроводжуються симптомами СШ. Варто зазначити, що найчастіше такі прояви з’являються в осіб, в яких діагностовано атопічний дерматит (АД), або в людей віком >60 років.
Шкірний ксероз – це один із найчастіших дерматологічних діагнозів і головний симптом багатьох дерматологічних, внутрішніх та неврологічних захворювань. Базовий догляд за шкірою, безумовно, відіграє провідну роль у веденні пацієнтів зі ксерозом шкіри та, на жаль, наразі немає жодних достовірних даних стосовно діагностики й лікування цього захворювання. До об’єктивних ознак ксерозу належать суха, лускоподібна, груба, бліда та сірувата шкіра.
Залежно від етіології ксероз можна розподілити на такі групи: конституційний, ксероз, спричинений зовнішніми факторами, ксероз, зумовлений дерматологічними захворюваннями.
Вкрай важливо проводити диференційну діагностику між конституційним ксерозом шкіри, ксерозом, спричиненим екзогенними факторами, та дерматозами, які проявляються первинними ураженнями шкіри, як-от АД, різні форми псоріазу чи іхтіозу. Крім того, дуже важливо диференціювати ксероз, пов’язаний із системними захворюваннями (наприклад, цукровий діабет, захворювання нирок і системи печінки й жовчного міхура), чи ксероз, зумовлений фармацевтичними препаратами, оскільки СШ у цьому випадку проявлятиметься як окремий симптом, а не самостійне захворювання.
Фактори виникнення СШ
Існують категорії людей, які частіше страждають на СШ. Це особи, котрі найчастіше піддаються чинникам ризику: довго перебувають чи працюють в умовах сухого повітря, місцевості з низькою вологістю, наприклад, у прохолодних вітряних умовах або пустельному кліматі; надмірно використовують кондиціонери; знаходяться під прямим теплом від вогню чи тепловентилятора; часто купаються; мають контакт з милом та іншими мийними засобами; застосовують неналежні місцеві агенти, як-от алкоголь; мають подразнення шкіри внаслідок тертя одягом чи абразивними поверхнями. Важливу роль у розвитку СШ відіграють дерматологічні проблеми, представлені в таблиці 1.
Хронічний перебіг СШ характеризується інтенсивним свербежем, розчухами, екскоріаціями, ліхеніфікацією, лущенням, типовою локалізацією, гіпер- або гіпопігментацією, рецидивуванням.
Що зумовлює сухість шкіри?
СШ спостерігається через порушення цілісності бар’єрної функції рогового шару, який складається з корнеоцитів; іншими причинами можна вважати зниження загального вмісту ліпідів у роговому шарі; може змінюватися співвідношення церамідів, холестерину та вільних жирних кислот; можливе зниження проліферації у кератиноцити; білок інволюкрин може рано експресуватися, збільшуючи жорсткість клітин. Унаслідок цих процесів відбуваються затримка корнеоцитів і зниження водоутримувальної функції.
Шкірний ксероз пов’язаний з порушенням природної бар’єрної функції та/або відсутністю зволожувальних факторів у шкірі, що спричиняє зниження рівня вологості шкіри.
При хронічному простому лишаї (обмежений нейродерміт) локалізована бляшка хронічного запалення виникає у результаті постійного подразнення шкіри й екскоріацій. Найчастішими локалізаціями є кисті, аногенітальна ділянка та задня поверхня шиї.
Суха астеотична екзема (eczema craquele) зумовлена надмірною сухістю і тріщинами шкіри. Основним симптомом астеотичної екземи найчастіше є печіння в ділянці ураження. Цей вид екземи вважають підгострою, яка найчастіше з’являється в людей з АД і в зимовий період.
Монетоподібна екзема характеризується появою генералізованих округлих вогнищ із сильним свербежем. Найчастіше виникає у чоловіків із локалізацією на ногах. При загостренні спостерігаються мокнуття та приєднання вторинної інфекції.
Екзема долонь може траплятися у вигляді таких дерматологічних захворювань, як хронічна іритантна екзема, що становить 90% випадків СШ долонь, кератолітична ексфоліативна екзема, атопічна екзема, екзема кінчиків пальців, алергічна, гіперкератотична екзема, дисгідротична (помфолікс), простий хронічний лишай та id-реакція.
При екземі кінчиків пальців можуть уражатися один або декілька пальців; супроводжується обмеженим свербежем, печінням і болем у пальцях. Причинами екземи кінчиків пальців можна вважати АД, контактний алергічний дерматит і помфолікс. Ключовим моментом у перебігу захворювання є постійні цикли «намокання – висихання».
Себорейний дерматит новонароджених характеризується виникненням т. зв. жирних лусочок лососево-червоного кольору, пелюшковим дерматитом, тоді як у дорослих такі лусочки можуть з’являтися в ділянці брів, назолабіальній, ретроаврикулярній зоні, на голові (лупа).
Спадкові форми іхтіозу з’являються через мутацію втрати функції деяких генів, наприклад, вульгарний іхтіоз (ФЛГ), рецесивний Х‑зщеплений іхтіоз (СТС), автосомно-рецесивний вроджений іхтіоз (ABCA12, TGM1, ALOXE3), кератинопатичний іхтіоз (KRT1, KRT10, KRT2).
Набутий іхтіоз може бути наслідком метаболічних факторів (недостатність щитоподібної залози), застосування медикаментів (нікотинова кислота, інгібітори протеїнкінази (інгібітор EGFR), гідроксисечовина), захворювань (лімфома, злоякісні новоутворення внутрішніх органів, саркоїдоз, ВІЛ‑інфекція).
Синдром гіпер-Ig E (Job’s-синдром) характеризується тріснутою екземою, рецидивуючими абсцесами та пневмоніями, кандидозом слизових оболонок і нігтів. Первинно інфекція асоціюється із клітинним імунодефіцитом і шкірною вірусною інфекцією.
Серед інфекцій синдром СШ асоціюється з імпетиго та герпетиформною екземою.
Шкірна Т‑клітинна лімфома розпочинається як екзема чи при синдромі Сезарі як генералізована еритродермічна екзема. Під час виконання біопсії спостерігаються мікроабсцеси, епідермоморфізм, мононуклеарний плеоморфізм і клональність рецепторів Т‑клітин.
Роль патології внутрішніх органів і медикаментів
СШ, що спостерігається в старшому віці, може з’являтися і в людей з деякими захворюваннями чи станами, наприклад, жінки в менопаузі, люди, хворі на гіпотиреоз, хронічну хворобу нирок, а також в осіб, котрі недоїдають, втрачають масу тіла, мають субклінічний дерматит, вживають пероральні ретиноїди, діуретики, інгібітори рецепторів епідермального фактора росту (табл. 2).
Медикаментозні причини появи СШ можуть бути пов’язані з такими лікарськими засобами, як ретиноїди, місцеві кортикостероїди (тривале застосування), діуретики, гіполіпідемічні засоби, антагоністи кальцію, бета-блокатори, протиревматичні препарати, контрацептиви/антиандрогени, цитостатики, променевий дерматит (після променевої терапії), імуномодулятори.
Діагностика СШ
Тип СШ діагностується при ретельному зборі анамнезу та під час огляду. Так, у дітей варто звертати увагу на сімейну історію, вік, коли вперше почали спостерігатися симптоми, появу ознак при народженні (якщо відомо), поширення на шкірі, інші ознаки, як-от екзема, аномальні нігті, волосся, зубний ряд, зір, слух. У дорослих важливо звернути увагу на історію хвороби, ліки та препарати для місцевого застосування, частоту купання і використання мила; водночас необхідно оцінити фактори, які можуть спровокувати сухість шкіри. Іноді для більш точної діагностики варто застосувати метод біопсії.
Для ретельної та інформативної діагностики потрібно з’ясувати такі ключові моменти: історія атопії (родина, стигмати), вік, зовнішні фактори (частота миття і використання засобів догляду за шкірою, контакт з речовинами, які чинять подразнювальну дію, рід занять, умови проживання, дієта), вагітність/менопауза, стани, які раніше мала людина (цукровий діабет, хвороби нирок, печінки й жовчного міхура, щитоподібної залози, інфекції), прийом лікарських засобів, попереднє лікування ксерозу шкіри.
Для обстеження шкіри важливими є об’єктивні шкірні ознаки, як-от лущення, тріщини, еритема, в т. ч. оцінка ступеня тяжкості. Об’єктивні симптоми – свербіж, відчуття печіння і стиснення, біль. Необхідно звернути увагу на особливості поширення висипу, наприклад, тулуб – кінцівки, кисті – стопи, обличчя – шкіра голови тощо.
Профілактика і лікування СШ
Для запобігання появі СШ необхідно усунути обтяжливі фактори; скоротити частоту купання; застосовувати зволожувальні засоби взимку, а влітку використовувати кондиціонер; урівноважити нетривалий душ із прийняттям ванни; використовувати теплу (не гарячу) воду; слід замінити звичайне мило на синтетичний мийний засіб зі зволожувальним і пом’якшувальним ефектом, наприклад, масло для ванн, протисвербіжне масло дьогтю чи колоїдна вівсянка; наносити пом’якшувальний засіб часто і у великій кількості (особливо після купання). Слід пам’ятати таке: якщо шкіра є дуже сухою, вона потребує більшої кількості та частого нанесення зволожувальних засобів (наприклад, крему).
Основним моментом у лікуванні СШ та іхтіозу є застосування зволожувальних і пом’якшувальних засобів. Такі препарати слід застосовувати часто та в достатній кількості, щоб зменшити свербіж, покращити бар’єрну функцію, попередити потрапляння подразнювальних речовин і бактерій, а також зменшити трансепідермальну втрату рідини.
Під час обрання пом’якшувальних засобів необхідно враховувати ступінь сухості, толерантність, особисті вподобання, вартість та доступність. Пом’якшувальні засоби зазвичай є найефективнішими за умови їхнього нанесення на вологу шкіру, якщо pН <7 і якщо такі засоби містять речовини зі зволожувальним ефектом, як-от сечовина або пропіленгліколь.
Одяг має бути з бавовни, а також не занадто тісним; слід уникати тертя та виробів із шерсті. Що стосується харчових уподобань, то варто уникати цитрусових, гарячої та гострої їжі, алкоголю. Необхідно уникати сухого, спекотного чи дуже холодного клімату, а також дуже значних коливань температури та частого перебування на сонці. Слід виключати стресові ситуації, які супроводжуються нервовим збудженнями.
Варто зазначити, що схильність до СШ зберігається впродовж усього життя. Стан цієї проблеми може покращитися після контролювання всіх факторів ризику, що спричиняють ксероз.
Підготувала Ольга Забродська
